РОЗДІЛ V Висновки: два джерела місцевої влади
а) Місцеві магнати-землевласники
Подвійна система місцевої влади існувала в королівствах Данія, Норвегія і Швеція десь аж до 1200 р., хоча про функціонування цієї системи є дуже мало докладної інформації.
Проте ми знаємо, що у кожній окрузі (herra?/hundra?) були свої місцеві лідери, які належали до кількох родин багатих землевласників. Вони служили головами місцевих асамблей (тінґів), збирачами місцевих податків та «виборцями» або «утверджувачами» короля.У Данії цих місцевих лідерів називали hetwarthe m?n («люди, гідні честі») або Iandmcen («[видатні] люди краю); серед них були ярли, місцеві проводирі війська (styraesm?n), судді, єпископи і архієпископи. Протягом вирішальних ста років, коли в Данії зміцнювалася влада церкви, Лундське архіепископство окупували чотири представники двох магнатських кланів: Accep (1104—1137) та Ескіл (1137—1177) з клану Труґота Ульвсона з Ютланду і Абсалон (1177— 1201) та Андерс Сунесен (1201—1227) з клану Гвіде зі Сьєланду.
У Норвегії (та Ісландії) магнатські родини спершу називалися hersar (одн. hersir∖ див. с. 674); бл. 1200 р. чимало з них уже були відомі як lendir-menn (одн. Iendrmadr, «земельна людина»; див. с. 723). їх та клани ісландських go?ar (одн. go?i, с. 674) часто згадують у саґах, про які йдеться у першій частині цього тому.
Великої ваги серед шведських магнатських родин набув клан Ярлабанкі, а також кілька помітних постатей, яким у давньошвед- ських рунічних написах надано титул Iandmanna b?str. Див. Походження Русі, т. 1, с. 368.
б) Королівські урядовці
Другим джерелом місцевої влади в округах hundra?/herra? були королівські урядовці, що їх у Данії та Швеції називали bryti, а в Норвегії — arma?r (див. с. 747—748). їхній обов’язок спочатку полягав в управлінні місцевими маетностями, що належали королю, та в репрезентації його фінансових інтересів у окрузі: збиранні традиційних дарів, стягуванні штрафів та відшкодувань, які треба було сплатити за постановами місцевих судів. Посада урядовця не передавалась у спадок, і тільки конунґ міг когось призначити на неї.
З появою супра-конунґів зросли й відповідальність та авторитет королівських урядовців.
Коли традиційні дари під час полюддя — королевого об’їзду територій — було замінено звичайним податком, що мав назву stuth («підтримка»)286, як-от у Данії протягом другої половини XII ст., урядовці почали відповідати й за визначення суми податку та за дотримання місцевих законів. Відображенням цього їхнього зрослого значення став тепер новий титул Umbuthsmanni9 тобто «агент (корони)» (див. також термін Syslamenn9 с. 723).