«Саґа про вількінів», Голмґард та Руцціяланд

Окрім германських car, збереглася також одна саґа з балтійської культурної сфери, а саме «Саґа про вількінів»™.

Це саґа про «племінну» конфедерацію вількінів, яка відігравала панівну роль серед балтійських слов’ян у VIII—X ст.¹⁷⁷.

Дані цієї саґи потребують уважного аналізу, оскільки вони від­дзеркалюють взаємини в басейні Балтійського моря з погляду його західних жителів.

«Саґа про вількінів» називає чотири королівства харизматичних кланів: Вількіналанд (країна вількінів), Фрисланд, Гуналанд і Ruzcia- land^m. Вибір саме цих королівств є дуже важливим, особливо це стосується активних зв’язків Вількіналанду з Голмґардом (пізніше Ве­ликим Новгородом)¹⁷⁹.

Саґа починається з опису країн, підлеглих завойовникові — королю Вількінові, епонімному правителю Вількіналанду. До його королівства входили: Швеція, Сканія, Сеаланд (Зеланд), Ютланд та Він(д)ланд (Вендланд)¹⁸⁰. Коли він підкорив Пулерналанд (скандинавська назва Польщі), який межував із державою короля Гертніда, останній напав на нього¹⁸¹. Гертнідове королівство описується так: Русціяланд, велика частка Ґіркланду та Унґаріяланду і майже все королівство на сході до самого Східного моря (hann hafδe mikit riki at stiorna, annat en Ruzcialand, hann amikit af Girklande ok Vngaria Iande ok nalaega haevir hann oil riki vnnit austr til hafs ok mikit firir austan haf)^xi2. Боротьба була запеклою. Зрештою, Вількін підкорив міста Смаліцка (=Смоленськ), Kiy (=Київ), Паллтескя (=Полоцьк) і Голмґард (=Великий Новгород), столицю короля Герт­ніда (?ar vinnr hann ok ?aessar borgir: Smalizku, Kiu ok Palltceskiu ok aeptir?at ri?r hann inn і Hollmgard, er hafu?sta?r er H?rtni?s konongs)^x*∖

Завдавши поразки своєму ворогові, Вількін повернув йому його землі за умови, що той плататиме данину.

Після смерті Вількіна Гертнід помстився за свою поразку: він напав на слабкого сина Вількіна Нордіана й підкорив увесь Вількі­наланд.

Гертнід мав трьох синів: Осанктрікса (прямого наступника прес­толу), Вальдемара (позашлюбного сина) та Ільяса. Останньому (який був справжнім богатирем) батько подарував графство у Греції (jarIdom і Grecia)'*⁴.

Осанктрікс одружувався двічі, його другою дружиною була Ода, дочка Мельяса, довгобородого короля Гуналанду (зі столицею у Валльтерборзі). Вони мали дочку Ерку. За нею марно упадав Атіла, молодший син Осіда, короля Фризії. Після смерті Мельяса Атіла завоював королівство Гуналанд і зробив місто Сусат (Соест у Вест- фалії/Вестфалені) своєю столицею¹⁸⁵.

Військову коаліцію проти Осанктрікса утворили Атіла, Тідрік та Ісунґ, король Бертанґаланду. Осанктрікс зазнав поразки й помер. Проте війна тривала. Вальдемар, брат небіжчика, став королем Голмґарда й організував спустошливий похід на Гуналанд, спа­ливши багато сіл¹⁸⁶.

Специфічною характеристикою подальших воєнних дій, як вони описуються в сазі, була неспроможність гунів здобувати великі, добре укріплені міста, такі як Паллтескя та Смаліцка'*¹.

На цьому ми закінчуємо коротке резюме «Саги про вількінів».