Tammp про Торлейва («?orleifs ?attr jarlsskalds»)
Вступ
Цей таттр242 зберігся лише в «Flateyjarbok» (GKS 1005, fol., бл. 1380— 1394)243. Йонас Крістьянссон підготував стандартне видання, яке вийшло друком у 9-му томі серії Islenzk Fornrit (Eyfir?inga sogur.
— Rvik., 1956, вступ. — C. XCIV—СІ, текст, с. 213—229). Німецький переклад таттру був зроблений Феліксом Ніднером і опублікований у серії Thule: Norwegische Geschichten І (т. 17, 1-ше вид., Jena, 1928; 2-ге вид., 1965, No 5. — С. 47—58); Simek. — С. 358.Вибрані уривки та аналіз
Сюрґісдаль у Холодній Швеції (бл. 990 р.)
Скальд Торлейв Асґєрссон244, на прізвисько Скальд Ярлів, жив десь у X—XI ст. Він походив із Сварвадардаля в Північній Ісландії (там, де річка Тунґа впадає в Ейяфйорд) і приплив на своєму кораблі в Данію, де став придворним поетом короля Свейна Вилобородого (986—1014). Він мав неприязнь до Гакона ярла Сіґурдарсона (970—995), який був тоді правителем Норвегії, і якось узимку (бл. 990 р.) написав глузливі konuvisur або «Жіночі станци», де корінь «кон-» було взято з другого складу ярлового імені, тобто Га-кон245.
Навесні Торлейв попросив Свейнового дозволу поїхати в Гладір, щоб відвідати там Гакона ярла. Свейн дав на це свою згоду, і Торлейв прибув у резиденцію ярла, перевдягнений старим жебраком, який кульгав, спираючись на ціпок. Він попросив, щоб його привели до ярла. Коли це було зроблено й останній запитав, як його звуть, хто його предки і звідки він походить, Торлейв відповів:
Ovant er nafn mitt, herra, Є у мене ім’я, володарю,
at ek heiti Ni?ungr Gjallandason Я — Нідунґ Ґялландасон.
ok kynja?r or Syrgisdqlum А походжу я з Сюргісдаля,
af Svi?jo? inni kqldu. що в Холодній Швеції*246.
Після того як його нагодували, Торлейв скористався з нагоди й прочитав свій пасквіль на Гакона ярла. Він зумів вислизнути із зали посеред замішання, яке там виникло, й повернувся в Данію.
Коли Свейн почув, як Торлейв принизив його суперника, він нагородив його епітетом «скальд ярлів».Для історика Східної Європи надзвичайно важливим є те, що саґа, розповідаючи про події, які відбувалися бл. 990 р., вживає назву міста Сюрґісдаль, розташованого в Холодній Швеції.
У 1948 р. в ісландському науковому журналі «Skimir»247 Г. Еберґ, (Oberg) порівнюючи цю назву з назвою Silg(i)sdqlum в «Grettis saga», намагався довести, Що насправді вона є шведською — тобто що тут ужито шведську географічну назву Syljesdalarne. Він відкинув зв’язок Сюргісдаля з містом, яке називається Суздаль (запропонований кількома вченими). Проте його тлумачення навряд чи можна прийняти, бо в тексті говориться не про Швецію, а про Холодну Швецію. Тому в своєму перекладі Ф. Ніднер — і цілком слушно, на нашу думку, — виходить із припущення, що поет Торлейв використав гру слів: згідно з ним, Nidungr — це німецьке «Neiding», Gjal- Iandsson — «des Hallenden Sohn», a or Syrgisdolum — «aus den iSor- gentalern»1^. Очевидно, syrgis тут — це кенінґ (описовий зворот) для реального surts. Це буде обговорено в одному з подальших розділів цієї книги, який присвячено Суздалю.
14.