«Саґа про Босі» («Bosa saga» — «Herrau?s saga ok Bosa»)

Вступ

Збережена версія цієї саґи належить до пізньої епохи типу Фор- нальдар (XIV ст.), проте містить у собі й елементи, характерні для «LygisQgur. Вона збереглася в трьох головних рукописах XV— XVI ст.

Otto Луїтпольд їрічек підготував наукове видання цієї саґи (Strassburg, 1893)⁷⁵. Її було включено до збірника FSN (вид. C. C. Rafh. — Т. 3. — 1830. — С. 193—234; передрук Gu?ni Jonsson та Bjarni Vilhjalmsson. — Т. 2. — Akureyri, 1959; передрук Gu?ni Jonsson. — Т. 3. — Akureyri, 1959. — С. 281—322); Simek. — С. 43-44.

Вибрана бібліографія

Neman, Birger. Bosasagen, in Studier і Svariges Hedna Litteratur. — Uppsala, 1913. — С. 184—202; Knappe Alexander H. La source de la Saga ofHerrau?i ok Bosa. —Neuphilologische Mitteilungen. —T.29. —1928. — С. 250—256; Briem О. В. Germanische und russische Heldendichtung (nebst Bemerkungen zur Bdsasage). — Germanisch-Romanische Monats- schrift. Heidelberg, 1929. — Т. 17. — С. 341—355; Naumann, Hans Peter. Die Abenteuersaga. Zu einer Spatform altislandischer Erzahlkunst. — Scandinavistik. — T. 8. — 1978. — С. 41—55; Thompson Clairbome W. The Runes in Bdsa saga ok Herrands. — Scandinavian Studies. — T. 50. — 1978. — C. 50—56; Naumann, Hans Peter. Bdsa saga (Herrauds saga ok Bdsa). — Med. Scand., 1993. — C. 54.

Англійський переклад цієї саґи було нещодавно опубліковано в збірнику: Hermann Palsson та Paul Edwards. Gautrek’s saga and Other Medieval Tales (University of London Press, New York University Press), 1968. —C. 57—88.

Вибрані уривки та аналіз

Давніша версія

Героями цієї саґи є два названі брати: Геррауд, син короля Схід­ного Ґаутланду (з династії, яка мала своїм первісним предком бога Одіна, що прийшов з Азії⁷⁶), і Босі, надзвичайно гарячкуватий син колишнього вікінґа.

Названі брати ходили у вікінґівські походи в Данію та в Стару Саксонію, «чинячи грабунки повсюди, де вони були, й добуваючи безліч грошей.

Якось, коли вони поверталися додому, на них налетіла буря, і така люта, що їхні кораблі розкидало в різні боки, і всі ті кораблі, з якими Геррауд вирушив із дому, пішли на дно; лише з двома кораб­лями зумів він добутися до Ельфарскера на західному узбережжі Швеції, на південь від озера Венір, тоді як корабель Босі відігнало до Віндланду (Вендланду) (еп Bosa гак til Vindlands einskipa). Неза­довго перед тим Сйод (напівбрат Геррауда) також прибув туди з двома кораблями з Аустрвеґу, де він купив деякі коштовні речі (dyr- gripr) для короля (?ar lafyrir Sjo?r me? tvau skip, nykominn ur Austrvegi, ok haf?i hann keypt konungi dyrgripi)™.

Два факти є тут дуже важливими: (1) Віндланд (Вендланд, що мав спільний кордон зі Старою Саксонією) був також на дорозі від Аустрвеґу до Східного Ґаутланду; (2) купці їздили зі Східного Ґаут­ланду до Аустрвеґу, щоб купити там «коштовні речі»⁷⁹. Під Аустр- веґом тут, певно, слід розуміти не східнобалтійське узбережжя, а тільки узбережжя Західної Балтики (=«Східне море»=«Балтійське море») з торговельним центром на території Вендланду. Така лока­лізація зумовлює давнішу хронологію саґи, що насправді й має місце (див. нижче).

Головний сюжет саґи зосереджується навколо місії Босі та Гер­рауда до Бярмаланду з метою повернути звідти казкове яйце стер­в’ятника.

«Вони підняли вітрила і взяли курс на Аустрвеґ, звідки вирушили до Бярмаланду, а потім повели свої кораблі повз смуги дрімучого пралісу (ey?iskogr)»⁸⁰.

Важливо відзначити, що дорога від Східного Ґаутланду до Бяр­маланду вела через Аустрвеґ, хоча місце, в яке вони потрапили, було Двінським лісом (Vinu-skogr; Віна = Північна Двіна)⁸¹.

«В той час королем Бярмаланду був Гарек, одружений чоловік, із двома синами, Гререком і Сіґґейром — великими богатирями. Вони служили при дворі короля Ґодмунда з Ґлесісвелліра і мали також доручення боронити країну. У короля Гарека була дочка Едда.

Брати пішли в розвідку, і Босі приніс такі відомості:

«Тут, у цьому лісі, стоїть великий храм.

«У храмі є раб, який дбає про харчування жриці; для неї треба забивати дворічну телицю щоразу, коли вона їсть. У храмі є також зачарований і зачаклований бугай, спутаний залізними ланцюгами. Бугая там тримають для того, щоб він вилізав на телицю, отруюючи її плоть, і тоді всі, хто з’їсть її м’ясо, будуть зачаровані. Таку телицю вони приготують і для Глейд, сестри короля, і вона тоді перетвори­ться на троля, як і теперішня жриця...»⁸⁴

Босі й Геррауд пішли до храму і, вбивши там раба, жрицю та стерв’ятника, знайшли там і стерв’ятникове яйце.

«Вони підійшли до вівтаря, де сидів Йомалі (варіант: Йоманус); вони зняли з нього золоту корону, оздоблену дванадцятьма діаман­тами, та намисто, що коштувало не менш як триста золотих марок; а з його колін вони забрали срібну чашу, таку велику, що навіть четверо чоловіків не змогли б її спорожнити; вона була наповнена червоним золотом. І на Йомалі ще й було накинуте покривало, яке коштувало більше, аніж три вантажі найбагатшого корабля-дро- монда, який плаває по Середземному морю (еп pell ?at, sem tjaldat var um Jomalann, var meira vert en ?rirfarmar af dromundi ?eim, er rikaztr skri?r um Grikklandshafp)*⁵.

Названі брати забрали всі ті скарби собі. Вони знайшли прекрас­ну Глейд і взяли її з собою. Вони спалили храм і відпливли звідти.

«Вони підняли вітрила й попливли геть від Бярмаланду, як тільки повіяв попутний вітер, і нам немає чого розповісти про їхню подо­рож, аж поки вони повернулися в Ґаутланд після того, як не були вдома два роки»⁸⁶.

Очевидно, що авторові або редакторові саґи вже було відомо про виправу до Бярмаланду людей Олава Святого Карлі з Ланґея та Topipa Гунда Торіссона і про відвідання ними храму бога Йомалі. Він, напевно, знав це із «Olafs saga helga» й побудував свою історію на ній⁸⁷.

З інших відомих фактів, про які розповідає саґа, варто згадати про те, як там описано перехрестя шляхів, що вели на південь від Ґлесісвелліра:

«Вони пливли морем, аж поки добулися до того місця, де одна дорога вела до Ґаутланду, а друга — до Бярмаланду. Тоді Босі сказав Герраудові, щоб той плив до Ґаутланду, а йому, мовляв, треба ще залагодити деякі справи в Бярмаланді»⁸⁸.

Проте дуже важко визначити на мапі, де саме було те місце, в якому перехрещувалися морські шляхи.

Редактор саґи примушує своїх героїв узяти участь у знаменитій битві під Брйвелліром (бл. 770 р.), в такий спосіб «теоретично» дату­ючи події, про які йдеться в сазі, початком другої половини VIIIct.⁸⁹. Це могло ґрунтуватися на певній конкретній традиції, оскільки, як було показано вище, Аустрвеґ у цій сазі має первісне значення «до­рога на Балтійському морі», а тут ідеться, безперечно, про західне, а не про східне узбережжя цього моря.

Як повідомляється в сазі, мати Босі Брюнгільд була дочкою коро­ля Аґнара. Назва його столиці подається в рукописах у двох формах, Ноатун і Ноаґард: hun vardottir Agnarskonungs or Noatunum/Noagqr?um⁹⁰.

Олавур Брім виклав добре обґрунтовану теорію, що ці форми є нескандинавськими назвами для міста Голмґард (Великий Новго­род), де друга частина назви означає «місто»:

/тун/ = /ґард/ = «місто».

Обидві ці назви, Ноатун і Ноаґард, зустрічаються в сазі пізнішого походження «?orsteins saga Geirnefjufostra»^, назва No(a)garδr згадує­ться також у «Halfdanar saga Eysteinssonar>Γ².

О. Брім указав також на деякі схожості між темами та ономастич- ним матеріалом у «Сазі про Босі» та в руських билинах про Василя Буслаєвича.

Пізніша версія «Саґи про Босі»

Загальні відомості

Пізніша версія (ПВ) — яка з’явилася тільки десь бл. 1600 р. (див. вище) — містить у собі деякі цікаві дані, що, ймовірно, віддзеркалю­ють відомості, добуті з давніших невідомих джерел. Серед них була— як установив О. Л. їрічек — і якась попередня саґа, що її ПВ вико­ристала незалежно від давнішої версії (ДВ)⁹⁴.

Пізніша версія починається з того, що відрекомендовує трьох королів: Гаральда гільдітьонна (батька Інґялда, див. нижче), який правив Холодною Швецією (rje? Svi?o? hinni koldu), Гравнстейна (варіант: Гравнкель) сварті, короля Russia, та Грольвура, короля Ґаутланду. Всі ці троє були нащадками Грольва — Ipa Конґа, тобто Ґаута-Одіна⁹⁵. З цього можна зробити висновок, що Ґаутланд ПВ був також розташований у Східній Європі, мабуть, поблизу Танаїсу (див. розділ, присвячений «Географії» Сноррі в «Походженні Русі», т. І, с. 295—299).

Двоє з цих трьох — просто нові імена (які були, ймовірно, прес­тижнішими в ті часи, коли створювалася ПВ) для двох героїв із ДВ: Гаральд Бойовий Зуб⁹⁶—для короля Ґаутрекагінн мільді, а Гроль- вур — для короля Грінґа зі Східного Ґаутланду⁹⁷.

Згідно з ПВ, жінкою Грольва і матір’ю Геррауда була Інґі- бйорґ, дочка правителя Унґарії⁹⁸ (тоді як у ДВ її звуть Сюльґя, і вона є дочкою Сефарі, ярла із Смольонда).

Ноатун і Русь

Відомий з ДВ король Аґнар із Ноатуна⁹⁹ перетворюється на Уль­ва, ярла Русі¹⁰⁰, брата Гравнстейна сварті (що виступає тут як батько Брюнгільд, матері Босі) в ΠB^,°^,.

Це можна вважати одним із підтверджень висунутої вище гіпотези про тотожність Ноатуна з Великим Новгородом (при­наймні це узгоджується з думкою ісландського редактора ДВ, який жив у XIV ст.)¹⁰².

Холодна Швеція

Ульвові було доручено боронити королівство свого брата.

Варґей і Гедінсей

Можна навести ще кілька випадків, коли географічна номенкла­тура ПВ відрізняється від ДВ. Крім того, ПВ містить у собі кілька епізодів із цікавими географічними назвами, яких ми не знаходимо вДВ.

Розгляньмо епізод, коли Босі вбиває Сйода (розділ четвертий ДВ). Згідно з ДВ, корабель Босі був занесений до Вендланду¹⁰⁴; але ПВ дає тут іншу географічну назву — Варґей, що визначається як: hun Iiggur milli Hundingjarikis og Holmgardarikis, тобто «країна, яка лежить між королівством Гундінґя і королівством Голмґард».

Варґей¹⁰⁵ буквально означає «Вовчий Острів» і виглядає радше як парафраза, аніж як реальна географічна назва, оскільки в іншій

сазі (про Грольва Пішохода) та сама географічна місцевість нази­вається островом Гедінсей (Гідденсей на острові Рюґен)¹⁰⁶.

Я схильний витлумачити Варґей з ДВ як цей Гедінсей.

Якщо це справді так, то ми можемо висловити здогад, що сага віддзеркалює якісь давні традиції з аварського (> Hun > Hunding) періоду, тобто з часів до 800 р.

Балаґардссіда і Серкланд

Після четвертого розділу ПВ описує епізод, якого в ДВ немає. Брати Босі та Геррауд б’ються з берсерками та бламенами біля бе­регів Балаґардссіди¹⁰⁷. їхніми ворогами були брати Сурт і Сам. Ціка­во відзначити, що замість Балаґардссіди «?osa rimur» називає Серк- ланд¹⁰⁸.

Асдон, столиця Холодної Швеції

Гаральд гільдітьон, король Холодної Швеції — столицею якої є Асдон¹⁰⁹ — попросив братів (Босі та Геррауда) допомогти йому в боротьбі проти Ульва та Гравнстейна. Але перш ніж вони змогли прибути, він загинув у битві (d Iljuvollum і koldu Svipjdd^iw); форма назви Iljuvellir (варіант Yljuvellir) — вжитої замість Brdvqllr — це гапакс у літературі скандинавських саґ.

Таким чином — згідно з ДВ — знаменита битва під EpdBennipoM (бл. 770 р.) була епізодом у війні між Холодною Швецією (Га- ральдом гільдітьонном) та Руссю (королем Гравнстейном сварті, який, здається, ототожнюється тут із Сіґурдом Грінґом та його яр­лом Ульвом).

Назва лісу Vinuskogr з ДВ¹¹¹ замінена в ПВ «еддичною» назвою Myrkviskogr^m (що є, безперечно, варіантом тзт Myrhndr з «Hlqdsk- vida>>)"∖

Kallbakssida = Kylfingar?

Ще одну цікаву назву знаходимо ми в ДВ: Kallbakssida (так вона дається в текстах γ, δ, тоді як у а ми маємо: Svi?jod^1,4). Як вважає Е. Рид- зевська, перша частина назви *Kalbak віддзеркалює слов’янську форму Kolbjag-, що є назвою таємничих кюльвінґів (Kylfingar)"⁵.

Контекст маємо такий. Після того як Гарек і Гререк рятують сестру короля Ґодмунда, брати (Босі та Геррауд) просять Інґялда, правителя Холодної Швеції, їхнього родича й друга, послати вій­сько через [Холодну] Швецію, Курландію і Калльбакссіду (ит Svi- ?jo?, Kurland og Kallbakssidu)"⁶.

Назва Kallbakssida (варіант Kald-) є гапаксом і, безперечно, заслу­говує на увагу східноєвропейських істориків.