<<
>>

«Саґа про Фіннбоґі» («Finnboga saga»)

Вступ

« Finnboga saga» належить до тих творів, які, на думку фахівців, були написані на початку XIV ст.304. Вона збереглася в пергаменно­му рукописі «Mo?ruvallabok» (AM 132, fol.; бл.

1316—1350) і в «Tomasarbok» (AM 510,40; бл. першої половини XVI ст.); крім того, маємо один аркуш на пергамені XV ст. (AM 162 C, fol.). В 1959 р. Йоганнес Галльдорссон опублікував стандартне видання саґи в 14-му томі серії Islenzk Fornrit (с. LVII—LXIX, 251—340)3θ5; цей том зосереджує увагу на «Kjalnesinga sogur», тобто саґах, створених у північно-західній частині півострова. Німецькою мовою саґу пере­клав франк Фішер, і цей переклад опубліковано в 10-му томі серії Thule в 1964 р. (Funf Geschichten aus dem Westlichem Nordland. — С. 127—205)3°6.

Див. також: Margret Eggertsdottir. Finnboga saga ramma. — Med. Scand., 1993. — С. 194; Simek. — С. 84.

Вибрані уривки та аналіз

Місія Фіннбоґі Асбярнарсона в Константинополі (бл. 970 р.)

Саґа розповідає про життя сильного чоловіка, Фіннбоґі Асбяр­нарсона інн рамі, напівісландця й напівнорвежця, який активно діяв у свої зрілі роки307 (70-ті рр. X ст.) при дворах норвезького правителя Гакона ярла (970—995) та візантійського імператора Йона (= Іоанн Цимісхій, 969—976). Ми маємо те, що, мабуть, було найпізнішим (створеним у XIV ст.) варіантом цієї саґи308. Проте синхронізація правлінь норвезького та візантійського монархів не може бути ви­падковістю, і тому деякі подробиці, що їх подає саґа, заслуговують на нашу увагу.

Коли юний, вісімнадцятирічний Фіннбоґі, який убив ведмедя го­лими руками, з’явився при дворі Гакона ярла, щоб найнятися до нього на службу, останній, знаючи про його високе походження309 та випробувавши його здібності, послав його до Константинополя з такою місією310:

«Є такий чоловік (тадг) на ім’я Берсі, який походить зі [шляхет­ного] норвезького роду.

Він був одним з людей мого почту (hir?ma?r) і великим купцем (каиртадг тікіїї). Так сталося, що він зазнав фі­нансових збитків (ffar-sca?i) і втратив усе своє багатство. Тоді він попросив, щоб я позичив йому трохи грошей, і я дав йому два­надцять марок чистого [срібла (tolf merkr brenndar)]iii. Після цього Берсі інн гвіті від’їхав і вже сім років не повертався. Нещодавно

мені сказали, нібито він поїхав до Греції; там править король на ім’я Іоанн [Цимісхій], чудовий воєначальник (agaetrhofdingi), Тепер Берсі став одним із тих, хто входить до почту короля Іоанна (hir∂- ma?r Jons konungs) і перебуває там у великій шані. Отже, я хочу послати тебе по свої гроші. Ти повинен привезти мені тепер або в півтора раза більше (відсотки!), ніж я йому дав, або його голову. Хоч я могутній і далеко відомий, але правителі інших країн шанують мене не вельми. Мене вважають деспотичним і навіть віроломним. [Тому] я не можу знати, як він до тебе поставиться, оскільки це я тебе до нього послав. Бери з мого почту кого захочеш і хто тобі до вподоби і постарайся якнайліпше підготуватись до подорожі».

Після того як були зроблені всі необхідні приготування, Фіннбоґі «вийшов у море. Подорож минула без особливих пригод, і він до­бувся до Греції...». На жаль, немає жодних відомостей про те, якою дорогою він плив, десь у 970 рр. Прибувши до Константинополя, Фіннбоґі знайшов собі житло, неподалік від імператорського палацу, й «налагодив торгівлю зі своїми співвітчизниками» (?eir hafa kaupstefnu vi? Iandsmenn)3'2. Він довідався, що Берсі перебуває у великій шані в імператора, і одного дня попросився на прийом до останнього.

«Він узяв свою зброю й одягнувся як годиться. їх прийшло до царського двору дванадцятеро. Фіннбоґі привітав імператора, і той ласкаво прийняв його привітання. Імператор запитав, хто він такий і хто такі його супутники. Фіннбоґі назвав своє ім’я і пояснив, що він норвезького та ісландського походження. Імператор відповів: «Ти, мабуть, велика людина (stor-mannligr) [виходячи з твого вигляду] і, певно, посідаєш високе становище у твоїй країні.

У що ти віруєш? [Яка твоя релігія?]» Фіннбоґі відповів: «Я вірую в самого себе». Цар запитав: «А якого ти віку?» Фіннбоґі відповів: «Мені вісімнадцять зим». Після цього Фіннбоґі розповів про доручення, з яким послав його сюди Гакон ярл. Імператор визнав, що відомості, які він досі мав про Гакона ярла, були не вельми для нього сприятливі, та позаяк Фіннбоґі відбув таку далеку подорож і нале­жить до найвизначніших людей, то він (імператор) спробує якось залагодити цю справу. «А ти залишайся тут на всю зиму й торгуй собі без сплати мита з моїми людьми (ok eigi? frjalsliga кайр vid vara menn)»313.

Навесні Фіннбоґі прийшов до царя запитати, як ідуть справи. Імператор скликав тінґ, на який прийшло багато людей, серед них і Берсі. Імператор запитав: «Берсі, ти в боргу в Гакона ярла?» Він (Берсі] відповів, що заборгував йому дванадцять марок чистого [срібла], «але я не збираюся віддавати йому його гроші». Імператор наказав: «Ти маєш заплатити їх тут — і негайно». Берсі був зму­шений заплатити борг, а імператор сам додав ту суму, що її Гакон ярл вимагав як відсотки»314. На прохання імператора Фіннбоґі продемонстрував свою силу, за що одержав цінні подарунки. Після цього він повернувся до Норвегії, і Гакон ярл був дуже задоволений, що Фіннбоґі домігся успіху в такій делікатній місії315. Нам немає потреби зупинятися на подальших пригодах Фіннбоґі в Норвегії та Ісландії.

19.

<< | >>
Источник: Омелян Пріцак. ПОХОДЖЕННЯ РУСІ. Стародавні скандинавські саґи і Стара Скандинавія. Том II. Київ Видавництво «Обереги» 2003. 2003

Еще по теме «Саґа про Фіннбоґі» («Finnboga saga»):