Додаток «Саґа про Тідріка з Берна» (?i?recks saga af Bem) і «Саґа про вількінів» (Villcina saga) як продукти ганзейської культурної сфери

Вступ

Норвезький переклад утраченої німецької саґи «Дітріх із Бер­на», що мала велику популярність серед торговельного люду ганзей­ських міст у XIII ст., був зроблений бл. 1250 р.

Одночасна популярність героя саґи в усіх міжнародних торго­вельних центрах Ганзи, попри мовні бар’єри, свідчить про те, що не пізніше як у другій половині XIII ст. Тідріка/Дітріха знали й у комерційному місті Новгороді¹⁶⁷.

Синодальний примірник Першого Новгородського літопису, створеного в XIII ст. двома авторами, включає серед статей, які стосуються періоду 1200—1234 рр. (скомпонованих другим писарем)^,6\ тогочасну новгородську оповідь про завоювання хрестоносцями Константинополя (під p_k 6712/1204)¹⁶⁹. Називаючи трьох головних франкських воєначальників, автор тієї оповіді такими словами відрекомендовує Боніфація Першого, маркіза Монферратського (нар. близько 1150 р., пом. 1207 p.)¹⁷°, поета й по-

«Героїчно-легендарні саґи» кровителя трубадурів¹⁷¹: «Маркіз Римський у місті Берн (Вероні), де жив підступний лиходій Дедрік»¹⁷².

Форма «Дедрік» відповідає формам імен, які ми знаходимо в на­писаній римованою нижньогерманською мовою Кельнській хроніці Готтфріда Гаґена («Дедеріх») та в одній із героїчних данських пісень («Дідерік»)™.

Ми не маємо первісної норвезької версії «Саґи про Тідріка» — збереглася тільки її редакція, яку можна датувати кінцем XIII ст. Норвезький пергаменний рукопис, що зберігається нині в Стокголь­мі (SKB, 4, fol.), був виготовлений п’ятьма писарями, причому особ­ливе значення для дослідника мають тексти, написані двома з них (Mb 2 — раніше; Mb 3 — пізніше). Паперові рукописи XVII ст. теж мають велику вагу, оскільки вони є, мабуть, копіями давніх мануск­риптів, що згоріли в 1728 р., «Br??ratungubok» (AM 178, fol.

Шведський переклад 1448 р. являє собою версію, близьку до Mb 3. Його можна знайти в двох рукописах: «Skoklosterhandskriftet», по. 115—116, 4° (бл. 1500 р.) і SKBK 45, 4 (перша половина XVI ст.).

Г. Бертельсен так малює генеалогічне древо саґи¹⁷⁴:

Перше видання саґи було опубліковано в Стокгольмі (в 1715 р.). Туди ввійшли шведський переклад Йоганна Гадорфа й латинський переклад Йоганнеса Перінґшьолда: Wilkina saga, eller Historien от Konung Thiderich af Bem och hans Kampar (fol. (14), 522, (42) c.).

Ґрунтовне наукове видання в двох томах було підготовлено Ген­ріхом Бертельсеном і включено до серії SUGNL як том 34:1—2 (Kbh., 1905—1911), (4), XCV, 370 та (4), 415с. Воно стало основою для попу­лярного передруку, здійсненого Ґудні Йонссоном (Rvik, 1961— 1962), 2 т. XIX, 617 с. Англійський переклад: Edward R. Haymes. The Saga of Tidrek of Bern. — New York, London, 1988.

Fine Erichsen переклав саґу німецькою мовою, і цей переклад був опублікований у 22-му томі серії Thule, 1-шевид. (Jena, 1924); 2-ге вид. (Diisseldorf—Koln, 1967), 485, (16) с., з «Післямовою» («Nachwort») Гельмута Voigt-a (с. 464—478) та бібліографією (с. 479— 485).

Вибрана бібліографія

Halvorsen, Eyvind Field. Didriks saga of Bern, KLNM. — T. 3. — Kbh., 1958. — C. 73—76; Hempel, Heinrich. Die Handschriftenverhaltnisse des Thidrikssaga. BeitragezurGeschichteder deutscher Sprache und Literatur.— T. 48. — 1924. — C. 415—447; Hempel, Heinrich. Sachsische Nibelungen- dichtung und sachsischer Ursprung der ?i?rakssaga. Kleine Schriften. — Heidelberg, 1966. — C. 209—225; Andersson, Theodore M. An Interpreta­tion of ?i?rikssaga. Structure and Meaning in Old Norse Literature. Viking Collection. — T. 3. — Odense, 1986. — C. 347—377; Mc Lintock, David. Dietrich und Theodrich — Sage und Geschichte. Geschichte und weltliche Epik des Mitteralters in Osterreich.

Серед великої кількості другорядних праць, присвячених цій сазі, є дві, в яких розглядаються проблеми, що мають стосунок до нашої теми:

Studer, Ella. Russisches in der Thidreksaga, Sprache und Dichtung. — T. 46. —Bem, 1931. —XI, 121 c.; Simek.-С. 346—347.

Paff, William J. The Geographical and Ethnic Names in the ?i?riks Saga. Harvard Germanic Studies. — T. II (Cambridge, Mass., 1959). — VI, 238 c.

Аналіз та вибрані уривки

Ян де Фріс так описує «Саґу про Тідріка»¹⁷⁵:

«Це один з найвизначніших творів нордичних середніх віків, бо численні германські саґи тут подані у вигляді безперервної прозової оповіді. Головний сюжет становить історія життя Дітріха з Берна, хоча багато різних саґ знайшли собі в ньому місце, серед яких насам­перед треба назвати «Саґу про Нібелунґів». Крім цих двох при­родних циклів, ми знаходимо тут і приклади іншого жанру: «Саґа про вількінів», зміст якої пов’язаний із середньоверхньонімецькою поемою «Король Pотер», належить до так званої поезії менестрелів, тоді як оповідь про Аполлонія та Ірона радше можна віднести до жанру рицарських романів».

Тут треба зазначити, що до нас дійшли не всі оригінали тих гер­манських саґ, які збереглися.

В самому тексті «Саґи про Тідріка» не раз повторюється, що істо­рії, які оповідаються в сазі (чи радше в її складових частинах), пере­казуються згідно з традиціями, відомими жителям ганзейських міст: Бремена, Мюнстера та Сузата (Соеста).