«Саґа про Грольва Пішохода» («Gqngu-Hrolfs saga»)

Вступ

Ця саґа була скомпонована десь до 1350 р.¹⁴³. Вона збереглася в трьох пергаменних рукописах, найдавніший із яких датується XV ст. (AM 152, fol.; див. також GKS 2845, 4⁰; AM 589f, 4°).

Вибрана бібліографія

Hartmann, Jakob Wittmer. The Gqngu-Hrolfssaga. A Study in Old Norse Philology. — NewYork, 1912. — 116c.: точний огляд змісту з цінними коментарями.

Schroder, Franz Rolf. Gunthers Brautwerbung und die Gqngu-HroIfs saga. Festschrift Eugen Mogk. — Halle, 1924. — С. 582—595; Diinninger, Josef. Untersuchungen zur Gongu-Hrolfs saga. ANF. — T. 47. — 1931. — С. 309— 346; τ. 48. — 1932. — С. 31—60; Magoun, Francis P. Whence «Dulcifal» in Gqngu-Hrolfs saga. Studia germanica tillagnade Emst Albin Kock. — Kbh., 1934. — C. 176—191; Naumann, Hans Peter. Gqngu-Hrolfs saga. — Med. Scand., 1993. —C. 254—255; Simek.-C. 110—111.

Англійський переклад: Hermann Palsson та Paul Edwards. Gongu- Hrolfs saga. — Edinburgh, Toronto, 1980.

Вибрані уривки та аналіз

Загальний огляд

Ім’я героя взято з норвезької та ісландської традиції про Грольва з Оркнейських островів. Він започаткував норманське правління в Північно-Західній Франції. «Historia Norwegiae» згадує про Грольва Пішохода з Оркнейських островів, який не міг сісти на коня через свою велику вагу¹⁴⁴. Очевидно, що у героя саґи відсутня інша схо­жість із засновником норманської династії, окрім імені та вказаної ознаки.

З тексту стає також очевидно, що автор «Саґи про Грольва Пішо­хода» дуже добре знав південно-східну норвезьку провінцію Грінґа- рікі (сучасну Рінґеріке).

Грольв був наймолодшим сином короля Грінґарікі Стурлявґа; це ім’я, можливо, взято з «Sturlaugs saga starfsama», герой якої — король Швеції¹⁴⁶.

Сюльґісдаль

На початку свого життєвого шляху Грольв убив Атлі Отрюґссо- на, який виявився ворогом його батька, і мусив покинути країну, після чого він пішов на службу до воєначальника над вікінгами Йолґейра. Цей воєначальник був родом із Sylgisdalr і Sviariki ¹⁴⁷.Як слушно відзначає Гартман, тут ідеться не про Швецію, а про Svi?jo? hin mikla e?a hin calda — «Велику або Холодну Швецію» (Скіфію, тобто Східну Європу)¹⁴⁸. Назва міста Сюльґісдаль, безперечно, сто­сується Суздаля в північній Русі.

Курданд і Голмгардарікі

В той час як корабель плив вздовж узбережжя Курланду (Cour- Iand), Грольв посварився з Йолґейром і вбив його. Після цього він змінив курс корабля й прибув у Ютланд (Jotland) до двору ярла Торґнюра, який у чудесний спосіб роздобув волосся прекрасної Інґі- ґерди, дочки Греґґвіда, короля Голмґардарікі (=Новгород), і захотів повернути її в Данію. Тому Грольв відплив на схід із Данії до Новго­рода (sigldi Hrolfr of Danmqrk austr til Holmgarda)'**.

Альдейгюборґ

Вільгялм, син ярла Фрисланду (Фризії), взяв це завдання на себе. Проте, зустрівши Грольва, він використав його, щоб добути руку Ґюди, дочки сьяконунґа Ейріка. Предки Ейріка жили в Ґестрека- ланді, який визнавав над собою владу короля Швеції; тепер же він підкорив Ґардарікі й зробив резиденцію в Альдейґюборзі (Ста­рій Ладозі). Стевнір, син Торґнюра, правителя Ютланду, разом із своїм другом Грольвом завдали поразки Ейрікові. Тоді Грольв одру­жився з Інґіґердою і став королем усієї Ґардарікі.

Сестра Стевніра Тора вийшла заміж за Гаральда, наступника англійського престолу, який жив у вигнанні, а сам Стевнір одру­жився з його сестрою Альвгільд.

Ґардарікі

Голмґард був розташований у країні, відомій як Ґардарікі або Голмґардарікі.

Ідентифікація географічного терміна Ермланд як «далекої провін­ції Ґардарікі», якою правив Грім, створює певні проблеми (=Bip- менія)¹⁵¹.

У Ґардарікі було два міста: Голмґард і Альдейґюборґ\ тому ми маємо всі підстави припустити, що тут ідеться про ситуацію давнішу, аніж та, яка мала місце в X ст. Щоб дістатися до Аль- дейґюборґа, треба було піднятися вгору по річці Віна, яка вважа­лася «однією з трьох або чотирьох найбільших річок у світі»¹⁵².

Йотунгейм і Таттарарікі

На міфічному південному сході (слід читати: північному заході) лежав Йотунгейм, куди можна було дістатися з Ґардарікі й де було розташоване місто Алуборґ і країна Таттарарікі. Між цією країною і Ґардарікі лежав острів Гедінсей™. Цей острів, відомий з «Поетичної Едди» (НН І)¹⁵⁴, особливо важливий, і Ейрік, король Ґардарікі, вою­вав за нього з Менелаусом, королем Таттарарікі. зрештою Менелаус здобув перемогу й призначив там свого намісника на ім’я Соті, який по материнській лінії походив із острова Гедінсей, але по батьків­ській був родом із Голмґардарікі¹⁵⁵.

Очевидно, що Таттарарікі слід інтерпретувати як Аварську державу. Подібні інновації відомі нам із пізніших руських літописів, коли стародавні печеніги замінювалися татарами — сучасниками літописців¹⁵⁶.

Так само й назва Ґардарікі тут має стосунок до західнослов’ян­ської держави, що межувала з Данією. Лише пізніше останній ре­дактор ототожнив цю назву з Новгородом (Голмґардом)™ і додав до тієї місцевості ще одну назву, котра, як йому було відомо, на­лежала до того самого регіону: Альдейґюборґ.

Відомості про боротьбу за Гедінсей між Ґардарікі й Таттарарікі, мабуть, пов’язані з певною традицією й тому вимагають уваги дос­лідника.

Йотунгейм вочевидь запозичений із «Негѵагаг saga»; замість тер­міна Серкланд (який уживається в давніших саґах) саґа, яку ми роз­глядаємо, вже використовує для цієї екзотичної країни нову назву: Індіаланд'⁵*.

Йотунгеймське місто Алуборґ, звичайно, не може бути ідентифі­коване як ютське місто Елборґ¹⁵⁹; значно більше підстав помістити його десь у Східній Європі. А. М. Талльґрен подав свою ідентифіка­цію — він ототожнив його з містом Онега¹⁶⁰. Та оскільки ми не маємо жодних свідчень про існування міста Онега в середні віки, то тут можна запропонувати й інші варіанти розв’язання.

Єдиним руським містом (про яке згадано в ПВЛ), розташованим на схід від Альдейґї, було Біле Озеро. Обидва ці міста належать до групи східноєвропейських топографічних назв, про які згадано вже бл. 862 р.¹⁶¹. Недавні археологічні розкопки засвідчили, що Біле Озеро існувало в IX ст.¹⁶². Тому, на мою думку, є набагато більше підстав ідентифікувати Алуборґ, згадуваний у «Сазі про Грольва Пішохода», з містом Біле Озеро.

Якщо ми приймемо цю гіпотезу, ми дістанемо переконливі аргу­менти для того, щоб ототожнити Йотунгейм із країною Весь (вепсів, віцців), чия роль у міжнародній торгівлі X—XI ст. добре задокумен­тована в мусульманській географічній літературі.

Ф. Р. Шредер указав, що Алаборґ із «Halfdanar saga Eysteins- sonar» був явно запозичений із «Саґи про Грольва Пішохода»¹⁶³, і тому його слід ототожнити з обговорюваним тут Алуборґом.