Tammp про Карла Бідного
Вступ
Ця оповідь дійшла до нас двома шляхами: по-перше, як інтегральна частина саґи «Magnuss saga ins go?a» (1035—1047), опублікованої десь у першому десятиріччі XIII ст.; маємо такі версії цієї саґи: по-перше, «Morkinskinna», укладену бл.
1217—1222 рр., наявний рукопис датується десь кінцем XIII ст. (вид. F. Jonsson. — С. 5—17), і «Flateyjarbok», написану бл. 1380—1394 рр., (вид. C. R. Unger— G. Vigftsson. — Т. 3. — Chria., 1868. — С. 253—261); і по-друге, як окремий таттр, удвох пергаменних рукописах: AM 557, 4° 495 (перша половина XV ст.) і AM 533,40 (XV ст.).Існують деякі відмінності в деталях оповіді між двома переглянутими текстами; ймовірно, що другий — пізніший і опублікований палким шанувальником Олава Святого.
Окремий таттр був виданий Бьорґе (Бірґером) Торлацієм у ісландському оригіналі з перекладом латиною: Res gestae Caroli Vesaeli dicti cum historia Regis Magni Boni cohaerentes, Solemnia Academica ad eelendarum diem XXVIII Januarii MDCCCXV regi nostro augustissimo Friderico Sexto natalem..., Kbh., 1815,40 (2); 12 c. (=Prolusiones et opuscula academica argument! maxime philologici. — T. 3. — Kbh., 1815. — C. 309—357 («?attr af Karli Ves?la»).
Chr. К. Равн включив цей таттр у своє видання королівських car (його текстуальними основами були версії збірників «Morkinskinna» і «Flateyjarbok»): Fommanna sogur. — T. 6. — Kbh., 1831; C. 7—19; =Scripta Historica Islandorum, латинський переклад Sveinbjom Egils- son. — Т. 6. — Kbh., 1835. — С. 4—14; він перевидав цю публікацію (з деякими текстуальними пропусками) у своєму AR.—Т. 2. — Kbh., 1852. —С. 6—14.
Вибрані уривки та аналіз
[Місія Карла, яку він виконував під час війни між Яріцлейвом та Свейном Альвівусоном]
Героєм таттру є Карл веселл («бідний»), уродженець Галоґа- ланду496, який, разом зі своїм молодшим братомБйорном був «низького походження: але мав успіх у справах».
Спочатку вони добували сіль (були saltma?r), потім стали багатими купцями, яких «Бог благословив друзями», і навіть мали власний корабель (kvgg).Вони торгували водночас із саксами на півдні та з Англією. Одного літа, коли вони пливли в Данію, щоб вирушити звідти до Англії, Карл запропонував своїм компаньйонам натомість податися в торговельну експедицію на схід (at fara i∙ Austrveg cavpfer?)497.
Це була ризикована пропозиція, тому що після смерті Олава Святого вибухнула війна між королем Яріцлейвом із Аустррікі (Русі) та Свейном Альвівусоном Норвезьким (1030—1035), бо Яріцлейв, названий батько сина Олава Святого Маґнуса, вважав, що норвежці підло зрадили Олава Святого498. Через те вся торгівля між двома правителями припинилася, і кожна зі сторін чинила збройні набіги на іншу, як тільки випадала зручна нагода.
Карл запропонував, щоб ті його компаньйони, які не захочуть його супроводжувати, так і зробили, але всі вони воліли залишитися з ним. Отож вони взяли курс на Аустррікі. Та коли вони туди прибули, жителі Яріцлейвового королівства стали їм погрожувати. Карл пішов до Яріцлейва, аби пояснити йому, що їхній арешт суперечив би закону, бо ані він, ані його компаньйони ніколи не виступали проти короля Олава Святого. Проте Яріцлейв йому не повірив; він посадив Карла до в’язниці, а тоді звернувся за порадою до Маґнуса, який попросив, щоб Яріцлейв змінив свою тактику і не вбивав кожного норвежця, який потрапляв йому до рук; інакше він, Маґнус, ніколи не матиме союзників на своїй батьківщині. Яріцлейв послухався цієї поради й уклав із Карлом угоду; у віддяку за свободу та надання сприятливих можливостей для торгівлі він (Карл) навесні повинен буде взяти на себе нелегке завдання: налагодити контакти з прихильниками Маґнуса Олавсона в Норвегії, а також хабарями та умовляннями спробувати настроїти впливових людей проти Свейна Альвівусона. Спочатку Карл скромно відмовився від цієї почесної місії, але потім її прийняв. Він відпустив людей, які його супроводжували, і разом зі своїм братом Бйорном подався виконувати доручення.
Прибувши у Вік, вони швидко налагодили взаємини з невдоволеними особами. Багато з них, і передусім Ейнар Тамбарскельфір, запропонували свої послуги, не просячи за це винагороди. Потім брати пішли до Ґріма енн Ґрая і там з’ясували, що чутки про їхню місію випередили їх: він запитав братів, чи це справді вони, і після цього пообіцяв свою союзницьку підтримку Маґнусові. Далі брати розлучилися, Бйорн повернувся до Яріцлейва й Маґнуса повідомити їх про те, яких успіхів у їхній місії пощастило їм досягти на цей час, хоча багато ще залишалося зробити. Карл залишився в Норвегії.Незабаром після того, як від’їхав Бйорн, король Свейн прибув у Нідаросс, місто, в якому жили Ґрім і Карл.
Свейн звинуватив Ґріма в тому, що той дає притулок заколотникам. Ґрім це заперечував, і тоді Свейн пообіцяв, що віддасть його на тортури. Після цього Карл відкрився, але відмовився назвати людей, з якими він вів переговори.
Карла вкинули до в’язниці, але, сидячи там, він зумів розбестити свою сторожу, вміло скориставшися зі скупості Свейна. Він напоїв своїх тюремників і, коли вони поснули, втік.
Цей таттр кидає світло на невідомий з інших джерел розділ у ворожнечі, яка іноді спалахувала між династією Рюриковичів та Норвегією. Дослідники саґи датують діяльність Карла роками 1033—1034499.