РОЗДІЛ VI Готланд

Див. с. 540 цього тому.

Висновки

Місцеві громади скандинавських селян на чолі з тінґами могли цілковито задовольняти вузьколокальні селянські потреби. Протя­гом першої половини IX ст.

«Селянські громади, — писав Ерік Ленрот, — може, й були змушені сплачувати данину наймогутнішим вікінґським конунгам, але загалом ставились до такого панування над собою як до ми­нущого лиха»²⁷⁴.

Отож не селянські громади потребували об’єднання кількох округ у більші одиниці — землі чи то краї (або супра-землі, тобто конфеде­рації), а швидше іноземні (особливо франко-фризькі) міжнародні купці, яким потрібні були великі території, де панував би мир, уздовж нових торговельних шляхів задля успіху своєї комерційної діяльності.

Таким чином, із самого початку скандинавської історії ми ба­чимо свідчення співпраці між ланд-конунґом (або супра-конунґом) і купцями (та місіонерами, як-от св. Анскар), що будували міста (й церкви) на конунґовій території.

З іншого боку, франко-фризько-англійське економічне процві­тання миттю спонукало кількох заповзятливих піратів та інших «ко­човиків моря» організуватись (як вікінґи) і спробувати свого щастя або у співпраці з купцями, або в шантажуванні їх та земель, які про­цвітали завдяки їхній діяльності.

Вимагаючи людських (робочої сили) та інших ресурсів, пірати запрошували місцеві селянські громади, щоб ті зі своїми човнами й кораблями брали участь у їхніх прибуткових походах²⁷⁵. Ці походи, що тепер мали назву viking, стали популярними й привабливими, надто серед «згодованих морем» данців (звідси й використання їхньої назви та мови для всього скандинавського, зокрема й мови — dqnsk tunga), і невдовзі до них прилучились і норвезькі прибережні землі, а зрештою навіть шведські приморські лени. Деякі ланд- конунґи ступили в слід морських конунґів-піратів і конкурували та співпрацювали з ними (наприклад, данський король Свейн Га- ральдссон і його син Кнут Великий — із Торкілом Високим).

Перетворення локальних (hundra?/herra?) селянських округ на землю (край) або конфедерацію земель стало наслідком впливу на Скандинавію культури Mare Nostrum,

Другий чинник впливу, що діяв протягом X—XIII ст., був наслід­ком трансформації системи конфедерацій у три головні скандинав­ські політичні одиниці — християнські «феодальні» королівства Да­нію, Норвегію і Швецію.