«Саґа про Ейріка ярла Гаконарсона і Свейна Гаконарсона»

Вступ

В одному місці автор «Fagrskinna» називає своїм джерелом окрему «Саґу про Ейріка ярла Гаконарсона»²³², що була, безперечно, інте­гральною частиною раніше вже згадуваної «Hla?ajarla saga», яка не збереглася.

Очевидно, він узяв відомості для своєї саґи, в котрій ішлося про того самого героя, з останнього джерела. Проте автор «Fagrskinna» присвятив Ейрікові ярлові лише один розділ (розд. 24) своєї праці, й тому, мабуть, він значно скоротив своє джерело.

Тут слід зазначити, що в «Heimskringla» Сноррі подає набагато ширшу панораму фактів, а також цитує відповідні рядки з творів тогочасних скальдів. Це вказує на те, що нині втрачена «Eirik saga Hakonarsonar» мала бути написана до 1220 р.

Вибрані уривки й аналіз

1) Діяння ярла Ейріка на Сході

Після того як ярла Гакона було підступно вбито, два його старші сини, Ейрік (нар. 963 р., пом. 1024 р.) і Свейн (пом. 1016 р.) змогли зберегти контроль над частиною Норвегії лише протягом року. В 996 р. вони були змушені покинути свою батьківщину. Протягом п’яти років Ейрік здійснював піратські наскоки на балтійське узбе­режжя, спочатку на Готланді та поблизу Вендланду, а згодом він добувся набагато далі — аж до Альдейґї/Ладоги. Про ці діяння Сноррі Стурлусон так розповідає у своїй «Heimskkringla» («Olafs saga Tryggvasonar»):

«Дуже багато людей, які втекли з Норвегії від короля Олава Трюґґвасона, приєдналися до Ейріка ярла. Тоді Ейрік ярл вирішив роздобути кораблі й вирушити у воєнний похід, щоб захопити здо­бич для себе та для своїх людей.

(1) Спочатку [в 996 р.] він поплив до Готланду, де стояв тривалий час протягом літа, чатуючи на купецькі судна або на кораблі вікінгів, які наближалися до тієї землі. Вряди-годи він виходив на суходіл, здійс­нюючи збройні наскоки на узбережжі, як сказано в «Bandadrapa...»²³³.

(2) Згодом Ейрік ярл поплив на південь до Вендланду [території князівства ободритів і конфедерації вілків/велетів], і там біля [мису] Стаур [що на острові Фегмарн]²³⁴ він зустрів кілька кораблів із ві­кінгами і дав їм бій.

Автор «Fagrskinna» згадує про цей тріумф коротко, перераховую­чи п’ять найвизначніших перемог Ейріка (до 996 р.) і назвавши його (очевидно, цитуючи з його саґи) «великим воєначальником упро­довж усього його життя, який завжди перемагав (Eirikr var herma?r mikill mikla aevi ас Ianga ас allra manna sigrs?lastr)”²³⁶. Саме цю перемогу над вікінгами було названо там його п’ятою перемогою²³⁷.

2) Напад ярла Ейріка на Ладогу

Далі розповідається про напад Ейріка на Стару Ладогу, яка була тоді під сюзеренітетом новгородського князя Вальдамара (Володи­мира Святославовича, 970—1015 pp.). Тут знову ж таки версія «Fagrskinna» скорочена, хоча порівняння її тексту з текстом «Heims- kringla» вочевидь показує, що вони походять із одного джерела. Нижче наводяться обидва тексти та їх переклади:

3) Ярл Ейрік у Данії та Нортумбрії

Здійснивши ці подвиги, Ейрік прибув до Данії, де одружився з дочкою короля Свейна Першого Ґюдою. «Взимку ярл Ейрік іноді жив у Данії, а іноді у Швеції, але щоліта він вирушав у воєнні по­ходи»²⁴⁵. Його брат, Свейн Гаконарсон, одружився з дочкою швед­ського короля Олава Скаутконунґа.

1000 р. поклав край щасливій долі Олава Трюґґвасона, коли в «битві трьох конунґів» він зазнав поразки від данського й швед­ського королів, які об’єдналися проти нього в коаліцію. Влада в Норвегії знову перейшла в руки Семінґів, синів ярла Гакона (II): Ейріка та Свейна. Через чотирнадцять років Канут Великий дозво­лив Ейрікові взяти участь у його поході на Англію, і відтоді Ейрік пов’язав свою долю з цією країною, ставши правителем Нортумбрії.

4) Воєнні діяння ярла Свейна на Сході

Сноррі (в «Сазі про Олава Святого») дає два фрагменти тексту, в яких розповідається про воєнні діяння ярла Свейна Гаконарсона в Східній Європі, починаючи від того часу, коли Свейн почав втра­чати контроль над Норвегією:

(1) [Свейн ярл готується відбути в лояльну йому провінцію Трьон- делагу 1015 р.]

«Fagrskinna» та «Легендарна саґа про Олава Святого» дають деякі цінні додаткові відомості про напрямок походу Свейна:

Тексти:

Переклад (версії «Fagrskinna»)²⁵¹

«Король Олав (шведський) прийняв ярла (Ейріка) добре й запро­сив його залишитися з ним у Швеції. Він (Ейрік) мав намір цього літа (1016 р.) вирушити у збройний похід на Аустррікі (=Ieg Osh: Austrvegr). Отож він (Ейрік) підготувався й, коли настала осінь, ви­рушив на Схід, у Кір’ялаланд, і звідти почав свій похід (вгору по річці Волхов?) на Ґардарікі. Потім він захворів і помер».

Тут можна погодитися з О. Ридзевською, яка коротко проаналі­зувала цей уривок, що в той момент знову йшлося про похід на Ладогу, яка межувала з Карелією²⁵².