БІБЛІОГРАФІЯ

ЧАСТИНА ПЕРША ^

Давні скандинавські саґи

Бібліографічний вступ

1. Саґи

У XVI ст. політична боротьба й конкуренція між шведами (висхідною політичною силою) і данцями (низхідною політичною силою) породили цікавість до минулих досягнень обох народів.

Шукаючи нових аргументів на підтвердження свого славетного минулого, вчені обох країн відкрили, що існують письмові ісландські джерела — саґи, які, безперечно, містять важливу інформацію. Доступитися до неї вони намагалися з допомогою вчених-перекла- дачів, що були або ісландцями, як-от Арнґрімур Йонас Ісландус (Арнґрімур Йонссон, 1568—1648) і Тормод Торфеус (Тормодур Top- фасон, 1636—1719), або норвежцями, наприклад, Лауренц Ганссьон (Hansson) (розквіт 1548 р.).

Протягом XVII ст. у Швеції й Данії сформувався інтерес до давньоісландських рукописів і став таким інтенсивним, що невдов­зі Ісландія майже цілком позбулася своїх унікальних національних культурних скарбів.

Більшість ісландських рукописів потрапила до рук найвидатні- шого збирача — ісландця Арнаса Маґнеуса (Арні Маґнуссона, 1663—1730), що 1701 р. став першим професором данських старо- житностей у Копенгагенському університеті й перед смертю заповів свою унікальну колекцію своїй alma mater (згодом колекція дістала назву Det Arnamagnceanske Legat).

Шведський державний діяч і свого часу фаворит королеви Kpic- тіни граф Магнус Габріель де ла Гарді (Gardie) (1622—1686) з 1650 р. взявся невтомно полювати за давньоісландськими рукопи­сами; з одного боку, він скуповував приватні колекції, навіть із Данії (королівського історіографа св. С. Г. Стефаніуса, 1652 р.), а з другого— конфісковував їх як воєнні трофеї і т. ін. Де ла Ґарді подарував свою колекцію бібліотеці Уппсальського університету, в якому він був канцлером (Delagardieske Samling).

Першими стали публікувати саґи шведи. Цю наукову ініціативу започаткував 1664 р.

Наступного року Верелій опублікував розділи 58—64 «Саґи про Олава Трюґґвасона», яку написав Одд Сноррасон: Itt Stycke afkonung Olaf Tryggjasons saga, hwilken Oddur Munck: Pa Gammal Gotska beskrifwit hafwer af itt gammalt pergamentz manuscripto aftryckt. — Uppsa­la, 1665, 8°.-16c.

Далі йшло видання «Саґи про Босі»: Herrauds och Bosa Saga med еп пу Vttolkning iampte Gambia Gotskan. — Uppsala, 8^o (6). — 122 с.

Останноью саґою, яку опублікував Верелій, була «Саґа про Гер- вьор»: Hervarar saga pa Gammal Gotska med Olai Verelii Vttolkning och notis. — Uppsala, 1672, fol. (8). — 194 (6) с.

Проте в XIX ст. провідним.центром дослідження саг став Копен­гаген, а не Уппсала. Дослідження почалося з загальної оцінки всього корпусу саґ, яку дав Петер Еразм Мюллер (1776—1834), єпископ Зеландський і вчений, у своїй Sagabibliothek_t опублікованій у Копенгагені в 1817—1820 рр. у трьох томах (т. 1, XXIV, 371 с.; т. 2, XII, 675 с.; т. З, XVI, 499 с.).

«Мюллерова «Бібліотека саґ», — пише Т. М. Андерссон, — відіграла подвійну функцію: зробила доступним зміст і забезпечила критичну основу для його дослідження». (The Problem of Icelandic Saga Origins. — New Haven, 1964. — C. 27).

Мюллер поділив саги на три класи, присвятивши кожному кла­сові окремий том:

а) саґи про ісландців (зокрема й саґи про Оркнейські та Фарерські острови і Ґренландію);

б) героїко-міфічні й романтичні саґи;

в) королівські саґи, де йдеться про історію Норвегії, Данії та епізодично Швеції.

З ініціативи скандинавського вченого Карла Хрістіана Равна (1795—1864) 1825 р. у Копенгагені засновано Королівське това­риство північних старожитностей (Kongelige Nordiske Oldskrift- Selskab). Метою товариства було об’єднання фахівців для досліджен­ня й публікації давньоскандинавських текстів; тексти мали виходити паралельними видавничими серіями: мовою оригіналу і в перекла­дах, зроблених за оригіналом рукопису.

Першим виданням товариства були «Королівські саґи». Вони вийшли трьома паралельними серіями (кожна серія складалася з дванадцяти томів): давньоісландською мовою — Fommanna sogur eptir gomlum handritum (Kbh., 1825—1837; скорочено = Fms.)∖ данською мовою (переклад К. X. Равна) — Oldnordiske sag?r (Kbh., 1825—1837); латиною (переклад Свейнбйорна Еґільссона) — Scripta Historica Islandorum (SHI. — Kbh., 1828—1846).

За цією серією видань у 1829—1830 рр. ішли героїко-легендарні саґи, видані двома серіями з восьми томів кожна: Fomaldar Sogur Nordrlanda (скорочено = Fas.) мовою оригіналу і в данському пере­кладі К. X. Равна — Nordiske Forntids Sagaer.

І, нарешті, товариство почало публікувати родинні саґи мовою оригіналу (ісландською): Islendinga sogur: у 2 т., 1843—1847.

Хоча Равн та його колеги користувалися багатющою Арнаманій- ською збіркою, їхні видання все ж відображували низький видав­ничий рівень тодішньої доби.

Новий період видання саґ почався 1880 р. Двоє професорів, Людвіґ Франс Адальберт Віммер (1839—1920) і Фіннур Йонссон (1858—1934), а також бібліотекар Петер Еразм Крістіан Колунд (1844—1919), всі з Копенгагенського університету, опублікували нову серію: Samfund til udgivelse of gammel nordisk Iitteratur (1880— 1956; 68 томів; скорочено = SGNL_t SUGNL або Samfund).

Це критичне багатотомне видання було результатом ретельного вивчення всіх наявних рукописів (кожному тексту звичайно пере­дують вичерпні палеографічні, лінгвістичні та історико-літературні передмови); публікації зберігали правопис оригіналів і подавали в тексті всі варіанти.

1956 р. у Копенгагені створено Арнаманійський (Arnamagncean) інститут, що почав публікувати дві серії критичних видань текстів (редактор Йон Гельґасон): Editiones Arnamagnceanae.

Серія А (ін-фоліо) — започаткована 1958 р.; поки що опубліко­вано томи 1—2, 4—8, 9, 13, 15—17.

Серія Б (ін-кварто) — започаткована 1960 р.; поки що опубліко­вано томи 1—6, 10—31.

У 1892—1928 рр. троє вчених — Густав Седершельд (1849—1928), Гуґо Ґерінґ (1847—1925) і Євґен Моґк (1854—1939) — опублікували в Галле (Заале) важливу серію видань: Altnordische Saga-Bibliothek (скорочено = ASB'. т. 1—18). Хоча тексти видано в стандартизованій формі, а варіанти подано тільки вибірково, кожен том містить дуже ґрунтовний вступ, особливо з літературного погляду; крім того — неоціненний коментар усього тексту.

За своєрідне продовження ASB можна вважати оновлену (Neue Folge, з 1952 р.; ред. Вальтер Бетке) Altnordische Textbibliothek, ви­дану в Галле (Заале); нині в цій серії виходять невеликі родинні саґи.

1933 року так звана Ісландська школа (до якої, зокрема, належать такі вчені, як Сіґурд Нордал та Ейнар Ол. Свейнссон) почала публікувати у Рейкявіку свою серію: Islenzk Fornrit (ско­рочено - IF) — родинні та королівські саги. Дотепер уже опублі­ковано томи 1—14, 26—29 і 34—35.

У цій серії тексти подано теж у стандартизованій формі (на основі видань SUGNL) з вибірковими варіантами; розлогі вступи, ко­ментарі, карти, генеалогічні таблиці й т. ін., що супроводять тексти, необхідні для кожного дослідника, а також покажчики, й відобража­ють сучасний рівень наукових знань.

Протягом 1946—1957 рр. (передрук 1961 р.) Islendingasagnailtgafan у Рейкявіку (та Акурейрі) опублікував 42-томний корпус саґ. Він складається з наступних восьми частин:

Edda, т. 1—4 («Старша Едда», «Молодша Едда», глосарій); ред. Ґудні Йонссон.

Konungasogur, т. 1—3; ред. -Ґудні Йонссон.

Islendingasogur, т. 1—13 (т. 13 містить дуже важливі покажчики); ред. Ґудні Йонссон.

Biskupasogur, т. 1—3; Sturlunga Saga (т.

Fornaldarsogur Nordurlanda, т. 1—4; ред. Ґудні Йонссон.

Pidrikssaga afBern, т. 1—2; ред. Ґудні Йонссон.

Riddarasogur, т. 1—6; ред. Бярні Вільгялмссон.

Karlamagnussaga, т. 1—3, ред. Бярні Вільгялмссон.

Це популярне видання без варіантів та коментарів, проте має дуже корисні покажчики.

Важливим є теж двомовне видання Nelson ^,s Icelandic Texts, що його випускали у Лондоні Сіґурд Нордал і Gabriel Turville-Petre (із 1957 р.). Там вийшло цікаве видання Hervarar saga, вид. Chr. Tol- кіеп-ом у 1960 р.

Оскільки ця книжка не має текстологічних чи лінгвістичних цілей, тексти цитовано за стандартизованими виданнями. Якщо є видання як SUGNL, так і islenzk Fornrit, IF (або ASB)₉ перевагу віддано IF.

Два німецькі вчені — Фелікс Ніднер (1859—1924) та Ґустав Нек- кель (1878—1940) — опублікували 24-томну добірку саґ у німець­кому перекладі: Thule. Altnordische Dichtung und Prosa. Вони зосере­дили свою увагу здебільшого на родинних саґах, проте всі інші жанри представлено теж.

Є й п’ять факсимільних серій. Три з них опублікував у Копен­гагені Йон Гельґасон:

Corpus Codicum Islandicorum Medii Aevi (ССІ;1930—1956,20 томів).

Manuscripta Islandica (МІ; 1954 р.).

Early Icelandic Manuscripts in facsimile (EIM; 1958—).

Ісландський інститут рукописів (Handritastofnun islands; з 1972 p. Stofnun Ama Magniissonar a islandi) 1956 p. започаткував у Рейкявіку дві видавничі серії Islensk Handrit₉ одну ін-фоліо, другу ін-кварто.

Corpus Codicum Norvegicorum (=CCN) теж видає в Осло дві факси­мільні серії (1950—; ін-фоліо та ін-кварто).

Основні праці[27]

Jan de Vries. Altnordische Literaturgeschichte: у 2 τ., 2-ге вид. — Berlin, 1964, 1967.

Hans Bekker Nielsen. Thorkil Damsgarod Olsen, Ole Widdling, Norron Fortoellekunst. — Kbh., 1965. — 186 с.

G. Turville-Petre. Origins of Icelandic Literature. — Oxford, 1967.

Carol J. Clover. The Medieval Saga. — Ithaca, London, 1982.

Carol J. Clover. John Lindow (вид.). OldNorse-Icelandic Literature. A Critical Guide. — Ithaca, London, 1985. — 387 c.

Jons Kristjansson. Eddas and Sagas₉ nep. Peter Foote. — Reykjavik, 1992. —443 c.

Philipp Pulsiano (вид.). Medieval Scandinavia. An Encyclopedia. — New York, London, 1993. — XIX. — 768 c.

2. Основні проблеми давньонордичної історіографії

Королівські саґи походять від анонімних списків норвезьких королів (?ui). Списки були такі: норвезький (Catalogus Regum Norwagensium, бл. 1120 р. — можливо, оригінальний список) та ісландський давніший (бл. 1120 р.) Семунда Сіґфуссона Мудрого (1054—1133) і пізніший (бл. 1130 р.) Арі Торкілссона Мудрого (1067—1148). Усі ці праці не дійшли до нас, — отже, попри поважні наукові дискусії, неможливо оцінити розмір і характер цих списків.

Наступне покоління історій норвезьких королів складається з норвезьких праць, які звичайно називають норвезькими синоптами: Theodoricus Monachus. Historia de Antiquitate Regum Norwagensium (бл. 1180 р.); анонімна Historia Norwegiae (перед 1178 р. або бл. 1220 р.) і Agrip Noregs konunga sqgum.

Питання, що їх поставили новітні вчені, такі: чи і в якій мірі старонорвезькі історії були знайомі з названими вище творами Семунда або Арі, або обох? Наступне питання: які були взаємо­відносини між трьома старонорвезькими історіями? Вирішенню цих питань присвячені дві спеціальні монографії: ісландця Бярні Адальбярнарсона (Sagaer₉1937. — 236 с.) та данця Свенда Еллегьоя (Ellehθj. — Studier₉ 1965. — 326 с.)

Але, незважаючи на компетентність та солідність їхніх дослі­джень, учені прийшли до двох різних результатів, причому кожен запропонував дуже складні схеми тих взаємовідносин, тому їх висновки не були прийняті наукою.

В такій ситуації тимчасову компромісну розв’язку подав аме­риканський дослідник саґ’Теодор М. Андерссон (Kings’ Sagas, у C. J. Clover, J. Lindow, Old Norse Literature. — Ithaca, 1985. — C. 197— 238). Я приймаю його висновок. Його схема така: всі три норвезькі синоптичні історії знали твори Семунда або твори Арі. Крім того, Теодорік ще використав рукопис офіційного Catalogus Regum Norwagensium.

3. Catu про Олава Трюггвасона

Олав Трюґґвасон має особливе значення для ісландців, бо саме йому приписують навернення до християнства 999 р., а його місіонерську діяльність згадано в найдавніших ісландських істо­ричних текстах. Прагнення утвердити Олава як святого покровителя існувало навіть за тих давніх часів (початок XII ст.), проте латинські vitae («житія»), де вже йшлося про таку мету, були, здається, укладені після заснування архіепископства Нідароського (і наступного піднесення св. Олава) в середині сторіччя^[28].

Перше житіє (vita) уклав чернець Одд Сноррасон з Тінґейрар- ського монастиря. Про Одда відомо дуже мало—тільки те, що його предків згадано в Landnama і він був автором цієї та ще однієї книжки, написаної, певне, теж латиною, про Інґвара hinn vi?forli, якою скористався автор «Саґи про Інґвара-мандрівника». Дітріх Гофман доводив, що ця друга книжка також була спробою утвер­дити Олава як святого^[29].

Ще одне латинське житіє написав Ґуннлауґ Лейвссон (пом. 1218 р.), який, здається, був молодшим сучасником Одда з Тінґей- рара. Ґуннлауґ, видатний літературний та церковний діяч, напри­кінці XII ст. сприяв канонізації двох своїх співвітчизників. Серед його творів—латинські житія Олава Трюґґвасона та єпископа Йона із Голара^[30], можливо, й «Саґа про Торвальда-мандрівника» (опис місіо­нерської діяльності в Ісландії) і віршований переклад «Мерлінових пророцтв». Житія Олава Трюґґвасона складено, певно, в останні десятиріччя XII ст. Одд у своєму житії подає й оповідь про відкриття останків св. Сунніви, а це свідчить, що їх перенесли до Бергена не 1170 р., а пізніше. Наприкінці сторіччя цією оповіддю скористався укладач «Fagr.».,

Хоча твори ні Одда, ні Ґуннлауґа не збереглися латиною, до нас дійшли ісландські переклади першого твору й кількох розділів другого. «Велика саґа про Олава Трюґґвасона» містить цитати з них обох, а переклад Оддового житія зберігся у кількох рукописах. Вони, щоправда, значно різняться між собою; навіть AM 310, начебто найближчий до оригіналу перекладу, містить певну кількість вста­вок. Таким чином, неможливо точно визначити, що саме кожен агіограф додавав до легенди про Олава. Стандартним виданням, яке містить тексти AM 310 («А»), («S») і (від Свьолдської битви до кінця) («S»), вважають вид. Фіннура Йонссона Saga Olafs Tryggva- sonar af Oddr Snorrason типе (Копенгаген, 1932).

Епілог, де заявлено про авторитет обох авторів, мало чим може придатися; слід відзначити, що їхніми «джерелами» були не скальди, чи то люди, через яких можна простежити традицію аж до очевидців описаних подій, а радше ісландські священики та вожді, що, певно, репрезентували вченість «школи» Гаукадала. (В саґах є згадки про сучасників Олава, яким була відома його доля після Свьолдської битви, себто після його смерті). Сам епілог дуже різний у різних рукописах, тож там є двозначність, пов’язана з тим, які саме «джерела» використовував кожен автор. Усе, що можна більш-менш точно визначити, коли йдеться про зміст car, — це те, що Одд скористався твором Теодоріка або, ймовірніше, що вони обидва спиралися на одне джерело^[31]. Переклад його саґи відображує і знання поезії скальдів, хоча ступінь її впливу на оригінальний латинський текст житія становить предмет суперечок. Те, що поезія скальдів — першоджерело для оповідей про вікінґську діяльність Олава, вочевидь стає зрозумілим з процитованих текстів.

На початку XIV ст. була Створена широка компіляція — своє­рідна енциклопедія про Олава Трюґґвасона, мета якої полягала в зосередженні всієї доступної інформації про Олава, і задля цього її автор вибирав матеріали з усіх саґ, які потрапляли йому до рук. Наслідком стала «Велика саґа про Олава Трюґґвасона» (Olafs saga Tryggvasonar in mesta₉ скорочено OsTM). Ядро OsTM становить «Hkr.», доповнена витягами з інших саґ, де згадано Олава. Якщо текст «Нкг.» увійшов без змін, запозичення з інших джерел зазнали, здається, певних змін. Цей текст використовував і Йон Тордарсон, укладач «Flateyjarbok», що, проте, в багатьох випадках звертався до оригінальних саґ або віддавав перевагу іншим текстам, ніж ті, що ввійшли до OsTm. OsTm видав Олав Галлдорссон в Editiones Amamagn?an?, серія А, т. 1—2 (Копенгаген, 1958—1961). Третій том, який міститиме аналіз тексту, ще чекає свого виходу в світ, хоча певні висновки Галлдорссона про окремі розділи можна знайти у його виданні «Fcereyinga saga».

Якщо деякі тексти цитують Арі та Семунда як своє джерело свідчень про ті або інші події в житті Олава, найдавнішими текстами, що підсумовують його життя, є «HN» та «Agrip», і ці два твори тісно пов’язані між собою, походячи, напевно, від якогось спільного дже­рела (Семунда чи Арі), про яке ми знаємо тільки те, що воно містило матеріал із поезії скальдів.

Твори «Нкг.» і «Fagr.» спиралися на Одда, доповненого поезією скальдів. Обидва твори опускають дивовижні епізоди з життя Олава й зосереджують увагу на його діяльності як вікінга й короля. «Fagr.» мало цікавиться раннім життям Олава і десь 3/4 розділу про Олава присвячує Свьолдській битві. «Нкг.» подає збалансованішу біогра­фію, доповнюючи Одда творами Арі, «Agrip», «Саґою про Гладаяр- лів», втраченим варіантом «Саґи про Йомсвікінґів» і, можливо, житієм Ґуннлауґа.

Опис життя Олава до того, як він висунув претензії на норвезький трон, у подальших текстах досить різний. Проте в загальних рисах всі вони сходяться на тому, що Олав виріс на сході й повернувся до Норвегії після кар’єри вікінґа. Найдокладніше висвітлює його юність Одд, проте зрозуміло, що велика кількість подробиць не виявляє кращої обізнаності автора.

4. Cara про святого Олава

Побувши вікінгом на Балтійському морі в Західній Європі, Олав Гаральдссон 1015 р. повернувся до Норвегії і намагався підкорити її жителів та навернути їх до християнства. Попри перші успіхи, опір місцевого населення та інтервенція данського короля змусили його 1029 р. втекти до Ґардарікі. Наступного року його вбито при спробі відвоювати своє королівство.

Як виявилось, Олав мав більше успіху в здобуванні прихильності співвітчизників після своєї смерті, ніж за життя: 1030 р. його останки перенесено до церкви, й дуже швидко поширилася чутка про його святість. Про це йдеться в поезії, складеній протягом наступних п’яти років, зокрема в пам’ятному вірші скальда Сіґватра, що був його придворним. Вірш переповідає кілька чудес і закликає слухачів по­минати Олава. Найдавнішу згадку про поминальну літургію на його честь виявлено в одному англійському рукописі середини XI ст.^[32], і в 1070-х роках Адам Бременський міг описати його як «omnibus Septentrionalis occeani populis Nortmannorum, Suenorum, Gothorum, Semborum, Danorum atque Sclavorum aetemo cultu memorabilis»^[33].

Заснування Нідаросського архіепископства в середині XII ст. по­сприяло зростанню цікавості до Олава, і, безперечно, з цієї нагоди ісландець Ейнар Скуласон написав вірш «Geisli». Цей вірш, напевно, спирався на латинське житіє, і в ньому йдеться не так про життя Олава, як про чуда, які він творив. Наявне житіє має пізніше по­ходження й певною мірою переглянуто — в ньому є Теодорікове відкриття, начебто св. Олава охрещено в Руані (див. нижче), а також численні чудеса з другої половини сторіччя^[34]. Нордичною мовою жит­тєпис перекладено до того, як до нього додано останню низку чудес, і цей переклад зберігся в давньонорвезькій книжці проповідей, AM 619,4°; бл. 1200 р.; упорядковане видання цієї книжки — Gamal Norsk Homiliebook: Cod. AM 619, 4°, вид. Gustav Indrebo (Oslo, 1931).

Невідомо, коли вперше з’явилася докладна біографія святого, проте конфлікт між норвезькою церквою і королем Сверріром — обоє претендували на те, буцімто є земними представниками свято­го, — цілком міг мотивувати укладання такої праці. Часто вказують, що Сверрірів вибір ісландця для укладання своєї біографії може свідчити про обізнаність Сверріра з ісландською історичною та літературною наукою; можливо, написане народною мовою житіє Олава Трюґґвасона стало джерелом натхнення для автора житія св. Олава^[35]. Хоч яка була причина його укладання, наприкінці XII—на початку XIII ст. існувало чимало саґ, що містили багатий матеріал, невідомий авторові латинського житія. Одна з них — так звана «Найдавніша саґа», збережена у 6 фрагментах, позначених NRA 52. Фрагменти написано бл. 1225 р., а не, як гадав Сіґурд Нордал, «до 1180 р.», і, попри назву, текст недуже й давній. Йонас Крістіанссон^[36] вважає, що цю саґу написано десь у 1200—1210 рр. Її скорочений варіант, що становить основу «Легендарної саґи», відомий з руко­пису, датованого бл. 1250 р.; після саґи подано низку разючих чудес із перекладу латинського житія. Сама саґа містить текст, відомий як «Kristni saga» (оповідь про християнську церкву (навернення?), що видається незалежним твором. I «Kristni saga», і «Легендарну саґу» вважають радше за норвезькі, а не ісландські твори. Проте їх зміст, як побачимо нижче, в Ісландії був відомий. Два додаткові фрагменти^[37], колись хибно пов’язувані з «Найдавнішою сагою», міс­тять ще один варіант кількох чудес, відомих з латинської легенди.

«Найдавнішу саґу», напевно, використовував автор «Fagr.» і, як можна гадати, Сноррі. Але питання про взаємозв’язок текстів ускладнене наявністю написаного народною мовою житія Стюрміра Мудрого (пом. 1245 р.), ісландського священика, активного в світ­ських справах, що дуже цікавився історичною літературою^[38]. Збе­реглося тільки кілька розділів його оригінальної саґи, котра зайняла якесь своє невизначене місце в генеалогії рукописів. (Цілком може виявитись, що ця саґа або передує найдавнішій, або є найдавнішою, або з’явилася між нею і творами Сноррі).

«Окрема (“Незалежна”) cαrα>>, яку звичайно приписують Сноррі Стурлусону, збереглася і як окремий твір, проте становить централь­ну частину «Нкг.», що фактично побудована навколо неї. Серед її джерел — «Саґа Стюрміра», «Kristnisaga» і поезія скальдів, яку цито­вано набагато ширше, ніж у «Легендарній сазі» чи «Fagr.». Коли «Окрема саґа» подається самостійно, їй передує розлогий пролог (що є і в «Нкг.» у трохи зміненій формі) й короткий виклад нор­везької історії, який відповідає перший третині «Нкг.». Далі йдуть чудеса св. Олава, що в «Нкг.» вставлені в схожих хронологічних точках в останній третині цього твору.

Поезія скальдів, цитована в саґах, — єдине тогочасне свідчення про діяльність Олава до того, як він висунув претензії на норвезький трон. Інформація, котру подають придворні поети, видається надій­ною; зокрема Сіґват Тордарсон був довіреним членом його почту. На жаль, битви, які Сіґват називає у своєму творі « Vikingavisur», сталися до того, як він приєднався до Олава, і тому їх опис не є свідченням очевидця. А в його вірші «Erfidrapa» немає розповіді про битву під Стікларстадіром, бо тоді Сіґват був у Римі — чи то як прочанин (як сказано в саґах), чи то як дипломат (на думку сучасних учених). Попри ці вади, його поезія, і то меншою мірою, ніж вірші інших скальдів, є першоджерелом про історію того періоду, і стає очевидним, що всі оповіді про Олавове життя, які відрізняються від латинського житія та його перекладу, більшою або меншою мірою спираються на неї.

Слід сказати декілька слів і про так звану «середню» сагу (Сіґурд Нордал), яка донедавна посідала помітне місце в літературі. То була гіпотетична втрачена сага, що мала пояснити зв’язок між «Найдавні­шою саґою» й пізнішими саґами, коли хибно вважали, нібито «Най­давніша саґа» містить два додаткові фрагменти, про які тепер відомо, що вони незалежні від неї.

Вибрана бібліографія

Саґи про Олава: «Найдавніша», «Середня» й «Легендарна»

Sigurdur Nordal. От Olaf den helliges saga: En kritisk Undersogelse. — Kbh., 1914.

Jonna Louis-Jensen. Syvende og Ottende brudstykke: Fragmentet AM 325 IV to. Opuscula. — T. 4// Biblioteca Arnamagnaeana. — T. ЗО. — Kbh., 1970. —С. 31—60.

Jonas Kristjansson. TheLegendarysaga. MinjarogMenntir. Afmaelisrit helga? Kristjani Eldjam. — Rvik, 1976. — C. 281—293.

Theodore M. Andersson. King Sagas. C. J. Clover and J. Lindow. Old Norse-Icelandic Literature. — Ithaca, 1985. — C. 212—215.

Anne Heinrichs. Olafs SagahelgallMed Scand —NewYork, 1993. — C. 447-448.

Тетяна Джаксон подає тексти витягів із саґ про Олава зі своїми російськими перекладами: «Королевские саги», 1994, с. 9—87, і коментарем на «Мотиви», 1—16, с. 140—192. Крім того, вона наводить корисну таблицю, яка показує зв’язок різних саґ про св. Олава (с. 15), і цю таблицю я тут передруковую.

Зв’язок текстів саґ про святого Олава*

Подано з Т. Н. Джаксон. Королевские саги. — M., 1994. — С. 15.

5. ??ttir

До свого корпусу car К. X. Равн увів багато ??ttir: Fornmanna sogur. — T. 1—12. — Kbh., 1825—1837. Паралельну серію публікацій латинською мовою уклав Свейнбйорн Еґільссон: Scripta Historica Islandorum. — Т. 1—12. — Kbh., 1828—1846.

Йон Торкельссон (1822—1904) опублікував 6 ??ttir: Sex sogu-??t- tir. — Rvik, 1885. — XX. — 88 c.; 2-ге фототипічне вид. — Kbh., 1895.

Збірку 40 ??ttir підготував Торлейв Йонссон (1845—1911): Fjoru- tiu Islendinga-??ttir. — Rvik, 1904. — XV. — 563 c.

Див. також Gu?ni Jonsson (вид.), Islendinga ??ttir. — Rvik, 1935. John Lindow. ??ttir у вид. Med. Scand., 1993. — C. 661—662.

Фелікс Ніднер вибрав і переклав німецькою мовою сорок ??ttir, і вони з’явились як т. 17 його перекладацької серії Thule. — Jena, 1928. — (4), 352 с.; 2-ге вид. (Dusseldorf—Koln, 1965) з післямовою Зіґфріда Байшлаґа (с. 349—352). Проте повне й докладне видання ??ttir і досі зостається тільки побажанням.

Вибрана бібліографія

Herbert Е. Josephs. The ?attr and the theery of saga origins // ANF. — T. 67, 1972. — C. 87—96; Bjami Gu?nason. ??ttir H KHL. — T. 20. — 1976.—Стовп. 405—410; Herbert Gimmler. Die ??ttir der Morkinskinna. — Diss. Frankfurt a. Main, 1976; Joseph Harris. Theme aηd genre in Some Islandinga )pkltx Il ScandinavianStudies.—T.48.— 1976. — C. 1—28; John Lindow. Old Icelandic ?attr. Easly usage and semantic history H Scripta Islandica. — T. 29. — 1978; Elizabeth Whittelow. A Contribution to a defi­nition OfMediaeval Icelandic??ttir. — Diss. LFniv. of London, 1980; Asdis Egilsdottir. Einkenni ogsta?a innan islenskra mi?aldabokmennta. —Cand. Mag. Diss. Univ, of Iceland, 1982; Rodney Maack. ?attr and Saga: Short and Long Narrative in Medieval Iceland. — Diss. Univ, of California. — Berkeley, 1987.

6. Eymundar ?attr

Нещодавно з’явилися два англійські переклади «Еймундової саги», а також один російський (разом з текстом оригіналу):

Cook, Robert. Russian History, Icelandic Story and Byzantine Strategy in Eymundar ?attr Hringssonar // Viator. — T. 17 (1986). — C. 65—89 (дуже вартісні коментарі).

Vikings in Russia: Yngvar^tS Saga and Eymund^tS Saga. Переклад і передмова Hermann Palsson та Paul Edwards. — Edinburgh, 1982. — C. 69—89.

Прядь об Эймунде Хрингссоне, у вид.: Татьяна Н. Джаксон (Jack­son). Исландские королевские саги о Восточной Европе. — M., 1994. —С. 87—119, 161—174.

7. Саґа про Кнютлінґів

Нове видання Бйорна Ґуднасона Danakonunga sogur (IF. — Т. 35). — Rvik, 1982. — CXCIV. — 373 c., 4 карта, містить усі саґи цього типу: «Саґу про Скйолдунґів», «Саґу про Кнютлінґів», «Agrip of sogu Danakonunga».

8. Героїко-легендарні та романтичні саґи

Нинішню стадію досліджень цих саг охарактеризовано у вид.: Stephen A. Mitchel. Fomaldarsogur // Med. Scand., 1993. — С. 206—208, та Marianna Kalinka. Norse Romance (Biddarasogur) H Old Norse Icelan­dic Literature. A Critical Guide, вид. C. J. Clover та J. Lindow. — Itha­ca, 1985. —C. 316—363.

У наступних працях ідеться про фокальні аспекти цих жанрів: Knud Liestol. Norske trollvisor og norrone sogor. — Chria., 1915. — 247(3) с.

Hermann Schneider. Germanische Heldensage. — 3 т. Grundriss der germanischen Philologie, 10. — Berlin, 1928—1934.

Paul Herrmann. Die Heldensage des Saxo Grammaticus. Erlduterungen zu der ersten neun Bilchem derddnischen Geschichte des Saxo Grammaticus. Part 2: Kommentar. — Leipzig, 1932. — XXIV, 668 c.

Helga Reuschel. Untersuchungen Uber Stoff und Stil der Fornaldar sa­ga. — Leipzig, 1933. — 135 c. *

Margaret Schlauch. Romance in Iceland. — Princeton, 1934.

M. C. van der Toom. Uber die Ethic in den Fomaldarsagas H Acta Philo- Iogica Scandinavia. — T. 26. — Kbh., 1963—1964. — C. 19—66.

Ruth Righter-Gould. The Fomaldr SogurNordurlanda: A structural Analy­sis // Scandinavian Studies. — T. 52. — 1980. — C. 423—441.

Peter Hallberg. Same Aspects of the Fomaldarsogur as a Corpus // ANF. — T. 97. — 1982. — C. 1—35.

Stephen A. Mitchel. Heroic Saga and Ballads. — Ithaca, 1991.

Тиандер К. Поездки скандинавов в Белое море. — СПб., 1909. — (1)450 с.

Пауль Германн переклав німецькою мовою збірку героїчних car у т. 21 серії Thule: Isldndische Heldenromane. — Jena, 1923; 2-ге вид. — Dusseldorf, 1966. — 324 с., з післямовою Зіґфріда Ґутенбруннера. — С. 308—319.

Видання:

Saxonis Gesta Danorum. Primum a C. Knabe et Herrmann recensita recognoverunt et ediderunt J. Olrik et Н. R?der. — 2 т. — Kbh., 1931, 1957.

Англійський переклад: Saxo Grammaticus. The History of the Danas, translated by Peter Fisher, edited by Hilda Ellis Davidson [Books I— IX]. — 2 τ. — Cambridge, 1979, 1980.

Дослідження:

Saxo Grammaticus. A Medieval Authors: Between Norse and Latin Cul­ture. Edited by Karsten Friis-Jensen. — Kbh., 1981. —173 с. (скорой.: Saxo Symposium).

Eric Christiansen. The Place of fiction in Saxo’s later books // Saxo Symposium. — C. 27—37.

Hilda R. Ellis Davidson. Wit and Eloquence in the Courts of Saxo’s early kings H Saxo Symposium. — C. 39—52.

George Dumezil. From Myth to Fiction: The Saga of Hadingus. — Chicago, 1973. (Переклад D. Coltman).

Peter Fisher. On translating Saxo into English H Saxo Symposium. — C. 53—64.

Bjami Gudnason. The Icelandic Sources of Saxo Grammaticus // Saxo Symposium. — C. 79—93.

Paul Herrmann. Erlauterungen zu der ersten neun Biichern der ddnischen Geschichte des Saxo Grammaticus. Zweiter Teil: Die Heldensagen des Saxo Grammaticus. — Leipzig, 1922.

Sofos Larsen. Saxo Grammaticus. Hans Vaerk ag Person H ANO. — 1925. — C. 1 і далі.

Axel Olrik. Danmarks Heltedigtnig. En Oldtidsstudie. 1. Rolf Krake og den aeldre Skjoldungaraekke. — Kbh., 1903 (англ, переклад Lee M. Hol­lander: The Heroic legends of Danmarke. — New York, 1919).

Inge Skovgaard-Petersen. Saxo. Historian of the Patria H Med Scand — T. 2. —1969. —C. 54—77.

Inge Skovgaard-Petersen. The Way to Byzantium in the first three books of Saxo’s History OfDenmark H Saxo Symposium. — C. 121—133.

Inge Skovgaard-Petersen. Da Hdernes Herre var ncer. Studier і Saxos historiesyn. — Kbh., 1987.

Brigit Strand. Women in Gesta Danorum // Saxo Symposium. — C. 135— 167.

Омелян Пріцак. Походження Русі. — T. I. — С. 218—236.

ЧАСТИНА ДРУГА

Середньовічні суспільно-політичні організації навколо Балтійського моря

Бібліографію до другої частини див. у примітках до цієї частини.

Додаткова вибрана бібліографія до другої частини

II. Данія

Skovgaard-Petersen Inge, Christensen Aksel E., Paludan Helge //

Danmarks historic. Bind 1. Tiden indtil 1340. — Kbh., 1978.

Jensen Jorgen. The Prehistory of Denmark. — London, 1982.

Skyum-Nielsen Niels, Lund Niels. Danish Medieval History. New Cur­rents.— Kbh., 1981.

Randsborg Klavs. The Viking Age in Denmark: The Formation of a State. — London, 1980.

Roesdahl Else. VikingAge Denmark. — London, 1982.

Sawyer Peter. Da Danmark blew Danmark. Fra ca. ar 700 til ca. 1050. — Kbh., 1988.

Lund Niels og Horby Kai. Samfimdet і vikingetid og middelalder 800— 1500 // Dansk social historic 2. — Kbh., 1980.

Riis Thomas. Les institutionspolitiques centrales du Danmark 1100— 1332. —Odense, 1977.

III. Норвегія

Hagen RolfM. et al. Norsk historisk atlas. — Oslo, 1980.

Dahl Ottar. Norsk historieforskning і 19 og 20. arhundre. — Oslo, 1976.

Smith Leslie F. Modem Norwegian Historiography. — Trondhjem, 1962.

Andersen Per Sveaas. Samlingen av Norge ok kristningen av Iandet 800— 1130.— Oslo, 1977.

Helle Knut. Norge blir en stat 1130—1319. — Oslo, 1974.

IV. Швеція

Rosen Jerker Sveny^teonaLTidenfore 1718.—4-тевид. — Lund, 1978.

SawyerPeter TheMakingofSweden.—Alingsas, 1988.

Lindqvist Thomas. Swedish Medieval Society. Previous Research and Recent Development H Scandinavian Journal of History. —T. 4. —1976. — C. 253—268.

Lindqvist Thomas, Agren Kurt. Sveriges medeltid. — Sthm., 1985.

Gahm Lars. Sveariket і kallor och historieskrivning. — Goteborg, 1988. Thunmark-Nylen Lena, під ред. Vikingatidens ABC. — Sthm., 1980.

V. Ґотланд

Engstrom Johan. Die prahistorischen und Hiittelalterlichen Burgen Got- lands. Eine Forschungsubersicht // SBS. — T. 1.9. — Sthm., 1992. — C. 49—59.

Thunmark-Nylen Lena. Gotland — Neighbour between West and the EastZZSBS. —T. 1.9. —Sthm., 1992. —C. 155— 162.

VI. Фінляндія та Аланд

Dreijer Matts. Det aldndska folkes historia (...till Gustav Vasa). — Mariehamn, 1979; англ, пер.: The History of the Aland People*. I. From the Stone Age to Gustavus Vasa. — Mariehamn, 1986.

Кочуркина C. Vi. Древняя Карела. — JI., 1982.

VIL Перші торговельні та політичні організації Північно-Східної Європи

Колчин Б. A. (pv⅛.). Древняя Русь: город, замок, село. — M., 1985. Седов В. В. Восточные славяне в VI—XIII вв. — M., 1982. Седов В. В. Финно-угры и болты средневековья. — M., 1987.

Булкин В. А., Дубов И. В., Лебедев Г. С. Археологические па­мятники древней Руси IX—XI веков. — Л., 1978.

Лебедев Г. С. Эпоха викингов в Северной Европе. — Л., 1985.

Джаксон T. H., Глазырина Г. В. Древнерусские города в древне­скандинавской письменности. — M., 1987.

Raudonikas W. J. Die Normannen der Wikingerzeit unddas Ladogage- Met. — Sthm., 1930.

Кочуркина С. И. Юго-восточное Приладожье в X—XIII вв. — Л., 1973.

Янин В. Л., Алешковский М. X. Происхождение Новгорода: к постановке проблемы И История СССР. —1979. — № 2. — С. 32 — 61.

Арциховский А. В. Археологическое изучение Новгорода ZZ МИА. — Т. 55. —M., 1956.

Голубева Л. А. Весь и славяне на Белом озере X—XIII вв. — M., 1973.

Горюнова Е. И. Этническая история Волго-Окского междуречья в I тыс. н. э. И МИА. — Т. 94. — M., 1961.

Sedov Valentin. Skandinavische Elemente im Fruhmittelalterlichen Pskov ZZ SBS. — T. 9. — Sthm., 1992. — С. 143—154.

VIII. Естонія та інші Фіни

Nielsen, Niels Skyum. Estonia under Danish Rule, Danish Medieval History. — New Current. — Kbh., 1981. — C. 112—135.

Tonisson Evald. Skandinavien und die Mhgeschichtlichen Ostseefmni- sche Kultur // SBS. — T. 9. — Sthm., 1992. — C. 163—171.

Zaripa Anna. Die Kontakte der Liven mit Skandinavischen Landem... // SBS. — T. 9. —Sthm., 1992. —C. 173— 184.

Финны в Европе VI—XV века. Прибалтийско-финские народы. Историко-археологические исследования. Вып. 1. — M., 1990.

IX. Курляндія та ін.

Apala Zigrida, Apals Janis. Die Kontakte der Lettgallen des Gauja-Raumes mit Skandinavien // SBS. — T. 9. — Sthm., 1992. — С. 9—17.

Mugurevids Evalds. Skandinavische Geschichtsquellen des 9. bis 12. Jh. und archaologische Befunde auf dem Territorium Lettlands // SBS. — T. 9. — Sthm., 1992. —C. 125—133.

Rad⅛δ Amis, ZemTtis Guntis. Die Verbindungen zwischen Daugmale und Skandinavien // SBS. — T. 9. — Sthm., 1992. — C. 135—142.

X. Полоцьк і Смоленск

Штыхов Г. В. Древний Полоцк (IX—XII в.) — Менск, 1975.

Авдусин Д. А. Возникновение Смоленска. — Смоленск, 1957.

Булкии В. А., Лебедев Г. С. Гнезново и Бирка: к проблеме ста­новления городов // Культура Средневековой Руси. — Л., 1974. — С. 11—17.

XI. Литва

Kazakeviδius Vytautas. Sword chapes from Lithuania // SBS. — T. 9. — Sthm., 1992. —С. 91—107.

XII. Прусія

Giejsztor Aleksander. Jacwiea // SSS. — T. 2:2, 1965. — С. 305—308.

Kulakov Wladimir. Preussische Gefolgschaft im 9. Jarhundert // SBS. — T. 9. — Sthm., 1992. — С. 109—114.

Кулаков В. И. Древности пруссов VI—XIII вв. // Археология СССР. Свод археологических источников. — M., 1990. — 167 с.

XIII. Вендланд

Lowmianski Henryk. Poczqtki Polski. — T. I—ѴІ:2. — Warszawa, 1963—1985.

Lowmianski Henryk. Studia naddziejami Slowianszczyzny, Polski і Rusi w wiekach srednich. — Poznan, 1986.,

Lowmianski Henryk. Religia Slowian і jej upadek. — Warszawa, 1986.

Додаткова бібліографія про Ісландію

Andersson TheodoreM. The King OfIceland I I Speculum 74 (4). —Cam­bridge, Mass., 1999. — C. 923 — 934;

Andersson Т. М. The Politics of Snorri Sturluson // Journal of En­glish and Germanic Philology 93 (1994). — C. 55—78.

Byock Jesse L. Medieval Iceland: Society, Sagas, and Power. — Berke­ley, Los Angeles and London, 1988. (Містить всеохоплюючу сучасну бібліографію студій щодо середньовічної Ісландії).

Cormack Margaret. The Saints in Iceland: Their Veneration from the Conversion to 1400. Subsidia Hagiographia 78. — Bruxelles, 1991 (Societe des Bollandistes).

Foote Peter. Aachen, Lund, Holar H Les relations Iitteraires franco-scan- dinaves au moyen age. Biblioteque de la Faculte de Philosophie et Lettres de la Universite de Liege 208. — Paris, 1975. — C. 53—73.

Hastrup Kirsten. Culture and History in Medieval Iceland: An Anthro­pological Analysis OfStructure and Change. — Clarendon, 1985.

Jochens Jenny. Late and Peaceful: Iceland’s Conversion through Arbitra­tion in IOOO // Speculum 74 (3). — Cambridge, Mass., 1999. — C. 621— 655.

Johannesson J6n. Islendingasaga_t 1. ?Jo?vedisold. -r- Rvik., 1956. Пере­клад Haraldur Bessason // A History of the OldIcelandic Commonwealth. — Winnipeg, 1974.

Stromback Dag. The Conversion of Iceland: A Survey. Переклад Peter Foote. Viking Society. Text. Series 6. — London, 1975.

Додаткова вибрана бібліографія до другої і третьої частин

Андрощук Ф. О. Шведська Бірка та її контакти зі Сходом // Vita Antiqua. — № 2. — K., 1999. — С. 194—205.

Bagge Sverre. SocietyandPolitics in Snorri Sturluson ’s Heimskringla ’. — Berkeley, 1991.

Bjork David K. Piracy in the Baltic H Speculum 18 (1943). — C. 39— 48.

Lange Gudrun. Die Anfange der islandisch-norwegischen Geschichts- Schreibung H Studia Islandica. — T. 47. — Reykjavik, 1989.

The Oxford Illustrated History of the Vikings. Вид. Peter Sawyer. — London and New York, 1982.

Sawyer Birgit and Peter. Medieval Scandinavia from Conversion to Reformation, ca. 800—1500. — London, 1993.

Sawyer Peter. Kings and Vikings. — London and New York, 1982.

Struminski Bohdan. Linguistic Interrelations in Early Rus’. Northmen, Finns and East Slavs (Ninth to Eleventh Centuries). — Edmonton, 1996.

Weber Gerd Wolfgang. Typological Perspectives of Nordic Prehistory // Tradition og Mstorieskrivning_t Acta Jutlandica. — T. 62. — 4. 2. — Humanistisk Series 61 (Aarhus, 1987). — C. 95—141.

Medieval Scandinavia, an Encyclopedia. Вид. Phillip Pulsiano. — New York and London, 1993.

Див. наступні статті:

Ambrosiani Bjom. Birka. — C. 43—44.

Anderson Michael. Tools and Utensils. —C. 645—647; Transport. — C. 653—657.

Bagge Sverre. Oratio contra clerum Norvegiae. — C. 455.

Barfod Jorgen H. P. Warfare. — C. 717—718.

Benedictow Ole Jorgen. Demography. — C. 122—127; Family Struc­ture.—C. 177—183. Plague. — C. 505—510.

Billberg Ingmar. Settlement, Rural. — C. 573—577.

Binns Alan. Navigation. — C. 429—430; Ships and Shipbuilding. — C. 578—580 (малюнки).

Blindheim Charlotte. Kaupang. —C. 350—351.

Bucholtz Peter. Religion, Pagan Scandinavian. —C. 521—525.

Byock Jesse L. Al?ingi. — C. 10—11 ; Bondi. — C. 51—52; GodL — C. 230—231; Holmganga. — C. 289—290; Outlawry. — C. 460—461.

Christensen Arne Emil. Gokstad. — C. 232; Oseberg. — C. 457∙ CowanEdwardJ. Orkney, Norsein. —C. 455—456; Scotland, Norse in. — C. 569—570.

Dahlback Goran. Sweden. — C. 629—633.

Dahlerup Troels. Church Organization and Function, Denmark. — C. 84—89.

Debes Hans Jacob. Faroe Islands. — C. 184—186 (карта).

Fenger Ole. Laws: Denmark. — C. 383—384; Social Structure: Den­mark. — C. 603—604; Norway. — C 604—605; Sweden. — C. 605—607.

Fix Hans. Laws: Iceland. — C. 384—385.

FootePeter. Conversion. —,C. 101—103.

Fritz Birgitta. RoyalAdministration and Finance: Sweden. — C. 538— 544. Gade Kari Ellen. Crime and Punishment. — C. 115—117.

Graham-Campbell James. Hoards. — C 287—289.

Gurevich Aaron. Land Tenure and Inheritance. — C. 372—373. Hall R. A. Five Boroughs {England]. — C. 196—197.

Halldorsson 01afur. Greenland, Norse in. — C. 240—241.

Helle Knut. Norway. — C. 436—440; Towns. — C. 647—649. Holm Paul. Ireland, Norse in. — C. 323—325.

Horby Kai. Denmark. —С. 127—130.

Jacobsen Grethe. Guilds. — С. 248—249.

Jochens Jenny. Coronation. — C. 108; Marriage and Divorce. — C. 408— 410; Succession. — C. 621.

Karlsson Lennert. Ironwork. — C. 324—331.

Karras Ruth Mazo. Slavery. — C. 598—599.

Liden Hans-Emil. Temples, Heathen. — C. 639—640.

Lindkvist Thomas. Feudal Influences and Tendencies. — C. 187—188.

Lund Niels. Viking Age. — C. 693.

Mageroy Hallvard. Diplomatics. — C. 137—138.

Malmros Rikke. Leidangr. — C. 389—394.

McTurk Rory. Kingship. — C. 353—355.

Muller-Wille Michael. Hedeby. — C. 273—275.

Mundal Else. Women in Sagas. — C. 723—725.

Myrdal Janken. Agriculture. — C. 3—5.

Myhre Bjom. Houses, Rural. — C. 293—ЗОЇ (малюнки).

Nedkvitne Arnved. Fisking, Whaling and Seal Hunting.— C. 194— 196; Hunting. — C. 307—308; Trade. — C. 649—653.

Nockert Margareta. Fashions. — C. 186—187.

Nyberg Tore. Monasticism. — C. 413—419.

Oleson Jens E. Council of the Realm. — C. 111—113.

Olgilvie Astrid E. J. Climate. — C. 94—95.

Pritsak Omeljan. Hervarar saga ok Heidreks konungs. — C. 283; Hlqdskvida.—C.286—287;Rus∖ —C. 555—556; Varangians. —C.688— 689.

Pulsiano Phillip. England, Norse in. — C. 166—170.

Rindal Magnus. Laws: Norway. — C. 385—386.

Roesdahl Else. Danevirke. —C. 120—121; Fortification. —C. 209— 216; Fortresses, Trelleborg. —C. 216—217 (карта); Jelling. — C. 340— 341.

Sandvik Gudmund. ?ing. — C. 663—664.

Schia Eric. Houses, Urban. — C. 293—ЗОЇ (малюнки).

Schiick Herman. Chancery. — C. 71—72; Royal Assemblies (Parlia­ments, Estates). — C. 544—545.

Sjoholm Elsa. Laws: Sweden. — C. 386—387.

Skaare Kolbjom. Coins and Mints. — C. 101—104.

Skold Tryggve. Lapland. — C. 379—380.

Smith Brian. Shetland, Norse in. — C. 577—578.

Solberg Bergljot. Weapons. — C. 718—720.

Stang Hakon. Russia, Norse in. — C. 556—558.

Stefansson Magnus. Church Organization and Function: Norway. — C. 88— 92; Iceland. — C. 311—320.

Sorensen John Kousgard. Land Registers. — C. 371—372.

Tomasson Richard F. Settlement, Age of. — C. 573.

Ulsig Eric. Land Ownership. — C. 374—375.

Vahtola Jouko. Finland. — C. 188—194 (карта).

Winter William. Hanseatic League. — C. 265—266.

Wilson David M. Man, Isle of. — C. 404—405.

Yrwing Hugo. Gotland. — C. 234—235.

Zettel Horst. France, Norse in. — C. 200—219; Germany, Norse in. — C. 225—226.

Спеціальні скорочення

SBS = Acta Universitatis Stockholmiensis // Studia Baltica Stockhol- miensis. — T. 9. — Sthm., 1991.

МИ A = Материалы и исследования по археологии СССР. — М.—Л.

01afi Einarsdottir. Studier = Studier і kronologisk Metode і tidlig islandsk

Historieskrivning H Bibliotheca historica Lundensis. — T. 13. — Sthm., 1964.