«Саґа про Мірманна» («Mirmann(t)s saga»)
Вступ
«Саґа про Мірманна» належить до групи, що має назву «Пригодницькі романи»59. Вона збереглася в пергаменному рукописі, що датується приблизно 1400 р. (SKB 6, 4°), і в трохи пізнішому пергаменному манускрипті XV ст.
(AM 593а, 4°). Вона була опублікована Eugen Kolbing-OM у його Riddarasogur (Strassbourg, 1872). — С. 37— 213, а також Бярні Вільгяльмссоном у його збірці Riddarasogur. — Т. 3. — Rvik., 1954. — С. 1—94.Вибрана бібліографія
Driscoll, М. J. Mirmanns saga. — Med. Scand., 1993. — С. 414—415; Simek. — С. 249
Аналіз
Меч, який називався Ільвінґ
Мірманн, син ярла Саксланду Германна, був вихований королем Фракланду Гльодвером і — природно — охрещений. Коли Мірманн повернувся додому, у них із батьком спалахнула сварка, й Мірманн убив його.
Цікаво відзначити, що Мірманн мав меча, який називався Іль- вінґ (Ylfmgr)60. Це дає нам аналогію з Тюрвінґом, відомим мечем, який відіграє важливу роль у «Сазі про Гервьор»6'.
Обидві назви мечів, Ільвінґ і Тюрвінґ, виникли з назв провідних готських харизматичних кланів.