Вікінґський корабель: основа економіки військової аристократії
Передумовою успіхів військової аристократії вікінгів була її винахідливість у проведенні морських війн87. Це твердження цілком відповідає ситуації, що склалася в євразійських степах, де поява нового завойовника свідчила про поступ у розвитку воєнного мистецтва.
Головним досягненням вікінгів стало подвійне вдосконалення конструкції судна: їхні кораблі були устатковані вітрилом (знаним ще за римських часів, але потім забутим) і мали кіль.Старонордична морська термінологія підтверджує, що фризькі моряки, плаваючи протягом усього періоду переселення народів, навчили скандинавів кораблебудівного мистецтва88. Але невдовзі й самі скандинави здобули незвичайне вміння та винахідливість у спорудженні кораблів та мореплавстві. Вони надали своїм суднам дивовижної легкості ходу, що стало запорукою успіху їхніх грабіжницьких походів за вікінґської доби, які стали основою економіки вікінгів.
Існували різні категорії та розміри вікінґських кораблів (ON skip), і кожен різновид судна мав свою специфічну назву. Військовий корабель (snekkja, «змія») був галерою як мінімум з 20 лавами. У письмових джерелах згадано власні назви багатьох галер, скажімо, славетного «Ormr іпп langi» («Довгого Змія») Олава Трюґґвасона (пом. 1000 р.).
Екіпаж данського судна Ieidangr (рекрутованих військово-морських сил), що звичайно мало двадцять пар весел, складався з сорока чоловік, натомість норвезькі галери були більші, чисельність команди на борту становила пересічно сто чоловік, але лав однаково було тільки двадцять89.
Легкі транспортні судна називалися ferja («пором») або byr?ingr, а океанські важкі торговельні судна — knqrr, цей останній тип суден у джерелах згадують здебільшого у зв’язку з фризами (а інколи й ісландцями); див. с. 490.
Судна універсального застосування з командою від дванадцяти до тридцяти двох веслярів називалися scuta або karfi.
5.