«Саґа про Йона Хитруна» («?jalar Jons saga»)

Вступ

«Саґа про Йона Хитруна», одна з тих, у яких, згідно з класифіка­цією Г. Ґ. Ліча, «йдеться про справи Русі»¹⁵⁵, збереглася в рукописі, виготовленому бл. 1400 р.

Вибрана бібліографія

Glauser, Jurg. ?jalar Jons saga. — Med. Scand., 1993. — С. 664—665; Simek. — С. 347.

Аналіз

Опис Голмгарда та (української) Галіції, Руцаланду й Рісаланду

Ми не можемо накреслити тут усі основні сюжетні мотиви цієї саґи. Згадаємо лише про два епізоди, які стосуються обговорюваних нами проблем.

Брат, який перебував на вигнанні, повертається перевдягненим під час правління самозванця. Користуючись методами закоханих, він відвідує свою сестру в її покоях і втікає звідти пораненим. Зреш­тою він таки потрапляє до рук убивці свого батька, і той велить посадити його в колодки і виставити на поживу вовкам. Урятуватися йому щастить лише завдяки хитрощам його матері та завдяки тому, що він пообіцяв стати християнином, якщо залишиться живий.

Цим братом, засланим на вигнання, був Йон, син ярла Голмґард- ського ^Новгородського) Свіпдаґа та Лікорідіс, дочки короля Фландрії (Флемінґяланду). Батьком Свіпдаґа був ярл Даґ стеркі Йонссон; якщо вірити сазі, то цей клан правив Голмґардом (Новго­родом) протягом кількох генерацій¹⁵⁶ (?eir Iangfedgar hafa radiifyrer rikium ?ersum fram J ?t). Під вигаданим ім’ям Геста Ґунольвссона Йон знайшов прихисток при дворі Вільгялма, короля Валланду. Запри­ятелювавши із сином короля Ейріком, Йон узяв участь у його зброй­них вікінґівських набігах на Східну Європу (j Austrvegf⁵¹.

Під час одного з таких походів Йон признався, що Ґест — його

enn sumer kalla Tartara riki.

Aller smakongar его Iydskylder Усі дрібні королі є васалами

sialfum Holmgardz kongi. Голмґардського короля».

Лише дві останні назви («Країна Одноногої Людини» і «Кра­їна—Дуже—Маленьких Людей») взято з легендарної географії¹⁵⁹, решта назв ґрунтується на реальних даних.

Текст називає українську Галіцію (Галичину), але розташовує її неправильно відповідно до чотирьох сторін світу.

Назва «Русь» зустрічається двічі: один раз як Руцаланд і один раз як Рісаланд. Один раз вона (Руцаланд) згадується у зв’язку з Києвом; це вочевидь має стосунок до Київської Русі XI—XII ст.

Проте в другому випадку {Рісаланд) вона згадується у зв’язку з трьома північними країнами: Кірялаланд (Карелія), Рісаланд і Квен- ланд (північна Суомі-Фінляндія). Отже, в даному випадку назва Ріса­ланд є ремінісценцією назви Волзького Каганату Русь, що існував у IX ст.,

Слід зазначити, що автор саґи знав про те, що Голмґард потрапив у залежність від татар (з 1242 р.).

Кеноґард, Аустрвеґ та Ільмар голм

Згодом саґа згадує про фортецю, що стояла неподалік від міста Києва, яку знову ж таки вона помилково розташувала на північ від Новгорода: Nu его v?r komner ath Holmgardi?arsem Kcenogardar Iiggia nordraf). Ця фортеця була знана під назвою Кастеллум і торговельне купецьке місто (Kaupstadr) Acnic¹⁶⁰. Проте тут ми маємо, певно, справу з елементом фантастичної географії. В обох випадках ці назви не можуть бути локалізовані. Хоча, можливо, й існує якийсь зв’язок між містом Acnic і ярлом Аспером, котрий — як повідомляється в деяких саґах — правив у Рюццаланді'⁶'.

Родберт виявився самозванцем, котрий захопив владу в Новгоро­ді (=Голмґард) і Києві (=Кеноґард). Він прибув із вікінґами та чорни­ми людьми із Серкланду'⁶² збройним походом на Аустрвеґ {ρk var пу komin af Serklandi, ok hafdi med ser vikinga ok blamenn ok mart ill?ydi. hann hafdi ok heriat vm Austurvegf^6y. Це був розумний (frodr) чоловік, який знав кілька мов¹⁶⁴.

Після того як Родберт убив Йонового батька, два лицарі {hir∂- тепп) Свіпдаґа врятували малого Йона й заховали його на острові Ільмар голм {sidann flutto their migj holm ?ann er Ilmar holmr er kalladrf⁶⁵. Тут ідеться про острів, розташований на знаменитому озері Ільмень, на якому стояв і сам Новгород.

Назва «Ільмар» не зустрічається у жодному з інших стародавніх скандинавських текстів.

Висновки

«Екзотичні» географічні назви в «Романтичних саґах»

Якщо візьмемо до уваги той факт, що головним завданням цих саґ було розважати людей і що автори ставили собі на меті вигадати якомога більше незвичайних пригод у нереальному світі — не обме­женому ані хронологією, ані топографією, то можна тільки поди­вуватися, як багато конкретних східноєвропейських географічних назв використано в цих саґах. Хоча їх роль є здебільшого декора­тивною, вони ніколи не подаються в контексті, який би спотворював реальність.

Наприклад, якщо в сазі (в даному випадку йдеться про «Саґу про Сіґурда Мовчазного»^ згадується кілька східноєвропейських географічних назв, їх взаємозв’язок завжди відповідає реаль­ності: Голмґард є столицею Ґардарікі — і навіть дається примітка, що так по-скандинавському називається країна Руція. Ця країна лежить на схід від Балтійського моря, на східному узбережжі якого розташовані також Балаґардссіда та Курланд. Очевидно, що автор саґи міг би спокійнісінько розташувати Голмґард у Африці, а Балаґардссіду — на узбережжі Італії чи використати безліч інших можливостей. Він міг би також сплутати цю назву з якоюсь давньо­грецькою або західноєвропейською, або пов’язати її з тією чи іншою казковою країною. Звичайно, ми тут натрапляємо на всілякі помилкові географічні твердження, але вони здебільшого зустріча­ються в перекладних саґах («Riddarasogur»). Наприклад, у «Сазі про Трістрама та Ісодду» замість іспанської Ґалісії говориться про українську Галіцію (Галичину).

Аналіз відомостей про Східну Європу, які ми знаходимо в саґах цього типу, переконав мене в добрій якості та цінності цього оно- мастичного матеріалу. Очевидно, що автори брали його з тих самих джерел, з яких були запозичені відповідні матеріали, що їх ми бачимо в «Родинних саґах», «Саґах про норвезьких королів» та в «Ге­роїчно-легендарних саґах». У деяких випадках матеріал «Lygisogur» відбиває дані із саґ, що належать до інших груп.

Наприклад, той факт, про який ми довідуємося із «Саґи про Грін- ґа», що дві східноєвропейські держави, Ґардарікі (Новгород) та Палтескюборґ (Полоцьк), існували поруч, відомий нам також із «Крістні саґи» та з «Окремого сюжету про Еймунда». Як другий приклад можна назвати «Саґупро Вільмунда», в якій зафіксовано спів­існування держави Голмґардарікі зі столицею в Голмґарді (Новгороді; до речі, в сазі князь Новгородський носить історично правильне ім’я Вісівальд, тобто Всеволод) та Альдейґюборґа (Ладоги). Дається також додаткова інформація про Унґарію, Бльокуманнланд (половці у Валахії) і навіть про русько-українську Галичину з XII і XIII ст.; у саґах, які належать до інших груп, про неї ніде не згадується.

«Саґа про Самсона» також має багато на східноєвропейського матеріалу. В ній не тільки відбито дані із «Саґи про Гервьор» (Ґле- сісвеллір, Йотунгейм, Курланд) та з «Саґипро Орвара-Стрілу» (Бяр- маланд, Самланд), вона ще й містить цікавий додатковий матеріал про географічне розташування Рісаланду. Очевидно, що тут ідеться про конкретну країну в Східній Європі, яка лежала «на схід і північ від Аустрвеґа (східнобалтійських країн) і не була якоюсь вигаданою «Країною велетів».

Цікаво також відзначити варіації Ріція/Русія в «Сазі про Фльовен- та», а також РюццаландІРісаланд, Руцар!Picap у «Сазі про Ремунда- ра».

Ми звернули особливу увагу на ці доповнення та варіації. Вони являють собою матеріал, що зберігся від стародавніх часів, який нерідко не був зафіксований у тих «Героїчно-легендарних саґах», які ми сьогодні маємо.

Серед цих гапаксів можна відзначити такі:

— у «Сазі про Олі» ми знаходимо твердження про те, що країна «Велика Швеція» була також відома під назвою Свена\

— «Саґа про Ярлманна» та «Саґа про Ремундара» містять у собі додаткову інформацію щодо розташування «Холодної (або Великої) Швеції» у Східній Європі; в «Сазі про Ремундара» згадується річка Дніпро (Henp)∖

— острів Bicio (мабуть, Весь із ПВЛ) був розташований за «Хо­лодною Швецією» («Саґа про Нітіду»);

— опис «руського капелюха» (girdzkr hattr) в «Сазі про дуелянта Сіґурда», про який двічі згадується в «Родинних сагах»;

— «Саґа про Йона Хитруна» містить у собі географічний опис Новгородської держави, який є унікальним для всіх типів саґ. У ній називаються також русько-українська Галичина і Кенуґард (Київ; ця назва з’являється в «Сазі про Берінґа»), Рісаланд і Руцаланд, Квен- ланд, Кірялаланд і Серкланд. Дивно, але там називається також Ільмар голм (гапакс). Це, безперечно, стосується назви озера Ільмер (Ільмень), на якому стояло острівне місто Новгород.

Останню редакцію корпусу інформації, яка дається в «Сазі про Йона Хитруна», було здійснено не раніш як у другій половині XIII ст., оскільки там згадано про татарське правління в Новгороді.

А загалом слід сфокусувати особливу увагу на тому факті, що географічні назви в романтичних саґах вперше подають русько- українську Галичину XII—XIV ст.