РОЗДІЛ III Перша реформа системи Ieidangr

Як стверджує Сноррі Стурлусон, той самий Гакон Добрий (948— 961) переконав селян реформувати систему Ieidangr. тобто підняти її до «національного» рівня, визнавши за королем право оголошува­ти набір до війська; доти такі важливі постанови ухвалювали місцеві тінґи.

«Король Гакон додав до законів усіх земель на узбережжі і далеко в глибинах краю, аж куди запливає лосось, що всі округи мають бу­ти поділені на корабельні округи (skipreidd). а ці корабельні округи — розподілені між адміністративними округами. Закони сповіщали, скільки кораблів має бути в кожному фюлькі і скільки великих ко­раблів треба спорядити при оголошенні загального набору; загаль­ний набір оголошували тоді, коли в країні було вороже військо. Водночас він звелів, що в разі оголошення загального Набору на високих горах мають бути запалені сигнальні вогні, щоб їх можна бачити з сусідніх гір. Казали, що новина про набір до війська дохо­дила від найпівденнішого вогню до найпівнічнішої округи в Галоґа- ланді за сім ночей»²⁷⁹.

Тієї доби існувало два різновиди набору до війська: повний набір, до якого вдавались у разі чужоземної навали, і половинний набір, необхідний для готування до нападу. У 1961 р. Андреас Гольмсен²⁸⁰ висловив певні обґрунтовані сумніви в тому, чи та система Ieidangr. яку ми знаємо, справді була запроваджена за вікінґської доби і чи ланд-конунґ навіть у своїй якості ефемерного супра-конунґа мав до­сить влади, щоб накинути тягар рекрутування територіям, які йому не належали.

Очевидно, зібрати селян для оборони від справжнього нападу іноземних напасників було неважко, але зовсім інша річ — пере­конати їх провадити широкі оборонні заходи, аби запобігти нападо­ві, — це ж якась абстракція! (Див. також с. 685.)