Про хронологію Олава Трюґґвасона та Володимира Великого: порівняльна хронологія саґи як історичне джерело

У пам’ять моїх дорогих скандинавських друзів Агнете Лот та Йона Гельґасона

Примітки до Екскурсу VII див. на с. 1153—1161.

Ll

Олав Трюґґвасон відіграв у норвезькій історії виняткову роль пра­вителя, який запровадив християнство у своїй країні, проте його біо­графія ніколи ще не була предметом монографічного дослідження якогось сучасного історика—норвезького чи іноземного¹.

На щастя, справи не такі вже й кепські. Ісландці, які на кілька століть стали охоронцями давньонорвезького минулого, дуже шану­вали Олава Трюґґвасона, тому що визнавали його своїм хрестителем. Йому присвячено щонайменше чотири саґи з тих, що дійшли до нас. Хоч їхня інформація дуже часто повторюється, все ж вони таки доповнюють одна одну. А деякі з ісландських повідомлень про Олава Трюґґвасона можна узгодити в часі з іншими джерелами, наприклад, з поезією скальдів, Адамом Бременським, а насампе­ред — англійськими та давньоруськими літописами.

Ось ці чотири саґи про Олава Трюґґвасона:

1) Olafs saga Tryggyasonar Одда Сноррасона (далі Oc 7) — праця бенедиктинського Тінґейрарського монастиря у північній Ісландії. Є переконливі підстави висловити здогад, що Одд написав свою саґу латиною бл. 1190 р. Вона збереглася у перекладі давньоісланд- ською на початку XIII ст., але найкращий рукопис (AM 310,4to=A) було переписано у Норвегії ближче до кінця XIII ст.³.

2) Olafs saga Tryggyasonar є найдовшою (28 019 слів) єдиною саґою і в першому томі Heimskringla (далі Гкр) Сноррі Стурлусона (1179— 1241). «Геймскрінґла» була записана в Ісландії між 1220 та 1230 рр.; базовий рукопис — це так звана «Крінґла», що збереглася у двох копіях початку XVIII ст. (AM 35, fol., та Sth 18, fol. = K.)⁴.

З—4) Енциклопедичне зібрання, яке вчені називають Olafs saga Tryggyasonar еп mesta (далі Oc Тм), ймовірно було укладено бл. 1300 р. Берґом Соккасоном, ченцем з Тінґейрара⁵, який пізніше став (від 1322 р.) абатом іншого ісландського монастиря — Мунка-Твера. Воно існує тепер у двох редакціях: AM 61, fol. (ісландська, від XIV ст.; базовий текст)⁶ та Flateyjarbok (далі Флат\ ісландський рукопис бл. 1380—1394 рр.)⁷. Проте ця енциклопедична праця включала значною мірою старіший ісландський переклад другої тінґейрар- ської саґи Olafssaga Tiyggyasonar, що спочатку була написана латиною бл. 1200 ченцем Ґуннлауґом Лейвсоном (пом. 1218/1219 p.). На щастя, Бярні Адальбярнарсон правильно розпізнав, що розділ про Олавову хронологію в OcTm походить від оригінальної праці Ґунн- лауґа⁸. ⁴

1.2

Одд Сноррасон, перший ісландський біограф Олава Трюґґва­сона, стверджував, що він знайшов у матеріалі, який існував у його часи (бл. 1190), дві версії хронології Олава Трюґґвасона (далі ОТ): першу створив Арі Мудрий (1067—1148) — батько ісландської іс­торіографії, написану розмовною мовою, а другу — якийсь ано­німний «учений чоловік».

Перевіряючи правдивість обох версій, Одд Сноррасон став на бік версії анонімного автора. Він навів тільки підсумок Арія, не по­значивши компонентів свого подання. Наведемо Оддів текст разом з перекладом⁹:

25.1. ?at fιnnz і frasogn Ara hins fro?a ос eru ?eir fleire er ?at sanna at Olafr T.s hafi ij uetr

Це було знайдено у записі подій (frasqgn)

Перш ніж перейти до наступного тексту, нам потрібно виправити одну помилку, зроблену переписувачем OcT, — це уточнення має важливе значення для нашої справи. Одд заявляє, що Арі виділив ОТ двадцять два роки, поки той повернувся до Норвегії. 1853 р.

1.3.

Ґуннлауґ Лейвссон вирішив, що його саґа була б точнішою, якби вона не повторювала Одда, який просто цитував елементи, вирахувані двома вченими. Швидше він представив матеріал у вигляді ораторії¹⁴, а саме як промову про свою одісею, що ОТ представив перед асамблеєю, відомою як «Тінґ». Ось цей перелицьо­ваний список¹⁵:

1.4

Сноррі Стурлусон не наводить хронологічного списку у своїй OcT₉ навіть прихованого, як у Ґуннлауґа; проте у відповідних розділах він подає дані про тривалість епізодів ОТ у відносному хронологіч­ному порядку. Досить цікаво, що вони узгоджуються із тими, що читаємо у Ґуннлауґа:

1.5

Анонімна праця «Agrip af Noregs konunga sogum» («Підсумок саґ [історій] королів Норвегії») є єдиною норвезькою стислою історією XII ст., що її було написано норвезькою розмовною мовою. Як і Оддову працю, її було створено бл. 1190 р., але в Норвегії²¹. Єдиний рукопис, що зберігся, належить ісландцям, і його скопіювали у пер­шій половині XIII ст. (AM 325 II, 4to)²².

Хоч «Аґріп» як узагальнення, не містить спеціальної саґи про ОТ, тим не менше цікаві його норвезькі відомості (на додаток до тих, що одержано з ісландських джерел), а особливо деяка хронологічна інформація.

Перш за все, «Аґріп» (як «Historia Norwegiae»)²³ переповідає дві версії смерті Трюґґві: одна (норвезька версія) приписує від рук його власних йоменів, а інша стверджує, що вона сталася завдяки злодійству королеви Ґуннгільди та її синів²⁴.

Люди називають його Горбок Трюґґві²⁵.

Деякі деталі стосовно другої версії подано у § 9²⁶:

«Аґріп» дотримувався норвезької традиції, яка стверджувала, що ОТ було три роки на час батькової смерті і що його було вислано геть через громадянську війну²⁷:

Норвезький автор «Аґріпа» (й «Historia Norwegiae», як було зазна­чено вище) подає власну назву Голмґард (=Новгород), а також розповідає, що центр естонських піратів знаходився на острові Ейсюсла (EysyslaIOselISaaremaa)²⁹. Астрід, звичайно, не їздила у Новгород, і жодного сліду немає від піратської історії елліністичного типу, що містила б одні вигадані власні імена³⁰:

З §18 ми дізнаємося, що Олавові було 12 років, коли його звільнили від рабства й забрали до Новгорода, де він зміг помститися за смерть свого названого батька Торольва³¹:

Інша стисла історія норвезьких королів — цього разу написана латиною — «Historia Norwegiae» (чи її латинський попередник?), дата написання якої усе ще є предметом учених суперечок³⁴, вихо­дить з того самого типу норвезьких джерел, що й «Аґріп».

Ніс cum esset circiter XII [= 12] annorum, in medio foro Holmgardiae paedagogum suum viriliter vindicavit, Ctinauditaultiovixdeodennis pueri illico auribus regiis intonuit; unde regi praesentatur, a quo demum fιlius adoptatur.

Цей проміжок часу (дванадцять років) — традиційний час на­стання зрілості — заслуговує серйозної уваги. Таким чином, Галл- фрьод Оттарссон вандредаскальд (нар. бл. 917; пом. 1007), улюб­лений скальд Олава Трюґґвасона, засвідчує, що його герой почав свої розбійницькі походи з Новгорода, коли йому виповнилося дванадцять років. Це свідчення було зроблене у «Olafs drapa» поета, прочитаній 996 р.³⁶:

Якщо ісландські автори непевні, чи королева у Новгороді була матір’ю Володимира, чи дружиною, і дають цій королеві уявне влас­не ім’я Алоґія, «Аґріп» каже про неї лише загально як про королеву (drottning)*¹*.

Нарешті автор «Аґріп» повідомляє про Олавів вік, коли він повернувся до Новгорода, — двадцять сім; можливо, що це число не стало результатом його власних підрахунків, а його було просто взято з авторитетного твору Арі (див. с. 1175—1178)³⁸:

Хоча «Ісландські аннали» виникли пізніше — за словами їх видавця Ґустава Сторма, бл. 1280 р. у єпископстві Скалагольт, — а їх інформація за період до H6O р. значною мірою ґрунтується на саґах, їх відомості про Олава Трюґґвасона становлять для наших студій певний інтерес, особливо тому, що вчені ченці за прикладом Арі перевели дати з відносної хронології їх джерел у дати хрис­тиянського літочислення. Я обмежуся тут кількома цитатами з «Annales Regii» (бл.

ILl

Перш ніж аналізувати ці тексти, необхідно виробити методоло­гію щодо хронологічних студій.

Час є засадовою людською концепцією для позначення три­валості усвідомлюваного досвіду. Він включає тривалість подій та проміжки часу між ними. Події та інтервали разом стосуються як дій особистих, так і «публічних», тобто «історичних»⁴⁰.

Існує дві системи вирахування часу подій. Перша є релятивною хронологією, або як називає її Олафія Ейнарсдоттір, «народною хронологією»⁴¹; вона застосовувалася скрізь, тому що вона коріни­ться у циклічному мисленні неабстрактного розуму. Друга є абсо­лютною хронологією, або ж, за визначенням Олафії Ейнарсдоттір, «ученою хронологією»⁴²; її було штучно створено після того, як люд­ський розум відкрив абстрактну лінеарну концепцію часу.

Якщо релятивно-хронологічне датування вираховує часові інтер­вали («X років після/до/від події У»), в абсолютній хронології виникає абстрактна часова шкала, тобто кожний рік від певного початкового пункту пронумеровано послідовно, і цю послідовність названо якоюсь ерою.

Мені більше подобається термін «релятивна хронологія», аніж його синонім «народна хронологія», тому що визначення «народ­на» в цьому контексті звичайно асоціюється з тим, «як примітивні народи вираховували час»⁴³. Використання терміна «релятивна хронологія» ніколи не обмежувалося «примітивними народами»; навпаки, воно було (і все ще є) універсальним природним способом для всіх людей відраховувати ходу часу. Навіть сьогодні ми разом з фахівцями з абсолютної хронології звичайно кажемо «стільки-то років минуло після/до/від смерті/ народження/сходження на престол таких-то королів, батьків, дітей, домашніх тварин та ін.», «під час такої-то війни», «стільки-то років після переїзду на таке-то місце», тощо. Лише коли необхідно представити «публічну» тобто «офі­ційну» версію приватних подій, ті з нас, хто живе у суспільствах, що послуговуються лінеарною концепцією часу у суспільному житті, дійсно синхронізують нашу персональну релятивну хро­нологію з абсолютною хронологією і використовують часову шкалу нашого суспільства, таку, як наша християнська ера.

Типовою рисою релятивної хронології є її тривалість, що ґрун­тується на факті, що кожний поодинокий сегмент (проміжок часу) — це завершена, окрема одиниця. Проста структура (наприклад, «ми прожили стільки-то років у такому-то місті») робить її легкою для людських істот запам’ятовувати й пригадувати дати за бажанням.

Кожна ментально здорова людська істота пам’ятає до останніх своїх днів часові відтинки часу між важливими подіями власного життя, як вони датовані в релятивній хронології. Проте навіть освічені члени найпрогресивніших суспільств, які постійно корис­туються абсолютним датуванням, у публічному житті часто роблять помилки, коли вони розповідають про події власного життя в межах абсолютної хронології.

ІІ.2

Перехід від дохристиянської усної літератури до християнської писемної літератури по всій Європі — разом з Норвегією та Іслан­дією — обумовив необхідність синхронізувати прості часові інтер­вали, подані у релятивній хронології, з християнською ерою. В цих зусиллях великі ісландські вчені XII ст., насамперед батьки-заснов- ники давньоісландської історичної науки Семунд Сіґвуссон Мудрий (1056—1133) та Арі Торґільссон Мудрий (1067—1148), знайшли опору в абсолютно датованих подіях в історії давніх християнських центрів (Риму, Константинополя), а також в історії сусідніх христи­янських країн, зокрема Англії.-

Цитата з Арієвої Islendingabok ілюструє це⁴⁴:

ІІ.З

Аналізуючи положення та будову часових проміжків у релятивній хронології, що зустрічається у вищенаведених уривках, стає зрозу­міло, що одні повторюються у кількох текстах, тоді як інші пропу­щено. З цього ми можемо зробити висновок, що часові інтервали слід вилучити з тексту і студіювати окремо.

Крім часових інтервалів, є також сумарні підрахунки, що можуть бути як частковими (наприклад, ОТ було дев’ять років [ = 3 + 6], коли він прибув у Новгород), так і загальні (наприклад, ОТ було двадцять сім років, коли він став королем Норвегії). Часткові під­рахунки можна отримати з оригінальних джерел, тоді як генеральні підрахунки роблять компілятори.

Маючи це на увазі, ми підходимо до двох відправних пунктів і до такого реєстру, що складається з дев’яти часових проміжків та шести сумарних підрахунків, — трьох часткових і трьох загальних:

Відправні пункти

А. ОТ було три роки, коли його батька було вбито («Аґріп»).

Б. ОТ народився після смерті батька (*Api⁴⁶ > Одд, Гкр, ОсТм).

Реєстр часових проміжків

1. ОТ, народжений після загибелі батька⁴⁷, прожив рік з дідом по матері (*Арі > Одд, Гкр, ОсТм);

2. ОТ прожив два роки в Гакона Старого у Швеції (*Api > ОсТм, Одд, Гкр, ОсТм); ⁹

3. ОТ провів шість років в естській неволі (*Арі [> ОсТм], Одд, Гкр, ОсТм);

4. ОТ прожив у Ґардарі/Ґардарікі дев’ять років (Гкр, ОсТм);

5. ОТ прожив три роки у Вендланді (Одд, Гкр, ОсТм);

6. ОТ займався розбоєм впродовж дев’яти років (Одд);

7. ОТ чотири роки діяв на Британських островах до його охре- щення на островах Сілі (Гкр, ОсТм, порівн. Оркн⁴⁸);

8. *ОТ ще два роки після хрещення діяв на Британських остро­вах⁴⁹;

9. ОТ був королем Норвегії п’ять років (Теодрік⁵⁰, «Аґріп», Одд, AhhP, порівн. Kristinsaga^5x).

Реєстр суммарных підрахунків

а) Часткові

I. ОТ виповнилося три роки (1 +2), коли він залишив Гакона Старого й був захоплений естами у полон (Гкр, ОсТм, АннР);

II. ОТ було дванадцять років (10 + 2), коли він прибув у Гард/ Новгород («Аґріп»; порівн. Historia Norwegiae та скальд Галлфрьод Оттарссон)⁵²;

Па. ОТ було вісім років 975 р., коли він залишив Естланд; він прожив два роки з Гаконом Старим і шість років у Естланді (*Арі > ОсТм);

Пб. ОТ було сім років 975 р. (ОсТм);

Пв. ОТ було дев’ять років, коли він прибув у Ґард/Новгород (Гкр, ОсТм, АннР);

III. ОТ було вісімнадцять (9 + 9), коли він поїхав з Гарду (АннР).

б) Загальні

IV. ОТ було двадцять п’ять років, коли його було охрещено (Гкр, ОсТм, АннР);

V. ОТ було двадцять сім років, коли він став королем Норвегії (*Арі > Одд; «Аґріп», АннР);

Va. ОТ було тридцять два роки, коли він став королем Норвегії (Одд);

VI. ОТ було вбито 1000 р. після п’яти років правління у Норвегії (Арі, Islendingabok^t₉ порівн.: Теодрік та Адам Бременський)⁵³.

IILl

Питання формулюється так: ОТ народився після загибелі батька чи йому вже було три роки, коли його батько загинув?

Усі ісландські праці розповідають перший варіант: лише нор­везький «Аґріп» тримається другого. Це не випадково, коли сумар­ний підрахунок, попри всю стислість, або містить більше інформації, ніж ісландські саґи, або подає дві версії — одну ісландську, а другу норвезьку — тієї самої події.

Типовою рисою ісландської презентації є її агіографічний харак­тер. Не можна не погодитися з Джеймсом Е. Кнерком, що «історичне викривлення було закріплене літературними вправами в Ісландії, де клерикальним колам, певно, хотілося мати «північного апостола» [ОТ], який би став їхнім святим патроном. Хоча Одд (цей перший ісландський біограф ОТ. — О. П.) визнає, що його протагоніста так ніколи й не було канонізовано, ця праця має агіографічні атрибути, перемішування біблійного та легендарного матеріалів з казковими мотивами, романом та героїчною легендою. Розповідь про втечу Астрід з малим Олавом подібна до втечі Марії та Йосипа з дитям Ісусом, тоді як переслідування Ґуннгільди королеви-матері, є втіленням фольклорного образу «злої мачухи»⁵⁴.

Також можна прийняти здогад Аркадія Лященка про те, що Од- дову саґу надихнули саґи про св. Олава, тобто як і Олав Га- ральдссон (св. Олав)⁵⁵, цей герой повинен був народитися після смерті батька. Нема жодної законної підстави брати під сумнів, що давньонорвезька традиція про ОТ тривала у XII ст. Давньонор- везький історичний твір «Аґріп» перевершує пізнішу (XII—XIII ст.) ісландську традицію та її агіографічні переробки.

ОТ явно народився у домі Ейрікра, його діда по матері, і в Onpo- стадірі у Ядаррі⁵⁶. Прізвисько бйодаскаллі означало б, що Ейрік спочатку походив з Бйодара у Південному Гьордаланді. Ця гіпотеза, висловлена Еріком Генріхом Ліндом⁵⁷, підверджується скальдичною строфою (цитованою вище), в якій показано спеціальний зв’язок ОТ з Гьордаландом: він там називається Гьордавінр «друг Гьор- дів»⁵⁸.

Три роки пізніше, Трюґґві Олавссон, батько ОТ загинув біля Сотанеса у Ранрікі: він правив як над Ранрікі, так і у Вінґульморку⁵⁹. Тут знов-таки нема жодних підстав сумніватися, що вбивці Трюґґві були його власними йоменами, як зазначає «Аґріп».

Це вбивство припадає на складний час. Гакон Адальстейнс- фострі, король Норвегії, помер⁶⁰; його місце захопили сини його брата Ейріка та їхньої матері Ґуннгільди — доньки данського короля Ґорма. Вона була здатна заручитися воєнною підтримкою свого брата, данського короля Гаральда Синьозуба Ґормссона. Не може бути жодних сумнівів, що існували деякі групи, які протисто­яли новим правителям. Цей тип невдоволення простежується у традиції, що її зберегла ісландська агіографічна школа у Тінґейрарі, яка трохи підправила її. В результаті Ґуннгільда заслужила «особ­ливу увагу» ісландських саґ. Гальвдан Кут стверджував: «Ісландська сімейна саґа дає нам, починаючи від цього періоду її [Ґуннгільди] життя, образ розбещеної старої жінки, яка, звичайно ж, віддає перевагу коханцям, які походять з ісландців, і вдається до чаклун­ства, щоб запобігти їх зрадам проти неї. Королівська саґа продовжує представляти її найзлодійкуватішою жінкою, яка підбурює своїх синів винищувати всіх місцевих ватажків — їхніх суперників⁶¹.

Здається, таким чином, Ейрік бйодаскаллі мав усі підстави для того, щоб залишити західний берег і знайти спокійніше оточення у норвезькому Уппланді у Скауні (сучасний Станґе)⁶², на схід від Мйорса. Там, дитям ОТ прожив один рік.

Далі Ейрік послав свого онука до свого приятеля Гакона Старого у Швецію, де ОТ прожив два роки⁶³; цей часовий інтервал вже був відомий Арі Мудрому⁶⁴. На той час ОТ вже минуло шість років, і було вирішено взяти його до родича у Голмґарді (Новгороді).

Цей аналіз засвідчує, що треба додержуватись інтервалів 1 та 2, а також сумарного підрахунку І, хоча при цьому доводиться відкинути можливість народження ОТ після смерті його батька.

Наступний часовий інтервал (№ 3), шість років полону ОТ, під­тверджує наведені вище підрахунки, бо кілька джерел (серед яких скальдична строфа) незалежно підтверджують, що ОТ було дванадцять років, коли він потрапив у Новгород. А оскільки він прожив там дев’ять років (часовий проміжок 4), він повинен був залишити Новгород у віці двадцяти одного року.

IIL2.

Тепер ми досягаємо пункту, де можна синхронізувати дані дав- ньонорвезької релятивної хронології з хронологією давньонордич- них джерел і з їх допомогою — з християнською ерою.

ОТ мав прийти до Новгорода перед 6485/977 р. В тому році Воло­димир (Валдімар) Новгородський був змушений втікати «за море», оскільки його старший брат Ярополк захопив усю владу й став одно­осібним правителем Русі⁶⁵.

Але terminus ante quem для прибуття ОТ на Русь повинен припа­дати на 969 р., тому що Володимирова «мати» (насправді бабка) Ольга⁶⁶, яка взяла ОТ під свій захист, померла 11 липня 969 р.⁶⁷. Арифметичне рівняння є 977 - 9 = 968. Хоч «Повість временних літ» відзначає, що Святослав офіційно поділив свою державу між своїми синами тільки 6478/967 р.⁶⁸, фактичний розподіл повинен був мати місце 6475/967 р., коли Святослав розпочав свою важку й три­валу болгарську кампанію⁶⁹. Нема серйозних підстав брати під сум­нів, що Володимир уже знаходився у Новгороді 968 р.

Це означає, що перебування ОТ на Русі мусило відбуватися між 968 і 977 рр. Цей результат підводить нас до встановлення дати народження ОТ. Оскільки, як ми бачили, йому виповнилося два­надцять років, коли він прибув до Новгорода, він мусив народитися 956 р (968 — 12 = 956).

Через три роки, 959 р., сини Ейріка та Ґуннгільди під проводом Гаральда Сіра Шкіра прийшли до владну Норвегії. Батька ОТ, Трюїї- ві Олавссона, було вбито в тому вирішальному році, коли — згідно з «Аґріп» — ОТ виповнилося три роки (відправний пункт А).

Наступний часовий проміжок (№ 5) є трирічним періодом, який ОТ провів «у Вендланді». Період у три роки (977—980) важливий тому, що він відповідає кількості років (три), які Володимир Новго­родський, названий батько ОТ, був змушений провести у вигнанні⁷⁰. Можна висловити здогад, що ОТ й Володимир подалися за кордон разом, щоб там знайти собі притулок.

IIL3

Куди їм було йти? На той час, давньонордичний термін Vindland означав території, що знаходилися під управлінням західно­слов’янських князів. Наше уявлення про політичну ситуацію на територіях на схід від річки Ельби обмежене. Тим не менше, можна зробити загальний огляд.

В останні десятиліття X ст. існувало, по суті, п’ять вендських полі­тичних центрів.

Найдалі висунутою на захід територією (пізніше східний Голь­штейн) правив князь Ваґрії, який відділився від ободритів приблизно у середині X ст. їхня столиця була Старгард/ Альдінбурґ (сучасний Ольденбург у Гольштейні), який 968 р. став єпископським центром у Вендланді⁷¹.

Територія на схід від Ваґрії, між середньою Ельбою та східною частиною Любекської бухти, управлялася ободритами. їхньою сто­лицею було подвійне місто Міхеленбурґ-Зуаріна (сучасний Мекклен- бурґ-Шверін)⁷².

Між територіями ободритів та річкою Одер проживали велетаби/ вільці, які тоді управлялися князями з племені стодоран. їхнім цент­ром було містечко Бренна (пізніше Бранденбург)⁷³.

У гирлі Одеру на острові існувало місто-республіка Волін/ Юмне (давньонордичною Йом) — на той час найбільше місто у Західній Балтиці⁷⁴ з населенням бл. 10 тис. мешканців⁷⁵. Волін уособлював «варягів», так само як Константинополь — «греків» у назві «шлях із Варяг у Греки»⁷⁶. Як Новгород, так і Київ набули значення тому, що вони знаходилися вздовж дороги з Воліна у Константинополя.

Близько 960 р. Medκo∕ Даґоне⁷⁷ (=Dag-r) iudex (963—992), князь Ґнез- но (розташованого у басейні річки Варти — східної притоки Одеру), почав організовувати своє князівство, що згодом стане відоме як королівство Польща⁷⁸.

Два вендські правителі того часу мали тісні династичні зв’язки із скандинавськими королями: Міставой, правитель ободритів (бл. 967—990 рр.), був батьком Тофи, яка одружилася з данським коро­лем Гаральдом Синьозубом (бл. 945—984; пом. 986 р.). Нам про це відомо з її рунічного напису на камені⁷⁹.

З іншого боку, знаменита Сіґрід Пихата була донькою Месіко⁸⁰. Під час розглядуваного нами періоду її було повінчано з королем Уппсали Ейріком Переможцем (бл. 957—995 рр.); її другим чолові­ком став данський король Свейн Вилобородий (984—1014).

Саги про ОТ називають ім’я іншого вендського короля, Буріц- лава, в якого було три доньки; одну з них (Ґейру) ОТ взяв собі за жінку⁸¹

Хто такий був цей Буріцлав? Деякі всені намагалися ідентифіку­вати його з Месіковим сином Болеславом⁸², але ці спроби треба відкинути. Болеслав народився 967 р.⁸³; маючи десять літ віку у 977 р., навряд чи в нього могла бути донька на виданні.

«Landnamabok» містить незвичний генеалогічний запис, датова­ний часом правління короля Уппсали — Ейріка Переможця. Він на­стільки вибивається з ряду, що його штучне створення виглядає мало­ймовірним, і тому за ним мусить стояти якась правда. Ось що гово­рить цей текст⁸⁴:

Burislafr (= Burizlafr) тут називається «konungr or Gqr?um» чи «ко­роль Ґардара». Звичайно «Гардар» використовується у давньонор- дичних саґах для означення Київської Русі, але воно є мандрівним терміном, і спочатку воно вживалося для фрізького Дорестада — першого великого міста, що зустрілося нордичним вікінгам⁸⁵. Я вважаю, що у наведеному вище тексті Ґардар означає портовий центр Старгард (сучасний Ольденбург у Гольштейні) — столицю Ваґрії. Здається, що Ґардар = Старґрад згадується в існуючій «Гро- мундар Саґа», яка називає короля Олава, який правив Ґардаром у Данмарку (sa konungr re? fyrir Gor?um і Danmork₉ er Olafr het)*⁶. Crap- ґард як центр християнського Гольштейну, потрапив під данську руку в останньому десятиріччі XII ст.⁸⁷. Буріцлав Старґардський з Ваґрії повинен бути християнином, адже 968 р., як зазначалося вище, у місті створилося перше Вендське ЄПИСКОПСТВО⁸⁸.

Ім’я його доньки Елін, напевно, є версією християнської Олени.

Даґґстюґґ як власне ім’я зустрічається досить рідко у давньонор- дичній мові, однак дві особи з таким іменем бачимо у «Стурлунґа Саґа»*⁹. Це ім’я складається з двох елементів—добре відомого імені Даґр та апелятива стюґґр. Ісландсько-англійський словник пояснює цю складову як «денне світло, сяюче світло»⁹⁰.

Месіко з’являється (як було сказано вище) як Dagone (= Dagone) iudex у його знаменитій дарчій грамоті св. Петрові бл. 990 р. Хоча це ймення тлумачилося по-різному, вважаємо — і наш уривок з «Ланднамабок» підтверджує це розуміння, — що Даґон є латинізо­ваною формою давньонордичного Dag-r⁹'. Месіко/Даґоне, rex «Scla- vie qui Jicuntur Ucicavikto₉ зненацька з’являється 963 р.⁹² як дуже до­свідчений політик, який підкорив великі території. Власне, цей надзвичайний талант принесе йому прізвисько «короля велетів».

У такому випадку мала б рацію гіпотеза, що Інґіґерд, дружина Буріцлава з Ваґрії, була сестрою польського Месіко/ Даґа. Клан Месіко підтримував подружні зв’язки з іншими слов’янськими ди­настіями; сам Месіко одружився 965 р. з Добравою, донькою чеського князя Болеслава І (935—971); їхній син Болєслав 987 р. взяв собі за жінку вендську (ободритську?) княжну Еменільду⁹³. Два клани ріднили також їхні «шведські зв’язки».

Навряд чи також було випадковим те, що правителі як Ваґрії, так і Польщі з’являються вперше на історичній сцені приблизно у той самий час (між 950 та 960 рр.). Найбільш вірогідно, вони розпо­чали свої акції спільно.

Дві інших деталі підтверджують, що Вендланд ОТ був одним з балтійських країв. Перша — це участь ОТ з Буріцлавом у справах з Йомсборґом⁹⁴, що передбачає близькість їхньої оперативної бази до того міста. Друга — це Володимирова генеалогія. «Повість временных літ» чітко стверджує, що дідом по матері був Малъкъ Любечанин, тобто «Малъкъ» із Любеки⁹⁵— портового міста ободритів, пізніше названого у німецькій мові Любеком.

З цього дослідження можна зробити висновок, що як ОТ, так і Володимир знайшли собі прихисток у землях ваґрів-ободритів.

IIL4

Зібравши достатню кількість варязьких найманців, Володимир повернувся на Русь 980 р. й вирвав владу в Ярополка⁹⁶. Але з не- з’ясованих причин Олав не приєднався до свого колишнього назва­ного батька⁹⁷. Дійсно, він зовсім пішов з Балтійського моря й розпо­чав свою добичницьку кар’єру на південних берегах Північного моря⁹⁸. Його скальд Галлфред Оттарсон називає в цьому зв’язку землі Саксонії, Фрізії, Фландрії⁹⁹. Проміжок часу 6 дає нам цифру дев’ять років для тривалості цієї діяльності — тобто ОТ грабував у Північному морі між 981 та 989 рр.

Потім він переніс свої напади на Британські острови, насамперед в Англію, де його активність тривала чотири роки перед тим, як він прийняв хрещення на островах Сілі (Scilly) (часовий інтервал 7; тобто 989—993), та два роки після того (часовий інтервал 8; 993— 995). Активність ОТ в Англії, добре задокументовану в англійських джерелах, було достатньо досліджено, так що я не буду на ній зупи­нятись¹⁰⁰.

995 року ОТ повернувся у Норвегію правити як король¹⁰¹; через п’ять років (часовий інтервал 9; 1000 р.) його було вбито у битві проти з’єднаних флотів королів Данії та Швеції.

Народжений 956 p., ОТ мав на час загибелі сорок чотири роки. Цей результат може бути підтверджений, якщо підсумувати су­марний підрахунок І та дев’ять часових інтервалів: 3 = (1+2 + 6 + 9 + + 3 + 4 + 2 +5) = 44.

IV

На додаток до встановлення хронології докоролівського періоду життя ОТ, зокрема для визначення року його народження, ця студія принесла деякі результати, які, сподіватимемося, можуть бути використані під час дослідження саґ. Це такі результати:

1) Саґа може мати більше ніж один відправний пункт для від­творення життя свого героя; в OcT є два початкові пункти, один світський («Аґріп»), а другий агіографічний (Одд, Гкр, ОсТм).

2) Часові проміжки, подані в саґах, надійні. Якщо трапляються розбіжності, їх звичайно можна пояснити простими помилками переписувачів, наприклад, XI замість IX в Оддовому тексті; iiij=iv замість vi в ОсТм; та alia = viij, поплутане з vij, в OcTm та Флат.

3) Сумарні підрахунки, зроблені укладачами саґ, звичайно, не­надійні, тому що вони залежать від двох довільних виборів, зроб­лених компілятором відправного пункту, та часових інтервалів, ви­браних для даної мети.

4) Жоден з компіляторів OcTне представив усіх часових проміж­ків стосовно життя ОТ. Одд користується сімома часовими інтерва­лами (№№ 1, 2, 3,4, 5, 6,9), у той час, як Сноррі (Гкр) разом з OcTm користувалися шістьма тими самими інтервалами (№№ 1, 2, 3, 4, 5, 7). Одд пропустив інтервали 7 та 8, а Сноррі та OcTm звернувся до інтервалів 7 та 4.

5) Жоден з авторів саґ, присвячених ОТ, не використав інтервалу 8; бачимо його лише в укладача AhhP.

6) Усі ісландські автори подали той самий відправний пункт (агіографічний), явно ініційований Арі, який також встановив «точ­ну» дату смерті ОТ (сумарний підрахунок VI).

У цьому підрахунку, однак, Арі (а також — досить дивно — і Одд) скористався світським критерієм (сумарний підрахунок V) — «вік ОТ, коли він став королем Норвегії», тоді, як інші автори OcT керувалися релігійним стандартом (сумарний підрахунок IV) — «вік ОТ, коли він охрестився».

7) ОТ, як повністю розроблений «агіографічний» герой, певно, був творінням тінґейрарської школи. Лише норвезький автор «Аґріп», хоч і сам клірик, зберіг цінну інформацію з доагіографічного періоду: обставини народження ОТ, перші три роки його життя, а також чому вбили Трюґґві, батька ОТ, і хто. Але в останньому ви­падку він уже цитував і дотримувався другої версії — тієї, що була створена у Тінґейрарському монастирі.

8) Сноррі знехтував історично надійні дані з «Аґріп» явно з літературних міркувань. «Романтичні» обставини народження ОТ та смерті його батька важили надто багато, щоби «раціоналістичні» розповіді з «Аґріп» замінили їх. Тому він розвинув відправний пункт Б. З тих самих художніх уподобань Сноррі замінив часові інтервали 6 та 8 часовим інтервалом 7. Аби не зовсім знищити ілюзії свого читача, що ОТ міг пожити після своєї смерті 1000 р., Сноррі пропус­кає сумарний підрахунок VI і точну дату смерті ОТ.

9) Для того щоб мати справу з хронологічними проблемами саґ, учений мусить насамперед створити повний каталог відправних пунктів, часових проміжків та підсумкових підрахунків, стосовно даного героя. Обов’язковим наступним кроком є встановлення реля­тивної хронології для часових інтервалів (якщо вони не повністю фіксуються у самих саґах) та перевірка даних іншими джерелами. Нарешті, ці релятивні дати мусять бути узгоджені з абсолютною хронологією за християнським літочисленням¹⁰².