Tammp про Гаральда Ґренландця
Вступ
Гаральд Ґренскі (Ґренландець), провінційний король Вестфольда (округи у Норвегії—на захід від Ослофйорда), цікавий для істориків головним чином тому, що він був батьком Олава Святого.
Існує присвячений йому таттр, який зберігся в окремій формі у «Flateyjarbok»395. Його також використав автор «Легендарної саґи»396 та Сноррі. Останній звертався до цього таттру двічі: по-перше, він включив його у свою «Незалежну саґу про Олава Святого»397, оскільки Гаральд Ґренландець був батьком цього святого; по-друге, він помістив цей таттр у своїй «Heimskringla» як один з розділів «Olafs saga Tryggvasonar»398, оскільки Гаральд Ґренландець був протягом якогось часу чоловіком Асти Ґудбрандсдоттір кулу, матері Олава Трюґґвасона.
Уривки та аналіз
Таттр про Гаральда Гренландия становить спеціальний інтерес для істориків Східної Європи, бо там описано трагічну смерть конунґа Вісавальда з Ґардарікі. Фахівці загалом дійшли згоди в тому, що’дрібний правитель, про якого йдеться, має бути ідентифікований як Всеволод Волинський, син Володимира Великого Новгородсько-Київського (979—1015)399.
Тут ми подаємо таттр у версії «Heimskringla»400.
«Гаральд Ґренландець був королем Вестфольдської округи, як уже згадувалося раніше. Він одружився з Астою, дочкою Ґудбранда кула. Одного літа, коли Гаральд Ґренландець вирушив у похід із вікінгами в Балтійське море (for і Austrveg i hema?), щоб здобути собі нові володіння, він прибув до Швеції. В той час там був королем Олав Ейрікссон Шведський (995—1020/22), син Ейріка Переможця (957—995) та Сіґрід, дочки Скоґлара-Тості401. Сіґрід тоді вже була вдовою й володіла багатьма великими маетностями (bu) у Швеції. І коли вона довідалася, що Гаральд Ґренландець, її названий брат, висадився неподалік на берег, вона послала до нього гінців, запрошуючи його на бенкет.
Він прийняв запрошення і не гаючись з’явився до неї з великим товариством чоловіків. Вони там чудово розважалися. Ввечері король (Гаральд Ґренландець) та королева (Сіґрід) сиділи на високому троні й разом випивали, а всіх чоловіків, які прибули з королем, частували напрочуд щедро. Коли пізно ввечері король добувся до свого ліжка, він побачив, що воно застелене ковдрами з дорогоцінних тканин та простирадлами з не менш коштовної матерії. Людей у тих палатах було дуже мало. А коли король роздягся й ліг у постіль, королева прийшла до нього й сама наповнила йому келих, дуже умовляючи його випити і всім своїм виглядом виказуючи велику до нього прихильність. Король був смертельно п’яний — як і вона. Потім король заснув, королева теж лягла спати.Сіґрід була жінка надзвичайно розумна й передбачлива в бага-
тьох справах. Назавтра вранці частування та розваги також були найліпшого гатунку. Але потім, як це часто трапляється, коли чоловіки надміру перепиваються, сталося так, що наступного дня чи не всі вони пили вже мало й неохоче. Але королева була весела, і вона та король розмовляли. Вона сказала, що оцінює свої володіння у Швеції та владу, яку вона тут має, не менше, аніж його королівство та його володіння у Норвегії. Королю не сподобалася така її мова. Він збайдужів до всього й почав готуватися до від’їзду в дуже поганому настрої; та королева була весела, як і раніше, й попрощалася з ним дуже люб’язно, обдарувавши його на прощання воістину царськими подарунками.
Наступної осені [994 р.]402 Гаральд повернувся до Норвегії в досить похмурому настрої, в якому там і перебував. А як настало літо, він знову відплив у Балтійське море зі своїм флотом (for hann і Austrveg me? li?i sinu)403. Він спрямував свої кораблі до Швеції й послав звістку королеві Сіґрід, що знову хоче з нею побачитися. Вона приїхала верхи до берега моря, щоб із ним зустрітися, і вони стали розмовляти. Він швидко перейшов до суті й напрямки запитав, чи не піде вона за нього заміж.
Вона сказала, що він нещирий у цій своїй пропозиції, адже він дуже добре одружений і мав би бути задоволений своїм шлюбом. Гаральд відповів, що Аста, звичайно, жінка добра й достойна, «але вона не такого високого роду, як я».Сіґрід сказала: «Цілком можливо, що ти шляхетнішого походження, ніж вона. Але здається мені, що талан та успіх обох із вас залежать від неї». Після цього вони ще перекинулися дуже небагатьма словами, і королева поїхала.
Король Гаральд залишився в препоганому настрої. Він став готуватися до поїздки на материк, щоб знову зустрітися з королевою Сіґрід. Багато з його людей не радили йому цього робити, але він нікого не послухався, зібрав численний загін своїх воїнів і поїхав до маєтку, що належав королевій.
Того самого вечора туди з’явився ще один король. То був Bica- вальд404 (Всеволод Володимирович) з Ґардарікі на сході (austan or Gardariki)405. Він приїхав свататися до королеви. Обох королів та їхній почет розмістили у великій старовинній залі, добре обставленій. Увечері їм подали багато напоїв. Питво було таке міцне, що всі понапивалися до безтями, а особиста охорона обох королів і ті вартові, яких вони виставили надворі, поснули. Тоді королева Сіґрід наказала своїм людям, щоб вони напали на них уночі і всіх знищили вогнем і мечем. Зала згоріла разом з усіма, хто в ній був, а тих, хто вибіг надвір, повбивали. Сіґрід сказала, що в цей спосіб вона вирішила відучити дрібних царків (smakonungum) від звички надокучати
їй зі шлюбними пропозиціями. Пізніше вона дістала прізвисько Сіґрід ін сторрада («Сіґрід Пихата»). Битва з йомсвікінґами відбулася за рік до цього».
«Легендарна саґа про Олава Святого» називає трагічно загиблого царка Вісавальда конунґом Аустрвеґа (konongr af Austrvegom, sa het Visavalldr)406.
В Оддовій сазі в розділі, присвяченому Ейрікові Переможцеві, королю шведському (957—995), першому чоловікові Сіґрід, її східного залицяльника величають Vissivaldr Austrvegskonungr407.