«Гверсу» («Hversu Noregr byg?ist»)

Вступ

Ця саґа збереглася у «Flateyjarbok» (бл. 1380—1394)²⁵⁷. Сіґурдур Нордал вважав її не окремою працею, а швидше розділом давньої версії «Orkneyinga saga». Тому він включив її до свого видання вище­названої саґи²⁵⁸.

Саґа постійно друкувалася у збірниках FSN (вид. C. C. Rafn. — Т. 2. — 1829. — С. З—16; передрук. Gu?ni Jonsson та Bjami Vilhjalms- son. — Т. 2. — Reykjavik, 1944; передрук. Gu?ni Jonsson. — T. 2. — Akureyri, 1959. — С. 75—87); див. ще Simek. — С. 185.

Аналіз

Аустрвеґ і Голмґард

«Hversu Noregr byg?ist» була створена на початку XIII ст., і її головним сюжетом стало заселення Норвегії. Вона цікава для нас своїми генеалогічними даними, сфокусованими на постаті Гаральда Світловолосого (бл. 875—945), який першим об’єднав (Західну) Норвегію.

Цей анонімний ісландський твір використав стародавні сканди­навські традиції й об’єднав їхїз даними джерел, подібних до «Саґи про Гервьор» та інших, пов’язаних із саґами про Нібелунґів, завезе­ними з континенту. Більше того, одним із таких джерел — як вважа­ють деякі вчені — могла бути й латинська хроніка, з якою сканди­нави ознайомилися під час своїх візитів до монастиря у Веддінґау- сені²⁵⁹.

Ймовірно, що першим предком скандинавського харизматич­ного клану був Гальвдан ґамлі («Старший»), син короля Грінґа Раумссона, який правив у норвезьких територіях Грінґарікі та Вальдрес, та дочки морського короля (s?konungr) Віфілля, котрий підтримував тісні зв’язки із Східною Європою (Аустрвеґом)²⁶⁰. Гальвдан ґамлі сам був піратом у Аустрвеґу²⁶¹. Там він убив короля Сіґтрюґа і згодом одружився з Альвню, дочкою Еймунда, короля Голмґарда (згодом цю назву застосували до Новгорода)²⁶².

Дев’ять професій

Вони мали дев’ятьох синів, які, залежно від їхніх професій, ділилися на такі три групи²⁶³:

а) три «військові» королі (Iierkonungr)₉ тобто головні воїни;

б) три «морські» королі (Scekonungr)₉ тобто пірати;

в) три «осілі» (сільськогосподарські) королі (satu at Iqndum).

Три herkonungar започаткували такі харизматичні клани: Динас­тію Гаральда Світловолосого (її назва не дається), галузь Сіклінґів і Ловдунґів. Предок останньої Ловді, син Гальвдана, воював із конунґом Рейдґоталанду і згодом сам почав правити цією країною. Цікаво, що його найстарший син став морським королем.

Три s?konungar заснували такі харизматичні клани: Едлінґів y Валланді (країна валлійців, тобто кельтська Франків або Італія), Будлінґів у Саксланді (Північна Німеччина, Стара Саксонія) і Нів- лунґа етт, тобто Нібелунґів у Бургундії.

Від трьох синів, які «осіли на землі» (в Норвегії), утворилися такі харизматичні клани: Дьоґлінґи, Скйолдунґи і Браґнінґи.

Як бачимо, в генеалогії Гальвдана ґамлі та його родини пред­ставлені три східноєвропейські країни: Aycmpeet₉ Голмґард і PeUdto- таланд. Мабуть, вважалося, що перша з них має своїм центром Аль- дейґюборґ (Стару Ладогу), не названий у тексті саґи.