<<
>>

Дружина (Іід) та особиста охорона (drott/hir?)

Кожен конунґ (байдуже, осілий, чи військовий, чи морський), або ярл мав надійну опору своєї влади у вигляді дружини, що складалася з двох груп: Іід і drott. Цих людей добирав сам конунґ і платив їм за службу.

Обов’язок дружинників служити зберігав чинність тільки 22* доти, доки король виконував щодо них свої фінансові зобов’я­зання90.

Хоча при доборі дружини перевагу мала місцева військова арис­тократія, конунґ користувався правом набирати на свою службу кого йому заманеться, а отже, й закордонних найманців найрізнома­нітнішого походження. Див. таттр про Еймунда, сина Грінґа, с. 164— 198.

Скандинавські дружинники служили й чужоземним володарям, особливо новгородським князям90 та константинопольським імпера­торам (славетна варязька ґвардія). У цьому томі згадано чимало таких найманців, надто в родинних саґах.

Власне дружина стала особистим військом короля (на відміну від пізнішого рекрутованого війська), а також його опорою в ке­руванні двором та маетностями. Дружина здебільшого була не­численною: скажімо, ?ingmannalid наймогутнішого вікінґського володаря — вже згаданого Кнута Великого (пом. 1035 р.) — налі­чувала всього три тисячі чоловік.

Термін drdtt9 замінений бл. 1000 р. запозиченим англосаксон­ським словом hird (< hired), означав особисту охорону короля, яку згодом називали ще й huskarlar («охоронці»). Невдовзі ця особиста охорона сформувала в кожній землі елітне ядро земельного війська, що складалося з місцевих вільних селян.

Hird поділялася на власне hirdsmenn і gestir. Hirdsmenn9 або охо­ронці, теж ділилися на дві групи: ?egn («воїн») або старших дружин­ників (за рангом) і drengr («хлопців») або молодших дружинників. Командир hird мав титул Stallari («маршал»), що походить від латин­ського слова Stabularius9 запозиченого через англосаксонське по­середництво91.

Gestir9 платня яких становила всього половину платні власне охо­ронців, були нижчою верствою королівських правоохоронців та ви­конавців. Вони формували окремий загін і мали свого командира — gesta-hofdingi.

У XI ст. особиста охорона норвезького короля була здебільшого невелика. Олава Тихого (1067—1093) селяни звинуватили в тому, що він має надто численну дружину, яка начебто складалася із 120 hirdsmenn9 60 gestir і 60 huskarlar92.

Улюбленою зброєю дружинників вікінґської доби були бойова сокира, невідома в Європі з бронзової доби, і чудовий каролінґський меч, часто інкрустований золотом і сріблом. Головними знаряддями захисту стали кольчуга, що мала назву brynja9 щит і шолом93.

<< | >>
Источник: Омелян Пріцак. ПОХОДЖЕННЯ РУСІ. Стародавні скандинавські саґи і Стара Скандинавія. Том II. Київ Видавництво «Обереги» 2003. 2003

Еще по теме Дружина (Іід) та особиста охорона (drott/hir?):