«Саґа про Стурлявґа» («Sturlaugs saga starfsama»)

Вступ

Цю саґу було створено в кінці XIII або на початку XIV ст.¹⁸⁹. Вона збереглася в двох версіях (А і В) — версію В маємо у двох головних пергаменних рукописах XV ст.

Вибрана бібліографія

Тиандер, К. Ф. Поездки скандинавов в Белое море. — СПб., 1906. — С. 204, 302—312, 353; Zitzelsberger, Otto J. Sturlaugs saga starfsama. — Med. Scand., 1993. — C. 624—625; Simek. — C. 338.

Вибрані уривки та аналіз

Північний шлях до Бярмаланду

У сазі розповідається про діяльність Стурлявґа інн старвсамі, який був батьком Грольва Пішохода і сином Інґольва, котрий правив у Навмаделафюлькі (на північ від Трондгеймфіорду в Центральній Норвегії)¹⁹⁰. Саґа приділяє головну увагу розповіді про подорож героя в пошуках чародійного рогу, який, згідно з відомостями, що їх Стурлявґ одержав, коли був у Гундінґяланді, слід було шукати в Бярмаланді. Вважалося, що він зберігається в храмі, присвяченому богам Торові та Одіну, Фріґ і Фреї і «хитро­мудро збудованому з найціннішого дерева. В тому храмі двоє дверей, одні з північного заходу, а другі — з південного заходу; всередині там один Тор, а перед ним на столі лежить чародійний ріг»¹⁹¹. Коли Стурлявґ та його друзі добулися до Бярмаланду, вони побачили на захід від річки Віни (Північної Двіни) широку рівнину, «і там стояв храм, такий осяйний, що, здавалося, він заливав сяйвом усе навкруги, бо був оздоблений золотом та дорогоцінним ка­мінням»¹⁹².

Важливо відзначити, що саґа не говорить про північний шлях до Бярмаланду, вздовж узбережжя Скандинавського півострова, в ній ідеться переважно про північно-східний: Швеція (Світйод} — Гундінґяланд — Бярмаланд.

Північний шлях, про який згадується в сазі, закінчується не в Бярмаланді, а скоріше в місці, позначеному двома назвами, не за­фіксованими в жодному іншому скандинавському джерелі, а саме: Галоґаланд — Фінмьорк — Ватснес — Аустрвік¹⁹³.

Важко специфікувати, що саме означають Ватснес і Аустрвік. Назва Гундінґяланд є, мабуть, заміною Гуналанд, що означає тут, як і в кількох інших текстах, сферу, яка перебувала під впливом Хозарської імперії¹⁹⁴.

Ґардар і Альдейґя

Стурлявґ також ходив у похід до іншої країни, щоб допомогти своєму названому братові Фрамару здобути руку своєї обраниці. Той довідався про цю дівчину під час своїх вікінґівських походів на східне узбережжя Балтійського моря (і Austrveg)'⁹⁵. Цією дівчиною була Інґіґерд, дочка короля ҐардаРЧҐардарікі™ Інґвара. Його сто­лицею став Альдейґюбор^ІАльдейґя^х" (=Cτwp∂L Ладога).

Перебуваючи на службі у шведського короля, Стурлявґ ходив у похід на схід. Там він завдав поразку королю Інґварові та його вій­ську. Він віддав Інґіґерд, а також місто Альдейґя (Стару Ладогу) своєму другові. Стурлявґ мав намір правити цим містом, перебрав­ши на себе королівський титул, який раніше належав Інґварові (Sturlaugr gaf?a borgina Aldeigju me? ollu fe a vald Framars_t er Ingvarr konungr haf?i att, ok ?ar me? konungs nafn)^2w.

Зв’язки між Старою Ладогою і Швецією, про які говориться в сазі, заслуговують на увагу. Вони також зафіксовані в джерелах ос­танніх десятиліть X та початку XI ст.

Усі правителі Швеції та Норвегії, про яких згадується в сазі, є особами вигаданими, неісторичними. Тому їх не можна використати для датування подій. Проте існує загальноприйнята думка, що Грольв Пішохід — це насправді історичний Ролл он, засновник гер­цогства Нормандія (бл.

Марсераланд

Більше треба сказати про Фрамара — друга Стурлявґа. Його клан згадується також у «?orsteins saga VikingssonarvP². По чоловічій лінії він став нащадком Гродмара з Марсераланду (його дідом). Його мати Трона, жінка ярла Гервінна, була дочкою Tipyca, короля Індіаланду. Проаналізувавши дані «?orsteins saga Vikingssonarv, я запропонував інтерпретувати Індіаланд як «сферу впливу колишньої Хозарської держави в ісламській Центральній Азії, передусім — Хо­резм»²⁰³. Тому є всі підстави сформулювати гіпотезу, що назва Map- сера, яке в скандинавській літературі є гапаксом, позначає певну важливу сполучну ланку між Центральною Азією та Скандинавією, що відігравала велику роль десь до середини IX ст. Це була країна майбутніх угорців у басейні річки Ока, чия назва збереглася в ПВЛ як Мещера¹^.

«Саґа про Сьорлі» («Sqrla saga sterka»)

Вступ

Ця саґа пізнішого походження дійшла до нас у кількох паперових рукописах із XVII та XVIII ст. (AM 168, fol.; AM 171а, fol.; AM 560d, 4⁰; AM Rask 32 та ін.)²⁰⁵.

Вибрана бібліографія

Evans, Jonathan D. М. Sqrla saga sterka. — Med. Scand., 1993. — С. 637—638; Simek. — С. 327—328.

Її включено до збірника FSN (вид. C. C. Rafn. — Т. 3. —1830.— С. 408—452; передрук Gu?ni Jonsson та Bjami Vilhjalmsson. — Т. 3. — Reykjavik, 1944; передрук Gudni Jonsson. —Т. 3. — Akureyri, 1959. — С. 367—410).

Вибрані уривки та аналіз

Холодна Швеція

Тоді як «Окремий сюжет про Сьорлі» (Sqrla ?attr) має два вимі­ри²⁰⁶, дія «Саґи про Сьорлі» відбувається на землі. Замість трьох груп героїв, маємо лише дві.

Сьорлі тут, як і в Sqrla ?attr, є сином Ерлінґа, короля Уппльонду (Норвегія). Проте Гальвдан, батько Гьоґні, це король не Данії, а країни Svi?jo? in kaldalKalda-Svi?jo? у Східній Європі²⁰⁷.

Можливо, тут треба взяти до уваги якусь стару традицію, за якою данські конунґи ще відігравали активну роль у Східній Європі.

Крім цього, саґа містить у собі ще кілька фактів, характерних для Східної Європи. В почті короля Норвегії Гаральда Вальдімарс- сона був Лодінн із Польщі (hann var af Poleri)²⁰*. У війську Гьоґні одним із кораблів командував Івар із Фінмьорку²⁰⁹, згадуються також хоробрі воїни з Курландії та Холодної Швеції (yi? vaska stri?s- menn ?a af Kurlandi ok Koldu Svi?jo?)^2iQ.

Король Ерлінґ мав також доброго рицаря (go?r riddari) з Фін­мьорку, якого звали Сверрір²”.