Погибоша аки o6pt
Примітки до Екскурсу IX див. на с. 1166—1167.
У вступній недатованій частині «Повісті временних літ» є драматичне оповідання про те, як обри (авари) знущалися зі своїх слов’янських підданих — дулібів і як вони безслідно загинули, так що на Русі залишилася приповідка: «погибоша аки обрЬ»1.
Але оригінальність оповіді про аварів комплікується двома обставинами. По- перше, як виявили археологічні дослідження, авари не доходили до Волині. А оскільки, крім волинських дулібів, засвідчені ще дуліби біля чеської Праги й у Паннонії, території яких були під аварським володінням, оповідь про знущання аварів з них мала своє джерело не на Русі, а там же2. По-друге, оповідь про безслідну загибель аварів у скороченій формі я знайшов ще в іспано-арабського географа Ібн ас-Са‘їда з XIII ст. Кінець оповіді в обох творах майже ідентичний: «Выше бо обърЬ тѣломъ велици и умомъ горди, и Богъ потреби я, и помроша вси и не остася ни един объринъ. И есть притьча в Руси и до сего дне: погибоша аки обрЬ; их же нЬсть племени ни наслЬдъка» (ПВЛ).3θ 3-312
Ібн ас-Са‘їд, стор. 211.
Сказав Ібн Са‘їд: Борджани були горді і сильні, яких називали Борджани. Алемани перемогли їх і винищили їх так, що жоден не залишився, і сліду по них не стало»3.
Тут треба відразу підкреслити, що коли у ПВЛ причиною загибелі аварів є Бог, то у Ібн ас-Са‘їда — конкретні історичні причини. Винищувачем аварів були, згідно з історичною правдою, франки Карла Великого, названі арабським автором алеманами.
Ібн ас-Са‘їд називає аварів «борджан». Ця назва вимагає коментарю. Насамперед треба відзначити, що Ібн ас-Са‘їд належав до школи арабських послідовників Птолемея, як і його головний авторитет ал-ІдрТсї4.
Послідовники арабської школи Птолемея перейняли від греків поділ заселеної землі (ойкумени) на сім кліматів (поясів) з півдня на північ, а крім того, кожний клімат ділився на десять секцій-відділень, так що ойкумена була втиснена у сімдесят секцій.
Термін j⅛jj має дві вимови, одну з -ґ- (бурґйн для передачі французької назви Бурґонь', 1190, Burgondid)5 Бургундія, і другу вимову, яка відзначається тим, що там додається арабська буква шін, яка вказує на те, що у назві замість -ґ- вимовляється -дж-, тобто борджан. Ця остання форма вживається Ібн ас-Са‘їдом. Назву борджан звичайно ідентифікують із дунайськими болгарами. Це дійсно відповідає правді у період від IX ст. Досі ніхто не намагався з’ясувати, що означав термін борджан в оригіналі. Тут нам може допомогти твір одного з перших арабських послідовників Птолемея Кітаб сурат ал-ард («Опис землі» Мугаммеда ібн Муси ал-Хува- різмї, написаний бл. 840 р.
Типовим для Птолемея було те, що він на означення більших географічних одиниць в Євразії використовував назви тодішніх степових імперій — Скіфії та Сарматії. Ці назви ал-Хуварізмі заступає назвами кочових імперій свого часу. Так, Птолемеева «Скіфія поза горами Імаус» у ал-Хуварізмі — це Токуз Оґуз, тобто імперія уйгурів у нинішній Монголії (740—840), а «Скіфія всередині гір Імаус» виступає як Тюрк (рештки тюркських каґанатів)6. Так само у ал-Хуварізмї є дві Сарматії. Його азійська Сарматія — це алани, а європейська Сарматія — власне борджан1. Дунайські булгари допомагали франкам розбити аварів і за те в договорі з франками дістали частину Аварськоїдержави. Це, мабуть, і стало причиною, що арабські вчені після середини IX ст. перенесли назву борджан від переможених аварів на інших степових володарів — дунайських булгар.
Погибоша аки обрѣ
931
Усе ж існують ще два інші аргументи, які ідентифікують борджа- нів із аварами. Ми бачили, що, за Ібн ас-Са‘Ідом, франки винищили борджанів, проте франки не тільки не нищили дунайських булгар, а зробили їх своїми партнерами і передали їм частину аварських територій8.
Другий аргумент виходить із порівняння даних Ібн ас-Са‘їда з його головним джерелом ал-Ідрїсїєм. У ІдрТсїя дунайська Булгарія детально описана у четвертій секції шостого клімату, згідно з його системою.
Ібн ас-Са‘їд вміщує борджанів у третій секції того ж клімату, де описані Чехія і Польща. До речі, назва борджан взагалі не зустрічається у творі ІдрТсїя9.Тепер усе ще залишається питання трансмісії оповіді про загибель аварів. Після досліджень О. О. Шахматова, Романа Якобсона і М. К. Нікольського10 стало очевидним, що паннонсько-моравські та чеські слов’яномовні твори доходили до Києва і там вивчалися. У той час (X—XI ст.) Прага була важливим центром міжнародної торгівлі. Її відвідували єврейські купці з арабської Іспанії, як свідчить твір Ібрагїма ібн Я‘куба з 965—966 рр., який зберігся до наших днів”. Тому можна прийняти, що інформація про загибель борджа- нів-аварів потрапила в руки Ібн ас-Са‘їда із подорожньої записки купця, подібно до Ібрагїма ібн Я‘куба.
Завданням цього Екскурсу є вказати дослідникам минулого Русі, а особливо дослідникам ПВЛ, на це цікаве літературне запозичення.
ЗО*