«Саґа про названих братів» («Fostrbr??ra saga»)

Вступ

До 1972 р. «Fostrbr??ra saga» розглядалася як одна з найдавніших ісландських саґ, написаних бл. 1200 р.¹¹⁸. Йонас Крістьянссон у своїй дисертації дійшов висновку, що ця саґа, яка була наріжним каменем для датування найдавніших родинних саґ, є приблизно на сто років молодшою¹¹⁹.

Стандартне видання тексту включено до збірника «Vestfir?inga sqgur», який був опублікований Вйорном К. Торольвссоном та Ґудні Йонссоном в 6-му томі серії Islenzk Fornrit (Rvik., 1943. — C. LII— LXXIX, 119—276)¹²⁰. Добрий англійський переклад здійснив JIi М. Голландер у 1949 р.¹²¹. T. М. Андерссон робить англійською мовою загальний огляд цієї саґи у своїй «The Family Saga» (с. 186—192). Німецький переклад («Die Geschichte von den Schwurbrudem») Фелікса Ніднера вийшов друком у 13-му томі серії Thule (1-ше вид., Jena, 1929; 2-ге вид., 1965. — С. 174—268). Див. також: Paul Schach, Fostr- br?dra saga. — Med. Scand., 1993. — С. 216—219; Simek. — С. 142—143.

Вйбрані уривки та аналіз

Торґейр Гаварссон вирушає до Вендланду в торговельних справах (бл. 1015 р.)

Торґейр Гаварссон¹²², людина з клану Рейкнесінґів, і Тормод Кольбрунарскальд Берсасон (бл. 995—13Q0 рр.)¹²³ стали побрати­мами й зчиняли такий бешкет у своїй провінції, що вождь Вермунд Торґрімссон¹²⁴ мусив відправити весь рід Гавара на вигнання, щоб розлучити цю двійку.

Ці названі брати пережили чимало бурхливих пригод, які й скла­дають зміст цієї саґи. Ми обмежимося тільки двома епізодами, що розповідають про окремі діяння двох приятелів, уже після того як вони розлучилися, на службі в норвезького короля Св. Олава Га- ральдссона (1014—1130), який, знаючи про вдачу цих двох, узяв їх до себе на службу не без певних вагань.

Торґейр першим з’явився перед королем Олавом: «Він чемно привітав короля, і король поставився до нього приязно й запитав, хто він такий. Він відповів:

«Я ісландець, і звуть мене Торґейр».

Король запитав:

«То ти Торґейр Гаварссон?»

Він відповів:

«Авжеж, це я».

Король сказав:

«Я чув, як згадували твоє ім’я. Ти високий на зріст і виглядаєш дуже спритним, але, здається, тобі не завжди щастить у твоїх спра­вах».

Король запросив Торґейра залишитися при йогд дворі, і він став одним з охоронців короля Олава (рк?a ger?isk hann hir?mar?r Olafs konungs).

Король високо цінував Торґейра, бо той показав себе надзви­чайно хороброю людиною за всіх небезпек, і він мав також добре серце.

Торґейр вирушив на південь у справах торгівлі в країну вендів (?orgeirr for kaupfqr su∂r til Vindlands), тобто в торговельну столицю Волін, що знаходилася в гирлі Одеру, де в той час на купців із півночі чигала неабияка небезпека. Ця подорож принесла йому славу, бо йому вдалося здобути все, що він хотів, від кожного»¹²⁵.

Що стосується другого названого брата, Тормода Берсасона, то ми читаємо таке:

«Спочатку король був настроєний не вельми прихильно до Тор­мода [він одержав хибні відомості про його байдужість щодо вбивства його названого брата, та коли король дізнався правду, він почав ставитися до нього по-дружньому].

Тепер Тормод був у великій ласці в короля, і він виявив надзви­чайну сміливість за всіх нелегких обставин. Тормод супроводжував короля Олава в його подорожах у чужі краї і перебував при ньому весь той час [1028—1029], коли йому довелося виїхати зі своєї країни вигнанцем на Схід, на Русь (і Gar?a austr)»¹²⁶.

5.