Чому 800 рік узято за вихідний пункт?

На думку давніх скандинавів вікінґської доби, друга половина VIII ст., а точніше 770—780 рр., була початком нової епохи.

З англосаксонської хроніки ми знаємо, що саме тоді три вікінґські кораблі вперше напали на північноанглійську єпархію Ліндісфарн.

Шведський король Олав Скаутконунґ (бл. 995—1020/1022 рр.), розповідаючи ісландцеві Гялті Скеґґясону про вищість уппсаль- ських королів над норвезькими, заявив (бл. 1016 р.): «Я десятий ко­роль Уппсали, мої предки-володарі йшли один за одним...»⁷ Проте автори саґ пам’ятали, що об’єднувач Норвегії Гаральд Світлово­лосий (бл. 875—945 рр.) належав до сьомого покоління норвезьких королів з династії Інґлінґів⁸. У генеалогічних дослідженнях узви­чаєно вважати 25 років за тривалість життя одного покоління, тож якщо шведський король Олав помер бл. 1020 р., то десять разів по 25 дасть 250 років; 1020 мінус 250 становить 770 рік.

І ось що дивує: ми дійдемо до тієї самої дати, застосувавши цей метод до норвезького Гаральда: сім разів по 25 становить 175 років; 945 мінус 175 дасть точнісінько 770 р. Як буде з’ясовано нижче, ця дата — бл. 770 р. — дуже важлива для скандинавської історії, бо то був рік вирішальної битви під Бравелліром.

Данський король Свейн Естрідсен, що відзначався своєю істо­ричною свідомістю, переповів магістрові Адаму Бременському (бл. 1070 р.) історію Данії й дав цьому вченому автору основні дані, пов’язані з історією своєї династії. На жаль, харизматичний клан самого короля утвердився в Данії тільки бл. 940 р., але король знав і про попередню династію. Адам Бременський цитує його оповідь, яка починається з подій, що стались у Данії безпосередньо після трагічної битви під Лувеном 891 р.⁹.

На щастя, автори франкських хронік мали ще довшу пам’ять. Напевно ж, не випадково бл. 777 р. вони згадали ім’я першого данського володаря — Сіґфріда, що дав притулок саксонському ватажкові Відукінду, коли той утікав від Карла Великого¹⁰.

♦ ♦ ♦

За свідченнями Свена Тунберґа, поділ кожної окремої землі на адміністративні райони, що мали назву herra? та hundra?, мав континентальне — германське — походження¹¹. І самі терміни, й пов’язані з ними інституції скандинави перейняли від франків за вікінґської доби бл. 700—900 рр. Herrad уперше запровадили данці¹², натомість поділ на hundra? утвердився у Швеції під впливом фризів¹³.

У другій половині VIII ст. у Скандинавії прийшли до влади нові харизматичні клани, і з’явилася потреба запровадити нову органі­заційну систему; крім того, як сказано вище, десь тієї самої пори почали активно діяти вікінги, і тому ми й беремо 800 р. за вихідний пункт своїх досліджень.

2.