«Саґа про Галлфреда» («Hallfre?ar saga vandr??askalds»)
Вступ
«Hallfre?ar saga»nQ збереглася у своїй цілості в «Mo?ruvallabok» (AM 132, vol. 6, бл. 1316—1350 = факсимільне видання Einar Olafur Sveinsson у CCI, т. 5,1933), хоча й у дуже скороченій формі в деяких місцях.
Крім того, певні частини саґи ввійшли в деякі відносно ранні рукописи «Olafssaga Tryggyasonaren mesta» («Flateyjarbok», бл. 1380— 1394; «Bergsbok», бл. 1400; AM 61, fol., XIV—XV cτ.; AM 557,40, перша половина XV cτ.). Стандартне видання було підготовлене Ейнаром Ол. Свейнссоном і опубліковане у 8-му томі islenzk Fornrit (Rvik., 1939. — C. LVIII—LXXIX)111. Англійський загальний огляд та обриси дано в Т. Andersson, The Family Saga (с. 223—228); німецький переклад Фелікса Ніднера опублікований у 9-му томі збірника Thule (Vier Scaldengeschichten, 1-ше вид., Jena, 1914; 2-ге вид., Darmstadt, 1964. — С. 270—260). Див. також: Carol J. Clover. Hallfredar saga. — Med. Scand., 1993. —С. 263.Вибрані уривки та аналіз
Ґріс Семінґссон у Константинополі (бл. 970—980)
Це саґа про скальда короля ОлаваТрюґґвасона (995—1000), тому, як і багато саґ, у яких ідеться про скальдів, вона зосереджує свою увагу на нещасливому коханні героя112. У віці двадцяти років Галлфред Оттарссон вандредаскальд (бл. 967—1007) просить руки Кольвіни Авальдадоттір, але батько його коханої по-своєму розв’язує проблему одруження своєї дочки, знайшовши для неї кращого претендента — Ґріса Семінґссона113, багатого й досвідченого чоловіка з Ланґадалю. Як оповідає саґа, він був далеко на чужині, в самому Константинополі, й здобув там велику славу від самого імператора (hafdi hann verit ut allt i Miklagard ok fengit ?ar miklar s?m?ir af Stolkonunginum)114.
В іншій частині саґи згадується про меч Ґріса, подарований йому візантійським імператором, у зв’язку з поєдинком між Ґрісом і Галл- фредом (Griss haf?i і hendi sver?it ?aζ er Gardskonungr115 hafdi gefit honum).
Ґудбрандур Віґвуссон, — а згодом Сіґвус Бльондал, — висловлюють гіпотезу, що Ґріс був у Візантії десь між 970 та 980 рр.116. У своєму вступі редактор саґи Ейнар Олавур Свейнссон називає 970 або 986 рр. як дати одруження Ґріса й Кольвіни117. Таким чином, Ґріса можна вважати третім ісландцем, про якого нам відомо, що він був на службі у візантійського імператора.
4.