«Саґа про Фіннбоґі» («Finnboga saga»)
Вступ
« Finnboga saga» належить до тих творів, які, на думку фахівців, були написані на початку XIV ст.304. Вона збереглася в пергаменному рукописі «Mo?ruvallabok» (AM 132, fol.; бл.
1316—1350) і в «Tomasarbok» (AM 510,40; бл. першої половини XVI ст.); крім того, маємо один аркуш на пергамені XV ст. (AM 162 C, fol.). В 1959 р. Йоганнес Галльдорссон опублікував стандартне видання саґи в 14-му томі серії Islenzk Fornrit (с. LVII—LXIX, 251—340)3θ5; цей том зосереджує увагу на «Kjalnesinga sogur», тобто саґах, створених у північно-західній частині півострова. Німецькою мовою саґу переклав франк Фішер, і цей переклад опубліковано в 10-му томі серії Thule в 1964 р. (Funf Geschichten aus dem Westlichem Nordland. — С. 127—205)3°6.Див. також: Margret Eggertsdottir. Finnboga saga ramma. — Med. Scand., 1993. — С. 194; Simek. — С. 84.
Вибрані уривки та аналіз
Місія Фіннбоґі Асбярнарсона в Константинополі (бл. 970 р.)
Саґа розповідає про життя сильного чоловіка, Фіннбоґі Асбярнарсона інн рамі, напівісландця й напівнорвежця, який активно діяв у свої зрілі роки307 (70-ті рр. X ст.) при дворах норвезького правителя Гакона ярла (970—995) та візантійського імператора Йона (= Іоанн Цимісхій, 969—976). Ми маємо те, що, мабуть, було найпізнішим (створеним у XIV ст.) варіантом цієї саґи308. Проте синхронізація правлінь норвезького та візантійського монархів не може бути випадковістю, і тому деякі подробиці, що їх подає саґа, заслуговують на нашу увагу.
Коли юний, вісімнадцятирічний Фіннбоґі, який убив ведмедя голими руками, з’явився при дворі Гакона ярла, щоб найнятися до нього на службу, останній, знаючи про його високе походження309 та випробувавши його здібності, послав його до Константинополя з такою місією310:
«Є такий чоловік (тадг) на ім’я Берсі, який походить зі [шляхетного] норвезького роду.
Він був одним з людей мого почту (hir?ma?r) і великим купцем (каиртадг тікіїї). Так сталося, що він зазнав фінансових збитків (ffar-sca?i) і втратив усе своє багатство. Тоді він попросив, щоб я позичив йому трохи грошей, і я дав йому дванадцять марок чистого [срібла (tolf merkr brenndar)]iii. Після цього Берсі інн гвіті від’їхав і вже сім років не повертався. Нещодавномені сказали, нібито він поїхав до Греції; там править король на ім’я Іоанн [Цимісхій], чудовий воєначальник (agaetrhofdingi), Тепер Берсі став одним із тих, хто входить до почту короля Іоанна (hir∂- ma?r Jons konungs) і перебуває там у великій шані. Отже, я хочу послати тебе по свої гроші. Ти повинен привезти мені тепер або в півтора раза більше (відсотки!), ніж я йому дав, або його голову. Хоч я могутній і далеко відомий, але правителі інших країн шанують мене не вельми. Мене вважають деспотичним і навіть віроломним. [Тому] я не можу знати, як він до тебе поставиться, оскільки це я тебе до нього послав. Бери з мого почту кого захочеш і хто тобі до вподоби і постарайся якнайліпше підготуватись до подорожі».
Після того як були зроблені всі необхідні приготування, Фіннбоґі «вийшов у море. Подорож минула без особливих пригод, і він добувся до Греції...». На жаль, немає жодних відомостей про те, якою дорогою він плив, десь у 970 рр. Прибувши до Константинополя, Фіннбоґі знайшов собі житло, неподалік від імператорського палацу, й «налагодив торгівлю зі своїми співвітчизниками» (?eir hafa kaupstefnu vi? Iandsmenn)3'2. Він довідався, що Берсі перебуває у великій шані в імператора, і одного дня попросився на прийом до останнього.
«Він узяв свою зброю й одягнувся як годиться. їх прийшло до царського двору дванадцятеро. Фіннбоґі привітав імператора, і той ласкаво прийняв його привітання. Імператор запитав, хто він такий і хто такі його супутники. Фіннбоґі назвав своє ім’я і пояснив, що він норвезького та ісландського походження. Імператор відповів: «Ти, мабуть, велика людина (stor-mannligr) [виходячи з твого вигляду] і, певно, посідаєш високе становище у твоїй країні.
У що ти віруєш? [Яка твоя релігія?]» Фіннбоґі відповів: «Я вірую в самого себе». Цар запитав: «А якого ти віку?» Фіннбоґі відповів: «Мені вісімнадцять зим». Після цього Фіннбоґі розповів про доручення, з яким послав його сюди Гакон ярл. Імператор визнав, що відомості, які він досі мав про Гакона ярла, були не вельми для нього сприятливі, та позаяк Фіннбоґі відбув таку далеку подорож і належить до найвизначніших людей, то він (імператор) спробує якось залагодити цю справу. «А ти залишайся тут на всю зиму й торгуй собі без сплати мита з моїми людьми (ok eigi? frjalsliga кайр vid vara menn)»313.Навесні Фіннбоґі прийшов до царя запитати, як ідуть справи. Імператор скликав тінґ, на який прийшло багато людей, серед них і Берсі. Імператор запитав: «Берсі, ти в боргу в Гакона ярла?» Він (Берсі] відповів, що заборгував йому дванадцять марок чистого [срібла], «але я не збираюся віддавати йому його гроші». Імператор наказав: «Ти маєш заплатити їх тут — і негайно». Берсі був змушений заплатити борг, а імператор сам додав ту суму, що її Гакон ярл вимагав як відсотки»314. На прохання імператора Фіннбоґі продемонстрував свою силу, за що одержав цінні подарунки. Після цього він повернувся до Норвегії, і Гакон ярл був дуже задоволений, що Фіннбоґі домігся успіху в такій делікатній місії315. Нам немає потреби зупинятися на подальших пригодах Фіннбоґі в Норвегії та Ісландії.
19.