Роталія
З семи вартих згадки округів Роталії найважливішим є Ротель (Ротелевік) у західно-центральній частині провінції, якій він і дав своє ім’я (теперішня парафія Рідала). Генріх Латвійський повідомляє (під р.
1220), що там стояв славетний castrum Lealense45, який правив тоді за резиденцію шведського короля Юхана під час його короткого перебування в Естонії. Округ і замок Сонтаґана (Соонтаґа) лежали між річками Енґе (система річки Kaccapi) і Сауґою (система річки Пярну).Роталія мала дві важливі гавані — одну на півночі на місці теперішнього Гаапсалу і одну на півдні в Ганіале (Ганіла) на торговельному шляху до Сааремаа. •
З 1880 р. археологи, зокрема Grewingk і K. von Lowis of Menar, намагалися (без успіху) знайти в Ківідепяя («Кам’яній Голові») на берегах бухти Мацалу могилу напівлегендарного уппсальського короля Інґ- вара. Цих археологів передусім приваблювала перша частина назви естонського міста — kivi, «камінь», яку вони ототожнили з легендарним at Steini {stein, «камінь»). Насправді розповідь про Інґлінґа (IX ст.), що її переказав Сноррі Стурлусон у своїй «Геймскрінґлі» (бл. 1230 р.), та анонімну «Historia Norwegiae» (бл. 1190 р.) можна вважати за найдавніші джерела, де згадано назву Ey-sysla. Деякі вчені, наприклад Б. Нерман, гадають, що ця назва зародилася десь 600 р.46.
Згодом термін sysla для назви Осілії {Ey-sysld) та Роталії {A∂al- sysla) вживано в скальдичній поезії та в сагах про Св. Олава (пом. 1030 р.) та Олава Трюґґвасона (пом. 1000 р.).
Є ймовірність, що про ті самі si[s]la йдеться в шведському рунічному написі на камені (1050-ті роки). Напис присвячено діяльності Фрейґейра, одного з Ярославових вождів. Князь Ярослав помер 1054 р.47.
Ярославів син і наступник Ізяслав І (1054—1078), князь Новгородський і Київський, вирушив спершу проти Гаррії, де загинув його славетний вождь Остромир, а 1060 р.
воював з осілійцями (сосолями). Ізяслав змусив осілійців платити велику данину 2000 марок (гривень), але тільки-но покинув естонську територію, як осілійці повстали й вигнали його збирачів податків48. Наступної весни вони спалили руське місто Юр’єв (= Тарбата, Тарту), що його 1030 р. збудував Ярослав як центр псковсько-новгородських володінь у Естонії. Під час подальшої боротьби наклали головою десь близько 1000 новгородців і псковитян. Але, заданими Руського літопису, осілійці також зазнали великих утрат49.1190 року псковитяни вирушили в похід і полонили сім рота- лійських суден типу snekkja (або snekd} на Псковському озері50.
Коли німці завоювали Валдію (Валяла), наймогутніший осілій- ський замок, і Осілія, і Роталія стали частиною німецьких володінь у Східній Балтиці (1227 р.).
Ці обидві території становили німецьке єпископство Езель-Вік (1228—1561). Першим центром єпархії було місто Леал (Лігула), потім (1251—1263 рр.) — Старий Пернау (Пярну). Згодом унаслідок політичних ускладнень його перенесли до Гаапсалу (1266 р.).
4.