РОЗДІЛ V Ямталанд

Ямталанд (тепер Ємтланд) лежав уздовж Прочанського шляху (див. с. 538), що вів з Трьонделаґу до шведських провінцій Медель- паду (півночі) і Гельсінґланду (півдня) й далі на південь до данського міста Лунд.

У центрі цієї землі було велике озеро Сторшеен, яке місцеві жителі вважали священним. Серед озера знаходився невеликий острів і посе­лення Фрьосьо (острів бога Фрейра), де просто неба містився амфі­театр для вшанування бога Фрейра²⁷¹.

У Ямталанді жили норвезькі селяни²⁷², що не тільки обробляли землю, а й мали торговельні інтереси. Ці селяни створили своєрідну олігархічну республіку, осередком якої був тінґ у Froso (Фрьосьо). Проте в релігійній сфері Ємтланд залежав від Швеції як частина Тіундаландської єпархії після того, як Естман, син Ґудфаста (увічне­ний рунічним написом в Естерсундсбро), бл. 1050 р. своїми невтом­ними зусиллями посприяв його наверненню до християнства.

Як довів Едвард Булл²⁷³, Ямталанд став складовою частиною норвезької корони тільки 1170 р., але 1645 р. внаслідок Бромсеб- роського договору між Швецією і Данією (що репрезентувала й Нор­вегію) Норвегія відступила Ямталанд Швеції.