«Саґа про Ґавтрека» («Gautrekssaga» — «Gjafa-Refs saga»)

Вступ

Саґа дійшла до нас у двох версіях, із яких коротша, на думку редактора, є давнішою. Зокрема вона зберігається в двох пергамен­них рукописах XV ст. (AM 152, fol.; AM 590 Ь-с, 4°).

Обидві версії саґи були опубліковані Вільгельмом Ранішем (Die Gautrekssaga in zwei Fassungen, Palaestra, τ. 11, Berlin, 1910; довша версія с. 1—49; коротша версія с. 50—73).

Довша версія була включена до збірника FSN (вид. C. C. Rafh. — Т. 3. — 1830. — С. З—53; передрук Gu?ni Jonsson та Bjami Vilhjalms- son. — Т. 3. — Reykjavik, 1944; передрук Gu?ni Jonsson. — Т. 4. — Akureyri, 1959. — С. 1—50); Simek. — С. 98—99.

Вибрана бібліографія

Hollander, Lee М. The Relative Age of the Gautreks-saga and the Hrolf- saga Gautrekssonar, ANF.—T. 29. — 1913. — C. 120—134; Milroy, James. The Story of ?ttemisstapi in Gautreks Saga. Saga-Book OftheVikingSociety. — T. 17. — 1967—1968. — C. 206—223; Vermeyden, Paula. Kanttekeningen bij de twee versies van de Gautreks Saga. Amsterdamer Beitrage zur alteren Germanistik. —T. 17. —1982. — C. 163—177; Vermeyden, Paula. Gautreks Saga. — Med. Scand., 1993. — C. 224—235^,34; Simek. — C. 98—99.

У1968 p. був опублікований англійський переклад (довшої версії) у збірнику: Hermann Palsson та faul Edwards. Gautrek’s saga and Other Medieval Tales (University of London Press, New York University Press, 1968. —C. 1—55).

Вибрані уривки та аналіз

Віндланд

Стосовно першого варіанта саґи є, мабуть, лише одна характе­ристика, а отже, й важливий аспект, який вимагає нашої уваги: зв’язок між династіями королів Ґаутланду і королів Віндланду¹³⁵:

«Був собі король на ім’я Гаральд, який правив Віндландом (Венд- ландом) (hann re?fyrir Vindlandi). Це був чоловік кмітливий, але воїн абиякий. Він був одружений і мав дочку, вродливу дівчину з вишу­каними манерами.

Незабаром по тому вони одружилися».

Редактор довшої версії включив до саґи також деякий цікавий матеріал із поеми «Vikarsbalkr» (її авторство приписують легендар­ному героєві Старкаду)¹³⁶ і її прозаїчний переказ (хоча цей матеріал зовсім не пов’язаний зі змістом саґи).

Тут варто згадати про один мотив цього давнього твору, а саме битву між королем Вікаром з Еґда (що в Норвегії) та Сісаром. Спо­чатку процитуємо станцу¹³⁷ з «Vikarsbalkr», а потім її прозовий пере­каз:

А) «Ти не був із Вікаром на сході біля [озера] Венір, крли одного дня ми там билися із Сісаром. Нам було тоді важко, важче, ніж ти можеш собі уявити. Він поранив мене своїм гострим мечем, пробивши ним щит і шолом.

Він зробив зарубку на моєму черепі, й розітнув мені щелепу до зубів, й розтрощив мою ліву ключицю»¹³⁸.

В) «Король Вікар незабаром став могутнім вождем-войовником. Щоліта він мав звичай вирушати у вікінґівські походи (harm varhvert sumar і herna?i). Якось він добувся зі своїм військом на схід до Осло- фйорду й висадив своїх воїнів на східний берег, грабуючи та пусто­шачи ті землі до самого Ґаутланду. Коли він дійшов до озера Венір, то зіткнувся там із королем, якого звали Cicap (?a кот ?ar a moti honum kommgrsa, er Sisarr het). Він походив із Кенуґарда, що на сході (harm var austan or K?nugar?i). Він був великий воїн (каррі mikilt) і привів із собою могутнє й грізне військо. Два королі, Вікар і Cicap, зійшлися там у запеклій битві. Cicap пішов у навальну атаку й повби­вав багатьох людей Вікара. Старкад бився там на боці Вікара, і він вийшов проти Cicapa. Вони билися довгий час, і ніхто з них не міг нарікати на те, що має слабкого супротивника. Cicap пробив щит Старкада мечем, завдав йому дві тяжкі рани в голову й перебив йо­му ключицю. Старкад був також поранений у бік, над стегном, і дістав ще одну глибоку рану від алебарди Cicapa з протилежного боку...

Старкад, у свою чергу, вдарив Cicapa мечем, відтявши шмат тіла від його боку й тяжко поранивши в ногу нижче коліна. Зрештою він відрубав Сісарові другу ногу біля щиколотки, і той упав мертвий...

Кени й Кенуґард

У цій битві полягло дуже багато людей, але Вікар здобув пере­могу, і врятувалися лише ті кени, яким пощастило втекти (еп Koenir log?ua flotta, ?eir er eftir Iif ди).

Після цієї перемоги король Вікар повернувся у своє королів­ство»¹³⁹.

Для історика, який вивчає Східну Європу, Кенуґард (якщо розу­міти цю назву в її узвичаєному значенні, тобто «Київ») і Cicap досі становили нерозв’язну головоломку.

Щодо імені, то найпершою очевидною асоціацією, яка спадає на думку, є варіант титулу цезар.

Так, наприклад, Паул Геррманн стверджує¹⁴⁰:

«Sisar ist Cisari — Zar; nach der Gautr. s. stammt er aus K?nugar?r, d. i. Kijew. Zwischen 886, wo die Nordleute zuerst Konstantinopel angriffen, und dem 12 Jh., bis wohin die russischer Herrscher den Titel Casar-Kaiser in der Form von Cisari fuhrten, erst nachher als Cari, muss man Starkads Sieg uber den Reprasentanten des Griechischen Kaiserreiches verlegen...

Wohl auf einem Sprachlichen Missverstandnis beruht die Verlegung des Kampfes zwischen Starkad und dem russischen Sisar an den Vanersee statt an das Ufer der Diina, *Ven-vin...»

Проте Геррманн та інші вчені не звернули уваги на той факт, що в сазі ми маємо дві назви для королівства Cicapa'.

а) K?nugar?r;

в) K?nir.

Друга назва (Koenir) уже задокументована в історико-географіч- ному тексті Fra Fornjoti. Там воно подається як варіант назви Kvcenir_y тобто скандинавського терміна для добре відомого північного суомі-фінського племені¹⁴¹.

На мою думку, у нас набагато більше підстав припустити, що традиція зберегла саме форму Kcenir_y тоді як десь у XII ст. (тобто в часи могутності Києва) редактор усного варіанта саги зробив короля кенів/квенів (K?nir/Kv?nir) королем Кенуґарда.

Гадаю, що й ім’я Cicap. певно, можна буде пояснити, звернув­шись до фінських мов¹⁴². Тоді відпаде потреба в тому, щоб нівечити текст і ототожнювати озеро Венір із річкою Північна Двіна.