Дороги й торговельні шляхи25
Фізична географія Норвегії аж ніяк не полегшує сполучення суходолом. Тільки комбінація фіордів та річкових долин пов’язує схід і захід країни, південь і північ, але навіть такі шляхи інколи дуже важко подолати.
Найбільше значення для норвезької історії мала крім морського шляху вздовж побережжя Норвегії вісь південь— північ, що сформувалася не пізніше початку IX ст. Ця дорога — власне Північний шлях (nor?r vegr > noregr) — об’єднувала дві найрозвиненіші зони Норвегії — Вікін (район Ослофйорду) і Тренделаґ, — у їх комерційній діяльності в Східній Європі (див. с. 524). Дорога починалася як морський шлях вздовж побережжя Норвезького моря, потім тяглася долинами річок Раум-Ельву і Ґломми, йшла через перевали гір Дофра, а далі вздовж річок Ґаули або Оркли. Згодом Трондгейм мав сполучення і з «трансшведською дорогою», що називалася Прочанським шляхом (див. с. 538).До інших головних норвезьких суходільних шляхів належали26:
1. Шлях з Букна-фіорду на південному заході вздовж долини річки Отри (Сетесдалу) до Аґдіра.
2. Шлях із Гарданґер-фіорду через Телемарк до гирла річки Тінне.
3. Шлях із Гарданґер-фіорду (або Соґне-фіорду) долиною річки Беґни (Вальдрес) до Гейдмьорку (озеро Мьоса), а звідти до Швеції.
4. Шлях з Норд-фіорду, Стор-фіорду або фіордів Раумсдала вздовж Ґудбрансдалу до Гейдмьорка.
5. Шлях з Ослофйорду до Раумарікі (вздовж річки Раум-Ельв) і через Ейдаскоґські ліси до Вермаланду в Швеції.
6. Шлях із Трондгейма (Тренделаґу) до Норд-фіорду через гори Дофра.
З Тренделаґу до Швеції можна було добутися й через Ємтланд. Цей сухопутний шлях проходив через довгий хребет Кьоль, Ямтланд до шведської провінції Гельсінґланду. Див. у цьому томі с. 110,413 та 516.
Усі порти, гавані та якірні стоянки західного узбережжя від Гаф- рос-фіорду на півдні до Трондгейм-фіорду на півночі мали сполучення з британськими портами. З них можна було подорожувати й на Оркнейські, Фарерські острови й до Ісландії. «Не слід забувати, — писали Пітер Фут і Девід М. Вілсон, — що якщо морем з Бергена до Осло десь 400 миль, то до Лервіка, Керквола і Абердіна — всього 300 миль»27.
Головним шляхом через Норвегію була 760-мильна дорога від Осло до Трондгейма, 80-мильна ділянка цього шлйху йшла небезпечним ядарським берегом між Флекке-фіордом і Ставанґер-фіор- дом.
З Трондгейма можна було плисти на північ уздовж галоґаланд- ських прибережних архіпелагів до Кольського півострова, потім через Біле море до Бярмаланду, а звідти — до Східної Європи.
З Ослофйорду пролягали морські шляхи до Данії — або прямо, або через Конунґагеллу.