<<
>>

Осілійці

Документ 1234 р. про поділ острова Сааремаа між єпископом і тевтонськими лицарями дає змогу встановити назви всіх чотирьох кілеґунд. Ось ці назви зі сходу на захід: Гореле, разом з містом Пойде та островом Myry; Валделе (Валяла), зокрема й Caries (Каря, пів­нічно-центральна частина Сааремаа); Кармеле (Каарма, південно- центральна частина), також і Керґел (Кярла, на захід від Кармеле) та Кілеґунда (Кігелконна), разом з півостровом Сворве (Сирве, пів­денно-західна частина Сааремаа)35.

Про осілійські замки, зокрема про Валдія (Валяла), йшлося вище.

Малонаселений острів Гійумаа належав жителям округів Карієс (Каря) і Пойде, що використовували його як пасовисько для своєї худоби. На острові, здається, були ще й потаємні якірні стоянки осілійського флоту36.

У названому вище документі 1234 р. про поділ острова Сааремаа згадуються три давні військові гавані. Дві військові гавані знаходи­лись у південно-західній частині острова: Соттесаттама (військова гавань)37, прикрита невеличким островом Kaccapi, і Сарво (гавань) на схід від Соттесаттами поблизу теперішнього міста Пюгалепи. Третя гавань — Portus Novus Pylayasari — містилась неподалік від сучасного міста Рейґі38.

Осілійці торгували переважно з Готландом і уславились як пірати та купці. Генріх Латвійський (під 1203 р.) описав рейд Estones de Osilia insula проти данського міста Лістрія (Lystaer) у Сканії. Естонці вийшли на шістнадцяти кораблях, названих pyratici^.

Тут досить лише пригадати сумну пригоду молодого Олава Трюґґвасона та його матері на осілійському ринку рабів (бл. 970— 990 рр.), оповідь про данського раба Тове в «Сазі про Ньялла» та повідомлення Генріха Латвійського (бл. 1226 р.) про те, як осілійці продали полонених шведів курам та іншим поганським народам40. Один документ 1255 р. згадує про hereditas servorum, спадкове раб­ство в Осілії41.

Тож не дивно, що після капітуляції (1227 р.) головного осілійського замку Валдія (Валяла) переможні тевтонські лицарі наполягали, щоб у тексті мирного договору була окрема стаття про шведських полонених42.

Топонімічні дані з осілійських островів недвозначно підтверджу­ють, що осілійці активно торгували рабами.

В окрузі Пойде на Сааремаа є Мис Рабів (Орінееме), а перший пункт на острівному шляху після переправи з острова Myry названо Островом Рабів (Opiccaape).

Частина острова Вілсанді в Кігелконнській бухті має назву Оря- сааре нукк — Закуток Острова Рабів.

В окрузі Керґел (Кярла) є рабське село (Opi Кюла), ще одне раб­ське село (Оріокко, тепер Оряку), яке містилось, як згадано в пові­домленні бл. 1254 р., на острові Kaccapi неподалік Гійумаа43.

Сама назва Kaccapi походить від *kask-saare, де kask означає березу. З цього випливає, що Kaccapi слід розуміти як один з Бере­зових островів, тобто що він належав громаді міжнародних купців, зосередженій на шведському Березовому острові — у славетній Бірці в Уппланді (бл. 800—975 рр.)44.

3.

<< | >>
Источник: Омелян Пріцак. ПОХОДЖЕННЯ РУСІ. Стародавні скандинавські саґи і Стара Скандинавія. Том II. Київ Видавництво «Обереги» 2003. 2003

Еще по теме Осілійці: