Супра-конунґ

Після X ст. в усій Скандинавії інститут ланд-конунґів поступився новому інститутові супра-конунґів, хоча об’єднання Швеції (Свіа- ланду) з обома Ґаутландами сталося набагато пізніше — в середині XII ст. (див. вище).

Супра-конунґ дуже нагадував ланд-конунґа, проте відрізнявся від нього двома важливими рисами: 1) його визнавали королем водночас кілька земельних асамблей; 2) хоча кожна земля зберігала свою систему самоврядування (тінґ), супра-конунґ користувався правом призначати одного з місцевих магнатів своїм представни­ком, особливо в прикордонних сюслах тієї або іншої землі.

А втім, супра-конунґ, як і ланд-конунґ, ще не мав будь-якої територіальної чи судової влади над «своїми» землями. Інститут державного короля, або корони, ще тільки зароджувався в далекому майбутньому.