«Окремий сюжет про Торстейна «Великого, як палац (?orsteins ?attr b?jarmagns)

Вступ

«Окремий сюжет про Торстейна «Великого, як палац» виник десь у кінці XIII ст. й, зокрема, зберігся в пергаменному рукописі XV ст. (AM 343а, 4°).

Він був включений до збірника FSN (вид.

Герман Пальссон та Пол Едвардс опублікували англійський пе­реклад («Thortstein Mansion-Might’s Story» у Gautrek’s Saga and Other Medieval Tales, University of London Press, New York University Press, 1968, c. 123—140).

Вибрана бібліографія

Тиандер, К. Ф. Поездки скандинавов в Белое море.—СПб., 1906. — С. 359—370, 373; Ciklamini, Marlene. Journeys in the Giant-Kingdom. Scandinavian Studies. — T. 40. — 1968. — C. 95—110; Power, Rosemary. Nordr-Joumeys to the Olherworld in Icelandic Fomaldarsogur. Folklor. — T. 96. — 1985. — C. 156—175; Power, Rosemary. ?orsteins ?attr b?jar- magns. — Med. Scand., 1993. — C. 675—676; Simek. — C. 363.

Вибрані уривки та аналіз

Рісаланд, Ґлесісвеллір, Йотунгейм

Герой саґи, Торстейн Брюнйольвссон, був сином землевласника в Ґаулардалі (південь Трондгейму). Події саґи датуються на початку як «це десь у ті часи, коли король Олав, син Трюґґві (995—1000), сів на троні Норвегії»³⁰².

Головним сюжетом саґи є подорож Торстейна (порівн. подорож Торкіля в «Historia Danica» Саксона Граматика або подорож Тора в ((Snorra Edda»)³⁰³ до легендарних країн скандинавських саґ, які лежали десь на далекій Півночі: Рісаланду, Ґлесісвелліру та Йотун- гейму. Автор саґи застосовує літературний жанр реалістичної фан­тазії, подібний до того, який використано в Ґулліверових мандрах: він пише про велетів і ліліпутів³⁰⁴.

Аустрвеґ

Місце, яке позначало вхід до Потойбічного Світу, було ідентич­ним із Балагардссідою, межовою лінією, де Аустрвеґ зливався зі схід­ноєвропейським континентом³⁰⁵.

Балаґардссіда

«Одного разу Торстейн стояв на якорі біля узбережжя Балаґардс- сіди, чекаючи на сприятливий вітер. Якось уранці він висадився на берег і, коли сонце докотилося до південного сходу, підійшов до галявини. Посеред тієї галявини він побачив гарний пагорок, на вершині якого стояв хлопець із непокритою головою. «Мамо,— гукав той хлопець — подай мені мою криву палицю й рукавиці. Я хочу спуститися в Потойбічний Світ, до відьом, які сьогодні зібра­лися там на своє гульбище»³⁰⁶.

Рісаланд

Опис Потойбічного Світу ми пропустимо, зате більше уваги при­ділимо описові Рісаланду.

Торстейн та його друг потрапили туди з Аустрвеґу'.

«Зрештою вони дочекалися попутного вітру й відпливли до Аустрвеґу (?essu n?stgefr?eim byroksigla IAustrveginri), але незабаром вони потрапили в густий туман і втратили напрямок. Протягом двох тижнів вони не мали уявлення про те, куди пливуть.

Одного вечора вони відчули, що перебувають близько від сухо­долу, отож кинули якір і простояли на якорі всю ніч. Погода вранці видалася чудовою, яскраво сяяло сонце. Вони побачили, що стоять у довгому вузькому фіорді з крутими берегами обабіч, які поросли лісом, що милував око своєю красою. Ніхто з тих, що були на борту корабля, не міг зрозуміти, де вони є...»³⁰⁷

Наступного ранку Торстейн вирішив обстежити ту місцевість. Він зустрів дуже високого чоловіка, який відрекомендувався йому такими словами:

«Мене звуть Ґодмунд, і я правитель Ґлесісвелліру. Ця країна пере­буває в залежності від Рісаланду (?ar ?jonar til ?at land, er Risaland heitir)...™ Сусідня країна називається Йотунгейм (?at Iandliggr her n?st er Jotunheimar heitir). Там править король, якого звуть Ґейррьод.

Ми підкоряємося йому і є його данниками (skatt-gildir). Моїм батьком був Ульвгедінн траусті; він теж мав ім’я Ґодмунд, бо так звали всіх, хто правив Ґлесісвелліром (hann varkalla∂r Godmundrsem allir a?rir, ?eir a Glcesisvollum bua). Він поїхав до Ґейррьодарґарду, щоб віддати королю належну йому данину, але під час цієї подорожі мій батько помер, отож король Ґейррьод запросив мене на по­хоронний бенкет, який улаштував у пам’ять про мого батька, й попросив, щоб я перебрав на себе батьків титул.

«Є тут велика річка, яка розділяє наші країни. Її знають як Гемру, і вона така глибока й швидка, що її змогли перепливти лише ті троє коней, які під нами. Решта моїх людей мусили піднятися аж до ви­току річки, але сьогодні вночі ми всі зустрінемося...»³¹⁰

Коли вони [Торстейн і Ґодмунд] прибули до міста [Ґейррьодар- ґарда], Ґодмундові люди вийшли їм назустріч, отож у місто вони в’їхали всі разом... Король Ґейррьод вийшов їх зустріти й запросив бути його гостями. їм показали дорогу до кам’яного будинку, де вони мали заночувати, а їхніх коней відвели до стайні.

Ґодмунда провели до королівського палацу, де король сидів на троні, а поруч нього — ярл Аґді, правитель Ґрундіру {-Ґрунд у «Сазі про Гервьор»), який лежить між Рісаландом і Йотунгеймом (?at er a milium Risalands ok Jqtunheima). Аґді мав свою резиденцію в міс­цевості, яка називалася Ґніпалунд; він був чаклуном, а його люди скидалися радше на тролів-велетів, ніж на людські створіння.

Ґодмунд сів на низенький стільчик, який стояв навпроти високого королівського трону. Там існував звичай, що жодному правителю не дозволялося зайняти своє місце на троні доти, доки до нього не перейде батьківський титул і не буде виголошено перший тост...»³¹¹

Цей опис до великої міри віддзеркалює ту міфічну географію, якою вона бачилася авторові саґи в перспективі його XIV ст.

Наприклад, річка Гемра вочевидь відповідає міфічній річці Вімур зі Snorra Edda, де також згадуються Ґейррьод та Ґейррьодарґард^². Згідно зі Сноррі, Top вирушив у подорож до оселі велета Ґейррьода. Щоб потрапити туди, він мусив перебратися через річку Вімур, «най­більшу з усіх річок»³¹³.

Торстейн вирішив одружитися з Ґодрун, дочкою ярла Аґді. Вона не дуже ладила зі своїм батьком, відколи він став ворогом Top- стейна, після того як Торстейн допоміг Ґодмундові сісти на трон після смерті Ґейррьода.

«Моя мати померла. Вона була дочкою голмґардського ярла От- тара (hun var dottir Ottars jarls of Holmgqrdum) і зовсім не схожою на мого батька за своєю вдачею, бо він велет — і то аж надміру...»

Ярл Аґді мав свою резиденцію в дистрикті Ґрундір.

Торстейн повернувся до Норвегії, забравши Ґодрун із собою. Проте він не міг забути схід:

«Навесні Торстейн попросив дозволу відпливти до Аустрвеґу, щоб побачитися з королем Ґодмундом...

Отож він вирушив до Аустрвеґу, і, наскільки відомо, подорож його минала гладко. Зрештою він добувся до Ґлесісвелліру, і Ґод- мунд прийняв його дуже добре...»³¹⁵

Торстейн прибув туди зі своєю жінкою й запитав про новини. Він довідався, що Гейдрек Ульвгам (один із героїв «Саґи про Гер- вьор»), син Ґодмунда, тепер правив у Ґейррьодарґарді. Торстейн попросив, щоб йому віддали спадщину його дружини — дистрикт Ґрундір. Він одержав його й залишився там³¹⁶.

Я не сумніваюся, що давня традиція знала про конкретний Pica- ланд (Східній Швеції (Z austanver?ri Svi?jo?) є великий маєток, який називається «В [місті] Стейні» (heitir b?rmikill at Steini)³²*. Там стоїть камінь-валун завбільшки з великий дім. Увечері, по заході сонця, коли Свейґдір ішов з бенкету до будинку, в якому він спав, він поба­чив гнома, що сидів біля валуна. Свейґдір та його люди були дуже п’яні й підбігли до валуна. Гном став у дверях валуна й покликав Свейґдіра, запрошуючи його ввійти, якщо він хоче побачитися з Одіном. Свейґдір прожогом проскочив у ті двері, й камінь відразу зачинився за ним, і він уже ніколи не вийшов звідти назовні»³²⁹.

Далі йде відповідна станца Тйодольва³³⁰.

У процитованому уривку вжито вираз heitir b?r mikill at Steini, JIi М. Голландер перекладає його як «великий маєток, що називався Стейн»³³¹, Вираз at Steini ми знову зустрічаємо в тридцять другому розділі «Саґи про Інґлінґів», де розповідається про правління Інґвара Ейстейнссона з клану Інґлінґів. З цього можна зробити висновок, що at Steini був розташований у Аустрвеґу, а саме в Ейстланді, в дистрикті Адальсюсла (материкова Естонія навпроти острова Езель).

Місце, яке було на вході до Потойбічного Світу, згадується в Porsteinns ?attr b?jarmagns. Там воно описується як гарний курган на узбережжі Балаґардссіда. Очевидно, що at Steini Сноррі теж роз­ташоване десь у тій самій місцевості.

2

«Вандланді [з клану Інґлінґів] прийняв запрошення провести зиму у Фінланді зі Сньяром інн ґамлі, й там він одружився з його дочкою Дрівою («Снігова кучугура»). Але навесні він від’їхав, залишивши Дріву в домі її батька.

Він пообіцяв повернутися через три роки, але минуло десять, а його все не було. Тоді Дріва звеліла привести до себе Гульд, чаклун­ку, й послала Вісбура, свого сина від Вандланді, до Швеції. Дріва обдарувала Гульд щедрими подарунками й попросила чаклунку, щоб вона своїм чародійством або повернула Ванланді назад до Фін- ланду, або, навпаки, заподіяла йому смерть.

У той час коли чаклунка заходилася чаклувати, Вандланді був в Уппсалі. Зненацька він відчув сильне бажання повернутися до Фін- ланду, але його друзі та радники утримали його від цього наміру, сказавши, що, найімовірніше, то чаклунство фінів пробудило в ньому це бажання. Тоді раптом його опанувала сонливість, і він ліг спати. Та не встиг він заплющити очі, як раптом закричав, що на нього навалився жах. Його люди збіглися до нього й хотіли допо­могти йому. Та коли вони взяли його голову, жах почав топтатися по його ногах, ледь їх не зламавши, а коли вони схопили його за ноги, він знову навалився йому на голову, і Вандланді помер»³³².

Далі йде відповідна станца з «Ynglingatal»³³³.

3

«Він [король Даґ] був такий мудрий, що розумів мову птахів. Він мав горобця, який розповідав йому багато новин, бо літав над різними країнами. Одного разу цей горобець залетів до Рейдґота- ланду [тут Ютландія] і там потрапив на ферму, яка називалася Вьорві. Він сів на поле й почав там дзьобати зерно. Прибіг господар ферми, вхопив камінь і вбив пташку. Король Даґ дуже сумував, що горобець до нього не повертається.

Після цього дається цитата з «Ynglingatal», в якій територія, де відбулася битва, називається a austrvega (рядок IO)³³⁵.

В «Historia Norvegiae» [Reiδ-]Got[a]land замінено на Dani∖ «quem Dani in quodam vado, quod Sciotanvath vel Wapnavath dicitur, dum passeris injurias vindicare conaretur, publico bello occiderunt»³³⁶.

На цій підставі можна зробити висновок, що традиція — тут віддзеркалена — зберігала тісний зв’язок між Dani і Reidgotaland.

4

«Одного літа король Аґні вирушив зі своїм флотом на Фінланд і, висадившись там, почав грабувати та пустошити ту країну. Фіни зібрали велике військо, щоб учинити йому опір. їхнього вождя звали Фрості. Відбулася велика битва, і король Аґні здобув у ній перемогу. Фрості та багато його воїнів полягли в битві. Король Аґні зі своїм військом пройшов по всьому Фінланду, підкоривши ту країну й заб­равши величезну здобич.

Дочку Фрості Скялв він узяв у полон разом з її братом Лоґі. А коли він повернувся на захід, то кинув якір у Стокк-сунді (неподалік від пізнішого Стокгольма) і напнув свої шатра на лузі на південь від того місця. В ті часи там був великий ліс... Король Аґні вирішив одружитися зі Скялв. Вона попросила короля влаштувати великий поминальний бенкет у пам’ять свого батька. Отож він запросив бага­тьох визначних людей і влаштував бучні поминки... Всі дуже багато випили. А коли король Аґні став зовсім п’яний, Скялв попросила, щоб він одягнув на шию [золоте] намисто, яке вона носила... Потім король Аґні заснув, а Скялв узяла товсту мотузку й прив’язала її до намиста. Після цього її люди повалили стовпи, які підтримували шатро, а мотузку закинули на гілку дерева й потягли за протилеж­ний кінець, і король повис угорі; там він і знайшов свою смерть. А Скялв та її люди побігли до човна й попливли геть...»³³⁷

Далі цитується відповідна станца Тйодольва™.

5

«Оттаром звали сина Еґіля, який успадкував його королівство й корону. Він не підтримував дружби з Фроді. Згодом Фроді послав людей до короля Оттара, щоб вони взяли данину, яку той йому за­боргував. Оттар надіслав йому відповідь, що шведи ніколи не плати­ли данини данам і що він теж цього робити не збирається... Фроді був великий воїн. Одного літа він рушив на Швецію з військом і зробив на неї набіг, грабуючи країну та вбиваючи багатьох, а інших забираючи в полон. Він захопив величезну здобич, спалюючи села й пустошачи землю.

Наступного літа король Фроді вирушив у збройний морський похід на Аустрвеґ. Король Оттар довідався, що Фроді на якийсь час покинув своє королівство.

Тоді він посадив своє військо на кораблі й відплив до Данії і там спустошив цю країну, причому йому майже не вчинили опору. Потім йому повідомили, що на Селунді (Зеландії) зібралася велика армія. Тоді він спрямував свої кораблі на захід [північ] до Ютланду і ввій­шов у Лімафйорд (сучасне данське «Лімфйорд»). Після цього він став пустошити дистрикт Венділь, все там спалюючи та руйну­ючи...»³³⁹

Але зрештою дани вбили його й помстилися на його тілі.

Далі цитується відповідна станца з «Ynglingatal»™.

6

Сьольві — таке ім’я морського короля (s?konungr), який був сином Гьоґні з Ньярдея (сьогодні Нерьой, острів біля західного узбережжя Норвегії) і який у той час пустошив Аустрвеґ. Він правив частиною Ютланду. Він повів свій флот на Швецію. Король Ейстейн у той час розважався в дистрикті Лофунд. Король Сьольві напав на нього вночі, коли він найменше цього сподівався, і спалив його в його домі разом з усім його почтом. Після цього Сьольві вирушив до Сіґтуни й зажадав, щоб його проголосили королем і ставились до нього як до короля...»³⁴¹

Після цього цитується станца з «Ynglingatal»^².

7

«Він (Інґвар) став великим войовником і багато часу проводив на своїх військових кораблях, тому що раніше на Швецію було бага­то набігів, сюди приходили зі зброєю в руках як дани, так і люди з Aycmpeery. Король Інґвар уклав мир із данами, після чого пішов збройним походом на Аустрвеґ. Одного літа він зібрав свій флот і подався до Ейстланду, де пустошив землі в дистрикті Стейн. Тоді ести (Eistr) вийшли проти нього з великим військом, і відбулася бит­ва. Армія естонців була такою сильною, що шведи не змогли вчи­нити їм опору. Король Інґвар там і поліг, а його військо розбігло­ся. Він там похований під могильним курганом, неподалік від моря, в дистрикті Адальсюсла (материкова Естонія, навпроти острова Езель)»³⁴³.

«Historia Norwegiae» називає територію, де вбили Інґвара, остро­вом Езель³⁴⁴.

«Ynguar, qui Cognominatus est canutus, in expeditione occisus est in quadam insula Baltici maris, quae ab indigenis Eysysla vocatur».

Після цього цитується станца Тйодольва^⁵.

8

«Король Онунд (Qnundr) пішов зі своїм військом до Ейстланду, щоб помститися за батька. Він висадився там на суходолі і пройшов ту землю з краю в край, пустошачи її та грабуючи, й захопив там велику здобич. Восени він повернувся до Швеції. В його дні у Швеції люди жили дуже заможно...»³⁴⁶

9

«Івар Відфадмі (Широкі Обійми) підкорив усю Швецію. Він заво­лодів також усім данським королівством і великою частиною Сакс- ланду, всіма східно-балтійськими землями (OkalltAustriki) і п’ятою частиною Англії...»³⁴⁷