Північний регіон
На північ від Наумадалу розкинувся великий регіон з назвою Галоґаланд, назвою, яка, можливо, означає «Земля Аврори». Тут країна, значно повужчавши,’ тягнеться на північ до лапландської провінції Фінмьорк.
Норвезька територія доходить мало не до 70° північної широти. До об’єднання Норвегії у Галоґаланду були свої конунґи з титулом галейґяконунґи. Аж до XII ст. Галоґаланд не мав власного юридичного округу і входив до Фростатінґу.Біля південного узбережжя Галоґаланду лежать два острови, часто згадувані в саґах: Торґар і Санднес (на північ від Торґару). Біля північного узбережжя цього регіону є групи великих і малих островів: Лофотенські острови, Вестеролен і Гінцьой. На Гінньої знайдено рунічний напис, де зустрічається назва Risaland23.
На північ від Гінньою лежить невеличкий острів Бяркей, що відігравав велику роль за доби вікінгів.
Галоґаланд — непривітний край з нечисленним населенням, але то був справжній рай для рибальства, полювання (на моржів, китів, котиків) і випасання оленів. Коли зважити на так звану лапландську данину й лапландську торгівлю, стає очевидним, чому галоґаландці часто виявлялися найзаможнішими людьми Норвегії.
Одним з таких багатіїв був Огтере, гість та інформатор короля Альфреда Великого (871→∏-899) з Уессексу. Огтере розповідав ученому монархові про життя на Півночі. Про пов’язані з лапландською даниною й лапландською торгівлею угоди, що їх укладали урядовці від імені панівної династії, можна дізнатися з «Саги про Егіля»24.
Як згадано вище, Гладаярли з клану Семінґів теж походили з Галоґаланду. ι
Фінмьорк (Фінмарк) простягається на півночі від Галоґаланду до мису Нордкап, а потім на схід і південь, оминаючи Кольський півострів, до Кандалакської затоки й Білого моря. Там був початок володінь Біярмів — Біярмаланд, мета багатьох виправ норвезьких купців і здобичників; за головний шлях для них правила річка Північна Двіна (ON Vina).
5.