Продуктивність ріллі та коефіцієнт урожайності
Навіть сьогодні понад 50% Скандинавського півострова (тут знову Швеція — найяскравіший приклад) укрито лісом; крім того, 35% його території — гори та безплідні землі; луки займають усього 3% земель, тож на лани та ниви припадає менше 10% території.
На відміну від сьогодення, коли завдяки використанню сучасної сільсько-господарської техніки Швеція має один з найвищих у Європі рівнів урожайності на гектар, на початку вікінґської доби надлишків урожаю було дуже мало, а то й зовсім не було, і така ситуація тривала майже без змін аж до XVI ст.
На жаль, немає даних про урожайність сільськогосподарських культур у Скандинавії бл. 800 р. У найрозвиненіших західних країнах, зокрема в Англії (XIII—XIV ст.), коефіцієнт урожайності становив 1:3, 1:4, тобто посіяне зерно родило втроє-вчетверо більше зерна77. Визначено, що в Польщі XII ст. коефіцієнт урожайності становив 1:278. Отже, коефіцієнт урожайності для Данії міститься, мабуть, десь посередині між коефіцієнтами Англії та Польщі.
За даними Асґаута Стейннеса, в Норвегії XVI ст. зерна збирали втричі більше, ніж посіяно79.
Станіслав Пекарчик, висуваючи слушні підстави, вважає, що «в Швеції на початку середньовіччя [XIII ст. і давніше] за кліматичних умов, характерних для тієї країни, кількість зібраного зерна навряд чи могла бути більш ніж удвічі більшою від кількості посіяного зерна»80.
Усі ці дані, поєднуючись, свідчать про надзвичайно низьку урожайність зернових культур. У вихідній точці, тобто бл. 800 р., коефіцієнт урожайності в Швеції навряд чи міг бути більший від 1:1,5, 1:2 і тому й забезпечував тільки мінімальний рівень виживання.