Конунґ™ •

Термін konungr (< *kuningaz > фін., ест. kuningas∖ » OR кънезь, кънязъ), споріднений з англійськими словами кіп («рідня») та king («король»), попервах міг мати значення «нащадок голови (шляхет­ного) роду» або «нащадок людини (шляхетного) роду»⁸².

Використання цього терміна відображує зародження ідеї про шляхетний рід, подібної до уявлення про царські орди євразійських степів; для позначення цих орд я використовую назву «харизма- тичний клан» (докладнішу інформацію про походження цієї інсти­туції подано в т. 1, с. 79).

Давня традиція, збережена в сазі «Гверсу» (ймовірно, XII ст.), розрізняє три групи конунґів (konungar)'.

1) військовий конунґ / король-воїн (her-konungr)∖

2) морський конунґ / король-пірат (sce-konungr)∖

3) ланд-конунґ / король окремої осілої землі (satu at Iqndum).

3-312

Тільки наймолодший син конунґа (короля) залишався на землі свого батька, отже, й ставав наступним ланд-конунґом. Старші сини мусили шукати свого щастя на чужині, і їх називали her-konungar, а в іноземних морях — ще й s?-konungar.

Найславетнішими ланд-конунґами були королі норвезьких ди­настій, як-от Інґлінґи в Уппланді та Вестфоллі (спершу вони правили в Уппсалі), Браґнінґи у Вестфоллі, Сківлінґи в Гьордаланді, Дьоґлін- ґи в Грінґарікі, Гільдінґи в Аґдері та ін.

Ці династії, так само як і династії морських та воєнних конунґів, розглянуто в другій частині цього тому. Слід наголосити, що прово­дирями вікінгів не завжди ставали ланд-конунґи; таким ватажком міг стати будь-який конунґ — ланд, морський, військовий, — що очолював загони вікінгів. Отже, фактично зовнішні контури історії вікінґської доби — це історія конунґів.

2.