Tammp про Ейвінда Роги Тура
Вступ
Цей таттр належить до циклу історій про 1016 р., у яких ідеться про Олава Святого, і дійшов до нас у «Flateyjarbok»467 та в «Heimskringla».
Вибрані уривки та аналіз
У тексті читаємо468:
«Був собі чоловік на ім’я Ейвінд ураргорн, чиї родичі жили в Східному Аґдері (Austr Ag?ir, в Південно-Західній Норвегії).
Цей чоловік, який був дуже значною особою і походив із шляхетного роду, щоліта вирушав у піратські походи (for hvert sumar i hernat), іноді у Східну Балтику (Austrvegr), а іноді — на південь до Фризії (stundum vestr um haf, edr j і Austrveg ok til Frislands). Він мав швидкохідний корабель (snekkja) з двадцятьма лавами для веслувальників і добру команду матросів.Він брав участь у битві під Несяром (1015 р.) на боці короля Ола- ва, і коли вони розлучилися, король пообіцяв йому свою дружбу, а Ейвінд свою допомогу — завжди, коли король її потребуватиме. Ейвінд був присутній на різдвяному бенкеті, який давав король Олав, і одержав від нього гарні дарунки».
Цей коротенький текст становить певний інтерес для істориків Східної Європи. Народжені біля моря вожді західного узбережжя Норвегії (тут Східного Аґдеру) регулярно здійснювали збройні напади на території, що були на величезній відстані одна від одної. Так і Ейвінд, про якого згадує таттр, проводив кожне літо в збройних піратських походах або на Фризію, або на східне узбережжя Балтійського моря. Це твердження (підкріплене пізнішим таттром, житіями двох Олавів та іншими історичними документами) становить окрему цінність для істориків, оскільки деякі вчені висловлювали сумнів щодо слушності тези, запропонованої H. Т. Бєляєвим469 (про ідентичність Рорика з Ютландії з Рюриком із Старої Ладоги), на тій підставі, що одна й та сама людина в ті часи не змогла б подолати величезної відстані між Фризією (місцем діяльності Гре- река) та Старою Ладогою (осідком Рюрика)470.
Таттр про далекого мандрівника, купця Ґудлейка Ґардарікського («Русина»)
Вступ
Ця цікава історія про багатого купця-мореплавця, який часто бував на Русі, відкриває нам, як вікінґи-конунґи вміли поєднувати політику з торгівлею. Вона збереглася в структурі саґ про Олава Святого й була включена до «Flateyjarbok»471 та в «Heims- kringla»472.
Вибрані уривки та аналіз
Версія «Heimskringla» читається так:
«Був собі чоловік, якого звали Ґудлейк ґерзкі473. Його рідня жила в Аґдері (на півдні Західної Норвегії). Він був мореплавцем (farma?r) і великим багатим купцем (kaupma?r mikill), який торгував із багатьма країнами (ok rak kaupferpir til ymissa landa). Часто він їздив на схід до Ґардарікі (hann for austr і Gardariki), через що й дістав пріз- енсько Ґудлейк Русин (gerzki). Навесні Ґудлейк приготував свій корабель, маючи намір вирушити на схід до Ґарда (til Garpa austr). Король Олав надіслав йому звістку, щоб зустрітися. І коли Ґудлейк з’явився, він сказав, що хоче ввійти з ним у партнерські стосунки (at harm vil gera felag vi? hann)474, і попросив його купити для нього ті цінні речі, які важко придбати в Норвегії. Ґудлейк відповів, що це можна буде зробити, як він бажає. Тоді король дав йому стільки грошей, скільки, як він гадав, було треба дати.
Влітку [1016 р.]Тудлейк відплив у Балтійське море (і Austrveg). Якийсь час вони стояли біля Ґотланда. Потім трапилося так, як це часто буває, що не всі матроси вміли тримати язика за зубами, і таким чином люди на березі довідалися, що на цьому кораблі був торговельний компаньйон (felagi) Олава діґрі (Товстого). Влітку Ґудлейк поплив через Балтійське море до Голмгарда (for um sumarit і Austrveg til Holmgar?s) і там накупив чудові коштовні тканини, які мав намір запропонувати королю для його мантії (til tignarkl??a ser), а також дорогого хутра (skinn) і коштовних скатертей. Восени, коли Ґудлейк повертався зі сходу (austan), подув супротивний вітер, і вони довго стояли на якорі біля острова Ейланд (Сааремаа/Езель у Естонії).
Торґаут скарді довідався через своїх вивідувачів про Ґудлейкову подорож, і він напав там на них на своєму бойовому кораблі і бився з ними. Вони довго оборонялися, але сили були нерівні, і Ґудлейк поліг із багатьма матросами, а багато з них були поранені. Після цього Торґаут заволодів усім добром і всіма коштовними речами, які призначалися для короля Олава. Торґаут та його люди поділили здобич порівну між собою, але дорогоцінні речі вони вирішили віддати шведському королю — «і це, — сказав він, — буде частиною данини, яку заборгувала йому Норвегія». Після цього Торґаут поплив на захід (у тексті: austr — «схід»)475, до Швеції. Звістка про цю подію швидко поширилася. Трохи згодом Ейвінд Ріг Тура476 прибув на Ейланд (Езель), і коли він довідався, що сталося, він поплив на з^іхід (у тексті: austr) навздогін за Top- ґаутом.Вони зустрілися у шведських шхерах і почали битву. Там Торґаут поліг з усіма своїми людьми, які не пострибали за борт. Після цього Ейвінд забрав усе, що вони награбували в Ґудлейка, зокрема і коштовні речі, які призначалися королю Олаву. Ейвінд повернувся до Норвегії восени й віддав королю Олаву ці коштовні речі.
Король подякував йому за все те, що він зробив, і знову запевнив його в своїй дружбі. На той час (1017 р.) король Олав був королем у Норвегії вже три роки.
Таттр про Ґудлейка розповідає про ще одного народженого на морі воїна та купця з Аґдеру, якому навіть траплялося мати стосунки з Ейвіндом ураргорном.
Тут є три моменти, які заслуговують на увагу: по-перше, Ґудлейк спеціалізувався на торгівлі з Новгородом і через те був прозваний ґерзк (Русич). По-друге, те, що король Олав Святий (1014—1030) власною особою входив у партнерські стосунки з купцями рангу Ґудлейка; товар, закуплений останнім у Новгороді, складався з тканини на королівську мантію, дорогого хутра та коштовних скатертей. '
І нарешті, цей таттр ілюструє (як і таттр про Гаука) економічну війну, яка велася між королями Норвегії та Швеції у Східній Європі. На той час оперативна база шведів була розташована десь поблизу острова Сааремаа (Езель), в Естонії.