Tammp про Галльдора («Halldors ?attr Snorrasonar inn si?ari»)
Вступ
Збереглися два таттри про Галлдора Сноррасона235. Перший (І) у «Flateyjarbok» (GKS 1005, fol.)236, а другий (II) — у «Morkinskinna» (GkS 1009, fol.)237, «Hulda» (AM 66, fol.) і «Hrokkinskinna» (GkS 1010, fol.).
Обидва теттіри ввійшли до «Laxd?la saga», опублікованої (в 5-му томі збірника Islenzk Fornrit) Ейнаром Олафуром Свейнссо- ном у 1934 р. (І: с. 250—260; II: с. 264—277). Другий таттр був перекладений англійською мовою зусиллями Германна Пальссона й опублікований у збірнику: Hrafnkel ⅛ saga and OtherIcelandic Stories (Penguin Books, 1971. — C. 109—120).Обидва таттри перекладені німецькою мовою і вийшли друком у серії Thule'. Norwegische Konigsgeschichten, ч. І (т. 17, 2-ге вид., 1965, No. 25. — С. 230—248).Див. також: John Lindow. Halldors ?attr Snorrasonar. — Med. Scand., 1993. — С. 262—263; Simek. — С. 142.
ГалльдорСноррасон був сином славнозвісного ісландського вождя Сноррі Торґрімссона годі (963—1031). Разом з Гаральдом Суворим (згодом королем Норвегії, 1047—1066) він став воїном варязької гвардії в Константинополі й брав участь у війнах на Середземномор’ї. Одного разу вони обидва, він і Гаральд, потрапили до в’язниці в Константинополі. Вони втекли звідти й добулися до Норвегії, звідки Галлдор повернувся в Ісландію.
В обох теттірах описується «тривалий конфлікт між хитрим королем Гаральдом Суворим (1047—1066) і чесним, прямодушним ісландцем, який служив королю тривалий час і зрештою втратив до нього довіру. Галлдор репрезентує тип, яким дуже захоплюються автори саґ; особу, яка відмовляється бодай на дюйм поступитися своєму зверхникові, коли вона знає, що правда на її боці, навіть якщо задля цього доведеться наразити на ризик своє життя»238.
Вибрані уривки та аналіз
Як передавалися саги239
Галльдор Сноррасон, прямий предок славнозвісного історика Сноррі Стурлусона (пом.
1241 p.), кажуть, був першою з відомих нам осіб, яка створила саґу про свого зверхника ще за життя останнього. Ми знаємо це з «Morkinskinna» (приблизно друга половина XIII ст.). Вона містить у собі дуже цікаву (й унікальну в своєму роді) історію, яка до того ж допомагає нам глибше зрозуміти, як саґи передавалися від покоління до покоління.Нам розповідають, як один анонімний ісландець прийшов до згадуваного вище короля Гаральда Суворого й попросив дозволу залишитися при його дворі. Коли король запитав у нього про його ремесло, той відповів, що він уміє оповідати саґи. Тоді Гаральд прийняв його за умови, щоб він розважав своїми саґами кожного, хто попросить. Анонімний ісландець дуже добре виконував цей свій обов’язок на втіху всім, і так тривало аж до свят Юлетіде (Різдва). Перед їх настанням він зробився мовчазний і дратівливий. Він навіть не зміг пояснити королю, чому в нього так зіпсувався настрій. «Тоді, — сказав король, — я сам тобі це поясню, бо я розгадав причину. Тй дійшов до кінця у своїх історіях, і з наближенням Різдва це тебе засмучує». — «Твоя правда, — відповів ісландець. — У мене залишилася тільки одна сага, а цю саґу я не смію розказувати, бо в ній ідеться про твої власні діяння [у Візантійській імперії]». — «Але це саме та історія, яку мені хотілося б почути, — відповів король. — Отже, від сьогодні я знімаю з тебе обов’язок розважати геть усіх, але в перший же день Різдва ти почнеш розповідати цю саґу, та спочатку розкажеш лише маленьку її частину, і гляди, щоб її вистачило на весь тиждень різдвяних свят». Ісландець так і зробив, і коли різдвяні дні закінчилися, завершилась і його оповідь. Тоді король запитав, звідки він довідався про цю історію і як зумів розповісти її так правдиво. Він (ісландець) на це відповів: «Коли я був удома, я взяв собі за звичай щороку їздити на Велику Асамблею (тінґ), і там, із року в рік, я вислуховував цю саґу по частинах від Галлдора Снор- расона»240.
Галльдор Сноррасон у Константинополі (бл. 1034—1042)
Лише перше речення другого таттру має стосунок до розглядуваної нами теми: «Галльдор Сноррасон був у чужих краях, у Мікла- ґарді (Константинополі, бл. 1034—1042) — як про це розповідається (в «Haralds saga har?ra?a») — і він прибув до Норвегії з ним (королем Гаральдом) із Ґардарікі (Новгородської Русі), що на сході (ок кот i Noreg me? honum austan or Gar?ariki)»24'.
13.