ПРИМІТКИ

ЧАСТИНА ПЕРША

CTAPOCKАНДИНABCbKI САҐИ

Пролог

¹ Через брак місця я відмовляюсь (крім кількох важливих інформацій) від цитування усіх текстів саг, які тут розглядаються.

²Benediktsson Hreinn. The First Grammatical Treatise. — Reykjavik, 1972. — C. 208 текст, c. 209 англ, переклад.

³ Corpus poeticum boreale. — T. 2. — Oxford, 1883. — C. 258.

⁴ Den Store Saga om Olav den Hellige, вид. Oscar Albert Johnsen і Jon Helgason. — T. 1. — Oslo, 1941. — C. 642.

^s Konrad Maurer. Uber die Ausdriicke: altnordische, altι)orwegische, und islandi- sche Sprache, Abhandlungen der k. Bayer. Akademie der Wissenschaften P. Cl., Bd. 11, II Abt. — Miinchen, 1867. — 232 c.

⁶ Див.: Blondal Larus H. Um uppruna Sverrissogu. — Reykjavik, 1982. — C. 80—123.

⁷ Seegriin Wolfgang. Das Papstum und Skandinavien bis zur Vollendung der nordischen Kirchenorganization. — Neumiinster, 1967.

⁸ «Die Yngvars saga vi∂fqrla und Oddr Munkr in fro?i». Speculum Norroenum. — Odense, 1981. — C. 182—222.

⁹ Flateyjarbok, вид. C. R. Unger, G. Vigfusson (= Flat). — T. 1. — Christiania, 1861. —C. 517.

¹⁰ Malin A. Zur (Jberlieferungderlateinischen Olavuslegende. — Helsinki, 1920.

^,, Див.: Blondal Larus H. Um uppruna Sverrissogu. — Reykjavik, 1982. — C. 80—123.

¹² Див.: Stender Petersen Adolf. Die Varagersaga als Quelle der altrussischen Chronik. — Aarhus, 1934. Фредерік Аморі показав, що вже Дудо (пом. 1029 р.; «De moribus...») був під впливом «Daciaca eloquentia»: Saga Style in Some King’s Sagas, and Early Medieval Latin Narrative.

¹³ Turville-Petre Gabriel. Origins of Icelandic Literature. — Oxford, 1967. — C. 217.

КНИГА ПЕРША_____________________________________________

Королівські саги

¹ Загальний вступ до питання про походження ісландської літератури дає Turville-Petre у своїй «Origins» і Ганс Кун у вступному томі до серії Thule. Das alte Island. — Dusseldorf—Koln, 1971. — 281 c., 1 карта.

² Див. с. 308.

³ Див.: Turville-Petre. Origins. — С. 232.

⁴ The Old Norse Sagas. — New York, 1931. — С. 137.

⁵ The Problem OfIselandic Saga Origins.—New Haven and London, 1964, c. 182.

⁶ H. Kuhn. Das alte Island. — C. 272. Аж ніяк не слід вважати випадковим збігом те, що археологи відкопали сотні приватних документів періоду XIII і XIV ст. у Бергені та у Великому Новгороді — двох торговельних центрах Півночі. Ці документи були написані або на дерев’яних дощечках (Берген), або на шматках березової кори (Новгород).

⁷ Turville-Petre. Origins.—С. 74—75, і Harald Spehr. Der Ursprung der islan- dischen Schrift und ihre Weiterbildung bis zur Mitte des 13. Jahrhunderts (Halle I Saale, 1929). — T. IX. — 178 c.

⁸ Magnus Mar Larusson, «On so-called «Armenian» Bishops», St. Isl. — T. 18 (Rvik., I960).— C. 23—38.

⁹ Факти, пов’язані з історією поширення християнства на Півночі, даю­ться у вид.: Konrad Maurer. Die Bekehrung des norwegischen Stammes zum Christenthume₉ in ihrem geschichtlichen Verlaufe quellenmassig geSchildert (MUn­chen). — T. 1 (1855), XIL — 660 c.; τ. 2 (1856), VIIL — 732 c.

^ioALG₉ 2².-C. 190—191.

^,,Ibid. — C. 187—188.

^,2 Ibid. —C. 188—189.

¹³ Kirsten Wolf. Postola sogur. — Med. Scand., 1993. — C. 511—512; Henry Kurtz. Saints’ Lives. Iceland and Norway. H Med. Scand. — C. 562—564; David McDougall. Homilies. H Med. Scand.₉ 1993.

¹⁴ Див. також вступний розділ у цьому томі, с. 38.

¹⁵ G. Turville-Petre. Origins. — С. 81—82.

¹⁶ Ibid. —С. 98—100.

¹⁷ Видав Finnur Jonson, SkJ₉ 1. — С. 579—589 = Kock₉ 1. — С. 278 b— 288 а. Див. також: ALG₉ 2². — С. 46—49 і G. Turville-Petre. Origins. — С. 84, 86, 220.

¹⁸ Про Ynglingatal див. с. 402 цієї книги та ALG₉1². — С. 131—136.

^,9 ALG₉ І². — С. 152—153. Див.: Походження Русі. — T. І. — С. 763, 794—795.

²⁰ ALG₉ І². — С. 233—235; G. Turville-Petre. Origins. — С. 167—168.

^2, ALG₉ 2². — С. 236—239; G. Turville-Petre. Origins. — С. 214—215. Щодо інформації з проблем хронології, пов’язаних із цією співпрацею між коро­лем та автором, див. «Післямову» С. Байшлаґа до 18-го тому серії Thule (с. 380—382); див. також нову бібліографію на с. 385—386. Див. також: Ludvig Holm-Olsen. Sverris saga // Med. Scand₉ 1993. — С. 628—629.

³¹ Э-3.2

²² The Old Norse Sagas. — New York, 1931. — C. 56—57.

²³ Sverrissaga_i вид. G. Indrebo. — C. 64—65 = англійський переклад J. Sephton. — С. 75—76; nop. AR, 2. — С. 77. У другій частині цього абзаца описано успішне випробування; після цього двоє «братів» дійшли такої угоди: «Тоді король Сверрір визнав свою спорідненість з Ейріком і настано­вив його начальником своєї особистої охорони (setti han hof?ingia innan hir?ar, вид. G. Indrebo. — С. 65 = англійський переклад J. Sephton. — С. 76). Тому в сазі Єйріка звуть Ейрік конунґссон (син короля)».

²⁴ Sverris saga, вид. G. Indrebo. — С. 120 = англійський переклад J. Seph- ton. — С. 141; nop. AR, 2. — Є. 77—78. Ейрік помер у 1190 р. в Тунсбергу (Sverris saga, вид. G. Indrebo. — С. 121).

²⁵ Тут ми бачимо звичай, відомий також у середньовічній Русі.

²⁶ Sverris saga, вид. G. Indrebo. — С. 133 = англійський переклад J. Seph- ton.-С. 143.

²⁷ Sverris saga, вид. G. Indrebo. — С. 133 = англійський переклад J. Seph- toπ. — С. 153; nop. AR, 2: — С. 78—79.

²⁸ Sigurdur Nordal. От Olaf den Helliges Saga. En kritisk Undersogelse. — Kbh., 1914. —С. 8—9.

²⁹ALG, 2².-C. 248—251; G. Turville-Petre. Origins. —С. 169—172. Див. також Margaret Cormack If Med. Scand., 1993. — C. 143.

³⁰ G. Turville-Petre. Origins. — C. 169.

³¹ Вид. G. Storm in Monumenta Historica Norvegi?. — Kria., 1880. — C. 127—144, nop. G. Turville-Petre. Origins. — C. 171. «Acta Sancti Olavi» були, ймовірно, написані в той самий час, як і «Перша сага про Олава Святого», хоча й незалежно від неї (G. Turville-Petre. Origins. — С. 180).

³² H. Koht. The Old Norse Saga. — С. 57.

³³ Див. «Вступ» Густава Сторма до його видання праці Теодоріка, с. І— V. Уривки з «Historia de antiquitate» даються у вид.: Джаксон Татьяна Николаевна. Исландские королевские саги. — M., 1994, С. 123—125 (де йдеться про Олава Святого).

³⁴ Historia de antiquitate, вид. G. Storm. — С. 24.

³⁵ Ibid. — С. 48—49.

³⁶ ALG_i 2². — С. 254—258; G. Turville-Petre. Origins. — С. 171—173.

³⁷ G. Turville-Petre. Origins. — С. 172—173. Про систему хронології, за­стосовану в цій праці, див. вступ Фіннура Йонссона до його видання Аґрі­па, с. XIV—XVII (Die Zeitrechnung des Agrip).

³⁸ Критичне видання Аґріпа було опубліковано Вернером Далерупом у другому томі серії SUGNL: Agrip af Noregs konunga sogum. Diplomatisk udgave for... (Kbh., 1880), (2), XXXVII, (2), 134, (2). — С. 1 facs. Короткі уривки з Аґріпа, в яких ідеться про Олава Святого, передруковані у вид.: Джаксон Татьяна Николаевна. Исландские королевские саги. — С. 29—34. Див. та­кож: Rikke Malmros // Med. Scand., 1993. — С. 6. Уривки з Historia Nor- wegiae з російським перекладом, в яких ідеться про Олава Святого, даються у книжці Т.

³⁹ ALG_i 2². — С. 251—254; G. Turville-Petre. Origins. — С. 174—175.

⁴⁰ Turville-Petre. Origins. — С. 174. Див. також: Carlo Santini. Historia Norwegiae. — Med. Scand., 1993. — С. 284—289.

^4, Konungasogur (Kbh?, 1950). — С. 116—150. Див. також с. 1176 цього тому.

⁴² От Olaf den Helliges Saga (Kbh., 1914).—С. 53—54. Про «Першу сагу» див.: ALG_i 2². — С. 240; G. Turville-Petre. Origins. — С. 175—180. Нещодавно Йонас Крістьянссон прийшов до нових висновків про вік та про зміст цієї саґи: От Fostbrcedrasogu (Rvik., 1972). Див. с. 281 у цьому томі.

⁴³ G. Turville-Petre. Origins. — С. 189—190.

⁴⁴ Див. с. 79—80 цієї книги.

⁴⁵ ALG_i 2². — С. 278; K. Schier. Sagaliteratur. — С. 23; Вступ Бярні Адаль- бярнарсона до його видання «Саґи про Олава Святого» Сноррі (IF, 27), с. VIII-IX; S. Nordal. От Olafden Helliges Saga. — С. 201—202.

⁴⁶ Скорочення = leg Osh∖ редактори AR називають цю працю «La Saga du Saint Olaf d’apres la redaction la plus courte» (τ. 1. — C. 472—477).

⁴⁷ Див. c. 258 цієї книги та ALG_i 2². — С. 277—279.

⁴⁸ ALG_i 2². — С. 277—279; G. Turville-Petre. Origins. — С. 219—220.

⁴⁹ALG_i 2². — С. 285—292; G. Turville-Petre. Origins. — С. 222—224; Hald- van Koht. The Old Norse Sagas. — C. 98—118.

⁵⁰ Факсимільне видання готується (в EIM_i Kbh.).

⁵¹ Вид. C. R. Unger—G. Vigfusson. — Т. 2 (Chria., 1862). — С. З—394.

⁵² Факсимільне видання Gustav Lindblad у EIM. — Т. 5 (Kbh., 1963).

⁵³ Факсимільне видання Agnete Loth у EIM.—Т. 1 (Kbh., 1964). Редакто­ри A R називають саґу цього типу «La Saga du Saint Olaf d’apres la redaction la plus etendue» (τ. 1. — C. 427—471).

⁵⁴ Див.: Походження Русі.

⁵⁵ Ibid. — Т. І. — С. 324—325.

⁵⁶ Hkr_i 2 (IF, 27). — С. 144.

⁵⁷ Ibid. —С. 358, 381—382.

⁵⁸ Ibid. — С. 77, 86, 89—92, 95—100, 111—112, 128.

⁵⁹ Див. с. 281 цієї книги. Див. також The Fostbr??rasaga (IF, 6). — С. 260. —

N. 1..

⁶⁰ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 403, 436.

^6, Konungsannall, вид. Gu?ni Jonsson. — Rvik., 1953. — С. 4.

⁶² Див.: В. Adalbjamarson’IB вступ до Hkr_i 2 (IF, 27). — C. LXXXIX.

⁶³ Historia Norwegioe_i вид. G. Storm. — C. 119—120.

⁶⁴ Leg Osh_i вид. О. A. Johnsen. — C. 8; nop. AR_i 1. — С. 472.

⁶⁵ Fagrskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 140.

⁶⁶ Hkr_i 2 (iF, 27). — С. 9—10 = Snorri Osh_i вид. О. A. Johnsen— Jdn Helgason, 1. Hkr_i 2. — С. 39—41 = HMHollander. — С. 249; nop. AR_i 1. — С. 291.

⁶⁷ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 320—323.

⁶⁸ Hkr_i 2 (IF, 27). — С. 10—11 = HMHollander. — С. 249—250; nop. AR_i Hkr_i 2, 1. — С. 291—292 і с. 429-430.

⁶⁹ Див. с. 321 цього тому.

⁷⁰ Leg Osh_i вид. О. A. Johnsen. — C. 8; nop. AR_i 1. — С. 472.

⁷¹ Так написано в тексті. Мабуть, це спотворення первісного Bala- gardssi?u, як запропонував К. Р. Унґер.

⁷² Етимологія назви Sioland/Sjaland дається Естер Мецентін (Esther Metzenthin. — C. 93b) (Ibid. —С. 34—35.

^1.5 Перша саґа, вид. G. Storm. — C. 11 (= 6 te blad, bagsiden). В тексті Leg Osh читаємо: ?a?an for hann austr і Garda riki. Oc var annan v?tr і Holmgarde, med Jarizlaeifi kononge. Er f?ngit hafde Ingigi?rda dottor Olaffkonongs sv?nsca. Systur Aztridar er Olaffkonongr atte (вид. O. A. Johnsen. — C. 71, 1. 19—22). Leg Osh, який додає тут кілька неважливих подробиць, запозичених з інших джерел, називає Ярославове королівство Ґардом (вид. О. A. Johnsen. — С. 73, 1. 1;с. 74, 1.15; c. 74,1.25. —С. 78, 1.15—16).

^1.6 Agrip_i вид. F. Jonsson. — С. 29, але Ярослав названий там на с. 27, 34.

^1.7 Gustav Storm. Monumenta Historiae Norvegice. — T. 1 (Kria., 1880). — C. XXXIV; G. Turville-Petre. — С. 171, 178.

^1.8 Two of the Saxon Chroniclesparallel_i вид. Earl-Ch. Plummer—D. White­lock. — T. I² (Oxford, 1952). — C. 157.

^1.9 Gesta Hammaburgensis ecclesiae Pontificum_i кн. 11, гл. 59.

¹²⁰ Див.: Ame Odd Johnsen. Studier vedrorende Kardinal Nicolaus Brekespear Legasjon til norden (Oslo, 1945).

^,2' ALG_i 1². — C. 324; 1². — C. 248.

¹²² Факсимільне видання Густава Ліндблада в EIM. — Т. 5 (Kbh., 1963).

¹²³ Факсимільне видання Фіннура Йонссона в CCL — T. 1 (Kbh., 1930).

¹²⁴ Hkr_i 2 (IF, 27). — С. 341—342 = Hkrl Hollander. — С. 484—485. Чудеса в Новгороді подаються у вид.: Джаксон T. Н. Королевские саги. — С. 180— 192.

¹²⁵ Acta Sancti Olavi_i вид. G. Storm. — С. 142.

¹²⁶ Leg Osh_i вид. О. A. Johnsen. — С. 103, 1.13—14.

¹²⁷ Новгородская Первая летопись І Под ред. А. Н. Насонова. — М.— Л., 1950. — С. 29. Щодо церкви Олава Святого в Новгороді див.: Похо­дження Русі. — T. I. — С. 409—410.

¹²⁸ Середньовічний Великий Новгород ділився на 5(6) кварталів, які на­зивалися «кінцями», одним із найважливіших серед них був Славно або Славенський кінець.

¹²⁹ Acta Sancti Olavi_i вид. G. Storm. — С. 143—144.

¹³⁰ Leg Osh_i вид. О. A. Johnsen. — С. 107—108.

¹³¹ Див. с. 126 цієї книги.

¹³² Hkr, З (IF, 28). — С. 85—86 = Hkrl Hollander. — С. 588; nop. Mor- kinskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 80—83 і Fagrskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 228—229.

¹³³ S. Bldndal. Vceringjasaga (Rvik., 1954). — С. 224—226. Пор. також: Васи­льевский В. Г. Дружина. — С. 367.

¹³⁴ Прим. 1 Лі М. Голландера до його перекладу Z/?r/Hollander. — С. 787.

¹³⁵ Acta Sancti Olavi_i вид. G. Storm. — С. 135—136.

¹³⁶ Перша саґа, вид. G. Storm. — С. 12 (7 de blad) = англійський переклад G. Turville-Petre. Origins. — С. 177—178.

¹³⁷ Leg Osh₉ вид. О. A. Johnsen. — С. 94; пор. AR₉1. — С. 475—476.

^,38 Hkr₉ 3 (IF, 28). — С. 371—372 = //^/Hollander. — С. 787—788.

¹³⁹ < Kyri Alexie (S. Blondal, Voeringjasaga. — С. 389. — № 1). Так норди називали візантійського імператора Олексія І Комнена (1081—1118). А що він був дуже популярний, то залишився в давньоскандинавській літературі як образ Імператора з великої літери.

¹⁴⁰ Hkr₉ З (IF₉ 28). — С. 369—371 = ^/Hollander. — С. 786—787; пор. S. Blondal. Vceringjasaga. — С. 225—226.

¹⁴¹ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 43—46 = ^/Hollander. — С. 561—563; пор. Morkinskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 42—45 і Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 210.

^,42 Hkr₉ З (IF, 28). — С. 272—274 = ЯАт/Hollander. — С. 712—713.

¹⁴³ Вид. G. Storm. — С. 137—138.

¹⁴⁴ Перша cara₉ вид. G. Storm. — С. 13 ( = 7 de blad).

¹⁴⁵ Leg Osh₉ вид. О. A. Johnsen. — С. 102, 104.

^,46 Hkr₉ З (IF, 28). — С. 334 = ^/Hollander. — С. 758.

^,47 ALG₉ 2². — С. 242—245; G. Turville-Petre. Origins. — С. 83, 190—196. Про саги, в яких ідеться про Олава Трюґґвасона, див.: Olafur Halldorsson in Med. Scand.₉ 1993. — С. 448—449.

¹⁴⁸ G. Turville-Petre. Origins. — С. 191.

¹⁴⁹ Oddr₉ OsT₉ вид. P. Groth. — С. 44—45. G. Turville-Petre пише: «Якщо порівняти його сагу з «Першою сагою про Олава Святого» або з «Леген­дарною сагою», тоді краще можна оцінити його досягнення і зрозуміти, наскільки просунулася вперед майстерність у створенні саг, відтоді як набула своєї форми «Сага про Олава Святого» (Origins. — С. 193—194).

¹⁵⁰ G. Turville-Petre. Origins. — С. 194; nop. ALG₉ 2². — С. 245—246.

^,s, Ibid. —С. 194.

^,52 Ibid. —С. 195.

¹⁵³ Див.: Lars Lonnroth. Studiςr і OlafTryggvasons saga, in Samlaren. —Т. 84 (Uppsala, 1963). — С. 54—94.

¹⁵⁴ Факсимільне видання готується в Копенгагені (EIM).

¹⁵⁵ Латинський переклад Свейнбйорна Еґільссона в Scripta Historica Is- Iandorum = SHL — Т. 1 (Kbh., 1828),XXIIL-328 c.; т. 2 (Kbh., 1829), 305 с., 10 генеалогічних таблиць.

¹⁵⁶ Частковий переклад російською мовою, зроблений за виданням К. К. Равна, був опублікований зусиллями отця Стефана Сабініна: Извлечение из саґи Олава, сына Триггвиева 11 Русский Исторический сборник. — M., 1840. — Т. 5. — С. 7—716 (включаючи розділи 43—47, 57— 59, 70, 73—76).

¹⁵⁷ Редактори AR називають цю версію «Saga d^,Olaf Tryggvason par Ie moine Gunnlaug». — Т. 1. — С. 393—414.

¹⁵⁸ Про цю саґу див. G. Turville-Petre. Origins. — С. 224—225. Fagrskinna (бл. 1220 р.) дає досить короткий розділ, у якому йдеться про Олава Трюґґ­васона (вид. F. Jonsson. — С. 108—134).

¹⁵⁹ Стандартний англійський переклад, який тут цитується, — це: Hkrl

Hollander. — С. 144—244. •

¹⁶⁰ Див.: Nicolas de Baumgarten. «Olaf Tryggwison roi de Norrege et ses relations avec Saint Vladimir de Russie». Orientalia Christiana. — T. 24:1, № 73 (Рим, 1931). —C. 5—37.

¹⁶¹ Вид. P. Groth. — C. 6—7. В кінці цієї версії легенди Одд пише: «Той Вальдамар був батьком короля Яріцлейва» (вид. P. Groth. — С. 7). Пор. AR₉ 1. — С.415.

¹⁶² Вид. O. Halldorsson, 1. — С. 79—81 = QsTWSephton. — С. 52—53. Пор. AR₉1. — С. 394—395 («Extrait de la Saga d’Olaf Tryggvason par Ie moine Gunnlaug»).

¹⁶³ Якщо вірити ПВЛ (τ. 1, с. 49), матір’ю Володимира була управи­телька (ключниця) великої княгині Ольги Малуша. Одд згадує Аллоґію лише на початку своєї оповіді (розділ 8 = вид. P. Groth. — С. 8), коли говорить про перший етап перебування Олава в Ґардарікі, в домі свого дядька Сіґурда.

¹⁶⁴ Hkr₉1 (ІF, 26). — С. 230 = HfcrZHollander.—С. 147; nop. AR, 1. — С. 276. В праці Одда Русь позначається терміном «Ґард» (вид. P. Groth. — С. 6; nop. AR₉ 1. — С. 415—416). OsTm (вид. O. Halldorsson, 1. — С. 82—83) в основному переказує текст Одда.

¹⁶⁵ Він також виступає як Ейрік а Опрустьодум; його батьком був ві­кінга Карі Сіґурдарсон, див. Landnamabok (IF, 1:2). — С. 215. № 8.

¹⁶⁶ Див. «Вступ» Адальбярнарсона до Hkr, 1 (IF, 26). — C. CXXXVI.

¹⁶⁷ Вид. G. Storm. — С. 13.

¹⁶⁸ Вид. F. Jonsson. — С. 108.,

¹⁶⁹Ibid.-С. 19.

¹⁷⁰ Вид. G. Storm. — С. 113.

¹⁷¹ Hkr₉1 (IF, 26). — C 230—231 = HfcrZHollander. — С. 147—148; пор. AR₉ 1. —С. 276—277.

¹⁷² Вид. G. Storm. —С. 113.

¹⁷³ Вид. F. Jonsson. — С. 20

¹⁷⁴ Вид. P. Groth. — С. 8—10.

¹⁷⁵ OsTm₉ вид. O. Halldorsson, 1.—С. 83—88 = QrThiZSephton. — С. 54—55.

¹⁷⁶ Вид. P. Groth. — С. 10—12.

¹⁷⁷ OsTm₉ вид. O. Halldorsson, 1.—С. 86—88 = QrThiZSephton.— С. 55—56.

¹⁷⁸ Hkr₉1 (IF, 26). — С. 231—232 = HfcrZHollander. — С. 148—149; пор. AR₉ 1. —С. 277—278.

¹⁷⁹ Вид. G. Storm. —С. 113.

¹⁸⁰ Вид. E Jonsson. — С. 20.

¹⁸¹ F. A. Braun. Das historische Russland. — C. 176—177; Е. Gordon, Die Olafs- saga. — С. 70. У своєму дослідженні, яке зосереджується на цій проблемі (Саґа про Олава Трюґґвасона й літописне оповідання про Ольгу І І Україна. — K., 1924. — № 18. — С. З—23), Аркадій Лященко також приймає ото­тожнення Аллоґія = Ольга. Проте він пропонує іншу хронологію пере­бування Олава в Новгороді. Якщо вірити Лященкові, то це було не за Воло- димирового правління, а в часи правління його батька Святослава (пом. 972 р.), сина Ольги. Лященко твердить, що Ґуннлауґ та Одд перенесли ці події у Володимирові часи, керуючись своїм місіонерським запалом, оскільки їхній герой, Олав Трюґґвасон, мусив зіграти важливу роль у наверненні Русі до християнства.

¹⁸² Див.: Повесть временных лет / Под ред. Д. С. Лихачева. — Т. 1. — С. 40—49; Constantine Porphyrogenitus. De ceremoniis, вид. 1.1. Reiske. — Т. 2 (Bonn, 1830). — Т. 2, гл. 15. — С. 594.

¹⁸³ Див.: ПВЛ. — Т. 1. — С. 54, 56.

¹⁸⁴ Див. іншу цікаву історію, типову для гордої Роґніди/Рагнгільд, у Суздальському літописі Лаврентіївського кодексу / ред. Е. Ф. Карский // ПСРЛ. — Л., 1927. — Т. 1²:2. — Стовп. 299—301.

¹⁸⁵ Die Olafssaga Trygvassonar. — С. 70—73.

¹⁸⁶ Fagrskinna, вид. F. Jonsson. — C. 110; пор. том 1, с. 319 цієї праці.

^,87 Hkr, 1 (IF, 26). — С. 251—252 = HMHollander. — С. 161—162; пор. AR, 1. —С. 278—280.

¹⁸⁸ Вид. P. Groth. — С. 12—13.

¹⁸⁹ Вид. O. Halldorsson, 1. — С. 107—108 = OsTWSephton. — С. 68—69; пор. ЛЯ, 1. —С. 401—402.

¹⁹⁰ Вид. O. Halldorsson, 1. — С. 106—107 = OsTWSephton. — С. 67—68;

пор. ЛЯ, 1. — С. 400—401..

¹⁹¹ В Аґріпі 3 (згідно з нашою нумерацією) поставлено після нашого 4.

¹⁹² Досить цікаво відзначити, що в Аґріпі «Фризія» з «Historia Norwe- gi?» ототожнюється з «Вендландом».

¹⁹³ Agrip, вид. F. Jonsson. — С. 20—21.

¹⁹⁴ Historiae Norwegiae, вид. G. Storm. — С. 113.

¹⁹⁵ Неможливо з точністю ідентифікувати вендського короля Буріцлава, але див. Екскурс VII у цьому томі.

^,96 Hkr, 1 (IF, 26). — С. 252—253 = HMHollander. — С. 162—163; пор. ЛЯ, 1. — С. 280—281. Цей текст повторюється в OsTm, вид. O. Halldorsson, 1. —С. ПО—112 = OsTWSephton.-С. 70—71.

¹⁹⁷ Hkr, 1 (IF, 26). — С. 254—255 = Hkrl Hollander. — С. 164; nop. OsTm, вид. O. Hallddrsson, 1. — С. 112—116 = OsTWSephton. — С. 71—73.

¹⁹⁸ Hkr, 1 (IF, 26). — С. 255—258 = Hkrl Hollander. — С. 164—166; пор. ЛЯ, 1. — С. 281 і OsTm, вид. O. Halldorsson, 1. — С. 134—145 = OsTWSeph- ton. — С. 83—89. Похід Оттона II відбувся в 974 р., але ісландська хроно­логія поміняла цю подію під неможливою датою — 988 р.

^,99 Hkr, 1 (IF, 26). — С. 263—264 = HMHollander.—С. 169; пор. ЛЯ, 1. — С. 283. Див. також OsTm₉ вид. O. Halldorsson, 1. — С. 150—152 = OsTmI Sephton. — С. 92—93.

²⁰⁰ Hkr, 1 (IF, 26). — С. 266 = HMHollander. — С. 170. Пор. OsTm, вид. O. Halldorsson, 1. — С. 161—162 (в тексті ми знаходимо таке наступне речен­ня: en ecki haf?i hann meira af nafni sino. Si?an hann for or Gar?a Riki hit fyrra sinn. en hann kalla?i sik Ola, ok sagdiz vera gir?zkr = OsTmZSephton. — C. 99).

²⁰¹ Про схрещення Олава в Андовері, Англія (бл. 994 р.), див.: Gwyn Jones. A History of the Vikings (Oxford, 1968). — С. 132.

²⁰² У тексті читаємо: «Hann segir at hann het Ali hinn au?gi ос var hann caup ma?r. En uer erum comnir allir af Garda riki», Oddr, вид. P. Groth. — С. 22.

Другий приклад застосування подібної хитрості (король переодягається купцем) знаходимо: ПВЛ. — Т. 1. — С. 20.

²⁰³ Hkr_i 1 (IF, 26). — С. 273, 341—343 = ЯЫНоІІапбег. — С. 175, 224— 226. Див. також OsTm_i вид. O. Halldorsson, 2. — С. 79—84 = OsTmZSeph- ton.-С. 298—301.

²⁰⁴ Hkr_i 1 (IF, 26). — С. 350 = ЯАт/Hollander. — С. 229. Див. також OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. — С. 201—202, 249 = OsTWSephton. — С. 124, 406.

²⁰⁵ Про цю битву та про її історичну роль можна прочитати в Hkr_i 1 (IF, 26). — С. 357—370 = ЯАт/НоІІапдег. — С. 235—243. Пор. OsTm_i вид. O. Hall- dorsson, 2. — С. 280—286 = OsTWSephton.—С.426—435. Щодо ідентифікації географічної назви Свьолд див. прим. 1 Л. Голландер на с. 230.

²⁰⁶ OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. — С. 152 = OsTWSephton. — С. 93; пор. AR_i 1. —С. 404.

²⁰⁷ OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. —С. 152—153 = OsTWSephton. — С. 93— 94; nop. AR_i 1. — С. 405.

²⁰⁸ OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. — С. 154 = OsTWSephton. — С. 94—95; nop. AR_i 1. — С. 406.

²⁰⁹ OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1.—С. 154—157 = OsTWSephton. — С. 95— 96; пор. Я А, 1. —С. 408.

²¹⁰ Мабуть, твір Гонорія із Аутти (бл. 1150); див. ALG, 2⁶. — С. 199.

²¹¹ OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. — С. 158 = OsTWSephton. — С. 97; пор. AR_i 1. —С. 408—409.

^2.2 OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. — С. 158—159 = OsTWSephton. — С. 97;

nop. AR_i 1. — С. 409. _t

^2.3 Вид. P. Groth. — С. 20, 1.28. — С. 20, 1.33.

^2.4 Вид. P. Groth. —С. 19, 1.20-21; с. 21,1.19; nop. AR_i 1. —С. 422-^24.

^2.5 Hkr_i 1 (IF, 26). — Є. ЗОЇ = ЯАт/Hollander. — С. 194—195. Цей самий текст дається в OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. — С. 202—203 = OsTWSeph- ton. — С. 125—126; nop. AR_i 1. — С. 285—286.

²¹⁶ ALG_i 2². — С. 280—281; англ. пер. Th. Andersson. — Ithaca, 2000.

^2.7 ALG_i 2². —С. 281.

^2.8 Ibid. — С. 285; G. Turville-Petre. Origins. — С. 218.

²¹⁹ Існує кілька монографій про Сноррі, з яких варто згадати такі: Sigur- ?ur Nordal. Snorri Sturluson (Rvik., 1920), VIII, 266; Fredrik Pasche. Snorre Sturluson og Sturlungerne (Kria., 1922) VI, (2), 359 c., 1 карта; Гуревич А. Я. История и сага. — M., 1972. —196 (2) с. Конкретно про «Heimskringla» див.: Bagge Sverre. Society and Politics in Snorri Sturlusonis Heimskringla. — Berkeley, Los Angeles, Oxford, 1991; Whaley Diana. Heimskringla'. An Intro­duction. — London, 1991; Whaley Diana Edwards. Heimskringla H Med. Scand._i 1993. —C. 276—279.

²²⁰ Див.: Походження Русі. — T. I. — C. 172—173, 177—179.

²²¹ Див. c. 63—91 цієї книги.

²²² Див.: John Lindow. Halldors ?attr Snorrasonar H Med. Scand., 1993. — C. 262—263.

²²³ Критичне видання тексту «Heimskringla» (скорочено = Hkr) було здійс­нене Фіннуром Йонссоном у двадцять третьому томі SUNGL (Kbh., 1893— 1901); т. 1 (2), LVIII, 459 с.; т. 2, 530 с.; т. З, 598 c.; т. 4, XVIII, 267 с.

²²⁴ Див.: ALG₉ 2².-C. 258.

²²⁵ Вид. F. Jonsson. — С. 58; nop. AR₉ 2. — С. 93.

²²⁶ Вид. О. A. Johnsen та J. Helgason, 1. — С. 21 = Hkr₉ 2 (IF, 27). — С. 432.

²²⁷ Вид. О. A. Johnsen та J. Helgason, 1. — С. 25 = Hkr₉ 2 (IF, 27). — С. 433.

²²⁸ Hkr₉ 1 (IF, 26). — С. 216—217 = HArZHollander. — С. 139—140.

²²⁹ Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 80—107, глави 17—20. Традиційне ісландське датування цієї події — 994 р.

²³⁰ Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 106. Ці події детальніше описано в Hkr₉ 1 (IF, 26). — С. 293—299 = ^/Hollander. — С. 189—193.

²³¹ Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 106, розповідає цю історію з велики­ми подробицями, що подаються на с. 115—116 цієї книги.

²³² Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 105: «?etta er talet hit fyrsta framav?rk Eiriks і hans sagu»; nop. Grettis saga₉ вид. G. Jonsson (IF, 7). — С. 6: «si?an for jarl (Eirikr) or landi, sem segir і sqgu hans».

²³³ Hkr₉1 (IF, 26). — C. 337 = Hkr/ Hollander. — C. 222. Про «Bandadrapa» див. Походження Pyci₉ т. І, с. 317—318.

²³⁴ Що відділяє Кільську бухту від Любекської бухти.

²³⁵ Hkr₉1 (IF, 26). — С. 338 = HArZHollander. — С. 222.

²³⁶ Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 136.

²³⁷ Як про третю перемогу Ейріка згадано ту битву, в якій він побив Йомсвікінґів.

²³⁸ Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 136—137; nop. AR₉ 2. — С. 95.

²³⁹ Hkr₉1 (IF, 26). — С. 338—340 = HArZHollander. — С. 223—224.

²⁴⁰ Звичайно ж, allar sislur у цьому тексті має бути виправлене на allar Syslur відповідно до «Bandadrapa» (див. Походження Русі, т. І, с. 318) та «Heimskringla».

²⁴¹ Похід проти Володимира був помстою за те, що він надав притулок при своєму дворі Олавові Трюґґвасонові, ворогові Семінґів. Цей аспект особливо наголошується в Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 136—137. О. Ридзевська присвятила цьому епізодові один із розділів своєї статті: Сведения о Старой Ладоге //КСИИМК. — M., 1946. — Т. 11. — С. 53—55 (туди ввійшло також коротке резюме російською мовою відповідних урив­ків із «Fagrskinna» і «Heimskringla»).

²⁴² Західне узбережжя Естонії навпроти острова Езель, nop. Edgar V. Saks. Aestii (Montreal—Heidelberg, 1960). — C. 270.

²⁴³ Eysysla < isle sysla - «острів Езель/Сааремаа».

²⁴⁴ Текст (і переклад) Bandadrdpa можна прочитати у кн.: Походження Русі. —J. І. —С. 317—318.

²⁴⁵ Hkr₉ 1 (IF, 26). — С. 341 = HArZHollander. — С. 224.

²⁴⁶ Hkr₉ 2 (IF, 26). — Q 71 = HArZHollander. — С. 287.

²⁴⁷ Hkr₉ 2 (IF, 26). — С. 71 = HArZHollander. — С. 288.

²⁴⁸ Про хворобу та смерть Свейна див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 448—449.

²⁴⁹ Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — C. 154.

²⁵⁰ Leg Osh₉ вид. О. A. Johnsen. — С. 26.

²⁵¹ Цей текст тут не перекладений, оскільки він майже ідентичний тексту, який дає «Fagrskinna».

²⁵² Рыдзевская Е. Сведения о Старой Ладоге. — С. 56—57.

²⁵³ Hkr₉ 2 (IF, 26). — С. 398—399 = HfcrZHollander. — С. 542.

²⁵⁴ Див. с. 209 цього тому.

²⁵⁵ ALG₉ 2². — С. 243, 281.

²⁵⁶ Див. с. 238 цього тому.

²⁵⁷ Hkr₉ 2 (IF, 27). — С. 414—415 = HfcrZHollander. — С. 536—537. Пор. ту

історію, яка оповідається в Morkinskinna₉ де немає жодної згадки ані про Альдейґюборґ, ані про Голмґард. Редактор Morkinskinna₉ певно, вже мав у своєму розпорядженні якусь версію Orkneyinga saga. Він знає про участь Рьоґнвальда Брусасона в переговорах із Ярославом (Morkinskinna₉ вид. F. Jonsson. — C. 16—18). Fagrskinna (вид. E Jonsson. — C. 191—192) присвячує цим подіям невеличкий розділ; там цитується станца Бярні ґулль- брарскальда, але Fagrskinna також нічого не говорить про Голмґард та Альдейґюборґ.,

²⁵⁸ Hkr₉ З (IF, 28). — C. 3^ = HfcrZHollander. — С. 538.

²⁵⁹ Згадувана станца (та її переклад українською мовою) дається у кн.: Походження Русі. — T. І. — С. 326—328.

²⁶⁰ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 38—40 = HfcrZHollander. — С. 559—560. Mor- kinskinna подає трохи іншу версію щодо опису цих подій. Як і скальд Арнор Скальд Ярлів, вона також уживає замість Йомсборґа назву Йомне (Mor- kinskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 37—38). Fagrskinna йде за версією Morkins- kinna₉ але не включає до свого тексту станци; назви «Йом» і «Йомсборґ» подаються поряд (Fagrskinna₉ вид. F. Jonsson. — C. 208∣-209).

²⁶¹ Процитована станца та її переклад даються на d 328 «Походження Русі», т. І. А дам Бременський (Z Schol. 56 (57) пише: «З допомогою великого данського флоту король Маґнус обложив Юмне, найбагатше місто слов’ян (opulentissimam civitatem Sclavorum Jumnem obsedit). Втрати були однакові. Магнус вселяв жах усім слов’янам...» (вид. W. Trillmich — R. Buchner. — С. 320 = англійський переклад Tschan. -τ- С. 109).

²⁶² Hkr₉ З (IF, 28). — С. 26—28 = HfcrZHollander. — С. 560—563. Ця битва зображена як чудо і в Morkinskinna (вид. F. Jonsson. — С. 42—43), і в Fagrs­kinna (вид. E Jonsson. — С. 210—211).

²⁶³ Див.: Походження Русі. — T. І. — С. 329.

²⁶⁴ Що Свейн Ульвссон зробив себе володарем Данії.

²⁶⁵ Дюк Ottoh (Ордульв) був правнуком засновника династії Германна Біллунґа (961—973); він успадкував престол дюка Саксонії від свого батька Бернгарда II (1011—1059).

²⁶⁶ Цей шлюб відбувся восени 1042 р.

²⁶⁷ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 41—42 = HfcrZHollander. — С. 560—561.

²⁶⁸ 3 цього приводу скальд Одд кікінаскальд написав станцу, яка дається (разом з українським перекладом) у кн.: Походження Русі. —T. І. — С. 329.

²⁶⁹ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 43 = HfcrZHollander. — С. 561.

²⁷⁰ Див.: Походження Русі. — T. І. — С. 329.

²⁷¹ Knytlinga saga, вид. C. af Petersens та Е. Olson. — C. 55—56: німецький переклад Бетке, с. 245—246. Згадувану станцу можна прочитати (разом з її українським перекладом) у кн.: Походження Русі. — Т. І. — С. 329.

²⁷² Вид. W. Trillmich та R. Buchner. — С. 320 = англійський переклад Чана (by Tschan), с. 109.

²⁷³ Про Гаральда Суворого див.: Turville-Petre G., Hard Ruler and bis Poets, Dorothea Coke Memorial lecture. — London, 1968; Davidson H. R. The Viking road to Byzantium. — London, 1976; Karras, Ruth Maro. Haralds har?ra?i. // Med. Scand., 1993. — C. 266—267.

²⁷⁴ Стосовно цієї теми див. міркування Джілліан Феллоуз Єнсен у її «Summary of Sources» (Hemingspdttr Aslakssonar (Kbh., 1962). — C. CXLIX— CIV).

²⁷⁵ Див. с. 212—215 цієї книги.

²⁷⁶ Hkr, 3 (IF, 28). — С. 68—69 (Haralds saga Sigurdarsonar).

²⁷⁷ Hkr, 3 (IF, 28). — C. 69—70 = //^/Hollander. — C. 578; nop. Mor- kinskinna, вид. F. Jonsson. — C. 57—58; Fagrskinna, вид. F. Jonsson. — C. 217—218.

²⁷⁸ Див. також: Походження Русі. — Т. І. — С. 332—333.

²⁷⁹ У відповідній станці (див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 332—333) згадано про участь Гаральда та Єйліва в боротьбі з Лесірами (< Ljax, «По­ляк»). Очевидно, тут ідеться про похід руських князів Ярослава та Мсти­слава, описаний у ПВЛ «в літо 1031». Про Ейліва Рьоґнвальдссона див. с. 73.

²⁸⁰ Див.: Васильевский В. Г. Действительная история Гаральда и его ве- рингов в Константинополе // Дружина. — С. 258—288 і Нордманы, русские и варяги в Сицилии и Апулии (1038—1042) И Дружина. — С. 288—303. Статті Васильєвського були опубліковані в 1874—1875 pp.; через кілька років по тому він відкрив і опублікував (разом з В. Єрнштедтом) працю Кекав- меноса, яка містила дуже цікаві дані про Гаральда. Дивно, що редактори посмертного збірника праць Васильєвського, які в 1908 р. були призначені Імператорською Академією наук для того, щоб осучаснити його науковий апарат, обминули своєю увагою працю Кекавменоса.

²⁸¹ Sigfus ?londal. «Haraldur Sigurdarson og Vaeringjalid a hans timum» in Vaeringjasaga. — С. 108—168.

²⁸² На щастя, тогочасний візантійський звіт про Гаральда зберігся в Московській Синодальній бібліотеці (кодекс рукописів № 436). Він міститься в Λoγoς voυ3ετητικ∂ς πpoς βασιλεα («Настановах імператоро­ві»), написаних Катакалоном Кекавменосом (Кекавменусом) із Вірменії, чия військова та адміністративна діяльність у роки 1038—1071 добре задо­кументована. Цей рукопис був відкритий В. Г. Васильєвським і опубліко­ваний ним та Єрнштедтом у 28-му томі «Записок историко-филологического факультета Петербургского университета» в 1896 p.: «Сесаитепі Stra- tegicon et incerti scriptoris De officiis regiis libellus». Васильєвський опублі­кував також російський переклад: Советы и рассказы византийскаго бояри­на XI в. // ЖМНП (1881. — июнь. — С. 242—299; июль. — С. 102—171; август. — С. 316—357). Густав Сторм ретельно обговорив це нове джерело у своїй статті «Harald Haardraade og Vaeringeme і de graeske Keiseres Tjeneste», що була опублікована в Historisk Tidsskrift (Норвегія). — Серія 2. — Т. 4 (Kria., 1884), с. 354—386. Геннадій Літаврін опублікував нове видання Кекавменосової праці разом з російським перекладом у серії «Памятники средневековой истории народов Центральной и Восточной Европы» И Со­веты и рассказы Кекавмена, сочинение византийского полководца XI века / Подготовка текста, перевод и комментарии Г. Литаврина. — M., 1972. — 743 с. — 1 карта. Існує також німецький переклад, який здійснив Ганс- Ґеорґ Бек: Vademecum des byzantinischen Aristokraten. DassogenannteStrategikon [und Mahnrede an den Kaiser] des Kekaumenos //Byzantinische Geschichtsschrei- ber. — T. 5² (Graz—Wien—Koln, 1964); на c. 5—19 Бек, поза всяким сумнівом, встановлює Кекавменосове авторство щодо «Настанов». Див. також: Gyula Moravcsik // Byzantinoturcica. — Т. І². — Budapest, 1958, с. 350—352 і 225.

Про Гаральда Суворого див.: Andrzej Poppe «Druzyna warςgo-ruska і Harald Hardrade w Byzancjum» // Panstwo і kosciol па Rusi wXI w. (Warszawa, 1968). — С. 90—98, і того ж таки автора: «La demiere expedition russe contre Konstan- tinople» // Byzantinoslavica. — T. 32 (1971). — C. 21—28.

У своїх «Настановах» Кекавменос застерігає імператора, щоб той не нагороджував високими візантійськими титулами чужоземців, аби не завдавати цим прикрості візантійцям і аби чужоземці не вважали імпе­раторські інституції за свої власні. Він твердить, що в таких діях немає жодної потреби, оскільки чужинці царської крові вдовольняються нижчими почестями. Для прикладу він оповідає про життя та діяльність Гаральда, сина Сіґурда, ось такими словами:

«Я хотів би навести Вашій Величності ще один приклад і ним завершити обговорення даної теми.

Аральтес (Гаральд) був сином короля Варанґії (Норвегії); його брата звали Гюлабос (Олав Святий). Останній успадкував по смерті батька прес­тол і призначив свого брата Аральтеса другою особою в управлінні коро­лівством. Аральтес, ще молодий чоловік [після смерті Олава Святого, в 1030 р.], вирішив поїхати й віддати шану благословенному імператорові Михаїлу IV Пафлагонові (1034—1041) і на власні очі побачити, як живуть ромеї. Він привів із собою чимале військо, п’ять сотень хоробрих воїнів. Отож він прибув до імператора, і той прийняв його як годиться й послав його та його [людей] на Сицилію. Там армія ромеїв воювала за володіння цим островом [1037—1039]. Він [Аральтес] прибув туди й здійснив там великі подвиги. Після того як Сицилію було підкорено, він повернувся зі своїм військом до імператора, який призначив його манглабітом (жезло­носцем). Саме тоді (1041 р.) сталося так, що [Петро] Дельянос підняв пов­стання в Болгарії, й Аральтес та його [люди] супроводили туди імператора й здійснили там великі подвиги, як то й годиться чоловікові його шля­хетного походження та його відваги. Підкоривши Болгарію, імператор по­вернувся додому. Я також воював за імператора, наскільки дозволяли мені мої здібності. Коли ми прибули до Мосинополя, імператор нагородив його (Аральтеса) за воєнні заслуги й надав йому високе звання спатарокан- дидата. Після смерті імператора Михаїла (IV Пафлагона; 1041 р.) та його племінника, колишнього імператора (Михаїла V Калафатеса; 1042 р.), Аральтес попросив дозволу в [їхнього наступника] (Константина IX) Моно­маха (1042—1055) повернутися на свою батьківщину. Але такого дозволу він не одержав, і виїхати звідти йому було нелегко. Проте він спромігся втекти таємно і стати королем своєї країни, заступивши там на престолі свого брата Гюлабоса (Олава Святого).

Але він анітрохи не розгнівався на те, що його піднесли тільки до рангу манглабітеса та спатарокандидата. Навпаки, навіть ставши королем, він зберіг прихильне ставлення до ромеїв». (Я дуже вдячний своєму другові, професорові Ігорю Шевченкові, який люб’язно звірив мій переклад із гре­цької та зробив кілька виправлень.) Ред. Васильевский — Ернштедт, с. 97. Пор. ред. Литаврин. — С. 282, с. 284 = російський переклад Літавріна; с. 283, с. 285 = німецький переклад Бека, с. 140—141. Див. також коментар Літавріна, с. 590—598.

Тут варто відзначити, що ісландські джерела та Кекавменос взаємно доповнюють одне одного. Тоді як у перших нічого не говориться про Га- ральдові подвиги в Болгарії, останній (Кекавменос) обминув увагою його діяння в Малій Азії. Якщо підсумувати, то Гаральд був активним на таких візантійських театрах війни: в мусульманській Малій Азії та Африці (бл. 1035 р.), на Сицилії (бл. 1035—1041 рр.) та в Болгарії (1041 р.)

²⁸³ Існує велика література про ці контакти, передусім: Jan de Vries. Nor- mannisches Lehngut in den islandischen Konigssagas H ANF. — T. 47 (Lund, 1931). — С. 51—79; Adolf Stender-Petersen. Die Vardgersaga als Quelle der altrussischen Chronik (Arhus, 1934). — 256 c.; Ad. Stender-Petersen. Varangica (Arhus, 1953). — 262 c.

²⁸⁴ Hkr_i 3 (IF, 28). — C. 71—72 = HMHollander. — C. 579.

²⁸⁵ Головнокомандувач візантійського війська під час походів у регіон Єв­фрату (1033—1035) та на Сицилію (1035 p.). Про нього див.: Васильевский В. Г. Действительная история Гаральда и его верингов в Константинополе // Дружина. — С. 264, 289—295; S. Blondal. Vceringjasaga. — С. 116, 122—130.

²⁸⁶ Hkr_i З (IF, 28). — С. 72—74 = HMHollander. — С. 579—580.

²⁸⁷ Hkr_i З (IF, 28). — С. 74 = HMHollander. — С. 580—581.

²⁸⁸ Hkr_i З (IF, 28). — С. 79—80 = HMHollander. — С. 583—585.

²⁸⁹ Hkr_i З (IF, 28). — С. 76 = HMHollander. — С. 581—582.

²⁹⁰ Про термін «полютасварф» (polutasvarf) див. Benediktz, В. The Varangians in Byzantium. — Cambridge, 1978. — C. 78—87. Під час перебування Га­ральда у Візантії (бл. 1035—1044 рр.) померли тільки два імператори: Михаїл ГѴ Каталактес (Пафлагон, 10 грудня 1041 р.) та Михаїл V Калафатес (21 квіт­ня 1042 р.); пор.: V. Grumel. Traite d^tetudes Byzantines_i I; La chronologic (Paris, 1958). — C. 358. Проте об’єднане правління сестер Зої та Феодори закінчи­лося 22 червня 1042 р., тож фактично за цей час на візантійському престолі відбулися три зміни.

²⁹¹ Hkr_i З (IF, 28). — С. 89—90 = HMHollander. — С. 590.

²⁹² Походження Русі. — Т. І. — С. 330—331.

²⁹³ Hkr_i З (IF, 28). — С. 85, 88—89. Див. с. 122—123.

²⁹⁴ Hkr_i З (IF, 28). — С. 86 = HMHollander. — С. 588.

²⁹⁵ Hkr_i З (IF, 28). — С. 88—89 = HMHollander. — С. 589.

²⁹⁶ Цю проблему буде розглянуто в третьому томі даної праці.

²⁹⁷ Дані досліджень ал-Ідрїсї розглядаються в третьому томі даної праці.

²⁹⁸ Jarizleifr konung og Ingigerdr drottning attu sier dottr er Elisabeth uar nefnd. ?a kalla Nordmenn Ellisif (Morkinskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 58). Див. також: Gustav Indrebo. «Harald Hardraade і Morkinskinna», Festskrift til Finnur Jonsson (Kbh.₉ 1928). — C. 173—180.

²⁹⁹ Hkr, 3 (IF, 28). — C. 89 = HArrZHollander. — C. 589.

³⁰⁰ Hkr, 3 (IF, 28). — C. 90 = HArrZHollander. — C. 590. Див.: Походження Русі. —T. I.—С. 334.

³⁰¹ Hkr, 3 (IF, 28). —С. 91 = HArrZHollander. — С. 590. Див.: Походження Русі. — Т. I. — С. 334—335.

³⁰² Див.: «Вступ» Бярні Адальбярнарсона до IF, 28. — С. XXXIV.

³⁰³ Hkr, 3 (IF, 28). — С. 91 = HArrZHollander. — С. 590—591.

³⁰⁴ Див.: Hkr, 3 (IF, 28). — С. 112.

³⁰⁵ Hkr, 3 (IF, 28). — С. 112 = HArrZHollander. — С. 602.

³⁰⁶ HArr₉ 3 (IF, 28). — С. 178 = HArrZHollander. — С. 647.

³⁰⁷ HArr₉ 3 (IF, 28). — С. 183—184 = HArrZHollander. — С. 651.

³⁰⁸ HArr₉ 3 (IF, 28). — С. 197 = HArrZHollander. — С. 659—660.

³⁰⁹ HArr₉ 3 (IF, 28). — С. 197 = HArrZHollander. — С. 660.

³¹⁰ Вступ Ф. Йонссона до його видання Morkinskinna. — С. XXXVI— XXXVII.

³¹¹ Morkinskinna, вид. F. Jonsson. — С. 297.

^3,2 Fagrskinna, вид. F. Jonsson. — С. 309; пор. AR, 2. — С. 109.

^3,5 Hkr, 3 (IF, 28). — С. 212 = ЯЛт/Hollander. — С. 670.

³¹⁴ Hkr, 3 (IF, 28). — С. 225 = ∕Λr∕Hollander. — С. 678. Про генеалогічний зв’язок між кланом Скопті та скандинавськими династіями див.: Fagrskinna, вид. F. Jonsson. — С. 390—391.

^3.5 HArr₉ З (IF, 28). — С. 230—231 = HArrZHollander. — С. 681—682.

^3.6 HArr₉ З (IF, 28). — С. 231—232 = HjlrZHollander. — С. 682.

^3.7 HArr₉ З (IF, 28). — С. 238 = HArrZHollander. — С. 688.

^3.8 H. Koht. The OldNorse Sagas. — С. 128.

^3.9 Деякі чудеса були вже описані в «Сазі про Олава Святого» (див. с. 80—

91 цієї книги) та в «Magnussona saga» (див. с. 119—121 цієї книги).

³²⁰ Див. с. 131, 139 цієї книги.

³²¹ HArr₉ З (IF, 28). — С. 288 = HArrZHollander. — С. 724—725.

³²² Про тодішнє міжнародне становище див.: K. Pieradzka. Walki Slowian па Baltyku w X—XII wieku (Warszawa₉ 1953). — С. 50—68.

³²³ Ці дані взято з W. Dworzaczek. Genealogia, таблиці № 18 і № 31 (Ь).

³²⁴ Польський переклад обох розділів, здійснений Ґерардом Лябудою, опубліковано в Slowiahszczyzna pierwotna. Jtybortekstow (Warszawa₉ 1954). — С. 307—312.

³²⁵ HArr₉ З (IF, 28). — С. 289—291 = HArrZHollander. — С. 725—726.

³²⁶ HArr₉ З (IF, 28). — С. 291—295 = HArrZHollander. — С. 727—730.

³²⁷ HArr₉ З (IF₉ 28). — С. 296 = HArrZHollander. — С. 730.

³²⁸ Наступна Haraldssoha saga (де йдеться про роки 1137—1157) роз­

повідає про чудо: святий Олав повертає дар мови чоловікові, що потрапив у полон до вендів. Див. с. 88—90 цієї книжки.

³²⁹ Haraldssona saga (де йдеться про роки 1137—1157) коротко розпо­відає про діяльність Сіґурда Слембідякна під час його боротьби з вендами на Балтійському морі. Цей уривок подається в українському перекладі в тому розділі, де йдеться про поезію скальдів (див. Походження Русі. — T. І. — С. 337—338), оскільки ця подія стала темою для трьох станц скальда Івара Інгімундарсона — останнього «коментатора» поточних подій, при описі яких згадується назва вендів.

³³⁰ Див.: P. G. Foote і D. Wilson. The Viking Achievement. — С. 236.

³³¹ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 350 = //^/Hollander. — С. 770.

³³² Hkr₉ З (IF, 28). — С. 353—359 = ЯАт/Hollander. — С. 773.

³³³ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 355 = 7∕Aτ∕Hollander. — С. 774.

³³⁴ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 358 = ЯАт/Hollander. — С. 776.

³³⁵ ALG₉ 2².-C. 21,24.

³³⁶ Див. с. 83 цієї книги.

³³⁷ Див. с. 247—255 цієї книги.

³³⁸ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 399 = ^/Hollander. — С. 807.

³³⁹ Hkr₉ З (IF, 28). — С. 403 = ^/Hollander. — С. 810.

³⁴⁰ Вид. C. C. Rafn в Fms. — Т. 9. — С. З—4 (вид. Gu?ni Jonsson. —Т. 2. — С. 347) = латинський переклад S. Egilsson в SHI. — Т. 9. — С. 3.

³⁴¹ Ерлінґ стейнвег був посаджений на престол королівства Норвегії (1204—1207) Баґларами після смерті Гакона Сверрісона (1202—1204).

³⁴² Цю дату виведено з того факту, що в наступному фрагменті тексту йдеться про смерть короля Гакона Сверрісона восени 1204 р.

³⁴³ Hdkonarsaga₉ вид. G. Vigfusson. — С. 70—71 (вид. C. C. Rafn в Fms. — Т. 9. — С. 319—320; вид. G. Jonsson. — Т. 3. — С. 94—95) = Hdkonar saga І Dasent. — С. 73—74; nop. AR₉ 2. — С. 81—82 і Alan S. C. Cross. The Terfinnas and Beormas of Ohthere (Leeds, 1940). — C. 33.

³⁴⁴ Усі ісландські аннали, згадуючи про цей похід, вказують на бл. 1222 рік, наприклад: Flateyjarbok annals: Andres Skialldarband ok Juarr af Vtvikum heriudu til Biarmalandz (Flat₉ виД. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 3. — С. 526).

³⁴⁵ Як зазвичай, напрямок тут уживається як постійний епітет даної географічної назви. Оскільки Судрдаларікі (Суздаль) був правильно пов’я­заний зі Сходом, цей епітет залишається при ньому навіть у тих випадках,* коли герой наближається до нього з іншого початкового пункту. Замість austr і Sudrdalariki в деяких рукописах застосовується слово aptr...₉ яке не має сенсу в цьому контексті. Та хоч як це не дивно, а Ґ. Вігвуссон вводить його у своє видання (с. 70, 1. 22). Проте К. К. Равн (Fms₉ 9. — С. 319, 1.19) та Ґ. Йонссон (3, с. 94, 1. 23) дають правильне austr.

³⁴⁶ Поблизу Флагстаде на острові Вествоґей, одному з островів групи Лофотен, біля північно-західного узбережжя Норвегії.

³⁴⁷ Ця подія була витлумачена в 1224 р. норвезькими політиками як така, що наділила Івара надзвичайним досвідом, див. Hdkonar saga, вид. G. Vigfusson. — С. 87 (вид. C. C. Rafn в Fms. — Т. 9. — С. 340—341); вид. G. Jonsson. — Т. 3. — С. 115—116; nop. AR₉ 2. — С. 82 г, прим. а.

³⁴⁸ Hdkonar saga, вид. G. Vigfusson. — C₄ 266—267 (вид. C. C. Rafn в Fms. — T. 9. — C. 43—44; вид. G. Jonsson. — T. 3. — C. 354—355) = Hakonar saga I Dasent. — C. 277—278; nop. AR_i 2. — C. 83.

³⁴⁹ Олександр Ярославич (нар. 1220 p., пом. 1263 p.), будучи князем Новгородським, здобув дві великі перемоги: в липні 1240 р. він розбив шведське військо під проводом ярла Бірґера на річці Нева (звідси і його епітет «Невський»), а 2 квітня 1242 р. він розгромив тевтонських лицарів на кризі озера Пейпус у Естонії. Після того як помер (у Монголії) великий князь Володимира-на-Клязьмі Ярослав Всеволодович (1238—1246), його сини Олександр і Андрій поїхали до царського двору хана Батия, що правив улусом Джочі (Золотою Ордою, 1227—1256), аби підтвердити там свою васальну залежність. У 1247 р. Батий послав їх, щоб вони поїхали віддати шану великому ханові Ґуюкові (1246—1248). Та невдовзі великий хан по­мер. Після цього, в 1248 р., його дружина та регент ОґулҐайміш (1248—1251) призначила Андрія великим князем Володимирським, а Олександра — князем Київським. У 1249 р. братам було дозволено покинути Монголію, і в кінці того ж таки року вони повернулися додому. Після цього Андрій став великим князем Володимирським, але Олександр не поїхав до Києва, а повернувся у свій рідний Новгород.

³⁵⁰ У 1250 р. татари не нападали на Русь. Можливо, даний текст розпо­відає про деякі наступні події, що відбулися в 1252 р. Великий князь Воло- димира-на-Клязьмі Андрій Ярославич (1249—1252) уклав договір із князем Данилом Галицьким та Волинським, котрий обстоював політику проти­стояння татарам і зближення з римсько-католицьким Заходом. Олександр, який не любив Андрія за те, що останнього — хоч він і був молодший — монголи призначили великим князем Володимирським, поїхав до хана Сартака, Батиєвого сина та співправителя, й умовив його налаштувати каральний похід (очолений самим Олександром) проти Андрія. Олек­сандрові татари розбили військо Андрія, і той мусив утікати через Новго­род та Коливань (Таллін) до Швеції й просити там притулку.

³⁵¹ Hdkonarsaga_i вид. G. Vigfusson. — С. 267 (вид. C. C. Rafn в Fms. — Т. 10. — С. 44—45; вид. G. Jonsson. — Т. 3. — С. 355) = Hdkonar saga І Dasent. — С. 278.

³⁵² Hdkonar saga, вид. G. Vigfusson. — С. 268 (вид. C. C. Rafn в Fms. — Т. 10. — С. 45—46; вид. G. Jonsson. — Т. 3. — С. 356) = Hdkonar saga І Dasent. — С. 279.

³⁵³ Hdkonarsaga_i вид. G. Vigfusson. —С. 275—276 (вид. C. C. Rafn в Fms. — Т. 10. — С. 55—56; вид. G. Jonsson. — Т. 3. — С. 365—366) = Hdkonarsaga І Dasent. — С. 278; nop. AR_i 2. — С. 84.

³⁵⁴ Великий князь Андрій залишався у Швеції протягом чотирьох років (1252—1256). Згодом він уклав мир зі своїм братом Олександром і, через посередництво останнього, одержав від татар у своє удільне володіння спо­чатку Городець та Нижній Новгород (1256—1259), а згодом Суздаль (1259—1264). На півночі назва Суздаль мала ширше значення — так нази­вали там усі землі, які належали до Великого князівства Володимира-на- Клязьмі.

³⁵⁵ Hdkonar saga_i вид. G. Vigfusson. — С. 358 (вид. C. C. Rafn в Fms. — Т. 10. — С. 152; вид. G. Jonsson. — Т. 3. — С. 461—462) = Hakonar saga I Dasent. — С. 371.

³⁵⁶ Сьогодні це затока Сеньєн у Північному Галогаланді. Науковці спере­чалися щодо того, хто (реальні татари/монголи чи Новгородська Русь) примусили бярмів переселитися до Маланґу та коли це сталося (1238 р., 1245—1247 рр. тощо). Див.: Alan S. C. Cross, The Terfinnas and Beormas of Ohthere (Leeds, 1940). — C. 46—48. О. А. Йонсен у своїй праці Finmarkens Politiske historieaktmaessigfremstillet (Kria., 1923) обґрунтовує ймовірність того, що вказана міграція стала результатом славнозвісного монгольського походу в 1238 р. на Новгородську Русь (с. 21).

³⁵⁷ Див.: Wolfgang Lange. «Einige Bemerkungen zur altnordischen Novelle» // ZDA 88 (1957). — C. 150—159; Herbert Joseph. «The ?attr and the Theory of Saga Origin» HA NF 87 (1972). — C. 89—96; Joseph Harris. Theme and Genre in some Islandinga ??ttir // «Scandinavian studies», 48 (1976).—C. 1—28; Maack, Rod­ney. ?attr and Saga, Diss-Berkeky, 1987; John Lindow. ?attr H Med. Scand, 1993. — C. 661— 662; Wurth S. Elemente des Erzahlens: Die ??ttir der Flateyjarbok. Beitrage zur nordischen Philologie, 20 (Basel, 1991).

³⁵⁸ Див.: ALG, 1². — C. 359; 2². — C. 326.

³⁵⁹ Про τaττp як літературний жанр див. ще: K. Schier. Sagaliteratur. — С. 2 і далі прим. 357.

³⁶⁰ Th. М. Andersson. The Origins. — С. 63.

³⁶¹ Див.: «Післямову» (Nachwort) С. Байшлаґа до серії Thule, т. 17². — С. 349—351.

³⁶² AM 48 fol., ff. 17—24 (XVII cτ.); AM 49 fol., if. 12г—16 (XVII ст.; писар: Jon Erlendsson); AM 50а fol., ff. IOv—15; AM 69 fol.,ff. 14—20 (XVIIIct.; писар: Asgeirr Jonsson); Lbs 413, 4° (бл. 1773—1779 рр.); IBR 8—10 (1801—1816); Lbs 2404, 8° (бл. 1805); Lbs, 1569, 4° (бл. 1832); IB 277, 4° (1833— 1834); JS 220,4° (бл. 1835 p.); Lbs 672,4^o, ff. Iv-11 (1830—1840); Lbs 1422,4^o, ff. 1— 6 (XIX cτ.).

³⁶³ Пор. ALG, 2², index. — C. 558 b.

³⁶⁴ Flateyjarbok annals, Flat, вид. C. R. Unger та G. Viglusson. — T. 3. — C. 499. Пор.: Konungsanndl, вид. Gu?ni Jonsson у Annalar og Nafnaskrd (Rvik., 1953; репр. 1962). — С. 1; Logmannsanndl, вид. G. Jonsson. — С. 77. Про ісландські аннали див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 575—583.

³⁶⁵ Hkr, 1 (IF, 26). — С. 130.

³⁶⁶ Ibid. — С. 94.

³⁶⁷ Ibid.-С. 119.

³⁶⁸ Ibid. — С. 144—145 = //^/Hollander. — С. 92.

³⁶⁹ Ця хронологія не суперечить твердженню, зробленому в Heims- kringla, що Бйорн, син і наступник Ейріка, правив п’ятдесят років, Hkr, 1 (IF, 26). — С. 130. Округлена цифра тут, очевидно, використана, щоб наголосити на тому факті, що Бйорн був королем протягом багатьох років, як, до речі, й Енунд, батько Ейріка, згадуваний на початку таттру про Гаука (Hauks ?attr, Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 577), і навіть той же таки Ейрік Енундарсон («сорок сім років», див.: Flat, 1. — C. 582). Роки, приблизно 957—995, віддаються істориками синові та нас­тупникові Бйорна Ейрікові Завойовникові; див., наприклад: W. Trillmich— R. Buchner. Quellen des 9. und 11. Jahrhundertszur Geschichte der Hamburgischen Kirche und des Reiches (Berlin, 1961). — С. 266, прим. 136. Проте лише дату його смерті можна вважати відносно точною. Див. Екскурс X.

³⁷⁰ Flat, вид. C. R. Unger і G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 577—578.

³⁷¹ Пор. те, як подано давню шведську історію в Heidrekssaga'. «Король Бйорн спорудив будівлю, яка називалася «Курган», і був прозваний Бйорн- із-Кургану (at Haugi)', Браґі, скальд, оселився там разом з ним. Син короля Енунда звався Ейрік. Він заступив свого батька на престолі в Уппсалі; він був могутнім королем. У свої дні Гаральд Світловолосий піднявся на трон Норвегії; він став першим, хто зумів підбити Норвегію під правління одного короля». Видав і переклав Christopher Tolkien (London, 1960). — С. 61 (текст). — С. 61 (переклад).

³⁷² Стародавні ісландські автори мали звичай писати «грецький» Grik---------------------

прикметник від «Греція» — через метатезу, τo6τσgirskr (замість правиль­ного griskr).

Форма girskr часто неправильно тлумачилася як gerzkr, прикметник від Gar∂(a)r «Русь» (див. Cleasby, Dictionary. — С. 197 а). Це, напевно, і є при­чиною того, чому Ф. Ніднер перекладає girzskr із «Окремого сюжету про Гаука» Hauks ?attr (Flat, вид. C. R. Unger і G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 577, 21) як «russisch» (Thule. — Т. 1. — С. 27).

Присутність грецьких купців у балтійських містах протягом XI ст. (а надто у Воліні) добре задокументована Адамом Бременським, вид. W. Trill- mich та R. Buchner. — С. 252 = англійський переклад E J. Tschan.—С. 66— 67. Див. ще Екскурс V. ^l₁

³⁷³ Гаральд застосовує тут гру слів: «гаук» (haukr) було кличною формою від слова «яструб» (Cleasby, Dictionary. — С. 241 Ь); слово «габрок» (habrok) також означало яструба, див.: Jan de Vries. A NE W. — С. 200 а.

³⁷⁴ Щодо цього типу усиновлення див.: Davidson, Daphney. Hakon go?i // Med. Scand., 1993. — С. 257—258.

³⁷⁵ Flat, вид. C. R. Unger і G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 578—579 (§ 466), 580 (§ 467).

³⁷⁶ Тут, безперечно, маємо натяк на те, що ця особа була вовкулакою.

³⁷⁷ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 313, 316, 552—553 з приводу взаємин між жителями Галоґаланду та походів на Бярмаланд.

³⁷⁸ Flat, вид. C. R. Unger і G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 579.

³⁷⁹ Тут ми можемо чітко простежити зв’язок норвезького місіонерства з тенденціями, притаманними XI—XII ст.

^38ОГейд була вьольвою (пророчицею), як говориться в «Поетичній Едді» (Вьольоспа, станца 22, 1. 1), а також у Сазі про Opeapa-Cmpiny Qrvar- Odds saga, вид. C. R. Boer (ASB, 2), розділ 2, § 1, 6, 7, 12, 15. Див. також: Jacob Grimm, Teutonic Mythology. — Т. 1 (New York, 1966). — С. 98.

³⁸¹ Про Ґандвік див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 192, 313.

³⁸² Flat, вид. C. R. Unger і G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 579. Про Сурцдал/ Суздаль див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 547.

³⁸³ Ім’я цього божества є гапаксом.

³⁸⁴ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 580—581.

³⁸⁵ Амулети проти чарів бога Лютіра.

³⁸⁶ Flat, вид. C. R. Ungfer та G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 581.

³⁸⁷ Очевидно, тут йдеться про купецьку факторію, збудовану вже на норвезькій землі.

³⁸⁸ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 581.

³⁸⁹ Про завоювання Києва Ігорем див. перший том даної праці.

³⁹⁰ Щодо цього торговельного шляху див. Екскурс VI даної праці.

³⁹¹ Див. переклад на с. 151.

³⁹² Див. переклад на с. 151—153.

³⁹³ Звичайно ж, цей нещасливий випадок можна витлумачити як про­екцію в минуле шведсько-(дансько-)-норвезької ворожнечі періоду правління Олава Святого.

³⁹⁴ Див. прим^ 382.

³⁹⁵ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 2. — С. З—5.

³⁹⁶ Leg Osh_i вид. О. A. Johnsen. •— С. 5.

³⁹⁷ Hkr_i 2 (IF, 27). — С. 436.

³⁹⁸ Hkr_i 1 (IF, 26). — С. 287—289.

³⁹⁹ F. Braun. Das historische RUssland. — С. 160—161.

⁴⁰⁰ Hkr_i 1 (IF, 26). — С. 287—289 = ЯАт/Hollander. — С. 185—186.

⁴⁰¹ Проблема Сіґрідового родоводу широко обговорювалася. Див.: G. La- buda. Fragmenty_i 2. — С. 131—132.

⁴⁰² Див. «Вступ» Адальбярнарсона до Hkr_i 1 (IF, 26). — С. CXXXVII.

⁴⁰³ Hkr_i 1 (IF, 26). — С. 288.

⁴⁰⁴Y своєму Osh Сноррі застосовує форму Visivaldr, Hkr_i 1 (IF,26). — С. 436. У Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 2. — С. 5, він з’являється як Visivalldr Gardakonungr.

⁴⁰⁵ Hkr_i 1 (IF, 26). —С. 288.

⁴⁰⁶ Вид. О. A. Johnsen. — С. 5.

⁴⁰⁷ Вид. F. Jonsson. — С. 107.

⁴⁰⁸ OsTm_iвид. O. Halldorsson, 1. — С. 313—319 = OsTw/Sephton. — C. 197— 200.

⁴⁰⁹ Щодо його предків, які походили від Гьорда-Карі-Аслакссона й на­лежали до одного з найвизначніших кланів у Гьордаланді, див. Hkr_i 1 (IF, 26). — С. 304. Син Торольва Ерлінґ одружився з Астрід, сестрою короля Олава Трюґґвасона.

^4,0 OsTm_i вид. O. Halldorsson, 1. — С. 316 = OsTwZSephton. — С. 316.

^4.1 ALG_i 2². — С. 303. Див. також: G. Labuda. Fragmenty_i 2. — С. 216.

^4.2 Див. Hkr_i IF. — Т. 27. — С. 97—98 і с. 72 в цьому томі.

⁴¹³ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 2. — С. 70—71.

^4.4 Див. с. 234 цієї книги.

^4.5 G. Labuda. «Styrbjom w opowiesci zrodeli sag»HFragmenty_i 2. — C. 197—

203; G. Labuda. «Stosunek Styrbjamar ?attr do KnytlingasagbZZ Fragmenty_i 2. — C. 203—206; G. Labuda. «Geneza opowiesci о Styrbjomie» ZZ Fragmenty_i 2. — C. 215—220..

^4,6 Генеалогію Еймунда можна знайти на с. 943.

⁴¹⁷ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 320.

^4.8 Den Oldnorske og Oldislandske Litteraturs Historic, 2² (Kbh., 1923). — С. 780.

^4.9 Див. с. 283.

⁴²⁰ ALG_i 2².-C. 304.

⁴²¹ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 159—160.

⁴²² AM_i 349, 4° (бл. 1700 p.); IB_i 21∖_i4_f⁰ (бл. 1800); Lbs_i 1572, 4° (1815— 1827);/В, 65, 4^o (XIX ст.).

⁴²³ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 159—162.

⁴²⁴ Щодо походження цього культу див.: Поппе Анджей. О времени за­рождения культа Бориса и Глеба // Russia Medievalis. — Т. 1 (Miinchen, 1973). —С. 6—29.

⁴²⁵ «Eymundar saga» и русские летописи // BAS-H.—JI., 1926. — С. 1061—

1086.,

⁴²⁶ Головним чином с. 86—95, 121—123, 140—141, 157—165, 168.

⁴²⁷ Головним чином с. 129—131.

⁴²⁸ Щодо цього терміна див. с. 517.

⁴²⁹ Батько майбутнього короля Норвегії Гаральда Суворого (1046—1066).

⁴³⁰ Див. коментар на с. 189—190.

⁴³¹ Про блекуменів див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 412—413.

⁴³² Лященко А. I. «Eymundar saga». — C. 1067, 1086; Ильин H. Н. Лето­писная статья 6523 года и ее источник. — M., 1957. — С. 90.

⁴³³ Літо в стародавніх нордів починалося «в четвер, найближчий до 16 квітня», воно мало 184 дні, тобто «шість місяців, кожен по тридцять днів, плюс чотири дні, які називалися aukan?tr («додатковими ночами»)», див.: Cleasby. Dictionary. — С. 603.

Стародавня нордична зима складалася з 180 днів або з шістьох тридця­тиденних місяців; вона починалася «в суботу, найближчу до свята Святого Луки» [18 жовтня], див.: Cleasby. Dictionary. — С. 700.

⁴³⁴ Йдеться, звичайно ж, про річку Дніпро.

⁴³⁵ ПВЛ. — Т. 1. — С. 96. Пор. Лященко А. I. «Eymundar saga». — C. 1074.

⁴³⁶ О. Сенковский висунув здогад, що тут у тексті має бути велика ла­куна: «Еймундова саґа» // Библиотека для чтения. — CΠ6., 1834. — Т. 2. — С. 54—55.

⁴³⁷ Див. прим. 430.

⁴³⁸ ПВЛ. — Т. 1. — С. 96. Пор. Ильин H. Н. Летописная статья. — С. 135— 137. Лященко, безперечно, має рацію, коли відцає перевагу ПВЛ у тому, що стосується тривалості відповідного часового проміжку («Eymundar sa­ga». — C. 1074).

⁴³⁹ ПВЛ. — Т. 1. — С. 96. Новгородський перший літопис (Синодальний список) згадує тут про країну печенігів (в Печѣнѣгы, ред. А. Н. Насонов, с. 15) замість Польщі, як говориться в ПВЛ (в Ляхы). Немає жодного сумніву в тому, що новгородську традицію слід відкинути. Див.: Ильин H. Н. Лето­писная статья. — С. 137—139.

⁴⁴⁰ Ильин H. H.- C. 151.

⁴⁴¹ Як установили: Шахматов А. А. Разыскания. — С. 398; Ильин H. Н. Летописная статья. — С. 104—105, 151.

⁴⁴² Див. с. 173 цієї книги.

⁴⁴³ Шахматов А. А. Разыскания. — С. 398; Ильин H. Н. Летописная статья. — С. 155—156.

⁴⁴⁴ А також реальне місце смерті, див.: Ильин H. Н. Летописная статья. — С. 155.

⁴⁴⁵ Шахматов А. А. Разыскания. — С. 475—476.

⁴⁴⁶ Див.: Тихомиров М. Н. Исторические связи русского народа с юж­ными славянами с древнейших времен до половины XVII в. // Славянский сборник. — M., 1947. — С. 156; пор. також Приселков М. Д. Очерки по цер­ковно-политической истории Киевской Руси. — СПб., 1913. — С. 36—38.

⁴⁴⁷ Див. Екскурс VIIL

⁴⁴⁸ Що стосується Бярмаланду, див.: Походження Русі. — T. І. — С. 94, 163, 178.

⁴⁴⁹ Релевантною можна вважати й таку інформацію Тітмара Mер зебур- зького (пом. 1018 р.): «Uibs autem Kitava (Kiev) nimis valida ab hostibus Pedeneis (Pe?eneg) ortatu Bolizlavi crebra inpugnatione cuncutitur et incendio gravi mino- ratur... Archiepiscopus Civilitatis illius... hos advenientes honoravit in sancte monasterio Sophiae, quod in priopi anno Hiiserabiliter casu accidente combustum erat». Thietmar. Chronicon, вид. R. Holtzmann та W. Trillmich (Berlin, 1958. — C. 474). Пор.: Ильин H. H. Летописная статья. — С. 117—118. Див. Анджей Поппе щодо визначення дати будівництва собору Святої Софії в Києві: Заснування Софії Київської // Український історичний журнал. — 1965. — №9:7. —С. 97—104.

⁴⁵⁰ Щодо королівства Огузів Ябґу див.: О. Pritsak. «The Decline of the Empire of the Oghuz Yabghu>> H TheAnnals of the Ukrainian A cademy of A rts and Sciences in the U. S. — T. 2:2 (New York, 1954). — C. 279—292.

⁴⁵¹ «Окремий сюжет про Еймунда» називає п’ятьох ісландців. Згаданий серед них Бйорн, мабуть, є ідентичним Бйорну Арнгейрссону гітделакаппі (див. с. 283 цієї книги), а Гарда—Кетіль — це, мабуть, товариш Інґвара відвьорлі в часи його подвигів, здійснених на Русі та у Східній Європі (Yngyars saga vi?fqrla, вид. Е. Olson. — С. 12). Троє інших (Асткель і два Торди) залишаються неідентифікованими.

⁴⁵² Ильин H. Н. Летописная статья. — С. 161.

⁴⁵³ Здогад, що Буріцлава з таттру про Еймунда слід розуміти як «колек­тивне ім’я» («какое-то собирательное имя»), було висунуте Ільїним (Лето­писная статья. — С. 95). Yngyars saga vi?fqrla подає іншу версію про кінець Буріцлава: зазнавши поразки від Еймунда, Буріцлав потрапив у полон і був осліплений (вид. Е. OlSon. — C. 4; πop.: AR, 2. — С. 144). Очевидно, що цю версію не слід сприймати як правдиву.

⁴⁵⁴ Лященко А. І. «Eymundar saga». — С. 1079—1081.

⁴⁵⁵ Див. с. 168.

⁴⁵⁶ Див. с. 187.

⁴⁵⁷ ПВЛ, в лЬто 1021. — T. 1. — С. 99.

™ПВЛ,ьМ>тъ 1037. —T. 1. —C. 102—103; пор. ПВЛ, в лЬто 1051.— T. 1. —С. 104.

⁴⁵⁹ Див. с. 188.

⁴⁶⁰ ПВЛ. — T. 1. —С. 104.

⁴⁶¹ ПВЛ', в лЬто 1042. — T. 1. — С. 103; пор. Новгородская Первая лето­пись старшего и младшего изводов, под ред. и с предисловием А. Н. На­сонова. — М.—Л. — С. 16 (Синодальний список).

⁴⁶² ПВЛ, в лѣто 1043. — T. 1. — С. 103.

⁴⁶³ ПВЛ, в лѣто 1068. — T. 1. — С. 114; про правління Бранислава в Києві (1041—1044) див. Екскурс VIIL

⁴⁶⁴ На підставі даних «Окремого сюжету про Еймунда» можна нарешті встановити хронологію Ярославового одруження з Інґіґердою. Оскільки влітку 1016 р. Еймунд зустрів Інгіґерду в Новгороді як дружину Ярослава, значить, вони одружилися раніше того часу. Отже, 1019 рік, яким датується цей шлюб у пізніх ісландських літописах, має бути відкинутий як результат помилкового обчислення якогось середньовічного вченого. З Еймундом, військовим командувачем Яріцлейва у війні проти Буріцлава, ми зустрі­чаємося в «Yngvars saga vi?fqrla» (вид. Е. Olson. — C. 4); автор саґи мусив знати версію, викладену в «Окремому сюжеті про Еймунда», але його ідентифікація Еймунда [Грінґссона] з батьком Інґвара (Еймундом Акасо- ном) є хибною (див. т. І цієї книги, с. 457—459).

⁴⁶⁵ Итоги анатомического и рентгенологического изучения скелета Ярослава Мудрого И Краткие сообщения... Института истории мате­риальной культуры. — М.—JI., 1940. — С. 46—57.

⁴⁶⁶ Літературні умовності, риторичні та епічні, як і класичні стратегічні ходи, дуже добре досліджені Робертом Куком у Viator. — T. 17 (1986), і тому я утримаюся тут від обговорення цих проблем.

⁴⁶⁷ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 2. — С. 54. Див. -Також: Джаксон Т. Королевские саги. — С. 147—148.

⁴⁶⁸ Hkr, 2 (IF, 27). — С. 83 = HAτ∕Hollander. — С. 295—296. Пор. також із другою частиною оповіді про купця Ґудлейка-русича (Gudleikr gerzki).

⁴⁶⁹ Беляев H. Т. Рорик ютландский и Рюрик начальной летописи в Seminarium Kondakovianum. — Т. 3 (Прага, 1929). — С. 215—270.

⁴⁷⁰ Ловмянский Г. Рорик Фрисландский и Рюрик «Новгородский» // Скандинавский сборник. — Таллин, 1963. — Т. 7. — С. 221—249.

⁴⁷¹ Flat, вид. С. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 2. — С. 55—56. Див. також: Джаксон Т. Королевские саги. — С. 148—150.

⁴⁷² Hkr, 2 (IF, 27). — С. 83—85 = H?r/Hollander. — С. 297—298.

⁴⁷³ Flat', girzske/girdzske.

⁴⁷⁴ На с. 151—152 наводиться інший приклад таких партнерських сто­сунків із королем.

⁴⁷⁵ Оскільки Швеція була розташована на схід від Норвегії, слово, яке позначає напрямок austr — «схід», звичайно супроводжує її в стародавніх нордичних текстах.

⁴⁷⁶ Див. його таттр у цій книзі (с. 198).

⁴⁷⁷ Вид. G. Storm (Chria., 1893), fragment 1. Див. також: Джаксон Т. Королевские саги. — С. 174—177.

⁴⁷⁸ Вид. О. A. Johnsen (Kria., 1922). — С. 44.

⁴⁷⁹ Вид. F. Jonsson (Kbh., 1902—1903). — С. 160; nop. AR, 2. — С. 100.

⁴⁸⁰ Див.: Alan S. C. Ross. The TerfinnasandBeormas of Ohthere. — С. ЗО— 31.

⁴⁸¹ Hkr, 2 (IF, 27). — С. 227—234 = HfcrZHollander. — С. 403-408; пор. переклад Алана С. Росса, опублікований у книжці, яка цитується в попе­редній примітці.

⁴⁸² Hkr, 2 (IF, 27). — С. 229.

⁴⁸³ Про Віну «Північну Двіну» див.: Alan S. C. Ross. The Terfinnas and Beormas of Ohthere. — C. 43. Пор. також с. 325, 335—336, 348 цієї книги.

⁴⁸⁴ Hkr, 2 (IF, 27). — С. 230. Про Йомалі (Jomali) див.: Alan S. C. Ross. The Terfinnas and Beormas of Ohthere. — С. 49—50 та с. 349 у цьому томі.

⁴⁸⁵ Hkr, 2 (IF, 27). — С. 232. Щодо Ґандвіку див.: Alan S. C. Ross. The Terfinnas and Beormas of Ohthere. — С. 32, прим. 4.

⁴⁸⁸ Цей спис належав племінникові Topipa на ім’я Асбйорн Сельсбані Сігурдарсон, який був убитий Асмундом Ґранкельссоном, другом Карлі, див.: Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 211—213.

⁴⁸⁷ Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 248—250 = HfcrZHollander. — С. 418—419.

⁴⁸⁸ Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 250 = HfcrZHollander. — C 420.

⁴⁸⁹ Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 251 = HfcrZHollander. — С. 421

⁴⁹⁰ Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 252—253 = HfcrZHollander. — С. 422

⁴⁹¹ Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 344—345 = HfcrZHollander. — C. 486--487.

⁴⁹² Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 345 = HfcrZHollander. — С. 487.

⁴⁹³ Hfcr, 2 (IF, 27). — С. 383—387 = HfcrZ Hollander. — С. 514—516.

⁴⁹⁴ Hfcr, З (IF, 28). — С. 22 = HfcrZHollander. — С. 549.

⁴⁹³ Збірник сімейних і романтичних (наприклад, «Damusta saga») саг із першої половини XV ст. Даґ Стрьомбек опублікував факсимільне видання цього рукопису в CCL — Т. 13 (Kbh., 1940); «Окремий сюжет про Карлі» подається там під номером 4.

⁴⁹⁶ Вид. Thorlacius. — С. 1. ’

⁴⁹⁷ Morkinskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 6.

⁴⁹⁸ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 3. — С. 253 = Morkinskinna_i вид. F. Jonsson. — C. 5; nop. AR_i 2. — С. 6—14.

⁴⁹⁹ Thorlacius. Resgestae Caroli Vesaell dicti. — С. (1).

⁵⁰⁰ ALG_i 2². — С. 444 -446.

⁵⁰¹ Ibid. — С. 446.

⁵⁰² Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 3. — С. 318—321.

⁵⁰³ Латинський переклад С. Еґільссона в SHL — Т. 6 (Kbh., 1835). — С. 94— 98.

⁵⁰⁴ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 3. — С. 321.

⁵⁰⁵ ALG_i 2². — С. 297—299.

³⁰⁶ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 3. — С. 400, 1.32; пор. також: Hemings rimur у Benedikt Sigur?sson-a ( 1729), вид. G. F. Jensen, He- mings ?attr. — С. 68, 1.28—29.

⁵⁰⁷ Hemings ?attr, вид. G. F. Jensen. — С. 1.

⁵⁰⁸ «Вступ» Ґ. Ф. Єнсен до її видання Hemings ?attr. — C. CXII.

⁵⁰⁹ Див. с. 430 цієї книги.

^5,0 Див. с. 338 цієї книги.

^5.1 «Вступ» Ґ. Ф. Єнсен до її видання Hemings ?attr, с. CL.

^5.2 Очевидно, це ім’я сприймалося як складне, з’єднане зі слів silki — «шовк» і sif— «богиня», пор. давньогерманське nah-sibba «родич» (F. Holt­hausen, WA WN. — С. 242; пор. с. 243, s. v.; J. De Vries, ANEW. — С. 473).

^5.3 Що стосується цього імені, див.: F. Holthausen // WA WN. — С. 104 а і J. De Vries // ANEW. — С. 203 а.

^5.4 Див.: ПВЛ. — Т. 2. — С. 432.

^5.5 Hemings ?attr, вид. G. F. Jensen. — С. 1; див. переклад, доданий до цього огляду, том 1, с. 335. Про цей hafr-belgr див. вступ Ґ. Ф. Єнсен до Hemings ?attr. — C. CVIII-CX.

^5.6 Відомості про людей із Гаральдового двору можна знайти у вступі Ґ. Ф. Єнсен до Hemings?attr. — C. CXIII—CXIV. Див. також Hemings?attr, вид. G. F. Jensen. — С. 37 і переклад, який додається до цього огляду на с. 214.

⁵¹⁷ Див. вступ Ґ. Ф. Єнсен до Hemings ?attr. — C. CLII—CLIIL

^5,8 Hemings ?attr, вид. G. F. Jensen. — С. 39.

⁵¹⁹ Вступ Ґ. Ф. Єнсен до Hemings ?attr. — C. CLIIL

⁵²⁰ Jensen. — Вступ. — C. CXII, текст с. 68—69.

⁵²¹ Hemings ?attr, вид. G. F. Jensen. — С. 44, 1.20—21.

⁵²² Ibid. — С. 39,1.22.

⁵²³ Hemings ?attr, вид. G. F. Jensen. — C. 1—2 = Orkneyinga saga I Dasent. —

С. 374. ₁

⁵²⁴ Hemings?attr, вид. G. F. Jensen. — C. 37= Orkneyinga saga I Dasent. — С. 394—395.

⁵²⁵ Походження Русі. — Т. І. — С. 335 (перша станца).

⁵²⁶ Ibid. — С. 335 (друга станца).

⁵²⁷ Ibid. — С. 335 (третя станца).

⁵²⁸ Див.: Walter Baetke. Вступ до 19-го тому серії Thule: Die Geschichten von der Orkaden. Danmark und der Jomsburg. — Dusseldorf, 1966. — С. 7.

⁵²⁹ Gustav Albeck. Knytlinga. Sagaema от Danmarks konger. — Kbh., 1946. — 352 c.; див. зокрема такі розділи: Knud d. Helliges Saga (с. 97—131); Knytlinga og Heimskringla (с. 165—213). Див. рецензію A. Campbell-a у Saga-Book. — Т. 13. — London, 1946. — С. 238—248.

⁵³⁰ Gustav Albeck. Knytlinga. Part three: Knytlinga og Saxo (с. 143—330), передусім розділ сьомий: Kilderne til Sagaerne от Erik Emun, Erik d. Spage, Sven Eriksson, Valdemar Knudsson og Knud Valdemarsson (с. 305—330).

⁵³¹ PeterHaIlberg. Olafbordarsson hvitaskal?, Knytlinga saga och Laxdoela Saga, Ett forsok till sproklig Iorfattarbestamning у St. Isl. — Т. 22, Rvik., 1963; Peter Hallberg. Olaf ?or?arsson hvitaskal?, Knytlinga saga och Laxd?la: En mot- kritik, ANF. — T. 80. — Lund, 1965. — C. 123—126.

⁵³² Нове видання B. Gudnason. Danakoniinga sqgur. — IF, 25. — Rvik., 1982; див. також: Rikke Malmros, Knytlinga saga // Med. Scand., 1993. — С. 359— 360.

⁵³³ Dworzaczek. Genealogia, таблиця № 38.

⁵³⁴ Knytlinga saga_i вид. Bjom Gu?nason, IF. — Т. 35, Rvik., 1982. — С. 136; вид. Petersens та Olson. — С. 61; nop. AR, 2. — С. 128.

⁵³⁵ Вид. Gudnason. — С. 149; вид. Petersens та Olson. — С. 77.

⁵³⁶ Вид. Gudnason. — С. 256; вид. Petersens та Olson. — С. 216—217; пор. AR, 2.-С. 138—139.

⁵³⁷ Вид. Gudnason. — С. 276; вид. Petersens та Olson. — С. 238; nop. AR, 2.-С. 139.

⁵³⁸ Вид. Gudnason. — С. 94; вид. PetersensTaOlson. — С. ЗО; nop. AR, 2. — С. 128.

⁵³⁹ Вид. Gudnason. — С. 98.

⁵⁴⁰ Ibid.— С. 139.

⁵⁴¹ Ibid. — С. 147—148.

⁵⁴² Вид. Gudnason. — С. 93. Див.: Svenonis Aggonis fllii Brevis Historia regum Dacie, вид. М. Ch. Gertz in SMHD. — Т. 1. — Kbh., 1913. — С. 118— 119 (місто називається Hyumsburgh); Saxo, Gesta, вид. Olrik—R?der. — Т. 1. — С. 271— 273 (місто називається Julinum).

⁵⁴³ Вид. Gudnason. — С. 96; див.: Saxo, Gesta, вид. Olrik—R?der. — С. 274— 275, 277.

⁵⁴⁴ Вид. Gudnason. — С. 308.

⁵⁴⁵ Ibid. — С. 266, 298, 304. Про ці війни див.: Kazimerz Slaski. Slowianie Zachodni па Baltyku w VII—XIII wieku. — Gdansk, 1969. — С. 128.

⁵⁴⁶ Вид. Gudnason. — С. 146. Див. також відомості, які даються в «Magnuss saga goda» на с. 119 в цьому томі, та станцу Торлейка фагрі у вид.: Похо­дження Русі. — Т. I. — С. 329.

⁵⁴⁷ Вид. Gudnason. — С. 136.

⁵⁴⁸ Ibid.- С. 154.

⁵⁴⁹ Ibid. — С. 155. Про Blo? Egils ?attr див.: Albeck. Knytlinga saga. — С. 109—115.

⁵⁵⁰ Вид. Gudnason. — С. 221.’

⁵⁵¹ Ibid. —С. 308—321.

⁵⁵² Ibid. — С. 313—314, 316—317.

⁵⁵³ Див. «Покажчик географічних назв» у Knytlinga saga, вид. Petersens і Olson. —С. 307—312.

⁵⁵⁴ Вид. Gudnason. — С. 305.

⁵⁵⁵ Ibid. — С. 320.

⁵⁵⁶ Ibid. —С. 158—159.

⁵⁵⁷ Ibid. —С. 159—163.

⁵⁵⁸ Нам треба пам’ятати, що Ваги Акасон — один із головних героїв «Саґи про йомсвікінґів»; він був також предком Свенда Аггесена та галузі Торґаутів, див. генеалогічну таблицю, яку Ґуднасон включив у своє ви­дання «Саґи про Кнютлінґів» (с. 339).

⁵⁵⁹ Вид. Gudnason. — С. 244—245.

⁵⁶⁰ Текст (вид. Gudnason. — С. 244) дає помилково austan — «у східному напрямку».

⁵⁶¹ Вид. Gudnason. — С. 256—258.

⁵⁶²Ibid.-С. 212—213.

⁵⁶³ Цю станцу можна знайти у кн.: Походження Русі. — Т. І. — С. 336

(станца № 4).,

⁵⁶⁴ Походження Русі. — Т. І. — С. 336 (станца № 5).

⁵⁶⁵ Вид. Gudnason. — С. 306—307.

⁵⁶⁶ N. F. Blake. Вступ до його видання Cam про йомсвікінґів. — London, 1962.-С. VII.

⁵⁶⁷ K. A. Wilde. Die BedeutungderGrabungWollin, 1934,1. BeiheftzumAtlas der Urgeschichte. — Hamburg, 1953. —Друге вид.; О. Kunkel та K. A. Wilde. Wollin. 5. Jahre Grabungen auf dem Boden der Wikingerzeitlichen Grosssiedlung am Diewenowstrom 1934—1939/40. — Stettin, 1941; М. Rudolph. Grund- Satzlichen von den Holzbauten in Haithabu: NachrichtenblattJurDeutsche Vorzeit. — T. 12, 1936. — C. 248—252. Існував, проте, більш давній, «доґерманський» («вендський») прошарок у структурі міста Воллін із IX—X ст.; він відкрився в результаті нових польських археологічних розкопок, див.: W. Filipowiak. Wolin — najwiςksse miasto Slowianszczyzny Zachodniej у вид.: Szkice z dziejow Pomorza. — T. 1. — Warszawa, 1958. — С. 36—72.

⁵⁶⁸ Svenonis Aggonis Jilii Brevis Historia Regum Dacie_y вид. М. Cl. Gertz // SMHD. — T. 1. — Kbh., 1917. — С. 118/119—119/120. Назва міста пишеться тут як Hyumsburgh.

⁵⁶⁹ Див.: Kazimierz Slaski. Slowianie ZachodninaBaltyku w VIl—XIII wieku. — Gdansk, 1969. — С. 34—41,77—87,90—92. Див. також: G. Labuda. O nazwie Jom, Jomsborg, Jumme, Wolin, Wineta і t. p. у Fragmenty_y 2. — С. 184—190.

⁵⁷⁰ Див.: Походження Русі. — T. І. — С. 327—328.

⁵⁷¹ О. Kunkel та K. A. Wilde. Wollin.—Stettin, 1946 і Lech Lecijewicz. Poczqtki nadmorskich miast па Pomorzu Zachodnim. — Wroclaw—Warszawa—Krakow, 1962, особливо с. 266; Joachim Herrmann. Zwischen Hradschin und Vineta. Friihe Kulturen der Westslaven. — Miinchen, 1971. — С. 158—160.

⁵⁷² N. F. Blake. Вступ до його видання Cam про йомсвікінґів. — С. XIV.

⁵⁷³ 01afur Halldorsson. Jomsvikinga saga H Med. Scand_y 1993. — С. 343— 344.

⁵⁷⁴ N. F. Blake. Вступ до його видання Cam про йомсвікінґів. — С. XVII.

⁵⁷⁵ «Historia Jomsburgensiumsen Juliniensium» у вид.: Arngrimi Jonae Opera Iatine conscripta_y вид. J. Benediktsson. — T. 1 у вид.: Bibl. Arnam. — Т. 9. — Kbh., 1950. — С. 87—140 і примітки в т. 4 в Bibl. Arnam. — Т. 12. — Kbh., 1957. — C. 117—140 («Jomsvikinga saga. AJ-ів переклад стосовно інших ре­дакцій»). — С. 171—180.

⁵⁷⁶ JLG, 2². —С. 259—261.

⁵⁷⁷ Що стосується Бярна Кольбейнссона, див.: ALG_y 2. — С. 33—37.

⁵⁷⁸ «Ur-Version» А, див. вступ Н. Ф. Блейка до його видання «Саги про йомсвікінґів», с. XVIIL

⁵⁷⁹ Щодо імені Пальна-Токі (< ♦ Polina-Toki) див. вступ О. Галльдорссона до його видання «Саги про йомсвікінґів», с. 47—48.

⁵⁸⁰ Flat_y вид. C. R. Ungerта G. Vigfusson. — Т. 2. — С. 70—73. Див. G. La- buda. «Saga о Styrbjornie, jarlu Jomsborga» // Fragmenty, 2. — С. 191—220 і с. 163 цієї книги.

⁵⁸¹ N. F. Blake. Вступ до його видання «Саги про йомсвікінгів». — С. VII.

⁵⁸² Див. Екскурс VL

⁵⁸³ Jomsvikinga saga, вид. N. F. Blake. — С. 17—18 (текст) і с. 17—18 (переклад).

⁵⁸⁴ Порівняння Orkneyinga saga з Heimskringla відкриває дуже складну історію першої. З одного боку, Сноррі використав більш давню, аніж та, що нині існує, версію Orkneyingasaga. Проте, з другого боку, кілька розділів з нині наявної Orkneyinga saga є не чим іншим, як буквальними запози­ченнями з Heimskringla. Див. Kurt Schier. Sagaliteratur. С. 31—32; ALG, 2². — С. 262—266; Michael Chesnutt. Orkneyinga saga // Med. Scand., 1993. — С. 456—457.

⁵⁸⁵ Е. Ol. Sveinsson. Sagnaritun Oddaverja, St. Isl. — Т. 1 (Rvik., 1937).— С. 22—34. Пор. також: Olafur Halldorsson in Skirnir. — Т. 138 (Rvik., 1964).

⁵⁸⁶ Orkneyinga saga, вид. F. Gudmundsson. — С. 53. Пор. тут і далі «Mag- nuss saga go?a», с. 116 цього тому.

⁵⁸⁷ Orkneyinga saga, вид. F. Gudmundsson. — С. 236.

⁵⁸⁸ Orkneyinga saga. — С. 236.

⁵⁸⁹ Orkneyinga saga. — С. 236.

⁵⁹⁰ Orkneyinga saga. — С. 3.

⁵⁹¹ Orkneyinga saga. — С. 53—56 = Orkneyinga saga. Transl. Palsson та Edwards. — С. 56—58; пор. AR, 2. — С. 212—214.

⁵⁹² Королі Норвегії обиралися на асамблеї ейратінґ у Трьонделазі. Пор. с. 522.

⁵⁹³ Пор. цю розповідь із описом тих самих подій у Magnuss saga go?a, с. 117—118. Текст розділу 27 не стосується Східної Європи й тому тут не перекладений.

⁵⁹⁴ ALG, 2². — С. 266—268. Див. також: Peter Foote. Faereyinga saga // Med. Scand, 1993. — С. 222.

⁵⁹⁵ Foereyinga saga, вид. 01. Hallddrsson, 1987. — С. 40 = вид. F. Jonsson. —

С. 26; nop. AR, 2. — С. 224..

⁵⁹⁶ Foereyinga saga, вид. 01. Hallddrsson, 1987. — С. 18 = вид. F. Jdnsson. — С. 11.

⁵⁹⁷ OsTm, вид. 01. Hallddrsson, 2. — С. 38-40 = OsTWSephton. — С. 272— 273; nop. AR, 2. — С. 222—223.

⁵⁹⁸ Foereyinga saga, вид. 01. Hallddrsson, 1987. — С. 43 = вид. F. Jdnsson. — С. 27—28.

⁵⁹⁹ Foereyingasaga, вид. 01. Hallddrsson, 1987. — С. 70—73 = вид. F. Jdnsson. — С. 67—69; nop. OsTWSephton. — С. 290—291.

⁶⁰⁰ Foereyinga saga, вид. 01. Hallddrsson, 1987. — С. 67 = вид. F. Jdnsson. — С. 44.

⁶⁰¹ Див.: Helen Carron. Jarvardar Saga H Med. Scand., 1993. — С. 340; GAL. — T.2. — С. 184.

⁶⁰² Існує також кілька паперових рукописів саги; див.: Ole Widding, Hans Bekker Nielsen, K. K. Schook. The Lives of the Saints in Old Norse Pose: A. Hand­list // Medieval Studies, 1963. — T. 25. — C. 308—309.

⁶⁰³ Christina Fell. The Icelandic Sagas of Edward the Confessor: The Hagio- graphic Sources, Anglo-Saxon England. — T. 1.—Cambridge, 1972. — C. 247— 258.

⁶⁰⁴ Krijnie Ciggaar. Immigration anglaise a Byzance apres 1066 H Revue des Etudes Byzantines_i 1974. — T. 32. — C. 301—342.

⁶⁰⁵ Flateyjarbok_i вид. R. Unger та G. Vigfusson. — T. 3. — Chria., 1868. — C. 470--472.

⁶⁰⁶ Jonathan Shepard. Another New England? — Anglo-Saxon Settlement on the Black Sea. Byzantine Studies. — T. 1. — 4.1. — Pittsburgh, 1974. — C. 18—39.

⁶⁰⁷ Див. також: Adam of Bremen. Gesta_i кн. II, гл. 39: Olaph rex Suenorum Christianissimus erat Filiamque Sclavorum Estred nomine de Obodritis accepit uxorem. Ex qua genitus est Filius Jacobus et Filia Ingrad, quern rex sanctus Gerzlef de Russia (Ярослав Мудрий, пом. 1054 p.) duxit in coniugium, вид. W. Trill- mich та R. Buchner. — С. 274 = англійський переклад F. J. Tschan. — С. 81. Подібну форму Ярославового імені з початковим «g» знаходимо в Саксона Граматика'. Olovum, nad socerum Gerithaslavum. Orientalium ducem, вид. Olrik — R?der. — С. 288.

⁶⁰⁸ Див.: ?attr Haralds grenska у Flateyjarbok_i вид. R. Unger та G. Vigfus- son. — Т. 2. — Chria., 1962. — С. 4—5.

⁶⁰⁹ Див.: Походження Русі.—T. І. — С. 330—331 і с. 273, 330, 334, 335 цього тому. Див. також: Adam of Bremen. Gesta_i кн. Ill, гл. 13(12). Schol. 62 (63): Haroldus (har?ra?i, d. 1066) a Grecia regressus Filinue regis Ruziae Gerzlaf uxorem accepit; alteram talk Andreas, rex Ungrorum, de qua genitus est Salemon; tertium duxit rex Francorum Heinricus, quae pepesit ei Philippum, вид. W. Trillmich та R. Buchner. — C. 340 = англійський переклад F. J. Tschan. — С. 124.

^6,0 Saxonis Gesta_i кн. XI: Quos Sueno (Ульвссон, король Данії, пом. 1076 р.), paterni eorum meriti: oblitus Consanguineae pictatis more excepit puellamque Rutenorum regi Waldemaro (Володимир Мономах, 1113—1125) qui et ipse Iarizlavus a suis est appellatus [для мене не зовсім зрозуміло, що означає це твердження. — О. П.] nuptum dedid, вид. Olrik та R?der. — С. 308. Виходить, що Свейн Ульвссон був другим чоловіком Єлизавети/Еллісів, дочки Яро­слава Новгородського (пом. 1054 р.). Див.: Dworzaczek. Genealogia_i Tabli­ce. — Warszawa, 1959. — Таблиця 21.

^6.1 Лише Оддова Saga Olafs Tryggvasonar_i вид. FinnurJdnson (Kbh., 1932). — С. 21, подає ім’я Holti. коли згадує Мономахового батька.

?essa Valldamar (Великий, пом. 1015 р.) var fa?er Iarizleifs (пом. 1054 p.), f[aδer] Holta (Всеволод?, пом. 1093 p.), f[aδer] Valldamars (Мономах, пом. 1025 p.), f[aδer] Harallz (Мстислав, пом. 1132 p.), Цадег] Ingibiargar mo?ur Valldamars (пом. 1182 p.) Dana konungs. Як я тепер бачу, Т. Джаксон, яка також цитує цей уривок, ідентифікує Holti із Всеволодом (Королевские саги. — С. 157).

^6.2 Див. додаток, с. 254—255.

^6.3 Щодо генеалогій королів і правителів Данії, Швеції, Русі та Польщі рекомендуємо звертатися до класичної праці: W. Dworzaczek. Genealogia_i зокрема до таблиць № 1, № 2 (для Польщі); № 21, № 24 (для Русі); № 35, № 36 (для Швеції); № 38 (для Данії). Щодо королів Норвегії слід ко­ристуватися генеалогічними таблицями Бярні Адальбярнарсона, які він додав до свого видання Heimskringla_i Hkr_i 3 (JF_i 28).

^6.4 Morkinskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 357 (гл. 51); пор. ЛЯ, 1. — С. 481. Про реконструкцію пошкодженого тексту див. Fagrskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 300 (гл. 64) і Hkr_i З (IF, 28). — С. 258 (Magnussona saga, гл. 20). § 11 цього тексту майже дослівно повторюється Сноррі в Hkr_i З (IF, 28). — С. 258 = Hkr/ Hollander. — С. 701.

^6.5 Fagrskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 300 (гл. 67); nop. AR_i 1. — С. 481.

^6.6 A Pulinalande (Fagrskinna_i вид. F. Jonsson. — С. 300). Що стосується Vala?r, див. додаток до цієї книги, с. 254—255.

^6.7 Гарек і Тйотту був сином знаменитого скальда Ейвінда Фінссона скальдаспілліра (пом. 1038 р.; див. с. 317 тому І), який по жіночій лінії став нащадком короля Норвегії Гаральда Світловолосого (бл. 875—945 рр.), а по чоловічій лінії (Finnr skjalgi) його предком був Бердлу-Карі. Ейвіндову генеалогію можна знайти в таблиці II h, доданій до виданої Бярні Адаль- бярнарсоном «Геймскрінгли», Hkr_i З (IF, 28). — С. 424.

^6.8 У цих текстах є помилка: першим чоловіком Ульв(г)ільд був Інгі II, король Швеції (1118—1130), а не Нікуляс І, король Данії (1104—1134), який став її другим чоловіком; див.: W. Dworzaczek. Genealogia_i таблиця 35 і таблиця 38.

⁶¹⁹ Fagrskinna_i вид. Bjarni Einarsson (Rvik., 1984). — С. 291.

⁶²⁰ Ibid.— С. 321.

⁶²¹ Hkr_i З (IF, 28). — С. 258 (Magnussona saga, гл. 20) = //?r/Hollander. — C. 702.

⁶²² Hkr_i З (IF, 28). — С. 375 = ЯАт/Hollander. — С. 790; nop. Knytlinga saga, гл. 124 (див. с. 248 цієї книжки).

⁶²³ Knytlinga saga, вид. Petersens та Olson.—С. 424; nop. AR_i 2. — С. 128—

129..

⁶²⁴ «Саґа про Кнютлінґів» розповідає про союз (укладений 1045 р.) між двома претендентами, данським Свейном Ульвссоном (згодом король Данії, 1047—1076) і норвезьким Гаральдом Суворим (король Норвегії, 1045—1066). З цього приводу дається також інформація про Гаральдових родичів через одруження: «Тієї весни Свейнів шуряк (ma?r) Гаральд Сіґурдарссон (Суворий) прибув до Швеції з Ґардарікі, що на сході. В той час його дружиною стала Еллісів, дочка Яріцлейва, короля Голмгарду, її матір’ю була Інґігерда, дочкаОлавасвейського (Ейрікссона, пом. 1020/22 р.), брата матері Свейна Ульвссона». Вид. Petersens та Olson. — С. 58 = вид. Gudnason. — С. 132; nop. AR_i 2. — С. 129.

Генеалогічна таблиця, яку ми даємо нижче, допоможе краще зрозуміти ці складні родинні зв’язки:

Сігрід Пихата ~

1. Ейрік Шведський (пом. 995 р.) 2. Свейн Данський (пом. 1014 р.)

Олав Шведський (пом. 1020/22 р.) Астрід

І -Ульв (Торґільссон)

Інґіґерда

- Яріцлейв (пом. 1054 р.)

І

Еллісів (Єлизавета)

~ Гаральд Суворий, Свейн Данський (пом. 1076 р.)

король Норвегії (пом. 1066 р.)

І

Олав Тихий, ~ Інґрід

король Норвегії (1067—1093) бл. 1067 р.

(- = подружжя)

⁶²⁵ Knytlinga saga, вид. Petersens—Olson. — С. 203; nop. AR, 2. — C. 135— 136.

⁶²⁶ Ibid. — С. 216; nop. AR, 2. — С. 138.

⁶²⁷ Ibid. — С. 224; nop. AR, 2. — С. 139.

⁶²⁸ Ibid. — С. 278; nop. AR, 2. — С. 141.

⁶²⁹ Das historische Russland. — С. 157.

⁶³⁰ Див.: W. Dworzaczek. Genealogia, таблиці 27, 28.

⁶³¹ Saxonis Gesta, вид. Olrik та R?der. — С. 393.

⁶³² Scriptores Rerum Danicarum Medii Aevi, вид. Jacobus Langebek та P. F. Suhm. — Т. 7. — С. 529.

КНИГА ДРУГА__________________________ і___________________

Ісландські саги

^, IslendingabokAra fr∂∂a, with an introduction by Jon Johannesson (Rvik., 1956). — С. XIV. Див. також: Jakob Benediktsson. Islendingabok ZZ Med. Scand., 1993. — С. 332—333.

² (Oxford, 1953; peπp. 1967). — С. 90—108. Пор. також J. Johannesson-ів Вступ у Islendingabok (Rvik., 1956). — C. XX—XXII («The First Islendinga- bok»),

³ Ця проблема обговорюється у двох вступах, Й. Йоганнессона (Islen- dingabok. — C. XIX—XX) і Якоба Бенедиктссона (Islendingabok. Landnamabok (IF, 1:1). — C. V—XLIX). Див. також: Походження Русі. — Т. І. — С. 151, 286—292.

⁴ Islendingabok, phototyp. вид. J. Johannesson, fol. 7а 1.12 (Ms. В) і fol. 10а,

1.14 (Ms. А); див. також Islendingabok, вид. J. Benediktsson (IF, 1:1). — С. 27; nop. AR, 2. — С. 230. Проблеми, пов’язані з титулом Інґве, обговорюються в Heinz-Joahim Graf, «Yngve Tyrkia conung», Zeki Velidi Togan’a Armagan (Istanbul, 1950—1955). — C. ЗО—32; див. також Походження Русі. — Т. І. — С. 286—292.

⁵ Hrafnkels saga (IF, 11). — С. 100.

⁶ A LG, 2². — С. 210. Див. також: Jakob Benediktsson. Landnamabok ZZ Med. Scand., 1993. — С. 373—374.

⁷Turville-Petre. Origins. — С. 107.

⁸Ibid.-С. 106.

⁹ ALG_i I². — С. 352; пор. Hauksbok. — С. 124.

¹⁰ Turville-Petre. Origins. — С. 107.

^1, Hauksbok. — С. LXIIi-LXV і с. 3—125.

¹² Hauksbok udgiven elter de Amamagnaeanske по. 374, 544. Og 675, 4°. — Kbh., 1892—1896.

¹³ Пор. J. Benediktsson (IF, 1:1). — С. LXXXIV (Formali).

¹⁴ Landndmabdk. Melabok. AM 106. 112 fol. Utgiven af Kommissionen for det Amamagn?anske Iegat (Kbh.— Kria., 1921). — C. XXXIV і 54 с.

¹⁵ Skar?sarbok. Landndmabdk Bjorns Jonssonar a Skar?sa. Hdskdli islands, Rit Handritastofnunar islands. — T 1 (Rvik., 1958—1966), LVL — 258 с.

¹⁶ GerdirLandndmabokar (Rvik., 1941). — С. 19—36.

¹⁷ Skardsdrbdk. — С. XLIX.

¹⁸ lF_i 1:1.- С. 32—33.

¹⁹ У своєму коментарі Й. Бенедиктссон висловлює здогад, що прави­телем, про якого йдеться, був Людовік Німець (843—876), (IF, 1:1). — С. 32— 33. —№4.

²⁰ Походження Русі. — Т. І. — С. 709, 724.

²¹ Ibid. — С. 229—230.

²² ZF, 1:1. — С. 158; фрагмент тексту, про який ідеться, знаходимо також у Melabok (= М), Hauksbok (= Н) і Sturlubok (= S) = Skardsdrbok. — С. 62.

²³ ZF, 1:2. — С. 236—237 (H, S) = Skardsdrbdk. — С. 104; nop. AR_i 2. — С. 235—236.

²⁴ OsTm_i вид. O. Halldorsson, 2. — С. 180 = Flat_i вид. C. R. Unger та G. Vig- fusson. — Т. 1. — С. 436 (с. 226 рукопису). Ґудні Йонссон також опублікував текст Svada ?attr у 8-му томі свого популярного видання Islendinga sogur (Akureyri, 1958; передрук 1968 р.; відповідний фрагмент тексту знаходимо на с. 340).

²⁵ ZF, 1:1. — С. 32—33; nop. Hkr_i 1 (/F, 26). — С. 96, 108—111, 129, 130.

²⁶ Вид. W. Trillmich та R. Buchner. — С. 88.

²⁷ Ibid. — С. 470 (кн. IV. 26).

²⁸ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 407.

²⁹ Ibid. — С. 96—97.

³⁰Ibid.-С. 270—271.

³¹ Тобто Болеслав (по-польському BolesIaw), див. Екскурс VII у цьому томі.

³² Див.: Arngrimi Jonae Opera Latine conscripta_i вид. JakobBenediktsson. — Т. 1 (Kbh., 1950). — С. 350 і т. 4 (1957). С. 238.

³³ Див.: ZF, 1:1. — С. 182 (H, S), 184 (S) = Skardsdrbdk. — С. 72, 73.

³⁴ Передусім див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 440—454.

³⁵ ZF, 1:2. — С. 237. — С. 240 (H, S) = Skardsdrbdk. — С. 104, 106.

³⁶ Щодо подальших відомостей про цей клан див.: Походження Русі. — Т. І. —С. 88—94,513—514.

³⁷ Landndmabdk (IF, 1:1). — С. 240 (H, S) = Skardsdrbdk. — С. 106; пор. Nidlssaga (IF, 12). — С. 284—285.

³⁸ ZF, 1:1. — С. 123, 142, 173. Див. також с. 304 цієї книги.

³⁹ iF_i 1:2. — С. 242 і с. 242, п. 1..

⁴⁰Ibid.— С. 143.

⁴¹ Див.: Походження Русі, — Т. І. — С. 311—312.

⁴² Ibid. — С. 311—312 і с. 86 цього тому.

⁴³ Ibid. — С. 283—285 цього тому.

⁴⁴ZF, 1:1. —С. 27—28.

⁴⁵ IF_i 1:1. — С. 158 (М, H, S) = Skardsdrbdk. — С. 62.

⁴⁶ IF_i 1:2. — С. 197 (H, S) = Skardsdrbdk. — С. 80.

⁴⁷ IF, 1:2. — С. 212—213 (H, S) = Skardsdrbdk. — С. 89.

⁴⁸ Див. с. 322—323 цієї книги.

⁴⁹ Можна знайти в кінці цього розділу.

⁵⁰ Сьоме покоління.

⁵¹ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 408—410; с. 563—566 цього тому.

⁵²IF_i 1:1. —С. 6.

⁵³ Див. мапу № 7, Nordland Eystra, IF_i 1:2.

⁵⁴ IF_i 1:2. — С. 246, 248 (S) і IF_i 1:2. — С. 247, 249 (H) = Skardsdrbdk. — С. 109— 110. Пор. також генеалогічні дані в Njdlssaga_i гл. 113 (/F, 1:2). — С. 283— 286.

⁵⁵ Інформацію про Фроді можна знайти: Походження Русі. — Т. І. — С. 701—704.

⁵⁶ У версії Н: ярл (/F, 1:2. — С. 247).

⁵⁷ Див. також iF_i 1:2. —С. 251,260—261,263,265,267,280,281 '∖ Njdlssaga (lF_i 12). — С. 72.

⁵⁸ Лише у версії H дається пояснення терміна austrma∂r (IF_i 1:2). — С. 249.

⁵⁹IF_i 1:2. — С. 266. ₁

⁶⁰ZF, 1:1. — С. 150—152 (М, H, S) = Skardsdrbdk. — С. 58—59; nop. AR_i

2. — С. 232—233.

⁶¹ Про них було написано спеціальну сагу типу Fornaldar. Див. с. 375 цієї книги.

⁶² Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 307—308.

⁶³ ALG_i І². — С. 125—129. Див. також: Skj. 1. — С. 1.

⁶⁴ Текст Melabdk містить цікавий уривок про похід на Бярмаланд Га- ральда [Сіра Шкіра] Ейрікссона, згодом норвезького короля (961—970): «Торгейр гьоґвінкінні [син колоніста на ім’я Гавнар-Орм] був васалом (hir?ma?r) короля Гакона Адальстейнфострі [948—961]. І коли він вирішив іти на Бярмаланд (en er hann var buinn til Biarmalands), Гаральд [Ейрікссон] прибув із великим військом...» (ZF, 1:1. — С. 66.—№ 2). Hkr дає детальніший опис цього походу, див. с. 414 цієї книги.

⁶⁵ G. Turville-Petre. Origins. — С. 51; nop. ALG_i 2². — С. 190, 192.

⁶⁶ Origins. — С. 196; nop. ALG_i 2². — С. 191—192.

⁶⁷ Вид. F. Jonsson. — С. 126—149.

⁶⁸ Origins. — С. 51.

⁶⁹ Й. Бенедиктссон дає їхню генеалогію у додатку до свого видання Land- ndmabdk(fF_i 1:2), табл. XIX.

⁷⁰/F, 8. — С. 124—126; nop. ALG_i 2². — С. 401.

⁷¹ Див.: ALG_i І².—С. 30,207—208;G. Turville-Petre. Origins. — С. 52—53.

⁷² Skj_i 1. — С. 178 (станца 6).

⁷³ Kristnisaga. ?attr ?orvalds ens vi?fqrla. ?attr isleifs biskups Gizurarsonan Hungrvaka_b вид. B. Kahle (Halle/Saale, 1905), ASB. — T. 11.

⁷⁴Вид. B. Kahle. — С. 43; пор. AR_b 2. — С. 236—237 = вид. Gudni Jonsson, Islendinga sogur. — T. 1 (Rvik., 1968). — С. 273.

⁷⁵ Цю форму знаходимо в AM 54, fol.

⁷⁶ Ця форма знаходить підтвердження в AM 61, fol.

⁷⁷ Orig Isl_b 1. — С. 403, № 4; с. 404, № 2; с. 412, № 1. Пор. критичний аналіз цієї етимології у кн.: Дашкевич М. Приднепровье: Киев по не­которым памятникам древнесеверной литературы // Университетские из­вестия. — К., 1886. — Т. 26: 11. — С. 220—242.

⁷⁸ Див.: Загорульский Е. М. Археология Белоруссии. — Минск, 1965. — С. 171 і Алексеев Л. В. Полоцкая земля. — M., 1966. — С. 135.

⁷⁹ Щодо термінології слід відзначити зауваження Пауля Шаха в перед­мові до його перекладу: Peter Hallberg. The Icelandic Saga (Lincoln, Nebraska, 1962). —С. VI.

⁸⁰ Halvdan Koht. The Old Norse Sagas (New York, 1931). — C. 27.

⁸¹ Протягом останніх двох сторіч виникли дві протилежні школи щодо походження саг та їхньої історичності: вільна проза проти книжної прози. Перша школа стала витвором німецького романтизму з його догмою пріо­ритету усної традиції та переконаністю в справдешності й історичній досто­вірності фольклорної поезії. Найвідомішими прихильниками теорії вільної прози були Андреас Гойслер (1865—1940); «Die Anfange der Islandischen Saga», ABAW, 1913 (Berlin, 1914). — С. 1—87; Die Altgermanische Dichtung (Pots­dam, 1931; друге видання, 1945 p.), Фіннур Йонссон (1858—1934); Den old- norske og Oldislandske Litteraturs Historie_b 2. Udgave. — Т. 1—3 (Kbh., 1920— 1924); «Norsk-Islandske Kultur- og Sprogforhold і 9. Og 10. Arhundrede», Det Kgl. Danske Videnskabsselskab. Hist, og Fil. Meddelelser, 2:2 (1921). — 330 c.; Udsigt over den norsk-islandske Filologie Historie (Kbh., 1918), (8). — 96 (4) c. і Knut Liestol. Upphavet til den Islendske Attesaga. — Oslo, 1929. Англ, переклад: The Origin of the Icelandic Family Sagas (Oslo, 1930). — IX. — 261 c.

Теорія книжної прози виникла на хвилі позитивістського спротиву догмі пріоритету фольклорної поезії, поставивши під сумнів її досконалість та справдешність. Її прихильники змінили цінності. Мистецька досконалість уже була не прерогативою усної поезії, а результатом розвитку писемної творчості. Засновником цієї школи став Бйорн Магнуссон Ольсен (1850— 1919); От Gunnlaugs saga ormstungu: еп kritisk Undersogelse_b Det Kgl. Danske Videnskabsselskabs skrifter, Hist, og Fil. afd., Series 7,2:1 (Kbh., 1911). — 54 c.; Um Islendinga-sogur (Rvik., 1937—1939). — T. IV. — 427 с., чиї праці були видані посмертно Сіґвусом Бльондалем та Ейнаром Ол. Свейнссоном. Це так звана «ісландська школа», на чолі якої стали Сіґурдур Нордаль та Ейнар Ол. Свейнссон (див. прим. 82), який з 1933 р. публікує серію Islenzk Fornrit_b втіливши в ній свої постулати.

Критичний огляд методів «ісландської школи» був зроблений Галльвар- дом Ліє у «Noen ITietodologiske Overveielser і апі. Av et bind av islenzk Fornrit», Maal og Minne (1939). — C. 97—138.

Один із прихильників теорії книжної прози; Вальтер Бетке, заявив, що кожну сагу слід оцінювати як естетичну цілість. Він також запропонував теорію двох видів усної традиції: офіційної, наділеної механізмом збере­ження (Konunga sogur), і приватної, яка була плинною і мінливою («Родинні саги», Fomaldar sogμr)∖ див.: W. Baetke. «Uber die Enstehung der Islandersagas» H Berichte uber die Verhandlungen der Sdchsischen Akademie der Wissenschaften, Phil.-hist. Klasse. — T. 102:5 (Leipzig, 1956). — 110 c.

Критичний аналіз поглядів Ветке дається в праці Т. М. Лндерсона (Th. М. Anderson. TheProblem. —С. 79—81), де знаходимо також спеціальний розділ, у якому йдеться про науковий діалог «Freeprose versus Bookprose» (с. 65—81) і «Critical considerations» (c. 82—119).

Деякі цікаві ідеї про ісландські саги висловив Михайло Іванович Стеб- лін-Каменський у своїй книжці «Мир саги» (Л., 1971). — 139 с. = англій­ський переклад Кеннета Г. Обера The Saga Mind (Odense, 1973). Див. також: Vesteinn Olason. Islendinga sogur // Med. Scand_i 1993. — C. 333—336.

⁸² Sigurdur Nordal. «Sagalitteraturen» // Nordisk Kultur. — T. 8B, Lit- teraturhistorie B. Norge og Island, вид. S. Nordal (Stockholm—Oslo, Kbh., 1953). — C. 180—273; S. Nordal. Um Islenzkar Fornsogur (Rvik., 1968). — 178 c.; Einar Olafur Sveinsson. Islendingasogur, у Kulturhistorisk Ieksikon for Nordisk Middelalder. — T. 7 (Kbh., 1962). — Стовп. 495—513; Е. 01. Sveinsson. The value of Icelandic sagas // SBVS. — T. 15 (London, 1957/1961). — C. 1— 16; E. 01. Sveinsson. Dating the Icelandic sagas. An Essay in Method (London, 1958), (Viking Society. Text Series. — T. 3), XIL — 127 c.; E. 01. Sveinsson. The Age of the Sturlungs Icelandic Civilization in the Thirteenth Century, translated by Johann S. Hanneson (Ithaca, N. Y., 1953), (Islandica. — T. 36), IX. — 180 c.; Theodore M. Andersson. The Problem of Icelandic Saga Origins. A Historical Survey (New Haven and London; 1964), VII. —190 c.; Th. M. Andersson. «The Textual Evidence for Oral Family Saga» H ANF. —T. 81 (Lund, 1966). — C. 1— 23; Th. M. Andersson. The Icelandic Family Saga. An Analytic Reading (Cambridge, Mass., 1967). — T. X. — 315 c.; Peter Hallberg. Den islanska sagan (Stockholm, 1956,1964) = The Icelandic Saga, translated, with introduction and notes by Paul Schach (Lincoln, Nebraska, 1962). — T. XXII. — 180 c. Див. також: Marco Scovazzi. La saga di Hrafnkell e Uproblema della saghe islandesi (Arona, 1960). — 299 c. і Peter G. Foote. «Some Account of the Present State of Saga-Research» H Scandinavica, 4 (1965). — C. 115—126.

⁸³ Th. M. Andersson. The Problem. — C. 81—119.

^g4 Див. вступ до його видання «Саги про Еґіля» в IF, 2. — C. LXX—XCV. А. Маргарет Арент Маделунг доходить висновку, що Сноррі був також ав­тором Laxd?la saga (The Laxd?la Saga: Its Structural Patterns (Chapel Hill, 1972). —C. 183—196).

⁸⁵ S. Nordal. «Sturia?oroarson og Grettis saga» // StIsl, 4 (Rvik., 1938). — 32 c.

⁸⁶ Див. вступ до його видання Nialsaga // IF, 12. — C. CVII—CXIL

⁸⁷ Стеблин-Каменский М. И. Мир саги. — С. 127; nop. Th. M. Andersson. The Problem. — C. 119: «The inspiration of the sagas is ultimately oral».

⁸⁸ Можна знайти в серіях CCI, EIM, IM і МІ. Що стосується бібліогра­фічної інформації, див.: K. Schier. Sagaliteratur. — C. XX—XXI і с. 45—46.

⁸⁹ Як і в усіх інших книгах, я використав тут, де тільки була змога, наявні англійські переклади саг. Проте якщо переклад фрагмента, який мав стосунок до Східної Європи, виявився надто вільним, або якщо гео­графічні назви та реалії давалися там неточно, або якщо англійського пере­кладу мені не щастило знайти, я давав свій власний дослівний переклад.

⁹⁰ Тут використано такі скорочення: Bgfj = Borgafjor?ur; E = East; N = North; S = South; Vf= Vestfirdir; W = West.

⁹¹ Щодо періодизації car див.: K. Schier. Sagaliteratur. — С. 38—44.

⁹MLG, 2². —С. 389.

⁹³ AM 450b, 4^o; AM 1024,4^o; Thott. 1772,4^o; Lbs. 442,4°. Див. також: Jon Helgason, «?la? Landsbokasafns ur Heidarvigasogu, Landsbokasafn islands». Arbok, 7—S (Rv⅛., 1950—1951). — С. 127—135.

⁹⁴ Ґрунтується на критичному виданні Кристіана Колунда (Kbh., 1904), SUNGL. — Т. 31, (2), XXXIV, 135 с.

⁹⁵ The Story of the Ere-Dwellers (Eyrbyggja Saga) with the Story of the Heath-Slayings (Heidarviga Saga) as Appendix (The Saga Library^ — T. 2). — C. 191— 259: The Story of the Heath-Slayings.

⁹⁶ Мій переклад ґрунтується на виданні IF, 3. — С. 243. Пор. німецький переклад Ф. Ранке, опублікований у серії Thule. — Т. 8. — С. 283—284 і латинський переклад у AR₉ 26. — С. 266—288.

⁹⁷ Див. вступ С. Нордаля в /F, 3. — C. CXXIV, Васильевский В. Г. Дружи­на. — С. 188—189, і S. Blondal. Vaeringjasaga. — С. 319.

⁹⁸ Th. М. Andersson. The Family Saga. — С. 148.

⁹⁹ Див. вступ С. Нордаля до IF₉ 3. — C. CXXVII.

^iooZF, 3. —С. 328, 1.2—3.

^,°^, /F, 3. — С. 328; nop. AR₉ 2. — С. 268.

¹⁰² Див. вступ С. Нордаля до IF, 3. — C. CXXVIL

¹⁰³ Th. М. Andersson. The Family Saga. — С. 149.

¹⁰⁴ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 440—454.

¹⁰MLG, 2². — С. 391—395.

¹⁰⁶ Факсимільне видання в CCL — Т. 5 (Kbh., 1933).

¹⁰⁷ Lee М. Hollander. The Skalds. — С. 118—128 і с. 311 тому I. Див. також: Bjarni Einarsson. Skaldsogur. Umuppruna og e?li astaskaldasagnanna fomu (Rvik., 1961). — С. 52—164.

¹⁰⁸ ZF, 8. — С. 294 = англ, переклад JIi М. Голландера, с. 67; див. також AR₉ 2. — С. 277—278.

¹⁰⁹ /F, 8. — С. 296 = англ, переклад JIi М. Голландера, с. 68; пор. також AR₉ 2. — С. 278.

^1,0 ALG₉ 2². — С. 395—398. Про Галльфрьода, скальда, дивЛ ALG₉1². — С. 189—191,233—237; Lee М. Hollander. The Skalds. — Ann Arbor, 1968.— C. 128—136 і Походження Русі. — T. I. — С. 319, 320.

¹¹¹ Критичне видання булоопубліковано Бярні Ейнарссоном як частина І його монографії Hallfredarsaga (Kbh., 1953—1956), (SUONL. — Т. 64); час­тина 2, куди входить і вступ, ще не була опублікована, але, як повідомила мені д-р Аґнете Лот (Kbh.), вона існує в рукописній формі. Щодо зв’язку між двома версіями саги див.: Th. М. Andersson. The Problem. — С. 133—134.

^1,2 Пор. із цією проблемою: Bjami Einarsson. Skdldassogur. — С. 234—256; пор. також с. 167—168. Див. також: Djami Einarsson. То skjaldesagaer: En analyse of Kormaks saga og Hallfredar saga. — Bergen, 1976.

^1,3 J∖m.∖ Landndmabdk_i IF_i 1:2. — C.224i Vatnsdoelasaga_iIF_i 8. — C. 122— 123.

^,l4ZF, 8. — C. 144.

^i,5∕F, 8. — C. 191.

^1.6 Див.: S. ?londal. Vceringjasaga. — C. 310—312.

^1.7 Див. його вступ до IF, 8. — C. LI.

^mALG_i 2². — С. 374—378.

^1,9 Um Fostbroedrasogu (Rvik., 1972), (Publications of the Stofnun Arna Mag- nussonar a islandi). — 354 c.

¹²⁰ На основі критичного видання Бйорна К. Торольвссона (Kbh., 1925— 1927), (SUGNL. — T. 29), XLIII. — 245 с.

¹²¹ The Sagas of Kormak and the Swom Brothers (New York, 1949). — C. 73— 176 (текст) і c. 205—216 (примітки).

^,22 Див.: Landndmabdk (IF_i 1:1). — С. 60—61, 145.

¹²³ Ibid. — C. 170—171, 190—191; пор.: ALG_i 1². — C. 88, 93, 239—240, 251,260—261; ALG_i 2². — C. 374. Flateyjarbdk також включає в себе Pormddar ?dttr Kollbrdnarskdlds (Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 2. — C. 199— 203); nop. ALG_i 2². — С. 386—387.

¹²⁴ Про нього див. Landndmabdk (IF_i 1:1). — С. 114, 116—117, 124, 129, 180, 183.

¹²⁵ IF_i 6. — С. 159 = англ, переклад JIi М. Голландер. — С. ПО. Про місто Волін/Воллін (Йом) див. с. 232 і Екскурс VI цієї книги.

¹²⁶ZF, 6. — С. 260, п.1 = англ, переклад JIi М. Голландер. — С. 171; пор. AR_i 2.-С. 350.

¹²⁷ ALG_i 2². — С. 350—354. Але див. тепер нові міркування, викладені Й. Крістьянссоном у його Um Fdstbroedrasogu (Rvik., 1972).

¹²⁸ Існує також більш давнє критичне видання R. C. Boer (HalleZSaale, 1893). —T. XLIIL - 112 с.

¹²⁹ Додаткову інформацію можна знайти в ALG_i І². — С. 193—195.

¹³⁰ Див.: ALG_i І². — С. 180—182.

¹³¹ Див. вступ Нордаля до ZF, 3. — C. LXXXVII.

¹³² Мій переклад ґрунтується на тексті ZF, 3. — С. 120—122; пор. ні­мецький переклад Фелікса Ніднера в Thule_i 9. — С. 73—75 і AR_i 2. — С. 340— 343 (латинський переклад).

¹³³ Див. Egilssaga (/F, 2. — С. 205) = англ, переклад Ґвіна Джонса. — С. 174 про закони гольмґанґа. В цій же таки сазі даються й самі закони гольмганга (IF_i 2. — С. 209—211) = англ, переклад Ґвіна Джонса. — С. 176—177.

¹³⁴ У зв’язку з цим варто пригадати теорії Михайла Грушевського, викладені в його Історії України-Руси. — K., 1913. — Т. 1. — Вид. 3.— С. 529—533.

¹³⁵ Це відомий факт, що Володимир помер несподівано (15 липня 1015 р.) саме тоді, коли збирався в похід проти свого непокірного сина Ярослава.

¹³⁶ У вступі до свого видання Bjarnar saga (Halle/Saale, 1893). — C. XXI— XXII. — С. Нордаль розкрив слабкість гіпотези Бура, яку той висунув у вступі до IF, 3. — C. LXXVII-LXXIX.

¹³⁷ ALG, 2². — С. 342—350.

¹³⁸ Ф. Йонссон також опублікував стандартне видання Caru про Еґіля в ASB. — Т. З (Halle/Saale, 1894), (8), XXXIX. — 334 с.

¹³⁹ Egils Saga (New York, 1960). — Т. VIII. — 259 с.

¹⁴⁰ Російський переклад був опублікований у збірнику Исландские саги, виданому М. І. Стебліним-Каменським (М., 1956. — С. 1—251 (текст) і с. 764—771 (примітки).

¹⁴¹ Lee М. Hollander. The Skalds. — С. 55. Про життя та поетичну твор­чість Еґіля див.: Lee М. Hollander. The Skalds. — С. 55—100, де його головні поеми даються в англійському перекладі. Див. також ALG, І². — С. 158— 171 і с. 286 цієї книги.

¹⁴² Див. вступ С. Нордаля до ZF, 2.—C. LXX—CXV та S. Nordal. «Snoiri Stur­luson. Nokkrar huglei?ingar a 700. arti? hans» Skirnir. — T. 115 (Rvik., 1941). — C. 5—33; див. також: В. M. Olsen. «Landnama OgEgils saga», AaNO (1904). — С. 5—33; Peter Hallberg. « Snorri Sturluson og Egils saga Skallagrimssonar» (St. Isl. 20,1962); nop. ALG, 2². — С. 348—350 і Th. M. Andersson. The Problem. — C. 74.

Прихильники цього погляду вважають, що Сноррі написав «Сагу про Еґіля» на початку своєї літературної діяльності, десь між 1215 і 1220 рр. Див. також: G. Jones. Egilssaga. — С. 20—21. Проти цієї ідеї виступив Пер Вісельґрен, Forfattarskapet till Eigla (Lund, 1927), (2), 274, (2) с. і AFN, 52 (1936). —С. 182—192.

¹⁴³ Слід зазначити, що Едвін Єссен піддав сумніву вірогідність «Саги про Еґіля», після того як порівняв її у своїй статті «Glaubwurdigkeit der Egils- Saga und anderer Islander-Saga’s» // Historische Zeitschrift. — T. 28 (1872). — C. 61—100 з чужоземними джерелами (зокрема, з розповіддю Огтере, що датується приблизно 890 роком і дається в географічному трактаті Оросія, перекладеному за наказом короля Альфреда). Проте його критика здається надто суворою. Наприклад, Конрад Маурер показав, що в «Сазі про Еґіля» подана адекватна розповідь про юридичні процедури, застосовувані в IX ст.: «Zwei Rechtfalle in der Eigla», SBayerA W (Munchen, 1895): 1. — C. 65— 124. Див. дискусію: Th. M. Andersson. The Problem. — C. 42—43. Крім того, хоч і можна сперечатися про те, чи королівське управління в горах мало назву «конунгсюсла» вже в IX ст., проте неможливо довести, що така інституція і подібний вид діяльності не могли в той час існувати. Див. також с. 723 цієї книги.

^,44 Lee M. Hollander. The Skalds. — C. 55.

¹⁴⁵ Див. вступ С. Нордаля до IF, 2, c. LIL Про Торольва Квеля Ульвссона див. також: Landnamabok (IF, 1:1). — С. 68, 95; IF, 1:2. — С. 346—348.

¹⁴⁶ Бард Брюнйольвссон — син Гельги Кетільсдоттір; її батько, Кетіль генг і Графніста Гялльбярнарсон, був братом Галльбери, бабусі Торольва Квельа-Ульвссона; див.: IF, 2. — С. 16.

¹⁴⁷ IF, 2. — С. 23—24.

¹⁴⁸ Ibid. — С. 25.

¹⁴⁹ Ibid. — С. 19 = англ, переклад Г. Джонса, с. 40.

¹⁵⁰ Ibid. — С. 18 = англ, переклад Г. Джонса, с. 39.

¹⁵¹ Вступ С. Нордаля до IF, 2. — С. LII.

¹⁵²ZF, 2. — С. 41, 1.4.

¹⁵³ Ibid.-С. 19, 1.5—6.

¹⁵⁴ Див. коментарі Стебліна-Каменського у його кн. Исландские саги,

с. 765, прим, до с. 71.,

¹⁵⁵ IF, 2. — С. 19 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 40.

¹⁵⁶ Ibid. — С. 24= англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 44.

¹⁵⁷ Ibid. — С. 40 = англ, переклад Г. Джонса.—С. 56; пор. також IF, 2. — С. 41 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 56.

¹⁵⁸ В Новгородському Першому літописі сказано, що така данина складала «от мужа по бЬлЬи вЬверици» — «з кожного чоловіка по сірій (букв, білій) білячій шкурці». Див.: Новгородская Первая летопись І Под ред. А. Н. Насонова. — М.— Л., 1950. — С. 106.

¹⁵⁹ ZF, 2. — С. 33—34 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 51.

¹⁶⁰ ZF, 2. — С. 34 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 51—52.

¹⁶¹ Гарек і Грьорек, сини Бйоргольва від його другої дружини Гільдірід, чий батько, Гьоґні з острова Лека в Галоґаланді, вважався дуже багатим (stor-au?igr), але низького походження (aett-smar), див. ZF, 2. — С. 16 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 39.

¹⁶² Ibid — С. 42—43 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 57—58.

¹⁶³ Ibid. — С. 38 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 54.

¹⁶⁴ Ibid. — С. 41 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 56.

¹⁶⁵ Ibid. — С. 43 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 58.

¹⁶⁶ Ibid. — С. 18 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 39: ?eir fe?gar, Brynjolq ok Bjorgolfr, hqf?u Iengi haft finnfer? ok finnskatt, «давно мав за обо­в’язок їздити в Лапландію і збирати данину з лопарів».

¹⁶⁷ Пор. також: ZF, 2. — С. 21 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 42. ^l68∕F, 2. — С. 21.

¹⁶⁹ /F, 2. — С. 14—15 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 37—38.

¹⁷⁰ IF, 2. — С. 58 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 68.

¹⁷¹ Додаткові відомості про Кюльвінґів можна знайти у кн.: Походження Русі. — Т. І. — С. 422, 541—543.

¹⁷² /F, 2. — С. 27—28 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 46; nop. AR, 2. — С. 248—249.

¹⁷³ ZF, 2. — С. 35—36 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 52—53; nop. AR, 2. — С. 249—250.

¹⁷⁴ ZF, 2. — С. 36; nop. AR, 2. — С. 250—251. Інший (коротший) опис Фінмьорку дається в Brevis discriptіо; див. Походження Русі. — Т. І. — С. 552—553.

¹⁷⁵ IF, 2. — С. 36—37 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 53; nop. AR, 2. — С. 251.

¹⁷⁶ IF, 2. — С. 93—94 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 95.

¹⁷⁷ Див. вступ С. Нордаля до IF, 2. — C. LIL

¹⁷⁸ Ibid. — C. LIIL

¹⁷⁹/F, 2.— С. 114—118 = англ, переклад Г. Джонса. — С. 109— 113; пор. AR, 2. — С. 254—260.

¹⁸⁰ IF, 2. — С. 116 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 111.

¹⁸¹ «Згодом, воюючи в Англії, Егіль носив меча, який називався Аддер і на який він натрапив у Курланді. То була чудова зброя». ZF, 2.— С. 136 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 127.

¹⁸² IF, 2. — С. 47 = англ. перекЛад Г. Джонса. — С. 61.

¹⁸³ Ibid. — С. 90 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 92.

¹⁸⁴ Ibid. — С. 126 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 119. Станцу можна прочитати у кн.: Походження Русі. — Т. І. — С. 312.

¹⁸⁵ Пор. ALG, 2². — С. 385—386.

¹⁸⁶ Вид. F. Jonsson (Kbh., 1932), (SUNGL. — Т. 53). — С. 180—187.

¹⁸⁷ Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 3. — С. 410—415.

¹⁸⁸ IF, 6. — С. 366 = англ, переклад Г. Пальссона. — С. 126.

¹⁸⁹ ALG, 2². — С. 423; K. Schier, Sagaliteratur. — С. 51. Пізніша дата (бл.

1290—1300 рр.) була запропонована Барді Гудмундссоном: HofundurNjdlu (Rvik., 1958). —С. 157. ⁱ

¹⁹⁰ Передача саги та проблеми, які при цьому виникли, обговорюються в Bjom Sigfusson. Um Ljosvetningu sogu, StIsl. — Т. 2 (Rvik., 1937). — 42 с. (зв’язок між редакціями А і C); Hallvard Mageroy. «Sertekstproblemet і Ljosventinga saga», Afhand. Utg. Av d. Norske Vid.—Akad._t Hist.-Filos. Kl., 2 (Oslo, 1957). — 99 с. і Th. M. Andersson. The Problem. — C. 150—165. Див. також: Bar?i Gudmundsson. Ljosventinga saga or Saurbceingar (Rvik., 1953). — 114 c.

¹⁹¹ Th. M. Andersson. The Family Saga. — C. 259.

¹⁹² Мій переклад ґрунтується на IF, 10. — C. 99; nop. AR, 2. — С. 271— 272.

¹⁹³ Пор. Haralds saga Sigurdarsonar // Hkr, 3 (ZF, 28). — С. 165 (гл. 72).

¹⁹⁴ IF, 10. — С. 103;пор. AR,2. — С. 272. У своему вступі Бйорн Сіґвуссон датує цю подію приблизно 1063—1064 pp.: IF, 10. — C. XXIX.

^,95 ALG, 2². — С. 401-402; K. Schier. Sagaliteratur. — С. 54.

¹⁹⁶ Вальтер Гайнріх Фогель опублікував перше стандартне видання цієї саґиу 16-мутомі ASB. — Halle/Saale, 1921.—>LXXVΠI(2).—144с. Зв’язок, який існує між деякими розділами з Vatnsdoela saga і розділами з Hallfredar saga, досліджується в Th. M. Andersson. The Problem. — С. 165—182.

¹⁹⁷ Додаткові відомості про нього можна знайти в Landndmabok (IF, 1:1). — С. 70; IF, 1:2. — С. 217—221, 224, 226, 228, 242, 286, 396—397.

^l98∕F, 8. —С. 27—31.

¹⁹⁹ Див.: Paul Edwards та Hermann Palsson. Arrow—Odd: A Medieval Novel (New York—London, 1970). — C. 4—7.

²⁰⁰ ∕F,8.-C. 27—31.

²°^, Ibid. — C. 32—36.

²⁰² Ibid. — C. 34

²⁰³ ALG, 2². — C. 363—369. На думку Петера Галльберґа, «Olafr ?or?arson hvitaskald, Knytlinga saga och Laxdoela saga», StIsl. — T. 22 (Rvik., 1963). — 104 c., скальд Олав Тордарсон (пом. 1259 р., племінник Сноррі Стурлусона) був автором як Laxdoela saga, так і Knytlinga saga.

²⁰⁴ Kp. Колунд опублікував також стандартне видання в ASB. — Т. 4 (HalleZSaale, 1896), (8), XIV. — 276 с.

²⁰⁵ У великій кількості наукових праць розглядаються проблеми «Lax- d?la saga», зокрема проблеми її історичності: Biom Magnusson Olsen. «Land- nama og Laxdcela saga» AaNO (Kbh., 1908). — С. 151—232; Rolf Heller. Literarisches Schaffen in der Laxdoela saga. Die Entstehung der Berichte uber Olaf Pfaus Herkunft und Jugend (Halle/Saale, 1961), (Saga. — T. 5). — 62 c.; R. Heller. «Laxd?la saga und Sturlunga saga», ANF. — T. 76 (1961). — C. 112—133; R. Hel­ler. «Laxd?la saga und Knytlinga saga», ANF.—T. 80 (1965). —C. 95—122; R. Heller. «Neue Wege zur Verfasserbestimmung bei den Islandersagas und ihre Anwendung auf die Laxdcela saga», Forschungen und Fortschritte. — T. 41:3 (1967). — C. 239—242; R. Heller. «Das Alter der Laxdcela saga», Zeitschrift fur deutsches Altertum und deutsche Literatur. — T. 97 (1968:2). — C. 134—155; R. Heller. «Der Verfasser der Laxdoela saga und sein Verhaltnis zur Sturlubok», Afmaelisrit Jons Helgasonar (Rvik., 1969). — C. 80—91; R. Heller. «Gisla saga Surssonar und Laxdoela saga», Festschrift Walter Baetke(Weimar, 1966). — C. 181— 190; R. Heller. «Droplaugarsona saga — Vapnfirdinga saga — Laxdoela saga», ANF. — T. 78 (1963). — C. 140—169; G. Franzen. Laxdoelabygdens ortnamn (Uppsala, 1964); A. Margaret Arent Madelung. The Laxdoela Saga: Its Structural Patterns (Chapel Hill, 1972), XIII. — 258 c. Та ж таки авторка переклала саґу англійською мовою: A. Margaret Arent. TheLaxdoela Saga (Seattle, 1964). Див. також: Th. М. Andersson. The Problem, зокрема с. 96—103.

²⁰⁶ Російський переклад був виданий Стебліним-Каменським у кн. Ис­ландские саги, с. 253—439 (текст) і с. 771—775 (примітки).

²⁰⁷ Th. М. Andersson. The Family Saga. — С. 171.

²⁰⁸ Див. генеалогічну таблицю III а. ?tt Laxdcela в кінці IF, 5.

²⁰⁹ Важливість Бреннеяра (Бреннських островів) як місця зустрічі купців підкреслюється також у Сазі про Еґіля: «Торольв та Еґіль спрямували свої кораблі на Бреннеяр, місце, яке приваблювало в ті часи всіх вікінгів, бо безліч купецьких кораблів проминали ті острови (?ar var i ?ann tima vi- kingaboeli mikit, ?vi at ?ar sigldu kaupskip mjqk і gegnum eyjamar): IF, 2. — C. 121 = англ, переклад Ґ. Джонса. — С. 115—116.

^2,0 IF, 5. — С. 22—25 = англ, переклад М. Магнуссоната Г. Пальссона. — С. 64—66; AR, 2. — С. 285—287.

^2.1 Тут маємо очевидну хронологічну розбіжність; пор. прим. 219 цієї книги.

^2.2 IF, 5. — С. 22—23. В російському перекладі цей термін подано як «с русской шапкой» (Исландские саги, с. 269). Руський капелюх обговорюється на с. 302 цього тому.

^2.3 IF, 5. — С. 23, 1.3—4. Російський переклад цього фрагмента звучить так: «Меня зовут Тилли русский» («Исландские саги», с. 269).

²¹⁴ZF, 5.— С. 23.

^2,5 Щодо значення ambatt див.: P. Foote та D. М. Wilson, The Viking Achievement (London, 1970). — С. 74—75. В нордичній мові це слово є ґалло- латинським запозиченням, див.: Jan de Vries, ANEW¹. — С. 8 а, і F. Holt­hausen, WA WN. — С. 4.

^2,6 У тексті не уточнюється, про яке саме срібло йдеться. Було кілька його видів: Iogsilfr—«стандартне срібло»; brenntsilfr—«очищене срібло»; Skirtsilfr — «чисте срібло»; blasilfr— «синє (тобто погане) срібло» тощо. Blasilfr мало втричі меншу цінність, аніж Skirtsilfr_f див.: R. Cleasby. Dic­tionary. — С. 528.

²¹⁷ Якщо нормальна ціна за наложницю становила одну марку очи­щеного срібла, вона дорівнювала ціні, яку платили за чотирьох дійних корів.

^2.8 ZF, 5. — С. 27. Додаткові відомості про Мюркяртан можна знайти у вступі Е. Ол. Свейнссона до ZF, 5. — C. LXI та в праці Рольфа Геллера: Literarisches Schaffen in der Laxdcela saga. — С. 25—27.

^2.9 Він обговорюється в Landnamabok, IF, 1:1. — С. 143. Згідно з компа­ративними генеалогічними міркуваннями, Олав Павич уже народився бл. 938 р., пор. вступ Е. Ол. Свейнссона до ZF, 5. — C. LIX. Тому хронологію купівлі Кяртаном Мелькорки, певно, слід переглянути; зверніть увагу на гіперкритичну позицію Р. Геллера, а надто в його Literarisches Schaffen in der Laxdoela saga (Halle/Saale, 1960).

²²⁰ Див. IV ?tt Laugumanna — у кінці ZF, 5.

²²¹ Voeringjasaga. — С. 324—326. У вступі до /F, 5 Е. Ол. Свейнссон прий­має рік 1029 як дату прибуття Боллі в Константинополь.

²²² Цей фрагмент, який є, безперечно, невдалим доповненням пізнішого редактора саги, що жив у XIII ст., спричинився до активної полеміки в російській науковій літературі XIX ст.; додаткову інформацію на цю тему можна знайти у Васильєвського В. Г. Дружина. — С. 185—196.

²²³ ZF, 5. — С. 214—215 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссо- на. — С. 227—228; nop. AR, 2. — С. 288.

²²⁴ ZF, 5. — С. 224 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 227—228; nop. AR, 2. — С. 288—289.

²²⁵ ZF, 5. — С. 225 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 227—228; nop. AR, 2. — С. 289.

²²⁶ ALG, 2².-C. 372.

²²⁷ Більш давнє стандартне видання Гуґо Ґерінґа можна знайти в ASB. — Т. 6 (Halle/Saale), XXXL — 264 с.

²²⁸ Th. М. Andersson. The Family Saga. — С. 160—161.

²²⁹ Lee М. Hollander. Eyrbyggja saga. — C. XVIL

²³⁰ Проблема історичності йомсвікінґів обговорюється на с. 232 цієї книги.

²³¹ZF, 4. — С. 76 = англ, переклад L. М. Hollander та P. Schach. — С. 57.

²³² Пальна-Токі згадується на с. 234 цієї книги.

²³³ Див. с. 163 цієї книги, де можна знайти додаткові відомості про Стюрнбйорна інн стеркі.

²³⁴ ZF, 4. — С. 80—81 = англ, переклад L. М. Hollander та P. Schach. — С. 60.

²³⁵ ALG, 2². — С. 372—373.

³³⁶ Вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 506—511.

²³⁷ 3 пропусками; ред. Ф. Йонссон. — С. 148—145.

²³⁸ H. Palsson. HrafnkePs saga. — С. 27.

²³⁹ Ця історія прямо не входить у таттр про Галльдора, але вона збе­реглася в Morkinskinna. Сноррі Стурлусон описує роль, яку відігравали його предки, такими словами: «Згадується про двох ісландців, які това­ришували з Гаральдом [гардраді]. Одним був Галльдор, син Сноррі godi — він і привіз цю розповідь до Ісландії; другий — Ульв, син Оспака, який доводився сином Освівові інн спакі»: Hkr₉ З (IF₉ 28). — С. 583.

²⁴⁰ Morkinskinna₉ вид. F. Jonsson. — С. 199—200.

²⁴¹IF₉ 5. — С. 265 =? англ, переклад Г. Пальссона. — С. 109. Що стосується дати, див. вступ Е. Ол. Свейнссона до IF₉ 5. — C. LXXXVI.

²⁴² ALG₉ 2². — С. 429.

²⁴³ FlaL₉ вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 207—215.

²⁴⁴ Ім’я його батька обговорюється у вступі Й. Крістьянссона до IF₉ 9. •— С. XCV-^CVII.

²⁴⁵ Див. коментар Ф. Крістьянссона в IF₉ 9. — С. 219, № 3.

²⁴⁶ Ibid--C. 220—221.

²⁴⁷ «Um Sylgisdali», Skirnir. — T. 122 (Rvik., 1948). — С. 138—141. Щодо тієї форми, яка засвідчена в Grettis saga₉ див. с. 316 цього тому.

²⁴⁸ Thule. — Т. 17. —С. 51.

²⁴⁹ ALG₉ 2². — С. 450—463.

²⁵⁰ Як уже згадувалося вище (прим. 85), Ейнар Ол. Свейнссон сфор­мулював гіпотезу, що Торнстейн Скеґґясон був автором Njalssaga. Є. Ол. Свейнссон також написав три головні монографії, в яких йдеться про цю сагу: UmNjdlu₉1. bindi(Rvik., 1933), XI. — 380 c. (Inaugural Dissertation, University of Iceland); A Njdlsbud (Rvik., 1943) та Studies in the Manuscript tradition OfNjdlssaga (Rvik., 1953). —182 c., (Stlsl. — T. 13). З інших важливих праць про цю сагу можна назвати такі: Anna Cornelia Kersbergen. Litteraire motieven in de Njala (Rotterdam, 1927), (12). — 195 c.; збірка статей авторства Bardi Gudmundsson, HofundurNjdlu₉ вид. Stefan Pjetursson (Rvik., 1958), XXII, 322 c.; Peter Hallberg. «Njalas Forfattare och Hans Samtid», Nordisk Tidskrift₉ 35 (1959). — C. 524—535; Th. M. Andersson. The Problem. — C. 95—103.

²⁵¹ Факсимільними виданнями основних рукописів, які включають Njdlssaga₉ є: ML — Т. 6, (Kbh., 1962), (Reykjabok) і CCL — Т. 5, (Kbh., 1953), (Modruvallabok).

²⁵² Існують також два попередні видання: 1) критичне видання Конрада Ґісласона та Ейріка Йонссона, опубліковане як том 3—4 незакінченої серії Islendinga sogur покійного К. К. Равна (у співпраці з Йоном Торкельссоном, Ґудмундом Торлакссоном, Кристіаном Колундом) Kbh. — Т. 1, 1875, XV, 910 с.; т. 2 (1889), (6), 1021 c., 2 facs.; Finnur Jonsson. Registerfil Njdla andet Bind... (Kbh., 1896), 40 c.; 2) стандартне видання Фіннура Йонссона, яке входить до ASB. — Т. 13 (Halle a. S., 1908), XLVI. 452 с.

²⁵³ Російський переклад вийшов друком у збірнику: Исландские саги І Под ред. M. М. Стеблина-Каменского. — M., 1956. — С. 441—454 (текст) і с. 776—783 (примітки).

²⁵⁴ їхні генеалогії подано в кінці IF, 12.

²⁵⁵ Вхід до вузької затоки на південь від Єйяфйолля в Ранґартінгу, Іс­ландія.

²⁵⁶ IF₉ 12. — С. 74 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 85; nop. AR, 2. —С. 238.

²⁵⁷ /F, 12. — С. 75 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 86; nop. AR, 2. — С. 238.

²⁵⁸ Див.: М. Magnusson та Н. Palsson. Njal’s Saga. — C. 12.

²⁵⁹ IF₉ 12. — С; 79 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 89; пор. AR₉ 2. — С. 242.

²⁶⁰ IF, 12. — С. 81 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 90; пор. AR₉ 2. — С. 244.

²⁶¹IF, 12. — С. 81—82 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальс­сона. — С. 85; пор. AR₉ 2. — С. 244.

²⁶² IF₉ 12. — С. 82—83 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальс­сона. — С. 90—91; пор. AR₉ 2. — С. 245.

²⁶³ IF₉12. — С. 83; — N. 1: gerzkr hattr: cinhvers kohar Lo?hufa me? skrauti; gerzkr: ur Gardariki.

Якщо вірити арабському мандрівникові Ібн-Фадоанові (922), капелюх був частиною руського поховального одягу. Називаючи руський капелюх, він користується центральноазіатським терміном qalansuh₉ він виготов­лений з парчі (dibaj) й оторочений соболиним хутром (sammiiriya)∖ Ibn Fadlan, Risδla, Meshhed Ms. 211 b (пор.: Ковалевський А. Книга Ахмеда Ибн- Фадлана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг. — Харків, 1956. — С. 211, рядок 6: wu-jaalu ’atu ra’sihi qalansuh dibuj sammuriya. Про qalansuh див. коментар у A. Zeki Validi Togan. Ibn Fadlan ^,s Reisebericht (Leipzig, 1939). — C. 174—178, exk. § 60 а. Про капелюхи (шапки) пізніших руських князів див. у кн.: Арциховский А. В. История культуры древней Руси в домонголь­ский период. — М.—JI., 1951. — T. I. — С. 248—249.

У російському перекладі (Исландские саги / Под ред. М. И. Стеблина- Каменского. — С. 493) читаемо: «и русскую шапку»).

²⁶⁴IF₉12. — С. 197 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 176; пор. AR₉ 2. —С. 246.

²⁶⁵ Пор.: S. Blondal. Vaeringjasaga. — С. 314—315. Про побут Kolskegg-a в Царгороді див.: Васильевский В. Г. Дружина. — С. 190—191.

²⁶⁶ IF₉12. — С. 197 = англ, переклад М. Маґнуссона та Г. Пальссона. — С. 176; пор. Л Л, 2. —С. 246.

²⁶⁷ Про етимологію цього слова, яке має кельтське (3) походження, див.: F. Holthausen, WA WN. — С. 79 b; Jan de Vries. — ANEW. — C. 153 b.

²⁶⁸IF₉12. — C. 302—303 = англ, переклад M. Маґнуссона та Г. Пальссо­на. — С. 247—248; nop. AR₉ 2. — С. 247.

²⁶⁹ Пор. M. Magnusson та Н. Palsson. NjaVs Saga. — C. 13.

²⁷⁰ ALG₉ 2². — C. 440—444.

²⁷¹ Вид. F. Stanton Cawley (зі вступом і словником), (Cambridge, Mass. 1932), 82+3 c., 1 карта; вид. Jon Johannesson (див. текст); вид. W. Baetke (з німецьким вступом, примітками і словником»), (HalleZSaale, 1952), (Altnor- dische Textbibliotek. — T. 1), VII, 107 c., 1 карта; вид. Jon Helgason (Kbh., 1959), (Nordisk Filologi, Serie A: Texter. — Т. 2)

²⁷² Marco Scovazzi. La Saga di Hrafnkell е H problema delle saghe Islandesi (Arona, 1960).

²⁷³ Див.: Hermann Palsson. HrafnkeTs Saga. — C. 28.

²⁷⁴ ZF, 11. —C. 98—99.

²⁷⁵ Як повідомляється в Landndmabok, батько Сама Бйорн був важли­вою людиною в Ґаутланді; батько Бйорна та Ейвінда — Гролльв фра Ам (ZF, 1:2. — С. 246—247), син Сьольґі та онук Гаральда Бойового Зуба, див.: Hauksbok, вид. Е. Jonsson та F. Jonsson (Kbh., 1892—1896). — С. 505,1.2—3.

²⁷⁶ IF, 11. — C. Ill = англ, переклад Г. Пальссона. — С. 49.

²⁷⁷ Див. с. 324—326 цієї книги.

²⁷⁸ /F, 11. — C. 100 = англ, переклад Г. Пальссона. — С. 38.

²⁷⁹ IF, 11. — С. 125 = англ, переклад Г. Пальссона. — С. 62.

²⁸⁰ /F, 11. — С. 126 = англ, переклад Г. Пальссона. — С. 63.

²⁸¹ Vceringjasaga. — С. 309—310.

²⁸² ALG, 2². — С. 406—411. Див. прим. 85 до цієї книги про те, що Стурла Тордарсон був, можливо, автором цієї саги.

²⁸³ Інше стандартне видання було опубліковане P. К. Буром у ASB. — T. 8 (Halle/Saale, 1900), LIL — 348 с.

²⁸⁴ ∏op.: Peter Hallberg. The Icelandic Saga. — C. 139—141.

²⁸⁵ IF, 7^,. — C. 109 = англ, переклад Г. А. Гайта.

²⁸⁶ Про Сюльсдалір = Суздаль див. ще с. 309, 325 цієї книги.

²⁸⁷ZF, 7². — С. 109—113.

²⁸⁸ Ibid--C. 118—123.

²⁸⁹ Вступ Ґ. Йонссона до IF, 7¹. — С. LXVIL

²⁹⁰ Ibid.

²⁹¹ZF, 7^,. — С. 271 = англ, переклад Г. А. Гайта. — С. 219—220; пор. AR, 2. — С. 298.

²⁹² Г. Йонссон датує початок їхньої служби у варязькій гвардії 1033 р. (вступ до ZF, 7^,. — С. XLVIII); але В. Г. Васильєвський (Дружина. — С. 192— 193) та С. Бльондаль (Voeringjasaga.—С. 321—322) називають іншу дату— 1031 р.

²⁹³ ZF, 7^,. — С. 271—272 = англ, переклад Г. А. Гайта. — С. 220; пор. AR, 2. — С. 298—299.

²⁹⁴ Див. коментар Г. Йонссона в IF, 7*. — С. 272. — № 1.

²⁹⁵ ZF, 7¹. —С. 272.

²⁹⁶ Див. дані Г. Йонссона про посаду gjaldkeri, «королівського управи­теля», ZF, 7^,. — С. 273. — № 3.

²⁹⁷ ZF, 7’. — С. 272—273 = англ, переклад Ґ. А. Гайта. — С. 220—222; пор. AR, 2. —С. 299—300.

²⁹⁸ ALG, 2². — С. 339—342. Пор. також: Vera Lachmann. «Das Alter der Har?arsaga», Palaestra. — T. 183 (1932). — C. 7—14 і Th. M. Andersson. The Problem. — C. 146—150.

²⁹⁹ Вид. S. Hast. — C. 146; ZF, 13. — C. 45.

³⁰⁰ Ibid.-C. 147.

³⁰¹ Ibid.; IF_i 13. — С. 45-46.

³⁰² Обидва герої не з’являються в інших сагах.

³⁰³ Додаткові відомості про Балаґардссіду можна знайти на с. 68 цього тому.

³⁰⁴ ALG_i 2².-C. 530.

³⁰⁵ Гуґо Ґерінґ раніше опублікував стандартне видання цієї саги (Halle/ Saale, 1879), XL.-115 с.

³⁰⁶ Існує російський переклад цієї саги Ф. Батюшковим: Сага о Финнбоге сильном. — СПб., 1885. — Т. 2. — 117 с.

³⁰⁷ С. Бльондаль приймає за дату його народження приблизно 925— 931 рр. (Voeringjasaga. — С. 313).

³⁰⁸ Вступ Й. Галльдорссона до IF, 14. — C. LIX—LXV.

³⁰⁹ На жаль, у сазі не дається генеалогія клану Фіннбоґі.

^3,0 IF, 14. — С. 286—287; nop. AR_i 2. — С. 323—324.

^3.1 «Чисте срібло», див.: Cleasby — Vigfusson. An Icelandic-English Dic­tionary. — Oxford, 1874 (репр. 1969). — С. 79 а.

^3.2 IF_i 14. — С. 287; nop. AR_i 2. — С. 324—325.

^3.3 iF_i 14. — С. 287—288; nop. AR_i 2. — С. 324—325.

^3.4 IF_i 14. — С. 288; nop. AR_i 2. — С. 325—326.

315 ід _ с. 288—289; nop. AR_i 2. — С. 326—327.

³¹MLG, 2². —С. 531—532.

^3.7 Вступ Й. Галльдорссона до цієї саги можна знайти на с. XXXIX— LVII.

^3.8 Див. с. 265 цієї книги.

^3.9 Текст Landndmabok зіпсований: ∣F_i 1:2. — С. 212—213.

³²⁰ IF_i 14. —С. 169; nop. AR_i 2. —С. 316.

³²¹ZF, 14. —С. 169; пор. ЛЯ, 2. — С. 316. Див. також: IF_i 1:2. —С.212— 213 і с. 265 цього тому

³²² IF, 14. — С. 169—170; nop. AR_i 2. — С. 316.

³²³ ZF, 14. —С. 177. ’

³²⁴ Про варягів див.: Пріцак в Med. Scand_i 1993. — С. 688—689.

³²⁵ Пор. наступний фрагмент із Flateyjdrbok (що входить у Oldfs Saga Tryggvasonar еп mesta): «Ейлів добувся до Константинополя і став [там] командувачем варязького корпусу; там він і поліг у битві» (?ilifr Ferr vt j Myklagard ok geordizst hofdinge fιrir Useringialide ok fell ?ar vm sidir. Flat, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — T. 1. — С. 205).

Чужоземні географічні назви в «Ісландських сагах»

Скорочення

A = Ari inn frodi, «islendingabok»

В = «Landnamabok»

C = ?orvalds ?attr / «Kristni saga»

* див. Islendinga sogur, вид. G. Jonsson.—T. 3. — C. 433,437; t. 12. — C. 417, 427

1 = Heidarviga saga

2 = Kormaks saga

3 = Hallfredar saga

4 = Fostbr?dra saga

5 = Bjamar saga Hitdoelakappa

6 = Egils saga

7 = Audunar ?attr

8 = Ljdsvetninga saga

9 = Vatnsdcela saga

10 = Laxdoela saga

11 = Eyrbyggja saga

12 = Hallddrs ?attr

13 = ?orleifs ?attr

14 = Njals saga

15 = Hrafnkels saga

16 = Grettis saga

17 = Hardar saga

18 = Finnboga saga

19 = ?drdar saga

КНИГА ТРЕТЯ______________________________________________

Героїчно-легендарні саґи (Fornaldar sogur)

¹ Kurt Schier. Sagaliteratur. — Stuttgart, 1970. — C. 81. Проте не слід забу­вати, що Саксон Граматик почав переробляти саги цього типу вже в 1201 р., див. с. 415—427 цього тому.

² Див.: Stephen A. Mitchell. Fomaldarsogur//Med. Scand., 1993. — С. 206— 208.

³ ALG. — Т. 2. — С. 487; вид. Boer, ANF, 8 (1892), с. 102—103, див. Походження Русі. — T. І. — С. 244, 548—549.

⁴ Про нього див.: Landncimabok (IF. —-Т. 1:2). — С. 9, 346—353, 355.

⁵ Як звичайно погоджуються вчені, Альфред Великий працював над своїм перекладом протягом 890—893 рр., див.: G. Labuda. Zrodla skandy- nawskie і anglosaskie do dziejow Slowianszczyzny. — Warszawa, 1961. — C. 18.

⁶ R. C. Boer. ANF. — T. 8. — 1892. — C. 102jπop.Boer. Qrvar-Oddssaga // ASB. — T. 12. — Halle, 1892. — C. XIV—XV. Ця етимологія заперечувалася кількома вченими, серед яких був і К. Тіандер. Див. його: Поездки сканди­навов в Белое море. — СПб., 1906. — С. 132—139; див. також: GAL. — Т. 2. — С. 485. Слово «Одд» (Oddr) мало такі значення: І. 1) кінчик леза холодної зброї, гостряк, спис; 2) острога; II. метафоричні значення фронту або лідера; див.: Cleasby. Dictionary. — С. 462 b; Zoega. Dictionary. — С. 318 п. Про етимологію «Oddr» див.: Jan de Vries. A NEW. — C. 415 b і F. Holthausen. WANW.- С. 214 а.

⁷ Походження Русі.—T. І. — С. 248—249. «Вступ» P. К. Бура до здійсне­ного ним у 1888 р. видання «Саґи про Орвара-Одда», c. XXXVIII; пор. Tolkien. The Saga of King Heidrek the Wise. — C. 4, 8, 10—12, 20.

⁸ Див. c. 391 цього тому.

⁹ Див.: Походження Русі. — T. І. — С. 207—208. Див.: Тиандер К. По­ездки скандинавов в Белое море. — С. 107—108,230—245, і такі дослідження, як AdolfStender-Petersen. The Byzantine Prototype to the Varangian story of the Hero^,s Death Through his Horse. — Varangica. — Aarhus, 1953. — C. 181—188 (Danish original in: 0st og Vest. Festschrift Arthur Christensen. — Kbh., 1945. — C. 181—191); Die Vardgersage als Quelle der altrussischen Chronik. — Aarhus, 1934. —C. 176—209.

¹⁰ Qrvar-Odds saga, вид. Boer, 1888. — C. 25, 27 (редакція S) = англ, переклад. — C. 11 ; пор. AR. — T. 1. — С. 98—99 і de Boer, 1892. — С. 14,15.

¹¹ Вид. Boer, 1888. — С. 26,1.12 = англ, переклад. — С. 11; AR. — T. 1. — С. 99.

¹² Ibid. — С. 27; пор. AR. — T. 1. — С. 99, прим. 4.

¹³ Ibid. — С. 28; пор. AR. — T. 1. — С. 99—100.

¹⁴ Ibid. — С. 20 (редакція S); пор. AR. — T. 1. — С. 100 і прим. 5.

^,5 Ibid. — С. 30, 32; пор. AR. — T. 1. — С. 100—101 і Alan S. С. Ross. The Terflnnas and Beormas of Ohthere. — Leeds, 1940. — С. 37—38.

¹⁶ Вид. Boer, 1888. —С. 32, 34; пор. AR - T. 1. —С. 101—102.

¹⁷ Ibid. — С. 34, прим. 4; пор. AR. — T. 1. — С. 102.

^l8Ibid.— С. 34, 36; пор. AR. — T. 1. —С. 102—103.

^,9 Ibid. — C. 137 (редакція А) = англ, переклад. — С. 71.

²⁰Ibid.-С. 141.

^2, Ibid. —С. 108,1.5.

²² Ibid. —С. 109, 1.2.

²³ Ibid. — С. 109, 11. 3—4; вид. Boer, 1892. — С. 61.

²⁴ Вид. Boer, 1892. — С. 61, прим, до розділу XXXII.

²⁵ Вид. Boer, 1888. — С. 142, прим, до рядків 2—4.

²⁶Ibid. —С. 139,11.6—7.

²⁷Ibid--C. 186.

²4bid.-С. 187.

²⁹Ibid.-G. 141; 139.

³⁰ Походження Русі. — T. І. — С. 294—295.

³¹ Вид. Boer, 1888. — С. 179, 181 = англ, переклад. — С. 97—98.

³² Ibid. — С. 170 — англ, переклад. — С. 94. Термін blo?-ma?r («ідоло­вірець»), як нам здається, свідчить про місіонерський запал редакторів саги.

³³ Вид. Boer, 1892. — С. 87, прим. 3. Форма *bjdlka була тюркським за­позиченням, як можна бачити з /-ka/, що тут замінює тюркське /-ga/. Тюрк­ське наголошене /і/ першого складу, очевидно, дорівнювало гунно-бул- гарському ♦/!/, яке в той час переходило в */j?/, наприклад, волзько-бул- гарське bjal відповідало пра-тюркському *^Г/, яке в нових тюркських мовах дало bis ~ bes ‘5’. Пор. тюркське bls ~ bes ~ id, див.: О. Pritsak в Ural-Altaische Jahrbiicher. — Т. 33. — Wiesbaden, 1959. — С. 310.

³⁴ Див. § 77—78 у вид.: A. Zeki Validi Togan. Ibn Fadlan ⅛ Raisebericht. — Leipzig, 1939. — С. 35 (арабський текст) =т с. 80—81 (німецький переклад).

³⁵ Щодо ролі титулу bilga див.: О. Pritsak. Die 24 Ta-ch^,eη // Oriens Extre-

mus.-T.∖Λ.- Hamburg, 1954. — C. 187.,

³⁶ Про важливість титулу Alp bilga в Уйгурській імперії в Монголії (744— 844) див.: Ahmet Caferoglu. Tukyu ve Uygurlarda Han Unvanlari H TiirkHukuk ve Iktisat Tarihi MecmuasX. — T. 1. — Istanbul, 1931. — C. 110—114.

³⁷ Вид. Boer, 1888. — C. 42,44,46 (редакція M) - англ. пер. — С. 16—18.

³⁸ Ibid. —С. 43.

³⁹Ibid.-C. 118—124.

⁴⁰ Ibid. — C. 118—119 (редакція ABE). = англ, переклад. — С. 55.

⁴¹ Ibid. — С. 121 (редакція АВЕ); англ, переклад. — С. 56.

⁴² Ibid. — С. 121. Щодо зв’язку між назвою Ylfingr і «Wolf» див.: По­ходження Русі. — T. І. — С. 184.

⁴³ Варто відзначити традицію дескриптивної школи арабської геогра­фічної літератури, про яку йдеться в третьому томі цієї праці.

⁴⁴ Вид. Boer, 1888. — С. 126 = англ, переклад. — С. 62—63; nop. AR. — Т. 1. —С. 104.

⁴⁵ Ibid. — С. 126—127 = англ, переклад. — С. 63—64.

⁴⁶ Ibid. — С. 134 = англ, переклад. — С. 72,

⁴⁷ Ibid. — С. 137, 187—189 і прим. 17; nop. AR. — T. І. — С. 105—106.

⁴⁸ Одна з пізніших редакцій називає цього короля Голмґейром; це ім’я було, безперечно, змодельоване за географічною назвою Голмґард («Вели­кий Новгород»), див.: Jan de Vries. ANEW. — C. 161—162.

⁴⁹ Вид. Boer, 1888. — С. 186—187 = англ, переклад. — С. 103.

⁵⁰Ibid. — С. 187 = англ, переклад. — С. 105; nop. AR. —Т. 1. — С. 106. Відповідний фрагмент із «Heimslysing» див. у ки.: Походження Русі. — T. І. — С. 548.

⁵¹ Немає жодного сумніву, що імена королів (Кенмар, Mappo, Пальтес і Радстав) були штучно створені з відповідних географічних назв, як і у випадку Голмґейра (див. прим. 48). Імена Еддваль і Квілланус становлять інтерес, позаяк вони етимологічно не пов’язані з відповідними назвами міст; вони є гапаксами в давній скандинавській літературі.

⁵² В рукописі А маємо неправильне написання: Rafestaland, вид. Boer, 1888.—С. 187, 1.24; nop. AR. — Т. 1. —С. 106.

⁵³ Є ще одне неправильне написання в рукописі A: Vkland, вид. Boer, 1888. — С. 187, 1.25; nop. AR. — Т. 1. — С. 106. Але рукопис E подає пра­вильну форму.

⁵⁴ Рукопис А дає нам приклад ще одного неправильного написання: La∏lundi, вид. Воет, 1888. — C. 187,1..25; nop. AR.—Т. 1. — С. 106,прим.4. Рукопис E знову дає правильну форму.

⁵⁵ Що стосується SurtrZSvartr, див.: Jacob Grimm. TeutonicMytkology, англ, переклад. — New York, 1966. — Т. 2. — Є. 808—815; т. 4. — C. 1540 і Wilhelm Gronbech. Kultur und Religion der Germanen. — Darmstadt, 1961. — T. 2. — Є. 285, 289, 303, 328.

⁵⁶ Щодо Русі, яка живе на острові, див. традицію ісламських авторів у 3-му томі цієї праці та у кн.: Заходер Борис Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. — M., 1967. — Т. 2. — С. 78—81. Про Risa Саксона Граматика (книга VI, § 9, II) див.: P. Herrmann. Hel- densagen. — С. 405—409.

⁷³ Ans saga, вид. Rafn, Fas. — Т. 2. — С. 360, прим. 1.

⁷⁴ALG.- Т.2.— С. 539.

⁷⁵ Otto Luitpold Jiriczek. Die Bosa-Saga in zwei Fassungen, nebst Proben aus den Bosa-Rumur. давніша версія. — C. IX—XXXVΠ, 1—63; пізніша версія. — С. XXXVIII—XLIII, 67—138.

⁷⁶ Вид. Jiriczek. — С. З = англ, переклад. — С. 59. Див. також Qrvar- Odds saga, вид. G. Jonsson. — Т. 2. — С. 201.

⁷⁷ Ibid. — С. 9 = англ, переклад. — С. 61.

⁷⁸ Ibid. — С. 11 = англ, переклад. — С. 62.

⁷⁹ Очевидно, це треба витлумачити як Йом/Волін. Про цей торговельний центр див. Екскурс VI. Варто звернути увагу також на те, що славнозвісна битва під Бравелліром (бл. 750 р.) згадується в цій сазі як одночасна з опи­суваними в ній подіями.

⁸⁰ Вид. Jiriczek. — С. 21 = англ, переклад. — С. 69.

⁸¹ Я хотів би також додати, що скальд Еґіль Скаллаґрімссон (бл. 910— 940 рр.) метафорично використовує назву цієї знаменитої північно-східної європейської річки Віна (Північна Двіна), коли згадує про битву біля Брунанбурга (937 р.), див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 311.

⁸² Про божество Йомалі див.: Alan Ross. Terfinnas andBeormas of Ohthe- re. — London, 1981. — С. 48—51 і прим. 87.

⁸³ Вид. Jiriczek.—С. 25 = англ, переклад.—С. 71; пор. AR. —Т. 1.—С. 226.

⁸⁴ Ibid. — С. 25 = англ, переклад.—С. 71—72; пор. AR. — Т. 1. — С. 226.

⁸⁵ Ibid. — С. 29—30 = англ, переклад. — С. 73; пор. AR. — Т. 1. — С. 229.

⁸⁶ Ibid. — С. 33 = англ, переклад. — С. 75; пор. AR. —1.1. — С. 229.

⁸⁷ Див. с. 204 цього тому. Про Йомалі див. також: Джаксон Т. Исландские саги. — С. 176.

⁸⁸ Вид. Jiriczek. — С. 49 = англ, переклад. — С. 82.

⁸⁹ Ibid. — С. 33—36. Вид. G. Jonsson, 1959. — С. 304—305 = англ, пере­клад. — С.75. В цьому розділі, що описує славнозвісну битву під Бравел­ліром, імовірно, використано як джерело «Сагу про Сіґурда Грінга».

⁹⁰ О. Б. Брим висунув припущення, що оскільки обидва закінчення /tun/ і /gar?r/ мають значення «місто», Noatun і Noagardr можуть бути простежені назад до нескандинавського позначення Великого Новгорода (Holmgardr). Briem. Germanisch und russische Heldendichtung. — С. 350—355.

⁹¹ Вид. Gudni Jonsson, Islendinga sogur. — T. 8. — 1968. — С. 409 (Noatun), с. 401 (Ndagardar).

⁹² Hdldanarsaga Eysteinnssonar, вид. Franz RalfSchrdder. —Halle, 1917. — С. 134.

⁹³ Див. прим. 90.

⁹⁴ Jiriczek. — С. LXXIV—LXXV. Серед джерел для цієї пізнішої версії можна назвати Bdsarimur кінця XV—початку XVI ст. Jiriczek. — C. LXVI— LXVII, LIX.

⁹⁵ Ibid. —C. 67.

⁹⁶ В OV згадується також Гаральд гільдітьонн («Бойовий Зуб»); він є королем Данії. Вид. Jiriczek. — Є. 4.

⁹⁷ Ibid. —С. 3.

⁹⁸Ibid.-С. 6, 7.

⁹⁹ Ibid. — С. 5.

¹⁰⁰ Ibid. — С. 68.

^,°^, Ibid.

¹⁰²Ibid.-Є. 77.

¹⁰³ Ibid. — С. 69.

¹⁰⁴ Ibid. —Є. 11.

¹⁰⁵ «Сага про Орвара-Стрілу» знає про якісь Вовчі Острови (Vargeyjar), див.: вид. G. Jonsson // FSN — Т. 2. — С. 275,277, але це може стосуватися іншого географічного середовища.

¹⁰⁶ Див. с. 362 цього тому.

¹⁰⁷ Вид. Jiriczek. — С. 83—93. Про ім’я Surtr див. с. 343 цього тому.

¹⁰⁸ Ibid. — C. LXI і 145.

¹⁰⁹ Так у рукописах α, β; варіант: Asslon, рукописи γ, δ; це ім’я є гапаксом.

^1,0 Вид. Jiriczek. — С. 117.

^1.1 Ibid. —С. 21, 35.

^1.2 Ibid. —С. 105, 120.

¹¹³ Edda, вид. Neckel. — С. 306.

^1.4 Вид. Jiriczek. — С. 125.

^1.5 Ibid.

^1.6 Див.: Рыдзевская Е. А. К варяжскому вопросу (Местные названия скандинавского происхождения в связи с вопросом о варягах на Руси). — Ч. 1 И Известия Академии наук. — VII серия. — Отделение общественных наук. — Л., 1934. — № 7. — С. 513.

^1.7 Вступ Лаґергольма до ASB. — Т. 17. — С. XLII; див. також: ALG. —

Т. 2. — С. 541—542.,

^1.8 Вид. Lagerholm. — С. 1—2; англ.переклад.—С.91;пор. AR. — T. 1.— С. 212.

^1.9 Див. с. 446 цієї книги.

¹²⁰ Rimnasafn, вид. Finnur Jonsson // Samfund. — Т. 35. — Kbh., 1913— 1922. —С. 172.

¹²¹ Вид. Lagerholm. — С. 7, прим. 2, 3.

¹²² Ibid. — С. 18 = англ, переклад. — С. 96.

¹²³ Ibid. — С. 26 = англ, переклад. — С. 98.

¹²⁴ Ibid. — С. 29—30 = англ, переклад. — С. 99—100.

¹²⁵ Ibid. — С. 30, прим. 1; Jan de Vries. ANEWb. — С. 668 b; F. Holt­hausen. WbAWN. — С. 345 а. З огляду на провідну роль вепсів (давньо­руське «ве(п)с-ь») у часи до утворення давньоруської державності стало можливим, що їхня назва збереглася в географічному словникові саги.

¹²⁶ Див. с. 566 цього тому.

¹²⁷ Вид. Lagerholm. — С. 53—54 = англ, переклад. — С. 108—109.

¹²⁸ Ibid. — С. 81—83 = англ, переклад. — С. 120.

¹²⁹ Див. с. 395 цього тому.

¹³⁰ Вид. Lagerholm. — С. 28 = англ, переклад. — С. 99.

¹³¹ Ibid. — С. 33 = англ, переклад. — С. 100.

¹³² Ibid. — С. 33—35 = англ; переклад. — C. 100—101.

¹³³ Ibid. — С. 35 = англ, переклад. — С. 101.

¹³⁴ Релевантні факти, які стосуються двох версій саги, розглядаються Pa- нішем у вступі до його видання саги, с. І—CXII; див. також ALG. — Т. 2. — С. 487—488.

¹³⁵ Вид. Ranisch. — С. 34, довша версія = англ, переклад. — С. 42.

¹³⁶ «Як сказав Старкад» (sva segir Starkadr), вид. Ranisch. — С. 20.

¹³⁷ Щодо відносно пізнього походження цієї станци див.: G. Neckel. Bei- trage zur Edda-Forschung. — Dortmund, 1908. — C. 354—358.

¹³⁸ Вид. Ranisch. — C. 20 = англ, переклад. — С. 54.

¹³⁹ Ibid. — C. 20—21 = англ, переклад. — С. 35—36.

¹⁴⁰ Heldensagen. — С. 436. — Прим. 2.

¹⁴¹ Hversu, вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 2. — С. 75: K?nland та K?nir. Див.

також: Flat, вид. Unger та Vigfusson. — Т. 1. — С. 271. Див. також с. 393 цього тому.,

¹⁴² Див.: Egils saga Skallagrimssonar, вид. S. Nordal (IF. — Т. 2). — С. 35— 37: Kvenland і Kvenir.

¹⁴³ Див., наприклад: F. R. Schroder. Hdlfdanarsaga Eysteinssonar. — Halle, 1917. —С. 42.

¹⁴⁴ Вид. G. Storm. — С. 90: De quorum coliegio quidem Rodulfus — a sociis Gongurolfrcognominatus, qua Bbenormemoorporisquantitatem equitare nequiens semper incessit — Rodam CivitatemNormandiae Cumpancismirabili ingenio devicit. Див. також: Heimskringla (IF. — T. 26). — C. 123—125. Див. також есе Hart- mann-a: Gqngu Hrolfr — as an Historical Character. — C. 33—53.

¹⁴⁵ Гартман у його есе. — С. 103—105, 72—73.

¹⁴⁶ Sturlaugs saga Starfsama, вид. G. Jonsson // FSN. — Т. 3. — 1959. — С. 160 = вид. Rafn, Fas. — Т. 3. — С. 632.

¹⁴⁷ Вид. Hartmann. — С. 109 = вид. F. Jonsson 11FSN. — Т. 3. — С. 179. Щодо ототожнення Sylgisdal = Суждаль див. с. 316; див. також с. 309 цього тому. Про SuzdalV SuzdaΓ у Холодній Швеції див.: Походження Русі. —¹ Т. І. —С. 313.

¹⁴⁸ Hartmann. — С. 109.

¹⁴⁹ Вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 3. — С. 278 = англ, переклад. — С. 124.

¹⁵⁰ Вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 3. — С. 278 = англ, переклад. — С. 124.

¹⁵¹ Див.: Е. M. Metzenthin. Die Lander- und Volkernamen іт altislandischen Schrifttum.-Pennsylvania, 1941. — C.22а.Див.також:Hartmann.—С. 72,107.

¹⁵² Вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 3. — С. 165 = англ, переклад. — С. 29.

¹⁵³ Ibid. — С. 207—208 = англ, переклад. — С. 64—65.

¹⁵⁴ Як вважає JIi М. Голландер. The Poetic Edda. — 2-ге вид. — 1977. — C. 184. — Прим. 32: «Можливо, це острів Гіддензе, на північ від Рюґена».

¹⁵⁵ Вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 3. — С. 208 = англ, переклад. — С. 65.

¹⁵⁶ Наприклад, «Hиконівський літопис» (ПСРЛ. — Т. 9. — С. 92, «в літо 1060» (6568), але «в літо 1224» (6532) татари називаються архаїчною назвою «печеніги» (ПСРЛ. —Т. 10. — С. 89).

¹⁵⁷ Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 268—271; Hartmann. — С. 59— 64,71,108—109.

¹⁵⁸ Вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 3. — С. 207 = англ, переклад. — С. 65.

¹⁵⁹ Вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 3. — С. 243 = англ, переклад. — С. 94.

¹⁶⁰ A. M.Tallgren. Biarmia_f EurasiaSepterntrionalisAntiqua. —Т. 6. — Helsinki, 1931. —С. 118.

¹⁶¹ Див.: J7B77. — Т. І. — С. 18.

¹⁶² Див.: Голубева Л. А. Раскопки в Белоозере І І Археологические откры­тия 1965 года. — M., 1966. — С. 174—176.

¹⁶³ F. R. Schroder. HdlfdanarsagaEysteinssonar. — Halle, 1917. — С. 94, прим, до 93.12.

^xmALG.- Т.2. — С. 541.

¹⁶⁵ Вид. Rafn, Fas. — Т. 3. — С. 559 = вид. G. Jonsson // FSN — Т. 4. — С. 289—290.

^,66 Ibid. — С. 566—567 = вид. G. Jonsson. — С. 296—297.

¹⁶⁷ Ibid. — С. 568 = вид. G. Jonsson. — С. 297.

^,68 Ibid. — С. 576, 589—590 = вид. G. Jonsson. — С. 304—305. Пере­одягнутий купцем (kaupma∂r), Гальвдан прибув до Англії і після багатьох зустрічей із королівським канцлером Акі зрештою одружився з дочкою короля: вид. Rafn. — С. 577 = вид. G. Jonsson. — С. 309. Його суперник, король Міклаґарда Ейрік, одружився із сестрою Гальвдана.

¹⁶⁹ Вступ Ф. Р. Шрьодера до його видання, с. 42; див. також: ALG. — Т. 2. — С. 496—497.

¹⁷⁰ Вид. Schroder. — С. 93. Пор. AR.—Т. 1. — С. 231, прим.: «De Aluborga et Aldeigjuborga conferri possunt».

'^7, Вид. Schroder. — С. 101, 1.20.

^,72Ibid.— С. 115.

^,73 Ibid. —С. 134, 1.7.

^,74Ibid.— С. 134, 1.8.

^,75 Ibid.—С. 139.

¹⁷⁶Ibid.-С. 134, 1.7—8..

¹⁷⁷ Див. Metzenthin. — С. 57—58.

¹⁷⁸ Див. Schroder. — С. 134,1. 7 і прим. 7.

¹⁷⁹ Вид. Jiriczek. — С. 5.

¹⁸⁰ Islendinga sogur. — Т. 8. — Вид. G. Jonsson. — Akureyri, 1953, repr. 1968. — С. 409: Gripr viking ur Noagor?um. Ще однією особою, про яку зга­дується в цій же таки сазі, був Ґейнстейн інн гвіті (з) Ноатуна (с. 409).

¹⁸¹ Вид. Schroder. — С. 117. В Hdlfdanar saga Eyisteinssonar з’являється географічна назва Думбсгаф (вид. Schroder. — С. 135—136 = вид. Rafn, Fas. — Т. 5. — С. 556). Це давнє скандинавське позначення узбережжя Північного Льодовитого океану Нордкап (в XVI ст. цим терміном позна­чали сьогоднішній Варанґер-Фйорд).

Ця назва зустрічається також у трьох інших героїчно-легендарних сагах Fornaldar sogur= Hversu, вид. Rafn, Fas. — Т. 2. — C. 4 = Flat., вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — Т. 1. — С. 22; Ketils saga h?ngs, вид. Rafn, Fas. — Т. 2. — С. 131 і Egils saga einhenda, вид. Rafn, Fas.—Т. 3. — С. 397 = вид. Lagerholm. — С.71.

Крім того, назва Думбсгаф з’являється на сторінках Landnamabok (IF. — T. 1. — С. 250—251) та в Islendingasogurпізнього походження (див.: ALG. — Т. 2. — С. 533); ?ar?ar saga Sn?fellsass (вид. G. Jonsson. isl. Sog. — T. 3. — C. 297, 301, 302) і в Gull-?oris saga (?orskfir?inga saga), вид. G. Jonsson // isl. Sog. — T. 4. — C. 344—345. Обговорення проблеми, пов’язаної з іденти­фікацією цієї назви та історіографією, див. у кн.: Тиандер К. Поездки скан­динавов в Белое море. — С. 78—85,188,287. Див.: Simek. — С. ЗО, 31,126,127.

¹⁸²JLG. — T. 2. —С. 496.

¹⁸³ ?a re? konungr fyrir Gardariki er Halfdan het, вид. Detter. — C. 31 = Rafn. AR. —T. 1. — C. 224 = вид. G. Jonsson. FSN. — T. 4. — C. 106, 108, 130.

¹⁸⁴ Sa atburdr gerdist i Gardariki, at Halfdan konungr andadist ok eftir ?at toku ?eir rikit, sem ekki varu til komnir, вид. G. Jonsson. — T. 4. — C. 175.

¹⁸⁵ Див.: GAL. — T. 2. — C. 541.

¹⁸⁶ Вид. G. Jonsson. FSN. — T. 3. — C. 328. J⅛λb.. Bosasaga, вид. Jiriczek. — C. 62.

¹⁸⁷ Вид. G. Jonsson. — C. 417 = вид. Rafn. — C. 652.

¹⁸⁸ Ibid. — C. 422—424 = вид. Rafn. — C. 156—160.

^,8MLG.-T. 2. —C. 499.

¹⁹⁰ Sturlaugs saga, вид. G. Jonsson. — C. 167 = вид. Rafn, Fas. — T. 3. — C. 592. В «Сазі про Грольва Пішохода» королівство Стурлявґа називається Грінґарікі, вид. G. Jonsson. FSN. — С. 173 = вид. Rafn, Fas.—Т. 3. — С. 248.

¹⁹¹ Вид. G. Jonsson. — С. 139 = вид. Rafn. — С. 616—617.

¹⁹² Ibid. — С. 150 = вид. Rafn. — С. 626.

^,93 FSN, т. 2. — С. 132 = вид. Rafn. — С. 618.

¹⁹⁴ Metzenthin. Die Lander- und Volkernamen іт altisldndischen Schrifttum. — Pennsylvania, 1945. — C. 44 а.

¹⁹⁵ Вид. G. Jonsson. — С. 153 = вид. Rafn. — С. 640.

¹⁹⁶ Ibid. — С. 147 = вид. Rafn. — С. 633.

^,97 Ibid. — С. 155, 159 = С. 638—639, 645.

¹⁹⁸ Ibid. — С. 153, 159 = С. 640, 646.

^,99 Ibid. —С. 160 = C. 646.

²⁰⁰ Ibid.

²⁰¹ Див. с. 564 цього тому.

²⁰² Вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 3. — С. 8.

²⁰³ Див. с. 373 цього тому.

²⁰⁴ Див.: Imre Boba. Nomads, Northmen and Slavs. — The Hague, 1968. — C. 92—98. Див. c. 371 цього тому.

²⁰MLG. — T. 2.- C. 542.

²⁰⁶ Helen Damico. — Med. Scand., 1993. — C. 638.

²⁰⁷ Вид. G. Jonsson. FSN. — T. 3. — C. 397 = вид. Rafn. — C. 424.

²⁰⁸ Ibid.-C. 381 =C. 427.

²⁰⁹ Ibid.-C. 395 = C. 436.

^2,0 Ibid. — C. 397 = C. 439.

^2,1 Ibid. —C. 398 = C. 440.

²'²GAL. — T. 2.-C. 540.

^2,3 Вид. G. Jonsson. FSN. — T. 3. — C. 1 = вид. Rafn, Fas.—T. 2. — C. 383.

²¹⁴Ibid. — C. 12 = C. 396. Rm.: Metzenthin.—C. 102—103 і ErnstSchwarz. Germanische Stammeskunde. — Heidelberg, 1956. — C. 156.

^2.5 K. Malone. Widsith. — Kbh., 1962. — C. 202.

^2.6 Вид. G. Jonsson. — C. 14 = вид. Rafn. — C. 397.

^2.7 Ibid. — C. 7, 8, 10, 25, ЗО, 41 і далі.

^2.8 Ibid. —С. 16, 19, 57, 59.

²¹⁹ Вид. J. Olrik і Н. R?der. — Т. 1. — С. 203—205; Див.: P. Herrmann. Heldensagen. — С. 500—511.

²²⁰ GAL. — Т. 2. — С. 481—483.

²²¹ Saxo, вид. J. Olrik і Н. R?der. — Т. 1. — С. 391, 396.

²²² Вид. Detter. — С. 83 (Hunaland-Hunakappi). — С. 85. = вид. G. Jdnsson. FSN.- Т. 1. —Є. 389, 396.

²²³ ALG. — Т. 2. — Є. 488—490.

²²⁴ Про цих осіб див.: Landnamabok (IF. — Т. 1). — Є. 150—151; Heims- kringla (IF. — Т. 26). — С. 60; Geirmundar ?attr heljarskinns, в Sturlunga saga, вид. G. Jonsson. — T. 1. — 1954. — Є. 1—10; див. також видання саги за редакцією JIepya Ендрюса, с. 7—9.

²²⁵ Вид. Le Roy Andrews. — С. 80, вид. G. Jonsson. FSN 2; 100.

²²⁶ZF.-Т. 1:1. —Є. 150.

²²⁷ Вид. Le Roy Andrews. — С. 77; nop. A R.—T. 1.—С. 86 = вид. G. Jonsson. FSN.- T. 2. —С. 98.

²²⁸ Вид. Le Roy Andrews. — С. 78; nop. AR. — T. 1. — Є. 86.

²²⁹ Ibid.

²³⁰ Ibid.

²³¹ Ibid. = вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 2. — Є. 99. К. Тіандер висунув здогад, що перша частина назви Gardeyjargeimr (-holmr) була перекрученням первісної назви *(G)Vardey, яка позначала Північний Льодовитий океан за Нордкапом («Поездки скандинавов...», с. 283 і далі).

²³² У своєму есе про джерела та історичність цієї саги Леруа Ендрюс пише так: «Das Endergebnis unserer Untersuchungen ist, dass absolut nichts geschichtliches sich in der Saga, fιridet, mit Ausnahme von einzelnen Namen — was ubrigens von eines Fornaldarsaga zu erwarten war» (c. 44).

²³³ Christopher Tolkien. Introduction to The Saga of King Heidrek the Wise. — C. XXIX—XXXI; Omeljan Pritsak. Hervarar saga ok Heidreks Konungs // Med. Scand., 1993. —C. 283.

²³⁴ Див.: Походження Русі. —T. I. — C. 242—276 та «Бібліографію», c. 907—914.

²³⁵ Omeljan Pritsak. Hlqdskvida // Med. Scand., 1993. — C. 286—287.

²³⁶ Вид. і переклад Chr. Tolkien. — С. 28—ЗО.

²³⁷ Ibid. — С. 45.

²³⁸ Про Harvada Qoll див.: Походження Русі. — T. І. — С. 252—253.

²³⁹ Вид. і переклад Chr. Tolkien. — С. 46. Про Рейдготаланд, Гуналанд та Ґардарікі див.: Походження Русі. — T. І. — С. 265—271.

²⁴⁰ Про Дампстадір та Аргеймар див.: Походження Русі. —T. І. — С. 259—262.

²⁴¹ Вид. і переклад Chr. Tolkien. — С. 46.

²⁴² G. Labuda. Zrodla Skandynawskie і angIosaskie do dziejow Slowianszczyz- пу. — Warszawa, 1961. — C. 226, прим. 7 і 8.

²⁴³ Вид. і переклад Chr. Tolkien.—С. 53. Про Мюрквід див.: Походження Русі. — T. І. — С. 261—263.

²⁴⁴ Див.: Походження PycL — T. І. — С. 263—264.

²⁴⁵ Вид. і переклад Chr. Tolkien. — С. 2.

²⁴⁶ Див. вступ Xp. Толкіна до «Саґи про короля Прйдрека мудрого». — C. XXIV—XXV, та Походження Русі. — T. І. — С. 264—265.

²⁴⁷ Див.: Походження Русі. — T. І. — С. 191.

²⁴⁸ Ibid.— С. 265.

²⁴⁹ Вид. і переклад Chr. Tolkien. — С. 66.

²⁵⁰ Ibid--C. 67—68.

²⁵¹ Ibid. —С. 59, прим, 1.

²⁵² Ibid.-С. 59. ₍

²⁵³ Походження Русі. — T. І. — С. 189.

²⁵⁴ Вид. і переклад Chr. Tolkien.—С. 67—68. Дані Сноррі обговорюються у кн.: Походження Русі. — T. І. — С. 285—286.

²⁵⁵ Вид. KempMalone. Widsith. — Kbh., 1962. — Тексте. 17(86v 1.12—15) і с. 26 (119—122). Примітки с. 102—105.

²⁵⁶ Див. с. 371 цього тому.

²⁵⁷ Flat., вид. Unger та Vigfusson. — С. 21—29.

²⁵⁸ SUGNL. — Т. 40. — Kbh., 1913—1916. — C. XLIII. Але Фіннбоґі Гуд­мундссон не включив «Гверсу» у своє видання «Саги про Оркнеї»: Orkneyin- ga saga (IF. — Т. 34. — Rvik., 1965).

²⁵⁹ALG. — T. 2. —С. 518.

²⁶⁰ FZaf-T. 1. —С. 24.

²⁶¹ Hann var hermadr mikill ok heriadi vida um Austrveg. Flat. — T. 1. — C. 24.

²⁶² ?ar drap hann ?ann konung er Sigtrygg het і einvigi, hann geek at eiga Alfnyiu dottur Eymundar konungs or Holmgardi. Flat. — T. 1. — C. 24; пор. AR.- T. 1.—C.217.

²⁶³ FZaf-T. 1. —C. 25.

²⁶⁴ ALG. — T. 2. — C. 479—481. Див. також Jan de Vries. Die historischen Grundlangen des Ragnarssaga lo?brokar, ANF 39 (1923), 244.

²⁶⁵ Вид. Olsen, SUGNL —T. 36*—C. 136,168 = англ, переклад M. Sdilauch. — C. 250—251 ; nop. AR. — T. 1. — С. 87—88. Як розповідається в його сазі, Рагнар мав двох жінок: Тору, дочку Герруда, ярла Ґаутландського, яка рано померла (вид. Olsen. — С. 116, 121 = англ, переклад M. Schlauch. — С. 191—192); друга його жінка, Крака зі Спанґарейду в Південній Норвегії (тобто з місцевості, що, ймовірно, була, як того вимагала оркнейська тра­диція — див. ALG. — Т. 2. — С. 39 — первісною батьківщиною ярла Рьогнвальда Кольссона Калі (пом. 1158 р.), доводилася в «реальності» [саґи] (тобто згідно з уявленням про nobless oblige оповідача саги: оскільки Рагнар був героєм par excellence ери вікінгів, він мусив бути спорідненим з головними героями попередніх епох) дочкою головного героя епосу про Нібелунгів Сіґурда Фавнісбані Сігмундарсона та Брюнгільд Будладоттір (вид. Olsen. — C. 135 = англ, переклад M. Schlauch. — С. 226). Вона змінила своє ім’я на Рандалін.

Згідно з Gesta Danorum Саксона Граматика (традиція Скйолдунгів), ім’я матері Гвітсерка було Суанлоґга; вона стала третьою (з чотирьох) жін­кою Раґнара (вид. Olrik та R?der. — С. 255).

²⁶⁶ Згідно з традиціями, яких дотримувався Саксон Граматик (див. прим. 265), та «Окремий сюжет (?attr) про сина Раґнара».

²⁶⁷ Див. с. 76 цього тому.

²⁶⁸ Вид. Gudnason. — С. 49, 51, 57.

²⁶⁹ Ibid. — С. 60.

²⁷⁰ Ibid. — С. 52, прим. 12.

²⁷¹ Ibid. — С. 52—53.

²⁷² Див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 510, 513, та Екскурс V.

²⁷³ Вид. Gudnason. — С. 53.

²⁷⁴ Вид. F. R. Schroder. — C. 116—117. Про Кірялаланд (Карелію) див.: Джаксон Т. Королевские саги. — С. 204—205.

²⁷⁵ Вид. Gudnason. — С. 65.

²⁷⁶ Ibid. — С. 60. Звичайно ж, Кенуґард — це ще не Київ Володимира — Ярослава (980—1054), а фригійський Квентовік (Quentovic); див.: По­ходження Русі. — Т. І. — С. 239.

²⁷⁷ Вид. Gudnason. — С. 62, 65.

²⁷⁸ Ibid. — С. 65. Про назву L?sir див.: Походження Русі. —∙T. І. — С. 333.

²⁷⁹ Вид. Gudnason. — С. 64.

²⁸⁰ Не у виданні Ґуднасона; див.: вид. G. Jonsson. FSN. — Т. 1. — С. 299.

²⁸¹ Вид. Gudnason. — С. 78—79.

²⁸² Ibid. —С. 79.

²⁸³ Flat., вид. Unger та Vigfusson. — Т. 1. — Chria., 1860. — С. 359—362. ^2uFlat., вид. Unger та Vigfusson. — С. 359 = англ, переклад Пальссона—

Едвардса. — С. 143.

²⁸⁵ Ibid. — С. 359 = англ, переклад. — С. 143.

²⁸⁶ Ibid. — С. 360—361 = англ, переклад. — С. 143.

²⁸⁷ Вид. G. Jonsson. — С. 348.

²⁸⁸ Див. с. 392 цього тому.

²⁸⁹ ALG. — Т. 2. —С. 478.

²⁹⁰ Вид. Unger та Vigfiisson. — Т. 1. — Chria., 1860. — С. 346—359.

²⁹¹ Flat., вид. UngerTaVigfusson.—Т. 1. —С. 346 = вид. Wilken. — С. 236.

²⁹² Flat. — Т. 1. — С. 347 = вид. Wilken. — С. 237.

²⁹³ Flat. — Т. 1. — С. 347 = вид. Wilken. — С. 238.

²⁹⁴ Flat. — Т. 1. — С. 353 = вид. WUken.—С. 250; nop. A R. — Т. 1. — С.212.

²⁹⁵ Flat., вид. Unger та Vigfusson. — Т. 1. — Chria., 1860. — С. 275—283 = вид. S. Nordal. — Akranes, 1944—1945. — С. 304—313.

* ²⁹⁶ Flat., вид. Unger та Vigfiisson.—Т. 1.—С. 275; nop. AR. —Т. 1. — С. 234.

²⁹⁷ Flat. — Т. 1. — С. 276—277.

²⁹⁸ Ibid. — С. 277—278; nop. AR. — Т. 1. — С. 234.

²⁹⁹ Ibid.-С. 278.

³⁰⁰ Ibid. — С. 279. Див. с. 381 і 394 цього тому.

³⁰¹ Див. с. 372 цього тому.

³⁰² Вид. G. Johsson. — С. 321 = англ, переклад. — С. 123.

³⁰³ Про подорож Торкілля див.: P. Herrmann. Heldensagen. — С. 583— 608; про подорож Тора до Утґардалокі див.: Edda Snorra Sturlusonar. Codex Wormianus, вид. Finnur Jonsson. — Kbh. — Kria., 1924. — С. 34—41 = англ, переклад J. S. Young. — С. 70—80.

³⁰⁴ Вид. G. Jonsson. FSN, 4. —С. 324—327 = англ, переклад.—С. 125—128.

³⁰⁵ У «Сазі про інґлінґів» Сноррі написано, що вхід до Потойбічного Світу був at Steini — «у великому маєтку Стейн [у Швеції]».

³⁰⁶ Вид. G. Jonsson. — С. 322 = англ, переклад. — С. 123.

³⁰⁷ Ibid. — С. 326 = англ, переклад. — С. 127.

³⁰⁸ Ibid. — С. 328 = англ, переклад. — С. 128.

³⁰⁹ Ibid. — С. 329 = англ, переклад. — С. 128—129.

^3,0 Ibid. — С. 329 = англ, переклад. — С. 129.

^3,1 Ibid. — С. 330 = англ, переклад. — С. 130.

³¹² Див.: Edda Snorra Sturlusonar, вид. E Jonsson.—С. 60, 66 (Vimur), с. 60, 65 (Geirodargardar).

^3.3 Edda Snorra. — С. 66.

^3.4 Вид. G. Jonsson. —'C. 341 = англ, переклад. — С. 138.

^3.5 Ibid. — С. 342—343 = англ, переклад. — С. 139.

³¹⁶ Ibid. — С. 343 = англ, переклад. — С. 139.

^3,7 ALG. — T. 2. —С. 540.

³¹⁸ Існує також окреме видання: Richard Harris. Hjalm?erssaga'. A Scientific Edition, Diss. Univ, of Iova, 1970.

™ ALG.- T. 2. —C. 540.

³²⁰ Вид. G. Jonsson. — C. 179 = вид. Rafn. — C. 453.

³²¹ Ibid. — C. 190 = C. 465. Див. ще: Походження Русі. — T. 1. — C. 690.

³²² Див.: Походження Русі. — T. І. — С. 699; див. також Metzenthin. Die Lander- und Volkernamen. — 1991. — С. 68.

³²³ I_F. _ _τ 26. —С. 10.

³²⁴ Див. с. 442 цього тому.

³²⁵ Siegfried Beyschlag. Konungasogur. — С. 99—111. В «Morkinskinna» доісторичного минулого немає, оскільки опис там починається від тих по­дій, які сталися вже після смерті Олава Святого (в 1030 р.).

³²⁶ Hkr. — T. 1 (IF. — Т. 26). — С. 27 = англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 15.

³²⁷ Тобто до Світйод ін мікла, див.: Hkr. — T. 1 (IF. — Т. 26). — С. 22, та кн. Походження Русі. — T. І. — С. 699.

³²⁸ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 27 = англ, переклад. — С. 15.

³²⁹ Ibid. — С. 27—28 = англ, переклад. — С. 15—16.

³³⁰ Я пропускаю тут станцу Тйодольва.

³³¹ Англ, переклад. — С. 15; див. також с. 406 цього тому.

³³² Hkr. — T. 1 (IF. — Т. 26). — С. 28—29 = англ, переклад. — С. 16—17.

³³³ Я пропускаю тут станцу.

³³⁴ Hkr. — T. 1 (IF. — Т. 26). — С. 35—36 = англ, переклад. — С. 21. Про Дага див.: Beyschlag. Konungasogur. — С. 48—51.

³³⁵ Hkr. — T. 1 (IF. — Т. 26). — С. 36 = англ, переклад. — С. 21. Г олландер перекладає це «у східних краях». Цю фразу тут, проте, треба розуміти або як «в Аустрвеґу», або як «у східних прибалтійських землях».

³³⁶ Вид. G. Storm. — С. 99.

³³⁷ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 37—38 = англ, переклад. — С. 22. Про Аґні див.: Beyschlag. Konungasogur. — Є. 48—51.

³³⁸ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 38—39 = англ, переклад. — С. 22—23.

³³⁹ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 53—54 = англ, переклад. — С. 31—32. Про Оттара див.: Beyschlag. Konungasogur. — Є. 76.

³⁴⁰ Я пропускаю відповідну станцу.

³⁴¹ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 60 = англ, переклад. — С. 34. Про Сьольві див.: Beyschlag. Konungasogur: — С. 76.

³⁴² Я пропускаю відповідну станцу.

³⁴³ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 61 = англ, переклад. — С. 35. Про Інґвара див.: Beyschlag. Konungasogur. — С. 76. Щодо Stein див. с. 403 цього тому.

³⁴⁴ Вид. G. Storm. —С. 101.

³⁴⁵ Цю станцу можна знайти у кн.: Походження Русі. — Т. І. — С. 309.

³⁴⁶ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — C.∙ 62 = англ, переклад. — С. 36. Про Енунда див.: Beyschlag. Konungasogur. — Є. 78—79. Станца Тйодольва да­ється у кн. Походження Русі. — Т. І. — С. 309.

³⁴⁷ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 72 = англ, переклад. — С. 44. Див. також Походження Русі. — Т. І. — С. 189, 253, 254.

³⁴⁸ Ibid. — С. 91—92 = англ, переклад. — С. 57.

³⁴⁹ Про Гаральда Світловолосого див.: Ruth Mazo Karras. Haraldr harfagri («fair hair») Hdlfdanarson // Med. Scand., 1993. — С. 267—268.

³⁵⁰ Hkr. — T. 1 (∕F. — T. 26). — С. 134—135 = англ, переклад. — С. 86.

³⁵¹ Син Рьоґнвальда, ярл Meppy, друг короля Гаральда.

³⁵² Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 123 = англ, переклад. — С. 78—79.

³⁵³ Agrip, вид. F. Jonsson (ASB. — Т. 18). — С. 2. Див. GAL 2: 257.

³⁵⁴ Agrip. — С. 2, прим. 1—6* пор.: ALG. — Т. 2. — С. 257.

³⁵⁵ Hkr. — Т. 1 0F. — Т. 26). — С. 125—127 = англ, переклад. — С. 80— 81; пор. Agrip, вид. F. Jonsson. — С. 3—4.

³⁵⁶ Hkr. — Т. 1 (/F. — Т. 26). — С. 125—127 = англ, переклад. — С. 80— 81. Пор. Agrip, вид. F. Jonsson. — С. 3—4.

³⁵⁷ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 134 = англ, переклад. — С. 85—86.

³⁵⁸ Ibid. — С. 138 = англ, переклад. — С. 88.

³⁵⁹ Ibid. — С. 134—135 = англ, переклад. — С. 86.

³⁶⁰ Див. с. 370 цього тому.

³⁶¹ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 135—136 = англ, переклад. — С. 86— 87. Насправді королева Ґуннгільд була дочкою данського короля Гаральда Синьозуба (пом. бл. 986 р.). Гальвдан Кут відгадав причину, з якої Ґунн­гільд перетворилася в сагах на люту відьму, — як така вона мала мати фін­ське походження... Halvdan Koht. The Old Norse sagas. — New York, 1931. — С. 126—127.

³⁶² Вид. O. Halldorsson. — Т. 1. — С. 8—10 = англ, переклад Дж. Сеф- тона. — С. 5—7.

³⁶³ Вид. F. Jonsson. (SUGNL. — Т. ЗО). — С. ЗО. Пор. AR. — Т. 2. — С. 92.

³⁶⁴ Про Ґлума та його пісні див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 309— 310.

³⁶⁵ Hkr. — Т. 1 (IF. — Т. 26). — С. 140 = англ, переклад. — С. 89—90.

³⁶⁶ Hkr. — Т. 2 (IF. — Т. 27). — С. 425-426 = вад. О. A. Johnsen та J. Hel- gason. — Т. 1.—С. 10—11.

³⁶⁷ Вид. O. Haldorsson.—Т. 1.—C. 10—11 = англ, переклад Дж. Сефтона. — С. 7—8.

³⁶⁸ Про Гакона ґоді див.: Daphne L. Davidson. Hakon go?i («the good») Haraldsson // Med. Scand., 1993. — С. 257—258.

³⁶⁹ Hkr. — T. 1 (IF. — T. 26). — С. 162 = англ, переклад. — С. 103.

³⁷⁰ Ibid. — С. 176 = англ, переклад. — С. 113—114.

³⁷¹ Вид. F. Jonsson. (SUGNL. — T. 30). — С. 31. Пор. AR. — Т. 2. — С. 92.

³⁷² Ibid. — С. 57. Пор. AR. — Т. 2. — С. 92.

³⁷³ Hkr. —Т. 1 (IF.— Т. 26). — С. 213—214 = англ, переклад. — С. 137—

138.,

³⁷⁴ Ibid. •— С. 216—217 = англ, переклад. — С. 139—140.

³⁷⁵ Вид. Bjarni Einarsson (IF. — Т. 19). — С. 95—126.

³⁷⁶ Ibid--C. 103—104.

³⁷⁷ Hkr. — Т. 2 (IF. — Т. 27). — С. 432.

³⁷⁸ Ibid. — С. 433.

³⁷⁹ Вид. В. Einarsson (IF. — Т. 19). — С. 103.

³⁸⁰ Див.: Походження Русі. — Т. I. — С. 310.

³⁸¹ Вид. O. Haldorsson. — Т. 1. — С. 64 = англ, переклад Дж. Сефтона. — С. 44. Пор. AR. — Т. 2. — С. 92—93.

³⁸² Див. с. 279 цього тому.

³⁸³ Про Саксона Граматика та про його дослідження див.: Eric Christi­ansen. Saxo Grammaticus H Med. Scand., 1993. — C. 566—569.

³⁸⁴ Див.: Franz Blatt у Prolegomena до його Saxo Lexicon у Olrik і R?der. Saxonis Gesta Danorum. — Т. 2. — Kbh., 1957. — C. V—XXVII; Paul Herrmann. Erlauterungen zu den ersten neun BUchern der danischen Geschichte des Saxo Grammaticus. — Leipzig, 1901. — 4. 1. — C. 444—492; Franz Blatt. Fra Cicero til Copernicus. — Kbh., 1940. — C. 32—36.

³⁸⁵ Вид. Olrik і R?der. — С. 108—139. Див. також: Joaqin-Martinez Pizarro. Eiriks ?attr malspaka: Some conjectures on the source of Saxo’s Ericus Disertus // Saxo Symposium. — C. IOS—119.

³⁸⁶ Стосовно Інґялдсквадет див.: ALG. — T. 1. — С. 66; Т. 2. — С. 166; A. Olrik. Heroic legends. — С. 15—16, 21—22, 101, 168, 202, 204, 324, 367; Paul Herrmann. Heldensagen. — С. 480. Пор. характеристику, яка дається Всеволодові Ярославичу, князю Київському (1078—1093) в ΠBJΓ. «...I почав він любити молодших дружинників, збирав їх до себе на раду; вони ж стали напоумлювати князя, щоб він одкинув дружину свою старшу, і люди не могли домогтися правди княжої» (Повість минулих літ. Науковий керівник видання Д. С. Лихачов, переказ В. Близнеця. — K., 1982. — С. 137).

Як показав М. Д. Присьолков у своїй Истории русского летописания

XI—XV вв. (Jl., 1940. — С. 18—19), ця лебедина пісня старих воїнів (дру­жинників старої когорти) була написана Янем Вишатичем.

Про Старкада див.: A. Olrik. Heroic legends. — С. 4—6,16,77,171—172, 499; Paul Herrmann. Heldensagen. — T. 2. — С. 417—467 і ALG. — Т. 2. — С. 165—167.

³⁸⁷ Див. с. 378 цього тому.

³⁸⁸ Вид. Olrik та R?der. — С. 203—205; див.: Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 504—509.

³⁸⁹ Ibid. — С. 214—222; див.: Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 534— 552 і с. 389 цього тому.

³⁹⁰ Вид. Olrik та R?der. — С. 230—235; див.: A. Olrik. Heroic legends. — С. 18 (прим.).—С. 25—26,43,346; Herrmann. Heldensagen. — T. 2. — С. 568— 577. Усі традиції про Ерманаріха зібрані й опубліковані в англійському пе­рекладі в G. N. Garmonsway та JacquelineSimpson. BeowulfanditsAnalogies. — London-New York, 1968. — С. 265—285.

³⁹¹ Вид. Olrik та R?der. — С. 238— 247; див.: Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 583—608.

³⁹² Див. с. 253 цього тому.

³⁹³ Вид. Olrikτa R?der. —С. 73, 1.35; 76,1.5; 126,1.3; 127, 1.27; 129,1.16; 134, 1. 2—3; 155, 1.7; 218, 1.2.16; 221, 1.12; 223, 1. 35; 230, 1.8—12; 230,1.30; 232, 1.38; 233, 1.22; 267, 1.22. Див. також: Sclava manus. — С. 214,1.31.

³⁹⁴ Вид. Olrik та R?der. — С. 214,1.29; 223,1.36 (не дається в Покажчику).

³⁹⁵ Ibid. — С. 47, 1.8—9; 1.126, 1.21; 1.208, 1.35—36.

³⁹⁶ Ibid. — С. 230.

³⁹⁷ В історичній частині своєї праці (кн. X—XVI), де назва «Ruscia» згадується лише один раз (вид. Olrik та R?der.—С. 333,1.3), а «Rutheni» — тричі за роки 942—1185 (вид. Olrik та R?der. — С. 308, 1.24; 393, 1.6; 399, 1.29), Саксон описує річкову подорож данського короля Ейріка Свейнссона (1095—1103) через покриту лісами Русь до Константинополя: «Ericus peti- tam navigio Rusciam terrestri permensus itinere, magna Orientis parte trans- cursa, Byzantium veniebat» (вид. Olrik та R?der. — C. 338). Тут вочевидь йдеться про Дніпровський шлях. Ейрік вибрався на прощу до Єрусалима, але помер у дорозі на острові Кіпр.

³⁹⁸ Вид. Olrik та R?der. — С. 105, 107, 129—133; nop. Herrmann. Hel- densagen. — С. 356—360.

³⁹⁹ Ibid. — С. 257, 1.19 (не дається в Покажчику).

⁴⁰⁰ Пор. Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 643—646. Крім того, у Саксоновій «Gesta» вже використовується новий (після 1186 р.) термін для позначення варварів — Blacmanni (вид. OlrikTaRaeder. — С. 191,1. 22—31). Альв, син данського короля Cirapa, знищив їхній флот (насправді ніякого флоту у волохів не було!) в замерзлій вузькій затоці (вид. Olrik та R?der. — С. 190—192). У сагах ми зустрічаємо форму Blqkumannaland. Див.: Похо­дження Русі. — Т. 1. — С. 412—413 та Metzenthin. — С. 12—13.

Безперечно, що назва Blacmanni (волохи) з’являється в історичних джерелах після успішної революції братів Асенів у Дунайській Болгарії (1186 р.). Асени дістали підтримку головним чином від команів (половців) 33 ₃,_3l2 '. та волохів. «Франки» зустріли в них запеклих ворогів під час Четвертого хрестового походу, як можна бачити з мемуарів Жофруа де Вільардуена (бл. 1160—1213 рр.). Див. його «Спогади про хрестові походи», англійський переклад сера Френка Т. Марціелса: Sir Frank T. Marzials. — New York, 1958. —С. 92—95, 101—102, 104, 107—111, 122, 126, 130.

⁴⁰¹ Вид. Olrik та R?der. — С. 390, 1.20—22.

⁴⁰² Ibid.— С. 138, 1.1; 258,1.1—2; 133, 1.6; 135, 1.7.

⁴⁰³ Ibid. — С. 138, 1.1.23; 240,1.4 (ulterior Byarmia), 258, 1.3; nop. Biarm-i (-enses) 30,1.33; 31,1.9—11; 65,1.19; 138,1.23—24; 153,1.36; 228,1.9; р. 257, 1.24—34; 257, 1.38—258, 1.3; 258, 1.26—27.

⁴⁰⁴ Вид. Olrik та R?der. — С. 65,1.19—36. Ісландська форма його імені була Gusir; про нього див. с. 345 цієї книжки.

⁴⁰⁵ Пор. вид. Olrik та R?der. — С. 138—139.

⁴⁰⁶ Вид. Olrik та R?der. — С. 242—243.

⁴⁰⁷ Bi(y)armenses / Biarmi, вид. Olrik та R?der. — С. ЗО, 1.33; 31,1.9—11.

⁴⁰⁸ Ibid.— С. 65, 1.19.

⁴⁰⁹ Ibid.-С. 138, 1.22—23.

^4,0 Ibid. — С. 239—247.

^4.1 Вид. Olrikτa R?der. —С. 24, 1.33; 129, 1.14; 155, 1.6—7.

^4.2 Ibid. — С. 38,1.1—18; 70,1.9; 130,1.27—30, 38—39; 153, 1.23—33; 202, 1.8; 203,1.20—24; 257,1.21; 260,1.23. Пор. Rutenus. Cognomen Regnaldi regis. — C. 217, 1.10—11; R. classis. — C. 130, 1.20—25; R. exercitus. — С.73,1.30; R. gens. — C. 38,1.1; R. rex. — C. 257,1.11—21; Rutenicum bellum. — C. 42, 1.20.

^4.3 Ibid. —C. 38, 1.18—19; 129, 1.18; 132, 1.32; 133, 1.9; 143, 1.2, 28; 153, 1.22—35; 155, 1.10, 16; 203, 1.21; 205, 1.9; 260, 1.18.

⁴¹⁴Ibid.-C. 132,1.24; 133,1.7; 135,1.8; 227,1.28. Пор. Estones.-C. 151, 1.31; 217,1.30. Бетони також згадуються в історичній частині «Gesta Dano- rum». — C. 319,1.6; 477, 1.40—480, 1.16; 541, 1.16. Див. також: Estonica tro- phaea. — С. 315, 1.8. Пор. ПВЛ. — T. І. — С. 13.

^4.5 Ibid. — С. 132,1.24. У Покажчику до цього видання естонська Оландія помилково ототожнена із шведським островом Еланд; nop. Herrmann. Hei­de nsagen. — С. 213 і с. 502 в (Index).

^4.6 Вид. Olrik та R?der. — С. 218,1.2; 233,1.12. Пор. Livicus — прізвисько Ґера, воїна Гаральда — hyldetan. — С. 215,1—6.

^4.7 Sangali: вид. Olrik та R?der. — С. 155, 1.8; Semgalla: вид. Olrik та R?der. — С. 227, 1.29.

⁴¹⁸ Вид. Olrik та R?der, Curetia: C. 132, 1.24 (в Покажчику номер рядка помилково дано як 13; Curetes: С. 23, 1.31; 37,1.5—36; 73,1.33—35; 155,1.7; 217,1.30; 227,1.21; 232,1.30; Curi: С. 257,1.36. Ця назва зустрічається також у історичних частинах: С. 319, 1.6; 478, 1.1 —480, 1.16.

^4,9 Вид. Olrik та R?der. — С. 155, 1.8; 232, 1.30; 257, 1.36. Ця назва зустрічається також у історичній частині: С. 274,1.1—16; 319,1.6. Там також з’являється назва території: Sembia. — С. 274,1.10; 285,1.29—34. Пор. також Sembica trophaea. — С. 315, 1.8. Пор. Ad. Stender-Petersen. La conquete

Danoise de la Samlande et les Vitingi Prussiens. — Varangica—Aarhus, 1953. — C. 43—63.,

⁴²⁰ Вид. Olrik та R?der. — С. 132,1.24.

⁴²¹ Ibid. —С. 155, 1.6—7.

⁴²² За двадцять п’ять миль на південний захід від Ґробіна на річці Барта (сьогоднішня Литва) лежала «шведсько-готландська» колонія Апулія (сучасна Апуоле), яка існувала в один історичний період із Ґробіном (Vita Anskarii: Seeburg), див. Foote та Wilson. The Viking Achievement. — С. 219.

Після падіння Ґробіна на початку IX ст. його місце було зайняте Віскі- автеном у затоці Курланд, попередником сучасної Клайпеди/Мемеля. G. Jo­nes. The Vikings. —Oxford, 1968. — С. 244 і J. Brondsted. The Vikings. — London, 1960. — C. 19—20. Див. також с. 490, 513, 591 і 620 цього тому.

⁴²³ Щодо Tpyco див.: Foote та Wilson. The Viking Achievement. — С. 218, 219, 224, 225 та J. Brondsted. Theyikings. — С. 40, 41, 149, 158—159.

⁴²⁴ Вид. Olrik та R?der. — С. 38, 1.27—35.

⁴²⁵ Ibid. —С. 133.

⁴²⁶ Ibid--C. 133, 1.4—5.

⁴²⁷ Мугуревич Е. С. Восточная Латвия и соседние земли в X—XIII вв. — Рига, 1965. — С. 22—23.

⁴²⁸ Причина, чому Саксон дає прізвисько «Ruthenus» для Regnaldus, розглядається на с. 389 цього тому.

⁴²⁹ Вид. Olrik та R?der. — С. 215, 217. Данам допомагали також Sclavii (західні, балтійські слов’яни) та сакси (Saxones), вид. Olrik та R?der. — С. 217—218.

⁴³⁰ Ibid. —С. 129, 1.14.

⁴³¹ Ibid. —С. 130, 1.38.

⁴³² Ibid. —С. 133, 1.4.

⁴³³ Ibid. —С. 129—130.

⁴³⁴ Див. с. 187, 228, 247 цьогр тому.

⁴³⁵ Вид. Olrik та R?der. — С. 105—107, 112—117, 122, 129—132. В «Сазі про Гервьор» гунського короля звуть Гумлі, його супротивником там ви­ступає Ангантюр III, король Райдґоталанду, який не хотів ділити своєї спадщини із своїм напівбратом, онуком Гумлі (див. с. 378 цієї книжки). В «Історії данів» Саксона Граматика прапрадід Ангантюра, пірат-герой Ангрімус (Анґґрім із «Саги про Гервьор»), епізодично згадується як васал Фротона III.

⁴³⁶ Вид. Olrik та R?der. — С. 130. Головною причиною було те, що кораблям Олімара бракувало оперативної мобільності легких данських су­ден. Саксон пише: «quippe Rutenorum navigia incomposita minusque ob granditatem ad remigium habilia videbantur», вид. Olrik та R?der. — С. 130.

⁴³⁷ Ibid. —C. 133, 1.7.

⁴³⁸ Procul Ruscia, вид. Olrik та R?der. — C. 129, 1.18.

⁴³⁹ Ibid.-C. 132, 1.24.

⁴⁴⁰ Ibid--C. 132, 1.26—27.

⁴⁴∙ Ibid. —C. 132, 1.32.

⁴⁴² Ibid.-C. 132, 1.37—39. •

™ПВЛ. — Т. І.— С. 11—12.

⁴⁴⁴ Див. цей том, с. 425 та Походження Русі. — Т. І. — С. 294—295.

⁴⁴⁵ Див.: Pritsak О. From the Sabirs to the Hungarieas // Studies in Medieval Eurasien History. — № V. — London, 1981.

⁴⁴⁶ Після перемоги Фротон III роздав свої королівства: Олімар одержав (мабуть, знову) Голмґардію (Новгород), Еневові дісталася Кеноґардія (Київ), а Гун II отримав Саксланд (Північну Німеччину). Дімар узяв швед­ські провінції Гельсінгя, Ярнбері (Даларну) та Ямті разом з обома Лаплан- діями. Всі ці королівства мусили сплачувати щорічну данину. Вид. Olrik TaR?der. — Є. 133, 1.3—10.

⁴⁴⁷ Скориставшися з нагоди, яку надала йому війна між шведами й го­тами, васал Фротона III Ерік Дісертус—справжній герой саги — підкорив Швецію. Він одержав її як ленне володіння й був проголошений королем; він також одержав Фіннію та Естонію, але мусив сплачувати щорічну да­нину, вид. Olrik та R?der. — С. 135, 1.7.

Тепер кожен правитель у Східній Європі визнавав верховенство Фро­тона III, за винятком двох: Еґтера, короля Бярмії, та Тенгілля, короля Фіннмаркії, вид. Olrik та R?der. — С. 138, 1.1—2. Коли шведський герой Арнґрім прийшов до Еріка проситися на службу, останній порадив йому завдати воєнної поразки одному з бунтівних правителів, бо така перемога дала б змогу Арнґрімові стати зятем Фротона. Арнґрім прислухався до цієї поради й одружився з дочкою Фротона Офурою, вид. Olrik та Raeder.— С. 137—138.

⁴⁴⁸ Ibid. — С. 24.

⁴⁴⁹ Ibid. — С. 38—39; nop. Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 124— 131.

⁴⁵⁰ Вид. Olrik та R?der. — С. 24, 1.24—29; nop. Ad. Stender-Petersen. La tradition Hellespontiaque chez Saxo. — Varangica—Aarhus, 1953. — C. 199— 216.

⁴⁵¹ Вид. Olrik та R?der. — С. 24; nop. Ad. Stender-Petersen. Die Vardn- gersage als Quelle der altrussischen Chronik. —Aarhus—Leipzig, 1934. — C. 127— 155.

⁴⁵² Вид. Olrik та R?der. — С. 37.

⁴⁵³ Ibid. —С. 38,1.1.

⁴⁵⁴ Фротон I потопив кораблі ворога, звелівши своїм воїнам підкрастися до них і пробити дірки в їх днищах.

⁴⁵⁵ Навколо міста текла глибока річка; Фротон наказав своїм людям викопати канали й відвести її в нове річище. Старе річище пересохло, і місто стало безборонним. Вид. Olrik та R?der. — С. 38.

⁴⁵⁶ Не маючи сили розбити короля Палтіски (Полоцька) Веспасія, Фротон відступив і звелів поширити чутку про свою смерть. Веспасій утра­тив пильність, і після цього дани без особливих труднощів удерлися в місто. Вид. Olrik та R?der. — С. 38; nop. Ad. Stender-Petersen. Die Varangersage. — С. 88.

⁴⁵⁷ Вид. Olrik та R?der. — С. 38, 1.35.

⁴⁵⁸ Навчений гірким досвідом, Гандван звелів повбивати всіх птахів, але Фротон застосував нову хитрість: переодягнувшись жінкою, він увій­шов у столицю ворога й розвідав, як можна вночі відчинити браму. Вид. Olrik та R?der. — С. 38—39; nop. Ad. Stender-Petersen. Die Varangersage. — С. 87.

⁴⁵⁹ Пор. Alfred Holder-a вид. GestaDanorum.— Strassburg, 1886, Index. — С. 678 a, s.v., вид. Olrik та R?der, Index. — С. 571а і Herrmann-a німецький переклад. Heldensagen. — Т. 1, Index. — С. 496 а і карта.

⁴⁶⁰ Див. Manfred Hellmann. Das Lettenland in Mittelalter. — Munster- Kiel, 1954. — С. 202—204.

⁴⁶¹ Zrodla, sagi і Iegendy do najdawniejszych dziejow Polski. — Warszawa, 1960. — С.125—131, 134, 139.

⁴⁶² Янин В. JI. Денежно-весовые системы русского средневековья. — M., 1956. —С. 86.

⁴⁶³ Плетнева С. А. От кочевий к городам. — M., 1967. — С. 28—30.

⁴⁶⁴ Див.: Походження Русі. — Т. I. — С. 263—264.

⁴⁶⁵ Святые Горы, див.: Книга Большому Чертежу [1627] / Вид. К. Н. Сер­биной. — М.—Л., 1950. — С. 64, 65, 75.

⁴⁶⁶ Вид. Olrik та Raeden — С. 153,1.33. Ім’я Флоккус збереглося в скан­динавській традиції як ім’я фінського (-лопарського) правителя Флокі фінаконунґр (див.: Hdlfdanar saga Eysteinssonar, вид. F. R. Schroder (Halle a. d. S., 1917). — C. 116, прим. 21.

⁴⁶⁷ Якщо вірити П. Геррманнові, Вінус Саксона Граматика — це не дав- ньоскандинавський *Vinr («друг»), а радше простежується назад до *vinu, епоніма річки (Західної) Двіни, «livlandisch» Ven або Vena; Вінус символізує вікінґські походи на Схід, і тому Старкатер мусив розпочати свою подо­рож із країни курів, що на річці Двіна. Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 437.

⁴⁶⁸ Вид. Olrik та Raeder. — С. 155, 1.7; див. також с. 227,1.27.

⁴⁶⁹ Ibid. — С. 155,1.9—20; див.: с. 228,1.7. Вісіннус (= давньоскандинав- ському Visinn, пор. с. 565 цієї праці та P. Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 437—438) був чаклуном. Старкатер знайшов спосіб позбавити його чародійної сили, переміг його в битві й убив. Наступними супротивниками Старкатера (тут Саксон, ймовірно, додав до саги витвір власної фантазії) були два велети: один у Візантії (gigas apud Byzantium) на ім’я Танна (вид. Olrik та Raeder. — С.155, 1.21—22; це той самий Танні інн гандраммі з «Hei?arviga saga», nop. P. Herrmann. Heldensagen. —T. 2. — С. 437); другий — у Польщі, богатир, якого дани звали Васце (П. Геррманн пов’язує це ім’я з Ваці, згадуваним у «Сазі про Грольва Пішохода», див.: Heldensagen. — Т. 2. — С. 437, німці — Вільцсе (вид. Olrik та Raeder. — С. 155, 1.24— 25). Звідси й назва добре відомого західнослов’янського племінного союзу — вільці/велетаби; див. с. 631 цього тому.

⁴⁷⁰ Вид. Olrik та Raeder. — С. 155, 1.9—12.

⁴⁷¹ Перша частина цієї назви має варіант hana, вид. Holder. — C. LXIX, 187; вид. Olrik та Raeder. — C. 155, прим. 10. Ihl, безперечно, було або непра­вильно прочитане, або неправильно витлумачене як ∕v∕. Ми розглядаємо варіант vana, керуючись такими міркуваннями. Давньоскандинавські племена мали два протилежні класи богів: as- (множ.. ?sir) і van- (множ. V?nir); вони жили поблизу Tana-kvisl = Tanais (Don/Donec’), який з вище­згаданих причин називався також Vana-kvisl (див. Походження Русі.—Т. І. — С. 282,292,294). Наш автор (або його джерело), ідентифікуючи географічну назву (J)As- в Jassar-Ijqll з ім’ям богів as-, мав певні підстави думати, що наз­вані гори належали до сфери V?nir, і тому схилився до назви (V)AnaQal (1).

⁴⁷² Див.: Caroline Brady. «The Legends of Ermanarichw. — Berkeley—Los Angeles, 1943. —C. 123—147 і P. Herrmann. Heldensagen. —T. 2. — C. 568— 577.

⁴⁷³ Ярмерік утримувався як заручник королем західних слов’ян (гех Slavorum) Ісмаром, вид. Olrik та R?der. — С. 230, 1.30—С. 231, 1.18. До­відавшись про смерть свого брата, короля данів, він зумів утекти і вста­новити своє правління спочатку в Данії, а потім і у Швеції, вид. Olrik та R?der. — С. 231—232.

⁴⁷⁴ Ibid.-С. 232, 1.30—31.

⁴⁷⁵ Ibid. —С. 233, 1.8.

⁴⁷⁶ Ibid.-С. 233—234.

⁴⁷⁷ Про Bicco < Bikki, Becca див.: P. Herrmann. Heldensagen. — Т. 2. — С. 573—574.

⁴⁷⁸ Вид. Olrik та R?der. — С. 233—235. Як пише К. Бреді, «життєвий шлях Ярмеріка має разючу подібність до життєвого шляху Кнута Лаварда, сина Еріка Ейєгода і батька Вальдемара Великого... Кнут Лавард («Пан») очолив похід на Вагрію, але мусив вернутися через напад русів на узбе­режжя Гольштейну; Ярмерік пішов у похід проти народів Сходу, але мусив вернутися через повстання слов’ян... Навіть більше, життєвий шлях і діяльність Ярмеріка також має надзичайну схожість із життєвим шляхом та діяльністю Вальдемара Великого. Більша частина Вальдемарового правління була позначена конфліктом зі слов’янами, що розпочався в 1159 р., коли він вирушив у свій перший похід проти вендів і досяг вершини тріумфу тоді, коли йому вдалося захопити острів Рюґен і зруйнувати великий поганський храм Аркони в 1168 р. Але навіть тоді слов’янська проблема не була розв’язана; 1170 р. став свідком його походу на схід проти естів і жителів Курланду та на Еланд. Ярмерік так само все своє життя воював зі слов’янами; і він також, «придушивши їх на якийсь час, вирушив у похід проти сембів та жителів Курланду й багатьох народів сходу». The Legends OfErmanarich. —С. 138—139.

Хоча всі народи підкорилися Реґнерові, бярми виявилися неспокійни­ми підданими. Застосувавши чари, вони зробили так, що військо Реґнера спочатку мусило терпіти лютий мороз, а потім жахливу спеку. Оскільки вони добре ходили на лижвах, вони виявилися надокучливими та невло­вимими партизанами. В ті нелегкі часи кури та семби розгнівалися за поразку свого суверена. Проте Реґнер не захотів поступитися: він пішов походом на Бярмію вдруге й завдав поразки бярмам. Король (гех) Бярмії спочатку знайшов собі притулок у Матулла, правителя Фіннмьорку (Finmarchiae dux), але Реґнер незабаром вирушив туди й примусив ос­таннього втекти із своєї країни. Правителя Бярмії тоді вбили, а переможець Реґнер звелів поставити пам’ятник із викарбуваним на ньому написом (sic! рунічними письменами?) про свою перемогу, вид. Olrik та R?der. — С. 257, 1.35; 258, 1.29.

⁴⁷⁹ Ibid. — С. 259,1.20; редактори виправили text на: Scithia principalis. Про Вітсерка див.: Походження Русі. — Т. І. — С. 222, 223, 226.

⁴⁸⁰ Вид. Olrik та R?der. — С. 259, 1.20—260, 1.5.

⁴⁸¹ Cuius [Dian I] fιlii Dian [II] et Daxon, olim Ruteni regis filias maritali sorte complexi, impetratis a sacero copiis, Bidentissimospiritupatemaevindictae negotium rapuerunt, вид. Olrik та R?der. — С. 257, 1.11—13.

⁴⁸² Ibid. — С. 260—261. Реґнер тільки-но з’явився в Данії, коли само­званець Гаральд (напівісторичний Гаральд клак, діяв бл. 826 р.) повстав проти нього. Реґнер завдав йому поразки, й Гаральд утік до Майнца просити там допомоги в історичного Луї (Людовіка) Набожного (814— 840). Луї пообіцяв йому свою підтримку за умови, що Гаральд охреститься, і таким чином історичний Гаральд був охрещений 826 р. у Майнці.

* Hkr, З (IF. — Т. 28). — С. 89.

⁴⁸⁴ Gethica, § 117, вид. Е. Ч. Скржинская. — M., 1960. — С. 150: «пат praedicta gens [Heruli], Ablavio historico referente, iuxta Meotida palude inhabitans in Iocis Stagnantibus, quas Graeci ele vocant, Eluri nominati sunt...»

⁴⁸⁵ Varangica. — Aarhus, 1953. — C. 214—216.

⁴⁸⁶ Див.: Походження Русі. — T. I. — С. 96—97.

⁴⁸⁷ Ibid. — С. 556—557.

⁴⁸⁸ Speculum Norrcenum_i 1981. — С. 188—222.

⁴⁸⁹ David Mc Dougall та Jan Mc Dougall у Saga-Book. — T. 21 (1981— 1982). —С. 106—108.

⁴⁹⁰ Vikings in Russia. — 1989 (1991). — С. 2.

⁴⁹¹ Вид. Olson. — С. 1—2 = вид. G. Jonsson. — С. 425—426.

⁴⁹² Очевидно, саґа приписує Еймундові Акасонові пригоди Еймунда Грінґссона, див. с. 166 цього тому; див. також F. Braun. Das historische Russlandimnordischen SchrifttumdesX-XIVJhs. FestschriftE. Mogk. —Halle, 1924. —С. 186—187.

⁴⁹³ Вид. Olson. — С. 2—7 = вид. G. Jonsson. — С. 426—429.

⁴⁹⁴ Вид. Olson. — С. 10 = вид. G. Jonsson. — С. 433.

⁴⁹⁵ Вид. Olson. — С. 17 = вид. G. Jonsson. — С. 434. Згодом його син Свейн Інґварссон також вивчив багато мов, поширених у Аустрвеґу, вид. Olson. — С. 32 = вид. G. Jonsson. — С. 449.

⁴⁹⁶ Вид. Olson. — С. 15 = вид. G. Jonsson. — С. 437.

⁴⁹⁷ Вид. Olson. — С. 31—32 = вид. G. Jonsson. — С. 448.

⁴⁹⁸ Його товаришем був послідовник Інґвара Ґарда-Кетіль, вид. Olson. — С. 32—47 = вид. G. Jonsson. — С. 435—447. Сількісів була вже знайома зі Свейновим батьком Інґваром (вид. Olson. — С. 15, 27, 28 = вид. G. Jons­son. — С. 437,446,447) — це добре відоме скандинавське ім’я, яким нази­вали Єлизавету, дочку великого новгородського правителя Ярослава (пом. 1054 р.) та дружину Гаральда Суворого (пом. 1066 р.). Як пише Адам Бременський (Gesta, вид. W. Trillmich та R. Buchner.—С. 396 [Book III, scholia 84/85]), після смерті Гаральда в 1066 р. Єлизавета («mater Olaphi iuvenis», тобто мати Олава кюррі, короля Норвезького, 1067—1093) вийшла заміж за ΓaκoHa(Haquinus), короля Швеції. Ф. А. Браунові (Кто был Ингвар путе­шественник // Записки Неофилологического общества. —СПб., 1910. — С. 144— 145) вдалося довести, що король Гакон був братом Інгвара. З цього ми можемо бачити, що відомості, які дає нам «Сага про Інгвара», не є завжди фантастичними. Слід вказати лише на одну невеличку неточність: насправді Сількісів вийшла заміж не за Свейна, а за його дядька Гакона.

⁴⁹⁹ У рукописі А; див. вступ Ольсена до його видання, с. LXXV і F. Bra­un. Das historische Russland (див. прим. 492). — С. 187.

⁵⁰⁰ Див. с. 192 цього тому.

⁵⁰¹ Див.: F. Ranke і D. Hofmann. Altnordischer Elementarbuch. — Berlin, 1967. — С. 26.

⁵⁰² Див.: Е. V. Gordon. А п Introduction to Old Norse. — Oxford, 1927.—C. 156. Добре відомо, що Ож’є Ґіслен де Бюсбек (de Busbecq) (1522—1592), фламандський дипломат та імператорський посол у Константинополі, під час своїх мандрів натрапив на громаду готів у Криму, які тоді ще зберегли свою германську мову, і записав їхні діяння.

Див. також: Сыромятников С. Н. Балтийские готы и Гута-сага И Живая Старина. — 1892. — Вып. 1. — С. 25—48.

⁵⁰³ Guta saga, вид. H. Pipping. — С. 62—63 = англ, переклад H. G. Leach. A Pageant of Old Scandinavian. — С. 313.

⁵⁰⁴ Guta saga, вид. H. Pipping. — С. 66, 1.25—26.

⁵⁰⁵ F. Braun. Das historische Russland. — С. 192, прим. 1.

⁵⁰⁶ Guta saga, вид. H. Pipping. — С. 65, 1.14—15. ∣

КНИГА ЧЕТВЕРТА

Романтичні саґи

^, Agnete Loth. Late Medieval Icelandic Romances. — T. 1. — Kbh., 1962. — С. XIL

² У своїй п’ятитомній серії Medieval Icelandic Romances, опублікованій у Копенгагені в Editiones Arnamagnaeanae (Series В. — Т. 20—24), Агнете Лот видала п’ятнадцять доти не опублікованих романтичних саг, що збе­реглися на пергамені, додавши до них досить повні резюме англійською мовою і скромно назвавши своє видання «тимчасовим».

Вона включила туди такі саги (скорочення: LMIR):

Т. 1 (1962). — X, 191 c.: LVlctorsaga ok Bldvus (С. 1—50); 2. Valdimars saga (С. 51—78); 3. Ectors saga (С. 79—186);

Т. 2 (1963). — VIII, 264 c.: 4. Saulussaga ok Nikanors (C. 1—91); 5. Sigurdar saga ?qgla (С. 93—259);

Т. З (1963). —IX, 254с.: 6. Jarlmanns saga ok Hermanns (С. 1—66); 7. Adonias saga (С. 67—230); 8. Sigurdar saga fots (С. 231—250);

T. 4 (1964). — VIII, 206 c.: 9. Vilhjdlmssagasjods(С. 1—136); 10. VHmundar saga vidutan (С. 137—201);

T. 5 (1965). — XII, 242 c.: 11. Nitidasaga (С. 1—37); 12. Sigrgards sagafr?kna (С. 39—107); 13. Sigrgards saga ok Valbrands (C. 109—194); 14. Sigurdar saga Iurnara (C. 195—232); 15. Hrings saga ok Tryggva (C. 233—238).

Серія Йонаса Крістьянссона призначена для критичних текстових пуб­лікацій. Вона друкується у видавництві Handritasofnun islands у Рейк’явіку. На сьогодні там вийшли два томи:

Т. 1. Dinus saga dramblata (1960). — LXIV, 152 с.

Т. 2. Victors saga ok Blavus (1964).—CCXΠ, 52 c. (з довгим есе англійською Ейнара Ол. Свейнссона щодо джерел та характеристик саги).

³ Angevin Britain. — С. 382.

⁴ Ala flakks saga, вид. Lagerholm. — C. Ill (XV, 5).

⁵Ibid.-С. 115 (XVII, 2).

⁶Ibid.-С. 116(XVII, 3).

⁷ Доктор Олафур Галльдрорссон люб’язно подарував мені під час мого перебування в Рейкявіку (літо 1971 р.) виготовлену на ксероксі копію свого рукопису. Я висловлюю йому свою вдячність.

⁸ Angevin Britain. — С. 384.

⁹ Schlauch. Romance. — С. 62.

^,0 SKB₉ papp, fol. № 67. — С. 168.

^,, Ibid.

¹² Angevin Britain. — C. 383.

¹³ B?rings saga₉ вид. Cederschiold. — C. 111.

^,4 Ibid. —C. 111.

^,5 Ibid. —C. 112.

^,6 Ibid. —C. 120.

^,7 Ibid. — C. 98.

*⁸ Ibid. —C. 115.

¹⁹ Ibid. —C. 85, 116—117.

²⁰ Angevin Britain. — C. 384.

²¹ Вид. Tan-Haverhorst. — C. 48—50.

²² Ibid. — C. 59..

²³ Ibid. — C. 84.

²⁴ Angevin Britain. — C. 384.

²⁵ Вид. Loth. — C. «1.

²⁶ Partiam en ver kollum Tyrkland₉ вид. Loth. — C. 81.

²⁷ Ibid. —C. 90.

²⁸Ibid.-C. 109.

²⁹ Flat., вид. Unger та Vigfusson. — T. 1. — Chria., 1860. — C. 29—36.

³⁰ Kurt Schier. Sagaliteratur. — Stuttgart, 1970. — C. 72.

³¹ Saxonis Gesta Danorum_t вид. Olrik та R?der. — С. 91. Див.: Axel Olrik. Kildeme til Sakses Oldhistorie. —T. 2. — Kbh., 1894. — C. 159.

³² Eiriks saga, вид. Rafn. — C. 661.

³³ Schlauch. Romance. — C. 49—52. Про Елюцідаріусдив. ALG. — T. 2. — C. 197—198.

³⁴Вид. Rafn.-C. 667, 671.

³⁵ Angevin Britain. — C. 384.

³⁶ Flores saga, вид. Lagerholm. — C. 123.

³⁷ Ibid.— С. 143.

³⁸ Angevin Britain. — С. 382.

³⁹ Florents saga, вид. Cederschiold. — C. 152.

⁴⁰Ibid.- C. 162.

⁴¹ Angevin Britain. — C. 384.

⁴² English synopsis, вид. A. Loth. — C. 235.

⁴³ Див.: Egils saga, вид. Lagerholm. — C. 1 (5,1) і c. 4 (5, 3).

⁴⁴ English synopsis^ вид. A. Loth. — C. 236.

⁴⁵ Ibid. —C. 236.

⁴⁶ Hrings saga, вид. Loth. — C. 238,1. 10.

⁴⁷ Angevin Britain. — C. 384.

⁴⁸ Вид. Loth. —C. 7.

⁴⁹ Ibid. — C. 20.

⁵⁰ Ibid. — C. 26.

^5, Angevin Britain. — C. 484.

⁵² Schlauch. Romance. C. 183.

⁵³ Riddarasogur, вид. B. Vilhjdlmsson. — T. 2. — C. 137.

⁵⁴ Тобто Вормс, «франкське місто, яке стало столицею Нібелунґів, «ко­ролів Рейну», «королів Вормса», як розповідається в легенді про Бургунд­ську державу, зруйновану гунами біля злиття Майну з Рейном у 437 р. William J. PafT. The Geographical and Ethnic Names in the ?i?riks saga. — Cam­bridge, Mass., 1959. — C. 214.

⁵⁵ Magus saga, вид. Cederschiold. — C. 39.

⁵⁶ Riddarasogur, вид. B. Vilhjalmsson. — T. 2. — C. 141; nop. Schlauch. Romance. —С. 158, 163—164.

⁵⁷ Riddarasogur, вид. В. Vilhjdlmsson. — Т. 2. — С. 373—376, 378, 379.

⁵⁸ Див. с. 472 цього тому.

⁵⁹ Angevin Britain. — С. 383.

⁶⁰ Mirmans saga, вид. Kolling. — С. 152, 158, 164, 166, 173, 190.

⁶¹ Див. с. 378 цього тому.

⁶² Angevin Britain. — С. 384; Erik Wahlgren. Maiden King. — С. 10—13.

⁶³ Nitida saga, вид. Loth. — С. 5.

⁶⁴ Ibid. — С. 6. Про назви Wisinus, Visinn див. с. 428 цього тому.

⁶⁵ Пор. ПВЛ. — T. I. — С. 10, 13, 18.

⁶⁶ Angevin Britain. — С. 383.

*¹ ALG. — Т. 2. —С. 537.

⁶⁸ Remundar saga, вид. Broberg. — С. 245.

⁶⁹ Вид. Broberg. — С. 245—246.

⁷⁰ На протиставлення Малій Вірменії в горах Taypyc та Кілікії, полі­тичному утворенню вірменських колоністів, яке виникло після загибелі Великої Вірменії (1081—1375).

⁷¹ Вид. Broberg. — С. 246.

⁷² Ibid. — С. 294.

⁷³ Ibid. — С. 294, прим.

⁷⁴ Ibid. — С. 303—304, 306—307.

⁷⁵ Angevin Britain. — C. 282.

^7.1 Samsons saga. — вид. Wilson. — С. 31; вид. Vilhjalmsson. — Т. 3. — С. 380.

⁷⁷ Вид. Wilson. — С. 31. У пізнішій версії, що ввійшла до Riddarasogur_i вид. В. Vilhjalmsson. — Т. 3. — С. 391, замість Курланду з’являється Кіря- лаланд, а замість Самланду — Смальонд. Про Смальонд див.: PafT. Na­mes.— С. 168—169.

⁷⁸ Riddarasogur_i вид. В. Vilhjalmsson. — Т. 3. — С. 394.

⁷⁹ Вид. Wilson. — С. 43.

⁸⁰ Ibid.

^8, Ibid.

⁸² Ibid.

⁸³ Ibid. —С. 44.

⁸⁴ Angevin Britain. — С. 384.

⁸⁵ Sigrgards saga fdts_i вид. Loth. — С. 41—42.

⁸⁶ Варіант Тартарарікі. Пор. вид. Loth. — С. 67.

⁸⁷ Вид. Loth. — С. 49. Див. Wahlgren. Maiden King. — С. 7—9.

⁸⁸ Вид. Loth. —С. 63.

⁸⁹ Ibid. —С. 69.

⁹⁰Ibid.-С. 107.

⁹¹ A ngevin Britain. — С. 383.

⁹² Як припускає Loth, Sigurdar saga fots. — С. 233.

⁹³ Вид. Loth. — С. 233—234.

⁹⁴ Ibid. — С. 234.

⁹⁵ Ibid. —С. 236.

⁹⁶ Ibid. — С. 250.

⁹⁷ Див. с. 374 цього тому.

⁹⁸ Angevin Britain. — С. 384.

⁹⁹ Sigurdar saga turnara_i вид. Loth. — С. 229.

¹⁰⁰ Див. с. 302 цього тому.

¹⁰¹ Angevin Britain. — С. 383; див. Wahlgren. Maiden King. — C. 7—9.

¹⁰² Sigurdar saga Pqgla_i вид. Loth. — C. 97.

^,°³ Ibid. — C. 97—98.

^,04 Ibid. —C. 99—100.

¹⁰⁵Ibid.-C. 104—105.

¹⁰⁶ Ibid. — C. 106.

¹⁰⁷Ibid.-C. 112—116.

¹⁰⁸ Ibid. —C. 147.

¹⁰⁹ Ibid. —C. 161—164.

^1,0 Ibid. — C. 228—229.

¹¹¹ Ibid. —C. 229.

^1.2 Ibid. —C. 235.

¹¹³ Ibid. — C. 245—246.

^1.4 Ibid. —C. 247.

^1.5 Ibid. —C. 251.

^1.6 Ibid. —C. 252.

¹¹⁷ Ibid. —C. 252—253.

^1,8 Ibid. —C. 253..

^,,9 Ibid. —С. 254.

¹²⁰ Leach. «Tristan in the North» H Angevin Britain. —C. 168—198; ALG. — T. 2. — C. 502—506.

'^2x ALG. — C. 506: —№15.

¹²² ВиД. B. Vilhjdlmsson. — C. 96—97.

¹²³ Ibid. —C. 140.

¹²⁴ Angevin Britain. — C. 389.

^,25 Вид. Loth. — C. 53.

¹²⁶ Ibid. — C. 15. Король Apκicτpaτ з’являється також у Vilhjalms saga sjo?s (див. с. 461 цього тому; він там представлений як правитель Ермланду, котрий править також великим містом Нініве. — Вид. Loth. — Т. 4. — С. 83, 90 і далі).

¹²⁷ Вид. Loth. — С. 60.

¹²⁸Ibid..

¹²⁹ Angevin Britain. — С. 384.

¹³⁰ Вид. Loth. — С. 2.

^,31 Ibid. — С. 28.

¹³² Angevin Britain. — С. 384.

¹³³ Вид. Loth. — С. 3.

¹³⁴ Ibid. —С. 15.

¹³⁵ Ibid. — С. 19—20.

¹³⁶ Angevin Britain. — С. 384.

¹³⁷ Вид. Loth.-С. 139.

¹³⁸ Ibid. — С. 145.

¹³⁹Ibid.-С. 146.

¹⁴⁰Ibid.— С. 146—149.

¹⁴¹ Ibid.-С. 150.

¹⁴² Див. с. 348 цього тому.

¹⁴³ Вид. Loth -C. 152;

¹⁴⁴ Ibid.-С. 160.

¹⁴⁵ Ibid.-С. 163.

¹⁴⁶ Ibid.-С. 165—171.

¹⁴⁷Ibid.-С. 172.

¹⁴⁸ Ibid.-С. 175.

¹⁴⁹Ibid.-С. 184—185.

¹⁵⁰Ibid.— С. 185.

¹⁵¹ Ibid.-С. 191—193.

¹⁵²Ibid.-С. 195.

¹⁵³ Ibid.-С. 198—199.

¹⁵⁴Ibid.-С. 199—204.

¹⁵⁵ Angevin Britain. — С. 384; див. також Schlauch. Romance. —С. 41,45, 65,87,97,171.

¹⁵⁶ Вид. Tan-Haverhorst. — С. 15. '

¹⁵⁷ Ibid. —С. 1.

¹⁵⁸Ibid.-С. 12.

¹⁵⁹ Див.: Е. О. G. Turville-Petre. Myths and Religion of the North. — New York, 1964; Jan de Vries. Altgermanische Religionsgeschichte. — Berlin, 1956— 1957.

¹⁶⁰ Вид. Tan-Haverhorst. — C. 12. Є також гора (Qall), що називається Аспіс, вид. Tan-Haverhorst. — С. 26, 29.

¹⁶¹ Тут ідеться про «Samsoner saga», див. с. 453 цього тому.

¹⁶² Щодо Серкланду, то цією назвою тут позначена або Волзька Бул- гарія, або Хазарія. Дуже цікавою видається ідея про збройний похід проти Аустрвеґу із Серкланду.

¹⁶³ Вид. Tan-Haverhorst. — С. 15.

¹⁶⁴ Ibid. — С. 12.

¹⁶⁵ Ibid. — С. 18.

¹⁶⁶ Angevin Britain. — С. 164—165; ALG. — Т. 2.—С. 500—501,514—520.

¹⁶⁷ Див.: Мещерский М. А. Древнерусская повесть о взятии Царьграда варягами в 1204 г. // Труды отдела древнерусской литературы. — Т. 10. — М.—Л., 1954. — С. 120—135. Тут слід нагадати про те, що Ганзейська Ліга, яка утворилася в другій половині XIII ст., відкрила свої контори (крамниці, факторії) і в Новгороді, і в Бергені.

¹⁶⁸ Насонов А. Н. (ред.). Новгородская Первая летопись старшего и млад­шего изводов. — Изд-воAHCCCP.—М.—Л., 1950. Предисловие. — С. 5—7.

¹⁶⁹ Ibid. — С. 46—49. Ця оповідь також ввійшла до вид.: Эллинский летописец 2-й редакции. Найдавніший рукопис дійшов до нас від XV ст., див. прим. 167. —С. 123, 133—135.

Історик Ернст Кунік упізнав Дітріха з Берна в цитованому фрагменті, та оскільки він не знав про вік Синодального примірника Новгородського Першого літопису, то вважав, що давня руська легенда про захоплення Константинополя в 1204 р. була перекладом із грецької мови. Кунік не передбачав, що тут ми маємо справу з прямим впливом ганзейської куль­турної сфери на Русь.

¹⁷⁰ Новгородская Первая летопись (ред. А. Н. Насонов). — С. 49 і прим. 2.

¹⁷¹ Про Боніфація Монферратського див.: Charles М. Brand. Boniface of Montferrat // The OxfordDictionary of Byzantium. — T. 1. — New York, Oxford, 1994. — C. 304—305; D. Brader. HistorischeStudien: Bonifaz von Montferrat bis zum Antritt der Krenzfahrt (1202). — Berlin, 1907; L. Usseglio. I marchesi di Montferrato in Italia ed in Orientedurantesecoli XIIeXIII. — 2 τ. — Turin, 1926. Про Боніфація Монферратського під час хрестового походу див. мемуари його товаришів-хрестоносців: Geoffroi de Villehardouin (пом. бл. 1212). Memoirs of the Crasndesby Villehardouinandde Joinville_i переклав Sir FrankT. Marzials. — NewYork, 1958. — С. 11, 15 і далі (—126).

¹⁷²I Маркосъ (marquis) от Рима, въ градЬ Бьрне, идеже бе жилъ поганый злый Дедрикъ; під ред. Насонова. — С. 49, 1.18.

¹⁷³ H. Bertelsen. Pidrikssaga. —Т. 1.—Kbh., 1905; Е. Halvorsen. KLNM. — Т. 3. — 1958. — Стовп. 73—76.

¹⁷⁴ H. Bertelsen. Pidriks saga. — Т. 1. — C. LIL ALG.-T. 2. —С. 514.

¹⁷⁶ «Сама назва Villcina — у так званій «Villcina saga», яка займає третю частину «Саґи про Тідріка», віддзеркалює Два сторіччя воєн між саксами та вілцінами (вільці, вількінами) — слов’янським племенем, про яке дани, не кажучи вже про норвежців, знали мало».

¹⁷⁷ Див. с. 631 цього тому.

¹⁷⁸ Відомості про ці назви зібрані Вільямом Паффом: Willcinn land (С. 216— 219), Frisland (С. 76—77), Hunaland (С.91—107) and Ruzcialand (C. 156—159). The GeographicalandEthnicNames in the ?i?riks saga. — Cambridge, Mass., 1959.

¹⁷⁹ Paff. — C. 89—90.

¹⁸⁰ Вид. Bertelsen.—T. 1. — C. 44. Стосовно цих назв див. ∏aφφa: Sweden (С. 181—183); Skania / Scane (С. 163—164); Seoland / Sioland (С. 165—166); Jutland (C. 111—114); Vindland / Vinnland (С. 220—221).

¹⁸¹ Ibid. — С. 45. Про Pulaemaland / Pulina-Iand див: Paff — С. 147—148.

¹⁸² Ibid. — Т. 1. — С. 45; Т. 2. — С. 62. Див. також: Paff про Grikland (С. 82— 83) і Vngaria (С. 201—202).

¹⁸³ Ibid. — Т. 1. — С. 45; nop. AR. — Т. 2. — С. 455; див. також: Paff: Smalenskia (С. 169—170); див. також: Smalond (С. 168—169); Kiu (С. 117— 118); ?allt?skia (С. 145—146); Holmgar?r (С. 89—90).

^,84 Ibid. —Т. 1. —С. 48.

¹⁸⁵ Ibid. — Т. 2. — С. 86. Див. також Paff: Valterborg (С. 209—210) і Susat (С. 172—175).

¹⁸⁶ Про Bertanga-Iand див. Paff. — С. 35—39.

¹⁸⁷ Вид. Bertelsen. — Т. 2. — С. 211—216.

¹⁸⁸ Ibid. — С. 344—345, 350. Про клан Ільвінґів див. Paff. — С. 227.

¹⁸⁹ Ella Studer. Russischesder Thidreksaga. — Bem, 1931. Це критична ре­цензія на дві важливі публікації: Веселовский А. Н. Русские и Вилтины в саге о Тидрике Бернском (Веронском) // Известия русского языка и словес­ности Императорской Академии Наук. — СПб., 1906. — Т. 11. — Вып. 4; W. Haupt. Zur niederdeutschen Dietrichsaga. — Palaestra. — Т. 129. — Berlin, 1914.

¹⁹⁰ Studer (див. прим. 189). — С. 71—76 (критика праці Веселовського).

¹⁹¹ Ibid. — С. 77—96 («Haupt про сканське військо у Тідрікс сазі»).

^,92 Ibid. —С. 121.

¹⁹³ Взаємини між країною вількінів та басейном Волхова (пізніше Вели­ким Новгородом) мають особливе значення для проблеми походження дер­жавності у Східній Європі. Про це йтиметься в одному з наступних томів цієї праці.

¹⁹⁴ Див.: Klocke F. Aus Soester Vergegenheit // Zeitschrift des Vereins fur die Geschichte von Soest. — T. 42, 43. — 1927.

ЧАСТИНА ДРУГА

СЕРЕДНЬОВІЧНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВКОЛО БАЛТІЙСЬКОГО МОРЯ

І. Єдність країн ареалу

^, Tacitus. Historiarum Iibri, вид. Е. Klostermann (Leipzig, 1960) = Англ, переклад H. Mattingly: TacitusonBritainand Germany. — Baltimore, 1948. — C. 137—138.

² Про долю свевів див.: L. Schmidt. Geschichte der deutschen Stamme. — Т. 1: Die Westgermanen. — Munchen, 1938.

³ Проте зверніть нижче увагу на назву Oceanus Ostrogothorum.

⁴ Gerard Labuda, вид. в Zrodla Skandynawskie і anglosaskie do dziejow Slo- Wiahszczyzny. — Warszawa, 1961. — C. 56—57 (факсиміле). — C. 69 (текст); nop. Kemp Malone. King Alfred’s North: A Study in Medieval Geography I I Specu­lum. — T. 5:2(1930).—C. 139—167, 5 карт. Див. Походження Русі. — Т. І. — С.718.

⁵ Ред. Fr. Kurze у вид.: SSRG. — Hannover, 1895. — С. 126.

⁶ Див. с. 98 цього тому.

⁷ Вид. Werner Trillmich. — С. 230 (1,60: mare Balticum), с. 278 (U schol. 29: «...mare, quod Balticum vel Barbarum dicitur...»), c. 452 (IV. 14: «...Baltici freti...») і далі.

⁸ J. Svennung. Belt und Baltisch; Ostseeische Namenstudien mit besonderer RUcksicht auf Adam von Bremen. — Uppsala, 1953. — C. 75—93.

⁹1. IV. 10, вид. W. Trillmich. — C. 446 = Англ, переклад F. J. Tschan. — C. 193.

¹⁰ Вид. R. Wright. — London, 1937. — C. 121; пор. V. Minorsky. HudHdal- ^tAlam. — London, 1937. — C..181.

^,, Ella Lesser. DerDane Claudius Clausson Swart (Claudius Clavus). — Inn­sbruck, 1909. — C. 108, 110, карта 3.

¹² Ibid.

¹³ Загальна література: Segelbuch fiirdie Ostsee. — Berlin, 1878; Carl Acker­mann. Beitragezurphysischen GeographiederOstsee. — Hamburg, 1883; E. G. Woods. The Baltic Region: A StudyinPhysicalandHuman Geography. — London, 1932; Thomas Herdman and William Richard Mead. s. v. «Baltic Sea» у Encyclopaedia Britannica, 1966. — T. 3. — C. 54—56.

¹⁴ Carl Ackermann. Beitrage. — C. 244.

^,5 Ibid. —C. 174—175.

^,6 Ibid. —C. 175.

¹⁷ Про схожість та різницю між значеннями слів «haff» і «лагуна» див.: Rudolf Liitgens. «Kiistentypen und Hafen» в: Diegeographischen Grundlagen und Probleme des Wirtschaftslebens. — Stuttgart, 1950. — C. 76—85.

¹⁸ Die geographischen Grundlagen. — C. 81.

¹⁹ Herbert Jankuhn. Haithabu. Ein Handelsplatzder Wikingerzeit, 4-τe вид. —

Neumiinster, 1963. — C. 156—158. ’

²⁰ Erik Arup, у Axel Nielsen (вид.). Danische Wirtschaftsgeschichte. — Jena, 1933. —С. 34—36.

²¹ Цю етимологію підтверджує факт, що Frisch-«Haff» і «Nehrung» проти­ставлені Kursch∙ і «Nehrung». Навряд чи може бути якийсь сумнів у зв’язку прикметника Kursch- з етимоном Согі/Кигі.

²² Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — Berlin, 1961. — С. 66, 80, 90.

²³ Adam von Bremen. Gesta_i вид. W. Trillmich. — Berlin, 1961. — С. 450. ²⁴Ibid.-С. 434.

²⁵ Vita Anskarii_i вид. W. Trillmich. — С. 36.

²⁶ Adam von Bremen. Gesta. — С. 434.

²⁷ Alfred, вид. Gerard Labuda в Fontesseptentrionales. —Т. L-Warszawa, 1961. —С. 69.

²⁸ Ibid. — С. 69 = Англ, переклад Joseph Bosworth. KingAlfred^tSAnglo-Saxon Version of the Compendious History of the World by Orosius.-—London, 1859. — C. 50—51.

²⁹ Adam von Bremen. Gesta_i вид. W. Trillmich. — C. 434.

³⁰Ibid. — C. 436.

³¹ Ibid.

³² Ibid. —C. 440.

³³ Ibid. — C. 480.

³⁴ Ibid.

³⁵ Ibid. — C. 452.

³⁶Ibid.-C. 442.

³⁷Ibid.-C. 464.,

³⁸ Ibid. — C. 230: «Birka est OppidumGothoruminmedioSueoniae positum», c. 452: «Gothi habitant usque ad ?irkam»; c.464:«Ostrogothia... usque ad Birkam».

³⁹ Vita Anskarii_i вид. W. Trillmich. — C. 86.

⁴⁰ Adam von Bremen. Gesta_i вид. W. Trillmich. — C. 230.

⁴¹ Ibid. —C. 460.

⁴²Ibid.-C. 480.

⁴³ Ibid. — C. 460.

⁴⁴ Ibid. — C. 252.

⁴⁵ Ibid. —C. 252, 254.

⁴⁶ Ibid. — C. 254.

⁴⁷ Ibid.

⁴⁸Ibid.-C. 436.

⁴⁹Ibid.-C. 155.

⁵⁰ Ibid. = англ, переклад F. J. Tschan. — New York, 1959. — C. 187.

⁵¹ Місто в гирлі річки Мез.

⁵² У Девонширі поблизу Дартмута й на південь від Плімута.

⁵³ JIa Корунья, порт Сантьяго-де-Компостела в іспанській провінції Га­лісії.

⁵⁴ Скандинавською назвою протоки Гібралтар була: Njqrvasund.

⁵⁵ Стародавній фінікійський порт Akko нині невеличке ізраїльське пор­тове містечко поблизу Яффи. Акру завоював Балдуїн І, єрусалимський ко­роль, 497 р. гіджри (1104 р. н. е.). 583 р. гіджри (1187 р. н. е.) її відвоював Салаг-ад-дін ($alab ad DIn). Після дворічної облоги християни 1191р. від* воювали місто, але через сотню років (690 р. гіджри/1291 р. н. е.) його знову захопили мусульмани.

⁵⁶ Einhard. Vita Karoli Magno₉ вид. G. Waitz. — Hannover—Leipzig, 1905. Англ, переклад Samuel Е. Turner. — Ann Arbor, 1960. — С. 37.

⁵⁷ ПВЛ. — Т. 1. —С. 10.

И. Данія

¹ Загальні праці:

SalmonsensKonversatiosleksikon_t вид. Chr. Blangstrup.—Т. 1—26. — Kbh., 1915—1930; Hagerup^fS Illustrerede Konversatiosleksikon, вид. P. Engelstoft.- Т. 1-Ю. — Kbh., 1948—1957.

Daniel Brun. Danmark, Iandogfolk: Historisk-Iopografisk-Statistiskhaandbog. — Т. 1—5. — Kbh.—Oslo, 1919—1921; H. L. Darsby та ін., вид. Danmark, Janu­ary, 1944; Naval Intelligence Division. — Cambridge, s. d., XVI, 611 c.

Danmarkfor og пи, вид. Johannes Brondsted та ін. — T. 1—6 (1—3: Jylland; 4—6: Kobenhaven og 0eme). — Kbh., 1952—1957.

Kulturhistoriskleksikon for Nordiskmiddelalderfra Vikingetid til reformationstid (скороч. KHL).—T. 1—22. — Kbh., 1956—1978; Nordisk Kultur_t вид. J. Bron- dum-Nielsen та ін. — T. 1—ЗО. — Stockholm—Oslo—Kbh., 1931—1956.

Джерела, документи і збірники матеріалів:

Diplomatarium Danicum, вид. LauritzWeibullTa Niels Skyum-Nielsen. Divisio 1. — T. 1 [—1053]. — Kbh., 1975; т. 2 [1053—1169]. — Kbh., L963; т. 4 [1200— 1210]. — Kbh., 1958; Repertorium Diplomaticum Regni Danici Mediaevalis, вид. Kristian Erslev. Перша серія.—T. 1 (1085—1350).—Kbh., 1894—1895; Regesta diplomatica historiae Danicae. Index Chronologicus diplomatum et Iitterarum historiam Danicam inde ab antiquissimus temporibus usque ad annum 1660 il- Iustrantium... — T. 1—7. — Kbh.,,1847—1907.

Scriptores rerum Danicarum medii aevi, вид. J. Langebek.—T. 1—9. — Kbh., 1772—1878; Scriptores minores historiae Danicae medii aevi_t вид. M. C. Gertz. — T. 1—2. — Kbh., 1917—1922,

Пор. також: Rimbert. Vita Anskarii', Adam von Bremen. Gesta∖ Saxo Gram­maticus. Gesta, а також франкські та германські хроніки.

Основна історична література та спеціальні розвідки:

Aksel Е. Christensen. Vikingetidens Danmark. Paa Oldhistorisk baggrund. — Kbh., 1969. — 308 c., 1 карта; Johannes Brondsted. Danmarks Oldtid_t 2-ге до­опрацьоване вид. — T. 1—3. — Kbh., 1958—1960; (Politikens) Danmarks Historic, вид. John Danstrup та Hal Koch. T. 2: Normannertiden, 600—1060, — Kbh., 1963; Т. 3: Hal Koch. Kongemagt og Kirke 1060—1241. — Kbh., 1963.

Roar Skovmand. De danske Skattefund fra Vikingetiden og den ?ldste mid- delalder indtil Omkring 1150 (= скороч. DedanskeSkattefund). — Kbh., 1942. — 275 c.; I—XIV: Резюме французькою мовою.

J. Brondsted. Danmarks handelsliv і Oldtiden HNordisk Kultur. — T. 16: Handel och samferdsel (1934). — C. 6—26; Aksel E. Christensen. Danmarks handel і Middelalderen H NK.—T. 16.—С. 108—127; AkselE. Christensen. Dansktorve — og markedsv?sen і Middelalderen // NK — T. 16. — С. 181—190; J. T. Lundbye. Danmarks veje і Oldtid og Middelalder // NK — T. 16. — С. 200—216.

² Brit. Museum. Cottonian Mss. — P. 47268, f. 13v = вид. Gerard Labuda. Zrodla Skandyruxwskie і anglosashe do dziejow Slowianszczyzny. — Warszawa, 1961. — С. 54 = факсиміле, с. 69.

³ Вид. Е. Ч. Скржинская. Йордан о происхождении и деяниях гетов. Getica. — М, 1960. — С. 134.

⁴ Venanti Honori Clementiani Fortunati Presbyteri Italici Opera poetica, вид. Fridericus Leo // Carminum_i liber IX, 1, in Monumenta Germaniae Historica-. Auctores antiquissimi. — T. 4. — Berlin, 1881. — С. 203, 1,71.

⁵ Anonymus ofRavenna. Cosmographia. Eine Erdbeschreibung um das Jahr 700, вид. J. Schnetz. — Uppsala, 1951.

⁶ Ermold Ie Noire. PoemesurLouis Ie Pieux et epitres auroi Pepin, вид. Edmond Faral. — Paris, 1932. — С. 144 (кн. 4,1, 1893: Deni).

⁷ Peter Foote та David M. Wilson. The Viking Achievement. — London, 1970. —C. 9.

⁸Ibid.-C. 10.

⁹ НПЛ, ред. A. H. Насонов. — M.-JI., 1950. — C. 22—23.

¹⁰ Ibid. — C. 91. Див. також: Ad. Stender-Petersen. «Det russiske navn for Danmark». Festskrift til Peter Skautrup. — Aarhus, 1956. — C. 67—71.

^,, Джерела до історії давньоданських династій та обговорення їх див. на с. 216.

¹² Hkr, вид. В. Adalbjamarson. — T. 1 (=∕F, 26). — С. 259 = англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 166.

¹³ Див. C. G. Schultz. Aggersborn, Vikingelejren ved LimQorden // Fra Natio- nalmuseets Arbeidsmark (1949). — С. 91—108.

¹⁴ Aelnoth. Gesta Swenomagni Regis et filionun eiusetc., вид. M. C. Gertz ZZ Vitae Sanctorum Danorum. — Kbh., 1908—1912. — С. 105—106.

¹⁵ R. Skovmand. De danske Skattefund. — С. 15, 46.

^,6Ibid.-С. 47, 15.

^,7 Ibid. —С. 15, 56.

¹⁸ Hkr, вид. В. Adalbjamarson. — Т. 2 (= IF, 27). — С. 12 = англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 250.

¹⁹ R. Skovmand. De danske Skattefund. — С. 72, 15.

²⁰ P. H. Sawyer. The Age of the Vikings. —London, 1962. — C. 86.

^2, R. Skovmand. De danske Skattefund. — C. 78, 15.

²² Ibid. —C. 79—81, 15.

²³ Див.: Olaf Olsen. Fyrkat, the Viking Camp near Hobro. — Kbh., 1959.

²⁴ Див. розділ про рунічні написи у І томі, с. 347 і далі.

²⁵ R. Skovmand. De danske Skattefund. — С. 65—66, 15. ²⁶Ibid.-С. 66, 15.

²⁶^^a ∏op.: Det gamle Konges?de Jelling. Vejle Amts historiske Samfunds fest- skrift. — Kbh., 1955; Einar Dyggve. JellingkongernesMindesmcerker. — Kolding, 1956.

²⁷ Див.: Peter Foote таDavidM. Wilson. The VikingAchievement.—London, 1970. — С. 299—303.

²⁸ Herbert Jankuhn. Haitabu: Ein Handelsplatz der Wikingerzeit, 4-τe вид. — Neumiinster, 1963. — 292 с.

²⁹ Пор.: Holger Arbman. The Baldringe Hoard // Meddelanden fran Lunds Universitets Historiska Museum. — Lund, 1946.

³⁰ Johannes Brondsted. The Vikings (Penguin Books). — Baltimore, Maryland, I960. —C. 182.

³¹ R. Skovmand. De danske Skattefund. — C. 88, 15.

³² Див. розділ про географічну літературу у І томі, с. 395 і далі.

³³P. Norlund. Trelleborg. (NordiskeFortidaninderIV:!). — Kbh., 1948; Olaf Olsen. Trelleborg-Problemer HScandia.—Т. 28. —1962. — С. 92—109; Sidney L. Cohen. Viking Fortresses of the Trelleborg Type. —Kbh., 1965. — 104 c., 22 пл.

³⁴ R. Skovmand. De danske Skattefund. — C. 113, 15.

³⁵ Про Ha?-Bar?s див. том I. — С. 187—188.

³⁶ R. Skovmand. De danske Skattefund. — С. 113, 115.

³⁷ Ibid. —С. 108, 15.

³⁸ Ibid. —С. 106, 15.

³⁹ Adam von Bremen. GestaHammaburgensisecclesiaePontificum, вид. W. Trill- mich. — Berlin, 1961. — C. 440, 442 = англ, переклад F. J. Tschan. — New York, 1959. —C. 190.

⁴⁰ R. Skovmand. De danske Skattefund. — C. 94, 15.

^4, Ibid. —C. 95—98, 15.

⁴² Ibid. —C. 14—15.

⁴³ Ibid. — C. 169; знайдено в Еспінґе.

⁴⁴ Adam von Bremen. Gesta, вид. W. Trillmich. — C. 442 = англ, переклад F. J. Tschan. — С. 191.

⁴⁵ Knytlinga saga, вид. Carl af Petersens та Emil Olson (SUGNL. — T. 46). — Kbh., 1919. —С. 75.

⁴⁶ Adam von Bremen. Gesta, вид. W. Trillmich. — С. 442 = англ, переклад F. J. Tschan. — С. 191.

⁴⁷ Див. с. 224 цього тому.

⁴⁸ R. Skovmand. De danske Skattefund. — С. 118.

⁴⁹Ibid.-С. 127.

⁵⁰Ibid.-С. 128.

⁵¹ Ibid.-С. 124.

⁵² Вид. Carl af Petersens та Emil Olson. — С. 79—81 ; пор.: Adam ѵоп Bremen. Gesta, вид. W. Trillmich. — С. 442 = англ, переклад F. J. Tschan. — С. 191.

III. Норвегія

¹ Загальні праці:

Aschehougs Konversasjons Leksikon.—T. 1—15. — Oslo, 1939—1957, додат. — Oslo, 1952; Jens Edward Kraft. Topografisk Statistisk beskivelse over kongeriget Norge, 2-ге вид. — T. 1—3. — Oslo, 1838—1840; Norway. Great Britain Naval Intelligence Division. — T. 1—2.—London, 1942—1943 (Geographical Handbook

Series, В. R. 501,501 A); Ronald G. Popperwell. Norway. — London, 1972; Anders Hagen. Norway. — London, 1967.

P. A. Munch. H is t or isk-geOgrafisk Beskrivelse over kongeriget Norge і Mid- delalderen. —Oslo, 1849.

Пор. також: Nordisk Kultur. — T. 1—30.—Stockholm—Kbh.—Oslo, 1931— 1956; KHL. — T. 1—22. — Kbh., 1956—1978.

Джерела, документи і збірники матеріалів:

Diplomatarium Norvegium, вид. Chr. C. A. Langeта ін. — Т. 1. — Oslo, 1847; Regesta Norvegica. Kronologisk fortegnelse over dokumenter Vedkommende Norge. Nordm?nd og den Norske kirkeprovjns.—T. 1 (991—1263), вид. Gustav Storm. — Oslo, 1898; Norske Middekdderdokumenter, вид. Sverre Bagge та ін. — Bergen— Oslo-Tromso, 1973. — 534 с.

Monumenta Historica Norvegice. — Т. 1. Latinske Kildeskrifter til Norges His­toric і Middelalderen, вид. Gustav Storm. — Oslo, 1880.

Frederick Metcalfe. Passio et miracula beati Olaui [авторства Eysteinn Erlendsson, пом. 1188]. — Oxford, 1881.

Основна історична література і спеціальні праці:

Norges historic Jremstillet for det Norske folk, вид. Alexander Bugge, E. Hertz- berg, Oscar Albert Johnsen та ін.—T. 1:1: Tidsrummet indtil ca. 800, вид. Alexander Bugge. — Oslo, 1912; T. 1:2: Tidsrummetca. 800—1030, вид. AlexanderBugge. — Oslo, 1910; T. 2: LTidsrummet 1030— 1103, вид. Ebbe HertzbergTa Alexander Bugge. — Oslo, 1915; T. 2:2: Tidsrummet 1103—1319, вид. AlexanderBugge. — Oslo, 1916; Lαrr∕o∕fo historia, вид. Thorleif Dahl.—T. 1: Forhistorisk tid Ogvikingtid, автори Anders Hagen та Charles Joys.—Oslo, 1962; T. 2: Hellig Olavs arv, автор Charles Joys. — Oslo, 1962; T. 3: Frastorhetstid til unionstid 1387, автор Charles Joys. — Oslo, 1963; A. Holmsen.Norges Historic. Fra de eldste tider till 1660. — Oslo—Bergen, 1961 ; K. Gjerset. A History of Norwegian People. — T. 1—2. — New York, 1927— 1932; K. Larsen. A History of Norway. — Princeton, 1948.

Norsk Middelalder. Utvalgte avhandlinger forKistoriestudiet, вид. A. Holm­sen. — Oslo, 1966; Per Sveas Andersen. Samlingen on Norge og kristningen av Iandet 800—1130. — Bergen, 1977; Knut Helle. Norgeblir en stat 1130—1319. — Bergen, 1974.

K. Maurer. Die Bekehrung des Norwegischen Stammes zum Christentum. — T. 1—2. — Miinchen, 1855—1856; W. Seegriin. Das Papstum und Skandinavien bis zur Vollendung der nordischen Kirchenorganisation. — Neumunster, 1967.

B. Hougen. Handelsforbindelser і Norge inntil tiden omkring 600 e. Kr. // NK — T. 16. — C. 27—98; J. Petersen. Handel і Norge і Vikingtiden // NK — T. 16. — С. 39—48; О. A. Johnsen. Norges handel og skibsfart і middelalderen. // NK — T. 16.—С. 128—147; S. Steen.Veiene og Ieden і Norge./WK.—T. 16. — С. 217— 228; S. Steen. Fartoier і Norden і middelalderen. // NK. — Т. 16. — С. 282—300.

² Esther М. Metzenthin. Die Lander- und Volkernamen іт Altislandischen Schrifttum. — Bryn Mawr, 1941. — С. 73—76.

³ Peter Foote та David М. Wilson. The Viking Achievement. — London,

1970. — С. 36. _t

⁴ Hkr_t вид. В. Adalbjamarson. — T. 2 (= IF, 27). — С. 183—188 = англ, переклад Lee М. Hollander. — С. 369—373.

⁵ Див. том І цієї праці. — С. 411.

⁶ Ред. Е. Ч. Скржинская. — M., 1960.—С. 134. Пор: Gwyn Jones. A His­tory of the Vikings. — Oxford, 1968. — C. 45, прим.

⁷ Herbert Jankuhn. Haitabu, 3-тє вид. — Neumunster, 1963. — C. 20—21.

⁸ Hkr, вид. B. Adalbjamarson. — T. 1 (= ZF, 26). — C. 74—77 = англ, пе­реклад Lee M. Hollander. — С. 44—47.

⁹ Charlotte Blindheim. Kaupang. Markedplassen і Skiringsaal. — Oslo, 1953; Charlotte Blindheim. The Market Place in Skiringshal // Acta Archaeologica. — T. 31. — Copenhagen, 1960. — C. 83—100.

У Гоні поблизу Каупанга, десь за 35 миль на південний захід від Осло, 1834 р. виявлено важливу знахідку: «Вона складається з двадцяти монет, пристосованих правити за прикраси, і це свідчить, що скарб заховано після 852 р., дати карбування найновішої монети, але, мабуть, не набагато піз­ніше, бо й ця монета, і друга, найновіша після неї монета — динар, викар- буваний 234 мусульманського року гіджри (між серпнем 848 і липнем 849 р.), — не дуже й потерті. Цей скарб прикметний не тільки тим, що він дуже давній (більшість знахідок золотых монет належать до пізньовікінґ- ського періоду), а й тому, що дуже великий. Він містить 5,5 фунта золота (2500 г), тоді як наступний найбільший скарб із Вестер-Ведстеда поблизу Рібе в Данії важить утричі менше (749 г).» P. H. Sawyer. The Age of the Vikings. — London, 1962. — C. 85—86.

¹⁰ Peter Foote та Dfivid M. Wilson. The ViJdng Achievement. — C. 295—298. ¹¹Ibid.- C. 232—256.

^,2 Ibid. — C. 307—311.

¹³ Chronicon Engolismense_i вид. G. H. Pertz//MGHSS. —T. 16. — C. 486 = Chronicon Aquatanicon_i вид. G. H. Pertz // MGH SS. — T. 2. С. 253.

¹⁴ Hkr₉ вид. В. Adalbjamarson. — Т. 2 (= IF₉ 27). — С. 157 =англ. переклад Lee M. Hollander. — С. 350. Про Конунгагеллу див.: Nils Lagerholm. Kungahalla // Fv. — Т, 54 (1959). —С. 137—143.

¹⁵ Див. с. ЗОЇ цього тому (Laxdcela saga).

¹⁶ H. Christie. Old Oslo // MedievalArchaeology. — T. 10 (1966). — C. 45—58.

¹⁷ Вони, певне, брали участь у торгівлі мечами. Про Скільвінгів див. Походження Русі. — T. І. — С. 179, 494.

Прикметно, що більшість європейських мечів IX—X ст. знайдено в Норвегії (бл. 2500 шт.), здебільшого в південно-західній частині країни. Див.: J. Petersen. De norske Vikingesverd. — Oslo, 1919; пор.: А. Н. Кир­пичников. Древнерусское оружие. — T. 1. — M.—JI., 1966. — С. 19.

¹⁸ Hkr₉ вид. В. Adalbjamarson. — Т. 3 (= IF₉ 28). — С. 204 = англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 665.

¹⁹ Christian Koren Wiberg. Det tyske Kontor і Bergen. — Bergen, 1899; Hanseaterne og Bergen. — Bergen, 1932.

²⁰ Див. τ. I цієї праці. — С. 448.

²¹ Hkr₉ вид. В. Adalbjamarson. — T. 1 (= /F, 26). — С. 315—317 = англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 206—207; T. 2 (= /F, 27). — С. 177—181 = Англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 365—367; пор.: Peter Foote та David M, Wilson. The Viking Achievement. — С. 418.

²² Nidaroserkebispestologbispesete 1153—1953(Oslo, 1955); Arne Odd Johnsen.

Studier vedr0rende Kardinal Nicolaus Brekespears Iegasjon til Norden. — Oslo, 1945.

²³ Hkr₉ вид. B. Adalbjamarson. — T. 3 (= IF₉ 28). — C. 204—205 = англ, переклад Lee М. Hollander. — С. 665.

²⁴ Див. с. 286 цього тому.

²⁵ Див. с. 704 цього тому.

²⁶ Див.: Sverre Steen. Veiene og Ieden і Norge HNK —Т. 16. — С. 217—228, з картою; Oscar Albert Johnsen. Norges handel og skibsfart і Middelalderen // NK — Т. 16. — С. 128—147.

²⁷ Peter Foote та David М. Wilson. The Viking Achievement. — C. 39.

IV. Швеція

¹ Загальні праці:

Svensk Uppsalagsbok, вид. Gunnar Carlquist та Josef Carlsson. — Т. 1. — 32. —Malmo, 1947—1955.

Johan Q∖nnchwr Skaneland. — T. 3 (1908—1909). — C. 171—225. _t

¹⁰ H. Arbman. In Situne Dei //Sigtunafornhems arsbok — Sigtuna, 1942; E. Flo- derus. Sigtuna. Sveriges dldsta medeltidsstad. — Uppsala, 1941; B. Ambrosiani. Birka—Sigtuna—Stockholm: Ett diskussionsinlagg// Tor. — Uppsala, 1957.

¹¹ їхні назви були такі: Сімбо-гундаре, Ac-r., Торс-Акірс-г., Ланггунд-г., Трьоґбо-г.

¹² Див. прим. 4.

¹³ Див. прим. 6.

¹⁴1, можливо, так звана Egentlige Finlandy Південно-західній Фінляндії з центром Або/Турку (див. розділ про Фінляндію в цьому томі).

¹⁵ Див. т. І цієї праці, с. 69.

¹⁶ Подробиці див.: Походження Русі. — T. І. — С. 377—383, 427—436, 442—445, 460, 461, 479^488, 932—934.

¹⁷ НПЛ, ред. А. Н. Насонов. — С. 39; пор.: Очерки истории СССР: период феодализма IX—XVвв. — T. I, ред. Б. Д. Греков, Л. В. Черепнин, В. Т. Па- шуто. — M., 1953. — С. 691.

¹⁸ Peter Foote та David М. Wilson. The Viking Achievement. — С. 28, 184.

¹⁹ Johannes Brondsted. The Vikings. — Baltimore, 1965. — С. 102.

²⁰ Peter Foote та David М. Wilson. The Viking Achievement. — C. 28.

²¹ Пор.: S. Tunberg. Gotarnas rike. — Stockholm, 1940; Carl Otto Fast. Det dldsta Gotalands Historia. — Stockholm, 1931; J. E. Forssander. Om Svear och Gotar // Svensk Historisk Tidskrift. —T. 62.—Stockholm, 1942. — C. 428*^-438;

K. Stjerna. Svear och Gotar under Folkvandringstiden // Svenska fornminnesjo- reninges tidskrift.

²² Продуже складні династичні проблеми Свіїв та Ґаутів навіть у вчасно істо­ричні часи див. PeterSawyer. TheMakingofSweden_i Alingsas, 1988. — С. 21—40.

²³ Див. т. L- С. 173—174.

²⁴ Подробиці див. Походження Русі. — T. І. — С. 353,401.

²⁵ Див.: E. Kunik. Kritische Bemerkungen zu den Rafn’schen Antiquites Russes und dem Kruse’schen Chronicon Nordmannorum: 1 ster Beitrag // Melanges Russes. — T. 1. —C∏6., 1849—1851. —C. 265—273.

²⁶ Подробиці див. у І томі, с. 445.

²⁷ Adolf Schiick. Sveriges vagar och Sjolederunder fomtid och medeltid // NK — Т. 16. — С. 229—255,1 карта.

²⁸ Peter Footeта David М. Wilson. TTze Viking Achievement. — С. 137; Gosta Hasselberg. Eriksgata // KHL. — Т. 4. — Oslo, 1959. — Стовп. 22—27.

V. Готланд

¹ А. Марков. Топография кладов восточных монет. — Спб., 1910. — С. 62. —№13.

² Див.: Marten Stenberger. Die Schatzfunde Gotlandsder Wikingerzeit. — T. 1. — Stockholm, 1958; т. 2. — Lund, 1947.

³ J. Nihlen та G. Boetius. Gotlandska gardar och byar under aldre jarnalder // Studier till belysning av Gotlands aldre Odlinshistoria. — Norrkoping, 1933; Hugo Nilsson Yrwing. Gotland under Aldre Medeltid. — Lund, 1940; Birger Nerman. Die Verbindungen zwischen Skandinavien und dem Ostbaltikum in der jungeren Eisenzeit. — Stockholm, 1929; Birger Nerman. Swedish Viking Colonies on the Baltic // Eurasia Septentrionalis Antiqua. — Helsinki, 1934. — C. 9:357—380; Gotlands Handelpa Vast-Ryssland under 1000-talet. — Riga, 1929; Adolf Schiick. Gotlands Stellung innerhalb des Schwedischen Reiches // Conventus Primus Histo- ricorum Balticorum [1937]; Acta et relata. — Riga, 1938. — C. 251—259.

⁴ Matts Dreijer. Hduplinge, Kaufleute und Missionare im Norden vor Tausend Jahren. — Mariehamn, 1960. — C. 97—99.

⁵ Джерела і подробиці дів. у розділі «Закони» в т. І, ч. 4 цієї праці.

⁶ Джерела і подробиці див. у розділі «Рунічні написи» в т. І, ч. З цієї праці.

⁷ Див. прим. 5.

⁸ Та церква стала кафедральним собором Вісбю. Див.: Hans Wahlin. Visby and the Glory that was Gotland, 2-ге вид. — Stockholm, 1938. — C. 42—48.

VI. Фінляндія

¹ Загальні праці:

Uusi tietosanakirja, вид. Veli Valpola та ін. — T. 1—24. — Helsinki, 1961— 1966; Iso tietosanakirja, вид. Jaakko Forsman та ін. — T. 1—15. — Helsinki, 1931—1939; Додаток: T. 1—2. — 1957—1958. Finland and Its Geography, вид. Raye R. Platt. — NewYork—Boston—Toronto, 1955, XXV, 510c.; Y. H. Toivonen, Erkki Itkonen, Aulis J. Joki. Suomenkielenetymologinensanakirja. — T. 1—4. — Helsinki, 1955—1969. Відносно глав VI, VII, VIII, IX і XIII див. О. Pritsak. The Perspective of the Slavs, Finns and Balts, Journal of Baltic Studies. — T. 13:3 (1982). —C. 185—201.

Джерела і збірники документів:

Finland Medeltidsurkunder. — T. 1, вид. R. Hansen. — Helsinki, 1910; Diplomatarium Suecanum.—T. 1 (817—1285), вид. J. G. Liljegren.—Stockholm, 1829.

Див. також: ПВЛ, НПЛ.

Основна історична література і спеціальні дослідження:

Jalmari Jaakkola. Suomen Varhaishistoria. Heimokausija ‘Kalevala-kulttuuri’ (? Suomen Historia II).—Porvoo—Helsinki, 1956.—X, 462 c.; Jalmari Jaakkola. Suomen Varhaiskeskiaika. Kristillisen Suomen synty (= Suomen Historia III). —= Porvoo—Helsinki, 1958. — X, 472 c.; Einar W. Juva. Suomen kansan historia I. Esi historia ja keskiaika. — Helsinki, 1964. — 442 c.; William Sommer. Geschichte Finnlands. — Miinchen—Berlin, 1938. — XI, 336 c.; Eino Jutikkala. A History of Finland. —New York, 1969; Eino Jutikkala. Suomenhistorian kartasto. Atlas of Finnish History, 2-ге вид. — Porvoo—Helsinki, 1959. — 83 c.; Vanhoja Suomen karttoja. Old Maps of Finland. — Helsinki, 1967.—111 c.; C F. Wiberg та J. V. Men­tzer. Atlas till Sveriges historia. — Stockholm, 1856. — 22 c., XVIII табл.; Ella Kivi- koski. DieEisenzeitFinnlands. —T. 1—2. — Helsinki, 1947,1951; EllaKivikoski. Finlands forhistoria. — Stockholm, 1964; C. A. Nordman. Schatzfunde und Han- delsverbindungen in Finnlands Wikingerzeit H Acta Archaeologica. T. 13:1—3. — Kbh., 1942; Beatrice Granberg. Forteckning over kufiska myntfyndi Finland (- скороч. Forteckning) HStudia Orientalia. —T. 34. — Helsinki, 1966. — 251 c., XXXVI табл.; Jalmari Jaakkola. Finlands handel och sjofart under tidigare Medel- tiden // NK — T. 16: Handel och samferdsel. — Oslo—Stockholm—Copenhagen, 1934. — C. 167—180; Jalmari Jaakkola. Finlands vagar och Samfardsleder under Medeltiden // NK — T. 16. — C. 256—265; C. A. Nordman. Finlands handel med Skandinavien under forntiden // NK— T. 16. — C. 68—86.

^,*^a ∏op.: Aulis Joki. Keskiaikaisen «Etela-Suomen» asatus ja aluejat H His- toriallisia tutkimuksia. — T. 44. — Helsinki, 1955. — 173 c.

² Перший компонент kala — фінське слово, що означає «риба». Див.: О. J. Tuulio (Tallgren). Du nouveau sur IdrTsT. — Helsinki, 1936. — C* 127. Про Каланд (фін. Kalanti) див. J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 176— 177 (з картами).

³ Площа озер Малласвесі, Ройне, Пялкяневесі і Лянґелмявесі становить разом 340 кв. км.

⁴ Jalmari Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 415—420; K. Pirinen у Eino Jutikkala. A History of Finland. — C. 9—11.

Фінські вчені доводять, що назва Saari (дослівно «острів») з епічної по­еми «Калевала» означає Бірку (острів), славетний уппландський центр між­народної торгівлі. Див. J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 363—368.

⁵ Gyula Decsy. Einfiihrung in die Finnisch-Ugrische Sprachgeschichte. — Wiesbaden, 1965. — C. 206.

⁶ J. Jaakkola. Suomen Historia. —T. 2.—C. 363—430; E. Jutikkala. A History of Finland. — C. 11.

⁷ J. Jaakkola. Suomen Historia. — T. 2. — C. 162 (карти); див. також карти нас. 137,156,159. Пор.: Jalmari Jaakkola. FinlandshandelHNK.—T. 16.— С. 256—258.

⁸ А. М. Tallgren in Studia Orientalia. — T. 3. — Helsinki, 1930. — С. 126— 127. Eino Jutikkala. Suomen Historia Hartasto И Atlas of Fmnish Histoiy, 2-ге вид. — 1959. — Карти 3 і 4.

⁹ J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 3. — Porvoo, 1958. — С. 94—103.

^,0 Ibid.-С. 171

^llIbid.- С. 309—316.

¹² J. Jaakkola. Suomen Historia.—Т. 3: Suomen Varhaiskeskiaiko. Kristillisen Suomen synty. — Porvoo—Helsinki, 1958. — X, 472 c.; И. П. Шаскольский. Борьба шведских крестоносцев против Финляндии. (XII—XIV вв.) // Ис­торический журнал. —1940:4—5. — С. 102—112; И. П. Шаскольский. Борь­ба Новгорода со Швецией перед Невской битвой // Военно-исторический журнал. — 1940. — 7. — С. 90—95; И. П. Шаскольский. Новые материалы о шведском походе 1240 г. на Русь // Известия Академии наук, СИФ. — Т. 8:3. — 1951. — С. 267—276; И. П. Шаскольский. Папская курия — главный организатор крестоносной агрессии 1240—1242 гг. против Руси // Исторические записки. —Т. 37. — 1951. — С. 169—188; И. П. Шаскольский. Борьба Александра Невского против крестоносной агрессии конца 40— 50 гг. XIII в. И Исторические записки. — Т. 43. — 1953. — С. 182—200.

¹³ E. Jutikkala. A History of Finland. — С. 8—9.

¹⁴ Beatrice Granberg. Forteckning. — С. 13—156.

¹⁵ Серед арабських диргемів, знайдених в Аланді, є п’ять монет, викар- буваних в Кайруані (Північна Африка) в останній чверті VIII ст. (№ 15, № 72, № 173, № 174, № 535 ш). Див: Beatrice Granberg. Forteckning. — C. 15, 24, 38—39, 75.

¹⁶ Matts Dreijer. Hduptlinge_t Kaufleute und Missionare іт Norden vor Tausend Jahren. — Mariehamn, 1960. — С. 57—62.

¹⁷ Beatrice Granberg. Forteckning. —С. 156—174. Про ранню історію власне Фінляндії див. J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 172—179.

¹⁸ О. J. Tuulio (Tallgren). Du nouveau sur IdrisL —Helsinki, 1936. — С. 16— 17, 126—128; J. Jaakkola. Suomen Historia. — T. 2. — С. 168—169.

^l9G. J. Ramstedt. Finnish Turku, Swedish Torg, Danish and Norwegian Torv, a Word from Central Asia // Neuphilologische Mitteilungen. — T. 50. — Helsinki, 1949. — C. 99—103; Martti Rasanen. Nochmals Finn Turku, Russ. Torg, usw. // Neuphilologische Mitteilungen. —T. 52. — 1951. — C. 193—194.

²⁰ Про ранню історію Сатакунти див. J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 271—ЗОЇ. На карті Якопо Гастелло (Венеція, 1562 р.) цю назву подано як Satacondia, див.: Vanhoja Suomen karttojaIO∖d MapsofFinland. — Helsinki,

1967.

²¹ Beatrice Granberg. Forteckning. — С. 217—225.

^2,^^a Пор.: Kustaa Vilkuna. Kainuu-Kvenland. Missa mika? — Helsinki, 1957. — 158 c.

²² Y. H. Toivonen. SKES. — T. 1. — Helsinki, 1955. — C. 142—143. Про кайну див.: J. Jaakkola. Suomen Historia. — T. 2. — C. 302—333 (особливо розділ 24 ‘Mita olivat muinaisat Kainulaisef); карту назв кайну подано там на с. 313. Назва Kaimtu ще досі існує в лапландській мові. Див.: Eliel Lagercrantz. Lappischer Wortschatz. — Helsinki, 1939. — С. 258 (№ 2044): kajnelaca ‘Bauer nicht Lappischer Rasse... Finnlander... Finne aus Kainuu’.

²³ J. Jaakkola. Suomen Historia. — T. 2. — C. 312.

²⁴ Ibid.—C. 334—346 (Розділ 26: ^tMuinaisenpirkkalaisliikkeen alku^,). Марш­рути жителів фінської Бірки та сферу їхньої діяльності описано у вид.: J. Jaak- kola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 296, 338.

²⁵ Ibid. — Карта на с. 296.

²⁶Ibid.-С. 277.

²⁷ В. Granberg. Forteckning. — С. 174—186.

²⁸ J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 306—310.

²⁹ НПЛ, ред. А. Н. Насоноь " С. 77;пор.:с. 81 (бл. 1256). Про етимологію слова Suomiдив.: Gyula Decsy. EuiJiihrung. — С. 238; М.Vasmer. REW. — Т. 3. — С. 45; Y. H. Toivonen. SKES. — Т. 4.

³⁰ Про Тавасталанд див.: J. Jaakkola. Suomen Historia. —Т. 2. — С. 193— 203.

³¹ Про Гямя див.: J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 204—211. Давню історію Тавасталанду подано в т. I Hameen Historia. Esihistoria jer keskiaika, вид. Hameen Heimoliitto. — Hameenlinna, 1955. Особл. с. 402—421.

³² Y. H. Toivonen. SKES. — Т. 1. — С. 97.

³³ J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 2. — С. 196—200.

³⁴ В. Granberg. Forteckning. —С. 186—209.

”ПВЛ.— Т. 1. —С. 10, 13.

³⁶Ibid.-С. 103.

³⁷ НПЛ, ред. А. Н. Насонов. — С. 26.

³⁸ Ibid. — С. 27. Див. також: И. П. Шаскольский. Емь и Новгород в XI—XIII вв. // Ученые записки Ленинградского университета. Серия истори­ческих наук. — Вып. 10. — Ленинград, 1941.

³⁹ J. Jaakkola. Suomen Historia. — Т. 3. — С. 189—281.

⁴⁰ Ibid. — С. 212—270; Heikki Kirkinen. Karjala idan Rulttuuripiirissa: Bysantin ja Venajsin yhteyksista keskaijan Kaijalaan H Historiallisia Tutkimuksia. — T. 67. — Rauma, 1963. — 263 c.

⁴¹ НПЛ. — C. 27.

⁴² J. Jaakkola. Suomen Historia. — T. 2. — C. 218—227 і карта на с. 221. Пор. також: Д. В. Бубрих. Происхождение карельского народа. — Петро­заводск, 1947; В. Н. Вернадский, И. И. Смирнов, Я. А. Балагуров. Очерки истории Карелии. — T. 1. — Петрозаводск, 1951, особливо с. 42—43.

⁴³ J. Jaakkola. Suomen Historia. —Т. 2.—С. 239—249; Е. Jutikkala (К. Pirinen). A History ofFinland. —NewYork, 1969.—С. 12. Про перші зв’язки нещодавно прибулих карелів із вепсами та біармійцями див. с. 556 цього тому.

⁴⁴ Gyula Decsy. Einfuhrung. — С. 238.

⁴⁵ Лаврентьевская Летопись, ред. Е. Ф. Карский (= ПСРЛ. — Т. 1:2, вид. 2). —Ленинград, 1927.—Стовп. 449; пор.: В. Н. Вернадский, И. И. Смир­нов, Я. А. Балагуров. Очерки истории Карелии. —T. 1. — С. 58; Е. Jutikkala (К. Pirinen). A History of Finland. — С. 25.

⁴⁶ Про карельсько-новгородські відносини за Середньовіччя див. : С. С. Гад- зяцкий. Карелия и карелы в новгородское время. — Петрозаводск, 1941; И. П. Шаскольский. Политические отношения Новгорода и карел в XII— XIV веках // Новгородский исторический сборник. — Т. 10. — Новгород, 1961. — С. 117—136; И. П. Шаскольский. Борьба Новгорода и карел против шведской экспансии в XII в. И Известия Карело-финского филиала АН СССР, 1951:2. — Петрозаводск, 1951. — С. 2—23; И. П. Шаскольский. Сигтунский поход 1187 г. И Исторические записки. —Т. 29. — M., 1949. — С. 135—163.

⁴⁷ Jarl Gallen. Noteborgsfreden och Finlands medeltida ostgrdns. — Helsinki,

1968. —XXIV, 237 с.

VII. Стара Ладога, Великий Новгород

¹ Загальні праці:

Краткая географическая энциклопедия, ред. А. А. Григорьев. — T. 1— 5. — M., 1960—1966; А. Н. Насонов. «Русская земля». Образование терри­тории древнерусского государства. — M., 1951; M. Н. Тихомиров. Древне­русские города. — M., 1956; SSS; П. Н. Третьяков. Финно-угры, болты и славяне на Днепре и Волге. — М.—Л., 1966.

Gyula Decsy. Einfuhrung in die Finnisch-Ugrische Sprachgischichte. — Wies­baden, 1965. '

L. Tiik. Keskaegsest mereliiklusest Balti merel ja Soome Iahel H Ежегодник Эстонского географического общества, 1957. — Таллин, 1957. — С. 207— 230.

Leopold Karl Goetz. Deutsch-Russische Vertrage des Mittelalters. — Ham­burg, 1916.

Джерела, документи і збірники матеріалів:

ПВЛ; ПСРЛ. — T. І²; НПЛ.

Грамоты Великого Новгорода и Пскова, ред. С. Н. Валк. — М.—Л., 1949; Russische-Livlandische Urkunden, ред. К. Е. Napiersky. — СПб., 1868; G. F. Sar­torius. Urkundliche Geschichtedes Ursprungsdes deutschen Hanse, ред. J. M. Lap- penberg. — T. 1—2. — Hamburg, 1830.

Основна історична література і спеціальні дослідження:

Paul Johansen. Novgorod und die Hanse // Geddchtnisschrift fur F Rorig. — Lubeck, 1953. — С. 121—148; M. W. Thomson. Novgorod the Great. — London, 1967; В. В. Седов. Этнический состав населения северо-западных земель Великого Новгорода (IX—XIV вв.) // Советская археология. — Т. 18. — 1953. — С. 190—229; С. С. Гадзяцкий. Вотская и Ижорская земли Новго­родского государства // Исторические записки. — Т. 6. — М.—Л., 1940. — С. 100—148; M. X. Алешковский. Каменные стражи. Путеводитель по древним крепостям. — Ленинград, 1971. — 175 c.; Max Vasmer. Beitrage zur historischen Volkerkunde Osteuropas И Sitzungsberichte der Berliner Akademie der

Wissenschaften. І. «Die Ostgrenze der baltischen Stamme», 1932. — С. 637—666. II. «Die ehemalige Ausbreitung der Westfinnen in den heutigen slavischen Landem», 1933.—C. 351—440, !карта; III. «Merja und Tscheremissen», 1934.— С. 507— 594,1 карта; IV. «Die ehemalige Ausbreitung der Lappen und Permier in Nordrussland», 1935. — C. 176—270, 1 карта. Див.: Henrich Birnbaum. Lord Novgorod the Great. — Columbus, Ohio, 1981. '

²ПВЛ. — T. 1.-C. 11.

³ H ПЛ, ред. А. И. Насонов. — С. 65. Пор.: Книга Большому Чертежу, ред. К. Н. Сербина. — М.—JI., 1950: Ладожское озеро, а Нево тож. — С. 153, 156.

*НПЛ.— С. 270.

*ПСРЛ. — Т. 1:3², ред. Е. Ф. Карский. — Л., 1928. — Стовп. 510.

⁶ Max Vasmer. ДЕИС — Т. 1. — С. 73.

⁷ Книга Большому Чертежу, ред. К. Н. Сербина.—С. 153—154,156—157.

⁸ Leopold Karl Goetz. Deutsch-Russische Handelsvertrage des Mittelalters. — Hamburg, 1916. — С. 81—82.

⁹Ibid.-С. 93.

^,0 Max Vasmer. REW. — T. 2 (1955). — С. 5.

¹¹ W. J. Raudonikas. DieNormannen der Wikingerzeit und das Ladogsgebiet. — Stockholm, 1930 // KVHAAH. — T. 40:3. — 151 c., 1 карта; В. И. Раудоникас. Старая Ладога // Советская археология. — Т. 11 (1949). — С. 5—54; т. 12 (1950). — С. 7—40.

¹² О. I. Davidan. Contacts between Staraja Ladoga and Scandinavia // Va­rangian Problems. — Copenhagen, 1970. — C. 90.

¹³ В. Л. Янин. Денежно-весовые системы русского средневековья.— M., 1956. — С. 90. — № 2, а також табл. 1, табл. 2.

¹⁴ Ibid. — табл. 1, табл. 2.

¹⁵ Aslak Liestol. Runic Inscriptions // Varangian Problems. — Copenhagen, 1970. —С. 122.

¹⁶ О. I. DavidanzContacts etc. // Varangian Problems. — С. 89.

¹⁷ ПСРЛ. — T. 2², ред. А. А. Шахматов. — Стовп. 14.

¹⁸ Див. Екскурс X в цьому томі.

¹⁹ М. X. Алешковский. Каменные стражи. — С. 17.

²⁰ Див. Походження Русі. — T. I. — С. 317.

²¹ Див. прим. 29.

²² Пор.: А. Н. Насонов. «Русская земля». — С. 73—74.

²³ ПСРЛ. — T. 2². — Стовп. 277—278.

²⁴ Див. с. 565 цього тому.

²⁵ HПЛ. — С. 78 (бл. 1242). Пор.: Книга Большому Чертежу. — С. 153— 155; пор.: Max Vasmer. REW. — Т. 3 (1958). — С. 352.

²⁶ Max Vasmer. REW. — Т. 3 (1958). — С. 352.

²⁷ H. М. Чернягин. Длинные курганы и сопки И МИА. — Т. 6. — М.—Л., 1941; С. А. Тараканова. Длинные и удлиненные курганы // Советская ар­хеология. — Т. 19 (1954). — С. 47—110; Ф. Д. Гуревич. О длинных и удли­ненных курганах // КСИИМК. — Т. 72 (1958). — С. 54—65; В. В. Седов. Кривичи // Советская археология. — (1960:1). — С. 47—62.

²⁸ В. В. Седов. Кривичи // Советская археология. — (1960:1). — С. 47— 62; пор. рецензію на цю статтю: Krystyna Musianowicz ИRocznikBialostocki. — Т. 3 (1962). — С. 465—466; В. В. Седов. Славяне верхнего Поднепровья и Подвинья. — M., 1970. — С. 71.

²⁹ Birger Nerman. Archeologische Untersuchungen bei Izborsk // Sitzungsberichte der Gelehrten Estnischen Gesellschaft 1924. — Dorpat, 1926. —С. 52—73; В. В. Се­дов. Изборская экспедиция // Археологические открытия 1972 года. — M., 1973. — С. 39—40; В. В. Седов. Раскопки изборской экспедиции // Ар­хеологические открытия 1973 года. — M., 1974. — С. 31—32.

³⁰ И. К. Лабутина. Охранные раскопки в Пскове // Археологические от­крытия 1972 года. — M., 1973. — С. 20—21; Л. М. Плоткин. Раскопки городища Камно под Псковом // Археологические открытия 1973 года. —

M., 1974. — С. 28; пор. також: А. Л. Монгайт. Археология в СССР. — M., 1955. — С. 362; М. И. Тихомиров. Древнерусские города. — С. 389—390.

³¹ В. В. Седов. Раскопки изборской экспедиции // Археологические от­крытия 1973 года. — M., 1974. — С. 31—32.

³² Як свідчать літописи XVII ст., за давніх часів місто називалося, імо­вірно, Словенськ, бо його засновник мав ім’я Словен. Див.: М. X. Алеш­ковский. Каменные стражи. — M., 1971. — С. 104.

³³ И. К. Лабутина у вид. «Археологическиеоткрытия 1972года». — С. 21.

³⁴ Про п’ятини див.: А. Н. Насонов. «Русская земля». — С. 117—126; про Шелонську п ’ятину див. с. 118—120; про Водську п ’ятину див. с. 120— 121.

³⁵ НПЛ. — С. 507.

³⁶ Ibid. — С. 17, подальші згадки див. на с. 54, 78, 89, 95, 253, 295, 321, 337, 446, 450.

³⁷ НПЛ. — С. 28; подальші згадки див. на с. 78, 215, 295, 297, 349, 424, 450, 451.

³⁸ Назва Vatland з’являється вперше бл. 1164—1181 рр. у буллі папи Олександра III (1159—1181), посланій Стефанові, єпископові Уппсальсько- му (1164—1185). Див.: Diplomatarium Suecanum_t ред. J. G. Liljegren. — Т. 1. — Stockholm, 1829, по. 194; Liv-, Esth- und Curldndisches Urkundenbuch_t ред. F. G. Bunge. — Т. 3. — Reval, 1857. — № 169 а (13. April 1241).

³⁹ Hanserezesse. Перший відділ. — Leipzig, 1870. — 7. — № 568, § 7.

⁴⁰ Булла папи Григорія IX до єпископів Уппсальського та Лінчьопінґ- ського від 9 січня 1230 р.: «pagani Wathlandiae», див.: Diplomatarium Suecanum_t ред. J. G. Liljegren. — Т. 1. — № 154; пор.: С. С. Гадзяцкий. Вотская и Ижор­ская земли Новгородского государства // Исторические записки. — М.— Л., 1940. —С. 103—104.

⁴¹ Max Vasmer. REW. — Т. 1 (1953). — С. 213; Gyula Decsy. Einfiihrung. — С. 240.

⁴² В. В. Седов. Этнический состав населения северо-западных земель Ве­ликого Новгорода (IX—XIV вв.)// Советская археология. —Т. 18. — С. 209— 210.

⁴²*^a А. Н. Насонов. «Русская земля». — С. 118; Е. Н. Носов. Источники по славянской колонизации Новгородской земли // Вспомогательные исто­рические дисциплины. — JI., 1974. — С. 212—241.

⁴³ А. Л. Монгайт. Археология в СССР. — M., 1955. — С. 362—364.

⁴⁴ Див. Paul Johansen. Novgorod und die Hanse // Gedachtnisschrift fur F. Ro- rig. — Lubeck, 1953. — С. 121—148.

⁴⁵ Пор.: Е. А. Рыдзевская. Холм в Новгороде и древне-северный Холм- гардр // Известия Российской Академии истории материальной культу­ры. — Т. 2. — Петроград, 1922. — С. 105—112. Про місто Словенськ, що начебто було попередником Великого Новгорода, див. також: М. Н. Ти­хомиров. Древнерусские города. — С. 23—24, 378.

⁴⁶ PjalarJons saga, ред. L. F. Tan-Haverhorst. — Harlem, 1939. — С. 12.

⁴⁷ Вперше засвідчено у НПЛ, бл. 1195 р. (ред. А. Н. Насонов, с. 41). Про етимологію цієї назви див.: Paul Johansen. Novgorodunddie Hanse. — С. 129.

⁴⁸ М. И. Зайцева — М. И. Муллонен. Словарь вепсского языка. — JI., 1972. — С. 302—303; пор.: Paul Johansen. Novgorod und die Hanse // Ge- dachtnisschrift fur F. Rorig. — Lubeck, 1953. — С. 129.

⁴⁹ НПЛ, ред. А. Н. Насонов. — С. 17; пор.: С. С. Гадзяцкий. Вотская и Ижорская земли. — С. 102.

⁵⁰ А. Н. Насонов. «Русская земля». — С. 80—81. Водь уперше з’являється як назва складової частини новгородського війська 1270 р.; див. НПЛ, ред. А. Н. Насонов. — С. 89.

⁵¹ М. X. Алешковский. Каменные стражи. — С. 59—60; пор.: А. Н. Кир­пичников. Древнерусское оружие. — Т. 1. — М.—JI., 1966, карта на с. 50; т. 2 (1966), карта на с. 24 і 34.

⁵² Гетика, вид. Е. Ч. Скржинская. — M., 1960. — С. 150 текст і с. 265— 266 коментар.

⁵³ Ibn Fadldn, ред. А. П. Ковалівський. — Харків, 1956, факсим. с. 206 а; 207 а; 208 а; загалом на цю тему див. V. Minorsky. Marwazi. — London, 1942. — С. 34 і с. 112—114; Б. Н. Заходер. Каспийский свод сведений о Вос­точной Европе. — Т. 2. — M., 1967. — С. 59—69.

⁵⁴ Gesta, IV, 19, вид. W. Trillmich. — Berlin, 1961.^:— С. 458.

⁵⁵ Див. с. 428 цього тому.

⁵⁶ Див. с. 450 цього тому.

⁵⁷ Omeljan Pritsak. The Name of the Third Kind of Rus and of Their City // Journal of the Royal Asiatic Society (1967). — C. 2—9.

⁵⁸ Ibid. — C. 8—9.

⁵⁹ В. Л. Янин. Денежно-весовые системы. — С. 101,120, табл. 1, табл. 2.

⁶⁰ Б. А. Колчин. Новгородские древности. Деревянные изделия. — M., 1968. —С. 5—10.

⁶¹ De Administrando Imperio, ред. Gyula Moravcsik. — Budapest, 1949. — С. 56.

⁶² И. М. Троцкий. Возникновение Новгородской республики // Известия Академии наук СССР. — Серия 7 (1932). — № 4. — С. 271—291; № 5. — С. 349—374.

⁶³ А. Л. Монгайт. Археология в СССР. — С. 362; Л. А. Голубева. Рас­копки в Белоозере // Археологические открытия 1965 года. — M., 1966. — С. 174—176; Л. А. Голубева. Амфоры и красноглиняные кувшины Бело- озера // КСИА. — Т. 135 (1973). — С. 101—104; пор. також: С. И. Коч- куркина. Юго-восточное Приладожье в X—XIII вв. — Л., 1973. — 150 с. Л. А. Голубева. Весь и славяне на Белом озере X—XIII вв. — M., 1973. — 212 с.

⁶⁴ Див. с. 363 цього тому.

⁶⁵ А. Н. Насонов. «Русская земля». — С. 178—180.

⁶⁶ ПВЛ. — T. 1. — С. 132; пор.: А. Н. Насонов. «Русскаяземля». — С. 100— 104.

⁶⁷ ПСРЛ. —T. 1, ред. Е. Ф. Карский. — Л., 1927. — Стовп. 302; пор.: А. Н. Насонов. «Русская земля». —С. 90; М. Н. Тихомиров. Древнерусские города.—С. 418.

⁶⁸ Max Vasmer. REW. — T. 1 (1953). — С. 331.

⁶⁹ НПЛ, ред. А. Н: Насонов. — С. 97.

⁷⁰ Tadeusz Lehr-Splawinski. Dzwina // &SS. — Т. 1:2 (1962). — С. 443.

⁷¹ Пор.: Max Vasmer. REW. — T. 1 (1953). — С. 331.

¹¹AR.- Т. 2. — С. 492—493.

⁷³ Д. В. Бубрих. Происхождение карельского народа, — Петрозаводск, 1947. — С. 28; В. И. Лыткин. Из истории словарного состава пермских языков // Вопросы языкознания (1953:5). — С. 64; пор.: H. Kirkinen. Karjala idan kultuuripiirissa (Bysantinja Venajan yhteyksista keskiajan karjalaan). — Hel­sinki, 1963. — С. 36; Martti Haavio. Bjarmien vallan kukoistusja tuka: Historiaa ja runoutta. — Porvoo, 1965. — 297 c.

⁷⁴ В. Л. Янин. Денежно-весовые системы. — С. 101 і табл. 1.

⁷⁵Ibid.-С. 120 і табл. 1.

⁷⁶ Див.: О. Пріцак. Походження Русі. — T. I. — С. 556.

⁷⁷ Назва іжеряни з’являється вперше в Новгородському Першому літо­писі бл. 1228 р. (НПЛ, ред. А. Н. Насонов.—С. 65). Пор. також: Max Vasmer. REW. — Т. 1 (1953). — С. 472; Gyula Decsy. Einfiihrung in die Finnisch-Ugrische Sprachgeschichte. — Wiesbaden, 1965. — С. 45—46.

⁷⁸ Про походження карелів див.: Д. В. Бубрих. Происхождение карель­ского народа. — Петрозаводск, 1947. — С. 15—16, 32; Д. В. Бубрих. Исто­рическая фонетика финского-суоми языка. — Петрозаводск, 1948. — С. 12— 13.

⁷⁹ НПЛ, ред. А. Н. Насонов. — С. 65.

⁸⁰ Ibid. — С. 292 = ПСРЛ. — T. 1: З², ред. Е. Ф. Карский. — Стовп. 479 (бл. 1263); пор.: А. Н. Насонов. «Русская земля». —С. 121—122.

VIIL Естонія

¹ Загальні праці:

Eesti Entsuklopctdia, ред. R. Kleis. — T. 1—8. — Tartu, 1932—1937; Eesti Noukogude Entsuklopeedia, ред. G. Naan та ін. — T. 1— [6; видання продов­жується]. — Tallin, 1968— [1974].

Eesti. Maa. Rahvas. Kultuur, ред. Hans Kruus.—Tartu, 1926.—XX, 1255 c.; Lauri Kettunen. Etymologische Untersuchungen uber estnische Ortsnamen U Annales Academiae Scientiarum Fennicae. Ser. B.—T. 90:1. — Helsinki, 1955. — XXIV, 437 c., 1 карта; Edgar V. Saks. Aestii: An Analysis of an Ancient European Civili­zation H Studies in the Ur-European History. — Частина I. — Montreal— Heidelberg, 1960. — 300 c., 6 карт; Вопросы этнической истории эстонского народа, ред. Г. Моора. — Таллин, 1956. — 332 с.; Г. А. Моора. Возникно­вение классового общества в Прибалтике (по археологическим данным) // Советская археология. — Т. 17, 1953. — С. 105—132; Г. А. Моора. Неко­торые вопросы этногенеза эстонского народа в свете археологических дан­ных // Советская археология. — Т. 21, 1954. — С. 95—118.

Джерела, документи і збірники матеріалів:

Scriptores rerum Livonicarum. — T. 1—2. — Riga—Leipzig, 1848—1853; Heinrici Chronicon Livoniae [1224—1227], ввд. L. Arbusow та Albert Bauer. — Darmstadt, 1959. (= скороч. HCLy_t Livlandische Reimchronik [бл.1290], вид. L. Meyer. — Paderbom, 1876.

Paul Johansen. Die Estlandliste des Liber Census Daniae [1229]. — Tallin— Copenhagen, 1933. — 1012 c. (= скороч. LCD).

Liv-, Esth- und Curldndisches Urkundenbuch, ред. F. G. von Bunge. — 1—11 [1093—1459]. — Reval—Riga—Moscow, 1853—1905; Liv-, Esth- und Cur- Idndische Urkundenregesten, ред. F. G. von Bunge. — Leipzig, 1881.

Див. також: ПВЛ; НПЛ; ПСРЛ. — T. 5², 7, 25.

Основна історична література і спеціальні дослідження:

H. Moora. Die Vorzeit Estlands. —Tartu, 1932; Е. Uustalu. The History of Estonian People. — London, 1952; Eesti NSVajalugu. —T. 1., ред. A. Vassar. — Tallin, 1955. — 791 c.; История Эстонской ССР. — T. 1, ред. А. Вассар и Г. И. Наан, 3-є изд. — Таллин, 1961. — 955 с.

A. Tuulse. Die Burgen in Estland und Lettland. — Tartu, 1942.

Paul Johansen. Nordische Mission. Revals Grundung und die Schwedensiedlung in EstlandllKVilAAH. — T. 74. — Stockholm, 1951. — 405 c. (= скороч. Nor- dische Mission)', Heinrich Laakmann. Estland und Livland in Truhgeschichtlicher Zeit // Baltische Lande. — T. 1, 1939. — C. 204—-262; B. Nerman. Forntida for- bindelser mellan Sverige och Ostbalticum. — Stockholm, 1943.

Alexander von Richter. Geschichte der dem russischen Kaisertum einverleibten Deutschen Ostseeproyinzen bis zur Zeit ihner Veneinigung mit demselben, частина I [1158—1562]. — T. 1—2. — Riga, 1857; F. G. von Bunge. Das Herzogtum Estland unter den Kdnigen von Ddnemark. — Gotha, 1877.

Я. Я. Зутис. Русско-эстонские отношения в IX—XIV веках // Историк- марксист, 1940. — № 3. — С. 36—56; A. Vassar. Eesti maad Muitse Vene riigi koosseisus // Известия Академии наук Эстонской ССР. — Т. 3. — 1954. — С. 167—181.

² HCL, вид. L. Arbusow та Albert Bauer. — С. 142 (Ema); с. 330 (Pamu).

³ Пор.: Gyula Decsy. Einjuhrung in die Finnisch-Ugrische Sprachgeschichte. — Wiesbaden, 1965. — C. 197,219; E. Itkonen. Die Vorgeschichte des Finnen aus der Perspective eines Linguisten// Ural-Altaische Jahrbdcher. — T. 32. — 1960. — C. 2—24; H. Moora. Zur ethnischen Geschichte der Ostseefmnischen Stamme // SuornenMuinaismuistoyhdistyksenAikakauskirja. —Т. 59:3. — Helsinki, 1959. — С. 1—39.

⁴ Див. том I. — С. 401.

⁵ HCL_i вид. L. Arbusow та Albert Bauer. — С. ЗОО.

⁶ Див. Paul Johansen // LCD. — С. 212—230 і фототипічне видання С. 40 v, 41 r; Paul Johansen. Siedlung und Agrarwesen der Esten іт Mittelalter. — Tartu, 1925. — C. 1—96; Heinrich Laakmann. Estland UndLivland in friihgeschichtlicher Zeit. — С. 205—206.

⁷ Paul Johansen. Siedlung und Agrarwesen. — С. 3; Lauri Kettunen. Etymo- Iogische Untersuchungen. — С. 23 і прим. 1; Paul Johansen. Der altnordische Name Osels als Verfassungsgeschichtliches Problem // Festschrift Karl Harff — Innsbruek, 1950. — С. 105; Heinrich Laakmann. Estland und Livland in friih­geschichtlicher Zeit. — С. 220—221.

⁸ Paul Johansen. Siedlung und Agrarwesen. — С. 41; Paul Johansen. Der altnordische Name Osels. — C. 105—107.

⁹ J. Uluots. Viron valtion Iiistoriallisen Iuomuksena // Suomalaisen Suomi. — T. 2. — Helsinki, 1943. — C. 4.

¹⁰ Про цю етимологію див.: Aulis J. Joki. Uralier und Indogermanen. — Helsinki, 1973. — С. 297. — № 103 (s.v. orja).

^,, HCL, вид. L. Arbusow та Albert Bauer. — С. 202.

¹² J. Uluots. Uber die altestnischen Volksversammlungen // Verhandlungen der Gelehrten Estnischen Gesellschaft. —T. 30 (Liber Saecularis). — Tartu, 1939. — C. 770—778.

¹³ Див.: A. Korkonen. Vakkalaitos (Mit einem Auszug in deutscher Sprache). — Helsinki, 1923. — XII, 236. — 18 c.

¹⁴ Про слова malev і maia див.: Paul Johansen. Kurlands Bewohner. — С. 295.

¹⁵ Див.: История Эстонской ССР. — T. 1, ред. А. Вассар и Г. Наан. — Таллин, 1961. — С. 93—97, 99.

¹⁶ Heinrich Laakmann. Estland und Livland in friihgeschichtlicher Zeit. — С. 216,218.

^,7 H. Moora. Muistse Eesti Hnnused і 1936—1938а. uurimiste tulemused. — Tartu, 1939. —243 c., XVII табл.; Древние поселения и городища IIАрхеологи­ческий сборник. —T. 1.—Таллин, 1955.—204 c.; X. А. Моора. Археологичес­кие исследования в Прибалтике // Вестник АН СССР. —1958:10. — С. 53— 56; Г. А. Моора. Археологические исследования в Эстонии за последние 20 лет // КСИИМК. — Т. 10. — 1941. — С. 89—94; Г. А. Моора. Архео­логические исследования в Эстонской CCP в 1951 и 1952 гг. // КСИИМК. — Т. 55 (1954). — С. 52—63; Г. А. Моора. Некоторые вопросы этногенеза эстонского народа в свете археологических данных // Советская археология. — Т. 21 (1954). — С. 95—118; М. Шмидехельм. Раскопки на территории Эстонии И Археологические открытия 1967года. —С. 279—285; Ю. Ю. Сели- ранд. Полевые исследования эстонских археологов // Археологические от­крытия 1968 года. — С. 382—386. Див. також: Археологические открытия 1969 года. — С. 338—346; Археологические открытия 1972 года. — С. 398— 404; Археологические открытия 1973 года. С. 412—417.

¹⁸ Див. карту у вид. История Эстонской ССР. — Т. 1, ред. А. Вассар і Ґ. Наан, 1961. —С. 105.

¹⁹ Е. Tonisson. Eesti aardeleiud 9—13. sajandist // Muistsedkalmedja aarded. Arheoloogiline kogumik II₉ ред. H. Моога. — Tallin, 1962. — С. 340—349.

²⁰ Walter Anderson. Der Chalifenmunzfund von Kochtel. Mit Beitragen von Richard Vasmer H ActaetCommentationes Universitatis Dorpatensis. — T. VII:2. — Tartu, 1926.

²¹ В. Л. Янин. Денежно-весовые системы русского средневековья. — M., 1956. — С. 101, таблиці 1—2. Кілька розпорошених знахідок диргемів, що належать до першого періоду куфічних диргемів у Європі (бл. 780—833), виявлено в Тарту. Див.: А. Марков. Топография кладов восточных монет. — СПб., 1910. — С. 20, прим. 113; пор.: В. Л. Янин. Денежно-весовые системы. — С. 90, прим. З і карта на с. 86.

²² В. M. Потин. Древняя Русь и европейские государства в X—XIIIвв.: Hcmo- рическо-нумызматический очерк. — JI., 1968. — С. 129.

²³ Ibid. — С. 230.

²⁴ Ті самі форми є і в лівонській мові: Sar-ma (саливсько-лівонська), Sor- mo (курляндсько-лівонська) — і мають два значення: 1) острів Сааремаа; 2) Естонія взагалі. Див.: Lauri Kettunen. Livisches Worterbuch. — Helsinki, 1938. — С. 378. Латиською мовою острів Сааремаа називають Samu-zeme «земля Саму», або Samusala₉ «острів Саму», причому невідомо, чи слово Samu — перекручена форма слова *sar-mo (з утратою г), чи просто тотожне Samu- zeme «Фінляндія» (пор. також sam-s «фін»). Латиське слово Samu проникло в курляндську лівонську мову, де й сьогодні існує паралельна форма назви острова Сааремаа: Same-mo; див.: Paul Johansen. Der altnordische Name osels. — С. 98.

²⁵ Назва Eysysla стала вихідною формою як для німецької назви Osel (вперше задокументованої 1290 р.), так і для латинської назви Eycilla («His- toria Norwegiae», 1190) ~ Osilia (з 1203). Див.: Paul Johansen. Der altnordische Name osels. — С. 98—99. Згодом, 1562 p., росіяни запозичили німецьку назву як Езель. Див.: Paul Johansen. Der altnordische Name Osels. — С. 99.

²⁶ Див.: Paul Johansen. Der altnordische Name Osels. — С. 95—110.

²⁷ HΠJI₉ вид. А. Н. Насонов. — С. 183; ПСРЛ. —Т. 5²(Софиевская первая летопись). — Л., 1925. — С. 132 (бл. 1060 р.).

²⁸ НПЛ₉ вид. А. Н. Насонов. — С. 357, 459.

²⁹ HLC₉ вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 262 = англ, переклад J. A. Brun­dage.—С. 193—194.

³⁰ Paul Johansen. Der altnordische Name Osels. — С. 103.

³¹ НПЛ₉ вид. А. Н. Насонов. — С. 39.

ⁿHLC. — С. 282, 288; 122, 128; 132; 302; 312 і далі.

³³ Ibid. —С. 132.

³⁴Ibid.-С. 175.

³⁵ F. G. von Bunge. Liv-, Esth- und Curlandisches Urkundenbuch. — Т. 1. — Reval, 1853.—№ 139. _t

³⁶ Paul Johansen. Nordische Mission. Revals Grundung und die Schweden- siedlung in Estland. — Stockholm, 1951. — C. 279—280; nop. також: c. 125 і карту Сааремаа на с. 297.

³⁷ Походить від естонських слів sδda_b «війна» і sadam_b «гавань, приту­лок», див,: Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 280.

³⁸ F. G. von Bunge. Liv-, Esth- und Curldndisches Urkundenbuch. — Т. 6. — № 2735 (бл. 1254 p.); πop.: Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 279—280.

³⁹ HLC_r вад. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 24 (пор. с. 106) = англ, переклад J. A. Brundage. — С. 41.

⁴⁰ Ibid. — С. 328 = англ, переклад J. A. Brundage. — С. 238.

^4, F. G. von Bunge. Liv-, Esth- und Curidndisches Urkundenbuch. — Т. 1. — № 285 (бл. 1255 p.); πop.: Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 296.

⁴² HLC_b вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 336 = англ, переклад J. A. Brun­dage. — С. 245.

⁴³ PaulJohansen. NordischeMission. —С. 282,296. Е. V. Saks. Aestii. — С. 198.

⁴⁴ Lauri Kettunen. EtymologischeuntersuchungenuberEstnischeOrtsnamem. —• С. 192. —№561.

⁴⁵ HLC_b вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 258.

⁴⁰ BirgerNerman. Die Verbindungen zwischen Skandinavien und dem Ostbaltikum in derJUngeren Eisenzeit. — Stockholm, 1929. — С. 11—13.

⁴⁷ Подробиці подано у першому томі, с. 434—439.

⁴⁸ НПЛ_Ь ред. A. H. Насонов.—С. 183; ПСРЛ.—J.5².—Л., 1925. — С. 132.

⁴⁹ ПСРЛ. — Т. 5². — С. 132; ПСРЛ. — Т. 25 (Московский летописный свод конца XV века). — М.—Л., 1949. — С. 380.

⁵⁰ НПЛ_Ь ред. А. Н. Насонов. — С. 39.

⁵¹ HLC_b вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 216, 228, 230, 246, 250 і далі.

⁵² Див. с. 311 і с. 343 цього тому.

⁵³ LCD_b вид. Paul Johansen. — С. 47г (фототипічне вид.) і 186—187.

⁵⁴ Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 52 і карта 7; С. 57 і карта 11. — С. 205.

⁵⁵ Пор.: Г. Моора. О возникновении города Таллина // Известия АН ЭССР— Т. 2. — Таллин, 1953. — С. 175—180.

⁵⁶ НПЛ_Ь ред. А. Н. Насонов. — С. 61. Про Коливань див. Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 55—67.

⁵⁷ Див. с. 313 в цьому томі.

⁵⁸ HLC_b вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 230, 298.

⁵⁹ Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 54—55.

⁶⁰ Lauri Kettunen. Etymologische Untersuchungen. — С. 226—227.

⁶¹ Назва Леденец, перекручене із Lyndanise, збереглася у російській би­лині про Солов’я Будимировича.

⁶² Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 75.

⁶³ Ibid. —С. 88—94.

⁶⁴ НПЛ_Ь вид. А. Н. Насонов. — С. 61.

⁶⁵ ПСРЛ. — Т. 5². — С. 110; т. 7 (Воскресенская летопись). — СПб., 1851. — С. 184; т. 25 — С. 375. Див.: Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 68—74.

⁶⁶ Е. Jutikkala. A History of Finland. — New York, 1962. — C. 8.

⁶⁷ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer. — C. 202.

⁶⁸ LCD, вид. Paul Johansen. — C. 342,391—392. ∏op.: Georg von Brevern. Der Liber Census Danie und die Anfange der Geschichte Harrien und Wirlands (1219—1244). — Dorpat, 1858. — C. 65.

⁶⁹ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer.—C. 202; про етимологію цього топо­німа див.: Lauri Kettunen. Etymologische Untersuchungen. — С. 106—107; пор.: с. 280.

⁷⁰ ПСРЛ. — Т. 5². — С. 110; пор.: ПСРЛ. — Т. 25. — С. 379—380. Про хронологію див. том І, с. 437—438, 825.

⁷¹ Інформатор літописця, етимологічно пояснюючи назву естонської місцевості *Kaden-paa, змінив її на *Kdden-pdiv-, див.: Paul Johansen. Nordische Mission. — Є. 73; Lauri Kettunen. Etymologische Untersuchungen. — С. 261.

⁷² НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — Є. 52—53.

⁷³ Ibid. — Є. 86.

⁷⁴ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer.—С. 298,300 = англ, переклад J. A. Brun­dage. — С. 218—219.

⁷⁵ Див. том І, с. 401—402.

⁷⁶ Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 147—151.

⁷⁷ НПЛ, ред. А. Н. Насонов. — С. 357, 412-413, 424.

⁷⁸ Max Vasmer. Zur slavischen Ortsnamenforschung. 1. Der altrussische Name von Narva // Archiv fur Slavische Philologie. — Т. 38. — 1923. — С. 82—88.

⁷⁹ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — Є. 86.

⁸⁰ Див. вище оповідь про віронське походження головного осілійського бога Тарапіти.

⁸¹ В. Я. Евсеев. Термин «Ѵіго» в карело-финских рунах // Известия

Карело-Финского филиала АН СССР.—№1. — Петрозаводск, 1948. — С. ЮЗ- 118..

⁸² Max Vasmer. REW. — Т. 1. — С. 203—204.

⁸³ Пор.: Paul Johansen. Nordische Mission. — С. 63—64, 73.

⁸⁴ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 22.

⁸⁵ Ibid.-С; 52.

⁸⁶ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 144.

⁸⁷ Див. с. 563, 565 цього тому.

⁸⁸ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 176.

⁸⁹ НПЛ, вид. А. Н. Насонов.—С. 77; в 1269 р. їх називали «веляжани». — НПЛ. — С. 86.

⁹⁰ Lauri Kettunen. Etymologische Untersuchungen. — С. 157.

⁹¹ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 60.

⁹² Valdis J. Zeps. Latvian andFiimic Linguistic Convergences. — С. 109—110.

⁹³ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 270, 286.

⁹⁴Ibid.-С. 312.

⁹⁵ В. Л. Янин. Денежно-весовые системы. —С. 90, прим. 3; с. 128, прим. 1, таблиці 1—2; В. М. Потин. Древняя Русь и европейские государства. — Карта на с. 230.

⁹⁶ПВЛ. — Т. 1. —С. 101.

⁹⁷ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 183.

⁹⁸ Ibid. — С. 207.

⁹⁹Ibid.-C. 231.

¹⁰⁰ Ibid. — С. 61; HLC_i вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 302.

¹⁰¹ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 77; Юр’євців згадано і бл. 1269 р. (НПЛ. — С. 86).

¹⁰² Gyula Decsy. Einfiihrung. — С. 66—69.

¹⁰³ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 20 (бл. 1116 p.), С. 52 (бл. 1212 р.), с. 57 (бл. 1217 р.).

¹⁰⁴ HLC_i вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 90.

¹⁰⁵ Lauri Kettunen. Etymologische Untersuchungen. — С. 164—165.

¹⁰⁶ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 20.

¹⁰⁷ Ibid. — С. 40.

^,°⁸ Ibid. — С. 52.

¹⁰⁹ Ibid. — С. 57.

^,,° Ibid. — С. 77. Медвежан згадано й бл. 1269 р. (НПЛ. — С. 86).

^1.1 Див. Походження Русі. — Т. І. — С. 402.

^1.2 Пор. с. 599, 600 цього тому.

^1.3 НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 20.

^,,4 Ibid. —С. 36.

^1.5 Paul Johansen. Der altnordische Name Osels. — С. 103.

^1.6 Див.: Gerard Labuda. Zrodla, sagi і Iegendy do najdawniejszych dziejow Polski. — Warszawa, 1960. — С. 51—58.

¹¹⁷ Gerard Labuda. Ostsae-Baltyk w opisie Krola Alfreda і jego informatorow // Zrodla, sagi і Iegendy. — C. 58—71; A. Gaters. Osti und Ostsee // Beitrage zur Namenforschung. — T. 5. — 1954. — C. 244—248; K. Malone. King Alfred’s North // Speculum. — T. 5. — 1930. — C. 156—157.

^1,8 Вид. Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie. — Warszawa, 1961. — C. 54 (фототипічне видання). — С. 69 (текст).

^{, 19} Paul Johansen. Nordische Mission; Paul Johansen. Die Estlandliste des Liber Census Daniae.—Tallin—Copenhagen, 1933; LCD; Paul Johansen. Der altnordische Name osels als Verfassungsgeschichtliches Problem // Festschrift Karl Harff. — Innsbruck, 1950. — C. 95—110; Lauri Kettunen. Etymologische Untersuchungen Uber estnische Ortsnamem. — Helsinki, 1955.

¹²⁰ Див. том I, c. 421.

¹²¹ Див. c. 406 цього тому.

¹²² Max Vasmer. REW. —T. 3. — C. 352. Пор.: P. А. Агеева. Об этнониме Чудь (Чудна, Чухарь) // Этнонимы. — M., 1970. — С. 193—203.

¹²³ Див. с. 567, 568 цього тому.

¹²⁴ZZfiU—Т. 1.—С. 40 (бл. 945 p.),c. 114 (бл. 1068 p.),c. 121 (бл. 1072 р.), с. 132 (бл. 1078 р ); т. 2. — С. 210—211; НПЛ, вид. А. Н. Насонов.— С. 111, 177, 189, 197. Пор.: М. Н. Тихомиров. Древнерусские города. — С. 162—163.

¹²⁵ H∏∏_i вид. А. Н. Насонов. — С. 35 (бл. 1175 p.),c. 71 (бл. 1231 р.), с. 351 (бл. 1340 р.), с. 361 (бл. 1348 р.) і далі.

¹²⁶ Пор.: ПВЛ. — Т. 2. — С. 211.

¹²⁷ ∏op.: Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie іanglosaskie (1961). — С. 167.

IX. Курландія, Ліфландія, Земгалія і Латґалія

¹ Загальні праці:

J. Rutkis. Latvijasgeografija. — Stockholm, 1960; Latviesu kultura. Aizvestures materials — Riga, 1930; Latviesu Konversacijas Vdrdnica_i вид. A. Svabe та ін. — Т. 1—21. — Riga, 1927—1940; Latvju Enciklopedija_i вид. A. Svabe. — Т. 1—3.— Stockholm, 1950—1955; додаток вид. Lidija Svabe. — Stockholm, 1962; Latvijas PSR Mazd Enciklopedija_i вид. V. Samsons. — Т. 1—3. — Riga, 1967—1970; In­dex. — Riga, 1972.

Latvia. Country and People_i вид. J. Rutkis. — Stockholm, 1967.

Взаимосвязи болтов и прибалтийских финнов, ред. Р. Грабис и др. — Рига, 1970.

Джерела, документи і збірники матеріалів:

Arnold of Liibeck. Chronica Slavorum [бл. 1210], вид. J. М. LappenbergB MGH SS. — Т. 21. — Hannover, 1868.—C. 101—250; Das Rigaische Schuldbuch (1285— 1352), вид. H. Hildebrand. — СПб., 1872; Heinrici Chronicon Livoniae [1224— 1227], вид. L. Arbusow та Albert Bauer. — Darmstadt, 1959. — XXXVI, 354 c.; Akten undRecesse der Iivldndischen Standetage_i вид. О. Stavenhagen. — Т. 1 (1304— 1460). — Riga, 1907; Livlandische Reimchronik [бл. 1290], вид. L. Meyer. — Paderborn, 1876; Fontes Historiae Latviae MediiAevi.—Т. 2:1—2. [—1256], вид. A. Svabe. — Riga, 1937—1940; Liv-, Esth- und Curldndisches Urkundenbuch nebst Regesten_i вид. F. G. Bunge. — Т. 1—11 [1093—1459]: І (1093—1300. -Reval, 1853); II (1301—1367. — R., 1855); III (1368—1393. — R., 1857); IV (1394— 1413. — R., 1859); V (R., 1865); VI (Riga, 1871); Livldndische Gdterurkunden (aus den Jahren 1207—1545), вид. H. Bruiningk та N. Busch. — Т. 1—2. — Riga, 1908, 1923; Е. Bonnel. Russisch-Livldndische Chronographie von der Mitte des neunten Jahrhunderts bis zum Jahre 1410. — СПб., 1862. Див. також: ΠBJI_i HΠJI_i ПСРЛ. — Т. I², 2²; Rimbert. Vita Anskariv_i Adam von Bremen. Gesta. Saxo Grammaticus. Gesta.

Livonica Vorndhmlich an dem 13. Jahrhundert, im Vatikanischen Archiv_i вид. H. Hildebrand. — Riga, 1887.

Основна історична література і спеціальні дослідження:

Latviesu vesture. I. Sena Latvija, вид. F. Balodis та A.Tentelis. — Riga, 1938; F. Balodis. DetdldstaLettland. — Stockholm, VMfr_iLatvijasPSR vesture. 1 sejums. No Vissenakajiem Iaikiem Iidz 1860 gadam, вид. J. Zutis. — Riga, 1953; История Латвийской CCP_i ред. Я. Я. Зутис. — Рига, 1952; Alfred Bilmanis. A History of Latvia. — Princeton, 1951; Arnolds Spekke. HistoryofLatvia. An Outline. — Stockholm, 1951; История Латвийской ССР. Сокращенный курс, 2-е изд., ред. А. А. Дризул. — Рига, 1971.

Leonid Arbusow. FriihgeschichteLettlands. — Riga, 1933. A. Bezzenberger. Die Namen Litaues und Semgallen in altenordischen Quellen. Beitrdge zur Kunde der indogerm. Sprachen. —T. 10. — Gottingen, 1886. — C. 323—324. Manfred Hellmann. Das Lettenland im Mittelalter. Studien zur Ostbaltischen Friihzeit und Lettischen Stammgeschichte, insbesondere Lettgallens. — Miinster—Koln, 1954; F. Balodis. Send Latvija_i 2-ге вид. — Chicago, 1956.—216c.; A. Bielenstein. Die Grenzen des Lettischen Volksstammes und der Lettischen Sprache in der Gegenwart und im XIII. Jahrhundert. —CΠ6., 1892; H. Lowmianski. Studja. — T. 1—2; E. BrastipS. Latvijaspilskalni. —T. 1—4.—Riga, 1923—1930: LKurSuzeme (1923); II. Zemgale un AugSzeme (1926); III. Latgale (1928); ΓV. Vidzeme (1930). Я. Зутис. Очерки no историографии Латвии. Ч. 1. Прибалтийско-немецкая историо­графия. — Рига, 1949.

²ПВЛ. — Т. 1. —С. 10, 13.

³ HLC_i вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 64, IlOi далі.

⁴Ibid.-С. 10, 22 і далі.

*ПВЛ. — Т. 1. —С. 13.

⁶Ibid.-С. 10.

⁷ HLC_i вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 4, IOi далі.

⁸ Ibid. — С. 4, 6, 8 і далі.

⁹ПВЛ. — T. 1. —С. 10.

¹⁰Ibid.- С. 13.

^,, HLC_i вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 20, 22 і далі.

^,2 Ibid. —С. 4, 22 і далі. "ПВЛ.— Т. 1. —С. 10.

¹⁴ HLC_i вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 102, 170т і далі.

¹⁵ Ibid. — С. 66, 76 і далі.

¹⁶ Ibid. — С. 48, 60 (Leththi) і т. д.

^,7 Ibid. — С. 48.

¹⁸ Див. том І. — С. 309—310, 556.

¹⁹ Див. с. 70 цього тому; Heimskringla та «Кнютлінґа cata>>_i с. 221—222.

²⁰ Див. с. 419 цього тому (Саксон Граматик).

²'ПВЛ. — Т. 1. —С. 186.

²² ПСРЛ. — T. 2², вид. А. А. Шахматов. — Стовп. 620.

²³ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 59, 66.

²⁴ Ibid. — С. 45. ’

²⁵ Ibid. —С. 66.

²⁶ А. Н. Насонов. Псковские летописи. — T. 2. — M., 1955. — C. 79 (Строевский список: Латигора и Либь).

²⁷ А. Н. Насонов. Псковские летописи. — T. 1. — М.—Л., 1941. — С. 18 (бл. 1341 p.), с. 93—94 (бл. 1341 р.); т. 2, с. 24 (бл. 1341 р.), с. 302 (бл. 1477— 1478 рр ), с. 62 (бл. 1480 р.).

²⁸ Див. Походження Русі. — T. I. — С. 309—310.

²⁹ Вид. W. Trillmich. — С. 94, 96, 98, 100 = англ, переклад Charles Н. Robinson. — С. 96—100.

³⁰ Max Vasmer. REW. — T. 1. — С. 635.

³¹ L. Kettunen. Livisches Worterbuch. — Helsinki, 1938. — С. 167.

³² V. Kiparsky. Die Kurenfrage. — Helsinki, 1939. — С. 63.

³³ Ibid. — С. 62.

³⁴ Вид. W. Trillmich. — С. 94,96 = англ, переклад Ch. H. Robinson. — С. 96—98.

³⁵ Ibid. — С. 96, 98 = 98—99.

³⁶ Див. с. 419 цього тому.

³⁷ Див. с. 292 цього тому.

³⁸ Вид. W. Trillmich. — С. 94 = англ, переклад Ch. H. Robinson. — С. 97.

³⁹ F. G. von Bunge. Liv-, Esth- und Curldndisches Urkundenbuch. — T. 1. — Reval, 1853, reg. 103. Пор.: Paul Johansen. Kurlands Bewohner zu Anfang der historischeri Zeit // Baltische Lande. — T. 1. — Leipzig, 1939. — C. 295.

⁴⁰ Див.: E. Saks. Aestii, 1960. — C. 129.

⁴¹ Див.: Paul Johansen. Kurlands Bewohner. — C. 290—291 і карта на с. 285.

⁴² Див. том I. — С. 404.

⁴³ Е. С. Мугуревич. Восточная Латвия и соседние земли в X—XIH вв. — Рига, 1965. —С. 24—25.

⁴⁴ Ibid. — С. 22—26.

⁴⁵ Див. том I. — С. 403, 404.

⁴⁶ Arveds Svabe. Kursu koninu ип novadnieku Hesikais stavoklis. — Riga, 1933; P. Johansen. KurlandsBewohner.—С. 294—295; Edgar V. Saks. Aestii. — Mont­real—Heidelberg, 1960. — C. 244.

⁴⁷ Vita Anskarii_i вид. W. Trillmich. — C. 96 = англ, переклад Ch. H. Robin­son. — C. 97.

⁴⁸ Birger Nerman. Grobin-Seeburg. Ausgrabungen undFunde. — Stockholm, 1958.

⁴⁹ E. С. Мугуревич. Восточная Латвия. — С. 23—25.

⁵⁰ Vita Anskarii_i вид. W. Trillmich. — С. 96 = англ, переклад Ch. H. Robin­son. — С. 97.

⁵¹ Birger Nerman. Swedish Viking Colonies on the Baltic // Minns Volume. Eurasia Septentrionalis Antiqua. — T. 9. — Helsinki, 1934. (особл. c. 365—371).

⁵² Gyula Decsy. Einfiihrung in die Finnisch-Ugrische Sprachwissenschaft. — C. 74—82, c. 234—235; Max Vasmer. REW. — T. 2. — C. 39. Пор. також: Valdis J. Zeps. Latvian and Finnic Linguistic Convergences. — Bloomington, 1962.

⁵³ Див.: A. Bielenstein. Die Grenzen des Lettischen Volksstammes. — CΠ6., 1892. — C. 32—65; E. C. Мугуревич. Восточная Латвия. —C. 18—20. Пор.: Heinrich Laakmann. Estland und Livland in friihgeschichtlicher Zeit // Baltische Lande. — T. 1. (1939). — C. 204—262.

⁵⁴ E. C. Мугуревич. Восточная Латвия. — С. 22—26.

⁵⁵ Ibid. — С. 27.

⁵⁶ Ibid. — С. 24.

⁵⁷ Paul Johansen. DieChronikals Biographie. Heinrichvon Lettlands Lebensgang und Weltanschaung // Jahrbiicher fiir Geschichte Europas_i N.F. — Т. 1:1. — Miinchen, 1953. — С. 1—24.

⁵⁸ Paul Johansen. Kurlands Bewohner. — С. 298.

⁵⁹ HLC_i вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 25.

⁶⁰ Ibid. — С. 36.

⁶¹ Paul Johansen. Kurlands Bewohner. — С. 298.

⁶² Max Vasmer. REW. — T. 1. — С. 452. •

⁶³ Пор.: H. Lowmianski. Studja. —Т. 2.—С. 64—67; Albert Bauer. Semgallen und Upmale in Inihgeschichtlicher Zeit H Baltische Lande. —T. 1,1939. — C. 307— 329.

⁶⁴ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer. — C. 234.

⁶⁵ Див. Походження Русі. — T. I. — С. 556.

⁶⁶ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 20.

⁶⁷ ПВЛ. — T. I. — С. 136. За даними Ф. Балодіса, земгали перемогли біля свого замку Тічі на південному березі Двіни (поблизу Даугмале), де 1933 р. було знайдено фігурку вікінга. F. Balodis. Ein Denkmal der Wikingerzeit aus Semgallen, Lettland // Minns Volume. Eurasia Septentrionalis Antiqua. — Т. 9 (1934). — С. 399—404.

⁶⁸ Див. Походження Русі. — T. І. — С. 215—216.

⁶⁹ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer.—С. 20=англ, переклад A. J. Brunda­ge. — С. 38.

⁷⁰ Max Vasmer. REW. — Т. 2. — С. 19, 62.

⁷¹ H. Lowmianski. Studja. — Т. 2. — С. 50.

⁷² Е. С. Мугуревич. Восточная Латвия. — С. 13—20.

⁷³ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 61, 66.

⁷⁴ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer.—С. 64,66 = англ, переклад A. J. Brun­dage. — С. 66—67.

⁷⁵ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer.—С. 78 = англ, переклад A. J. Brunda- ge.-C.75.

⁷⁶ Ibid. —С. 204 = C. 157.

⁷⁷ Ibid. —С. 204= С. 157.

⁷⁸ Ibid. — С. 78 = С. 75.

⁷⁹ Paul Johansen. Kurlands Bewohner. — С. 305 і прим. 3.

⁸⁰ НПЛ, вид. А. Н. Насонов. — С. 20.

⁸¹ Ibid. — С. 36: «на Чудь, на Очелу».

⁸² HLC, вид. L. ArbusowTaA. Bauer.—С. 68 = англ, переклад A. J. Brunda­ge. — С. 68.

⁸³ Ibid. — С. 80 = С. 76—77.

⁸⁴Ibid.-С. 102= С.91—92.

⁸⁵ Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — С. 94,96 = англ, переклад A. J. Brun­dage. — С. 97.

⁸⁶ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer.—С. 106 = англ, переклад A. J. Brun­dage. — С. 94.

⁸⁷ Про куршів див.: Paul Johansen. Kurlands Bewohner. — С. 263—264; Е. V. Saks. Aestii. —С. 195—200.

⁸⁸ Gesta, вид. W. Trillmich. — С. 454 = англ, переклад F. J. Tschan. — С.198.

⁸⁹Ibid.-С. 454 = C. 198.

⁹⁰ HLC, вид. L. Arbusow та A. Bauer. — С. 106, 108 = англ, переклад A. J. Brundage. — С. 94—95.

^9, Ibid. — С. 328= С. 238.

⁹² F. G. von Bunge. Liv-, Esth- und Curlandisches Urkundenbuch. — Reval, 1853. —T. 1. —С. 134—136.

⁹³ Вид. L. Meyer. — Paderborn, 1876, рядки 5968—5969.

⁹⁴Joh. Renner. LievldndischeHistorien [1556—1561]_i вид. P. Karstedt. — Lubeck, 1953.—С. 205.

⁹⁵ J. Endzelms. Uber die Nationalitat und Sprache der Kuren H Finnisch-Ugrische Forschungen. — T. 12(1912). — С. 50—72; V. Kiparsky. Die Kurenfrage. — Helsinki, 1939. Ed. Sturms. Zur Vorgeschichte der Liven // Eurasia Septentrionalis Antiqua. — T. 10. (1936). — C. 25—53.

⁹⁶ Paul Johansen. Kurlands Bewohner. Zu Λnfang der historischen Zeit // Baltische Lande. — T. 1. — Leipzig, 1939. — C. 270—306.

⁹⁷ Ibid. — C. 303—304.

⁹⁸ Ibid. — C. 304.

⁹⁹ Ibid. — C. 304—305.

¹⁰⁰ Valdis V. Zeps. LatvianandFinnicLinguistic Convergences. — Bloomington, 1962. —C. 84—97.

X. Полоцьк і Смоленськ

¹ Загальні праці:

Россия. Полное географическое описание нашего Отечества, ред. В. П. Се­менов и др. — Т. 9. — СПб., 1905; Е. М. Загорульский. Археология Белоруссии. — Минск, 1965; В. Н. Топоров и Н. Трубачев. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. — M., 1962.

A. Н. Насонов. «Русская земля». — M., 1962.

Основні джерела:

ПВЛ; ПСРЛ. — T. I²; 2^,; HПЛ; Смоленские грамоты XIII—XIV вв. — M., 1963.

Спеціальна література:

B. В. Седов. Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья. — M., 1970;

Л. В. Алексеев. Полоцкая земля. Очерки истории Северной Белоруссии в IX—XIII вв.— M., 1966; Е. А. Шмидт. Древние городища Смоленщины. — М.—Л., 1961; История Белорусской ССР. —T. 1, ред. Л. С. Абецедарский и др. — Минск, 1961; П. В. Голубовский. История Смоленской земли. — К., 1895.

² Max Vasmer. REW. — Т. 2, 1955. — С. 397 (s. v. Polota).

³ПВЛ.—Т. 1. —С. 11.

⁴ Л. В. Алексеев. Полоцкая земля. —С. 34. Пор.: М. X. Алешковский. Ка­менные стражи. Путеводитель по древним крепостям. — Л., 1971. — С. 104— 105.

⁵ Л. В. Алексеев. Полоцкая земля. — С. 134—136.

⁶Ibid.-С. 101.

⁷ Цю історичну постать докладно обговорено у т. І, с. 180—208 і с. 616 цього тому.

⁸ ПВЛ. — Т. 1. — С. 54 (бл. 980 р.).

⁹ Пор.: А. Н. Насонов. «Русская земля». — С. 150; Л. В. Алексеев. По­лоцкая земля. — С. 87—88.

¹⁰ Peter Foote та David М. Wilson. The VikingAchievement. — London, 1970. — С. 223; пор. також: Д. А. Авдусин. Раскоцки в Гнездове // КСИИМК. — Т. 38, 1951. — С. 72—81; Д. А. Авдусин. Гнездовская экспедиция// КСИА. — Т. 44, 1952. — С. 93—103; И. И. Ляпушкин. Новое в изучении Гнездова// Археологические открытия 1967 года. — M., 1968. — С. 43—44; И. И. Ля­пушкин. Исследование гнездовского поселения // Археологические откры­тия 1968года. — M., 1969. — С. 66—77; Н. В. Белоцерковская, Т. А. Пуш­кина, В. Я. Петрухин. Раскопки в Гнездове // Археологические открытия 1973 года. — M., 1974. — С. 42. Пор.: Stanislaw Jasnosz. Gniezdowo// SSS. — Т. 2:1, 1964. —С. 113—114.

^,, De administrando Imperio, вид. Gyula Moravcsik. — Budapest, 1949. — С. 56. Пор. також: Д. А. Авдусин. Возникновение Смоленска. —Смоленск, 1957.

^пПВЛ. — Т. 1.—С. 11—12.

¹³ Див., наприклад, Г. К. Бугословский. О восточном торговом пути, пролегавшем в великокняжескую эпоху через г. Смоленск и его область (Зап. Двина — Днепр — Угра — Ока — Волга), на основании местных изысканий // Труды Одиннадцатого Археологического Съезда в Киеве 1899. — Т. 1. — M., 1901. — С. 469—478, 1 карта.

¹⁴ Див. Смоленские грамоты XIV—XV вв.— M., 1963. — С. 18—62, факс.

XI. Литва

¹ Загальні праці:

Э. А. Вольтер. Где искать землю Налыпанскую Ипатьевской летописи? // ЖМНП. — 1900:5. — С. 195—201.

Marija Gimbutas (Gimbutiene). TheBalts. — London, 1963; Jg. Jonykas. Les peuplades Lithuaniennes jusqu’au XIV siecle і7 Conventusprimus historicorum Bal- ticorum. — Riga, 1938. — C. 46—61; K. Buga. Die Vorgeschichte der eistischen (baltischen) Stamme in Lichte der Ortsnamen // Streitberg Festgabe. — Leipzig, 1924. — C. 22—36.

Encyclopedia Lituanica_t вид. Simas Suiiedelis і Vincas Rastenis.—T. 1 [3]. — Boston, 1970—[1973: видання продовжується]; Lietuvjn Enciklopedija, вид. Vaclavas BirbSka. — Т. 1—36. — Boston, 1953—1969; MazojiLietuviskojі Tarybine Enciklopedija_i вид. J. Matulis та ін. — Т. 1—3. —Vilnius, 1966—1971. Index. — Vilnius, 1975..

H. Mortensen. Litauen. Grundziige einer Landeskunde. — Hamburg, 1926. Michal Balinski. Wielkie Ksi⅞ztwo Litewskie // Starozytna Polska pod wzglζdem historycznym, geograficznym і Statystycznym opisana. —T. 3.—Warszawa, 1864. — 866, XXVIII c.; див. також: SSS.

Ernst Fraenkel. Litauisches etymologisches Worterbuch. — T. 1—2. — Heidel­berg—Gottingen, 1955—1965.

Джерела, документи і збірники матеріалів:

Codex diplomatics Lithuaniae (1253—1437)_i вид. Е. Raczynski. — Breslau, 1845; Codex diplomatics Regni Poloniae et Magni Ducatus Lithuaniae_i вид. М. Do- giel. — T. 1—5. — Vilnius, 1758—1769; Codex epistularis Vitoldi magni ducis Lithuaniae 1376—1430_i вид. Antoni Prochaska.—Cracow, 1882 (= скороч. Cod. Vit.); Regesta Lithuaniae ab origine usque ad Magni Ducatus cum Regno Poloniae unionem. — T. 1 (ad 1315), вид. Henryk Paszkiewicz. — Warszawa, 1930. Див. також: ПВЛ, ПСРЛ. —Т. 2²;Р. Dusburg. ChronicaterraePrussiae_y вид. М. Toep- реп в Scriptores Rerum Prussicarum. — Т. 1. — Leipzig, 1861. — С. 21—269. H. Bauer. Peter von Dusburg und die Geschichtsschreibung des deutscher Ordens im 14. Jh. in Prussen // Historische Studien. — H. 272. — Berlin, 1935.

Основна історична література і спеціальні дослідження:

J. Alekna. Lietuvos istorija. — Tilie, 1923. Lietuvos istorija, вид. Adolpas Sa- poka. — Kaunas, 1936. — XVI, 688 c., 7 табл., З карти; Lietuvos TSR Istorija. І Tomas. Nuo seniaus∏ι Іаікц ікі 1861 met⅛ ред. K. Jablonskis, J. Juiginis і J. Ziugzda. — Vilnius, 1957.

Constantine R. Jurgela. History of the Lithuanian Nation. — New York, 1948. — 544 c.; Manfred Hellmann. Grundziige der Geschichte Lithauens und des Lit- hauischen Volkes. —Darmstadt, 1966. — 179 c.,1 карта; Jerzy Ochmanski. Historia Litwy. — Wroclaw—Warszawa—Krakow, 1967. — 347 c., 2 карти.

Manfred Hellmann. Die geschichtliche Bedeutung des Grossfiirstentums Litauen // Saeculum. — T. 9. — 1958. — C. 87—112; Henryk Lowmianski. Studja nad poczqtkami Spoleczenstwa іpanstwa Utewskiego. — T. 1—2. — Vilnius, 1931, 1932. — XVII, 436 c.; 448 c.; 2 карти. (= скорой. Studja); B. T. Пашуто. Об­разование Литовского государства. — M., 1959; лит. переклад: R. Strai- danaite. Lietuvos valstybes Susidarymas. — Vilnius, 1971.

P. Kulikauskas, R. Kulikauskiene, A. Tautaviδius. Lietuvos archeologijos bruo- zai. — Vilnius, 1961. HemykLowmianski. Uwagi о genezie panstwa Iitewskiego // PrzeglqdHistoryczny. — T. 52. — 1961. — С. 127—146; J. Ochmanski. Uwagi о Iitewskim panstwie Wczesnofeudalnym И Roczniki Historyczne. —T. 27. — 1961. — С. 143—160; К. Buga. Die Vorgeschichte der aistischen (baltischen) Stamme in Lichte der OrtsnamenHStreitberg Festgabe. — Leipzig, 1924. — С. 22—35; К. Buga. Die Iitauisch-WeiDrussischen Beziehungen und ihr Alter // Zeitschrift fur Slav. Phil. — 1. — 1924. — С. 26—55.

² MGH, SS — T. 1.3, вид. G. H. Pertz. —1939. — С. 80.

^гПВЛ. — Т. 1. —С. 103. •

⁴ Cod. Vit., вид. A. Prochaska. — Краків, 1882. — С. 258 (№ 529).

⁵ Ibid. — С. 467 (№ 861). За Вітольдом, обидві території були частинами одного краю (адже мова була спільною, і там жив один народ): «nam ипат ydeoma et uni homines».

⁶ Пор.: J. Ochmanski. Noms de terres Iituaniennes au XIII^е siecle H Lingua Posnaniensis. — T. 9. — 1963. — С. 169—174.

⁷ Cod. Vit., вид. A. Prochaska. — С. 164 (№ 387).

⁸ Henryk Lowmianski. Studja. — T. 2. — С. 110. — № 2.

⁹ Вид. Th. Hirsch в Scriptores Rerum Prussicarum. — Т. 2. — Leipzig, 1863. — С. 559.

¹⁰ Livldndische Reimchronik, вид. L. Meyer. — Paderborn, 1876, рядок 1802.

¹¹ ПСРЛ. — T. 2², ред. А. А. Шахматов. — Стовп. 847.

¹² Ibid. — Стовп. 859.

^,3 Ibid. — Стовп. 736 (бл. 1215 p.).

¹⁴ Scriptores Rerum Prussicarum. — T.журнал (1944:4). — С. 44—52; К. Slaski. Stosunki Prusow z innymi Iudami nadbaltyckimi w VII—XII wieku // Rocznik Olsztyhski. —T. 5 (1965). — С. 9—27.

J. Baczko. Geschichte Preussens. — T. 1—3. — Konigsberg, 1792—1794.

J. Voigt. Geschichte Preussens. — T. 1—9. — Konigsberg, 1827—1839; K. Lohmayer. Geschichte von Ost- und Westpreussen. — T. 1, 3-тє вид. — Gotha, 1908; A. L. Ewald. Die Eroberung Preussens. —T. 1—4. — Halle, 1872—1886; K. Kasiske. Die Siedlungstatigkeit des Deutschen Ordens im Ostlischen Preussen bis zumJahre 1410. —Konigsberg, 1934; H. Harmjanz. Volkskunde und Siedlungs- geschichte Ostpreussens. — Berlin, 1936; St. Zajqczkowski. Podboj Prus і ich kolo- nizacja przez Krzyzakow. — Toruh, 1935. R. Ekblom. Idrisi und die Namen der Ostseelander H NamnochBygd —19:1—2.—Uppsala, 1931.—C. 1—81. W. Gaerte. Die Wikinger in Ostpreussen. — Konigsberg, 1932.

² Geographus Bavarus, вид. E. Herrmann // Slawisch Germanische Beziehun- gen. — C. 221.

³ Вид. Tadeusz Kowalski. Relacja Ibrahlma ibn Jcfκuba z podrozy do krajow slowiahskich w przekazie al-Bekrlego. — Krakow, 1946. — C. 5, 1. 53, 1. 57 (Арабський текст).

*ПВЛ. — T. 1.-C.10.

⁵ ПСРЛ. — T. 2². — Стовп. 385.

⁶ М. Н. Тихомиров. Древнерусские города. — M., 1956. — С. 245, 379, 380.

⁷ НПЛ, ред. А. Н. Насонов. — С. 54.

⁸ Ibid. — С. 58.

⁹ Ibid. — С. 60.

¹⁰Ibid.—C. 70.

" Ibid. — C. 92.

¹² Див. c. 227 цього тому.

¹³ Пор.: М. Н. Тихомиров. Древнерусские города. — M., 1956. — C. 245.

¹⁴ Вид. W. Trillmich. — C. 144 (кн. IV, розд. 28).

^,5 Ibid. — С. 344 (кн. IV, розд. 95).

¹⁶ Про мучеництво Св. Адальберта (Войтеха), див.: S. Mielczarski. Misja pruskaSw. Wojciecha. —Gdansk, 1967.

¹⁷ Див. том І. — С. 582.

¹⁸ Peter Dusburg. Chronica terrae Prussiae, вид. М. Toeppen. — С. 51.

¹⁹ Вид. P. Johansen. Die EstlandHste des Liber Census Daniae. — Reval— Copenhagen, 1933. Факсиміле. — C. 40 зв.

²⁰ В. Т. Пашуто. Помезания. «Помезанская правда» как исторический источник общественного и политического строя Помезании XIII—XVI в. — M., 1955. — 184 c., 1 карта; С. 114—178: текст «Preusch Recht».

²¹ Bruno Enrlich. Der preussisch-wikingsche HandelsplatzTruso. Ergebnisse neuer Ausgrabungen in Elbing 1936/1937 IIConventus Primus Historicorum Baltico- rum. — Riga, 1938. — C. 139—145,5 табл.; K. Langenheim. Spuren der Wikin- ger um Truso // Elbinger Jahrbuch. — T. 11 (1933). — C. 262—283.

²² Kemp Malone. King Alfred’s North: A Study in Mediaeval Geography // Spe­culum. — T. 5:2. — Cambridge, Mass., 1930. — C. 161—162.

²³ Див. том I. — C. 718.

²⁴ ΠCPJI. — T. 2². — Стовп. 812.

²⁵ Див. том I. —С. 503, 548.

²⁶ Див. с. 362 цього тому.

²⁷ Див.: Esther M. Metzenthin. DieLander- und Volkernamen im Altislandischen Schrifttum. — Bryn Mawr, 1941. — C. 22.

²⁸ H. Lowmianski. Studja. — T. 1. — C. 90.

²⁹ Alfred’s Orosius, вид. Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie do dziejow Slowianszczyzny. — Warszawa, 1961. — C. 69 (текст), c., 106—109 (примітки).

У XIII ст. назва Witland була пов’язана з південно-західною частиною Самбії (Widlandie — 1246; Witlandesort — 1264); πop.: Kaspar Zeuss. Die Deutschen und die Nachbarstamme. — Munchen, 1837. — C. 669; Panzer. Die Ver­bindung des frischen Haffs mit der Ostsee// Altpreussische Monatsschrift. — T. 26 (1889). —C. 287, 298.

³⁰ Preussisches Urkundenbuch. — T. 1:2, вид. A. Seraphim (1909). — № 718.

³¹ Ad. Stender-Petersen. La conquete danoisede la Samlande et les Vitingi Prus- siens // Varangica. — Aarhus, 1953. — C. 43—63.

³² H. Lowmianski. Studja. — T. 1. — C. 318—319; nop. c. 90—91.

³³ Див. c. 227 цього тому.

³⁴ O. Kleeman. Uber die Wikingische Siedlung von Wiskiauten // Altpreussen. — T. 4 (1939). — C. 4—14.

³⁵ Adam von Bremen. Gesta, IV, 18, вид. W. Trillmich. — C. 456 = англ, переклад F. J. Tschan. — C. 198—199.

³⁶ Adam von Bremen. Gesta_i I, 60, вид. W. Trillmich. — C. 230 = англ, переклад F. J. Tschan. — С. 52.

³⁷ i_bid> __ _{IVj 1} _ _c 434 = с. 187.

³⁸ Ibid. — II, 22. — С. 252, 254 = С. 67.

³⁹ Ibid. — II, 61. — С. 302 = С. 97.

⁴⁰ Див. том I. — С. 404.

⁴¹ Див. том I. — С. 507, 548.

⁴² Див. с. 343 цього тому.

⁴³ Див. с. 453 цього тому.

⁴⁴ Див. с. 419 цього тому.

⁴⁵ P. Dusburg. Chronica terrae Prussiae_i вид. М. Toeppen. — III. — С. 5.

⁴⁶ ПСРЛ. — Т. 2². — Стовп. 813.

⁴⁷ Ibid. — Стовп. 877.

*ПВЛ. — Т. I. —С. 109.

⁴⁹ P. Dusburg. Chronica terrae Prussiae_i вид. М. Toeppen. — III. — С. 4.

⁵⁰ ПСРЛ. — Т. 2². — Стовп. 339.

⁵¹ P. Dusburg. Chronica terrae Prussiae_i вид. М. Toeppen. — III. — С. 194, 197, 202,211 і далі.

⁵² ПСРЛ. — Т. 2². — Стовп. 35; ПВЛ. — Т. I. — С. 54.

*ПВЛ._ Т. 1.—С. 58.

⁵⁴ ПСРЛ. — Т. 2². — Стовп. 813.

⁵⁵ Ibid. —Стовп. 812.

⁵⁶ H. Lowmianski. Studja. — Т. 2. — С. 39—44.

⁵⁷ ПСРЛ. — Т. 2². — Стовп. 828.

⁵⁸ Ibid. —Стовп. 833.

⁵⁹ Ibid. —Стовп. 833.

⁶⁰ Ibid. — Стовп. 833; nop. також: стовп. 810.

⁶¹ Aleksander Giejsztor. Jacwierz // SSS — Т. 2:2 (1965). — С. 306—309.

⁶² ПСРЛ. — Т. 2². — Стовп/799—800 = англ, переклад George Perfecky. — С. 54—55.

⁶³ Ibid. — Стовп. 827—828 (бл. 1255) = англ, переклад George Perfecky. — С. 68.

⁶⁴ Ibid. — Стовп. 834 = англ, переклад George Perfecky. — С. 71.

⁶⁵ P. Dusburg. Chronica terrae Prussiae_i вид. М. Toeppen. — III. — С. 166, 192, 209, 211, 219, 224; Preussisches Urkundenbuch.— Т. 1:2, вид. A. Sera­phim. — № 464.

XIIL Вендланд

¹ Загальні праці:

Slownikstarozytnoscislowiahskich_i вид. WIadyslaw Kowalenko, Gerard Labuda, TadeuszLehr-Splawinski. — Т. 1—7. — Wroclaw—Warszawa—Krakow, 1961— 1984; видання продовжується (= скороч. SSS); Maly SlownikKultury dawnych Slowian_i вид. Lech Leciejewicz. — Warszawa, 1972. — 676 c.; Спеціальна бібліографія: Joachim Herrmann. Kultur und Kunst der Slawen in Deutschland vom 7. bis 13. Jahrhundert. — Berlin, 1965. —∙70 c., 72 табл.

Джерела, документи і збірники матеріалів:

The Fourth Book of the Chronicle of Fredegar with its continuations, вид. і перекладі. M. Wallace-Hadrill.—London, 1967.—LXVIIc., 1—121 с. (текст), 1—121 с. (переклад), 122—137 c.; «Annales Regni Francorum» inde ab а. 741 usque ad а. 829 qui dicuntur AnnalesLaurissensesmaioreset Einhardi, post editionem G. H. Pertzii, rec. Fr. Kurze // Scriptores Rerum Germanicarum in Usumscholarum (=cκopθ4. SSRG). —Hannover, 1895.—XX, 204 c.;«Annales Mettenses priores», вид. B. de Simson в SSRG. —Hannover—Leipzig, 1905. — XVII, 119 c.; «Annales Fuldenses», post ed. G. H. Pertzii, rec. Fr. KurzeBSSRG — Hannover, 1891. — XIII, (1), 152 c.; «Annales Moissiacense», вид. G. H. Pertz в Monumenta Germaniae Historica Scriptores (= скорой. MGH SS). —Hannover, 1826.—T. 1. — С. 280— 313; «Annales Altahenses majores» [708—1073], ex recensione W. de Giesebrecht et Edmundi L.B. ab Oefele, вид. Ed. L. B. ab Oefele//SSRG —Hannover, 1891.— XXI, 105 c.; «Annales Bertinianiw, вид. Felix Grat, Jeanne Vielliard, Suzanne Clemencet H Annales de Saint-Bertin. — Paris, 1964. — LXXIX, 296 c.; «Annales Hildisheimenses» [—1137], вид. G. H. Pertz в MGH SS — T. 3. — Hannover, 1839. — C. 22—116; «Annales Magdeburgenses» [—1180], вид. G. H. Pertz в MGH SS.— T. 16. — Hannover, 1859. — С. 105—196; «Annales Quedlinburgenses» [—1025], вид. G. H. Pertz в MGHSS. — Т. 3. — Hannover, 1839. — С. 22—90; «Annales Xantenses» [—837], вид. В. de Simon в SSRG. — Hannover, 1909; «Annalista Saxo», вид. G. Waitz в MGHSS. —Т. 6—Hannover, 1844.—С. 553— 777.

«Alfred’s Orosiusw, вид. Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie do dziejow Slowianszczyzny. — Warszawa, 1961. — С. 7—41 (Вступ). — С. 42— 57 (факсиміле), с. 58—79 (текст), с. 80—89 (польськ. переклад), с. 90—118 (примітки), 1 карта; Geographus Bavarus, вид. Erwin Herrmann в Slawisch- Germanische Beziehungen. —Munchen, 1965. — С. 212—220 (вступ), с. 220—221 (текст), с. 222 (факсиміле); Einhard. Vita KaroliMagni, post G. H. Pertz, recensuit G. Waitz, 5-е вид. IlSSRG. — Hannover—Leipzig, 1905. — XXVI, 52 с. = англ, переклад Samuel Е. Turner.—Ann Arbor, 1960; Т. Lewicki. Baltyk w opisach autorow arabskich IX—X w. // Przeglqd Orientalistyczny. — Wroclaw, 1949. — C. 52—67; Liudprand із Cremon-и. Antapodosis, вид. Albert Bauer-Reinhold Rau в Quellen zur Geschichte der sdchsischen Kaiserzeit. — Darmstadt, 1971. — С. 233—495; Liudprand із Cremon-и. Legatio ad Imperatorem Constantinopolitanum Nicephorum Phocam, вид. Albert Bauer та Reinhold Rau в Quellen ZurGeschichte der sdchsischen Kaiserzeit. — Darmstadt, 1971.—С. 524—598; Thietmar of Merseburg. Chronicon, вид. W. Trillmich. — Darmstadt, 1957; Adam von Bremen. Gesta Hammaburgensis ecclesiae Pontificum, вид. W. Trillmich в Quellen des 9. und 11. Jahrhunderts zur Geschichte der Hamburgischen Kirche UnddesReiches. — Berlin, 1961. — C. 135— 503 = англ, переклад F. J. Tschan; History of the Archbishops of Hamburg-Bre­men. — New York, 1959; Helmold із Bosau. ChroniconSlavoruni, вид. B. Schmeid­ler та H. Stoob.—Darmstadt, 1963. — XV, 399 c. = англ, переклад F. J. Tschan. The Chronicle of the Slavs by PriestofBosauHelmold —NewYork, 1935; Widukind із Corvei. Res gestae Saxonicae, вид. Albert Bauer та Reinhold Rau в Quellen zur Geschichte der sdchsischen Kaiserzeit. — Darmstadt, 1971. — C. 1—183; Saxo Grammaticus. Gesta Danorum, вид. J. Olrik та H. R?der. — Copenhagen, 1931.

Див. також збірники досліджень і перекладів:

Kaspar Zeuss. Die Deutschen und die Nachbarstdmme. — Miinchen, 1837; фототипічне вид. — Heidelberg, 1925. — XII, 780 c.; Gerard Labuda. Slo- Wianszczyzna pierwotna. Wybor tekstow. — Warszawa, 1954. — 359 c.; Erwin Herrmann. Slawisch-Germanische Beziehungen im Siidostdeutschen Raum von der Spdtantikebiszum Ungarnsturm. Ein Quellenbuch mit Erlduterungen. — Miinchen, 1965. — 286 c.; Peter RatkoS. Pramene к dejinam VeΓkej Moravy. — Bratislava,

1964. — 460 c., 15 табл.

Основна історична література і спеціальні дослідження:

Die Slaven in Deutschland. Geschichte und Kultur der slawischen Stamme westlich der Oder und Neisse vom 6. bis 12. Jahrhundert. Ein Handbuch, вид. Joachim Herrmann. — Berlin, 1970. — 530 c., ілюстрації, 1 карта; Joachim Herrmann. Siedlung_t Wirtschaftund Gesellschaftliche VerhdltnissederSlawischen Stdmme zwischen Oder/Neisse und Elbe. Studien auf der Grundlage archaologischen Materials. — Berlin, 1968. — 374 c; Joachim Herrmann. Zwischen Hradschin und Vineta. Friihe Kulturen der Westslawen. — Miinchen, 1971. — 285 c. (= скороч. Vineta)', Siedlung und Verfassung der Slawen zwischen Elbe, Saale und Oder, вид. Herbert Ludat. — Giessen, 1960. — (5). — 226 c. (скороч.: Siedlung und Verfassung)', Henryk Lowmianski. Poczqtki Polski. Z dzejow Slowian w I tysiqcIeciu n. e. — T. 1—5. — Warszawa, 1963—1973; MaxVasmer. Wikingerspuren bei den Westslawen // Zeitschriftfur Osteuropdische Geschichte. — T. 6. (1932). — C. 1— 16; Max Vasmer. Beitrage zur slawischen Altertumskunde. 3. Wikingisches bei den Westslawen // Zeitschriftfur Slawische Philologie. — T. 7 (1930). — C. 142—150. Gerard Labuda. Historia Pomorza. — T. 1. — Poznan, 1969.

²ПВЛ — T. 1.-C. 11.

³∏po ободритів див.: H. Bulin. Po?atky statu obodrickeho // Pravnehistoricke Studie. — T. 4 (1958). — C. 5—30; Wolfgang H. Fritze. Probleme der abodritischen Stammes- und Reichsverfassung und ihre Entwicklung vom Stammesstaat zu Herrschaftstaat // Siedlung und Verfassung. — C. 141—219; H. Bulin. PodunajSti «Abodriti» // Slovanske historiske studie. — T. 3 (1960). — C. 5—44; Ryszard Marciniak. Ustrqj polityczny zwjqzku Obodryckiego do polowy XI wieku // Materialy Zachodniopomorskie. — T. 12. — Szczecin, 1966. — C. 481—546.

⁴ Вид. Erwin Hermann. Slawisch-Germanische Beziehungen. — C. 220.

⁵ Max Vasmer. Beitrage zur slawischen Altertumskunde. 2. Wikingisches am Siidufer der Ostsee U ZeitschriftfiirSlawische Philologie. — T. 6 ( 1929). — C. 152.

⁶ Gesta, II. 21, вид. W. Trillmich. — C. 250.

⁷ Lech Leciejewicz. Miasta Slowian polnocnopolabskich ( = скороч. Miasta). — Wroclaw—Warszawa—Krakow, 1968. — C. 47.

⁸ G. Hatz. Der numismatische Befund der Ausgrabungen in Alt-Liibeck H Zeitschrift des Vereins fur Liibeckische Geschichte und Altertumskunde (1956). — C. 64, прим.

⁹ Adam von Bremen. Gesta, IV. 18, вид. W. Trillmich. — C. 454 = англ, переклад F. J. Tschan. — C. 198.

¹⁰ Annales Regni Francorum, вид. F. Kurze. — C. 126 (бл. 808 p.).

^,, L. Laffler. Handelsstadem vid Ostersjon som pa danskamas sprak kallades

Reric // Namn och bygd. — Т. 7 (1919). — С. 25—26; W. Vogel. Das Emporium Reric // Festskrift til Halvdan Koht.—Oslo, 1933. — С. 85—92; W. Kroggmann. Rerik // Jahrbiicher Jurmecklenburgische Geschichte. — Т. 103 (1939). — С. 77— 84; W. Bastian. Beobachtungen in Burg und Siedlung Alt-Gaarz, Kr. Doberan. Ein Beitrag zur Lage von Reric // Varia archaeologica W. Unverzagt zum 70. Geburtstag. — Berlin, 1964.—C. 237—254,9 ілюстр., 3 табл.; пор.: J. Herrmann. Vineta.—C. 157.

¹² Annales Regni Franeorum, вид. F. Kurze. — С. 129 (бл. 809 p.).

¹³ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 20—23.

¹⁴ Jerzy Nalepa. Pierwotne brzmienie nazw Meklenburga і Ratzeburga H Przeglqd Zachodni. — Т. 9 (1953:9—10). — С. 261—277.

¹⁵ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 47—57.

¹⁶ R. Kiersnowski. Wczesnosredniowieczne skarby SrebmezPolabia Materialy. — Wroclaw-Warszawa—Krakow, 1964; J. Stepkowa. The Islamic Silver Coin-hoard from Wischendorf (Wismar) // AnnalesoftheNaprstekMuseum. — T. 1 (1962). — C. 131—158.

¹⁷ А. Марков. Топография кладов восточных монет (сасанидских и ку­фических). — СПб., 1910. —С. 123—133.

¹⁸ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 84; J. Herrmann. Vineta. —С. 152—153; пор.: W. Henzel. Stara Lubeka w swietle wykopalisk // Przeglqd Zachodni. — T. 2.— 1946. —С. 271—274.

¹⁹ Helmold із Bosau. Chronica Slavorum_i вид. B. Schneider та H. Stoob. —

С. 186 _l

²⁰ W. Laur. Ein Tierknochen mit Runenritzung von Burgwall Alt-Liibeck // Offa. — Т. 21/22 (1965). — С. 258—260.

²¹ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 211, прим. 10; Gerard Labuda. Gardziec Obodrzycki 11SSS. — Т. 2:1 (1964), — С. 81.

²² ∏op.: Kaspar Zeuss. Die Deutschen und die Nachbarstamme. — Miinchen, 1837. —С. 361—363.

²³ Thietmar von Merseburg. Chronicon_i VIIL 5, вид. W. Trillmich. — С. 444.

²⁴ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 120.

²⁵ JozefWidajewicz. Studia nad relaciq о Slowianach Ibrahima ibn Jakuba. — Krakow, 1946. — С. 34—35.

²⁶ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 71.

²⁷ Ibid. — С. 59.

²⁸ Einhard. Vita Karoli Magni_i вид. G. H. Pertz, G. Waitz. — С. 12—13; Про

VelatabiZWiltziflHB.: W. Briiske. UntersuchungenzurGeschichtedesLutizenbundes. Deutsch-Wendische Beziehungen des 10.—12. Jahrhunderts. — Miinster-Koln, 1955; W. H. Fritze. Beobachtungen zu Entstehung und Wesen des Lutizenbundes И Jahrbuch Jiir die Geschichte Mittel- und Ostdeutschlands. — T. 7. — Tiibingen, 1958. — С. 1—38; H. Bulin. Po?atky statu H Pravnehistor icke Studie. —

T. 5 (1959). — С. 5— 30; Manfred Hellmann. Grundziige der Verfassungsstruktur der Liutizen // Siedlung und Verfassung. — С. 103—113; Z. Sulowski. О syntezς dzejow Wieletow-Lucicow // Roczniki Historyczne. — T. 24 (1958). — C. 113— 144.

²⁹ Вид. Tadeusz Kowalski. Relacja Ibrahima ibn JcfkUba z podrozy do krajow slowiahskich wprzekazie al-Bekriego H Monumenta Poloniae Historica_i N. S. — Т. 1. — Krakow, 1946. — C. 1 (Арабський текст); дав. факсиміле, табл. II, 1.12 знизу (Codex LalelT 2144, л. 60г), табл. VII, 1. 5 знизу (Codex NOru Osmaniye 3034, л. 193г).

³⁰ Див. прим. 75.

³¹ Вид. Erwin Herrmann. Slawisch-Germanische Beziehungen. — С. 220.

³² Adam von Bremen. Chronicon, вид. W. Trillmich. — С. 250 = англ, пере­клад F. J. Tschan. — С. 65.

³³ Henryk Lowmiafiski. Poczqtki Polski. — Т. 5 (1973). — С. 250.

³⁴ Вид. Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie do dziejow Slowiahszczyzny. — Warszawa, 1961. — С. 66: Wilte, ?e mon H?feldan h?t.

³⁵ Цей текст з перекладом і коментарем подано у т. І цієї праці.

³⁶ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 71—74.

³⁷ J. Nalepa. Wypfawa Frankow па Wieletow w 789 r. H Slavia Antiqua (1953). — С. 210—231.

³⁸ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 80—81.

³⁹ Ibid. —С. 67—68.

⁴⁰ Adam von Bremen. Gesta₉ II. 21, вид. W. Trillmich. — С. 252 = англ, переклад F. J. Tschan. — С. 66.

⁴¹ Thietmar. Chronicon₉ VI. 23, вид. W. Trillmich. — Berlin, 1957. —С. 268.

⁴² Joachim Herrmann. Feldberg, Rethra und das Problem der wilzischen Hohenburgen I I Slavia A ntiqua. —T. 16(1970). — C. 33—69; E. Unger. Rethra. Das Heiligtum der Wendenin Mecklenburg HOffa.—T. 11 (1952). —C. 101— 112; Joachim Herrmann. Einige Bemerkungen zu Tempelstatten und Kultbildem im Hordwestslawischen Gebiet // Archaeologia Polona. — T. 16 (1971). — C. 525— 540; Jerzy Strzelczyk. Radogoszcz // SSS. — T. 4:2 (1972).—C. 450—451; πop.: W. Briiske. Untersuchungen zur Geschichte des Lutizenbundes (1955). — C. 212— 218; Joachim Herrmann. Siedlung₉ Wirtschaft und Gesellschaftliche Verhdltnisse.— C. 27 і прим. 47.

⁴³ Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 68—69.

⁴⁴ Пор.: Maly slownik, вид. L. Leciejewicz. — C.405; К. Zeuss. DieDeutschen und die Nachbarstamme. — С. 653.

⁴⁵ W. Steinhauser. Riigen und die Rugier H Zeitschriftfiir Slawische Philologie. — T. 16 (1939). — С. 1—16; T. Milewski. Pierwotne nazwy wyspy Rugji і Slowianskich jej mieszkancow // Slavia Occidentalis. — T. 9 (1939). — С. 292—306; Franciszek Grucza, Lech Leciejewicz, Benedykt Zientara. Rugia, Rugianie // SSS. —T. 4:2 (1972). — С. 564—570; див. також: Janislaw Osiqglowski. Wyspa Slowiahskich bogow. — Warszawa, 1971. — 329 с.

⁴⁶ Jan Zak. Gardziec rugijski // SSS — T. 2:1 (1964). — C. 82—83.

⁴⁷ Janislaw Osiqglowski. Wyspa Slowiahskich bogow. — С. 142—144 і с. 223 цієї книги.

⁴⁸ Wladyslaw Kowalqnko. Arkona // SSS — Т. 1:1 (1961). — С. 47—49; Lech Leciejewicz. Miasta. — С. 122—123; J. Osiqglowski. Wyspaslowiahskich bogow. — С. 131—142, 201—209; πop.: A. Haas. Slawische Kulturstatteriauf der Insel Rii- gen 17 Pommersche Jahrbiicher. —Т. 19 (1918).—С.1—76; C. Schuchardt. Arkona, Rethra, Vineta₉ вид. 2-ге. — Berlin, 1926.

⁴⁹ Janislaw Osiqglowski. Ralswik // SSS — Т. 4:2 (1972). — С. 468-469.

⁵⁰ P. Herfert. Fruhmittelalterliche Bootsfunde in Ralswiek, Kr. Rugen // Aus- grabungen undFunde. —T. 12:4 (1967). — С. 213—222; P. Herfert. Der Bootsfund von Ralswiek // Poseidon. — T. 5 (1968). — C. 193—197; J. Osiegtowski. Wyspa Slowianskich bogow. — C. 253—281.

⁵¹ Lech Leciejewicz, Benedykt Zientara. Rugia // SSS. — T. 4:2 (1972). — C. 56.

⁵² L. Leciejewicz. Miasta. —C. 106—107.

⁵³ Літературу про Воллін див. на с. 989 цього тому.

⁵⁴ Adam von Bremen. Gesta₉ II. 22(19), вид. W. Trillmich. — С. 252 = англ, переклад F. J. Tschan. — С. 66.

⁵⁵ Див. с. 231 цього тому.

⁵⁶ Lech Leciejewicz. Miasta. — Є. 64.

⁵⁷ Lech Leciejewicz. Poczqtki nadmorskich miast па Pomorzu Zachodnim (= скороч. Poczqtki). — Wroclaw—Warszawa—Krakow, 1962. — С. 58, 60.

⁵⁸ Jan Zak та Wladyslaw Kowalenko. Kamien // SSS. — T. 2:2 (1965). — С. 360— 363.

⁵⁹ Jan Zak та Е. Salberger. Ein Runenfimd von Kamien Pomorski in Westpom* mem // Meddelanden fran Lurids Universitets Historiska Museum (1962—1963). — С. 324—335.

⁶⁰ Lech Leciejewicz. Researches concerning Early Mediaeval Kolobrzeg in Pomerania H Archaeologia Polona. — T. 6 (1962). — C. 133—147; Lech Lecieje- wicz. Poczqtki. — C. 58—59.

^6, Konrad Jazdzewski, Janina Kaminska, Helena Chtopocka та Jerzy Stankiewicz. Gdansk // SSS. — T. 2:1 (1964). — C. 87—91.

⁶² Eduard Hermann. Sind der Name der Gudden und die Ortsname Danzig, Gdingen und Grudenz gotischen Ursprungs? HNachrichten der Academic der Wissen- schaften Philos.-Hist. Klasse. Jahrgang 194:1.—Gottingen, 1941. — C. 207—291.

⁶³ Основна література про лужицьких сербів: Herbert Heibig. Die slawische Siedlung im sorbischen Gebiet // Siedlung und Verfassung (1960). — С. 27—64; Walter Schlesinger. Die Verfassung der Sqrben // Siedlung und Verfassung. — C. 75—102; K. Blaschke. Die Entwicklung des sorbischen Siedlungsgebiets in der Oberlausitz // Siedlung und Verfassung. — C. 65—73.

⁶⁴ Wemer Hiille. Westausbreitung und Wehranlagen der Slawen in Mitteldeutsch- land. — Leipzig, 1940. — C. 73.

⁶⁵ Thietmar. Chronicon₉ вид. W. Trillmich. — C. 6: «in provintiam, quam nos Teutonice Deleminci vocamus, Sclavi autem Glomaci appellant».

⁶⁶ W. Radig. Die sorbischen Burgen Westsachens und Ostthiiringens. (Mannus Bticherei. — T. 68.) — 1940. — C. 153.

⁶⁷ K. Marschalleck. Liibben im Spreewald, das alte Liubusua HMdrkische Heimat. — 1956:4. — C. 25—37; R. Lehmann. Zum LiubusuaProblem// Ausgrabungen und Funde. —T. 2:4 (1957). — C. 197—202; K. Marschalleck. Nochmals: Liubusua- Ltibben H Ausgrabungen undFunde. — T. 3:3 (1958). — C. 113—115; W. Wenzel. A. Kunze. Liubusua und der Schliebener Burgwall. Ein Versuch H Wissenschaftliche Zeitschrift der Karl-Marks-UniversitdtLeipzig. Ges. sprachwiss. Reihe. — T. 14:1. —

1965. —C. 143.

⁶⁸ Вид. Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie. — С. 66.

⁶⁹ Max Vasmer. Beitrage zur slawischen Altertumskunde // Zeitschrift fur Slawi- sche Philologie. — T. 7 (1930). — C. 143.

⁷⁰ Constantinus Porphyrogenitus. Deadministrando Imperio, вид. Gyula Mo- ravcsik. — Budapest, 1949. — C. 160, 162 = англ, переклад R. J. Jenkins. — C. 161, 163.

⁷¹ Procopius. De bello Gothico, вид. і переклад H. B. Dewing. — T. 3. — London, 1968. — С. 414-415.

⁷² Einhard. Vita Karoli Magni, вид. G. H. Pertz, G. Waitz. — C. 14 = англ, переклад Samuel Epes Turner. The Life of Charlemagne. — C. 38.

⁷³ The Fourth Book of the Chronicle of Fredegar with its continuations, текст і перекладі. M. Wallace-Hadrill. — London, 1960. — С. 40 (текст) = С. 40 (пе­реклад).

⁷⁴ The Fourth Book of the ChronicleofFredegar, вид. і переклад J. M. Wallace- Hadrill. — С. 56—58 (текст) = С. 56—58 (переклад). Ім’я Dervanus звичайно пояснюють як похідне від слов’янського слова *derv- «дерево» (див.: Zyg- munt Zagorski в SSS. — T. 1:2 (1962). — С. 339). Можна, проте, припустити, що іранська етимологія набагато краще пояснює походження імені цього зрадника. Пор. авестійське слово dregwant «безбожник» (Ferdinand Justi. Iranisches Namenbuch. — Marburg, 1895. — С. 80).

⁷⁵ Jerzy Nalepa. Wyprawa Frankow па Wieletow w 789 r. // Slavia Antiqua. — T. 4. — Poznan—Wroclaw, 1953. — С. 210—231. Всі дані з хронік та інших джерел задля зручності зібрано на с. 227—230. У зв’язку з власною назвою Wacan (Wakan) пор. дуже поширене вірменське ім’я Wahan (Ferdinand Justi. Iranisches Namenbuch. — Marburg, 1895. — С. 338—339).

⁷⁶ Henryk Lowmianski. Poczqtki Polski. — T. 5. —Warszawa, 1973. — C. 242.

⁷⁷ Geographus Bavarus, вид. Erwin Herrmann в Slawisch-Germanische Be- ziehungen. — Miinchen, 1965. — С. 221; Назва Praedenecenti трапляється в Annales Regni Francorum, бл. 822 р. (Е. Herrmann. Slawisch-Germanische Be- ziehungen. — С. 92) і бл. 824 р. (Е. Herrmann. Slawisch-Germanische Beziehun- gen. —С. 94: legatos Abodritorum, QuivulgoPraedenecentivocantur); див. також Омелян Пріцак, «Деремела=Бродники» // International Journal of Slavic Lin­guistics and Poetics. — T. 9. — The Hague, 1965.’— C. 82—96.

⁷⁸ Die Verfassung der SorbenHSiedlungund Veifassung. —C. 75—102, особливо c. 100—102.

⁷⁹ Grundziige der Verfassungsstruktur der Liutizen// Siedlung und Verfassung. — C. 103—113, особливоc.l 12—113; див. ще Gerard Labuda. Wieleci. — SSS. — T. 6. — 1977. —C. 430—436.

⁸⁰ Probleme der abodritischen Stammes- und Reichsverfassung und ihrer Ent­wicklung vom Stammesstaat zum Herrschaftsstaat H Siedlung und Verfassung. — C. 141—219, особливо c. 201—219.

⁸¹ ПВЛ.— T. 1.-C. 49.

⁸² Див. c. 562—569 цього тому.

⁸³ Див. с. 629 цього тому.

⁸⁴ Див. с. 642 цього тому.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

ОСНОВНІ СТРУКТУРИ ДАВНЬОСКАНДИНАВСЬКИХ СУСПІЛЬСТВ, 800—1280 рр.

¹ Всебічно висвітлену загальну картину внутрішньої структури сканди­навських суспільств і політичних організацій вікінґської доби подано в оглядовій праці: Peter Foote та David М. Wilson. The Viking Achievement: The Society and Culture of Early Medieval Scandinavia. — London, 1970. — XXV. — 473 c.; nop. також P. H. Sawyer. The Age of the Vikings. — London, 1962; 2-re вид. — London, 1971. — 254 c.

Основні проблеми, пов’язані з історичною перспективою і новою мето­дологією, та ретельне дослідження джерел можна знайти в наступних пра­цях:

А. Твори, написані західноєвропейськими мовами:

Henri Pirenne. Mohammed and Charlemagne. — Cleveland_i NewYork, 1957. — 293 c.; Sture Bolin. Mohammed, Charlemagne and Rurik // Scandinavian Economic History Review (=SEHR). — T. 1. — Kbh., 1953. — C. 5—39; Matts Dreijer. Hduptlinge, Kaufleute und Missionare im Norden vor TausendJahren. — Mariehamn, 1960; Fritz Rorig. Magdeburgs Entstehung und die altere Handelsgeschichte. — Berlin, 1952; nop. також Erik Lonnorth. Government in Medieval Scandinavia H Recueils de la Societe Jean Bodin pour I ^,histoire comparative des institutions. — T. 24. — Paris, 1965. — C. 453—460, передруковано у перекладі в Norske historikere і utvalg (=NHU), вид. Andreas Holmsen та Jarle Simensen. — Т. 3: Sverrecettens kongedomme. — Oslo, 1970. — С. 411—418; Aksel Е. Christensen. Denmark between the Viking Age and the Time of the Valdemars /Z Mediaeval Scandinavia. — T. 1. — Odense, 1968. — C. 28—50; Einar 01. Sveinsson. The Age of the Sturlungs: Icelandic Civilization in the Thirteenth Century. — Ithaca, New York, 1953.

Б. Твори, написані скандинавськими мовами:

Erik Arup. Danmarkshistorie. —T.l[—1282].—Kbh, 1925;репринт, 1961; Curt Weibull. Kdllkritikoch historia: Norden under dldre medeltiden. — Stockholm, 1964; Curt Weibull. Sverige och dess nordiska grannmakter under den tidigare medeltiden. — Lu nd, 1921. — VIIL — 196 c.; Curt Weibufl. Sveriges och Danmarks dlsta historia: En orientering. — Lund, 1922. — (4). — 88 c.; Lauritz Weibull. Nordisk Historia: Forskningar Ochwidersokningar.—T. 1: Forntidoch Vikingatid. — Stockholm, 1948; Halvdan Koht. Inhoggogutsyni norsk historie. — Oslo, 1921. — 272 c.

² Див. c. 651.

³ Halvdan Koht. The Scandinavian Kingdoms until the End of the Thir­teenth Century H CMH. — T. 6. — New York, Cambridge, 1936. — C. 363.

⁴ Куди моряки стали більш-менш запливати лиш у XIV ст.

⁵ Минуло понад десять років (1152—1164), перш ніж ґаути і свеї досягли угоди, що нове архіепископство повинно мати свій осідок в Уппсалі. Див.: Wolfgang Seegriin. Dds Papstum und Skandinavien bis zur Vollendung der nordi­schen Kirchenorganization (1164). — Neumiinster, 1967. — C. 167.

⁶ Aksel E. Christensen. Denmark between the Viking Age and the Time of the Valdemars // Mediaeval Scandinavia. — T. 1. — Odense, 1968. — C. 28—50.

⁷ Hkr. — T. 2 (=ZF 27), вид. Bjami Adalbjamarson. — C. 97 = англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 307.

⁸ Hkr. — T. 1 (=ZF 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 73—94.

⁹ Gesta_t вид. W. Trillmich. — С. 218, 224.

¹⁰ «Annales Laurissenses», вид. G. H. Pertz // MGHSS. —T. 1. — Hannover, 1826. —С. 156 (бл. 777 р.).

¹¹ Sven Tunberg. Studier rorande Skandinaviens dldsta politiska indelning. — Uppsala, 1911. — C.191—203. Пор. Svend Aakj?r. Om det olddanske herred og sogn // Festskript til Kristian Erslev_t den 28. decbr. 1927 fra danske historikere. — Kbh., 1927. — C. 1—30.

¹² Це твердження заперечував Aksel E. Christensen. Vikingetidens Danmark. — Kbh., 1969. —C. 75—90.

¹³ Kare Kveseth. Die Gemeinschafts und Gemeindebildungen des norwegischen Landes Hedmark in der Eisenzeit und im Mittelalter // Die Anfdnge. — T. 2. — Stuttgart, 1964. — C. 371—372.

¹⁴ Цифри в дужках стосуються тільки територій з осілим населенням.

¹⁵ Див. прим. 16, 17, 18.

¹⁶ H. M. Velschov. Om Folkmaengden і Danmark і midten af det trettende aarhundrede // DHT — Т. 4 (1843). — С. 47.

¹⁷ H. Forsell. Sverige 1571: Forsok till еп administrative besckrifning ofver det egentliga Sverige utom Finland och Estland. — Stockholm, 1872.

¹⁸ J. E. Sars. Til oplysning om folkemaengdens bevaegelse і Norge fra det 13. til det 17. aarhundrede // NHT — Серія 2. — T. 3 (1882). — C. 280, 384.

¹⁹ Encyclopaedia Britannica_t вид. 1966. — T. 18. — C. 233. Пор. Raymond Pearl. Biology of Population Grouth (New York, 1929); Raymond Pearl. Natu­ral History of Population (London, 1939).

²⁰ Насправді 193 843 чол., проте бл. 50 000 слід додати, взявши до уваги еміграцію до Ісландії (бл. 875—930 рр.) та на інші острови (Фарерські, Оркнейські, Шетландські). Про кількість населення Ісландії див. дані на с. 707.

Я висловлюю вдячність п. Адріанові Стецику (Уелслі) за визначення цих та інших цифр на основі моїх даних відносно щорічного подушного податку на користь папства.

²¹ F. W. Maitland. Domsday BookandBeyond —Cambridge, 1897. — С. 437.

²² У першій половині XIV ст. (1328 р.) Франція, за даними Фердінанда Лота, мала принаймні 28 млн. жителів. F. Lot. L’etat des paroisses et de feus de 1328 // Bibliotheque de L'Ecole des Chartes. — T. 90 (1929). — C. 304; Пор. Wolfgang Kollman, вид. Raum und Bevolkerung in der Weltgeschichte H Bevolkerungs-Ploetz. — T. 2:2. — Wiirzburg, 1955. — C. 32; Marcel R. Reinhard та Andre Armengaud. Histoire generale de la population mondiale. — Paris, 1961. — C. 76—78. Для порівняння скажемо, що 1348 р. населення Англії становило бл. З 800 000 чол. (Bevolkerungs-Ploetz. — Т. 2:2. — С. ЗО)

Населення Парижа 1330 р. сягало десь 250 000—275 000 чол. (Bevolke- rungs-Ploetz. — Т. 2:2. — С. 37), тоді як Лондон 1086 р. мав 18 000 чол., а 1377 р. — 35 000 (Bevolkerungs-Ploetz. — Т. 2:2. — С. 24). Отже, тепер зро­зуміло, чому Ролло, на відміну від Вільгельма Завойовника, спромігся здо­бути тільки одну невеличку (хоч і важливу економічно) французьку провін­цію — Нормандію.

²³ Пор. Amdt Ruprecht. Die ausgehende Wikingerzeit іт Lichte der Runenin- schriften. — Gottingen, 1958. — C. 52; див. також главу про рунічні написи в т. 1.

²⁴ Ад. Стендер-Петерсен. Четыре этапа русско-варяжских отношений // Varangica. — Aarhus, 1953. — С. 241—262.

Виняткове становище данців серед інших скандинавських народів відображено і в терміні dqnsk tunga. 3 одного боку, це була назва Hngua franca Півночі, а з другого — літературна форма давньонордичної мови. Див.: Peter Skautrup. Dansk tunge/ZKLNM. —Т. 2 (1957).—Стовп. 662—664.

²⁵ Henryk Lowmianski. Zagadnienie roli Normanow w genezie pahstw slo- Wiahskich. — Warszawa, 1957. — C. 71.

²⁶ Henryk Lowmianski. Podstawy gospodarcze formowania siς pahstw slo- Wiahskich. — Warszawa, 1953. — C. 244.

²⁷ Karl von Amira. Germanisches Recht_b вид. Karl August Eckhard. — T. 2: Rechtsaltertiimer_b 4-τe вид. — Berlin, 1967. — C. 7,16—17; Gustav Indrebo. Fylke og Fylkesnamn H Bergens MuseumsArbok 1931, Historisk-antikvarisk rekke. — № 1. — 54 c.; Gustav Indrebo. Den gamle norske Jylkesskipnaden. — Oslo, 1937; Claus Krag. Landskapsnavn pa -IandGg -HkeIINHT —T. 50(1971). — C. 342— 356.

²⁸ Kare Kveseth. Die Gemeinschafts- und Gemeindebildungen der norwegischen Landes Hedmark in der Eisenzeit und im Mittelalter // Die Anfange. — T. 2. — Konstanz, Stuttgart, 1964. — C. 326.

²⁹ Див. Jan de Vries. ANEW. — C. 73.

³⁰ Harry Stahl. «Во» ZZ KLNM. — T. 2. — Oslo, 1957. — Стовп. 25—28; «-bo» ZZ KLNM. — T. 2: [Sweden] — Harry Stahl (стовп. 28—29); Danmark — Kristian Hald (стовп. 29).

³¹ Magnus Olsen. Farms and Fanes of Ancient Norway. — Oslo, 1928. — C. 2—3.

³² Sture Bolin. Scandinavia ZZ СЕНЕ. —T. 1.—Cambridge, 1966. — C. 635— 636, 642.

³³ Magnus Olsen. Farms and Fanes. — C. 29.

³⁴ J. R. C. Hamilton. Excavations in Jarlshof Shetland. — Edinburgh, 1956. Ферму доби вікінгів знайшли також при розкопках у Сторзі (Storg) в Іс­ландії; див.: М. Stenberger (вид.). Forntida gardar і Island. — Kbh., 1943.

³⁵ Magnus Olsen. Farms and Fanes. — C. 45.

³⁶ Thorkild Ramskou. Lindholm Hoje (Kbh., 1970).

³⁷ P. G. Foote та D. M. Wilson. The Viking Achievement. — C. 9.

³⁸ Handel og samjdrds under medeltiden_b вид. Adolf Schiick. — Kbh., Oslo, Stockholm, 1934.

³⁹ Про термін «економіка запасів» див. Eli F. Heckscher. An Economic History of Sweden з додатком Gunnar Heckscher and Alexander Gerschenkron (=ЕЯ5). — Cambridge, Mass., 1954. — C. 20—22. Елі Φ. Гекшер пише: «В еко­номіці, де переважало сільське господарство, проблема збереження харчів неминуче набирала першорядної ваги. Сучасна економіка характеризується невпинним потоком продуктів, де споживання не спирається на вже нагро­маджені запаси готових товарів, а більш-менш одночасне з виробництвом. Зовсім інший характер мала середньовічна економіка, яку можна назвати «економікою запасів». Це дійсно правда, що за давніх часів звичайно жодну їжу не споживали свіжою — ні тваринну, ні рослинну. Винятком були весілля, похорон та інші врочисті події...» (с. 20). Гекшер описує становище, яке існувало в другій половині XVI ст. (1573 р.).

⁴⁰ Пор. твердження Елі Ф. Гекшера в його An Economic History of Swe­den (1954 p.): «Спочатку слід відзначити принаймні три характерні риси середньовічної шведської економіки. Перша риса — незначний обсяг зовнішньої торгівлі, тобто автаркія країни; друга — трохи заслабка само­достатність селянських господарств; третя — надзвичайно велике значення сільського господарства» (с. 18).

Далі цей самий автор пише: «Підсумовуючи, можна сказати, що середньовічна Швеція була на значно примітивнішій стадії економічного розвитку, ніж більшість країн Західної та Центральної Європи... Швеція виявилася майже цілком ізольованою від середземноморської та атлантич­ної торгівлі, що забезпечувала стимул для розвитку торговельних відносин у кожній країні. Шведська частка полягала в крихтах, які падали зі столу Ганзи. Для неї Швеція була радше зоною торгівлі, ніж торговельним парт­нером. За винятком Ганзи, джерелом іноземного впливу стала тільки церква — єдина могутня сила за середньовіччя. А загалом Швеція жила ізольовано» (с. 59—60). Див. також: Erik Lonnorth. Statsmakt och Statsfinans і det medeltida Sverige. — Goteborg, 1940. — С. 277; Marian Malowist. Historia gospodarcza Szwecji w swietle nowszychbadan∕∕∕toczraΛ∕ dzejow spolecznych і gospodarczych. — T. 10. — Poznan, 1947. — C. 107—127.

⁴¹ Особливо в Смоланді, Вестманланді і Ґестрікланді. Див. рецензію

В. Boethius на працю О. Johansen. GeschichtedesEisens, 3-тє вид. — Dusseldorf, 1953 в SEHR. — Т. 4:1 (1956). — С. 82—94; О. Arrhenius. Die Grundlage unserer alteren Eisenherstellung 11 Antiqvarisk Arkiv. — Т. 13. — Stockholm, 1959; История Швеции І Ред. A. С. Каи и др. — M., 1974. — С. 68; див. також I. Mar­tens. Jernvinna і Norge H Teknisk Ukeblad — № 17. — Oslo, 1968. — С. 2—10.

⁴² Sven Tunberg. Stora Kopparbergets Historia. — T. 1. — Uppsala, 1922.

⁴³ Пор. Eli F. Heckscher // EHS. — С. 41--48.

⁴⁴ Про цю назву див.: Heinrich Mitteis. DerStaatdeshohen Mittelalters. — Weimar, 1948. — С. 247. Див. також: G. Hatt. The Ownership of Cultivated Land // DVSS. — T. 26:6. — Kbh., 1939. — 22 c., 2 табл.

⁴⁵ Карту створено на підставі: Die Wikinger, вид. Bertil Almgren. — Essen, 1966. —С. 15 (карта).

^4Ї The Cambridge Economic History of Europe (= СЕНЕ). — T. 1. — C. 649.

⁴⁷ Nils Hellan. Det eldste krongodset і Trondelag // NHT — T. 37 (1956). —

С. 241 —265; Andreas Holmsen. The Old Norvegian Peasant Community // SEHR. — T. 4:1 (1956). — C. 32, прим. 14

⁴⁸ Sture Bolin // СЕНЕ. — T. 1. — С. 649.

⁴⁹ MagnusOlsen. Farms andfanes. —C. 29—ЗО. Існує великий масив науко­вої літератури, присвяченої проблемі власності на землю в Норвегії: Andreas Holmsen. Problemer і Horskjordeiendomshistorie // NHT. — Т. 34 (1946—1948). — С. 220—255; Andreas Holmsen. Landowners and Tenants in Norway Il SEHR. — T. 6 (1958). — C. 121—131; AndreasHolmsen. GardBygdRike. Festskrift ianled- ning Andreas Holmsen. — Oslo, 1966; Halvard Bjorkvik. Jord-eige ogjord-leige і Ryfylke і eldre tid: Fbrdelinga av Jordeigedomen pa Vestlandet OgAgdesida і 1661 og і seinkatolsk tid. — Stavanger, 1958. Halvard Bjorkvik та Andreas Holmsen. Kven atte jorda і den gamle Ieiglendingstida? Fordelinga avJordeigedomen і Noreg і 1661 (статті передруковані з: Heimen. — Т. 9. — Oslo, 1952—1954, s. 1., 1972.); Torstein Hellesnes. Eigedomshova pa den norske ?ttegarden fram gjenom tida.—Oslo, 1954.

⁵⁰ Andreas Holmsen. Landowners and Tenants in Norway // SEHR. — T. 6:2 (1958). —C. 122.

⁵¹ Ibid. —C. 125.

⁵² Ibid. —C. 122, 125.

⁵³ Див. А. Я. Гуревич. Свободное крестьянство феодальной Норве­гии. — M., 1967. —С. 73.

* СЕНЕ — T. 1. —С. 642.

⁵⁵ Gerhard Hafstrom. Hamarskipt И Rattshistoriska studier. — T. 1. — Lund, 1951; Gerhard Hafstrom. Hammarskifte // KLNM. — Т. 6 (1961). — стовп. 81— 83; Gerhard Hafstrom. Fornskifte // KLNM. — Т. 4 (1959). — стовп. 516, 517.

⁵⁶ Sture Bolin // СЕНЕ. —T. 1.—С. 645. Пор. Svend Aakj?r. Villages, cadastres et plans pardellaires au Danemark H Annales d’histoire economique etsociale. — Paris, 1929.—C. 562—568; David Hannerberg. Schonische «Bolskiften» H LSGHG. — №20. —Lund, 1960.

⁵⁷ Про b∂l див.: «Bol» H KLNM. — T. 2 (1957): [загально і Данія] Poul Rasmussen (стовп. 55—63); Norge — Halvard Bjorkvik (стовп. 63—64); Fin­land — Gunvor Kerkkonen (стовп. 64); Kristian Hald, «-bol» // KLNM. — Т. 2 (1957). —Стовп. 64—67.

⁵⁸ John Granlund. Dorf- und Flurformen Schwedens // DieAnfange. — Т. 2 (1964). —С. 321.

⁵⁹Sture Bolin// СЕНЕ. —Т. 1.—С.645. НадумкуЙонаҐранлунда,$о№//е були наслідуванням англійських «відкритих полів»: John Granlund. Dorf- und Flurformen Schwedens. — С. 319.

⁶⁰ Lynn White, Jr. Medieval TechnologybndSocial Change. — Oxford, 1962. — С. 71.

⁶¹ Sture Bolin. // СЕНЕ. — T. 1. — С. 645.

⁶² Ibid. — С. 643.

⁶³ Про «сільські міри» та оцінку землі див.: Byamal H KLNM. —T. 2 (1957): [Данія та Швеція] — Gerhard Hafstrom (стовп. 389—396), Norge — Halvard Bjorkvik (стовп. 396—401); Svend Aakj?r. Land Measurement and Land Valuation in Medieval Danmark/ISEHR.—T. 7:2(1960).—С. 115—149; David Hannerberg. Die alteren Skandinawischen Ackermasse // LSGHG. — № 12. — Lund, 1955.

⁶⁴ Основна література про оцінку землі та визначення ренти така: Folke Dorving. Attungen och marklandet: Studieroveragrara Jorhallanden і medeltidens Sverige. — Lund, 1947; Gerhard Hafstrom. Ledung och Tnarklandsindelning. — Uppsala, 1949. Пор. також критичні зауваження про розмір ренти: Stanislaw Piekarczyk. Some Notes on the Social and Economic Situation of the Swedish Tenants in the XIIIth century // Scandia. — T. 27:1 (1961). — C. 192—216.

⁶⁵ Folke Dorving. Attungen och marklandet. — C. 358.

⁶⁶ Sture Bolih // СЕНЕ. — T. 1. — C. 644.

⁶⁷ Asm. Schiefloe. Hovedlinjerinorskalmenningsrett. — Oslo, 1955. — 196 o. На думку автора, саме Гаральд Світловолосий (бл. 900 р.) запровадив доктрину про королівське dominium directum, яка згодом трансформувалася в ідею громадської землі як приватної власності корони (уряду).

⁶⁸ А. О. Johnsen. Fra ?ttesamfunn til Statssamfunn. — Oslo, 1948; А. Я. Гу­ревич. Норвежское общество VIII—IX вв. Некоторые черты дофеодального общества // Учёные записки Калининского педагогического института. — Т. 26 (1962). — С. 168—178. Stanislaw Piekarczyk. Studia nadrozwojem Struktury spoleczno-gospodarczej Wczesnosredniowiecznej Szwecji. — Warszawa, 1962. — 176 с.

⁶⁹ «Bonde» // KLNM. — T. 2 (1957): [загально і Данія] Fridlev Skubbeltrang (стовп. 84—89); Norge—Halvaid Bjorkvik (стовп. 89—95); Island — Magnus Mar Laruson (стовп. 95—97); Sverige—JohnGranlund (стовп. 97— 99); Sigvald Hasund. Bonder og stat under naturalsystemet. — Oslo, 1924; Sigvald Hasund. Klasseskipnaden і det gamle bondesamjunnet. — Oslo, 1925; Sigvald Hasund. Or Noregs bondesoge. — T. 1. — Oslo, 1942; A.W. Brogger та Svend Aakj?r. Bidrag til bondesamfundets historic. — T. 1: Jordbruk og bondesyssel. — T. 2: Bosetning og kulturforbindelser. — Oslo, 1933; Oscar Albert Johnsen. Norges bonder: Utsyn over den norske bondestands historie. — 2-ге вид. — Oslo, 1936; E. Ingers. Bonden і svensk historia. —Stockholm, 1943; Sv. Aage Bay. Bonde og viking. Samfundsliv og tro Nordens vikingetid. —Tender, 1954; C. von Schwerin, Der Bauer in den Skandinawischen Staaten des Mittelalters H Adel und Bauern im deutschen Staat des Mittelalters, вид. The. Meyer. — Leipzig, 1943; А. Я. Гуревич. Свободное крестьянство феодальной Норвегии. — M., 1967. — 283 с.

⁷⁰ «Bryde» // KLNM. —Т. 2 (1957): [загально і Данія] Fridlev Skubbeltrang (стовп. 269—272); Norge — Nils Lid (стовп. 272); Sverige — Gerhard Hafstrom (стовп. 272, 273).

⁷¹ Оселедці з’явилися там в останні десятиріччя XII ст., див.: Erik Arup. Ddnische Wirtschaftsgeschichte, вид. Axel Nielsen. — Jena, 1933. — С. 34.

⁷² Stanislaw Piekafczyk. Some notes on the social and economic situation of the Swedish tenants in the XIII century // Scandia. —T. 27. — Lund, 1961. —∙C. 200.

⁷³ Праця Акселя Штенсберґа про систему полів у Bopyn-Pici в Ютландії має велике значення, але, за даними радіовуглецевого методу, його знахідки належать до періоду бл. IOOO—1200 рр. Див.: Axel Steensberg. Atlas over еп del of Tniddelalderlandsbyen Borups agre і Borup Ris skov ved Tystrup so, Sj?lland. Text (з 19 карт) та Atlas in 4^o: 96 таблиць, 1 жарта. — Kbh., 1968. Див. також: G. Lerche. The radiocarbon dated Danish ploughing implements // Tools and Tillage. — T. 1. — (1968—1971). — C. 56—58.

Див. також загальні праці: Systemes agraires etprogres agricole, вид. Micha­el Confmo. — Paris, The Hague, 1969; Lynn White, Jr. Medieval Technology and Social Change. — London, Oxford, New York, 1962. — C. 39—57.

⁷⁴ P. V. Glob. Ard og Plov і Nordens Oldtid H Jysk Arkceologisk Selkabs Skrif- ter.—T. 1. — Aarhus, 1951.

⁷⁵ Sigurd Erixon. Lantbruket under historisk tid med sarskild hansyn till bondetraditioner // NK. — T. 13 (1956). — C. 1—215. Sture Bolin // СЕНЕ. — T. 1. — C. 638, 639, 647; Erik Arup // Danische Wirtschaftsgeschichte_i вид. Axel Nielsen. — C. 8, 9.

⁷⁶ «S?ter» H KLNM. —T. 17 (1972): [Norge]—HalvardBjorkvik (стовп. 712— 717); Island — Jakob Benediktsson (стовп. 717, 718); Halvard Bjorkvik. Nor­wegian seter-farming // SEHR. — T. 11:2 (1963). — C. 156—166.

⁷⁷ J. S. Drew. Manorial Account of St. Swithun^,s Priory, Winchester // The English Historical Review. — T. 62. — London, 1947. — C. 32.

⁷⁸ У Польщі XII cτ., де сільське господарство було вочевидь розвиненіше, ніж у Скандинавії, врожайність, за оцінками, становила 1:2; Historia Polski. — T. I do roku 1764, czςsc I do polowy XV w., вид. Henryk Lowmianski. — Warszawa, 1958. —С. 283.

⁷⁹ Для Норвегії XVI ст. визначено тільки врожай, утричі більший за кіль­кість насіння (1:3); Asgaut Steinnes. 0konomisk og administrative historic. Romerike_i I. Norske bygder. — T. 3. — Bergen, 1932. — С. 100.

⁸⁰ Scandia. — T. 27 (1961). — С. 200. Загальний огляд див.: David Hanner- berg. Svenskt Ograrsamhalle under 1200 ar. Gard och aker. Skord och boskap. — Stockholm, 1971.

⁸¹ Загальна література:

О. Hofler. Der Sakralcharakter des germanischen Konigtums. — Lindau, Konstanz, 1956; Das Konigtum. Seine geistigen und rechtlichen Grundlagen. Mainauvortrage_i 1954, 4-τe репринтне вид. — Sigmaringen, 1973; La Regalita sacra. The Sacral Kingship. Contributions to the central theme of the VIIIth Inter­national Congress for the history of religions. — Rome, April, 1955. — Leiden, 1959; Arvid S. Kapelrud. King and Fertility: A discussion... // (Norsk) Teologisk Tidsskrift. — T. 56. — Oslo, 1955. — C. 113—122; Jan de Vries. Das Konigtum bei den Germanen // Saeculum. — T. 7:3. — Miinchen, 1956. — C. 289—309.

Деякі спеціальні розвідки:

Otto von Friesen. Har det nordiska kungadomet sakralt ursprung? // Saga och Sed_i 1932—1934. — Uppsala, 1934. — C. 15—34. StanislawPiekarczyk. O sakralnym Charakterze wladzy krυlewskiej w Skandinawii // Euhemer. — T. 5. — № 4. — (23). — Warszawa, 1961. —C. 17—27. ∕∕KLVΛf.-T.9(1964): Noreg-Herluf Nielsen та Arre Boe (стовп. 1—4); Danmark — Herluf Nielsen (стовп. 4—8); Sverige — Gerhard Hafstrom (стовп. 9—14). Ake V. Strom. The King and his Con­nection with Sacrifice in Old Norse Religion HLaRegalitd sacra. — Leiden, 1959. — C. 702—715; Bemhard Kummer. Ein Lebensbeispiel zur Frage nach Ursprung und Fortwirkung demokratischen und sakralen Konigtums in Skandinavien // La Regalita sacra. — Leiden, 1959. — C. 716—733.

⁸² Ferdinand Holthausen. Vergleichendes und Ctymologisches Worterbuch des Altwestnordischen. —Gottingen, 1948. — C. 160 (під гаслом konung-r, kon-r)_i с. 170 (під гаслом kyn)∖ Max Vasmer, REW. — T. 1. — С. 581.

⁸³ «Jarl» // KLNM. — T.7. — (1962): Noreg. Orknoyane og Island — Ame Boe (стовп. 559—564); Sverige — Jerker Rosen (стовп. 564—565); Danmark — Herluf Nielsen (стовп. 565—566); див. також: Gerhard Hafstrom. Ledung och markland- Sindelning. — Uppsala, 1949. — С. 152; Е. Hjame. Roden, Upphovet och namnet. Omradet Ochjarlen // Namn och Bygd. — Т. 35 (1947). — C. 1—96.

⁸⁴ Після запровадження християнства в Норвегії ярл посідав той самий ієрархічний щабель, що і єпископ.

⁸⁵ Hkr, 1 (=IF_i 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 98.

⁸⁶ Solvi Bauge Sogner. «Herse» // KLNM. —Т. 6 (1961).—Стовп. 512—513; F. Boden. Die islandischen Hauptlinge // ZRGG. — Т. 24. — С. 148—210; Olafur Larusson. Go?i og Go?or? // KLNM. — T. 5 (1960). — Стовп. 363—366; «Styres- mann» // KLNM. — T. 17 (1972): Noreg— Knut Robberstad (стовп. 368, 369); Island — Jakob Benediktsson (стовп. 369); Danmark — C. A. Christensen (стовп. 369—374); Sverige — Gerhard Hafstrom (стовп. 374—377); Finland — Gunvor Kerkkonen (стовп. 377).

⁸⁷ A.W. Brogger і H. Shetelig. The VikingShips: TheirAncestry and Evolution. — Oslo, 1953; Е. Magnusson. Notes on Shipbuilding and Nautical Terms of Old in the North // SBVS. — T. 4:1 (1905—1906). — C. 182—237; W. Vogel. Zur nord- und Westeuropaischen Seeschiffahrt im friihen Mittelalter // Hansische Geschichtsbldtter. — T. 34 (N. F.). 13 (1907). — C. 153—205; H. Falk. Altnordisches Seewesen // Win­ter undSachen. — T. 4 (1912). — C. 1—122.

⁸⁸ Elis Wadstein. Norden och Vasteuropa і gammal tid. — Stockholm, 1925; Elis Wadstein. Friserna och Jbrntida handelsvdgar і Norden. — Goteborg, 1920; Elis Wadstein. Friesische Lehnworter im Nordischen. — Uppsala, 1922.

⁸⁹ Загальний огляд: Hans Kuhn. Die Grenzen der germanischen Gefolgschaft //

Zeitschrift der Savigny-StiftungJur Rechtsgeschichte. —T. 73. — Weimar, 1956. — C. 1—83. ∙

Спеціальні розвідки: «Hird» // KLNM. — T. 6 (1961): [загально та] Noreg — Lars Hamre (стовп. 568—577); Danmark — HerlufNielsen (стовп. 577—579); Sverige — Jerker Rosen (стовп. 579—580); Sigvald Hasund. Lider og mannger- der.—Oslo, 1922; S. Aakj?r. Old Danish Thegns and Drengs HActa Philologica Scandi- navica. — T. 2 (1927—1928). — C. 1—30; K. M. Nielsen. Var thegneme og dren- genen kongelige hirdm?nd? H ANOH (1945).—C. 111—121; Arndt Ruprecht. Die ausgehende Wikingerzeit im Lichte der Runenschriften. — Gottingen, 1958; див. також: Laurence Marcellus Larson. The Household of the Norwegian Kings in the Thirteenth Century H American Historical Review. — T. 13 (1908). — C. 459—479.

⁹⁰ Див.: «Eymundar ?attr» у І частині цього тому, с. 164 і далі.

⁹¹ «Stalar» // KLNM. — T. 17 (1972): Norge — Lars Hamre (стовп. 34—36); Danmark—HerlufNielsen (стовп. 36—37); Sverige—Jan Liedgren (стовп. 37, 38).

ⁿ Hkr, З (=IF, 28), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 207 = англ, переклад Lee M. Hollander. — С. 666.

⁹³ Цікаво відзначити, що власні імена мали не тільки вікінгські кораблі, а й мечі і, крім того, інколи навіть кольчуги.

Про вікінґські мечі див.: Ada Bruhn HofTmeyer. Middeladlerens tve?ggede sv?rd. En Undersogelse af dets Udviklingshistorie, kronologi og nationalitet, dets stilling і den almindelige vabenhistoriske udvikling og dets krigsm?ssige betydning (видання Tojhusmuseet). — T. 1—2. — Kbh., 1954.

⁹⁴ Див. прим. 81.

⁹⁵ Karl Olivercrona. Das Werden eines Konigs nach altschwedischem Recht; Der Konigsritus als magischer Akt. — Lund, 1947. — 46 с.

⁹⁶ K. Lehmann. Der Konigsfriede der Nordgermanen. — Berlin, Leipzig, 1886; Absalon Taranger. Om kongevalg і Norge і sagatiden // NHT. — T. ЗО (1934— 1936). — С. 110—166; 273—308; G. Bomgren. Om konungavalet enligt medel- tidslagerna // Statsvetenskaplig Tidskrift. — Т. 29 (Lund, 1926). — С. 347— 392; К. Olivercrona. Das Werden eines Konigs nach altschwedischem Recht. — Lund, 1947. Див. також: Grethe Authen Blom. Kongemakt Ogprivilegier і Norge inntil 1378.— Oslo, 1967.

⁹⁷ Див. H. C. Peyer. Das Reisekonigtum des Mittelalters // Vierteljahrsschrift fur Sozial- und Wirtschaftsgeschichte. — T. 51 (1964). — C. 1—21.

Конунги окремих земель їздили по країні визначеними маршрутами. У Свіаланді ця особлива дорога мала назву Eriksgata_i що, можливо, означає «Дорога Єдиного Могутнього» (цив.: P. Foote та David М. Wilson. The Vi­king Achievement. — С. 137). Див. також спеціальні розвідки: Gosta Hasselberg. «Eriksgata» // KLNM. — Т. 4 (1959). —Стовп. 22—27; R Kjellen. От Eriksgatan; Kritiska Studier і gammal svensk Statsratt. — Uppsala, 1889.

⁹⁸ Див.: Karl Lehmann. Die Gastung der germanischen Konige: Ein Beitrag zur Urgeschichte der Steuem // Abhandlungen zur germanischen, insbesondere nor­dischen Rechtsgeschichte. — I. — Berlin, Leipzig, 1888. — C. 1—96.

⁹⁹ Ferdinand Holthausen. Vergleichendes Undetymologisches Worterbuch des Alt- Westnordischen (= WB). — Gottingen, 1948. — C. 336.

¹⁰⁰ Karl Lehmann. Die norwegische veizla // Abhandlungen Zurgermanischen, insbesondere nor dischen Rechtsgeschichte_i I, § 2. — C. 7—31; Ebbe Hertzberg. Len og veizla і Norges sagatid // GermanistischeAbhandlungen zum LXX Geburtstad Konrad von Maurers. — Gottingen, 1893. — C. 285—331; А. Я. Гуревич. Древне­норвежская вейцля // Свободное крестьянство феодальной Норвегии. — M., 1967. —С. 117—149.

^,°^, Halvdan Koht. The Scandinavian Kingdoms until the End of the Thirteenth Century // CMH — T. 6 (1936). — C. 371.

¹⁰² Про рабство й рабів див. такі загальні праці:

Ch. Verlinden.L*esclavagedansTEuropemedievale. — T. 1: Peninsule Iberique — France. — Brugge, 1955; Henryk Lowmianski. Zagadnienie niewolnictwa u Slowian we wczesnym Sredniowieczu // Pamiςtnik VIII Powszechnego Zjazdu Historykow Polskich w Krakowie. — T. 2. — Warszawa, 1960. — C. 43—92; F. Rorig. Magdeburgs Entstehung und die dltere Handelsgeschichte. — Berlin, 1952; Matts Dreijer. Hauptlinge, Kaufleute und Missionare im Norden vor Tausend Jahren. — Mariehamn, 1960. — 311 c., особливо c. 86—97.

Див. також спеціальні розвідки:

Gustav Antonio Gjessing. Traeldom і Norge // ANOH_i 1862. — С. 28—322; I. S. Landtmanson. Traldomens sista skede і Sverige, ett kapitel ur var aldre ratts

historia. — Uppsala, 1897; H. Lindroth. Estnisk bosatning і Sverige under aldre tider// Ymer. — Stockholm, 1916:3; Sam. Henning. Traldomens forsvinnade och de svenska Iandskapslagema // SHT — T. 50 (1930). — C. 86—95. Stanislaw Piekarczyk. Niewolnictwo і jego znaczenie we Wczesnosredniowiecznej Szweji // Studia nad rozwojem Struktury spoleczno-gospodarczej Wczesnosredniowiecznej Szwecji. — Warszawa, 1962. — C. 69—101.

¹⁰³ Konrad Maurer. Die Freigelassenen nach altnorwegischem Rechte H SBAWM. — 1878. — C. 21—87.

¹⁰⁴ Див.: P. G. Foote та D. M. Wilson. The Viking Achievement. — London, 1970. _ C. 69.

¹⁰⁵ «Sogn» // KLNM. — 16 (1971): [Загально]—TroelsDahlerup (стовп. 374, 375); Danmark —Troels Dahlerup та Poul Rasmussen (стовп. 375—377), Noreg — Lars Hamre (стовп. 377—380), Island — Jakob Benediktsson (стовп. 580—581), Sverige — Carl-Eric Thors (стовп. 381—383), Finland—Aulis Oja та Carl-Eric Thors (стовп. 383—385); Svend Aakj?r. Om det Olddanske herred og sogn // Festeskrift til Kristian Erslev. — Kbh., 1927. — С. 19—26; Gerhard Hafstrδm. Sockenindelningens Ursprung // Historiska Studier tillagnade Nils Ahnlund 23/8/ 1949. — Stockholm, 1949. — С. 51—67.

¹⁰⁶ Gerhard Hafstrom. «Hundare» // KLNM. —T. 7 (1962). — Стовп. 74—78; Gerhard Hafstrom. Die altschwedische Hundertschaft HDieAnfdnge. —T. 2 (1964). — C. 443—463.

¹⁰⁷ «Herred» H KLNM. —T. 6 (1961): [Загально і Данія] — Poul Rasmussen

(стовп. 488—491), Sverige — Gerhard Hafstrom (стовп. 491—496), Finland — Aulis Oja (стовп. 492); Norge — Solvi Bauge Sogner (стовп. 492—494), Island — Magnus Mar Larusson (стовп. 494—495); Joran Sahlgren. De skanska haradena och deras namn. En oversikt // Namn och Bygd (1920). — C. 54—62; Thorsten Andersson. Svenska Haradsnamn // Nomina Germanica — Arkiv for germansk namnforskning. — Lund, 1965. — 397 c.; Stefan Soderling. «Haradet» // SHT — T. 88 (1968). —С. 102—172..

¹⁰⁸ Назві Rodhen присвячено великий масив літератури, особливо тому, що її дуже часто (і, як на мене, без потреби) пов’язують із назвою Русь. Про етимологію назви Русъ див. т. І, с. 37—64. Див.: «Roden» // KLNM. — T. 14 (1969): [Sweden] — Jan Liedgren (стовп. 355—356); Finland — Ake Granlund (стовп. 356); EHjame. «Rod och runor>>ZZ H VSUE (1946). — С. 20—126; Е. Hjame. «Roden. Upphovet och namnet. Omradet och jarlen» // Namn och Bygd. — T. 35 (1947). — С. 1—96; Sven Tunberg. Rod och Roslag і det gamla Sveariket. — Stockholm, 1947; Sven Tunberg. Roden och Roslagen // SHT (1949:1). — С. 73—83.

¹⁰⁹ GerhardHafstrom. «Skeppslag»// KLNM. —T. 15 (1970). —Стовп. 471—472.

^,,° Absalon Taranger. AltingoglagtingZZMfT- Cep.5.-T.5(1920-1924). — С. 1—45; Jens Arup Seip. Lagmann og Iagting і Senmiddelalderen og det 16de erhundre H NVAOS, 1934:3.—Oslo, 1934.—131 c.; Alexander Bugge. Tingsteder, gilder och andre gamle mittpunkter і de Norske bygder ZZ NHT — Cep. 5. — T. 4 (1920). — C. 97—152, 195—252; FridolfWildte. Tingsplatsema і Sverige under Iorhistorisk tid och medeltid. En kulturhistorisk Undersokning ZZ Fornvannen, —

³⁵,∙_j12

1924:4. — С. 211—230; O. Laruson. Hov och ting // Svensk juristtidning. — T. 37. — Stockholm, 1952. — C. 632—639.

¹¹¹ Frostafringslqg_i вид. R. Keyser і P. A. Munch. —T. 1. — Kria., 1846. — § 131.

^{, 12} Konrad Maurer. Das Alter des Gesetzsprecher-Amtes in Norwegen // Festgabe zum DoctorJubilaum Ludwig Arndts. — Miinchen, 1875. — C. 1—69; J. A. Seip. Lagmann og Iagting і Senmiddelalderen og det 16de arhundre // NVAOS. — Oslo, 1934. —C. 114—118; репринт у NHU—T. 3.-Oslo, 1970. —C. 104—110.

^1.3 Загальний вступ: Karl von Amira. Germanisches Recht_i вид. Karl August Eckhard, 4-τe вид. — T. 1. — Berlin, 1960. — C. 110—119.

Спеціальні розвідки: Absalon Taranger. Udsigt over den norske rets historie. Foreloesninger. — T. 1: Indledning. Retsbegrebets historic. Retskildernes histo­ric. — Oslo, 1898. — 162 c., τ. 2, ч. 1: Statsrettenshistorie (indtil 1319). —Oslo, 1904. — 337 c.; Edvard Bull. Lov rett og Statsstyre // NHU. — T. 3. — Oslo, 1970. —C. 91—103.

Див. також: Poul Johannes Jorgensen. Danskrethistorie: Retskildernes ogfor- fatningsrettens historic indtil sidste halvdel af det 17. aarhundrede_i 5-τe вид. — Kbh., 1965; Nils Herlitz. Grunddragen av det svenska Statsskickets historia_i 5-τe вид. — Stockholm, 1957; Gerhard Hafstrom. Land och lag. — Stockholm, 1959. Див. також розділ про юридичну літературу в т. І цієї праці.

^1.4 Trygve Knudsen. «Frostating» // KLNM. — Т. 4 (1959). — Стовп. 656— 661; Karl von Amira. Zur Textgeschichtedes Frostu?ingsbok// Germania. — T. 32 — Відень, 1887. — С. 129—164; Konrad Maurer. Die Entstehungszeit der alteren Frostu?ingslog ZZ ABA WM. — T. 13:3. — Munchen, 1875. — С. 1—84; Absalon Taranger. Trondhemeins Forfatningshistorie // TVSS. — Trondheim, 1929:5, 59 c. Gunnar Nissen. Frostating Iagmannsembete og Iagmenn [від 1223—] inntil 1796: En historisk oversikt. — Trondheim, 1956.

^1.5 Trygve Knudsen. «Gulating»// KLNM. —T. 5 (1960). — Стовп. 559—565; H. Refsum. The Gulating // Universitet і Bergen. — Arbok_i 1955. Historisk- antikvarisk rekke. — № 1. —Annen Viking kongress. — Bergen, 1953 (Bergen, 1955). — C. 68—72; K. Maurer. Gula?ing // Ersch und Grubers Allgemeine En- Zyclopadie der Wissenschaften und Kiinste. — Секція 1. — T. 96. — Leipzig, 1877. — C. 347-418; T. 97 (1878) — C. 1—80.

^1.6 Charles Joys. Vart folks historie. —T. 2: Hellig Olavs arv. — Oslo, 1962. — C. 135. Пор. також: F. Bull. Eidsivatingslov og handskriftene av landsloven ZZ NHT — Серія 5. — T. 6 (1927). — C. 372—383; Andreas Holmsen. Eidsvoll bygds historie. — T. 1: Bygdehistorien til omkring 1700. — Oslo, 1936—1941; репринт, 1960—1961. — T. 2, частина 1: Andreas Holmsen. Gardene pa ostsiden av Vorma. — Oslo, 1941.

^1.7 Didrik Arup Seip. BorgartingH KLNM. —T. 2(1957). —Стовп. 148—149.

^1.8 Про юридичну конфедерацію в Данії див. с. 708; про юридичну кон­федерацію в Швеції див. с. 711.

^1.9 О. Lundberg. Holmgang och holmgangsblot ZZ Arv. — T. 2. — Stockholm, 1946. — С. 125—138; Olav Во. Hylmganga and einvigi. Scandinavian Forms of the Duel ZZ Medioeval Scandinavia. — T. 2 (1969).—Odense, 1970. — C. 132—148.

¹²⁰ Див. «Bjamar s. hitd?lakappa» в першій частині цього тому, с. 283.

¹²¹ Див. «Саґу про Сверріра» в першій частині цього тому.

¹²² Elias Wessen. Studier і Sveriges hedna mytologi och Jbrnhistoria. — Uppsala, 1924; Gabriel Turville-Petre. Myth and Religion of the North. — London, 1964; Nils Lid. Scandinavian Heathen Cult Places // Folk-Liv. — T. 21—22. — Stockholm, 1957—1958.—C. 79—84; H. Ellis Davidson. Pagan Scandinavia. —New York, 1967; Olaf Olsen. Horg, hovogkirke. Historiske og ark?ologiske Vikingstudier. — Kbh., 1966; Allan Rostvik. Har och Harg // A cta A cademiae Regiae Gustavi A dolphi.— T. 44. — Uppsala, 1967. Див.: Kr. Hald. Hedenske kultminder і Stednavne // Vore Stednavne_y 2-ге вид. — Kbh., 1965, гл. 23; Nils Lid. «Blot» H KLNM. — T. 2 (1957). —Стовп. 10—14.

¹²³ У Новгородському Першому літописі з’являється така назва швед­ського міста, як Хоружькъ, бл. 1188 р. (вид. А. Н. Насонов. — 1950. — С. 39). Це, очевидно, слов’янська передача слова hqrgr_y форми хоружькъ-< *хо- ръжькъ (із суфіксом -ькъ) походять, здається, від *хоръгъ.

¹²⁴ Gesta_y вид. W. Trillmich. — С. 470 (кн. IV, розд. 26) = англ, переклад F. J. Tschan. — С. 207.

¹²⁵ Див.: OlafiirBriem. Vanirog?sir. —Rvik., 1963; Jan de Vries. Altgermanische Religionsgeschichte_y 2-ге вид. — T. 1—2. — Berlin, 1956—1957; Stanislaw Piekar- czyk. O Spoleczenstwie і religii w Skandynawii VIII-XI w. — Warszawa, 1963; Нові концепції релігійного розвитку давньої Скандинавії, що їх розвивав Жорж Дюмезіль (реабілітуючи індоєвропейську міфологію), розглянуто в т. І цієї праці. Пор. рецензію Ейнара Гауґена на Жоржа Дюмезіля: Georges Dumezil. From Myth to Fiction: The Saga of Hadingus. — Chicago, London, 1973, в Speculum. — T. 57:1. — Cambridge, Mass., 1976. — C. 129—132.

¹²⁶ Edvard Bull. Studier over Norges administrative inddelning і middelalde- renHNHT — Серія 5. — T.4(1917—1920). — C. 257—282; Edvard Bull. Ad­ministration og embesm?nd і Senmiddelalderen H Kristianias historic. — T. 1. — Oslo, 1922. — C. 239—252, репринт в NHU. — T. 4: Norges nedgang. Senmidde- Ialderen. — Oslo, 1968. — С. 116—127.

Див. також: Rudolf Tengberg. От den aldsta territoriala indelningen och forvaltningen і SverigeI. —Stockholm, 1875 [Diss.]. — 80 с.; Sven Tunberg. Studier rorande Skandinaviens aldsta politiska indelning. — Uppsala, 1911. [Diss.]. — 233 c.

¹²⁷ Основні праці про Ieidangr такі: Edvard Bull. Leding. Militcer og β- nansforfatning і Norge ?ldre tid. — Kristiania, Kbh., 1920; Asgaut Steinnes. Leidang og Iandskyld. — Oslo, 1927; Sture Bolin. Ledung och fralse: Studier och OrienteringoverdanskasamfundsJorhallanden Underaldremedeltid. —Lund, 1934; Gerhard Hafstrom. Ledung och Tnarklandsindelning. — Uppsala, 1949; Gerhard Hafstrom. Ledung Ochhundaresindelning/∕S7ZT(1950). — C. 464—488. (відповідь АдольфовіШюку). Див. також: «Leidang»//?L7VA/.—T. 10,1965: Halvard Bjorkvik [Norge], стовп. 432—442; Island — Magnus Mar Larusson, стовп. 442; Данія — C. A. Christensen, стовп. 443—450; Швеція — Gerhard Hafstrom, стовп.,450— 458; Фінляндія — Vilho Niitemaa, стовп. 458—459; Harry S. 0berg. Leidangsor- dingen і bys av sagaene HNHT — Т. 34:7 (1946—1948). — С. 535—572; Georg Prahl Harbitz. Leidangen og det gamle norske samfunn // Den norske Leidangen_y вид. Sjoforsvarets Overkommando. — Oslo, 1951.

¹²⁸ ErikArup. Leding og Iedingsskat і det 13. aarhundrede HDHT —Серія 8. — Т. 5:3-4 (1913—1914). — С. 141—237; Erik Arup. Danmarks historie. — Т. 1. — 35*

Kbh., 1925. —С. 138—141,180—188,243—245,281—287. К. А. Крістіансен має певні сумніви щодо добровільного характеру Ieidangr за давніх часів: Krigsledingen // KLNM. — Т. 10 (1965). — Стовп. 434. Погляди Єркера Розена на походження шведського Ieidangr близькі до поглядів Еріка Арупа. Див.: Sten Carlsson і Jerker Rosen. Den Svenska historien. — Т. 1: Forntid, Vikingatid och tidig medeltid till 1319. — Stockholm, 1966. — С. 191,253,254. Див. також: Svend Aage Bay. Bonde og Viking: Samfundsliv og tro і Nordens Vikingetid. — Tender, 1954.

¹²⁹ Див. с. 216 цього тому. Докладний опис данського Ieidangr подав H. М. Vel- schov. Om folkem?ngden і Danmark і midten af det trettende aarhundrede // DHT. — Т. З (1843). — C. 1—52. ∏op.: Erik Amp. Leding og Iedingsskat etc. // DHT — Серія 8. — T. 5:3—4 (1913—1914). — С. 141—237.

¹³⁰ Заповіт (Тунсберг, 1 лютого 1244 р.) опублікували Xp. С. А. Ланге та Карл Р. Унгер у Diplomatarium Norvegicum. — Т. 4. — Christiania, 1857. — № 3. — С. 3—7. Див.: Oscar Albert Johnsen. Die Wirtschaftlichen Grundlagen des alteren norwegischen Staates // Wirtschaft und Kultur: Festschriftzum 70 Geburtstag von Alfons Dopsch. — Baden bei Wien, Leipzig, 1938. — C. 275; Edvard Bull. Leding. — C. 18.

¹³¹ Diplomatarium Norvegicum. —T. 4.—Christiania, 1857.—C. 3—4. Деталі див.: Edvard Bull. Leding. —C. 108—145 і Ebbe Hertzberg. Ledingsmandskabets Storrelse і Norges middelader∕/ NHT —Серія 5.—T. 2:4 (1913). — С. 241—176.

¹³² Gerhard Hafstrom. Ledung och marklandsindelning. — С. 61. Кількість кораблів у Гафстрема трохи відрізняється від моєї; для Ґулатінґу він на­раховує всього 116 двадцяти п’ятилавних кораблів, але додає ще 8 двадцяти- п’ятилавних суден, які споряджали городяни.

¹³³ Gerhard Hafstrom. Ledung och marklandsindelning. — С. 60. Подробиці подано в цій самій праці, с. 87—127. Див. також: Per Olov von Tome. Die alteste Besteuerung in Schweden // Wirtschaft und Kultur: Festschrift zum 70 Ge- burtstag von Alfons Dopsch. — Baden bei Wien, Leipzig, 1938. — C. 266—271.

¹³⁴ Kire Kveseth. Die Gemeinschafts- und Gemeindebildungen des norwegischen Landes Hedmark in der Eisenzeit und im Mittelalter// DieAnfdnge. — T. 2 (1964). — C. 355—356.

¹³⁵ Sture Bolin. Ledung och frdlse. — C. 70—72; Див.: Erik Arup. Danmarks historic. — T. 1 (1925). — C. 282, 285, 293.

¹³⁶ S. Bolin. — C. 70—79. Див. також: Poul Rasmussen. «Stud» // KLNM. — T. 17 (1972). — Стовп. 323—327.

Тут теж згадано данський компенсаційний податок qv?rs?de.

¹³⁷ Нормативну подачу цього матеріалу див.: Gerhard Hafstrom. Die alt- schwedische Hundertschaft // Die Anfdnge. — T. 2 (1964). — С. 443—463. Див. також: Gerhard Hafstrom. «Hundare» U KLNM. —T. 7 (1962).—Стовп. 74—78.

¹³⁸ Про tolft див.: Gerhard Hafstrom. Ledung och marklandsindelning. — С. 128—138.

¹³⁹ Gerhard Hafstrom. Die altschwedische Hundertschaft. — С. 455—457,462. Щодо інших аспектів attung див.: Folke Dovring. Attungen och marklanded. Studier over agrara forhellanden і medeltidens Sverige. — Lund, 1947. Див. також: David Hennenberg. Die dltesten Skandinavischen Ackermasse. — Lund, 1955.

¹⁴⁰ Див. Gerhard Hafstrom. Die altschwedische Hundertschaft // Die Anfange. — T. 2. — С. 458—462. Див. також: Gerhard Hafstrom. Ledung och marklandsin- delning. — С. 87—127; «Hamna» // KLNM. — Т. 6 (1961): [Sweden] — Gerhard Hafstrom (стовп. 100—101). Див.: Svend Aakjaer. Plov og havne // MedLov skal Land bygges. — Kbh., 1941. — С. 268—277. — Poul Rasmussen. Havne og Ieding і Aarhusbispens skiben // Aarus Stifts Aarboger. — T. 43 (1950). — С. 18—26.

¹⁴¹ Folke Dovring. Attungen och marklandet. — С. 180—192.

¹⁴² Ibid. — С. 175—180. ₁

¹⁴³ Jerker Rosen. «Husaby»// KLNM. —T. 7 (1962). — Стовп. 94—96; Asgaut Steinnes. Husebyar. — Oslo, 1955. — 244 c.; Sven Ulrik Palme. Hovitsman och husabyman H Scandia. —T. 24:2 (1958). — C. 139—166.

Король свеїв також мав спадкові володіння в усіх частинах Свіаланду, і Сноррі Стурлусон називав їх Uppsala аидг, «Уппсальський скарб»: Hkr, вид. В. Adalbjamarson. —Т. 2 (IF, 27). — С. 110. То були, напевне, колишні володіння Уппсальського храму, ∏op.: Henrik Schilck. Uppsala od. — Uppsala, 1914.

¹⁴⁴ Armenn часто були низького роду, і тому вільні селяни ставилися до них зневажливо, а то й з ненавистю. Див.: Konrad Maurer. Die armenn des altnorwegischen Rechtes H SBA WM. — Miinchen, 1879. — С. 49—138.

¹⁴⁵ Див. с. 574.

¹⁴⁶ Це моя гіпотеза. Див. ще Gosta Hasselberg, Eriksgata, KLMN, т. 4 (1959), стовп. 22—27.

¹⁴⁷ Asgaut Steinnes. Husebyar (1955). — С. 10—11, 158—182.

^,48 Ibid. —С. 64—115.

¹⁴⁹ Ibid. — С. 12—58; Asgaut Steinnes. «Utskyld» // NHT. —Т. 36 (1953). — С. 303—411.

¹⁵⁰ Asgaut Steinnes. Husebyar. — С. 26—32.

^,s, Ibid.-С. 209—221. ¹⁵²Ibid.-С. 116—129.

¹⁵³ Hkr, І, вид. В. Adalbjamarson. (=ZF, 26).—С. 98. Англ, переклад Lee M. Hol­lander. — С. 63..

Здається, що в цій сазі перебільшено таку діяльність короля Гаральда. А. Я. Гуревич, безперечно, має слушність, стверджуючи, що Гаральдова ідея так званої «експропріації o?al» — це перенос (до якого вдались автори саг) у IX—X ст. нової, належної до XI ст. християнської ідеї, що вся Норвегія була спадковою землею (o?al) св. Олава і його сина Магнуса. Див.: А. Я. Гу­ревич. Так называемое «отнятие одаля» королем Харальдом Прекрасно­волосым: из истории возникновения раннефеодального государства в Норвегии И Скандинавский сборник. — Т. 2. — Таллин, 1957. — С. 8—37; А. Я. Гуревич. Свободное крестьянство феодальной Норвегии. — M., 1967. — С. 93—117. Ось головна література, присвячена цій проблемі: K. Maurer. Uber die Einziehung der norwegischen Odelsgiiter durch K. Harald Harfagri // Ger­mania. —T. 14. — Vienna, 1869. — C. 27—40; J. D. Sars. Om Harald Haarfagres samling af de norske fylker og hans tilegnelse af odelen H NHT — Серія 1. — T. 2 (1872). — C. 141—234; Ebbe Hertzberg. Harald Haarfagres Skattepaaldeg og Saakaldte Odelstilegnelse H NHT — Серія 4. — T. 4 (1907). — C. 161—191; Yngvar Nielsen. Studier over Harald Haarfagres historic // NHT —Серія 4. — T. 4 (1907). — C. 1—80; Edvard Bull. Sagaenes beretning om Harald HArfagres tilegnelse av odelen∕/NHT —Серія5.—T.4(1920).—С.481—492. Див. також: Halvdan Koht. Harald Harfagre og rikssamlinga. — Oslo, 1955; Jan de Vries. Harald Shonhaar in Sage und Geschichte // Beitrage zur Geschichte der deutschen Sprache und Literatur. — T. 66 (1942). — C. 55—117.

¹⁵⁴ «Odelrett» // KLNM. — T. 12 (1967): Noreg — Knut Robberstad (стовп. 493—499); Island — Magnus Mar Larusson (стовп. 499—502); Sverige — Gerhard Hafstrom (стовп. 502—503); A. Taranger. The Meaning of the Words O?al and Skeyting in the Old Laws of Norway // Essays in Legal History, вид. Paul Vinogradoff. — Oxford, 1913. —C. 159—173.

^,55 Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — C. 116 (§ 36).

¹⁵⁶ Adam von Bremen. Gesta, вид. W. Trillmich. — C. 440.

¹⁵⁷ Пор. с. 694. Про діяльність вікінгів див. окремі розділи в таких за­гальних працях:

Johannes Steenstrop. Normarmeme. — T. 1—4. — Kbh., 1876—1882; репринт 1972; Alexander Brugge. Vikingerne. Billeder fra vore Forfaedres liv. — T. 1 —2. — Oslo, 1904—1906; Johannes Brondsted. The Vikings (Penguin Books). — Balti­more, 1960; Die Wikinger, вид. Bertil Almgren та ін. —Essen, 1966; David Wilson. Vikings and Their Origins. — London, 1970. — 136 c.

Див. також деякі спеціальні праці:

Holger Arbman. Sveari Osterviking. —Stockholm, 1955; Holger Arbman and Marten Stenberger. Vikinger і Vasterled. — Stockholm, 1935; Sverre Steen. Ferd ogfest: Reiseliv і Norsk sagatid og middelalder. —Oslo, 1942; SvenTunberg. Rod och Roslag і det gamla Sveariket. — Stockholm, 1947; Arndt Ruprecht. Die ausgehende Wikingerzeit im Lichte der Runenschriften. — Gottingen, 1958.

¹⁵⁸ Stig Iuul. F?lid og hovedlod. — Kbh., 1940; G. Sandvik. Hovding og konge і Heimskringla. — Oslo, 1955.

Hqfdingjar і konungar часто засновували свої династії, які в цій праці названо харизматичними кланами. Вони дуже ретельно записували свої ро­доводи.

Див. кілька загальних праць: С.М. Edsman. Zum Sakralen Konigtum in der Forschung der Ietzten hundetf Jahre H LaRegalitd sacra. — Leiden, 1959. — С. 4— 17; K. Hauck. Die geschichtliche Bedeutung der germanischen Auffassung vom Konigtum und Adel // Rapports, III, Moyen Age..., XI-e Congres International des Sciences Historiques. — Stockholm, 1960. — C. 96—120; K. Hauck. Lebensnor- men und Kultmythen in germanischen Stammes- und Herrschergenealogien // Specu­lum. — T. 6 (1955). — C. 186—223.

Про деякі найвидатніші харизматичні клани див.: Niels Clausen Lukman. Skjoldunge und Skilfinge: Hunnen- und Herulerkonige in Ostnordischen Uber- Iieferung. — Kbh., 1943; Sune Lindqvist. Den Hstoriska kaman і Ynglingasagans svenska kungakronika // Nordisk Tidskrift (for vetenskap, konst och industri). — Stockholm, 1932. — C. 89—107; W. Baetke. Yngvi unddie Ynglingar. —Leipzig,

1964.

¹⁵⁹ Див. слова Адама Бременського, «Gesta», вид. W. Trillmich. — C. 440, 442 = англ, переклад F. J. Tschan. — C. 190.

¹⁶⁰ Див. Екскурс X в цьому томі.

¹⁶¹ Див., наприклад, Kazimierz alaski. Wikingowie і chqenicy w IX do XI wieku // Slowianie Zachodni па Baltyku w VII-XIII wieku. — Gdansk, 1969. — С. 66—80.

¹⁶² Peter H. Sawyer. The Age of the Vikings. — London, 1962. — C. 198.

^,63 Див. c. 693—694.

¹⁶⁴ Гальвдан Кут, безперечно, мав рацію, коли писав: «Данський король, на відміну [від королів Норвегії. — О. ∏.]₉ став ватажком вікінгських ватаг; Свейн Вилобородий і Канут Великий навіть завойовували всю Англію» // CMH. — Т. 6 (1936). — С. 378.

¹⁶⁵ Пор., наприклад, Aksel Е. Christensen. Vikingetidens Danmark. — Kbh., 1969. — С. 260—277; G. N. Garmonsway. Canute and his Empire. The Dorothea Coke Memorial Lecture in Northern Studies delivered at University College. -~ London, 1963; Peter Foote та David M. Wilson. The VikingAchievement. — C. 16.

¹⁶⁶ Про Кнута Великого див.: Sir Frank Stenton. Anglo-Saxon England. 3-τe вид. — Oxford, 1971. — C. 394—419; Laurence Marcellus Larson. Canute the Great, 995— (circ.) — 1035, and the Rise of Danish Imperialism during the Vi­king Age. — New York, 1931.

¹⁶⁷ Palle Lauring. A History of the Kingdom of Denmark. 2-ге вид. — Kbh., 1963. — C. 56. Навіть цей автор використовує термін Акселя Е. Крістенсена «Північноморська імперія», пишучи про державу Кнута Великого (A His­tory etc. — C. 55—57).

¹⁶⁸ Першою великою відомою битвою на суходолі, що сталась у Сканди­навії, була битва під Стікластадіром (1030 р.). Вікінґський норвезький ко­роль Олав Гаральдсон (згодом св. Олав), що поплив до Норвегії з військово- морською силою 2000 чол., вибрав для бойовища середину одного з трьох шляхів. Проте, не маючи досвіду війни на суходолі, зазнав поразки від місцевих трьонделазьких нобілів і селян. Див.: Johannes Brondsted. The Vi­kings (1960). — C. 103.

¹⁶⁹ Erik Lonnorth. Government in Medieval Scandinavia Il NHU — T. 3. (1970). — C. 412—413.

¹⁷⁰ Peter Foote та David M. Wilson. The Viking Achievement (1970). — C.197—198.

¹⁷¹ Anton Wilhelm Brogger. Ertog og 0re. Den gamle norske vegt // SVSC. — Christiania, 1921:3.

¹⁷² Загальний огляд див. у вид.: KLNM. — 12 (1967). — Стовп. 38—85; Stanislaw Suchodolski. Poczqtki mennictwa w Europie Srodkowej Wschodniej і Polnocnej. —Wroclaw, Warszawa, Krakow, Gdansk, 1971.

Спеціальні розвідки: Kolbjom Skaare. Moneta Norwei: Norsk ту nt і tusen аг. — Oslo, 1966; Bnt&Mahncr. Noniiskamyntjore аг 1000.— Bonn, Lund, 1966; Р. Н. Hau- berg. Myntforhold og Udmyntninger і Danmark indtil 1146. — Kbh., 1900; Commentationes de nummis s?culorum IX-XI in Suecia repertis. — 2 ττ. — Stockholm, 1961—1968.

¹⁷³ Виявлено близько 66 знахідок із 360 монетами шведського короля Олава (Stanislaw Suchodolski. Poczqtki mennictwa. — C. 171) і лише 5 знахідок із п’ятьма монетами Свейна і 4 знахідки з чотирма монетами Олава Трюгг- васона.

¹⁷⁴ Загальний огляд див. у вид.: Edith Ennen. Friihgeschichtedereuropaischen Stadt. — Bonn, 1953.

Див. також спеціальні розвідки в: Acta Visbyensia ², Vysby-symposiet for historiska Vetenskaper 1963 H Die Zeit der Stadtgriindung іт Ostseeraum, вид. Marten Stenberger, Museum Gotlands Fomsal. — Vysby, Uppsala, 1965; Herbert Jankuhn. Lage und Struktur des Handelsplatzes Sliesthorp. — C. 35—40. Lech Leciejewicz. Die Entstehung der Kiistenstddte zwischen Oder und Weichsel im Lichte der Ietzten Forschungen. — C. 47—53; Ragnar Blomqvist. Die AnJange der Stadt Lund. — C. 54—69; Asbjom E. Herteig. Zur Frage der Stadtentwicklung mit archdologischen Beispielen aus Norwegen. — C. 70—84; Aksel E. Christensen. Uber die Entwicklung der danischen Stddte von der Wikingerzeit bis zum 13. Jahrhundert. — C. 166—172; C. J. Gardberg. Uberdiedlteste GeschichtederStadt Abo (Turku). — C. 173—189; Vilho Niitemaa. Die friihen Stddte Finnlands. — C. 190—203..

¹⁷⁵ Elis Wadstein. Norden och Vdsteuropa і gammal tid. — Stockholm, 1925; Her­bert Jankuhn. Sechs Karten zum Handel des 10 Jhs. im westlichen Ostsee-Becken H ArchaeologiaGeograJica.—T. 1. — Hamburg, 1950.—C. 8—16; Herbert Jankuhn. Der frankisch-friesische Handel zur Ostsee im friihen Mittelalter // Vierteljahrsschrift fur Sozial- und Wirtschaftsgeschichte. —T. 40:3. — Wiesbaden, 1953. — C. 193— 239; Poul Enemark. «Friserhandel» H KLNM. —T. 4. —1959. — Стовп. 647—652; Poul Enemark. Om problemer verdroende frieserhandelen // Jyske Samlinger. — New ser. — T. 5:1 (1960). — C. 121—163 (з бібліографією). Про загальні проблеми див.: P. Kletler. Handel und Gewerbe im Friihen Miftelalter. — Відень, 1924; H. Preidel. Handel und Handwerk im friihgeschichtlichen Mitteleuropa. Eine kritische Betrachtung. — Lund, 1965.

¹⁷⁶ Elis Wadstein. Norden och Vdsteuropa і gammal tid. — Stockholm, 1925; Elias Wessen. Birca og bjarkoratt // Namn og Bygd. — T. 11 (1923). — C. 135— 178; Elias Wessen. Till Birca fragan // Namn og Bygd. — T. 13 (1925). — C. 39— 60; Див. інший погляд, висловлений W. Ebel. Uber Skandinawisch-deutsche Stadtrechtsbeziehungen im Mittelalter H Acta Visbyensis 7 (1965). — C. 152—165.

¹⁷⁷ Walter Vogel. Wik-Orte und Wikinger. Eine Studie zu den Anfangen des germanischen Stadtewesens // Hansische Geschichtsbldtter. — T. 60, 1935. — Weimar, 1936. — C. 5—48,1 карта; Herbert Jankuhn. Haitabu. Ein Handelplatz der Wikingerzeit, 4-τe вид. —Neumiinster, 1963. — 292 c. Казимир Шляский. Экономические отношения западных славян со Скандинавией и другими при­балтийскими землями в VI—XI веках // Скандинавский сборник. — Т. 6 (1963). — С. 61—92; Ellen Karine Haugen. Handel og samferdsel і Nordens Vikingtid // Viking. —T. 29 (1965). — C. 167—189; Herbert Jankuhn. Typen und Funktionen vor- undJriihgeschichtlicherHandelspldtze im Ostseegebiet H SOAWW. — T. 273/5. — Відень, 1971. — 38 c. Див. також: Sune Lindqvist. Hedeby och Birka Il Fornvdnnen (1926). — C. 1—123; Sune Lindqvist. Slesvig och Birka // Fornvdnnen (1926). — C. 245—265.

¹⁷⁸ Adolf Schtick. Studier rorande det svenska Stadsvdsendets uppkomest och dldsta Utveckling. — Stockholm, 1926.

¹⁷⁹ Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — C. 42 = англ, переклад Charles H. Ro­binson. — C. 49. Praefectus Herigarius, здається, був франкського походження.

¹⁸⁰ Про «Bjarkeyjar rettr» див. главу про юридичну літературу в т. І цієї праці.

¹⁸⁰-^a Erik Lonnorth // NHU — Т. 3. — С. 41 I^t 12.

¹⁸¹ Poul Norluhd. Trelleborg. —Kbh., 1948; Lucien Musset. Relations et echanges d’influences dans !’Europe du Nord-Ouest (X^е—XI^е siecles) // Cahiers de civilisation medievale. —T. 1 (1958). — C. 63—82; Johannes Bronsted. The Vikings. — Bal­timore, 1960. — C. 177,182; OlafOlsen. Trelleborg-problemer: De danske vikinge- borge og deres historiske baggrund // Scandia. — T. 28 (1962). — C. 92—112; Vilhelm La Cour. Om Studiet af vore danske voldsteder H DHT — Серія 12. — T. 1 (1963). — C. 156—192; Vilh. LaCour та Hans StiesdaL Danske voldsteder fra oldtid og middelalder.—T. 1. — Kbh., 1957. Peter Foote та David M. Wilson. The Viking Achievement. — C. 15, 271.

¹⁸² Див.: Sidney L. Cohen. Viking Fortresses of the Trelleborg Type. — Kbh.,

1965. — C. 19—38. Див. також: Axel E. Christensen. Denmark between the Viking Age and the Time OiNdLXdQrndLrsII MediaevalScandinavia. — T. 1 (1968). — C. 30—36.

¹⁸³ Peter Foote та David M. Wilson. The Viking Achievement. — C. 271.

¹⁸⁴ David Hannerberg. Die altesten Skandinavischen Ackermasse: Ein Versuch zu einer Zusammenfassenden Theorie H LSGHG.—T. 12. — Lund, 1955. — C. 12— 17. Пор. Sidney L. Cohen. VikingFortressesofthe Trelleborg Type. — C. 35—37.

¹⁸⁵ Peter H. Sawyer. The Age of the Vikings. — London, 1962. — C. 135. ¹⁸⁶Ibid.-C. 132—133.

¹⁸⁷ Див. Екскурси II, V в цьому томі.

¹⁸⁸ Див. Екскурс V у цьому томі.

¹⁸⁹ Пор. також погляди: ErikLonnorth. Om vikingar//Fran svensk medeltid. — Stockholm, 1959. — С. 9—12 і Matts Dreijer. Hduptlinge, Kaufleute und Missionare іт Norden vor TausendJahren. — Mariehamn, 1960. — С. 88—89.

¹⁹⁰ Caesar. De bello Gallico_i гл. 2, § 2; Птоломей. Germania_i вид. Emanuel Simek. Velka GermanieKlaudiaPtolemaia. —Prague, 1930. — С. 70; див.: Kaspar Zeuss. Die Deutschen und die Nachbarstdmme. — Miinchen, 1837; репринт. — Heidelberg, 1925. —С. 152.

¹⁹¹ Птолемей. Germania_i вид. Emanuel Simek.—С. 84; див.: Kaspar Zeuss. Die Deutschen und die Nachbarstdmme. — С. 158, 159.

¹⁹² Див., наприклад: Kemp Malone. Studien in Heroic Legend, etc. — Copen­hagen, 1959. — C. 156, прим. 37.

¹⁹³ Annales Fuldenses_i вид. G. H. Pertzii rec. Fr. Kurze // SSRG. — Hannover, 1891. —C. 43.

¹⁹⁴ Claus Krag. Landskapnavn pa-land og rike // NHT— 1971. — C. 342— 356. Пор.: FerdinandHolthausen// WB.—С. 141. Hqrdar були активні протягом IX ст. і колонізували Британські, Фарерські, Оркнейські та Шетландські острови.

¹⁹⁵ Widsith_i вид. R. W. Chambers. — New York, 1965. — С. 214.

¹⁹⁶ Kemp Malone. Widsith. — Kbh., 1962. —С. 159. Див.: Ferdinand Holthau­sen H WB. —C. 110; Kere Kveseth. Die Gemeinschafts- und Gemeindebildungen des norwegichen Landes Hedmark in der Eisenzeit und im Mittelalter // Die Anfan- ge. — T. 2 (1964). — C. 326—328.

¹⁹⁷ Иордан. Γemuκa I Ред. E. 4. Скржинская. — M., 1960. — С. 134.

¹⁹⁸ Літературу про юридичні провінції подано в прим. 110—114.

¹⁹⁹ Див.: Trondheim bys historic, вид. Johan Schreiner.—T. 1: St. Olafs by, by Grethe Authen Blom.—Trondheim, 1956; AmeOdd Johnsen. Bispeset og erkestolen і Nidaros fra den eldste tid til 1252 // Nidaros erkebispestol og bispesete 1153— 7953. — T. 1: Land og Kirke. — Oslo, 1955. — C. 1—269.

²⁰⁰ Ранню історію Гейдмьорку подано: Kare Kveseth. Die Gemeinschafts- und Gemeindebildungen des norwegischen Landes Hedmark in der Eisenzeit und im Mittelalter// Die Anfange. —T. 2 (1964). — C. 325—378. Див. також: Asgaut Steinnes. «Alvheim» // NHT — T. 35 (1951). — C. 353—404.

²⁰¹ Про назви з -mqrkr, зокрема Гейдмьорк і Данмьорк (Данія), див.: Alexander Bugge. Navnet Telemark og Grenland // Historielaget for Telemark og Grenland. — Aarskrift, 1918. — C. 27, 40—42.

²⁰² Див.: P. Anker. L 'art scandinave I = англ, переклад: The Art of Scandina­via. — London, New York, 1970; див. також Peter Foote та David M. Wilson. The Viking Achievement (1970). — C. 299—311 і D. M. Wilson та O. Klindt- Jensen. Viking Art [бібліографія]. — London, 1966.

²⁰³ Дані про Деґлінґів можна знайти в т. І цієї праці.

²⁰⁴ Hkr, І (IF, 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 87—89.

²⁰⁵ Ibid. — C. 89. ∏op.: Sir H. H. Howorth. Harald Finehair and his ances­tors // SBVS. — T. 9:1 (1920). — C. 1—252.

²⁰⁶ Hkr, I (IF, 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — C. 100.

²⁰⁷ Ibid. —C. 130.

²⁰⁸ ibid. —C. 142.

²⁰⁹ Ibid.-C. 340, 341.

^2,0 Див. прим. 199. Див. також: Per Sveaas Andersen. Hvorfor kom Vestfold til a danne Utgangspunkt for Norges samling? // Vestfold-Minne (1967). — C. 1— 13; Jom Sandnes. Trondelags eldste politiske historic // NHT — T. 46. (1967). — C. 1—20; Johan Schreiner. Trondelag og rikssamlingen // NVAOA (1928:3).

^2,1 Про цю вирішальну битву див.: Johan Schreiner. Slaget і Havsfjord // FestskrifttilHalvdanKoht. —Oslo, 1933. — 103—111; Johan Schreiner. Harald og Havsfjord // Scandia. — T. 9:1 (1936). — C. 64—88; Halvdan Koht. Krisear і norsk historic. Harald Harfagre og rikssamlinga. — Oslo, 1955. — 82 c. У цій останній статті Гальвдан Кут визначив датою битви не 872 р., а «десь кінець 890-х років». Пор. також Alistair Campbell. The Opponents OfHaraldr Harfagri at Hafsfjqrdr // SBVS. — T. 12:4 (1942). — С. 232—237.

²¹² Див. виданий твір Альфреда з історико-ономастичним коментарем Герарда Лябуди у вид.: Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie do dzejow Slowiahszczyzny. — Warszawa, 1961. — С. 1—118.

^2.3 Див. прим. 110—114.

^2.4 Kere Kveseth. Die Gemeinschafts- und Gemeindebildungen in Hedmark // Die Anfange. — T. 2. — C. 334—378.

^2.5 Ibid. — C. 377—378.,

²¹⁶ Про ісландську історію див.: Jdn Jdhannesson. Islendinga saga. — T. 1 — 2. — Reykjavik, 1956—1958; Konrad von Maurer. Island von seiner ersten Ent- deckung bis zum Untergange des Freistaats (бл. 800—1264). —Munchen, 1874; репринт, 1969; Hans Kuhn. Das alte Island. — Dusseldorf, Cologne, 1971. — C. 36—49.

^2,7 Ari inn fro?i. Islendingabok_i вид. Jakob Benediktsson (ZF, 1:1). — Reykjavik, 1968. — C. 23. Я вважаю, що родинне господарство складається з 15,5 чол., в такому разі мої дані узгоджуються з даними перепису 1311р., пов’язаного з податком на користь папства.

²¹⁸ Загальні дані можна знайти в праці: Erik Arup. Danmarks historic. — Т. 1. —Kbh., 1925.

²¹⁹ Widsith_i вид. R. W. Chambers. — NewYork, 1965.—С. 197 (1.28). Див.: Kemp Malone. Widsith. — Kbh., 1962. — С. 193; див. с. 136—137.

²²⁰ Knytlinga saga, вид. Carl af Petersens та Emil Olson. — Kbh., 1919— 1925. —С. 182.

²²¹ Ibid. — С. 270, 272.

²²² Ibid. — С. 244. Див. також: Sjolendingar: Knytlinga saga, вид. Carl af Petersens та Emil Olson. — С. 235, 281.

²²³ Knytlinga saga, вид. Carl af Petersens та Emil Olson. — С. 36, 74, 220, 235, 244, 245, 281.

Після смерті Свейна Естрідсена 1076 р. було два кандидати на коро­лівський трон. Віборґський тінґ постановив (на основі спеціального приві­лею ютів обирати короля), що Гаральд Свейнссон має бути визнаний коро­лем Данії (Danaveldi)_i а його брат Кнут Свейнссон (згодом св. Кнут) має дістати посаду jarl yfir Sjolqndum_i або «ярл над приморськими землями» (Knytlinga saga, вид. Carl af Petersens та Emil Olson. — С. 65—71). Назву Sjqlqnd, «приморська земля», не слід плутати з назвою острова, що писалась як Sjoland (наприклад, с. 32, 57, 80, 81 і далі).

²²⁴ Gerard Labuda. Zrodla Skandynawskie і anglosaskie (1961). — С. 66; пор. Kemp Malone. King Alfred’s North: A Study in Medieval Geography // Speculum. — T.5:2 (1930). — C. 135.

²²⁵ Про Epiκa ∏yepa ungi див. τ. I цієї праці. — С. 183.

²²⁶ Див., наприклад, Sqgubrot af fornkonungum_i вид. Carl af Petersens та Emil Olson. — Kbh., 1919. — С. З—10, 12, 13, 25. Докладніше про нього див. у цім томі.

²²⁷ Hkr_i І (IF, 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 272, 274.

²²¹Jomsvikingasaga_i вид. OlafurHalldorsson. — Reykjavik, 1969. — С. 131— 142.

²²⁹ Ibid. — С. 131—134, 166, ff.

²³⁰ Ibid. — С. 131—132, ff.; Hkr_i 2 (IF, 27), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 12, 54, 333. Про ?orkHl-^jsya.'. L. M. Larson. Canute the Great (∖9∖2). — С. 32, 45—52, 61—68, 110—118, ff.

²³¹ Див., наприклад: Erik Arup. Danmarkshistorie. —Т. 1. — Kbh., 1925. — С. 137. Стислий переказ давньоданської історії подано в другому розділі (с. 497) цього тому.

²³² Про роль Свейна Естрідсена див.: Axel Е. Christensen. Danmark be­tween the Viking Age and the Time of the Valdemars: An Essay at New Syntheses // Mediaeval Scandinavia. — T. 1 (1968). — C. 28—50.

²³³ Adolf Schiik. Svithjod och folklanden. Ett diskussionsinlagg // Historiska studier Ullagnade Nils Ahnlund 23/8/1949. — Stockholm, 1949. — C. 8—50.

²³⁴ Пор. також: Det medeltida Sverige. 1. Uppland. 4. Tiundaland, Tierp, Vela, Vendel, Oland, Nardinghundra, вид. Rune Janson, Sigurd Rahmqvist та Lars-Olof Skoglund. — Stockholm, 1974; Harry Stohl, Eke Granlimd, Gunvor Kerkkonen, «Svear» // KLNM. — T. 17 (1972). — Стовп. 479—486.

²³⁵ Див.: Birger Nerman. Var log centrum і Attundalands Smekonungadome. Ett Attundalands Gamla Upsala // Fornvannen. — T. 55 (1960). — C. 193—205; Jan Liedgren. Fjadrundaland // KLNM. — T. 4 (1959). — Стовп. 393—394.

²³⁶ SvenTunberg. Sporaven gotisk kind-indelning∕∕SHΓ —(1947:4). — C. 351— 352.

²³⁷ Sven Tunberg. Vastergotlands medeltida bo-indelning och det nordiska husa- by // SHT — (1947:4). — C. 331—339.

²³⁸ Heidrekssaga, вид. Christopher Tolkien. — London, 1960. — C. 59—63. Див. також: Peter Sawyer, The Making of Sweden. — Alingsas, 1988. — C. 15,24.

²³⁹ Rimbert. Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — C. 40 (Bern).

^{1 240} Див.: Walther Vogel. Die Normannen unddas Frdnkische Reich bis zur GrHn- dung der Normandie (799—911). —Heidelberg, 1906. — C. 148,150,154,160— 164, 172, 409—412.

²⁴¹ Rimbert. Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — C. 88.

²⁴² Hauks ?attr habrokar // Flat. — T. 1, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — T. 1. — Oslo, 1860. — C. 577. Див. мій переклад і коментар у першій частині 2 тому. —С. 148—158.

²⁴³ Heidrekssaga, вид. Ch. Tolkien. — С. 61.

²⁴⁴ Rimbert. Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — С. 58.

²⁴⁵ Adam von Bremen. Gesta. — C. 230. ∙

²⁴⁶ Rimbert. Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — C. 86, 96.

²⁴⁷ Цього погляду дотримується й англійський перекладач «Vita Ans- karii» Charles H. Robinson. Anskar. The Apostle of the North, 801—865. — London, 1921. — C. 89, прим. 2.

²⁴⁸ Rimbert. Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — C. 86.

²⁴⁹ Adam von Bremen. Gesta. — C. 396 (Scholie. — Kh. III. — № 84).

²⁵⁰ Hauks ?attr H Flat. — T. 1, вид. C. R. Unger та G. Vigfusson. — C. 577.

²⁵¹ Див. c. 564 цього тому.

²⁵² Landndmabdk (=IF, 1:1), вид. Jakob Benediktsson. — Reykjavik, 1968. — С. 32,33.

²⁵³ Hkr 1, (IF, 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 130.

²⁵⁴ Про значення цієї битви див.: Lauritz Weibull. Nordisk historia: Forsk- ningar och Undersokningar. — Т. 1. — Forntid och Vikingatid. — Stockholm,

1948. — С. 288—312, 411—416 (методологія), 434—437.

¹⁵⁵Hkr 2 (IF, 27), вид. Bjami Adalbjamarson. —С. 85, 88,90, 111—115,148, 438 (генеалогія). Більше інформації про нього подано в т. І цієї праці.

²⁵⁶ Про нього та його династію див. присвячену рунічним написам час­тину в першому томі цієї праці.

²⁵⁷ Див. вступ W. Trillmich-a до Rimbert. Vita Anskarii. — C. 1—14.

²⁵⁸ Rimbert. Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — С. 66, 90.

²⁵⁹ Ibid. — С. 58, 60.

²⁶⁰ Ibid. — С. 38, 40, 42, 86.

²⁶¹ Ibid. — С. 92.

²⁶² Ibid. — С. 88 = англ, переклад Charles Robinson. — С. 91.

²⁶³ Ibid. — С. 88 = англ, переклад Charles Robinson. — С. 94.

²⁶⁴ Ibid. — С. 58,60 = англ, переклад Charles Robinson. — С. 65. Не слід дивуватися, що шведський король обіцяє «іноземцям» (данцям) місто, що стоїть на його території, — Бірку. Навіть у XIV—XV ст. шведські королі, вкрай потребуючи готівки, віддавали місто Стокгольм у заставу багатим німецьким купцям, бо тієї, вже такої пізньої, доби серед шведів ще не сфор­мувалася ідея національної території, національної гідності та патріотизму.

²⁶⁵ Rimbert. Vita Anskarii, вид. W. Trillmich. — С. 94,96 = англ, переклад Charles Robinson. — С. 97.

²⁶⁶ Ibid. — С. 96 = 97.

²⁶⁷ Ibid. — С. 96, 98 = 97—98.

²⁶⁸ Ibid. — С. 98 = 99.

²⁶⁹ Про розмір Danegeld див. с. 726.

²⁷⁰ Див.: Sture Bolin. Tax Money and PloughMoney // SEHR. — Т. 2:1 (1954). — С. 18.

²⁷¹ Ще один сусідній острів мав назву Norderon, або «острів Ньйорда». Див.: Johannes Brondsted. The Vikings. — Baltimore, 1965. — С. 102, 280.

²⁷² Див., наприклад: Hkr, 1 (/F, 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 118 = англ, переклад Lee М. Hollander. — С. 76.

²⁷³ Edvard Bull. Jemtland och Norge // Fornvannen (1927). — С. 143—160. Див.: Wencke Slomann. Medelpad OgJamtland і eldre jernalder (Universitetet і Bergen. Arsbok 1948. Historisk-antikvarisk rekke. — № 2). — Bergen, 1950. — 78 с. Це останнє дослідження підтверджує, що археологічні знахідки в обох землях мають свої найближчі аналоги в Трон дел агу.

²⁷⁴ Erik Lonnorth. Government in Medieval Scandinavia// NHU. — Т. 3. — С. 413.

²⁷⁵ Саксон Граматик (пом. після 1220 р.) подає цікаву розповідь про те, як легендарний данський король Фроді запровадив закони, які визначали систему поділу здобичі і трофеїв. Ватажок (dux) отримував золото, вояки (gregarii milites)—срібло, найсміливішим з-поміж них (pugiles) діставалася зброя, але захоплені кораблі мали дістатися селянам (populares), бо саме турбота про кораблі була їхнім головним обов’язком. Цей обов’язок згодом був інституційований як lei?angr. «Rex recentis victoriae titulis evectus, ne iustitia quam armis defectior videretur, novis exercitum Iegibus formare constituit, quarum praesens quasdem ritus usurpat, quasdam arbitraria iuris novitas abolevit. Edixit enim, ut primipilus quisque, praedae partitione facta, maiorem cetero milite portionem acciperet; ducibus vero,quibus Inaciesignaanteferri solerent, dignitatis causa captivum concessit aurum. Gregarium vero militem argento voluit esse contentum. Arma ad pugiles redundare, captiva navigia popularibus cedere iussit, utpote iis debita,quibus condendi rates instruendique ius esset». Saxo Grammaticus. Gesta Danorum, вид. J. Olrik та H. R?der. — T. 1. — Kbh., 1931. — С. 127 (кн. 5, гл. V, 1).

²⁷⁶ Втім, цікаво, чи не був поділ на сюсли запроваджений спочатку в Данії, а звідти потім перенесений до Норвегії, оскільки Данія мала безпосередні контакти з Каролінґською державою. Див. також: «Syssel» // KLNM. — Т. 17 (1972): Norge — Per Sveas Andersen (стовп. 645—648), Island — Bjom ?orsteins- son (стовп. 645—648), Danmark — Troels Daherlup (стовп. 649, 650), Sverige — Jan Liedgren (стовп. 650), Estland — Jarl Gallen (стовп. 650—651).

²⁷⁷ Hkr₉1 (∕F, 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 63.

²⁷⁸ Існування цієї інституції можна виснувати з даних Сноррі Стурлу­сона, наприклад, Hkr₉ 2 (IF₉ 27), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 148—157. Див. також: Carl HallendorfT та Adolf Schiick. History of Sweden. — Stockholm, 1929. — C. 12 і История Швеции / Изд. А. Кан. — M., 1974. — С. 75.

²⁷⁹ Hkr₉ 1 (IF₉ 26), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 175—176 = англ, пе­реклад Lee M. Hollander. — С. 113.

²⁸⁰ Norges historic, fra de eldste Iider til 1660. — Oslo—Bergen, 1961. — C. 146— 148. Див. також: Asgaut Steinnes. Kor gamal er den norske leidangs-kipnaden? // Syn og segn. — T. 33:2. — Oslo, 1929. — C. 45—65.

До речі, в Данії найбільша адміністративна одиниця, створена задля набору до флоту, територіально збігалася з єпархією. Відповідну таблицю подано на с. 686.

²⁸¹ Див. відповідні уступи в «Сазі про Еґіля», с. 286.

²⁸² Див. Lars О. Lagerqvist. Svenska Mynt undes Vikingatid och medeltid (995—1521). Sthlm, 1970.

²⁸³ HerlufNielsen. «Daneg?ld» // KLNM. —Т. 2 (1957).—Стовп. 639—641; Grace Faulkner Ward. Danegeld and the Earl’s Third Penny. Grace Faulkner Ward. The English Danegeld and the Russian dan^, H The American Slavic and East Euro­pean Review. —T. 13 (1954). — C. 299—318. Див. також: F. M. Stenton. Anglo- Saxon England₉ 3-тє вид. — Oxford, 1971. — C. 412,431,650; P. H. Sawyer. The Age of the Vikings. — London, 1962. — C. 96—98; Gwyn Jones. A History of the Vikings. — London, 1968. — C. 366—367.

²⁸⁴ Дані взято з книжки StureBolin. Tax Money and Plough Money // SEHR. — T. 2:1(1954). —C. 3—21.

²⁸⁵ Erik Arup. Danische Wirtschaftsgeschichte₉ вид. Axel Nielsen. — Jena, 1933. — C. ЗО. Про Норвегію див.: Oscar Albert Johnsen. Norwegische Wirt- Schaftsgeschichte. — Jena, 1939; Про Швецію див.: Eli Heckscher // EHS. — Cambridge, Mass., 1954.

²⁸⁶ Poul Rasmussen. «Stud» // KLNM. — T. 17 (1972). — Стовп. 323—327.

²⁸⁷ «Ombodsmann» // KLNM. — T. 12 (1967): Norge—Kare Lunden (стовп. 593—597); Danmark — HerlufNielsen (стовп. 597—598); «official» // KLNM. — T. 12 (1967): [Загально] — Troels Dahlerup (стовп. 528—536); Noreg — Lars Hamre (стовп. 536—539); Island — Magnus Mar Lamsson (стовп. 539).

²⁸⁸ Magnus Mar Larusson. «Felag» //KLNM. — T. 4 (1959). — Стовп. 212—213.

²⁸⁹ «G'ude» Il KLNM. —T. 5 (1960); Danmark — Helge Sogaard (стовп. 299— 302); Sverige — Sven Ljung (стовп. 302—305); Finland—Vilho Niitemaa (стовп. 306—308); Norge — Grethe Authen Blom (стовп. 308—313); Gustav Storm. En gammel GildeskraaTrondhjem H Sproglinghistoriske Studier tUegnede C. R. Un­ger. — Oslo, 1896. — C. 217—226.

²⁹⁰ Див.: Matts Dreijer. Hauptlinge, Kaufleute und Missionare im Norden vor TausendJahren. —Mariehamn, 1960. — C. 169—173.

²⁹¹ Magnus Маг Larusson. «Gilde. Island» IIKLNM. — T. 5 (1960). — Стовп. 313.

²⁹² Gudmund Sandvik. Hovding og konge і Heimskringla. — Oslo, 1955. — 108 с.

²⁹³ Konrad von Maurer. Die norwegischen holdar// SBA WM. — Munchen, 1889. — C. 169—207; див.: А. Я. Гуревич. Норвежские бонды в XI—XII веках // Средние века. — Т. 24. — M., 1963. — С. 50—51.

²⁹⁴ Е. Ortved. Cistercieorden og dens klostre і Norden. — Т. 1—2. — Kbh., 1927,1933; W. Schmidt. Die Zisterzienser im Balticum und in FinnlandH Finska Kyrkohistoriska Samfundedts Arskrift. —T. 29—30. — Helsinki, 1941; «Cister- cienserordenen»// KLNM. — T. 2 (1957): [Загально та] Norge — Lilli Gjerlow (стовп. 565—571); Danmark та Sverige — Jarl Galleen (стовп. 571—573).

²⁹⁵ J. Sahlgren. Vad vara ortnamn berdtta, 2-ге вид. — Уппсала, 1963; Kr. Hald. Stednavne Ogkulturhistorie. — Kbh., 1966. — 93 с. Magnus Olsen. Farms and fanes (1928). — C. 71, 118—122.

²⁹⁶ Див.: O. Bucher. Die Geschichte der norwegischen Leilandiger bis zur Ver- fassungsdnderung im Jahre 1660.1 Teil. — Berlin, 1903; H.Bjorkvik і A. Holmsen. Hven eide jorda і den gamle Ieilendingstida? // Heimen. — T. 9 (1952—1954); Stanislaw Piekarczyk Some Notes on the Social and E∞nomic Situation of the Swe­dish Tenants in the XIII century // Scandia. — T. 27 (1961).—C 192—216. А. Я. Гу­ревич. Норвежские лейлендинги в X—XIII веках (К вопросу о феодально зависимом крестьянстве в Норвегии) И Скандинавский сборник. — Т. 7 (1963). — С. 7—43. HalvardBjorkvik. «Leiglending»// KLNM. — Т. 10 (1965). — Стовп. 460—462; А. Я. Гуревич. Норвежские лейлендинги в X—XIII вв. // Свободное крестьянство феодальной Норвегии. — M., 1967. — С. 34—88.

²⁹⁷ Див. загальні і спеціальні монографії, присвячені цій темі: Walter Gobell. Die Christianisierung des Nordens und das Werden der mittelalterlichen Kirche bis zur Errichtung des Erzbistums Lund (1103) H OsterreichischesArchiv fiir Kirchenrecht. — 15 (1964). — C. 8—22,97—102; Den Danske Kirkes Historic. — T. 1: Den ?ldre Middelalder indtil 1241, by Hal. Koch. — Kbh., 1950; Oluf Kolsrud. Noregs kyrkjesoga. —T. 1: Millomalderen. — Oslo, 1958; Handboki svensk kyrkohistoria. Medeltiden by Yngve Brilioth, 2-ге вид. — Stockholm, 1959; H. Ljunberg. Den nordiska religionen och Kristendomen. — Stockholm, 1938; Fredrik Paasche. Motet mellem hedendom OgKristendom і Norden [Вступ і примітки Dag Strombok]. — Oslo, 1958.

²⁹⁸ Hal Koch. De ?ldste danske klosters stilling і kirke og samfund indtil 1221 // DHT — Серія 10. —T. 3:4 (1934—1936).—C. 511—582; Christian Lange. De norske klostres historie і middelalderen, 2-ге вид. — Oslo, 1856; P. Envall. Svenska stift och Iandskap і borjan ar 1100-talet // Namn och Bygd. — T. 38 (1950). — С. 83—99; K. V. Lundqvist. Bidrag till kannedom от de svenska domkapitlen under medeltiden jamforda med motsvarande institutioner і utlandet. — Uppsala, 1897.

²⁹⁹ Про Конунґагеллу див.: Nils Lagerholm. «Kungahalla» H Fomvannen. — T. 54(1956). — С. 137—143.

³⁰⁰ Hkr, 3 (/F, 28), вид. Bjami Adalbjamarson. — С. 228—229 = англ, пе­реклад Lee М. Hollander. — С. 680.

³⁰¹ Див.: Wolfgang Seegriin. DasPapstum undSkandinavien bis zur Vollendung der nordischen Kirchenorganisation (1164). — Neumiinster, 1967.

³⁰² Hkr, З (IF, 28), вид. Djami Adalbjamarson. — С. 204,205 = англ, переклад Lee М. Hollander. — С. 664—665.

³⁰³ Johan Schreiner. Olav den hellige og Norges sanding. — Oslo, 1929; Sverre Steen. Norges SamlingZZTVHt/.-Т.1.—Oslo, 1967.—C. 368—375; Edvard Bull. Olav den hellige og Norges SamlingZZ NHU.—T. 1.—Oslo, 1967. — C. 376—386.

³⁰⁴ Данці перші протестували проти культу свого ворога — св. Олава. За словами Адама Бременського (бл. 1070 р.), король Свейн Естрідсен виробив план канонізувати першого данського короля-християнина — свого прадіда по матері Гаральда Ґормссона (бл. 940—985 рр.), див.: Gesta, вид. W. Trillmich. — С. 262; див.: H. Olrik. Konge og pr?stestand і den danske middelalder. — Т. 1. — Kbh., 1892. — С. 102—103.

³⁰⁵ Passio S. Canuti regis IXZZ Vitae Sanctorum Danorum_t вид. М. Cl. Gertz. — Kbh., 1908—1912. — С. 71. Див.: Wolfgang Seegriin. Das Papstum und Skan- dinavien. —C. 108—109.

³⁰⁶ Lauritz Weibull. Erik den helige ZZ Nordisk Historia. — T. 3. — Stockholm,

1949. — C. 1—29 [перше видання — 1917]; Henrik Schiick. S:t Erik och hans reliker ZZ Svenska bilder. —T. 1. — Stockholm, 1940. — C. 83—106; E. Carlsson. Erikskultens uppkomstZZSagaochsed(1938).—C. 84—129. E. Carlsson. Translatio Archiepiscoporum. Erikslegendens historicitet і belysning av arkebiskopssatets forflyttning fran Uppsala til ostra Aros (Uppsala Universitetets Arskrift, 1944:2). — Uppsala—Leipzig, 1944. — C. 143—...; E. Carlsson. Erikslegendens historicitet ZZ SHT- T. 72 (1952). — C. 217—250; Nils Ahnlund. S:t Er⅛s translation och le­gend ZZ SHT — T. 69 (1949). — C. 142—155; Erik den helige. Historia_t kult_t reliker. Studier utg. under red. av B. Thordeman. — Stockholm, 1954; Tore Nyberg. Erik St., Med. Scand., 1993. — C. 171. _;

³⁰⁷ Herman Schiick. Kyrkans fmanse; Swerige ZZ KLNM. — T. 9 (1964). — Стовп. 645—657; Rudolf Keyser. Bidrag til kong Sigurd Jorsalafarers historic ZZ Samlinger til det Norske folks sprog og historie. — T. 1. — Oslo, 1833; Erik Arup. Danmarks historie. — T. 1. — Kbh., 1925. — C. 151—152, 193—195.

³⁰⁸ L. T. von Spitter. Von der ehemaligen Zinsbarkeit der nordischen Reiche an den Hl. Stuhl. — Hannover, 1797; J. E. Sars. Til oplysning om folkem?ngdens bev?gelse і Norge fra det 13. til det 17. aarhundrede ZZ NHT — Серія 2. — T. 3 (1882). — C. 281—287; Yngve Brilioth. Den pafliga beskattningen af Sverige intill den stora schismen. — Uppsala, 1915.

³⁰⁹ A. Koher. Kongebrevet fra 1085 ZZ DHT — Серія 9. —T. 2 (1921). — C. 129—170; Lauritz Weibull. Knut den Helliges gavebrev 1085 ZZ DHT — Серія 9. — T. 3 (1924). — C. 104—147.

^3,0 Див., наприклад, Halvard Bjorkvik. Eit kyrkjeleg godskompleks і mello- malderen. Munkeliv klosters jordegods ZZ Heimen. — Oslo, 1967. — C. 51—70. [Документальні свідчення, починаючи з 1146 р.].

³¹¹ Про nathold і Studh див.: Poul Rasmussen. «Stud» ZZ KLNM. — Т. 17 (1972). — Стовп. 323—327; Svend Aakj?r. Land measurement and Land Valua­tion in Medieval Denmark H SEHR. — T. 7:2 (1960). — C. 144 (nathold).

^3,2 «Gengard» H KLNM. — T. 5 (1960): Sverige— Birgitta Oden (стовп. 255— 259); Finland—Aulis Oja (стовп. 259), Danmark—Poul Rasmussen (стовп. 259— 260), Norge — Halvard Bjericvik (стовп. 260—261), Island — Magnus Mar Larusson (стовп. 261—262).

^3.3 Див.: Ebbe Hertzberg. Len og veizla і Norges sagatid H Germanistische Abhandlungen zum LXXGeburtstag Konrad von Maurers. — Gottingen, 1893. — C. 283—332. Див. також: Heinrich Mitteis. Der Staat des hohen Mittelalters, 3-тє вид. — Weimar, 1948. — C. 482—483.

^3.4 Див.: Karl Lehmann. Abhandlungen Zurgermanischen, insbesondere nor­dischen Rechtsgeschichtei III. Der Ursprung des norwegischen Sysselamtes. — Berlin—Leipzig, 1888. — C. 184.

^3.5 ∏op.: Hirdskra, вид. R. Keyser and P. A. Munch//NGL —T. 2 (1848). — c. 36; Knut Helle. Konge oggode menn і Norsk riksstyring ca. 1150—1319. — Bergen, Oslo, Tromso, 1972. — C. 74—81.

^3.6 Hkr, 3 (IF, 28), вид. Bjami Adalbjamarson. — C. 35—36 = англ, переклад Lee M. Hollander. — C. 557.

^3.7 Aksel E. Christensen. Kongemakt og aristokrati. — Kbh., 1945; John Danstrup, Hal Kodi (Politikens). Danmarks historic. —T. 3: Hal Koch. Kongemakt og kirke, 1060—1241. — Kbh., 1963.

³¹⁸ Hans Olrik. Konge Ogproestestand. — T. 1—2. — Kbh., 1892,1895; Jorgen Qvistgaard Hansen. Regnum et sacerdotium. Forholdet mellem stat og kirke і Danmark 1157—70 // Middelalder Studier tilegnede AkselE. Christensen. — Kbh., 1966. — C. 57—76; William Norvin. Jakob Erlandsons kamp for kirkeretten. Det principielle synspunkt // Scandia. — T. 5 (1932). — C. 251—294; Niels Skyum- Nielsen. Studier og tekster til kirkekampen і Danmark 1241—1290// Scandia. — T. 28 (1962). — C. 1—92; Niels Skyum-Nielsen. Kirkekampen і Danmark 1241— 1290. Jakob Erlandsen, samtid og eftertid. — Kbh., 1963.

³¹⁹ Alexander Bugge. KirkeogstatiNorge 1152—1164//NHT. —Серія 5.— T. 3 (1916). — C. 169—212; Erik Gunnes. Kirkeligjurisdiksjon і Norge 1153— YlTl H NHT. — T.49(1970). — C. 121—160;пор.:Knut Helle. Norgeblirenstat 1130—1319. — Oslo, 1964.

³²⁰ G. M. Gathom-Hardy. A Royal Impostor, King Sverre of Norway. — Oslo, 1956.

³²¹ Edvard Bull. Folk og kirke і middelalderen. — Christiania, 1912; Rudolf Keyser. Stat og kirke pa 127O-taUet H NHU. — T. 3 (1970). — C. 156—172; Johan Schreiner. Konge og kirke і Norge 1247—1277 // NHU. — T. 3 (1970). — C. 259—274; Jens Amp Seip. Saettargjerden і Tunsbeig 1277 U NHU —T. 3 (1970). — C. 198—257.

³²² Erik Lonnorth. Kyrkan och det svenska tronskiftet 1275 H Fran svensk medeltid. — Stockholm, 1959. — C. 30—47, 199—202; L. M. Baath. Bidrag till den kanoniska rattens historia і Sverige. — Stockholm, 1905; nop. Sten Carlsson, Jerker Rosen, вид. 2, Den svenska historien. —T. 1: Forntid, vikingatid och tidig medeltid till 1319. — Stockholm, 1966. Швеція була найконсервативнішим із скандинавських королівств: країні знадобилося майже сто років, щоб прий­няти християнство.

³²³ Halvdan Koht // CMH. — Т. 6 (1936). — С. 380.

³²⁴ Erik Lonnorth. De akta folkungamas program H Fran svensk medeltid. —

Stockholm, 1959. — C. 13—29, 198, 199..

³²⁵ Gunnar Annell. Alsno Stadga och rusttjansten // SHT. — (1941). — C. 55— 58; Karl-Erik Lofqvist. Till fragan om Alsno stadga // SHT. — (1943). — C. 48—54; K.-E. Lofqvist. Om riddarvasen och fralse і nordisk medeltid. — Lund, 1935; H. Jagerstad. Hovdag och rad under aldre medeltid. Den Statsrattsliga Utvecklingen і Sverige fran Karl Sverkerssons regering till Magnus Erikssons Tegeringstilltrade (1160—1331). — Stockholm, 1948.

³²⁶ Див., наприклад: Aksel E. Christensen. En feudal periode і dansk mid- delalder? // Scandia. — T. 16 (1944). — C. 45—68; Mikael H. Lie. Lensprincipet і Norden // NHU. — T. 4 (1968). — C. 105—115.

³²⁷ Eli F. Heckscher // EHS (1954). — C. 29—30.

³²⁸ Ibid. — C. 17. Карту маєтків Бо Йонссона Гріпа див.: Den Svenska historien, вид. Sten Carlsson та Jerker Rosen. — Т. 2 (1966). — С. 81.

³²⁹ Walter Ullmann. A History of Political Thought: The Middle Ages (Penguin Books). — Baltimore, Maryland, 1965. — C. 138.

³³⁰ Ibid. —C. 110.

³³¹ Austin Lane Poole. Frederick Barbarossa and Germany // CMH. — T. 5. — Cambridge, 1943. — C. 391.

³³² Erik Gunnes. Kongens cere. Kongemakt og kirke і «Еп tale mot biskopene» [твір короля Сверріра, бл. 1200 р.]. — Oslo, 1971. — 395 c.

³³³ Див.: Lars Hamre. Dei gratia // KHL. — T. 3. — Copenhagen, 1958. — Стовп. 35.

Див.: F. Kem. Gottesgnadentum und Widerstandsrecht imfriihen Mittelalter_i 2-ге вид. R. Buchner. — Munster, Koln, 1954; Aksel E. Christensen. Denmark between the Viking Age and the Time of the Valdemars // Med. Scand. — T. 1 (1968). — C. 40. Helge Paludan. Flos Danie. Personer og Standpunkter і dansk politik under kong Niels (1104—34) // Historia. Jyske Samlinger. Нова серія. — T. 7 (1967). — C. 476—525.

³³⁴ Johan Schreiner. De forste kongekroninger і Norden // NHT — 34:7 (1946— 1948). —C. 518—534.

³³⁵ Існує величезний масив літератури, присвяченої цим подіям: Absalon Taranger. Kong Magnus Erlingssons privilegium for the norske kirke // Norvegia Sacra. — T. 2. — Oslo, 1922. — C. 16—55. Absalon Taranger. Magnus Erlingssons kroningsar // Festskrift til FinnurJonsson. — Kbh., 1928. — C. 181—198; Halvdan Koht. Noreg eit Ien av St. Olav // NHT — T. 30 (1934—1936). — C. 81—107; Johan Schreiner. Arvekongedommet і Norge // Scandia. — T. 11. — (1938). — C. 64—92; OlufKolsrud. Kong Magnus Erlingssons kroningseid 1163// NHT — T. 31 (1937—1940). — C. 453—488; Johan Schreiner. Lovene om tronfolgen і Norge 1163—1273 // Festskrift til Erik Arup. — Kbh., 1943—1946. — C. 88— 104; Eirik Vandvik. Magnus Erlingssons kroningseid // NHT — T. 34 (1946— 1948). — C. 625—637; Egil Nygaard Brekke. Magnus Erlingssons kroningsar // NHT — T. 40 (1960—1961). — C. 1—24; Eirik Vandvik. Magnus Erlingssons privilegiebrev og kongevigsle, вид. V. Skanland // NVA OS_i нова серія. — № 1. — Oslo, 1962.

³³⁶ Див.: Historia Nonvegiae_i вид. Gustav Storm U Monumenta Historica Nor- vegiae. — Oslo, 1880. — C. 109.

³³⁷ Див. цікаве обговорення суперечливого закону про спадкоємність: Torfin Tobiasen. Tronfolgelov og privilegiebrev. En Studie і kongedommets ideologi under Magnus Erlingsson // NHT. — T. 43 (1964). — C. 181—273 (принцип rex idoneus, етично й релігійно відповідного короля, що, крім того, мав бути й гех Justus)', Andreas Holmsen. Erkebiskop Eystein Ogtronfelgelovenav 1163// NHT — T. 44 (1965). — C. 225—266 (критичні зауваження до концепцій Тобіасена).

³³⁸ Нарве Бєрґо стверджує, що протягом 1045—1157 рр. у Норвегії шість разів було водночас два, а то й більше королів. На його думку, спільне королювання забезпечувало у сфері практичної політики ефективну систему правління для децентралізованого суспільства на великій території із знач­ними географічними контрастами та поганими комунікаціями. Див. його працю: Samkongedome kontra einkongedome. Ein analyse av norsk kjeldmateriale і Hstoriografisk perspektiv // NHT — T. 49 (1970). — C. 1—33.

³³⁹ Johan Schreiner. De forste kongekroninger і Norden // NHT — T. 34:7 (1946— 1948). — C. 525—529.

³⁴⁰ Johan Schreiner. De forste kongekroninger і Norden // NHT — T. 34:7. — C. 529—532; Bengt Thordeman. Kungakroning och kungakrona і medeltidens Sverige // Arkeologiska Jbrskningar och Jynd. Studier Utvigna med anledning av H. М. Konung Gustav VI Adolfs sjuttioarsdag 11.11.1952. — Stockholm, 1952. C. 295—319, 459—460.

³⁴¹ J. E. Almqvist. Herrgarderna і Sverige under rejormationstiden (Stockholm, 1960); K. E. Loffqvist. Om riddarvasen och Jralse і Nordisk medaltid. Studier roranda adelsstandets Uppkomst och tidigare Utforming. — Lund, 1935; C. G. Malmstrom. Om centralisation, embetsman och Ian і Sverige under medeltiden // TidskriJt for Litteratur (1851). — C. 257—310; Erik Ulsig. Danske adelsgoder і Tniddelalde- ren. — Kbh., 1968.

³⁴² Дуже багато матеріалу про неймовірну бідність короля можна знайти в монографії: Grethe Authen Blom. Kongemarkt og privilegier і Norge inntil /357.—Oslo, 1967.

³⁴³ Halvdan Koht // CMH. — Т. 6 (1936). — С. 382.

³⁴⁴ На відміну від свого зразка — каролінґських grafio, що мали і вико­навчі, і судові повноваження, sysluma?r мусили ділитися владою в окрузі з Iogmadr {суддею).

Головним дослідженням про Syslumadr і далі залишається: Karl Lehmann. Der Ursprung des norwegischen Sysselamtes // Abhandlungen zur germanischen InsbesonderenordischenRechtsgeschichte. —Berlin—Leipzig, 1888. — C. 177— 215. Див. також: «Sysselman» H KLNM. — T. 17 (1972): Norge — per Sveaas Andersen (стовп. 651—656), Island — Bjom Porsteinsson (стовп. 656—658); Jens Arup Seip. Lagmann og Iagtingi Senmiddelalderen HNHU. —T. 4 (1968). — C. 142—170.

³⁴⁵ Див. HerlufNielsen. Ombodsmann // KLNM. — T. 12 (1967).—Стовп. 597— 598; пор. також: Edvard Bull. Administration og embedsm?nd і Senmiddelalde- ren // NHU — T. 4 (1968). — C. 116—127.

³⁴⁶ Erik Arup. Danmarks historic. — T. 1 (1925).—C. 249. Див.: Niels Skyum- Nielsen. Kanslere og skrivere і Danmark 1250—1282 H Middelalder Studier tileg- nede Aksel E. Christensen pa tresarsdagen 11. September 1966. — Kbh., 1966. — C. 141— 184. Див.: F. Lot та R. Fautier. Histoire des institutions franςaises au Moyen Age. — T. 1—3. — Paris, 1957—1958.

³⁴⁷ Kronans FinanserSverige. — Arthur Peetre HKLNM. —T. 9 (1964): стовп. 412—420; Danmark — Herluf Nielsen: стовп. 421—423; Norge — Halvard Bjorkvik: стовп. 424—428.

³⁴⁸ Halvard Bjorkvik. Det norske krongodset о mellomaldren. Ei skisse // NHT. —Т. 40 (1960—1961). — С. 201—231; Nils Hellan. Det eldste krongodset і Trondelag // NHT — Т. 37 (1956). — С. 241—265.

³⁴⁹ Див., наприклад: Erik Lonnroth. Statsmakt och Statsfinans і det medeltida Sverige. Studier over Skattevasen och Iansforvaltning (GHA). — Goteborg, 1940.

³⁵⁰ Svend Aakj?r (вид.). Kong VakieniarsJordebog. —T. 1 [c. * 1 —*249: Вступ;

c. 1—88: текст: c. 89—106: данський переклад: 8г—152г: факсиміле]. — Kbh., 1926—1943. — Т. 2, коментарі. — Kbh., 1926—1943. — Т. З, покажчики. — Kbh., 1945. Johannes Steenstrup. Studierover Kong Valdemars Jordebog. — T. 1— 2. — Kbh., 1873—1874; Kristian Erslev. Kong Valdemars Jordebog og den nyere kritik // DHT — Серія 4. — Т. 5 (1875). — С. 56—116; Lauritz Weibull. Kung Valdemars jordebok. — Lund, 1916; Sture Bolin. Hallandslistan і Kung Valdemars jordebok // Scandia. — T. 2 (1929). — C. 161—228. ‘

³⁵¹ Lauritz Weibull. Kung Valdemars jordebok. — Lund, 1916. — C. 129—133.

³⁵² Див.: Poul Jorgensen. Udsigt over den danske retshistorie. — T. 1. — Kbh., 1926; Karl von Amira та Karl August Eckhardt. Germanisches Recht. — T. 1, 4-τe вид. — Berlin, 1960. — C. 88—97.

³⁵³ Stephan Kuttner. The Father of the Science of Canon Law // Jurist. — T. 1 (1941). — C. 1—18; див.: Amleto Giovanni Cicognani. Canon Law. — Переклад Joseph O’Hara і Francis Brennan. — Philadelphia, 1935.

³⁵⁴ Karl von Amira та Karl August Eckhardt. Germanisches Recht. — T. 1, 4-τe вид. — Berlin, 1960. — C. 110—126.

³⁵⁵ Ibid. — C. 98—109. Див. також: Gerhard Hafstronl. Land och lag. — Stockholm, 1959.

³⁵⁶ Konungs skuggsja Speculum regale. Udgivet efter handskrifteme af Det Kongelige nordiske Oldskriftselskab by Finnur Jonsson. — Kbh., 1920—1921. — C.... = англ, переклад Laurence Marcellus Larson. TheKingsMirror.—NewYork, 1917. —C.81.

³⁵⁷ Головна праця: Jan Arvid Hellstrom. Biskop och Iandskapssamhdlle і tidig svensk medeltid. — Stockholm, 1971.—422 c.; див. J. Gallen. «Biskop»// KLNM. — T. 1 (1956). — Стовп. 610—619.

³⁵⁸ Karl Axel Holmberg. De Svenska tuna-namen HActaAcademiaeRegiae Gustavi Adolphi. —T. 45. Studiertill en svensk Ortnamnsatlas, utg. av Joran Sahlgem, 12. — Uppsala, 1969. — 323 c. R. Bjom Ambrosiani H Fornvannen (1969). — C. 338— 340; Goran Dahlbak. Ortsnamn pa -tuna // SHT— 1970:2. — C. 240—266; «Tunaproblemet» у Jan Arvid Hellstrom. Biskopoch Iandskapssamhdlle. —C. 87—98.

³⁵⁹ «Biskop och ting» у Jan Arvid Hellstrom. Biskop och Iandskapssamhdlle. — C. 119—161.

³⁶⁰ У норвежців сформувалася особлива любов до священицтва: 1230 р. у країні було бл. 2000 священиків, тобто один священик припадав десь на 150 чол. Див.: Johannes Brondsted. The Vikings (Penguin Books). — Baltimore, Maryland, I960. —C. 105.

Про духовних осіб країни та їхнє економічне становище див., наприклад: Gudmund Sandvik. Prestegard Ogprestelon. Studiar kring problemet, eigedomsretten til dei norske prestegardane. — Oslo, 1965. Див. також загальну працю: Dietrich Kurze. Pfarrerwahlen іт Mittelalten Ein Beitrag zur der Geschichte der Gemeinde und des Niederkirchenwesens. — Koln, Graz, 1966. Пор. огляд: Giles Constable // The JoumalofEcclesiasticalHistory. —T. 18:2. — London, 1967. — C. 257—260.

³⁶¹ Charles Joys. Riskop og konge. Bispevalg і Norge IOOd-1350. — Oslo, 1948; W. Holtzmann. Krone und Kirche in Norwegen im 12. Jahrhundert // Deutsches Archiv. — T. 2 (1938).—C. 341—400; Danmarkshistoric [Politikens forlag]. — T. 3; Kongemagt og kirke 1060—1241, автор HalKoch.—Kbh., 1963; Jorgen Qvistgaard Hansen. Regnum et sacerdotium. Forholdet mellem stat og kirke і Danmark 1157— 70 // Middelalderstudier tilgnede AkselE. Christensen. — Kbh., 1966. — C. 57— 76; Hans Olrik. Absalon. — T. 1—2. — Kbh., 1908—1909; Yngve Brilioth. Stat och kyrka і det medeltida Sverige (Arskrift utg. av Abo Akademi_y 1925). — Abo, 1926.

³⁶² У Норвегії король Маґнус Законодавець прийняв канонічне право у Тунсберзькім конкордаті 1277 р., проте через кілька років (1281 р.) його молодий наступник Ейрік Маґнуссон не зміг здолати тиск магнатів та дрібних землевласників і скасував той указ. Див.: Halvdan Koht. Saettargjerden і Tonsberg 1277 // Inhogg og Utsyn і Norskhistorie. —Oslo, 1921. — С. 259— 272; Jens Arup Seip. Soettargjerden і Tunsberg og kirkens Jurisdiksjon. — Oslo, 1942; Johan Schreiner. Konge og kirke і Norge 1247—1277 // NHT — Т. 33 (1943— 1946). — С. 573—594.

³⁶³ Erik Lonnorth. Government in Medieval Scandinavia // NHU. — T. 3. — Oslo, 1970. —С. 414.

³⁶⁴ W. Levison. St. Willibrord and his place in history H The Durham University Journal. — T. 32 (1940). — C. 23—41; W. Levison. England and the Continent in the Eighth Century,2-гевид. — Canterbury, 1950; Willibrordus. Echternacher Fest­schrift zur 12. Jahrhundertfeierdes Todesvon St. Willibrord₉ вид. Nik. Goetzinger. — Luxemburg, 1940.

³⁶⁵ Wolfgang Seegriin. Das Papstum und Scandinavien (1967). — C. 44. Див. також: Andrea Boockmann. Geistliche Undweltliche Gerichtsbarkeit im mittel- alterischen Bistum Schleswig. — Neumiinster, 1967; H. von Schubert. Kirchen- geschichte Schleswig-Holsteins. — Kiel, 1907; Ribe Bispesaede 948—1948. Festskrift і tusindaaret. — Kbh., 1948.

³⁶⁶ Bruno Schmeidler. Hamburg-Bremen und Nord-Ost-Europa vom 9.—11. Jahrhundert. — Leipzig, 1918; G. Misch. Das Bild des Erzbischofs Adalbert in der Hamburgischen Kirchengesehichte des Domscholasters Adam von Bremen // Nach- richten der Academic der Wissenschaften. — Gottingen. — №7 (1956).

³⁶⁷ Lauritz Weibull. SkAnes kyrka fi⅛n aldsta tid till Jakob Erlandsens dod 1274 // Nordisk Historia. — T. 2. — Stockholm, 1948. — C. 433—603; O. Andersen. Opprettelsen af det danske Aerkesede і Lund // Kirkehistoriske Samlinger. — Серія 5. — T. 2. — Kbh., 1903—1905; Ragnar Blomqvist. Lunds historia. 1. Medeltiden. — Lund, 1952.

³⁶⁸ E. M. Almedingen. The English Pope (Adrian IV). — London, 1925; Ame Odd Johnsen. Studier Verdrorende Kardinal Nikolaus Brekespears Iegasjon til Nor­den. — Oslo, 1945; Halvdan Koht. Kardinal Nikolaus og erkestolen і Nidaros U NHT — T. 37 (1955). — C. 225—232; Wolfgang ^,Seegriin. Das Papstum und Scandinavien (1967). — С. 146—177. Пор. також: Vegard Skanland. Det eldste norske provinsialstatutt. —Oslo, 1969; відкриті 1938 p. п’ятнадцять «Canones Nidrosiensis» — це не канони, затверджені 1152 р. у Нідароссі, а канони, що їх оприлюднив архієпископ Ейстейн у 1170-х роках.

³⁶⁹ Йон Бірґерссон, єпископ Ставанґерський, був висвячений на першого архієпископа. Див.: Ame Odd Johnsen. Bispeset og erkestolen і Nidaros fra den eldste tid til 1252 // Nidaros Erkebispestol og Bispesete 1153—1953. — T. 1. — Oslo, 1955. — C. 1—269; Ame Odd Johnsen. On the Background for the Establish­ment of the Norwegian Church Province. Some New Viewpoints. — Oslo, 1967.

³⁷⁰ Yngve Brilioth. Den Svenska kyrkoprovinsen (1164—1274) // Handbok і Svensk Kyrkohistoria. I. Medeltiden (1959). — C. 52—114.

³⁷¹ Erik Arup. Danmarks historic. — T. 1 (1925). — C. 190—199,232—237 і карта між с. 224—225.

³⁷² Ame Odd Johnsen. Opprettelsen av den norske kirkeprovins // NHU. — T. 2 (1969). — C. 77—93 (перше вид. в Nidaros erkebispestol og bispesete 1153— 7953(1955). — С. 38—53).

³⁷³ Про ісландські єпископські кафедри, які ми тут не розглядаємо, див.: Inge Skovgaard-Petersen. Islands egenkirkev?sen // Scandia. — T. 26:2 (1960). — С. 230—296.

³⁷⁴ G. Stromberg. Uppsala arkesate 800 ar. — Uppsala, 1964.

³⁷⁵ Десятина була успішно запроваджена завдяки харизмі архієпископа Accepa (1104—1134), оскільки він був членом ютландського аристокра­тичного клану. Див.: Erik Arup // Danische Wirtschaftsgeschichte, вид. Axel Nielsen. — Jena, 1933. — С. 26—27.

³⁷⁶ Andreas Holmsen. Landowners and Tenants in Norway // SEHR. — T. 6 (1958). — C. 123 і прим. 2.

³⁷⁷ Frosta?ingslqg І вид. R. Keyser, P. A. Munch // Norges gamle love indtil 1387. — T. 1. — Christiania, 1846, III, 17(c. 153); пор. IX, 3,4 (c. 269), 18 (c. 213).

³⁷⁸ Erik Ulsig. Danske adelsgodser і middelalderen. — Kbh., 1968. — C. 41.

³⁷⁹ Eli F. Heckscher // EHS (1954). — C. 31, 67.

³⁸⁰ O. H. Larsen H Axel Nielsen. Danische Wirtschaftsgeschichte. — Jena, 1933. —C. 145.

³⁸¹ Knut Helle. Norge blir en stat 1130—1319. — Oslo, 1964. — C. 113.

³⁸² Gustav Storm. Om Iendermandsklassens talrighed і 12. og 13. aarhundre- de. — Christiania, 1882. — 60 c.; репринт у NHT. — Серія 2. — T. 4; Ebbe Hertzberg. Lendemaendene // NHU. — T. 3.—Oslo, 1970. — С. 322—340 [репринт із Norges historie. —T. 2:1. — Christiania, 1915.—С. 102—116]; Asbjom 0veras. Lendmannsklassa і Noreg і det 12. hundradAret H Syn og Segn. — T. 33:6 (1929). — С. 262—278; Johan Schreiner. Kongemakt og Iandmenn і Norge і det 12. arhundre // Scandia. — T. 9 (1936). — С. 161—203; A. Boe. «Lendmann» // KLNM. — T. 10 (1965). — Стовп. 498—505; див. також: Anne Holtsmark. Landsmadr — Iand- ma?r // ANF — T. 82 (1967). — С. 147—154.

³⁸³ Hans Olrik. Absalon. — T. 1—2. — Kbh., 1908—1909.

³⁸⁴ Erik Ulsig. Danske adelsgodser і middelalderen (Kbh., 1968). — С. 19— 34, особливо с. 33.

³⁸⁵ Ibid. — С. 35—46.

³⁸⁶ Див. карту на с. 36 у вид.: Erik Ulsig. Danske adelsgodser і middelalderen (1968).

³⁸⁷ Erik Arup // Ddnische Wirtschaftsgeschichte, вид. Axel Nielsen. — Jena, 1933. —С. ЗО.

³⁸⁸ Jerker Rosen. «Fralse» // KLNM. — Т. 4 (1959). — Стовп. 670—693.

³⁸⁹ Eli F. Heckscher // EHS ( 1954). — С. 31.

³⁹⁰ О. H. Larsen HDdnische Wirtschaftsgeschichte, вид. Axel Nielsen. — Jena, 1933. _С. 145.

³⁹¹ Eli F. Heckscher // EHS. — С. 31.

³⁹² Oscar Albert Johnsen. Norwegische Wirtschaftsgeschichte. — Jena, 1939. — С. 63—64.

³⁹³ Carl Goran Andr?. Kyrka och fralse і Sverige under dldre medeltid // Studia Historica Uppsalensia. — T. 4. — Stockholm, 1960. — X. — 277 c.; Jerker Rosen. «Fralse» // KLNM. — T. 4 (1959). — Стовп. 670—693; (стовп. 670—681: Det andliga fralset; стовп. 681—693: Det varldsliga fralset). Див. також: Sture Bolin. Ledung och frdlse. — Lund, 1934; O. Bjurling. Vdldsgdstning och frdlse. — Lund, 1934; О. Bjurling. Vdldsgdstning och frdlse. Till de aldsta Skatteprivilegiemas his- toria. — Lund, 1952.

³⁹⁴ Knut Helle. Konge og gode menn і Norsk riksstyring ca. 1150—1319. — Bergen, Oslo, Tromso, 1972; Kristian Erslev. Rigets bedste maend. Danehof og Hgsraadet // DHT — Серія 7. — T. 5 (1904—1905). — C. 365—387.

³⁹⁵ Torkel H. Aschehoug. Adelen, rigsradet og retterboden af 1308 // NHU. — T. З (1970). — C. 303—317; Johan Schreiner. H?rmakt Ogriksstyre // NHT — T. 36 (1952—1953). — C. 99—193; K. H. Karlsson. Den svenske konungens domsrdtt och formerna for dess Utofning under medeltiden [—1470]. — Stockholm, 1890;

K. B. Westman. Svenska rddets historia till dr 1306. — Uppsala, 1904; Hans Jagerstad. Hovdag och rad under dldre medeltid. Den Statsrattssliga Utvecklingen і Sverige fran Karl Sverkerssons regering till Magnus Erikssons Tegeringstilltrade (1160—1331). — Lund, 1948 [nop. рецензію на цю книжку: Jerker Rosen // Scandia. —T. 19(1949). — С. 299—320]; Sven Tunberg. Nagra Omstridda problem UrSveriges 1200-tals historia//5ЯТ— T.71 (1951:4).—С. 361—392; AkselE. Chris­tensen. Kongemagt og aristokrati. Epoker і middelalderlig dansk Statsopfattelse indtil unionstiden, 2-гё вид.— Kbh., 1968; A. Hude. Danehoffet. — Kbh., 1893;

L. Holberg. Konge og Danehoff — Т. 1. — Kbh., 1895.

Про загальні проблеми див.: J. E. Baldwin. The King ^,s Council in England during the Middle Ages. — Oxford, 1913; M. V. Clarke. MedievalRepresentation and Consent. A Study of Early Parliaments in England and Ireland. — London, 1936; T. N. Bisson. Assemblies and Representation in Languedoc in the thirteenth century. — Princeton, N. J., 1964.

³⁹⁶ GerhardHafstrom. «Lagman» HKLNM.—T. 10(1965).—Стовп. 150—151.

³⁹⁷ Цю таблицю взято з вид.: А. Я. Гуревич. Свободное крестьянство феодальной Норвегии. — M., 1967. — С. 163.

³⁹⁸ Загальну літературу про оренду подано в прим. 296.

³⁹⁹ Kristian Erslev. Valdemaremesstorhedstid — Kbh., 1898. — С. 110—117.

⁴⁰⁰ Erik Arup. Danmarks historic. — Т. 2. — Kbh., 1932. — С. 59.

⁴⁰¹ Poul Norlund. JorddrotterpaaValdemarstiden // Festskrift til Kristian Erslev. — Kbh., 1927. — C. 141—170; пор.: Erik Ulsig. Danske adelsgodser і middelalderen (1968). —C. 19—34.

⁴⁰² Fridlev Skubbeltrang. «F?ste» // KLNM. — T. 5 (1960). — Стовп. 84—85; Kristian Erslev. Den senere Middelalder // Danmarks riges historie. — T. 2.— Kbh., 1898—1905. — C. 621; пор.: Erik Arup. Danmarks historie. — T. 2. — (1932). — C. 117; див.: Erik Ulsig. Danskeadelsgodser і middelalderen (1968). — C. 47—54, зокрема c. 49 і прим. 8, а також: Erik Arup та Axel Nielsen. Danische Wirtschaftsgeschichte. — Jena, 1933. — С. 41—42.

⁴⁰³ C. G. Styffe. Framstallning av de s. k. grundregalemas uppkomst och tillampning і Sverige intill slutet af 16:earhundradet// VHAAH. — T. 24 (1864). — C. 226—331. Пор.: Den svenska historien, вид. Sten Carlsson, Jerker Rosen. — T. 2: Medeltid 1319—1520. — Stockholm, 1966. — C. 144—145.

⁴⁰⁴ Gustav Storm. Snorvesturlassonshistorieskrivning. En kritisk undersogelse. — Kbh., 1873; Sigurdr Nordal. Snorri Sturluson. — Rvik., 1920, зокрема c. 214— 236; Halvdan Koht. Innhogg og utsyn і norsk historie. — Oslo, 1921, особливо статті: Sagaens opfatning av var gamle historie (c. 76—91) та Kampen om makten і Noreg і Sagatiden (с. 92—123); OscarAlbert Johnsen. Snorre Sturlasons opfatning av vor aeldre historie // NHT — Серія 5. — Т. З (1916).— С. 213—232; Halvdan Koht. Tendens і Heimskringla 11NHT — Т. 37 (1956). — С. 366—368; Fredrik Paasche. Snorre Sturluson og Sturlungerne. —Oslo, 1922; 2-ге вид. 1957; Fredrik Paasche. Tendens og syn і kongesagaen // Edda. — Т. 17 (1922). — C. 1—17; Johan Schreiner. Tradisjon Ogsaga от Olavden Hellige. —Oslo, 1926; G. Sandvik. Hovding og konge і Heimskringla. — Oslo, 1955; див. також окремий розділ у першій частині цього тому.

⁴⁰⁵ A. Campbell. Saxo Grammaticus and Scandinavian Historical Tradition //

SBVS. — T. 13:1 (1946). — C. 1—22. Див. також окремий розділ у першій частині цього тому. '

⁴⁰⁶ Див. с. 747 та с. 1096, прим. 174—178.

⁴⁰⁷ Det nordiske syn pa forbindelsen mellem Hansestoederne og Norden. Det Nordiske Iiistorikermode і Arhus 7.—9. August 1957. — Aarhus, 1957; 2-ге вид. 1972 (c. 1—54: Grethe Authen Blom, Norge; c. 55—96: Aksel E. Christensen, Danmark; c. 97—122: ErikLonnorth, Sverige; c. 123—164: Vilho Niitemaa. Finland; c. 165—195: Bjom Thorsteinsson, Island); Ahasver von Brandt. Hansan och de nordiske Iandema // SHT — T. 78 (1958:3). — C. 339—348; Ahasver von Brandt. Nyare problem inom Hanseatisk Hstorieforskning // SHT — T. 71 (1950:1). — C. 1—15; Niels Skyum-Nielsen. Neuere danische Beitrage zur Geschichte der Hanse // Hansische Geschichtsblatter. —T. 89 (1971). — C. 5—11; Kjell Kumlien. Sverige och hanseaterna. Studier і svensk politik och Utrikeshandel. — Stockholm, 1953; Aksel E. Christensen. Scandinavia and the Advance of the Hanseatics // SEHR. — T. 5 (1957). — C. 92—110.

⁴⁰⁸ Historia ecclesiastica, вид. А. LePrevost(Societe de Thistoire de France). — 5 томів. — Paris, 1838—1855. ∏op.: HansWolter. Ordericus Vitalis. EinBeitrag zur kluniazensischen Geschichtschreibung. — Wiesbaden, 1955. Див. також Knut Helle. Norge blir en stat. — Oslo, 1974. — C. 174.

⁴⁰⁹ Eli Filip Heckscher. Sveriges ekonomiska historie fran Gustav Vasa. — T. 1:2. — Stockholm, 1936. — C. 386; див. також: C. T. Odhner. Bidrag till svenska Stadernas och borgarestandets historia fore 1633. — Uppsala, 1861.

⁴¹⁰ Marcus Rubin. Bidrag til Kjobenhavns befolkningsstatistik і hundredaaret 1630—1730 // DHT — Серія 5. — T. З (1881—1882). — C. 526.

^4i, Eli F. Heckscher. Sveriges ekonomiska historic. — T. 1:2. — C. 386.

^4.2 Bevolkerungs-Ploetz. — T. 2. — C. 84.

^4.3 Eli F. Heckscher // EHS. — C. 144.

^4.4 Bevolkerungs-Ploetz. — T. 2. — C. 168.

^4.5 Axel Nielsen. Danische Wirtschaftsgeschichte. — Jena, 1933. — C. 197. У 1642 p. у Данії було 90 000 міських жителів, тоді як усе населення загалом становило 600 000 чол. ∏op.: P. Munch. Kobstadstyrelsen і Danmark 1619— 1848. —Т. 1. — Kbh., 1900. — С. 55—57; Vigand Falbe-Hansen та Will. Schar- ling. Danmarks Statistik. — Т. 1. — Kbh., 1885. — С. 395, 562, 565.

^4.6 Oscar Albert Johnsen. Nonvegische Wirtschaftsgeschichte. — Jena, 1939. — C. 315.

^4.7 Eli F. Heckscher. Den ekonomiska inneborden av 1500- och 1600-talens svenska Stadsgrundningar// SHT. — T. 43 (1923). — C. 309—350, зокрема c. 316—317.

⁴¹⁸ Eli F. Heckscher. Sveriges ekonomiska historie fran Gustav Vasa. — T. 2:1. — Stockholm, 1949. — C. 130.

⁴¹⁹ Fritz Rorig. Die Schlacht von Bomhoved // Zeitschrift fiir Liibeckische Ge- Schichte und Altertumskunde. — T. 24 (1927). — Liibeck, 1928. — C. 281—292.

⁴²⁰ Erik Lonnorth. Government in Medieval Scandinaviae // NHU. — T. З (1970). —C. 411—418.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

Екскурси

Екскурс І. Слов'яни та авари

♦ Вважаю за свій обов’язок висловити найщирішу подяку моєму прия­телеві професору Горасу Ланту за корисні зауваження та цінну редактор­ську допомогу.

¹ Наприклад, J. Peisker. The Expansion of the Slavs U Cambridge Medieval History. — T. 2. — Cambridge, 1913.—C. 418—458; Arnold J. Toynbee. A Study of History (Oxford University Press). — T. 2 (1963). — C. 317—319; τ. 3 (1962). — C. 22. Див. тепер: Volfgang Fritze. Friihzeit zwischen Ostsee und Donau. — Ber­lin, 1982. — C. 47—99.

² Бібліографію про аварів див.: Gyula Moravcsik. Byzantinoturcica. — T. 1. — 2-ге вид., Berlin, 1958.—С. 70—76; Denis Sinor. Introduction а І ’etude de I ^tEurasie centrale. — Wiesbaden, 1963. — С. 231—232,265—267; AmuifKollautz. Biblio- graphie der historischen und archaologischen Verojfenlichungen zur Avarenzeit Mitteleuropas und des Fernen Ostens. — Klagenfurt, 1965. — 25 с. (ненадійно); Aleksander Avenarius. Die Avaren in Europa. — Amsterdam—Bratislava, 1974. — C. 269—283, та Wojciech Szymanski, Elibieta Dqbrowska. Awarzy, Wqgrzy. — Wroclaw, 1979. — C. 123—138. Пор.: Samuel Szddeczky-Kardoss. Ein Versuch zur Sammlung undChronologischen Anordnung der griechischen Quellen der Awa- renzeit nebst einer Auswahl von anderssprachigen Quellen. — Szeged, 1972, та поліпшена угорська версія: «Az avar tortenelem forrasai [Джерела до історії ава­рів] » H Archaelogiai Ertesito 105 (1978) 78—90:106 (1979) 94—111, 231— 243:107 (1980) 80—97, 201—213. Також див. додаток наприкінці Екскурсу.

³ Стандартний та зручний опис археологічних досліджень до 1954 р. див.: Deszo Csallany. Archdologische Denkmdler der Awarenzeit in Mitteleuropa. Schrifttum und Fundorte. — Budapest, 1956. — 244 c., 1 карта. У моєму додатку я осучаснюю цю бібліографію (с. 1128—1133), але повторюю позиції до 1954 р., які є основоположними для історії аварів.

⁴ Див. різку критику німецького археолога Гельмута Прайделя у його «Аwaren und Slawen» // Sudostforschungen 11. — Miinchen, 1952. — С. 33—45.

⁵ В Угорщині було знайдено кістяні вироби з короткими (ритуальними?) руноподібними знаками у деяких похованнях аварського типу (напр., у Янош- гіда, комітатСольнок;Сентеш-Фельшьочордаяраш, комітатЧонград). Хоча походження цього письма напевно не встановлено, деякі вчені говорять про «аварські руни»; див.: Jovan Kovaδevic. Avarski kaganat. — Belgrad, 1977. — С. 12. Також див. І. Vasary. Runiforin signs on objects of the Avar period (6th— 9th cc. A.D.) // Acta Orientalia 25. — Budapest, 1972. — C. 335—347.

⁶ Найвідомішими, але також історично важливими, є тюркютські (Т’и chue) імперські рунічні написи з долини Орхону (Монголія, перша половина VIII ст.). Англійський переклад (не завжди точний) див.: Talat Tekin. A Gram­mar of Orkhon Turkic. — Bloomington, Ind. 1968. — C. 231—295.

⁷ Нещодавно були зроблені три більш-менш надійні спроби підшукати аварам місце у світовій історії, проте вони обмежені європоцентризмом. Одна належить словацькому історикові з певною візантологічною підго­товкою. Див. вказану у прим. 2 працю А. Авенаріуса. Друга — провідного сербського археолога — Jovan Kovadevic. Avarski kaganat (Белград, 1977), по­дає досить повну картину всіх відомих археологічних знахідок, проте його праці бракує посилань, тому нефахівцеві важко оцінити її. Найкращою з трьох є короткий, але добре документований огляд Войтеха Шиманьського, згаданий вище у прим. 2.

⁸ Див.: William Samolin. Some notes on the Avar problem // Central Asiatic Journal, 3. — The Hague, 1957—1958. — C. 62—65, особливо c. 62.

⁹ Основні праці такі: Bernard Karlgren. Analytic Dictionary of Chinese and Sino-Japanese.—Paris, 1923; його ж. Grammata Serica Recensa. — Stockholm, 1957; W. A. C. H. Dobson. LateArchaic Chinese. —Toronto, 1959; його ж. Early Archaic Chinese. —Toronto, 1962; Edwin G. Pulleyblank. The consonantal sys­tem of Old ChineseHAsia Major 9:1.—London, 1961. —C. 58—144; 9:2 (1963). — C. 106—165; його ж. An interpretation of the vowel systems of Old Chinese and Written Burmese // Asia Major 10:2 (1963). — C. 200—221; його ж. Late Middle Chinese//Asia Major. — 15 (1970).-C. 197—239; 16(1971). —C. 121—168; Яхонтов Сергей Евгеньевич. Древнекитайский язык. — M., 1965.

¹⁰ Деталі див.: О. Pritsak. Studies in Medieval Eurasian History. — London 1981, студія ч. VI. — С. 157—163. Е. Пуллейбланк перший показав, що еквівалентом Ву-гуань було aβap∖ Asia Major 9:1. — (1963). — C. 259.

¹¹ Див.: Louis Ligeti. Le Tabgatch un dialecte de la langue Sien-pi //Mongolian Studies. — Budapest, 1970. — C. 265—308. Порівн. Peter Olbricht. Uchida’s Prolegomena zu einer Geschichte der Jou-jan // Ural-AltaischeJahrbiicher 26. — Wiesbaden, 1954. — C. 90—100.

¹² Дані джерел наведено в: A. Kollautz та Hisayuki Miyakawa. Geschichte und Kultur eines Volkerwanderungszeitlichen Nomadenvolkes: Die Jou-jan der Mongolei UnddieAwaren in Mitteleuropa. — T. 2. — Klagenfurt, 1970. — C. 114—121.

¹³ Див. ясний висказ джерел Феофілакта Сімокатти (610—641) у вид.: Hans Wilhelm Haussig // Byzantion 23. — Bruxelles, 1954. — С. 283—284.

¹⁴ Двотомна праця Коллаутца та Міякави (див. прим. 12) так і не змогла довести ідентичності двох груп. Також див.: Hans Wilhelm Haussig. Zur Losung der Awarenfrage // Byzantinoslavica 34. — Прага, 1973. — С. 173—192.

¹⁵ Про відмінність осілих та кочових імперій див.: Походження Русі. — T. І. — С. 75—87. Релігія Тенґрі там розглядається на с. 79, 135, 141—146. Концепція внутрішньої та зовнішньої територій розроблена в: О. Pritsak. Where was Constantine’s Inner Rus’? // Okeanos = Harvard Ukrainian Studies (скор. HUS) 7 (1983), c. 555—567.

¹⁶ Під професіоналами я розумію те, що вони мали вишкіл та, правдо­подібно, деякий досвід, згідно із харизмою, і тому були відомі як люди особливих якостей. Щоб підшукати аналогію з недавньої історії, згадаймо, що новостворені незалежні балканські народи XIX ст., поексперименту- вавши із місцевими правителями, звернулися до відомих «харизматичних кланів» — родин Саксен-Кобурзьких, Ольденбурґів, Гогенцоллернів та ін., щоб ті з’явилися з почтом професійних адміністраторів для організації нових держав Болгарії, Греції та Румунії.

¹⁷ Китайські джерела одностайно виводять харизматичний тюркський клан А-ші-на з міста-оазиса Турфана (Као-ч’анґ), див.: Choushu_i розділ 50, fol. 1, Sui-shu, розділ 84, fol. 1.

¹⁸ Див. частину II.8 цього Екскурсу.

¹⁹ Див. недавнє дослідження з цього питання: Daniel Pipes. Slave Soldiers and Islam. — New Haven, London, 1981.

²⁰ Sergey G. KljaStomyj, Vladimir A. LivSic. Sogdian inscription of Bugut re­visited H Acta Orientalia 26. — Budapest, 1972. — C. 69—102.

²¹ Див.: Bazin. La Iitterature epigraphique turque ancienne// Philologiae Turci- cae Fundamenta.— Wiesbaden, 1964. — T. 1. — C. 192—211.

²² Нам відомо, що у досить ранній латині існувало мало таких рис, що були характерні для пізніших мов, і ми мусимо підкреслити, це стосувалося і тюркської; особливо важливо, що з’являється загальна структура та най­важливіші деталі, які поширилися на всі регіони. Стосовно грецької, почат­кове поширення койне, lingua franca елліністичної доби та попередник сучасної грецької, зайняло сотні років після смерті Александра Македон­ського. Сумлінний опис див.: Karl Brugmann, Eduard Shwyzer. Griechische Grammatik. — Miinchen, 1953. — С. 116 і далі; Albert Debrunner. Geschichte der griechischen Sprache. — T. 2. — Berlin, 1954.

²³ T. Tekin. Grammar, див. вище прим. 6, с. 232 (ISl 2) та с. 233 (IE 14).

²⁴ Візантійські дані про ці союзи зручно зведені в одному списку у зга­даній вище праці Дюли Моравчика (Byzantinoturcica. — 2-ге вид. — 2 т. — Берлін, 1958).

²⁵ Див.: Cf. E. G. Pulleyblank. A Sogdian colony in Inner Mongolia // Tounq Pao 41. — Leiden, 1952. — C. 317 — 356.

²⁶, Феофан (пом. 818 p.), Хронография / Вид. Игорь Сергеевич Чичуров // Византийские исторические сочинения: «Хроно­графия» Феофана, «Бревиарий» Никифора. — M., 1980. — С. 37. Про термін γεvεd: 1. gens; 2. Generatio; див. коментар Чічурова на с. 120—121 (прим. 300). Також див.: Wincenty Swoboda. Siedem plemion I I Slownikstaroiytnosci Slowiahskich. — Т. 5. — Warszawa, 1975. — С. 157—158, з бібліографією, та дослідження Івана Дуйчева, цитоване у прим. 166.

²⁷ Див. монографію про Yiie-pan у Peishi, розділ 97, арк. 15—17.

²⁸ За Карлґреновим словником, стара вимова знаків 1138—690 була і wat- puan, тобто or-pan. Див.: Karlgren. Analytic Dictionary (далі AD, див. прим. 9).

²⁹ Я цитую Орхонські написи (I = Kiil Tigin, 731 р. н. e.; II = Bilga Qagan, 732 р. н. е.) за так званим «Фінським атласом» Inscriptions de ΓOrkhon. — Helsingfors, 1892.

³⁰ Див. посилання на Феофілакта Сімокатту у прим. 13. Менандер Про­тектор (писав 583—585) використовує назву O0αpχovvrαι (вид.: L. Dindorf // HGL. —Т. 2. — Leipzig, 1871. — С. 86 — 87), тобто форму, що має суфікс ∕it∕. — Про гунську форму *vdr < or див.: O. Pritsak. Ein hunnisches Wort // Zeitschrift der Deutschen Morgenldndischen Gesellschaft. — 104. — Wiesbaden, 1954. —С. 124—135.

³¹ Про цей клан див.: О. Pritsak. The Khazar Kingdom’s Conversion to Judaism. — HUS 2 (1978). — С. 261.

³² Див. Феофілакт Сімокатта, як у прим. 13. Про китайське Hsien-pi як еквівалент візантійському ∑dβιp-/ ∑dβf∣p-. Див.: Pritsak. From the Sabirs to the Hungarians // Hungaro-Turcica. Studies in Honour of Julius Nemeth. — Budapest, 1976.-C. 28—30.

³³ Див.: Menander Protector. «Excerpta» (бл. 584), вид. Ludwig Dindorf. Historici Graeci minores. — T. 2. — Leipzig, 1871. — С. 4.

³⁴ Тритомна «Церковна історія» Іоанна мала подавати події від 44— 584 рр., але зберігся лише третій том, що починається подіями 575 р. Див.: Пигулевская Нина Викторовна. Сирийские источники по истории народов СССР. —М.—Л., 1941.

³⁵ Поки що я приймаю епізод, в якому беруть участь готи герули у районі за візантійським ареалом, який вчені датують бл. 512 р., див. т. З, с. 414 видання Прокопія у серії Loeb Classical Library, вид. H. В. Dewing (Cam­bridge, Mass., 1924 [перевидано 1968 р.]), але повернуся до нього у розділі IV.5.

³⁶ Один пасаж в «Історії» розповідає, що анти спочатку перейшли Істр (Дунай) і прибули в околицю Haiccyca (Ніша) під час правління Юстиніана І (518—527), вид. Dewing. — Т. 5. — С. 38.

³⁷ History, вид. Dewing.—Т. 4. — С. 262; далі це видання цитуватиметься лише за номерами тому та сторінки.

³⁸ History. — Т. 3. — С. 252; Anecdota. — Т. 6. — С. 216, 268.

³⁹ Romana, вид. Theodor Mommsen// MGHAA.—Т. 5:1. — Berlin, 1882. —

С. 338..

⁴⁰ Цей уривок знаходиться на с. 136 та 150 у вид.: Скржинская Елена Чеславовна. О происхождении и деяниях гетов. — M., 1960. Зауважимо, що Йордан, говорячи про неримлян, вживає терміни, що описують три рівні організації, хоч і не завжди послідовно (див. коментарі Скржинської, с. 254, прим. 313 і с. 256, прим. 316): populus, gens та natio. Вищий тип я перекладаю як «народ», середню групу — як «плем’я», «рід», а останню — як «банда», хоч цей термін здається дивним з огляду на вживання іншими письменниками в інший час терміна «нація». Втім, такий переклад виправ­даний також для εθvoς у Прокопія та деяких інших грецьких письменників, як це стане зовсім зрозуміло у наступному розділі.

⁴¹ Як типовий приклад див. авторитетний підручник 1954 р. Przeglqd і Charakterystyka Jqzykdwslowiahskich під редакцією трьох найвідоміших поль­ських славістів століття: T. Lehr-Splawinski, W. Kuraszkiewicz, F. Slawski.

⁴² Herodotus, Historiae, IV.95. 1-3. За словами класичних авторів, Зал- моксіс був не просто людиною, а богом ґетів.

⁴³ Див.: Henryk Lowmianski. «Scytia» /1 Slownikstaroiytnoscislowiahskich. — T. 5. — Warszawa, 1975. — C. 115. (Далі посилання на цю енциклопедію подаватимуться скорочено — SSS).

⁴⁴ Friederich Westberg. Zur Wanderung der Langobarden // Записки Импе­раторской Академии наук. — 8 серия. — СПб., 1904. — T. 6:5. — С. 11; С. Diculescu. Die Gepiden. — Leipzig, 1922. — С. 73.

⁴⁵ Як вважає H. Lowmianski. SSS. 5 (1975). — С. 354—355.

⁴⁶ Mela H Chorogr. 11.7 — запозичено в Геродота, IV, 17.

⁴⁷ Стосовно тотожності Alani = Spoli див.: Francis Dvornik. The Making of Central and Eastern Europe. — London, 1949. — C. 279—280 та H. Low- mianski. «Spalowie» // SSS, 5 (1975). — С. 354—355.

⁴⁸ Див.: Procopius. History. — T. 3. — С. 404, 406.

⁴⁹ Про цю полеміку див.: Пріцак О. Походження Русі.—T. І. — С. 539— 542.

⁵⁰ Вид. Miiller та Diibner, VII.21.

⁵¹ Див.: Lowmianski. «Spalowie» // SSS, 5 (1975). — С. 115.

⁵² Див.: Julia Zablocka. «Germania» // SSS 2 :1 (1964). — С. 97.

⁵³ Natural History, ІІІ.79; порівн. також III. 150. Див. також коментар Скржинської на с. 199.

⁵⁴ Про ці міста див.: Limes и Jugosldvii _v. Zbornik radova Simpozijuma о Iimesu 1960god. — Белград, 1961; Miroslava Mirkovic. Rimski gradovi па Dunavu и Gomoj Meziji. — Белград, 1968; Franjo BariSic. Vizantijski Singidunum И Zbornik radova, knj. XLΓV, VizantoloSki instituζ knj.3. — Белград, 1955. — С. 1—14; Во- ⅛idar Ferjanδic. Sirmium и doba Vizantije. — Srtmska Mitrovica, 1969; Sirmiwn. Archeologic investigations in Syrmian Pannonia. — 3 τ. — Белград, 1971—1973.

⁵⁵ Таку думку вперше висловив чеський медієвіст Франтішек Вітазослав Сасінек (1830—1914), див.: Sbornik musea slovenskej Spolecnosti. — Прага, 1896. — С. 15, а пізніше незалежно Фрідріх Вестберг (1864—1920), історик з Риги, «Anten» у статті Zur Wanderung der Langobarden (див. вище прим. 44). — С. 12—14. Про дискусію див.: Е. Ч. Скржинская. О склавенах и антах, о Мурсинском озере и городе Новиетуне // Византийский временник. — M., 1957. — C. 3—20, особливо 5—18.

⁵⁶ Див. коментар Скржинської на с. 201.

⁵⁷ Про Ріфейські гори див.: Aleksander Krawczuk // SSS. — Т. 2:1 (1964). — С. 146—147.

⁵⁸ Йордан подає класичну назву для Бугу Гіпаніс тільки у зв’язку з фік­тивною грецькою колонією біля Чорного моря: Hipannis (oppidum [§ 46]), що згадується разом з іншим чорноморським містом Callipolida [§ 32]. Обидва «міста» з’явилися тільки тому, що Йордан неправильно розтлумачив місце у творі Помпонія Мелли (Chorogr. 11.1.6 та 11.7). Також див. коментар Скржинської, прим. 145—146, с. 226—227.

⁵⁹ Йордан також зберіг гунську назву Дніпра, що залишилася після часів Аттіли: Var (= var} (§ 174). Про цю назву див. мою статтю, цитовану вище у прим. ЗО.

⁶⁰ Rerumgestarum, вид. John C. Rolfe. — Т. З (Loeb Classical Library). — Cambridge, Mass., 1939 [репринт 1958]). — C. 396).

⁶¹ Iordan. — C. 213—218. Див.також: Novietunum//SSS,3:2(1968). — C. 418.

⁶² Див.: Ernst Schwarz. Germanische Stammeskunde. — Heidelberg, 1956. —

C. 90 та карту на c. 84. ∣

⁶³ Див.: F. BariSic. Vizantiski Sigidunum (1955). — C. 11, пр. 44; M. Mirkovic. Rimski gradovi (1968). — C. 103—107.

⁶⁴ Оскільки фактично всі пізніші германські джерела подають Veneti, Venedi, Wenden, Winden та інші подібні назви стосовно сусідніх слов’ян, учені вважають (помилково), що це робили вже готи.

⁶⁵ Tacitus on Britain and Germany, переклад H. Mattingly (Penguin Books, Maryland, репринт 1965). — C. 139.

⁶⁶ «Zaun und Manuring» H Beitrage zur Geschichte der deutschen Sprache und Literatur 66. — Halle a. S., 1924. — C. 232—264, особливо 251. Див. також: Jan de Vries. Altnordisches etymologisches Worterbuch. —Leiden, 1943. — C. 666, s. V. vinr, c. 665, s. V. vindr 2.

⁶⁷ Adolf Bach. Die deutschen Personennamen. — 2-ге вид. — T. 1 (Deutsche Namenkunde 1,1). — Heidelberg, 1952. — C. 190—193.

⁶⁸ Це визначення стало іменем остроготського короля (бл. 400 р.) Вініта- рія (*Vinidvariδs).

^w Див. коментар Скржинської у прим. 311, с. 254. Стосовно міграції ґепідів див.: E. Schwarz. Germanische Stammeskunde (1956), карта на с. 101.

⁷¹ ’ Ґерард Лябуда присвятив спеціальне дослідження проблемі відіваріїв та віндіваріїв: Vidivarii Jordanesa. Fragmenty dziejow Slowiahszczyzny zachod- niej. — T. 1. — Poznan, 1960. — C. 96—109. Загалом я погоджуюся з його результатами.

⁷¹ Усі три приклади знаходяться у цитованих вище уривках, а відпо­відний родовий відмінок Antium зустрічається у «Romana». Однак у «Getica» (§ 247) Йордан пише Antorum₉ що вимагає форми називного відмінка як *Anti.

⁷² Візантійська грецька мова відносить цю чужу назву до звичайного класу з називним відмінком на -ης та множиною на -αι, як στpaτιωτης: στρaτιωτaι. Форма однини ^,Avτης засвідчена одного разу в Прокопія (т. 4, с. 268) та одного разу в Аґафія (вид. L. DindorfZZ HGM₉ с. 275), тоді як форма множини ’ Avrai була загальновживаною у грецькій мові. Йордан, який дуже залежав від писемних джерел, у чому ми пересвідчились, явно натрапив в одному з грецьких текстів (Аґафія?) на однину ^,Avτης і взяв її собі.

⁷³ Ось повний перелік місць, в яких зустрічається слово Antai: Procopius. — Т. 3. — С. 252; т. 4. — С. 262, 264, 268, 270, 272, 342, 344, 350; т. 5. — С. 38, 84; т. 6. — С. 132, 216,268; Menander₉ вид. Dindorf (див. вище прим. ЗО). — С. 5 — 6; Agathias₉ вид. Dindorf ZZ HGM. —Т. 2. — С. 275; Pseudo-Mauricius, вид. Н. Mihaescu, Mauricius. Arta militara. — Bucharest, 1970. — C. 40, 262, 276, 286, 342; Theophylact Simocattes. Historiae₉ вид. Carl de BoorZPeterWirth. — Stuttgart, 1972. — C. 293; Theophanes₉ вид. Чічуров (див. вище прим. 26). — С. 34.

Хоч перші дві книги з історії Іоанна Сирійця з Ефеса (пом. 586 р.) були втрачені (див. вище прим. 34), учені вважають, що окремі уривки збереглися у пізніших сирійських компіляціях Михаїла Сирійця (пом. 1199 р.) та Баргебрея (пом. 1286 р.). Уривки, що містять назву Anfiyii (для грецького ^,Avται), нещодавно були досліджені семітологом Ruth Stiehl (див.: Franz Altheim. Geschichte der Hunnen. — T. 1—2 [Berlin, 1959—1960]), с. 85—98. Це ім’я зустрічається у Михаїла (т. 1, с. 88) та Баргебрея (т. 2, с. 29) (порівн.: «Хронікон» Михаїла, вид. P. Bedjan [Paris, 1980]. — С. 90).

⁷⁴ В Іпатіївському літописі під роком 1193 правобережних половців наз­вано лукоморськими («с половцы с Лоукоморьскими»): Полное собрание русских летописей I Вид. А. А. Шахматов. — СПб., 1908. — Т. 2. — 2-ге вид. — Стовп. 675.

⁷⁵ У § 36 у вступі Vinid- (Vindivarii) згадані саме перед естами; напевно, в цьому місці народна традиція асоціюється з Германаріхом.

⁷⁶ У дужках дозволимо собі завершити Йорданів каталог народів Скіфії. Він назвав як тих, хто живе у її північній частині, але на південь від естів, народ на ім’я Acatziri, про який він довідався від Пріска (пом. бл. 472 р. [Fragmenta, вид. DindorfZZ HGM. — T. !. — Leipzig, 1870. — С. 298—299, 306, 310, 341, 346]). Гунських булґарів він помістив supra mare Ponticum (яка, здається, була тією самою землею, що була записана за антами, § 35) над луком Чорного моря; їхні недавні набіги (550—551) на Візантійські землі (за Дунайський лімес), також описані Прокопієм (т. 5. — С. 234, 236, 238, 240,242), трактовані Йорданом як «Божа кара» (§ 37). Цей каталог «кочо­вих» народів було збільшено на три «гунські» народи, відомості про які знов-таки було взято в Аґафія (Historiae ZZ HGM. — Т. 2. — С. 365) та Пріска (Fragmenta // HGM. — T. 1. — C. 341) і, можливо, з готського фольклору: Aleziagiri (var. Vhinzures_t § 272), Saviri та активні комерсанти Hunuguri (§ 37).

⁷⁷ The Fourth Book of the Chronicle of Fredegar with its Continuations, вид. John Michael Wallace-Hadrill. — London, 1960. — C. 101.

⁷⁸ Цитовано в τ. I моєї kh.: Походження Русі. — C. 779.

⁷⁹ Див.: Max Vasmer. Wikingisches bei den Westslaven H Schriften Zurslavischen Altertumskunde und Namenkunde. — T. 2. — Berlin, 1971. — C. 806. Див. також: Paul Jonansen. Der altnordische Name Osels als Verfassungsgeschichtliches Prob­lem H Festschrift Karl Harff — Innsbruck, 1950. — C. 95—100, та Adolf Stender- Petersen. Zur Geschichte des altslavischen *vitςgii H Zeitschrift fur Slavische Philologie_t 4. — Leipzig, 1927. — C. 44—59.

⁸⁰ Коли німецький король Гайнріх І реорганізовував колишню східно- франкську оборонну систему проти варварів (цього разу проти власне слов’ян), він встановив у Східній Марці у зоні, що якісь двадцять років пізніше було поділено на три частини: Лужиці, Цайц та Мейссен. Див.: Gerard Labuda. «Matchia» // SSS. — Т. 3:1 (1967). — С. 168—177.

⁸¹ Серед дослідників, які відкрили ці топоніми, зазначу Ернста Ейхлера, Рудольфа Фішера, Ганса Якоба, Ергарда Мюллера, Горста Науманна, Ернста Шварца та Ганса Вальтера. У 1965 р. німецькі та польські вчені заснували навіть спеціальний щорічник «Onomastica Slavogermanica>>_t дру­кований окремо у Берліні та Вроцлаві (Бреслау).

Дані, що наводяться нижче, взято, якщо спеціально не зазначено, із: Horst Naumann. «Mischnamen in Nordostbayem und angrenzenden Gebieten» // Slavische Namenforschung. — Berlin, 1903. — C. 88—94.

⁸² Formulae Merovingici et Karolini aevi_t вид. Karl Zeumur. — Hannover, 1886 (= MGH, Leges, Sect. V), no. 40. — C. 318.

⁸³ Між цими двома групами вінідів існувала тісна співпраця, див.: Ernst Schwarz. Die elbgermanische Grundlage des Ostfrankischen HJahrbuch furfran- kische Landesforschung 15 (1955). — C. 31—67.

⁸⁴ Воєнні колоністи звичайно селилися на щойно очищених полях і залишених поселеннях.

⁸⁵ Germanische Volkskunde. — Heidelberg, 1956. — С. 104.

⁸⁶ Pseudo-Fredegar. Chronicle_t вид. Wallace-Hadrill. — С. 39, «in Sclauos Coinomento Winedos ». Далі зазначатимемо лише сторінки цього видання.

⁸⁷ Див.: Wallace-Hadrill. Вступ до Псевдо-Фредеґара. — C. XXII—XXIIL

⁸⁸ Гайнріх Кунстман запропонував слов’янські етимології як для імені Само, так і для назви фортеці Вогастібурк, див.: Heinrich Kunstmann. «Was be- sagt der Name Samo, und wo Iiegt Wogastiburg?» // Die Welt der Slaven. — 24 (1979). — C. 1—21; «Die Pontius-Pilatus-Sage von Hausen-Forschheim und Wogastiburg» // WdS 24 (1979). — C. 225—247; «Samo, Dervanus und der Slovenenfurst Wallucus» // WdS 25 (1980). — C. 171—177.

На думку Кунстмана, Samo не було франкським іменем (всупереч свід­ченням джерел, яким добре відомо про галло-романське ім’я Samon_t Sammo тощо; див.: G. Labuda. Pierwszepanstwoslowianskie. Panstwo Samona. — Poznan, 1949. — C. 119—124), а слов’янським samU_t скороченою формою від «само­держець», що абсолютно неможливо історично, так само якби хтось вису­нув здогад, ніби доколумбові американські індіанці могли зрозуміти та оцінити проблеми італійського Ренесансу.

Кунстманова етимологізація назви Воґастібурк як слов’янське vu gosti burc «Im Kaufmanns-Hospizander Burg» (WdS 24.14) зовсім не витримує кри­тики.

Стосовно локалізації Вогастібурка, за це право все ще змагаються два суперники, причому обидва з Франконії. Один, який відстоює Рудольф Ґрюнвальд, є колишній кельтський «oppidum» Wugastesrode біля Штаффель- штайна на Майні («Wogastiburc» I I VznikapoddtkySlovanu 2 [Прага, 1952]. — С. 99—120). Ганс Якоб дотримується іншої думки, приймаючи за «burc» сам Бурк біля Форшгайма на річці Реґніц («War Burk das historische W^zo- gastiburc, und wo lag das Oppidum Berleich?» H WdS 25 (1980). — С. 39—67; також див.: Hans Jacob. Das Allodium Wugastesrode // Forschungen und Fort- schritte 37. — Berlin, 1963. — С. 44—45).

Потрібно якнайшвидше відмовитися від концепції, що пов’язує ство­рення «першої слов’янської Держави» із Само. Слов’яни першої половини VII ст. ще не були досить розвиненими, щоб заснувати свою власну дер­жаву. Однак я допускаю як цілком схвальну ідею інтерпретувати цей епізод як співробітництво між франкським купцем Само та германомовними жите­лями прикордоння проти франкського короля.

⁸⁹ Вид. Wallace-Hadrill. — С. 61

⁹⁰ Pauli Historia Langobardorum_i вид. Georg Waitz. — Hannover, 1878 (= MGH SS, по. 48). — С. 154.

⁹¹ У зв’язку з цим див. провокативну статтю: Bohdan Struminskyj. Were the Antes Eastern Slavs? // Eucharisterion 2=HUS 4 (1979—1980). — C. 786— 796.

⁹² JosefMarquart (Untersuchungen zur Geschichte von Eran_i част. 1 [Gottingen, 1896]. — C. 37) висловив припущення, що Йордан запозичив ім’я Spali з Плінія (Nat. Hist. ѴІ.7.22). Прокопій вживав замість неї форму Sporoi_i і він чітко пов’язав їх із «Антай». Він писав, це є фактом, що анти та склавіни колись давно мали спільне ім’я, тому їх називали у давні часи ∑πopoυς (= Spori)» (т. 4, с. 272). Нова література та дискусії у коментарях Скржин- ської до Йордана (прим. 70, с. 194) і дві статті Генрика Ловмянського у SSS 5 (1975), «Spalowie» (с. 354—355) та «Sporowie» (с. 366).

Зауважимо, що у руських рукописах такого раннього твору, як Ізборник Святослава 1073 р., зустрічається слово «исполинъ», порівн.: Max Vasmer. Russ, etym. Worterbuch. — Т. 1. — С. 489.

⁹³ Про недавню дискусію див.: Lowmianski // SSS 5. — С. 535.

⁹⁴ Rerumgestarum_i вид. John Rolfe (Loeb Classical Library. — Cambridge, Mass., репринт 1958). — T. 3. — С. 396.

⁹⁵ Tragoediae_i вид. R. Peiper і G. Richter. — Leipzig, 1902. — II, 627 if.

⁹⁶ Дискусію див.: E. G. Pulleyblank H Asia Major 9/2 (1963). — C. 220.

⁹⁷ На диво, Птолемей (100—178) подає складну форму імені, де присутні обидва елементи : ^,Aλαvαoρσoι (Geographia_i вид. C. Muller і C. Fischer, 2-ге вид. [Paris, 1901], V.14, 9).

⁹⁸ Rerum Gestarum_i вид. J. C. Rolfe. — Т. 3. — С. 390, 392, 394.

⁹⁹ George Vernadsky. The Origins of Russia. — Oxford, 1959. — C. 13—16.

¹⁰⁰ A History of the Alans in the West. — Minneapolis, 1973.

¹⁰¹ Procopius. — T. 5. — C. 84.

¹⁰² Ibid. — T. 4. — C. 262, 264, 268, 270, 272, 274.

¹⁰³ Menander Protector, вид. Dindorf // HGM. — T. 2. — C. 5—6.

¹⁰⁴ Codex Justinianus H Corpus iuris civil is, вид. P. Krueger. — T. 2, 9-τe вид. (Berlin, 1915). —C. 3.

¹⁰⁵ Procopius. — T. 4. — C. 272.

¹⁰⁶ Historiae, вид. De BoorAVirth. — C. 293.

¹⁰⁷ «Хронография», вид. Чічуров. — С. 34.

¹⁰⁸ Russisches Ctymologisches Worterbuch, під словом «вятичі», а також лист від 1 лютого 1958 р., виданий FrzraMhQmII Geschichteder Hunnen. —T. І. — Berlin, 1959. —С. 71,76, 94.

¹⁰⁹ Абаев Василий Иванович. Историко-этимологический словарь осе­тинского языка. — М.—JI., 1958. — T. 1. — С. 104—105.

^1,0 Агафій (пом. 582 р.), вид. Діндорфа // HGM. — Т. 2. — С. 366—388, називає нападників просто кутургурами, але інший сучасник, Іоанн Малала (пом. бл. 578 p.), помічає різницю між Гунами (тобто кутургурами) та скла- вінами: Chronographia, вид. Dindorf. — Bonn, 1831. — С. 490, як це робить пізніший компілятор Теофан (вид. Чічуров. — С. 52).

^1.1 Ця інформація збереглася в арабському перекладі як «малік ас-Са- каліба». Див. мою кн.: Походження Русі. — T. І. — С. 129.

^1.2 Див. текст його «Рісаля» у вид.: Ковалевский Андрей. Книга Ахмеда ибн-Фадлйна о его путешествии на Волгу в 921—922 гг. — Харків, 1956. — С. 346, та екскурс А. Зекі Веліді Тогана. «Anhang uber ‘Saqaliba» // Ibn Fadlan ^ts Reisbericht. — Leipzig, 1939. — С. 295—331. Серед учасників аббасидської місії до волзьких болгар був такий собі Барс ар-Саклабї, тобто волзький болгарин на ім’я Барс (це ім’я було поширеним серед тюрків), див. факсиміле у виданні Ковалевського, с. 344.

^1.3 Вид. Lemerle. — Т. 1. — С. 229—234; стосовно цієї дати див.: т. 2. — С. 161.

^1.4 Вид. A. Z. V. Togan. Ibn Fadlan^tS Reisebericht. — С. 296—298.

¹¹⁵ Артамонов Михаил Иларионович. История хазар. — JI., 1962. — С. 223—224.

^1.6 Голб H., Прицак О. Хазарско-еврейские документы X века. — Москва—Иерусалим, 1997. — С. 73—74, 168.

^1.7 Про дату див.: Paul Lemerle. Les plus ancens recueils des miracles de Saint Demetrius et la penetration des Slavs dans les Balkans. — T. 2. — Paris, 1981. —C. 142—144, 187—189.

^1.8 Я приймаю Лемерлеве датування, т. 2, с. 91—92.

^1.9 Див.: Franjo BariSic. Cuda Dimitrija Solunskogkao istoriski izvori. — Бел­град, 1953.

¹¹⁰ Міг II, вид. Lemerle. — T. 1 (1979). — С. 175, 214, 229.

¹²¹ Див.: Gyula Moravcsik. Byzantinoturcica. — Т. 2. — Berlin, 1958. — С. 127—128.

¹²² Див.: George Gajecki, Alexander Baran. The Cossacks in the Thirty Years

War. — Т. 1. — Рим, 1969. — C. 111. Також див.: О. Pritsak. Das erste turkisch- Ukrainische Biindniss (1648) // Oriens 6. — Leiden, 1953. — С. 295.

¹²³ Оглоблін Олександр. Вірші смоленського шляхтича Н. Поплонського р. 1691 на честь Перекопського бея // Студії з Криму І Під ред. Агатангела Кримського. — K., 1930. — С. 37.

¹²⁴ О. Pritsak. Die Bulgarische Furstenliste. — Wiesbaden, 1955. — С. 73.

¹²⁵ Див. дані в: Sir Gerard Clauson. An Etymological Dictionary of Pre-thir­teenth Century Turkish. — Oxford, 1972. — C. 385.

¹²⁶ Див. анкарське 1941 p. факсимільне видання тюркського словника Бесімом Аталаєм, створеного бл. 1070 р. знаменитим тюркським філологом Магмудом ал-Кашґарї «Divanii lugat-it-turk». — Ankara, 1941. — С. 38.

¹²⁷ «Secret History of the Mongols» H Erich Haenisch. Worterbuch zu Monghol un niuca tobca ’an (YUan-ch ^,ao pi-shi). — Leipzig, 1939. — C. 42.

¹²⁸ Про Bare (< WardcZWaraz) див.: O. Pritsak. The Khazar Kingdom’s Conversion to Judaism // HUS 2 (1978). — C. 261—262.

¹²⁹ Pritsak. Bg. FHrstenliste. — C. 88.

¹³⁰ Pritsak. The Proto-bulgarian Military Inventory Inscriptions // Studia Turco- Hungarica. — Budapest, 1981. — C. 43—44, 58.

¹³¹ Andras Rona-Tas. A Volga Bulgarian Inscription from 1304 H Acta Orientalia, 30. — Budapest, 1976. — C. 159—161.

¹³² Clauson. Etym. diet. (див. прим. 125). — С. 539.

¹³³ Факсимільне видання Аталая (див. прим. 126). — С. 232.

¹³⁴ Див. ці дані у кн.: Абаев В. И. Осетинский язык и фольклор. — М.— JI., 1949. — С. 179—180; його ж: Историко-этимологический словарь осе­тинского языка. — JI., 1979. — Т. 3. — С. 11—16. Можна ще додати назву печенізької фортеці ∑ακα-κdται на Дністрі в «De administrando imperio» (бл. 948 р.) Константина Багрянородного, див.: О. Pritsak. ThePecenegs. — Lisse, 1976. —С. 19, прим. 74.

¹³⁵ ∕dar∕ походить від -dara «holder, keeper», див.: Ilya Gershevich. A Gram­mar of Manichaean Sogdian. — Oxford, 1961. — C. 173, § 1135.

¹³⁶ Johann August Vullers. Lexicon Persico-Latinwn. —T. I (репринт. — Graz, 1962). — C. 779. Також див.: Ferdinand Justi. Iranisches Namenbuch (ре­принт. — Hildesheim, 1963). — C. 491.

¹³⁷ Бібліографію див.: LeszekMoszynski. «Czy Slowianie to rzeczywiscie nomen originis?» H Zpolskichstudiowslawistycznych. SeriaV.—Warszawa, 1978.—С. 499— 507 (незадовільне есе); Tuomo Pekkanen (Uorigine degli Slavi е il Ioro поте nella Ietteratura greco-latina 11 Quaderni Urbinati. — N. 11, 1971. — С. 51—64) пропонується слов’янське слаб- «слабкий»; Geoig Korth («Zur Etymologie des Wortes ‘ Slavus ’ (Sklave)» H Glotta 48 [Gottingen, 1970]. — С. 145— 153), виходячи із значення «раб», звертається до неспроможної як з лінгвістичного, так і соціо­логічного боку версії походження слова від грецького σκυλoυ «Kriegsbeute».

¹³⁸ Дані див.: Clauson. Etym. diet. — С. 803,810, та Martti Rasanen. Versuch eines etymologischen Worterbuchs der Turksprachen. — Helsinki, 1969. — С. 395— 396. Це дієслово походить від іменника (saq). Кашґарі (бл. 1070 р.) пояснює значення етимона saq так: «saq saq» заклик (harf} військової сторожі (аі- haris) бути напоготові {al-tayaqquz) для захисту фортеці, замку чи коней від ворога: кажуть saqsaq «будь насторожі (ayqaz)»; отже, кажуть «інтелі­гентна, обережна людина (al-fapnu l-mutayyaqiz)» saq ar [ar «чоловік»/, Аталаєве факсимільне видання, с. 167—168.

¹³⁹ Казансько-татарською saula-u «Bewahren, Behuten» (Wilhelm Radloff. Versuch eines Worterbuches der Turk-Dialecte. —T. 4 [репринт, Hague, 1960]. — Стовп. 252); мовою караїмів Трок — saqla-w «die Wache», ibid, стовп. 254, караїмів Луцька saqlaw «die Wache» (Aleksander Mardkovicz. Slownikkaraimski [Луцьк, 1935]. — C. 55); порівн.: Караимско-русско-польский словарь І Ни­колай Александрович Баскаков и др. изд. — M., 1974. —С. 46Iisaqlaw «1. охрана, страж; 2. Хранение». Див. також: чагатайське saqlau «die Kriegsgeisel», Radloff, Wb.₉ стовп. 252. Щодо девербального номінального суфікса -GU₉ який має значення абстракт, інструмент, див.: Annemarie von Ga- bain. Alttiirkische Grammatik₉ 2. Auflage. — Leipzig, 1950. — C. 70—72; Э. В. Ce- вортян. Аффиксы именного словообразования в азербайджанском языке. — M., 1966. — С. 227—232; Ananiasz Zaj⅞czkowski. Sufiksy imienne і Czasownikowe w jςzyku Zachodniokaraimskim. — Krakow, 1932. — С. 66—68.

¹⁴⁰ Див. волзько-болгарський надгробний напис від 1307 p.: belU «пам’ят­ник» < *bdlgu^,₉ див. також: A. Rona-Tas. Acta Orientalia ЗО (1976). — С. 159.

¹⁴¹ Pritsak. Bulgarische FUrstenliste. — С. 46, 56—58.

¹⁴² Див.: Pritsak. Tschuwaschische Pluralsuffixe I I Studia Altaica. Festschrift fur Nikolaus Poppe. — Wiesbaden, 1957. — С. 148—149.

¹⁴³ Lowmianski. Poczqtki Polski. — Т. 2. — С. 303—310.

¹⁴⁴ Див.: Гайдукевич В. А Боспорскоецарство.—М.—Л., 1949.—С. 448,462,469.

¹⁴⁵ Вид. Н. Mihaescu, Mauricius. Arta militara. —Bucharest, 1970. — C. 262— 291. Також див. спеціальний коментар: Bohumila Zasterova. Les Avares et les Slaves dans la Tactique de Maurice. — Prague, 1971.

¹⁴⁶ Theophylact. Historiae₉ вид. de Boor/Wirth. — C. 225—226.

¹⁴⁷ Historiae_f — C. 223. Див. аналіз: Gerard Labuda. Fragmenty dziejow Slowiahszczyzny Zachodniej. — T. 1. — Poznan, 1960. — C. 109—122.

¹⁴⁸ Вид. Lemerle. — T. 1. — C. 175—176.

¹⁴⁹ Вид. Moravcsik (англійський переклад: R. J. H. Jenkins). — С. 56,68.

¹⁵⁰ Pauli Historia Langobardoriim, вид. Georg Heinrich Pertz. — Hannover, 1878. —С. 170.

¹⁵¹ Ivan Duj?ev. Le temoignage du Pseudo-Cezaire sur les Slaves H Slavia Antiqua 4. — Poznan—Wroclaw, 1954. — C. 193—209. Див. також його видання у слов’янському перекладі: Из диалозите на Псевдо-Кесарий // Ecmecmeo- знанието в средновековна Бьлгария. — София, 1954. — С. 322.

¹⁵² «Mediterranean maritime commerce, A. D. 300—1100. Shipping and trade», репринт в A. Lewis, The Sea and Medieval Civilization. — London, 1978. — №XII. — C. 3.

¹⁵³ Якщо користуватися цим влучним висловом Ф. Ван Доорнінка, див. його «Byzantium, mistress of the sea», «Візантія, королева морів». — C. 330— 641 H A history of seafaring based on underwater archeology, вид. G. F. Bass. — London, 1972.

¹⁵⁴ Див.: Плетнева C. А. Хазары. — M., 1976. — C. 21—22.

¹⁵⁵ Систему воєнних невільників нещодавно аналізував Даніел Пайпс, див.: Daniel Pipes. Slave soldiers and Islam. — New Haven, 1981. Мені здається, що він перебільшує зв’язок ісламу з воєнним невільництвом.

¹⁵⁶ Sir G. MacNunn. Slavery through the ages. — London, 1938; Charles Verlinden. Wo, wann und warum gob es einen Grosshandel mit Sklaven wahrend des Mittelalters? — Koln, 1970; Thomas Wiedemann. Greek and Roman slavery. — Baltimore, 1981.

¹⁵⁷ David Ayalon. «Preliminary remarks on the Mamluk military institution in Islam» H V. J. Parry and M. E. Yapp (вид.) War, technology and society in the Middle East. — London, 1975. — C. 44—58. У часи османського πaκcy Каффа (Кефе) у Криму знову стала головним невільницьким ринком.

¹⁵⁸ Арабське слово ςaqlab∕ςiqlab у значенні «раб» було дуже поширене на ісламському Близькому Сході вже у IX ст., див.: О. Pritsak. «An Arabic text on the Trade Route of the Corporation of ar- Riis in the Second Half of the Ninth Century» U Folia Orientalia 12. — Krakow, 1970. — C. 231—254. Це значення слова явно прижилося на ісламському Заході (в Іспанії) не раніше першої половини X ст. Два важливі дослідження містять ранню бібліографію до цього питання: Ch. Verlinden. «L’origine de Sklavus = Esclave» U Archivum Latinitatis Medii Aevi. Bulletin Du Cange 17. — Brusselles, 1943. — С. 97—128; Henry та Renee Kahane. «Notes on the history of sclavus» // Studi in onore di Ettore Lo Gatto e Giovanni Maver. — Rome, 1962. — C. 345—360. Див. також: T. Pekkanen and G. Korth, цитовані вище у прим. 137. Див. ще Екскурс V.

¹⁵⁹ Вид. Коковцов Павел Константинович. Еврейско-хазарская переписку в X веке. — Л., 1932. — С. 14.

¹⁶⁰ Стаття Лєшека Мошинського, цитована вище у прим. 137, дає нам наочне підтвердження того, що навіть у Польщі, цьому бастіоні слов’ян­ського вченого патріотизму, можливе тверезе трактування проблеми. Він стверджує, що термін словѣне ніколи не використовувався для самоідентифі- кації жодним з «протослов’янських племен».

¹⁶¹ Див.: Stjepan Antoljak. Unsere «Sklavinien» // Actes du XlI^e Congres in­ternational d’etudes byzantines. Beograd—Ohrid. — Белград, 1964. — T. 2. — С. 9—13.

¹⁶² Historiae, вид. De Boor/Wirth. — С. 293.

¹⁶³ Див. коментарі Ґ. Остроґорського у Vizantijski izvori za istoriju naroda Jugoslavije. — Т. 1. — Белград, 1955. — С. 125, 177, 222, 226, 230, 235—236; коментарі Френсіса Дворніка у Constantine Porphyrogenitus. De administrando ітрегіо. — Т. 2. — London, 1962. — С. 35, 185; S. Antoljak. «Unsere ‘Skla­vinien’» (див. прим. 161); Imre Boba. Moravia ^,s History Reconsidered. The Hague, 1971. —С. 3—5, 14—19.

¹⁶⁴ De administrando ітрегіо, вид. Moravcsik. — С. 56.

¹⁶⁵ Miko Barada. Hrvatska diaspore і Avari H Starohrvatska prosvjeta, 3 ser. — Zagreb, 1952. — T. 2. — C. 7—17; Lowmianski. PoczqtkiPolski. — T. 2. — C. 394, 398.

¹⁶⁶ Theophanes, вид. Чічуров. — С. 37. Див. також: Ivan Dujδev. «Les sept tribus slaves de la Mesie», передруковано у: Dujδev. Medioevo Bizantino- Slavo. — T. 1. — Rome, 1965. — С. 57—65.

¹⁶⁷ Вид. Lemerle. — T. 1. — С. 175. Слово εθvoς подається тут у значенні εθvικoς «погані», тоді як протилежна заміна трапляється на с. 228,1.7: μετd Boυλγdpωv καi ^,Aβdρωv каі λoιπωv εθvικωv = dπo τε τωv ∆poγoυβιτωv...Bεpζητωv και λoιπωv δθvωv. — С. 175, 1.6.

¹⁶⁸ Армянская география VII века по P. X., приписывающаяся Моисею Xo- ренскому / Изд. Патканов К. П. — СПб., 1877. — С. 9—10 (вірменський текст).

¹⁶⁹ Див., напр.: Menander Protector (писав бл. 584 р.), вид. Dindorf // HGM. — T. 1. — С. 99 (фрагмент 48); бл. 578 р.

¹⁷⁰ Див.: О. Pritsak. From the Sabirs to the Hungarians H Hungaro-Turcica. Studies in Honour of Julius Nemeth. — Budapest, 1976. — C. 17—30.

¹⁷¹ Menander Protector, вид. Dindorf. — C. 48 (фрагмент 18; бл. 568 p.).

¹⁷² Ibid, (фрагмент 4; бл. 558 p.).

¹⁷³ Деталі у другій частині цього тому.

¹⁷⁴ Theophilactes Simocattes. Historiae_t вид. De BoorZWirth. — С. 260.

¹⁷⁵ Menander Protector.—С. 62—65 (фрагмент 28; бл. 568 p.); Theophilactes Simocattes. — С. 260.

¹⁷⁶ Gregory of Tours. Historiarum Iibri X_t вид. Bruno Krusch та Rudolf Buch­ner. — Berlin, 1961. — C. 224 (кн. 4, розд. 2—3).

¹⁷⁷ Gregory of Tours. Historiarum. —C. 232—234 (кн. 4, розд. 29); Menander Protector. — C. 56 (фрагмент 25; бл. 568 p.); Павло Диякон. Historia Iango- bardorum_t вид. Pertz. — С. 92—93 (кн. 2, розд. 10).

¹⁷⁸ Menander Protector. — С. 57, 58 (фрагмент 25; бл. 568 р.); Павло Диякон. — С. 89 (кн. 2, розд. 7).

¹⁷⁹ Верхньосербське гобр, чеське обр, словенське o6∂p_t словацьке обор

та з історичним синґулятивним суфіксом (порівн. давньоруське обьринъ), старопольське obrzym і сучасне перекручення olbrzym. Див.: Bohumila Zas- terova. Avafi a Dulebove v svedectvi Povesti Vremennych Let // Vznik а pocatki slavanu 3. — Praha, 1960. — C. 15—37. '

¹⁸⁰ Це слово явно містить *у, karl-j-, дуже ймовірно, присвійний формант, і тому воно мало значення «[місцевого] Карлового мужа, представника», див.: H. G. Lunt. «OCS ‘kralj’?» // Orbis Scriptus. Dmitrij Tschizewskij zum 70 Geburtstag. — Munchen, 1966. — C. 483—489.

¹⁸¹ Мій список базується на Фасмеровому «Urheimat der Slaven» [1926], передруковано у його Schriften zur slavischen Altertumskunde und Namen- kunde_t вид. Herbert Brauer. — T. 1. — Berlin, 1971. — C. 38—42, з деякими додатками та поправками, люб’язно зробленими Г. Г. Лантом (Lunt).

¹⁸² Див. його статтю «Awaren und Slaven», цитовану вище у прим. 4.

¹⁸³ Про цю групу див: Julius Bardach. «Smerdowie» // SSS. — Т. 5. — С. 312—316.

¹⁸⁴ Див.: P. Lessiak. «Edling-Kasaze» H Carinthia 1103 (1913). — С. 81—94; Ljudmil Hauptmann. Politische Umwalzungen unter der Slowenen vom Ende des 6. bis zur Mitte des 9. Jh. H Mitteilungen des Instituts fur Osterreichische Geschichts- forschung 36. — Відень, 1915. — C. 230—287; його ж. Die Herkunst der Kamtner Edlinge H Vierteljahrschrift fur Social- und Wirtschaftsgeschichte 21. — Stuttgart, 1928. — C. 245—279; Josef Peisker. Die alteren Bezeihnungen der Slawen zu Turkotataren und Germanen und ihre Sozialgeschichtliche Bedeutung H Vier- teljahrschriftf Soe. u. Wirtschaftsges. 3 (1905). — C. 187—360,465—533; Adolf Stender-Petersen. «La conquete danoise de la Samlande et Vitingi prusiens», передруковано у його Varangica. Aarhus, 1953. — C. 43—63; Zygmunt Wojcie­chowski. La condition des nobles et Ie probleme de la feodalite en Pologne de moyen- age 11 Revue historique de Droit Franqais et Etranger₉ 4 ser. 15. — Paris, 1936. — C. 651—700,16 (1937). — C. 20—76; його ж. Powstanie Szlachectwa w Polsce H MiesiqcznikHeraldyczny 12 (1936). — C. 97—110.

¹⁸⁵ The Fourth Book of the Chronicle ofFredegar, вид. J. M. Wallace-Hadrill. — London, 1960. — C. 40.

¹⁸⁶ Вид. Д. C. Лихачова (M.—JI., 1950. — T. 1. — C. 14). Порівн.: Zasterova. «Avafi а Dulebove», цитовану вище у прим. 179.

¹⁸⁷ Вид. Moravcsik. — T. 1 (1949), розд. 29—36 (с. 122—165) та коментар Франціса Дворніка: т. 2 (1962). — С. 93—142. Також див.: Relja Novakovic. Odakle Su Srbi dosli па Balkansko poluostrvo. — Белград, 1978, та Bogo Gra- fenauer. Prilog kritici izveδtaja Konstantine Porfirogenita о doseljenju Hrvata H Historiski zbornik 5. — Загреб, 1952. — C. 1—56.

¹⁸⁸ K. Rauch. Die Kamtner Herzogseinsetzung nach allemanischen Handschrif- ten H Abhandlungen zur Rechts- und Wirtschaftsgeschichte. Festschrift fur Adolf Zycha. — Weimar, 1941. — C. 186—188; Johannis abbatis Victoriensis. Liber certum historiarum, вид. Fedor Schmeidler (Hannover). — T. 1 (1909), kh. 1, розд. 13. — T. 2 (1910), кн. 6, розд. 6.

¹⁸⁹ Cosmae Pragemis Chronica Boemorum₉ вид. Bertold Bretholz und Wilhelm Weinberger // MGH, SS n. s. — Hannover, 1923. — Кн. 1, розд. 4—8.

¹⁹⁰ Anonima tzw. Galla. Kronika czyli dzieje ksiqzqt і wladcow polskich₉ вид. Karol Maleczynski, Monumenta Poloniae Historica₉ ser. 2. — T. 2. — Krakow, 1952. —Кн. 1,розд. 2.

¹⁹¹ Вид. Лихачова. — T. 1. — С. 11.

Додаток ₁

Вибрана бібліографія сучасних археологічних (та деяких історичних) публікацій про аварів

L Археологічні джерела

Bakay, Komel. «Az avarkor idδrendjerδl. Ujabb avar temetok a Balaton komyeken [On the Chronology of the Avar Period. The Recent-Avar Period Cemctaries in the Balaton Region]» H Somogyi Muzeumok Kozlemenyei 1 (1973). — C. 5—86.

?ona, Istvan. VII. szazadi avar telepulesek es Arpad-kori magyar falu Dunaiij- varosban. —Budapest, 1973.

Budinsky-Krioka, Vojtech. «Pohrebisko z neskorej doby avarskej v Zitavskej Toni» // SlAr 4 (1956). — C. 5—93.

Cilinska, Zlata. Slawisch-awaιisches Graberfeld in Nove Zamky // ASCFl₉1966.

Id. Fruhmittelalterliches GrSberfeld in Zelovce // ASC 5, 1973.

Eisner, Jan. Devinska Nova Ves. Slovanske pohrebiste. — Bratislava, 1952.

Fettich, Nandor. Das awarenzeitliche Graberfeld von Pilismarot-Dasaharc // Studia Archaeologica 3. — Budapest, 1965.

Garam, Eva; Kovrig, Ilona L.; Szabo, J. Gy., та Torok, Gy. Avar Finds in the Hungarian National Museum (Cemetaries of the Avar Period, 567—829, in Hun­gary. — T. 1). — Budapest, 1975.

1128

IlpiAjVllIiliXiA.

Garam, Eva. Das awarenzeitliche Graberfeld von Kiskore // FAH. — Budapest, 1979.

Kiss, Attila. Avar Cemeteries in County Baranya (Cemetaries of the Avar Pe­riod, 567—829, in Hungary. — T. 2). — Budapest, 1977.

Kovring, Ilona L. Das awarenzeitliche Graberfeld von Alattyan H AH 40. — 1963.

Kraskovska, L’udmila. Slovansko-avarske pohrebisko pri Zahorskej Bystri- ci. — Bratislava // A SF1, 1972.

Lippert, Andreas. Das awarenzeitliche Graberfeld von Zwolfaxing in Nieder- osterreich_i Prahistorische Forschungen 7. — Hom—Відень, 1969.

Salamon, Agnes та Erdelyi, Istvan. Das Volkerwanderungszeitliche Graberfeld von Komye // Stud. Arch. 5. — Budapest, 1971.

Sos, Agnes Cs. «Das Oruhawarenzeitliche Graberfeld von Oroszlany» // Folia Archaeologica 10. — Budapest, 1958. — C. 105—124.

Toδik, Anton. Slawisch-awarisches GrSberfeld in Holiare // ASC 1, 1968.

Id., Slawisch-awarisches GrSberfeld in Sturovo // ASC 2, 1968.

Toth, Elvira H. «Preliminary Account of the Avar Princely Find at Kunbabo- ny» // Cumania 1. Archeologia. — Kecskemet, 1972. — C. 143—168.

2. Аварські студії у «країнах-наступницях»

Австрія

Daim, Falko. Die Awaren in Niederosterreich. — St.-Polten—Відень, 1977.

Kollautz, Arnulf. «Awaren, Franken und Slawen in Karantanien und Nieder- pannonien und die frankische und byzantinische Mission» // Carinthia. 1,156. — Klagenfurt, 1966. — С. 232—292.

Mitschka-MSrheim, Herbert. «Die Zeit der Awaren und Slawen» H Landeskunde des Burgenlandes. — Відень, 1951. — С. 235—244.

Чехія

Preidel, Herbert. «Die Awarischen Bodenfunde aus Bohmen und ihre Bedeu- tung» // IPEK 18. — Berlin, 1949—1956. — С. 7—17.

Болгарія

Цанкова, Геновева. Населението на Източната римска империя и вар- варите през епохата на варварските нашествия // Исторически Преглед. — №8. —София, 1951/1952. —С. 143—165.

Erdelyi, Istvan. «Das Altungartum und die Bulgaren in Osteuropa» // Turkic- Bulgarian-Hungarian Relations (Vlth—XIth centuries). — Budapest, 1981. — C. 137—151.

Feher, Geza. Аваро-византийские сношения и основание болгарской дер­жавы // AA (1955). — С. 55—59.

Възгарова, Живка. Славянски и славянобългарски селища в булгарските земи от края на VI—XI век. — София, 1965.

Id. Славяни и прабългарите no даний на некрополите от VI—XI в. на територията на България. — София, 1976.

Греція

Pallas, D. I. Td dpχαιoλoγικα τεκμηp(a της κaυoδov τωυ βapβdpωv εiς τηv ^tEλλdδa // Hellenika. — 14. — Athens, 1955. — С. 87—105.

Zeiss, H. «Avarenfunde in Korinth?»// Serta Hoffilleriana. —Zagreb, 1940. — C. 95—99.

Угорщина

Bona, Istvan. «Ein Vierteljahrhundert der Volkerwanderungszeitforschung in Ungam (1945—1969)» // AA 23 (1971). — C. 283—334.

Csallany, Dezso. «Neue Ergebnisse der awarenzeitlichen Forschungen in Ostun- gam» // Stud Zv 16 (1968). — C. 59—70..

Kovrig, Ilona. «Contribution au probleme de !’occupation de la Hongrie par les Avars» // AA G (1955). — C. 163—192.

Id. «Megjegyzesek a Keszthely-kuItura kerdesehez» // Arch Ert 85 (1958). — C. 66—74.

Sos, Agnes Cs. «Zur Problematik der Awarenzeit in der neueren Ungarischen archaologischen Forschung» H Berichte Uber den II. Internationalen Kongress fur SlawischeArchaologie. — Berlin, 1970.—T. 2, (Східний) Berlin 1973.—C. 85—102.

Szoke, Bela Miklos. «Zur Awarenzeitlichen Siedlungsgeschichte des Koros- Gebietes in Siidost-Ungam)» // AA 32 (1980). — C. 181—203.

Tomka, Peter. «Le probleme de la Survivance des Avars dans la Iitterature ar- Cheologique hongroise»/A4cta Orientalia.—24. — Budapest, 1971. — C. 217—252.

(Давня) Моравія

Poulik, Josef. «Kultura moravskych slovanu а Avafi» // Slavia Antiqua 1. — Poznan, 1948. — C. 325—348. ’

Szoke, Bela. «Uber die Beziehungen Moraviens zu dem Donaugebiet in der Spatawarenzeit» // Studia Slavica. — 6. — Budapest, 1961. — C. 75—112.

Польща

Jamka, Roman. «Zagadnienie poczqtkow Krakowa» H Prace A rcheologiczne 4. — Krakow, 1962. — C. 133—155.

Rajewski, Z. A. «Zabytki awarskie z Biskupina w pow. Zninskim» // WA 16 (1948). —C. 341—347.

Id. «Problem Awarow na pobioc od hιku karpacko-sudeckiego» // WA 39(1975). — C. 481—485.

Szydlowski, Jerzy. «Zabytki awarskie ze S⅛ska>> // Z przeszlosci Slqska. — Wroclaw, 1960. — C. 43—44.

Id. «Awarowie a poczqtki panstwa polskiego» // Z Otchlani Wiekow 26. — Wroclaw, 1960. — C. 11—14.

Szymanski, Wojciech. «Uwagi w kwestii zabytkow awarskich Znalezionych na terenie Polski» // Archeologia Polski 7. — Warszawa, 1962. — C. 283—314.

Id. «Rzecz о Awarach» // Z Otchlani Wiekow 29 (1963). — С. 36—45.

Румунія

Horedt, Kurt. «Avarii in Transilvania» // Studii ξi Cercetari de Istorie Veche. — 7. — Bucharest, 1956. — C. 393—406.

Id. «Das Awarenproblem in Rumanien» HStudZv. — 16 (1968). — C. 103—120.

Словаччина

Baranova, Magdalena. «?eitrag zu einigen Besonderheiten auf den slawisch- awarischen Graberfeldem in der Slowakei» // Archeologicke Rozhledy 19:2. — Прага, 1967. —C. 186—193.

Bialekova, Darina. «Zur Frage der grauen Keramik aus Graberfeldem der Awa- renzeit im Karpatenbecken» H Sl Ar 16 (1968). — С. 205—227.

Id. «Zur Frage der gelben Keramik aus der Zeit des zweiten awarischen Kaganates im Karpatenbecken» ZZ StudZv. — 16 (1968). — C. 21—33.

Cilinska, Zlata. «W kwestii pobytu Awarow w Karpatach Slowackich» U Acta Archaeologica Carpatica 4. — Krakow, 1963. — C. 159—175.

Klanica, Zdenek. «Vorgrossmahrische SiedlunginMikuldice und ihre Beziehungen zum Karpatenbecken» H StudZv. — 16 (1968). — C. 121—134.

Україна

Сміленко, Алла. Пам’ятки типу Мала Перещепина Z1 Археологія Україн­ської PCPІ Ред. В. Довженок. — K., 1975. —Т. 3. — С. 159—161.

Її ж. Слов я ни та їхні сусіди у степовому Подніпров ”ї (IX—XIII ст.). — K., 1975.

Югославія

Kollautz, Amulf. «Awaren, Langobarden und Slawen in Noricum und Istrien» H Carinthia. — I 155. — Klagenfurt, 1965. — C. 619—645.

Kovaδevic, Jovan. «Avari і zlato» ZZ Starinar — 13Z14. — Belgrad, 1963. — С. 125—135.

Vinski, Zdenko. «О nalazima 6. і 7. Stoljeca u Jugoslaviji s posebnim obzirom па arheoloSku OstavStinu iz vremena prvog avarskog kaganata» ZZ Opuscula Archaeologica. — 3. — Zagreb, 1958. — C. 13—67.

Id. Epoque prehistorique et protohistorique en Yugoslavie. Recherches et resul- tats. — Белград, 1971.

3. Загалъноісторичні проблеми

Alfoldi, Andreas. «Zur historischen Bestimmung der Awarenfunde» H Eurasia Septentrionalis Antiqua 9. — Helsinki, 1934. — C. 297—307.

Амброз A. К. Проблемы раннесредневековой хронологии Восточной Европы ZZ Советская археология. — 1971:2. — С. 110—123.

Його ж: Стремена и седла раннего средневековья как хронологический показатель ZZ Советская археология. — \91УА. — С. 81—98.

Bartucz, L. «Adatok а magyarorszagi avarok ethnikai es demographiai jelento- segehez // Acta Anthropologica 1: 1—2. — Szeged, 1950. — C. 1—24.

?ona, Istvan. Thedawn of the DarkAges. The Gepids and Lombards in the Car­pathian Basin. — Budapest, 1976.

Id. «Uber einen archaologischen Beweis des lombardisch-slawisch-awarischen Zusammenlebens» // StudZv. — 16( 1968). — C. 35—45.

Id. «Studien zum friihawarischen Reitergrab von Szegvar» H AA 32 (1980). — C. 31-45.

Csallany, Dezso. «А X.sz-i avar tovabbeles problemaja H Szabolcs-Szatmdri Szemle (1956). — С. 34-48.

Id. «Az avar torzszervezet» H Nyiregyhdzi Jdsa Andrds Muzeum Evkonyve 8/9 (1965/1966). — Budapest, 1967. — С. 34—54.

Cilinska, Zlata. «Bestattungsritus im VI.-VIII. Jahrhundert in der Siidslowa- kei» // StudZv. — 16 (1968). — C. 47—58.

Id. «Zur Frage des zweiten awarischen Kaganats» HSlAr. — 20:1 (1972). — C. 317-452.

Dekan, Jan. «Herkunft und EthnizitSt der gegossenen Bronzeindustrie des VIIL Jahrhunderts» // SlAr.- 20:1 (1972). — C. 317—452.

Eisner, Jan. «Pour dater la civilization ‘avare’» // Byzantinoslavica 5. — Прага, 1947—1948. — С. 45—54.

Erdelyi, Istvan. «Forschungen aufAwarzeitlichen Siedlungen» // T^r Congres In­ternational d’Archdologie Slave [Warsaw, 1965]. —Wroclaw, 1970. — C. 163—171.

Id. Avar muveszet. — Budapest, 1966.

Він же: Исчезнувшие народы. Авары // Природа. — M., 1982. — №11. — С. 50—58.

Fettich, Nandor. «Symbolischer Giirtel aus der Awarenzeit (Fund von Bili- sics)» // A Mdra Ferenc Muzeum Evkonyve. — Szeged, 1963. — C. 61—89.

Garam Eva. «Adatok а kozepavar kor es az avar fejedelmi sirok regeszeti es torte- neti kerdeseihez H Folia Archaeologica. — 27. — Budapest, 1976. — C. 129—147.

Gerevich, Laszlo, вид., Les questions fondamentales du peuplement du Bassin des Carpathes du VIII^e-X^e sc. —Budapest, 1972. [У співавт. D. Bialekova, I. Bona, M. Com§a, Z. Cilanska, I. Erdelyi, N. Fettich, Gy. Laszlo, S. Nagy, Gy. Rosner, S. Sza- deczkyKardoss, Z. Szekely, E. Simonova, P. Tomka, Gy. Torok та інші].

Justova, Jarmila. «Poznamky к zapadni hranici Avarie» // 6asopis Ndrodniho Musea. — 134. — Прага, 1965. — C. 155—162.

Kollautz, Amulf. «Die Ausbreitung der Awaren auf der Balkanhalbinsel und die Kriegsziige gegen die Byzantiner» // StudZv. — 16 (1968). — C. 135—164.

Laszlo, Gyula. Etudes archeologiques sur I ^,histoire de Ia societe des Avars. — Budapest, 1955.

Id. SteppenvdlkerundgermanischeKunstder Vdlkerwanderungszeit. — Відень, 1971.

Id. (разом із Heinrich Beck), «Awaren» // Reallexikon der Germanischen Altertumskunde. — Berlin, 1973. — 2-ге вид. — T. 1. — C. 527—534.

Liptak, P. «Awaren und Magyaren im Donau-Theiss-Zwischenstromgebiet (Zur Anthropologie des VIL-VIIL Jahrhunderts)» // AA 8 (1957). — C. 199—268.

Nagy, T. «Studia Avarica. I. Sur Titineraire de Ia conquete avare» H Arch Ert. — 7—9 (1946—1948). — C. 202—207.

Stein Frauke. «Awarisch-Merowingische Beziehungen. Ein Beitrag zur absoluten Chronologie der awarenzeitlichen Funde» // StudZv. —16 (1968). — C. 233—244.

Szddeczky-Kardoss, Samuel. «Kuvrat fianak, Kubemek а tortenete es az avarkori regeszeti leletanyag» H Antik Tanulmanyok. — 15.—Budapest, 1968.—C. 84—87.

Id. «Uber die Wandlungen der Ostgrenze der awarischen Machtsph?re» // Re­searches in Altaic Languages, вид. Louis Ligeti. — Budapest, 1975. — C. 267—274.

Szatmdri, S. B. «Das Spdtawarische Fundmaterial der Randgebiete» H A Mora Ferenc Muzeum Evkonyve. — 2. — Szeged, 1969. — C. 163—174.

Toth, Elvira H. «Fruhawarenzeitlicher Fund in Kecskemet, Sallaistrasse» // AA.- 32, 1980. —C. 117—152.

Toth, Tibor. «Eszak-Dundntul avarkori nepessegenek embertani problemai H Arrabona. — 9. — Gyor, 1967. — C. 55—65.

Він же: Об удельном весе монголоидных элементов в населении авар­ского каганата // Тот Т. А. та Фирштейн Б. В. Антропологические данные к вопросу о великом переселении народов. Авары и сарматы. — Л., 1970. — С. 5—68.

Trbuhovic, Leposava. «Prilog prou?avanju Stranih etni?kih elemenata u avarskim nekropolama» // Starinan — 30. — Belgrad, 1979. — C. 123—129.

Wenger, Sdndor. «Deldunatul avarkori nepessegenek embertani problemai // Anthropologica Hungarica. — 13. — Budapest, 1974. — C. 5—86.

Werner, Joachim. «Zum Stand der Forschung Uber die archaologische Hin- terlassenschaft der Awaren» // StudZv: — 16 (1968). — C. 279—286.

Young, Bailey K. «Funeral Archeology and Avar Culture: Old excavations Yield Serial Data» /!JournalOfFieldArcheology. —6. — Boston, 1978. — C. 471—477.

4. Авари та слов’яни

Avenarius, Alexander. «Zur Problematik der awarisch-slawischen Beziehungen an der unteren Donau in 6.—7. Jahrhundert» H Studia. Historica Slovaca. — 7. — Bratislava, 1974. — C. 11—37.

Dekan, Jan. «Zur archdologischen Problematik der awarisch-slawischen Be- ziehungen» // StudZv. — 16 (1968). — C. 71—95.

Id. «Vyvoj a stav archeologickych vyskumov doby predvefko-moravskej» H Sl Ar. — 19 (1971). — C. 559—580.

Dekan, J. та Poulik, Josef. VeΓka Morava. Doba a umenie. — Bratislava, 1976.

Fritze, Wolfgang H< «Zur Bedeutung der Awaren fur die Slawische Ausdehnungs- bewegung im friihen Mittelalter» H Friihzeitzwischen Ostsee und Donau. — Berlin, 1982. — C. 47—99, 434-Л36.

Hensel, Witold. «Devinska Nova-Ves Kultur oder awarisch-slawische, bezw. sla- wisch-awarische Kultur?» // Sl Ar. — 18 (1970).— C. 65—67.

Poulik, Josef. Mikulcice. Sidlo a Pevnostknizatvelkomoravskych. — Прага, 1975.

Sos, Agnes. «Archaologische Angaben zur Frage der Fruhperiode des awarisch- slawischen Zusammenlebens» H StudZv. — 16 (1968). — C. 221—231.

Zasterova, Bohumila. «?eitrag zur DiskussionuberdenCharakter der Beziehungen zwischen Slawen und Awaren» H Actes du XII^е Congres International d’e Hides Byzantines. — T. 2. — Belgrad, 1964. — C. 241—-247.

Екскурс IL Коли і як галльські рутени вступили на арену світової торгівлі?

¹ Див. деталі в Екскурсі V у цьому томі.

² Про хазарське правління у Києві див.: Голб H., Прицак О. Хазарско- еврейские документы X века (перевод с англ.). — Москва—Иерусалим, 1997. —С. 66—98.

³ Див. Походження Русі. — T. I. — С. 37—64.

⁴ Про деталі див. Екскурс IV у цьому ж томі.

⁵ P. Belperron. La Croisade ContreAlbigeois et I ’union de Languedoc a la Union France. — 1947.

⁶ J. S. P. Tatlock. The Legendary History of Britain: Geoffrey of Monmouth ^,s Historia Regum Britanniae. — University of California Press, 1950.

⁷ Brut у Brenhinedd. Cotton Cleopatra version, ed. John Jay Perry. — Cam­bridge, Ma., 1937, див. Index. — C. 240; Rutenia, Rwyten, Rwiten, Rwytwn, Rwyt- ten, Rytein, Rvtein, Rodwm; PortofRutenia, Potth Rwytun, P. Rwytvn, Rutupi Portus.

Див. також: Bryt у Brenhinedd, Llanstephan Ms 1. version, вид. Brynley F. Roberts. — Dublin, 1971 (Medievaland Modern Welsh. Series Nr. 57). — C. 953. (in the edition. — C. 30).

⁸ Brut, вид. Perry. — C. 38; Brut, вид. Roberts. —C. 88 (c. 15). Roberts іденти­фікує Porth Rwytvn, себто Portt Rutenia, із Rutupi Portus, Richborough (c. 118). Цю ідентифікацію також прийняв Tatlock, с. 35, який тільки ідентифікує Port Hamont і його попередні версії як Southampton (с. 48—49). — Univ, of California. — Berkeley and Los Angeles, 1950. — C. 94—96. Англійський переклад «Історії» Джефрі Монмаутського зробив Lewis Thorpe. — Balti­more, 1966. — C. 227—228,248,255,257. У дужках подано книги та розділи в англійському перекладі.

⁹ Adam von Bremen. Hamburgische Kirchengeschichte, 3. Auflage, вид. Bern­hard Schmeidler. — Hannover u. Leipzig, 1917, repr. 1977. — C. 81. Видавець ідентифікує цю назву із Richbdrough (с. 315).

¹⁰ Див. ґрунтовну працю про це: C. Jullian. Histoire de la Gaul. — 8 т. — Paris, 1908—1926.

^,, Robert Latouche. Caesar to Charlemagne. The beginnings of France, tr. J. Nickolson. — London, 1968. — C. 33. Про поклади срібла в Рутенії див.: Latouche, названа праця. — С. 26.

¹² Див.: P. Barriere. A propos des voies antiques des Cadurques: organization et cir­culation H Revue des etudes anciennes. —T. 54. — Bordeaux, 1957. — C. 102—108.

¹³ Про famines див.: Wemer Eigenhut. «Flamines» H Der kleine Pauly. Lexikon des Antike I вид. KonratZieglerTaiH.—Miinchen, 1979. — T. 2, стовп. 560— 562.

^,4 Corpus Inscriptionum Latinarum. — T. XIV. — № 4142. — C. 484. — Berlin, 1887. Відносно дати див. № 459.

¹⁵ Див. про terra sigillata∖ Howard Comfort. «Terra sigillata». Pauly’s Real Encyclopadie der Classisehen Altertumswissenschaft. Neue Bearbeitung. Supple­ment Band VII. — Stuttgart, 1940. — Стовп. 1295—1352.

¹⁶ Про переміщення виробництва terra sigillata у перші десятиліття християнської ери з Ареццо у Галлію, насамперед у Ла-Мует, що в околиці Луґдунума/Ліона—адміністративної столиці та економічного центру Рим­ської Ґаллії, див.: F. Widemann, М. Picon, F. Asaro, H. V. Michel, J. Perl­man. «А Lyons Grand of the Pottery — making firm of Ateius of Arezzo» H Archeometry. — T. 17. — Част. 1. — Oxford, 1975. — C. 45—59. Пізніше за правління Клавдія I Нерона (41—68) воно було переведено у Ла Ґрофсенк біля Родеза (Сеґодунум).

¹⁷ Alexandre Albenque. Les Rutenes. —Rodez, 1948. — С. 302 (pl. IX, fig. 2)

¹⁸ Frederic Hermet. La Graufesenque (Condatomago)_i І—II. — Paris, 1934. Див. також: August Oxe. La Graufesenque // Bonner Jahrbiicher. —Т. 140/141. — Pt. 2. — Darmstadt, 1936. — С. 325—394.

¹⁹ Robert Marichal. «Quelques graffites inedites de la Graufesenque (Avey- ron)» H Academie des Inscriptions et Belles Lettres. Comptes rendues. — 1971, janvier-mars, Paris. — C. 188—212.

²⁰ Robert Marichal. Les graffites de la Graufesenque. XLVII^e supplement a Gal­lia. — Paris, 1988. — 286 c. Див. також: Joseph Dechelette. «La Fabrique de la Graufesenque» H Revue des etudes anciennes. — T. 5. — No. 1. — Bordeaux, 1903. — C. 37, 78, та Paul-Marie Duval. «Composition et nature de la Graufe­senque» H Etudes Celtiques'—T. VII. — Fas. 2. — Paris, 1956. — C. 251—268.

²¹ Marichal. Op. cit. — C. 182, див. прим. 20, XXIV.74.

²² Ibid. — C. 114,1.1, прим. 20. Canastri, panias, uinari, catili, paraxidi, acitabli — це назви гончарних виробів (вази, тарілки, кухлі, кубки тощо), див.: Marichal. Op. cit. — С. 80—93.

²³ Див.: Joseph Vendryes. «Les Inscriptions Gauloises de Banassac—La Graufesenque» U Academie des Inscriptions et BellesLettresII Comptes rendues. — 1956, avril—juin, Paris. — C. 169 —187 (особливо c. 180—181).

²⁴ Передруковано у Henri Enjalbert (вид.). Histoire du Rouergue. — Toulouse, 1979. — C. 53. Див. також тут с. 821.

²⁵ Для зрозуміння особливостей конструкції та технології обпалення див.: Philip Mayes. «The Firing of a Pottery of a Roman-British Type at Bos­ton, Lincolnshire H Archeometry. —T. 4. — Oxford, 1961. — C. 4—18; P. Mayes. «The Firing of a Second Pottery Kiln OfRomano-British Type at Boston, Lin­colnshire» H Archeometry. — T. 5. — Oxford, 1962. — C. 80—85.

²⁶ V. Atkinson. «А Hoard of Samian Ware from Pompeii» H Journal of Ro­man Studies. — T. 4. —London, 1914. — C. 27—64, а також ілюстрації II—XVI; Frederic Hermet. La Graufesenque. — T. I. — Paris, 1934. — C. 239—241.

²⁷ R. Marichal. «Nouvelles fouilles et nouveaux graffites de La Graufesen­que» // Academie des inscriptions et Belles Lettres. — Paris, 1981. — C. 244— 273. Див. також: Felix Oswald. Index of Potter’s Stamps on Terra Sigillata. — Margidunum, 1931.

²⁸ Ці дані запозичено в Joshua Whatmough. The Dialects of Ancient Gaul: Prolegomena and Records of the Dialects. — Cambridge, Mass., 1970. — XIX, 85. — 1376 c., особливо c. 320—339.

²⁹ Див. мою кн.: Походження Русі. — T. І. — С. 37—64.

³⁰ Див. про цей рух: Marcel Lutz. «La Ceramique sigillae en Gaule» ZZ Dos­siers de Ia Archeologie. — Paris, 1974. — No. 6. — C. 20—42 з картою на с. 22; спеціальне видання: «Ceramique en Gaule Romaine» // Dossiers de la Ar- cheologie. — 1975. — No. 9, насамперед такі статті: Alain Vernhet та Louis Balsan. «La Graufesenque» (с. 35—50); Hugues Vertet. «Lezoux et des ateliers du Centre da la Gaule» (c. 35—50); Marcel Lutz. «La puissance attractive de ΓEst>> (c. 51—58); Michel Labrousse. «Ceramiques et potiers de Montans» (c. 59— 70). Також див.: Белова H. H. К истории гончарного ремесла Римской Галлии I—III веков (Обзор керамических центров) // Античная древность. — Т. 5. — Свердловск, 1966. — С. 3—21.

³¹ J-Whatmough. Op. cit. (прим. 28). — С. 323, прим. 28; R. Marichal. Прим. 20. — № 54, 174, прим. 20.

³² J. Whatmough. Op. cit. (прим. 28). — С. 346.

³³ Ibid. (прим. 28). —С. 338.

³⁴ Ibid. (прим. 28). — С. 973..

³⁵ Stephane Lebecq. Marchands et navigateurs frisons du haut тоуеп age. — 2 τ. — Lille, 1983.

³⁶ Див.: Michel Rouche. L^,Aquitainedes WisigothsauxArabes. 418—781. — Paris, 1979. — C. 300—310, карта на с. 303.

³⁷ Jean Lafourie. «Triens merovingien de Rodez trouve a Maurage» // Circle d’etudes numismatiques: Bulletin. — T. 5. — No. 1. — Paris, 1968. — С. 1—5, карта на с. 4.

³⁸ Henri Pirenne. Mohammed and Charlemagne. — London, 1939. Книжка Піренна спричинила велику дискусію і спонукала чимало критичних публікацій, з яких я назву збірку археологічних студій: Richard Hodges та David Whitehouse. Mohammed, Charlemagne and the Origine of Europe: Arche­ology and the Pirenne Thesis. — Ithaka. — New York, 1983.

³⁹ Див. Екскурс V у цьому томі.

Екскурс III. Схід зустрічає Захід

^, Cyril Mango. «Eudocia Ingerina, the Normans, and the Macedonian Dynasty» // Zbomik Radova Vizantoloskogo Instituta. —T. 14/15 (Belgrad, 1973). — C. 17—27 (=idem. Byzantium and its Image [London: Variorum reprints, 1984], no. XV).

² Mango. «Eudocia». — C. 18, 26—27.

³ Two of the Saxon ChroniclesParallel, вид. Charles Plummer and John Earle. — T. 1 (Oxford, 1892;penp. 1952).—C. 54 (the Parker MS: = Denise); C. 55 (the Laud MS: = Nordmen). Див.: Peter H. Sawyer. The Age of the Vikings. 2-ге вид. (London, 1971). —C. 14—18.

⁴ Це те значення, в якому я його вживаю у «The Slavs and the Avars» // Settimane di studio del Centro italiano di studi sull ^,alto medioevo. — T. 30 (Spoleto, 1983). — C. 380—383, 389—394 = Екскурс I.

⁵ Kitab al-masalik wa’l-mamdlik, вид. M. J. de Goeje (Leiden, 1889). — C. 153— 155.

⁶ Wa ^,r-RUs umam kathιrah dhat ’anwa ^r satta; fa-min-hum jinsyuqdlu la-hum al-

Lwdh ^,anh, wa-hum ul-akthariina yukhtalifuna bi-t-tijdrah ’ila bilad al-Andalus wa- Riimiyyah wa- 'I-Qustantiniyyah wa- ^,l-Khazar: Les prairies d ’or, вид. Charles Pel- lat. — T. 1 (Beirut, 1966). — C. 218. Слово al-Lwrdhanh є неправильно напи­саним al-Kwdh’dnh *al-Lwdhm^,nh, як і al-Kwdhk’nh (порівн. варіант прочитання al-Lwdhgh’nh у Мас'удієвій Kitab at-tanbTh, вид. M. J. de Goeje [Leiden, 1894]. —С. 141). '

⁷ За ал-Я'кубі (пом. 897 р.) [морські] ал-Маджус [про цей термін див. нижче], звані ар-Pyc, напали 844 р. на тодішнє арабське місто Севілью річковим шляхом (по Ґуадалквівіру): al-Ya⁴qubT, Kitab al-buldan, вид. М. J. de Goeje (Leiden, 1892). — С. 354.

⁸ Про роль ∕ιome∕ι∕⅛πωvυμiα в етногенезі див.: Harald von Petrikovits. «Fragen der Ethnogenese aus der Sicht der romischen Archaologie»// Studien ZurEthnogenese [t. 1] (Opladen, 1985). — C. 101, 122.

⁹ Про термін Colluvies, особливо Colluviesgentium, див.: Wilhelm Е. Miilmann у збірці Studien zur Ethnogenese 1 (1985). — С. 23 та H. von Petrikovits у вище­згаданій праці, с. 116—118.

¹⁰ Див. Екскурс IV у цьому томі.

¹¹ Повну документацію наведено в Екскурсі IV даного тому.

¹² Two of the Saxon Chronicles Parallel, вид. Charles Plummer та John Earle. — T. 2. — 3-тє вид. (Oxford, 1965). — C. 129.

¹³ «The Origin of the Name Riis/Rus’» H Passe Turco-Tatar Present sovietique (Etudes offertes a Alexandre Bennigsen). — Paris, 1986; Походження Русі. — T. L —С. 37—64.

¹⁴ Pritsak. «The Origin of the Name Rus/Rus'». — C. 45—65.

¹⁵ Georges Duby. The Early Growth of the European Economy (Ithaca, N. Y., 1974). —C. 101.

¹⁶ Див. прим. 10.

¹⁷ Див. прим. 9.

¹⁸ Фортифіковані емпорії називалися burgh (нім.), ґрад- (слов’ян.) та var (іран.> угорськ); див.: Lajos Ligeti. A Magyar nyelv torok kapcsolatai a honfog- lalas elott es az Arpad-korban [Budapest, 1986]. — C. 170—171.

Різниця між вікінгами та варягами полягала у тому, що перших так нази­вали за неукріпленими торжищами, тоді як другі були найманцями, що охороняли твердині. Найманці з Півночі називалися у Візантії Bdpαγγoι «ва­рягами»; див., наприклад: Benedikt S. Benedikz. The Varangians of Byzantium (Cambridge, 1978).

¹⁹ ПВЛ. — T. 1. — C. 33. Але див. А. Карпозило. Рос-Дромиты и проблема похода Олега против Константинополя // Византийский времен­ник. — 1988. — № 49. — С. 112—118.

²⁰ Див.: Михаил И. Артамонов. История хазар. — JI., 1962. — С. 233— 261; J. М. Hussey, вид. The Byzantine Empire (=The Cambridge Medieval His­tory. — T. 4). — Pt. 1 (Cambridge, 1966). — C. 61—104.

²¹ Однією з типових рис гунно-болгарської(> чуваської) мови був перехід ^φ-gJ->-r-.

²² Про Боспорське царство див.: В. Гайдукевич. Боспорское царство. — М.—Л., 1949.

²³ Hans-Georg Beck. Kirche und theologische Literatur іт byzantinischen Reich (Munchen, 1959). —C. 176.

²⁴ Jadran Ferluga. Byzantiumon the Balkans (Amsterdam, 1976). — C. 65—66.

²⁵ Див.: Alexander A. Vasiliev. The Goths in the Crimea (Cambridge, Mass., 1936). —C. 108—109.

²⁶ Ferluga. Byzantium. — C. 40—44.

²⁷ Hans-Georg Beck. Kirche. — C. 168—169.

²⁸ Михаил И. Артамонов. История хазар. — С. 255—257.

²⁹ «Die Krimgothen» // Emst Schwarz. Germanische Stammeskunde (Heidel­berg, 1956). — C. 98—99.

³⁰ J. van der Gheyn. Auger Busbecq el les Goths orientaux (Брюггер, 1888).

³¹ Э. И. Соломоник, О. И. Домбровский. О локализации страны Дори // Археологические исследования средневекового Крыма. — К., 1968. — С. 11— 44; Е. В. Веймарн, И. Т. Лобода, И. С. Пиоро, М. Я. Чореф. Археологические исследования столицы княжества Феодоро И Феодальная Таврика. — К., 1974.—С. 123—139.

³² Див.: Carl de Boor. «Nachtrage zu den Notitiae Episcopatuum» H Zeitschrift fur Kirchen-Geschichte 12 (1890). — C. 531—533.

³³ Omeljan Pritsak. «The Khazar Kingdom's Conversion to Judaism» H Harvard Ukrainian Studies 2. — No. 3 (September 1978). — C. 261—281.

³⁴Ibid.-C. 264—265.

³⁵ Ihor Sevdenko. «Hagiography of the Iconoclast Period» // Iconoclasm: Papers given at the 9th SpringSymposium OfByzantine Studies (Birmingham, 1975).—C. 113— 131(= Ideology, LettersandCulture in the Byzantine World) [London: Variorum reprints, 1982], № V. [c. 1—42], особливо див. c. ЗО, прим. 14).

³⁶ Я користуюся виданням Василя Ґ. Василевського з його зібрання творів: Труды. — Петроград, 1915. —Т. 3; репринт: Вадуц, 1968. — C. III—CXLI, 1—71. Див.: W. Treadgold. «Three Byzantine Provinces and the First Byzantine Contacts with the Rus’» HHUS.-T. 12/13, 1988/1989.— C. 132—144.

³⁷ Васильевский В. Труды. — T. 3. —C. 64; див. також інші чудеса на с. 65—71.

³⁸ Ibid. — С. 64.

³⁹ ibid. — c. Cxxviii-Cxli.

⁴⁰Ibid. — С. 64—65. Порівн.:Vasiliev, The Goths. — С. 111, прим. 5.

⁴¹ Sevdenko. «Hagiography». — С. 12—17.

⁴² Васильевский В. Житие Иоанна Готского // Труды. — СПб., 1909. — Т. 2. — С. 351—427. Порівн.: Vasiliev. The Goths. — С. 89—96; Sevdenko. «Hagiography». — С. 4.

⁴³ Sevdenko. «Hagiography». — С. 4.

⁴⁴ Наявний матеріал було 3I6?aH0 Васильєвським у його Трудах. — Т. 3. — C. CXLII-CCLXXXIII, 72—98.

⁴⁵ Фридрих Вестберг. О житии Св. Стефана Сурожского // Византийский временник. — 1908. — T. 14. — C. 226—236.

⁴⁶ В. Васильевский. Труды. — T. 3. — C. CCLXVI-CCLXIX.

⁴⁷ Ibid. — C. CXCV-CXCVI, CCLXII.

⁴⁸ Ibid. — C. CCLXVI-CCLXVΠ, CCLXX, CCLXXII, CCXC, CCXCIV; текст c. 94, 96.

⁴⁹ Ibid. — C. 95; див. також c. CCXXIX, CCLXVΠ.

⁵⁰ Ibid. — C. CCLXIX—CCLXXXVI; Фридрих Вестберг. О житии Св. Сте­фана Сурожского Il Византийский временник. —1908. — Т. 14. — С. 226—236.

⁵¹ В. Васильевский. Труды. — Т. 3. — С. CCXLI-CCLVIII.

³² Ibid. — С. ССХХХІѴ. Див.: Catherine Ignatiev. Zitie Petra des Metropoliten Kiprian. Eine Untersuchungzu Form und Stil russischer Heiligenleben (Wiesbaden, 1976) (=Abhandlungen zur Slavistik, 22).

⁵³ В. Васильевский. Труды. — T. 3. — C. CCLIX, CCLXXXVI.

⁵⁴ Фридрих Вестберг. О житии Св. Стефана Сурожского // Византийский временник. — 1908. — Т. 14. — С. 227—232.

⁵⁵ Стаття В. Л. Комаровича И История русской литературы / Под ред. А. С. Орлова и др. — М.—JI., 1946. — Т. 2. — С. 257—264.

⁵⁶ Про Пахомія Логофета див. працю Дмитра Чижевського Pachomij Lo- gofet: Werke in Auswahl (Slavische Propylaen. — T. 1) (Munchen, 1963); ця робота складається з вступного бібліографічного есе редактора (с. 5—12) та пере­друкованих уривків з вид.: В. Яблонский. Пахомий Серб и его агиографи­ческие писания. — СПб., 1908 та Г. М. Прохоров. Пахомий Серб // Словарь книжников и книжности Древней Руси / Под ред. Д. С. Лихачева. — Л., 1989. — Изд. 2-е. — Т. 2. — С. 167—177.

⁵⁷ Cyzevs’kyj. Pachomij. — С. 6—9.

⁵⁸ Стаття В. Л. Комаровича // История русской литературы. — С. 262— 264.

⁵⁹ В. Васильевский. Труды. — Т. 3. — С. CCLX—CCLXL

⁶⁰Ibid--C. 95.

^6, Ibid. — С. CCLX.

⁶² Sevδenko. «Hagiography». — С. 2.

⁶³ Ibid. — С. 29, прим. 8.

⁶⁴ В. Васильевский. Труды. — Т. 3. — С. 91.

⁶⁵ Фридрих Вестберг. О житии Св. Стефана Сурожского // Византийский временник. — 1908. — Т. 14. — С. 230.

⁶⁶ В. Васильевский. Труды. —Т. 3. — С. 76 (грецький текст) = с. 93 (слов’ян­ський текст).

⁶⁷ Ibid. — С. 93.

⁶⁸ Sevdenko. «Hagiography». — С. 29, прим. 8.,

⁶⁹ Фридрих Вестберг. О житии Св. Стефана Сурожского // Византийский временник. — 1908. — Т. 14. — С. 231.

⁷⁰ Ibid.; він, однак, помилково вважав, що у Керчі перебував хазарський віце-каган, васал великого кагана, який сидів в Ітилі.

⁷¹ Sevdenko. «Hagiography». — С. 29, прим. 8.

⁷² Topkapi Sarayi Miizesi, III. Ahmet Kiitiiphanesi 2956 (копія з р. 1468); т. 2, fol. 241г, 1.13 (репродукцію див.: Peter В. Golden. Khazar Studies. — T. 2 [Budapest, 1980]. — С. 40).

⁷³ Golden. Khazar Studies, 1. — С. 156—157.

⁷⁴ Див.: Gerhard Doerfer. TUrkische und mongolische Elemente im Neuper- sischen. — T. 2 (Wiesbaden, 1965), no. 817. — С. 366—377; Sir Gerard Clauson. An Etymological Dictionary of Pre-Thirteenth Century Turkish (Oxford, 1972). — C. 313.

⁷⁵ He існувало єдиного способу передачі власних грецьких назв араб­ською мовою. УКітйб ал-Фігріст (найдавнішій арабській бібліографії) ан- Надїм (988 р.) пише абияк: tydrws (вид. Gustav Fliigel. — T. 1 [Leipzig, 1871]). — С. 242, 1, 17; С. 303, 1. 16; thywdwrs (ibid., с. 269, 1. 5). У своєму Ta^,rlkh християнський патріарх з Антіохії Яг’я б. Ca'ід аль-Антакі (пом. бл. 1066 р.) також подає різні варіанти: th’wdhrs; th^,wdwrs^,та thdwrs∖ див. вид.: I. Krad- kovs’kij та A. Vasil’iev (Paris, 1932). — С. 375.

⁷⁶1 в мовах казанських татар, башкирів та казахів арабський звук « 'айн» також звичайно передається через -γ-.

⁷⁷ Див. мою кн.: Походження Русі. — Т. 1. — С. 127—129.

⁷⁸ Див.: Василий Г. Егоров. Современный чувашский литературный язык в сравнительно-историческом освещении. — Чебоксары, 1954. — Ч. 1. — С. 116—117.

⁷⁹ Цікаво, що Codex Cumanicus з XIII—XIV ст. також має варіант sahat ‘hora’. Kaare Gronbech. Komanisches Worterbuch (Copenhagen, 1942). — C. 210.

⁸⁰ Цікаво зауважити, що молдавські документи XV—XVII ст. передають це грецьке ім’я як Toader, Tador, Toder тощо. Див., наприклад: Documenta Romaniae Historica. A. Moldava. —T. 1 (Bucharest, 1975).

⁸¹ В. Васильевский. Труды. — T. 3. — C. 95.

⁸² Ol γdp εv τoiς κλiμασι της κaτa Xεpσωva κai Boσπopov πapoικiaς επiσκoπoι κai πpεσβυτεpoι. «Vita S. Theodori Studitae», вид. J. P. Migne // Patrologiae cursus Completus. Series graeco-latina. — T. 99. — Стовп. 253.

⁸³ Алексей А. Шахматов. Обозрение русских летописных сводов XIV— XVI вв. — М.—Л., 1938. —С. 134—136.

⁸⁴ Див.: Omeljan Pritsak. «The Povestⁱ vremennyx let and the Question of Truth»// History and Heroic Tale. Proceedings of the Eighth International Symposium. Cen­tre for the Study of Vernacular Literature in the Middle Ages (Odense, 1983). — C. 136— 137.

⁸⁵ ΠBJI. — M.-Л., 1950. — T. 1. — C. 17.

⁸⁶ Ibid.

⁸⁷ Описание русских и словенских рукописей Румянцевского музеума / Ред. Александр Востоков. — СПб., 1842. — С. 351.

⁸⁸ Обзор хронографов русской редакции / Изд. Андрей Попов. — M., 1866. — 4.1. — С. 234. Див. також: Ф. Гиляров. Предания русской Начальной летописи. — M., 1878. — С. 102.

⁸⁹ Старонордична форма, яку наведено вище, знаходиться у множині (імен, vellir∖ род. valla). Форма називного відмінка однини є vqllr з основним значенням «поле».

⁹⁰ Дунайсько-болгарська слов’янська форма боляр- використана для Бравалінових comitatus∖ В. Васильевский. Труды. — T. 3. — C. 95.

⁹¹ Основна література про EpdBennipcbKy битву така: Axel Olrik. «Bra- Vallakvadets k?mper?kke» H Arkiv for nordiskfilologi 10 (н. c. т. 6) (1894). — C. 223—287; ibid. «Bravellir» // Namn och Bygd (Uppsala), 2 (1914). — C. 297— 312; Ture Hedestrom. Fornsagor och Eddakvaden і geografιsk belysning. — 2 т. (Stockholm, 1917—1919); Paul Herrmann. «Die Heldensagen des Saxo Gram­maticus» у його Erlauterungen zu den ersten neun Biichem der Danischen Geschichte des Saxo Grammaticus, pt. 2 (Leipzig, 1922), спец. c. 539—548; Hermann Schneider. «Harald Kampfzahn und die «Bravalla-Schlacht» Il Germanische Heldensage (Ber­lin). — T. 2. — 4.1 (1933). — C. 189—210; Didrik Arup Seip. «Det norske grunnlag for Bravallakvadet hos Saxo», Norsktidsskrift for Spmgvidenskap (Oslo), 3 (1929). — C. 5—20; id. «Bravallakvadet» // Kulturhistorisk Ieksikon for nor disk middelalder (Copenhagen), 2 (1957). — Стовп. 295—297; Bjami Gu?nason. «Um Bravalla?u- lu» // Skirnir (Reykjavik), 132 (1958). — C. 82—128; Kurt Schier. «Bravallaschlacht- Lied» // Kindlers Literatur Lexikon im dtv (Miinchen), 3 (1986). — C. 1618—1619.

⁹² Axel Olrik. «Bravellir». — C. 297—312.

⁹³ Birger Nerman. Studier over Svarges hedna Litteratur_t Akademisk avhandling (Uppsala, 1913). — C. 74—88.

⁹⁴ Kemp Malone. «Ubbo Fresicus at Bravellir» H Studies in Heroic Legend and in CurrentSpeech (Copenhagen, 1959). — C. 82—85.

⁹⁵ Stig Wikander. «Fran ?ravalla till Kurukshetra» // Arkiv for nordiskfilologi 75 (1960). — C. 183—193; Magnus Wistrand. «Slaget vid ?ravalla — en reflex av den indoeuropeiska mytskatten?» H Arkiv for nordiskfilologi 85 (1970). — C. 208—222.

⁹⁶ Saxonis Gesta Danorum_t вид. Jorgen Olrik та Hans R?der. — T. 1 (Co­penhagen, 1931). — C. 214—229; Saxo Grammaticus: The History of the Danes'. τ. 1: англ, текст, переклад Peter Fisher, вид. Hilda Ellis Davidson (Cambridge, 1979). — C. 238—252; τ. 2: Commentary, вид. Hilda Ellis Davidson та Peter Fisher (Cambridge, 1980). —C. 127—136.

⁹⁷ Я користуюся дипломатичним виданням, здійсненим Карлом аф Пе- терсонсом та Емілем Ольсоном у «Sqgur Danakonunga» (=Samfund, т. 46) (Co­penhagen, 1925). — C. 15—25, особливо С. 20; див. також стандартизоване видання Бярні Ґуднасона «Danakonunga sqgur» (tslenzk Fornrit. — Т. 35) (Reykjavik, 1982). — C. 59—71, особливо C. 65.

⁹⁸ Saxo Grammaticus. — Т. 1. — C. 238.

⁹⁹ Axel Olrik. «Bravallakvadets k?mper?kke». — C. 223—287; його ж. «Bra- vellir». — C. 297—312.

¹⁰⁰ Saxonis Gesta Danorum. — T. 1. — C. 214; Saxo Grammaticus. — T. 1. — C. 238; T. 2. — C. 127. — Прим. 8. _l

^,°^, Saxonis Gesta Danorum. — T. 1. — C. 218. Перші данські «хрестові» походи у Лівонію, Естонію та Фінську затоку відбулись під час правління Вальдемара II (1202—1241). (

^,°² Malone. «Ubbo». — C. 83.

¹⁰³ Saxonis Gesta Danorum. — T. 1. ■— C. 257.

¹⁰⁴ Текст «Sqgubrot» (вид. Samfund, c. 20), Rognualldr hai еда Radbardr hnefi_t напевно, неправильно. Аксель Ольрік (A NF. — Т. 10. — С. 254, 255) реконструює таким чином: *Rqgnvaldr ryzki, Ra?bar?s nefl. Хоча в мене нема заперечень, щоб прийняти його поправки у двох останніх словах (*Rddbards nefi)_t мені незрозуміле, як hai еда могло стати перекрученням від *ryzki. Слово hai було пояснене видавцями (наприклад, Бярні Ґуднасоном [див. прим. 97]) та коментаторами (див.: Hilda Ellis Davidson. «Saxo Grammaticus: The History of the Danes». — T. 2, Commentary [Cambridge, 1980]. — C. 130. — Fn. 37) як *hdi «високий».

¹⁰⁵ Див. мою кн.: Походження Русі. — T. І. — С. 510—511, 513; див. також: Stephane Lebecq. «Marchands et navigations. Frisons du haut moyen age». —2τ. (Lille, 1983). —T. 1.-C. 111—115, 150—152,212—215.

¹⁰⁶ Див. мою кн.: Походження Русі. — T. I. — C. 269—275, 281—282.

¹⁰⁷ У своїй «Historia Regum Britanniae» (написаній 1136 p.; перше видання: Paris, 1508; останнє восьме видання під редакцією Якоба Гаммера [Cam­bridge, Mass., 1951]), котра спиралась на так звану Хроніку Ненніуса та місцевий уельський «бюргерський фольклор» (який можна порівняти з давньонордичним «?i?reks saga af Вет»), Джефрі Монмаутський (пом. 1136 р.) описує славний двір короля Артура, легендарного короля бретонців. Між приятелями Артурового «Круглого столу» Джефрі називає Гольдіна, князя рушеніе, який правив Фландрією і був похований у його рідному місті Тервана (Therouanne в Артуа, Нідерланди, IX, 13); Цезар прийшов ad Iitus Rutenorum і побачив Ulic Britanniam insulam (IV, 1). Немає сумніву, що за зразок Гольдіна служили комерційно настроєні графства Фландрії, під­приємливі наступники колишніх королів Фризії. Див. також: J. S. P. Tatlock. «The Legendary History of Britain: Geoffrey of Monmouth’s Historia regum Britanniae and its Early Vernacular Versions» (University of California Press, 1950), особливо c. 94—96, а також Екскурс II в цім томі.

Ломбардецъ Папіас (бл. 1050 р.), коментуючи пасаж з Луканової «Phar- salia» (І, 402) у його Elementum Doctrinae Rudimentum, широко відомому та чимало разів переписаному латинському енциклопедичному словнику, пояснює Ruteniflavi з тексту (тобто Луканові кельтські Ruteni) як фландр- ський народ — Flandrenses рориіі.

«Codex Cumanicus» є результатом місіонерських (німецьких) та торго­вельних (італійських) справ у кримсько-азовському регіоні раннього періоду Золотої Орди (ХПІ—XTV ст). Це був путівник кількома мовами для тих, хто планував відвідати комерційне настроєних тюрків-куманів (полов­ців). Там є спеціальний пасаж (фототипічне видання: Kaare Gronbech [Copenhagen, 1936], fol. 46), що має справу з льняними тканинами (серед­ньолатинське tele = арабське ketan) з франко=Фландрії та Італії: gonban k. «льон з Шампані»; orlens k. «льон з Орлеана»; Iombardi к. «льон з Ломбардії»; astexan к. «льон з [італійського міста] Асті»; ostumek. «льон з Остуні»; bergo- піа к, «льон з Бурґоні»; bergamaske к. «льон з Бергамо»; нарешті, rusi k., який пояснено як tele de Rens «льон з (тобто той, що продається на великих ярмарках) Реймса». Досить важливо, що арабський мандрівник та шукач пригод з Іспанії Абу Гамід ал-Ґарнаті, який жив у Волзькій Булгарії та Угорщині між 1131 та 1153 рр., просто називає землі, де вироблявся ketan аг- Riis, «льон з Русі» як namis (= nami⅛ порівн. слов’янське нѣмци; вид. G. Fer­rand // JoumalAsiatique_i 1925. — No. 7—9. — C. 195—98), тобто Німецька Рим­ська імперія, термін, що включав «Імперську Фландрію» (Rijksvlaanderen)_i а саме Фландрію та Фризію. 1282 р. сталася велика повінь, що охопила землі між Зюйдер-Зее та Північним морем і внаслідок якої загинуло понад 60 тисяч чоловік. Ця подія у фризькій землі описана у Галицько-Волин­ському літописі під роком 6793/ 1285; фризів там названо нЪмци (ПСРЛІ Вид. Шахматов А. А. — СПб., 1908. —Т. 2. — Стовп. 896).

Слід від діяльності емпорії Rus negotiators на Дунаї у Верхній Австрії зберігся у каролінгській грамоті від 863 р., в якій з’являється Ruzaramarcha чи «прикордоння Руцці (Русі)»; див.: Omeljan Pritsak. «The Origin of the Name RUs/Rus» H Походження Русі. — Т. I. — C. 42.

¹⁰⁸ Я цитую франкські аннали за вид.: «Мonumenta Germaniae Historica; Scriptoresrerum Germanicarumin usum scholarum separati: Annales regni Franco­rum inde ab а. 741 usque ad а. 829, qui dicuntur Annales Laurissenses maiores et Einhardb>_i вид. Friedrich Kurze (Hannover, 1895); «Annales Fuldensessive Annales regħi Francorum orientalis>>_i вид. Friedrich Kurze (Hannover, 1891).

¹⁰⁹ Conrad ?otho. «Chronicon Brunsvicensium», вид. Gottfried Leibnitz, «Scrip- torum Brunsvicensia illustrantium».— T. 3 (Hannover, 1711). — C. 292. Див.: Emst Kunick. «Die Brawallaschlacht ist der erste sichere Ausgangspunkt fur die danische, Schwedische und Ostslavische Chronologie» // Melanges Russes (St. Pe­tersburg), 1 (1851). — С. 279.

^1,0 Див. мою кн.: Походження Русі. — T. I. — С. 241; про етимологію терміна див.: Jan de Vries. Altnordisches etymologisches Worterbuch (Leiden, 1961). — C. 204: «Halfdan m. PN. eig. «der Halbdane».

^1,1 Походження Русі. — T. I. — С. 238.

¹¹² Kunick. «Die Brawallaschlacht». — С. 265—289, особливо с. 270—271.

¹¹³ Див. мої зауваження в Екскурсі І.

^{, 14} Ammianus Marcellinus (з перекладом англійською), вид. John C. Rolle. — Т. З (Cambridge, Mass., 1958). — С. 390—391.

^1.5 «Алемани є згуртованим та перемішаним народом, і це означає [для них, тобто їхнє] прозвище»: Agathias (пом. бл. 582), Historiarum_i вид. Ludwig Dindorf (Historici Graeci Minores_i 2) (Leipzig, 1871). — С. 149—150.

^1.6 Див. мою статтю «The Distinctive features of the Pax Nomadica» // Setti- mane di studio del Centro Italiano di studi sulΓalto medioevo. — T. 35 (Spoleto, 1988). —C. 749—788.

¹¹⁷ У своєму творі De administrando imperio (від приблизно 948—952 pp.), Константин Багрянородний засвідчує, що вздовж Дніпровського водного шляху в його часи побутували дві linguaefrancae∖ одна—давньонордичного типу, яку він називає 'Pωσιστi (=dqnsk tunga)_i а інша — ∑κλαβεvιστι («слов’янська»); вид. Gy. Moravcsik та R. J. H. Jenkins (Budapest, 1949). — С. 58, 60.

¹¹⁸ Я не можу у цій темі розглядати аспектів проблеми Старої Ладоги.

Екскурс IV. Чи араби називали вікінгів «магами»?

^, J. Bosch-Vila, Ibn ‘Idhari // El². — Т. 3. — Facs. 53—54 (1968). — С. 805— 806.

² al-’Idhari, al-Bayan al-mughrib_i вид. G. S. Colin та Е. Levi-Proven^al. — Т. 2. — Leiden, 1951. — С. 64. У класичній арабській мові літера джім заступає на місці як г, так і дж.

³ Ibn-al-Athir. Chronicon_i вид. C. J. Tomberg.—Т. 6. — Leiden, 1871. — С. 92.

⁴ an-Nuwayri. Historia de Ios musulmanes de Espanay Africa, вид. M. Gaspar у Remiro, арабський текст. — Grenada, 1917. — С. 23.

⁵ Ibn TaghrTbirdL Nugiim az-zahira. — Т. 2. — Cairo, 1930. — С. 85 (текст переписано від Ібн аль-Асїра).

⁶ Див. прим. 3. Див. також: A. Melvinger. Les premieres incursions des Vi­kings en Occident d^,epres les sources usabis. — Uppsala, 1955. — C. 116—118.

⁷ Annales regni francorum inde ab a. 741 usque ad a. 829, etc., вид. G. H. Pertz та Fr. Kurze H SRG. — Hannover, 1895. — C. 95. Див. також: S. Abel та B. Sim- son. Jahrbiicher des Frankischen Reiches unter Karl dem Grossen. — T. 2. — Berlin, 1883. — Репринт 1969. — C. 57.

⁸ Chronicon Moissiacense H MGHSS. — T. 1. — Вид. G. M. Pertz. — Hannover, 1826. — C. 300. Див. також: Abel — Simson. — T. 2. — C. 58—59. Про Віллельма Тулузького див.: Walter Schlesinger // Karl der Grosse. — T. 1. — Вид. Helmut Beumann. — Dusseldorf, 1965. — C. 801.

⁹ Ermoldus Nigellus. «Carmen», вид. Edmond Faral. Ermold IeNoir. Роёте sur Louis Ie Pieux. — Paris, 1932. — C. 24—25:

Hic quoque dum patrias servaret ab hostibus aedes, Sospite matre sibi Consociante domo.

Protinus heu pagum [курсив мій. — O. ∏.] nimio vallente tumultu Rotinicum [курсив мій. — О. ∏.} Mauri (= араби) distituere nimis. Praevalidae praedae huiusce inter fore [курсив мій. — О. ∏.] matrem Adfirmant cunctas exuviasque domus.

Hostibus egressis, profugus sua visare tecta.

Certat et ad notos quisque lares;

Datus [ = Дадо] ut agnovit propriam matremque domumque Direptam, varium pectore versat onus.

Див. також: Abel — Simson. — T. 2. — C. 60—61, і Melvinger, 1955. — C. 120—121.

¹⁰ Про Kohk див.: Jean-Claud Fau // Conques, 2-ге вид. — Zodiaque, 1981.

^,,...«vir religiosus Dado quidam nomine... dum qietem adpeteret et vacando videre vellet... quoddam Iocellum∖npagoRutenico [курсив мій. — O. ∏.] super rivulum Dor- dunum, Cujusvocabulumest Concas, invenienshuic negotio aptum, quo in loco nonnulli Christiani propter metum Sarraoenorum, qui illam terram репе totam devastarunt et in heremum redegerunt...». Dom M. Bouquet. Recueil des historiens de la Ganla et de la France. — 24 τ. — Париж, 1738—1904. — T. 6. — C. 517. — No. 86.

¹² Див. нижче.

¹³ Francois Louis Ganshof. Frankish Institutions under Charlemagne. — New

York, 1970. —C. 27.,.

¹⁴ Див.: Louis Bousquet. Six leςons d^,histoire de Rouergue. — Rodez, 1942. — C. 35; Alexandre Albenque. Les Rutenes. — Rodez, 1948. Henri Enjalbert (вид.). Histoiredu Rouergue. —Toulouse, 1979, особливо c. 38—82; його ж. Histoire de Rodez. — Toulouse, 1981, особливо c. 25—54.

¹⁵ Див.: Alfred Holder. Alt-Celtischer Sprachschatz. — T. 2. — Leipzig, 1904, під словом magos, стовп. 384—385.

¹⁶ Henri Enjalbert (вид.). Histoire du Rouergue. — Toulouse, 1979. — C. 39.

^,7 Michel Labrousse. Toulouse antique. — Paris, 1968. — C. 141.

¹⁸ Condatomagos засвідчений в «Tabula Peutingeriana», див. e. g., Henri Enjalbert (вид.). Histoire du Rouergue. — C. 46.

¹⁹ Albenque. Les Rutenes. — C. 46.

²⁰ Emest Roschach. Histoire graphique de I ^,ancienneprovince de Languedoc. — Toulouse, 1904, табл. ∏.BHistoriaFrancorumce. Григорія Рурського (вид. Wilhelm Arndt та Bruno Krusch.—Hannover, 1884) термін vicus дуже часто додавався до назв на -magos як другий компонент: Cisomagensis vicus = сучасне Шіссо (Chisseau (X, ЗО); Rothomagus vicus = Руан (Rouen (8, ЗО); Mantalomogensis vicus = Мантелан (Manthelan (VII, 46; X, 31; див.: Dauzat та Rostaing. Dictionnaire etymologique des noms de Iieux en France. — 2-ге вид. — Париж, 1984. — С. 431); Tomomagensis Vzcus=TypHOH (Toumon (X, 31; див. Dauzatτa Rostaing.—С. 672).

²¹ Hanp., див.: Gerard Kobler. Civitas und vicus, burg, stat, dorf und wik, у Vor- und Friihformen der europaischen Stadt im Mittelalter_i вид. Herbert Jankuhn та ін. — T. 1. — Gottingen, 1975. — С. 61—76; Peter Sawyer. FairsandMarkets in Early Medieval England H New Currents in Danish Medieval History, вид. Niels Skyum-Nielsen та Niels Lund. — Copenhagen, 1981. — C. 153—168; Sawyer. Kingsand Vikings. — London, 1982; він же. Wics_f Kingsand VikingsllThe Vikings. — Uppsala, 1978. — C. 23—31; про купців negociatores, ibid., c. 25.

²²∙ Robert L. Reynolds. Europe Emerges H University OfWisconsin Press 1967. — C. 180—183 (див. карту «Frisians and Norse Trade» на c. 182); Stephane Lebecq. Marchands et navigateurs Frisons du haut moyen age. — 2 τ. — Lille, 1982.

²³ Див.: Kobler (прим. 21). — C. 69—75 та P. H. Sawyer. Wics_f Kings and Vikings. — C. 26—30.

²⁴ Про англійські burhs чи portus див.: Sawyer. Fairs and Markets (прим. 21). — C. 158, та про староґерманський burg див.: Kobler (прим. 21). — С. 67—69. Про grad- див.: Herbert Ludat. Zum Stadtbegriff im Osteuropaischen Bereich // Vor- und Friihformen der europaischen Stadt im Mittelalter. — T. 1. — Gottingen, 1975. — С. 77—91.

²⁵ Про portus див.: George Duby. The Early Growth of the European Economy. — Cornell University Press, 1974. — C. 101—106; Sawyer. Wics_f Kings and Vikings. — C. 26. Про forum див.: Sawyer. Fairs and Markets (див. прим. 21) та Karl Bosl. Europa im Aufbruch. — Munehen, 1980. — C. 178.

²⁶ Див., напр.: Annales Bertiniani_i вид. G. Waitz (SRG'_i Hannover, 1883). — С. 88; Abel — Simson. — Т. 2. — С. 211.

²⁷ Про Gardar та Gardariki див. мою кн.: Походження Русі. — T. І. — K., 1997. — С. 268—271, 282, 574.

²⁸ Див.: Qudama b. Jaⁱfar^,s Kitab al-kharaj, вид. і переклад A. Ben Shemesh. Taxation in Islam. — T. 2. — Leiden, 1965, арабський текст; fol. 94r (c. 108) — 96 (c. 104); переклад c. 51—53.

²⁹ Смирнова Ольга. Каталог монет с городища Пенджикент. — M.,

1963. — С. 53 (документ, датований 712 р.).

³⁰ Див. договір Ігоря з Візантією 945 р.: «уноша или дЬвица добра, да вдадять «златникъ» (солід) 10..., аще суть плЬнъници да искупають е русь по 10 златник»: Повесть временных лет. — М.—JI., 1950. — T. 1. — C. 37.

³¹ Одна давньоруська гривня срібла дорівнювала двом візантійським солідам чи 136,5 г срібла; 136,5 r?5=682,5 г. Див. мою книгу: The Origins andDevelopmentofthe OldRus^t Weight and Monetary System. — Harvard Univer­sity Press, 1998. — C. 37—38.

³² Про африканський диргем див.: Янин В. Л. Денежно-весовые системы русского средневековья. — M., 1956. — С. 93—94,203—204; див. також мою монографію, цитовану у прим. 31.

³³ Andrew М. Watson. Back to Gold and Silver H The Economic History Review, 2nd ser., 20 (1967). — C. 1—34.

³⁴ E. Levi-Provencal. L ^tEspagne musulmane au X^ime siecle. Institutions et vie sociale. — Larose—Paris, 1932. — C. 212.

³⁵ Ibn al-AthTr. Chronicon_i вид. Tornberg. — T. 6. — C. 92.

³⁶ Ibn ‘IdharT, al-Baydn_i II. — C. 64. Це доповнює здогад, зроблений Тадеу­шем Левіцьким, що ціна одного раба у IX ст. в мусульманському світі була приблизно 300 диргемів: O cenach niektorych towarow па rynkach wschodniej Europy H « Kwart al пік Historii Kidtury materialnej». — Warszawa, 1953. — T. 1. — С. 125—128.

³⁷ Ibn al-Athlr. Chronicon₉ вид. Tornberg. — Т. 7. — С. 17; Ibn ^tIdhaii, аі- Bayan II. — С. 89. Символічно, що ранній мусульманський іспанський пись­менник Абу Бакр Мугаммад б. ’Умар б. ’Абд-ал-’Азїз, прозваний Ібн ал- ІСутійя («син візіґотки», пом. 977 р.), нічого не знає про зороастрійство ал- маджус, які напали на Севілью 844 р. Див. уривки з його Tapix ал-Андалус у Rerum normannicarumfontes arabici, вид. Alexander Seippel. — Oslo, 1896— 1928. — С. З—4. Стосовно інших нападів на мусульманський Захід див.: Melvinger, 1955.

³⁸ Chronicon Albeldense // Espana Sagrada₉ вид. Н. Florez. — Т. 13. — Mad­rid, 1782. —С. 453.

³⁹ Annales Bertiniani₉ вид. G. Waitz. — Hannover, 1885. — С. 32.

⁴⁰Kitabal-bulddn₉wm.M.J.deGoeje.—Leiden, 1892. — С. 354. Народжений на мусульманському заході, ал-Я‘кубї написав свій географічний твір у Тулунідському Єгипті 276/889 р., але зберіг свої зв’язки з мусульманським Заходом.

⁴¹ Ibn ^tIdaii, al-Bayan II. — С. 241. Див.: Melvinger, 1955. — С. 67—69.

⁴² Ibn Khordadhbeh. Kitab masalik wa Tmamdlik₉ вид. М. J. de Goeje. — Leiden, 1889. — С. 153—155. Див. також мою статтю: An Arabic Text on the Trade Route of the Corporation of ar-Rus in the Second Half of the Ninth Century // «Folia Orientalia>>₉ 12 (1970). — C. 244—259.

⁴³ C^aJ ¾jU-3j1H f*J J⅛ (jMIa. fylu lS J

* jj?dlj ≠yyl⅜il⅞t⅛⅝¾j ⅛ajjj _l>h1i⅛∣ jXj _ςjΛ ∙j⅛⅛

Mas’йdi. Lesprairies d^tor₉ вид. Charles Pellat —T. 1. — Beyrouth, 1966. — C. 218. Слово JIaJjVI помилково передає AjtojlB (порівн. варіант economique franque I: Le franc Samo H «Revue beige dephilologieet d’histoire». —12(1933). — C. 1090— 1095. Ім’я Само засвідчене вздовж річкових торгових шляхів: Бордо, Родез, Марсель, Нім, Ліон, Шалон-сюр-Саон, Діжон, Ланґр, Tpya, Тревес (Tpip), Майене (Майнц) та Франкфурт-на-Майні. Див.: Gerard Labuda. Pierwsze Panstwo slowianskie. Panstwo Samona. — Poznan, 1949. — C. 99—101, і карта до c. 112. Складається враження, ніби Само був пов’язаний із Colluvies negociatores, що діяла від pagus Rutenicus до Рейну і Дунаю та їх приток (у Карінтії).

⁵⁷ Про термін nomen див.: Harald von Petrikovits // Studien zur Ethnogenese [I]. — 1985. —C. 101—122.

⁵⁸ Можна до цього додати східноєвропейський термін іранського похо­дження, що означав огороджене мурами місто, який зберігся в угорському var (див.: Lajos Ligeti. A Magyar nyelv torok kapcsolatai а honfoglalas elott es az Arpad-korban. — Budapest, 1986. — C. 170—171), та його похідну, що вжи­вається у значенні, подібному до значення вікінґ. Я тут маю на увазі Vd- ring> Varjag- (Zrodla arabskie. — T. 2:1. — Krakow, 1969. — С. 140—141.

Про rahadina в Сицилії див.: Michele Amari. Storia dei Musulmani di Sicilia, 2-ге вид. Carlo Alfonso Nallino. — T. 3:1. — Catania, 1837. — C. 335.

²¹ A. ∏. Новосельцев не подає переконливого рішення, коли пише: «Де ж треба шукати країну? Мабуть, це було якесь ранньосередньовічне об’єд­нання, попередник єдиної давньоруської держави» (Древнерусское госу­дарство и его международное значение. АН СССР, Институт истории. M.,

1965. —С. 387).

²² Mas*iidT. Les praires d^,or. Арабський текст: Charles Pellat. — T. 1. — Beyrouth, 1966. — С. 218. Французький переклад: Charles Pellat. — T. 1. — Paris, 1962. —С. 165.

²³ Ya^tqubT (пом. 897 р.) Та 'rikh, вид. Th. Houtsma. —T. 1. — Leiden, 1883. — С. 354. Див. також Екскурс IV.

²⁴ Походження Русі. — T. I. — C. 231.

²⁵ Ibid. — C. 218—236.

²⁶ Norman Golb та Omeljan Pritsak. Khazarian Hebrew Documents of the Tenth Century. — Cornell University Press.—Ithaca, London, 1982. — C. 139— 142. Російський переклад: Хазарско-еврейские документы X века. Нацио­нальная Академия наук Украины, Российская Академия наук — Научно­исследовательская ассоциация Гишрей Тарбут. — Гешарим, Москва, Иерусалим, 1997. — С. 164—169.

²⁷ Див. Екскурс IV.

²⁸ Вид. de GoejeИ BGA. —T. 6. —С. 153, 154.

²⁹ Ibid. — Т. 5. — С. 270—271.

³⁰ Взято з Мешгерського рукопису із видання Т. Лєвіцкого Zrodla arab- rihe. — Т.2. —C.28.

³¹ Про бурджан як арабське означення держави аварів в Європі див. Екскурс IX в цьому томі.

³² Про місто Баліс див. G. Le Strange. The Lands of Eastern Califate. —

Cambridge, 1905. — C. 107. ;

³³ Про Хамлїх див.: Golb та Pritsak (прим. 26). — С. 145—146.

³⁴ А. П. Новосельцев (див. прим. 21). — С. 386.

³⁵ T. М. Калініна (див. прим. 5). — С. 81—82.

³⁶ Т. Лєвіцкі (прим. 11). — T. 1:2. — С. 81.

³⁷ А. П. Новосельцев (див. прим. 21). — С. 384—385.

³⁸ Вид. Alois Sprenger // Journal of the Asiatic SocietyofBengal. — T. 13.— 1844. —C. 525.

³⁹ Про Самкерч див.: Golb та Pritsak (прим. 26). — С. 128—137; Lewicki (прим. 11). Т. 1:2. — С. 82—83.

⁴⁰ Див.: Новосельцев А. П. (прим. 21). — С. 385; Лєвіцкі (прим. 11). — С. 28.

⁴¹ Вид. de Goeje // BGA. — Т. 5. — С. 270—271.

⁴² Замість Ібн ХурдадбеговОго Багр Джурджан (Mare Hyrcanium) Ібн ал-Факїг має Багр ал-Хорасані, мабуть, море, через яке пливуть до Хора­сану. Ця остання назва дуже рідкісна в арабській географічній літературі. Наскільки я знаю, вона ще зустрічається у ал-Мас‘удї Kitab at-tanbTh, вид. de Goeje // BGA. — Т. 8. — Leiden, 1894. — С. 60, 11. Власне вона типова для Ібн ал-Факїга. Він її вживає теж як рівнозначну з іншою назвою для Каспійського моря: Багр ал-Хазар (Море Хазарське). — BGA. —Т. 5. — С. 8, 16, 324, 14.

⁴³ Вид.: de Goeje // BGA. — Т. 6. — С. 154.

^Джізія, тобто поголовний податок; тут мається на увазі термін у спе­ціальному значенні: пільговий тариф на мито для визнавців об’явлених релігій.

⁴⁵ The Viking Achievement. — London, 1970. — C. 200—201. Див.: По­ходження Русі. — T. І. — С. 714—717 (Ohthere) та Skinna-Bjom у цьому томі.

⁴⁶ Див. Vladimir Minorsky. Hiidud al-^tAlam. — London, 1937. — С. 181, 429. Перебільшене Азовське море виступає під арабським іменем ал-Батіга — «широке русло потоку» у ал-Хварізмієвій переробці Птолемея, зробленій 836—847 рр. Текст з картою видав Hans von Mzik. — Leipzig, 1926, карта 2.

Спробу реконструкції цієї карти зробила Т. Калініна. Сведения ученых халифата. — M., 1988. — C. 106.

ГудУд ал-‘Алам (982) вживає грецьку назву Maemc (Maeotis); за його версією, він знаходився в найдальших кінцях країни Садоліба, на Півночі від них. Див.: Мінорський. HUdiidal- ^tAlam. —. London, 1937. — С. 181,429.

У своєму космографічному творі «ат-Тафгїм» (1029) ал-Бїрунї називає Балтійське море Морем Варягів, Багр Варанк-. «На півночі країв Сакаліба від [північної Атлантики] відходить велика затока біля [країни] волзьких булгарів-мусульман. Ця затока відома під назвою Варязького Моря (Багр Варанк). Варяги — це народ, що живе на його березі». BirimT, Tafliim₉ вид. R. Wright. — London, 1934. — С. 121 (рос. переклад: Бїрунї. Избранные сочинения. — Академия наук Узбек. CCP.—Т. 6.—Ташкейт, 1975. — С. 100.

Ад-Дімішкї (пом. 1327 р.) пише таке: Море Бунтос (Pontus Euxinus...), «а це море Чорне, яке ще називається Багр ар-Pyc (Море Русів). Багр ар- Pyc є сполучене із Багр Варанк Ba'ς-Ca⅝zaπi6a (Морем Русів і Сакаліба)», вид. A. F. Mehren, репринт. — Leipzig, 1923. — C. 109.

⁴⁷ Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. —T. I. — M., 1966. — С. 19— 60, табл. I—XXXIL Див. спеціально мечі фабрики ULFBERHT.

⁴⁸ Ibid. (прим. 47). — С. 19.

⁴⁹ Ibn Ruste. al-A ^tIaq an-naflsa₉ вид. de Goeje // BGA. — Т. 7. — Leiden, 1892. — С. 145. Вони (Рус) «нападають на £а$аліба, під’їжджають до них на кораблях, висаджуються, забирають їх у полон, везуть їх у Хазаран (схід­на, торговельна частина столиці хазарів, яка називалася Хамлїг або Хаза­ран; див. прим. 33) і Булгар (Волзький), і там їх продають. Рус-и мали теж знамениті Соломонові мечі» (там же, с. 146).

⁵⁰ Про положення Шаркела див.: М. И. Артамонов. История хазар. — Л., 1962. —С. 300—387.

⁵¹ Ibn Hauqal. Opus Geographicum. Вид. J. H. Kramers// BGA. — Т. 2:1. — Leiden, 1939. —С. 13.

⁵² HHdHd al- Alam (прим. 17). — С. 216—217.

⁵³ Борис Недков. България и съседните и земи през XII век според Гео- графията на Идриси. — София. — C. 101—103, 149.

⁵⁴ Ahmet Zeki Validi Togan. BTriim^,s Picture of the World. // Memoirs of the Archaelogical Survey of India. — T. 53. — New Delhi. — C. 52; він же. Vol- kerschaften des Chazarenreiches im neunten Jahrhundert // Korosi Csoma Archi- vum. — T. 3. — Budapest, 1940. — C. 71; він же. Die Nordvolker bei BTrQnT // ZeitschriftderDeutscherMorgenlandischen Gesellschaft. — T. 90. — 1936. — C. 38—51; він же. Ibn Fadlan’s Reisebericht. — Leipzig, 1939. — C. 306. Там же про араб. багр як «Grossfluss».

⁵⁵ Вид. A. F. Mehren, репринт. — Leipzig, 1923. — C. 109.

⁵⁶ Див. В. Л. Янин. Денежно-весовые системы русского средневековья. — М.,1956, карта на с. 86.

Екскурс VL Шлях із Варягу Греки

¹ Див., наприклад, спеціальні студії: Бернштейн-Коган С. В. Путь из Варяг в Греки // Вопросы географии. — 1950. — Т. 20. — С. 239—270; Брим В. А. Путь из Варяг в Греки // Известия Академии наук СССР, Серия 7: Отдел общественных наук. — 1931. — № 2. — С. 201—247.

² Див.: Походження Русі. — T. I. — С. 89—90.

³ ПВЛ. — М.—Л., 1950. — T. 1. — С. 24.

⁴ Ibid. — С. 33.

⁵ Ibid. — С. 74.

⁶Ibid.-C. 103.

⁷ Грецькі тексти було видано Дюлою Моравчиком разом з англійським перекладом Р. Дж. Г. Дженкінса у вид.: Constantine Porphyrogenitus. De Administrando Ітрегіо. — Budapest, 1940. Коментар Р. Дж. Г. Дженкінса, Д. Оболенського та інших з’явився у Лондоні 1960 р. (с. 56—63). Також див. перевидання з російським перекладом та коментарями: Г. Г. Литаврин, А. П. Новосельцев. Константин Багрянородный: Об управлении империей. — M., 1989. — С. 44—51 (текст з перекладом) і с. 291—332 (коментар).

⁸ Див. с. 879 даного Екскурсу*.

⁹ Ми бачили, що після того, як Русь пройшла четвертий поріг (Аейфор/ Неасить), «проводять скутих ланцюгами невільників (sic!) суходолом на шість миль». Літаврін та Новосельцев правильно наголошують, що невіль­ники були єдиним товаром Русі, про який згадує Константин (с. 324, прим. 38).

¹⁰ Про «Внутрішню Русь» див. О. Пріцак в «Okeanos: Essays, presented to Ihor Sevcenko» (Harvard Ukrainian Studies. — T. 7). — Cambridge, Mass., 1983, —C. 555—567

¹¹ ΠBJI. — T. 1. —C. 11—12.

^,2 Ibid. — C. 13.

¹³ Грамоты Великого Новгорода и Пскова / Изд. С. Н. Валк и др. — М.—Л., 1949. — С. 58—61 (док. № 31).

¹⁴ Вид. Куник Эрнст. — СПб., 1848. — Т. 2, стаття № 17 (с. 619—638): «Uber den Vertrag des FQrsten Jaroslav Jaroslavitsch und der Novgoroder mit dem Deutschen. Gotlandischen und Walschen Kauffahren vom Jahr 1269».

¹⁵ Див. про так звані треллеборзькі табори датського короля (Холопій Го- родок): P. G. Foote та D. М. Wilson. The Viking Achievement, — London, 1970. — C. 267—270.

¹⁶ Про локалізацію Холоп’єї вулиці див.: Henrik Birnbaum. LordNovgorod the Great, перша частина, USLA. — 1981, карти на с. 19, 79.

¹⁷ Текст Адамових «Gesta», розділ 22 (19), вид. G. Waitz, В. Schmeidler та ін. (= Quellen zur Deutschen Geschichte Mittelalters. — T. II. — Berlin, 1961). Див. також переклад англійською: Francis J. Tschan. History of the Arch­bishops of Hamburg—Bremen. — New York, 1959. — C. 252—254.

¹⁸ Tadeusz Kowalski. RelacjaIbrahima ibn Ja^,⅛uba... Wprzekazieal-Bekri^tego. — Krakow, 1946, арабський текст на c. 5, рядок 66—68.

¹⁹ Kronika Thietmara, латинський текст та польський переклад Маріана Жиг- мунта Єдліцького. — Познань, 1953. — Кн. IV. — Розд. З (24). — С. 361.

²⁰ Geographie d’Aboulfeda І Арабський текст, вид. М. Reinaud та Ie Мас Guckin de Slane. — Paris, 1840. — C. 206, ill. 18—20.

²¹ Про джерела див.: Jan de Vries. Altnordische Literaturgeschichte. — 2-ге вид. — Т. 2. — Berlin, 1964—1967. Досить цікаво зауважити, що Свенд Aare- сен був нащадком найповажнішої данської родини: його матір веде своє походження від головних героїв «Йомсвікінґів саги» Пална-Токі та Ваґна Акасона, див.: de Vries. — T. 2. — C. 273. Російський історик Вадим Вілін- бахов висловив здогад, що у північноруських билинах про Дюка Степано­вича місто Волін/Юмне/Лівілні з’являється як Волын/Волынце:

Из Волынь-земли из богатыя,

Из той Карелии из упрямыя, Из тоя Индии (< Vendland) богатыя.

Див.: В. Б. Вилинбахов, Н. Б. Энговатов. Где была Индия русских былин? // Славянский фольклор. — M., 1965. — С. 98—108; V. В. Vilinbachov, Friihmit- telalterlische Verbindungen der OstseeslavenzurRus// Jahrbuch fur Geschichte der USSR und der Volksdemokratischen Landern Europas. — T. 9. — Berlin, 1966. — С. 227—242.

²² Давньоісландський текст: Jomsvikinga saga І вид. Olafr Halldorson. — Reykjavik, 1969; німецький переклад Вальтера Бетке. Geschichten von den Orkaden, Danemark und der Jomsburg H Thule. — T. 19. — Dusseldorf—Koln, передрук 1966. — C. 393—436. Див. c. 231 в цьому томі.

²³ Про етимологію цієї назви див.: Ewa Rzetelska-Feleszko в цьому томі // Slownik Starozytnosci slowiahskich. — Т. 6. — Wroclaw—Warszawa—Krakow, 1977. —C. 561.

Назву Jumne було повідомлено Гельмутом з Босау (бл. 1125—1177 рр.) як Jumneta / Vinneta; ця назва вживалася у XIV—XVIII ст. у Мекленбурзі для означення легендарного затопленого міста на Балтиці. Див.: Lech Leciejewicz // Slownik Starozytnosci slowiahskich. — Т. 6. — С. 472.

²⁴ О. Kunkel, K. A. Wilde. Wollin. 5 Jahre Grabungen aus dem Boden der wikinger- Zeitlischen Grosssiedlung am Dievenowstrom. — Stettin, 1941; K. A. Wilde. Die Bedeutung der Grabung Wollin, 2-ге вид. — Hamburg, 1953.

²⁵ W. Filipowiak. Sprawozdanie z prac Wykopaliskowych w Wolinie w Iatach 1953—1954// SprawozdanieArcheologiczne. Instytut historiiKultury Materialnej PolskiejAkadermiNauk.—Т.І(1955).—179с.; W. Filipowiak. Wolin-najwiςksze miasto Slowianszczyznyzachodniej. Szkice z dziejow Pomorza. — Т. 1. — Warsz¾wa, 1958. — С. 36—72; W. Filipowiak. Wyspa Wolin w prahistorii і we wczesnym Sredniowieczu. Z dziejow ziemi wolinskiej. — Szczecin, 1973. — C. 37—137.

²⁶ Lech Leciejewicz. Poczqtki nadmorskich miast na Pomorzu Zachodnim. — Wroclaw—Warszawa—Krakow, 1962.

Екскурс VIL Про хронологію Олава Трюггвасона та Володимира Великого: порівняльна хронологія саги як історичне джерело

¹ Існує лише три біографічні статті про Олава Трюґґвассона (Далі ОТ), дві з яких короткі. Див.: Alexander ?ugge. «Sandhed og Digt от Olav Trygg- vason». Aarboger, 1910. — С. 1—34; Halvdan Koht. «Olav Trygvason, 968— 1000» // Norsk Biogrqfisk Leksikon₉ вид. A. W. Brogger та Einar Jansen. — T. 10 (Oslo, 1947). — C. 413—414; та Gerard Labuda. «Olaf Trygwason» // SSS З, табл. 2 (1968). — С. 471—472. Див. також: Siegfried Beyschlag. Konungasogur (Copenhagen, 1950). — С. 180—202, та Per Sveaas Andersen. Samlingen av Norge og Jcristningen av Iandet 800—1130 (Handbok і Norges Historie, 2) (Bergen, 1977). —C. 102—109.

² Дати, що подаються у науковій літературі для народження ОТ, коли­ваються від 950 до 968 (969). Ось кілька прикладів:

950—952 = Аркадій Лященко. //Україна.—K., 1926, кн. 4.—С. 14—15;

963 = Alexander Bugge (1910; див. прим. 1). — С. 5;

бл. 965 = Epma Gordon. Olafssaga (1938). — С. 86—87;

968 = Konrad Maurer. Die Bekehrung des Norwegischen Stammes

zum Christenthume. —T. 2 (Munchen, 1856).—C. 523—524; = Halvdan Koht. «Olav Trygvason» (1947;

див. прим. 1). — C. 43;

968 (969) = Bjami Adalbjamarson, вступ до його видання Сноррі

Стурлусона // Heimskringla I (IF₉ 26) (Reykjavik, 1941). — C. CXXXVI;

між 963 і 968 = Gerard Labuda. «Olaf Trygwason» ( 1968;

див. прим. 1). — С. 471.

1938 року Ерма Ґордон стверджувала з певним розчаруванням: «Як можна бачити, це майже неможливо встановити, якого року Олав з’явився на світі»; Die Olafssaga Tryggvasonar des OddSnorrason. — Berlin, 1938. — C. 37.

^o Загальну картину див.: Olaiur Halldorsson. «Olafs saga Tryggvasonar» // KHL, 12 (1967), стовп. 551—553. Про Оддову OsTjlhb.: Gordon. Olafssaga₉ Bjami Adalbjamarson. От de norske kongers sagaer (Oslo, 1937). — C. 55—85; Jan de Vries // ALG. — T. 2 (Berlin, 1967). — C. 242—245; Kurt Schier. Saga- Iiteratur (Stuttgart, 1970). — C. 24. При цитуванні Оддової OsTjlкористуюся вид.: Finnur Jonsson. Saga Olafs Tryggvasonar af Oddr Snorrason munk (Copen­hagen, 1932).

⁴ Про Сноррієву OsT див. вступ Адалбярнарсона до його видання Hkr І (див. прим. 2). Я цитую це видання Hkr. Також див. англійський переклад: Lee М. Hollander. Heimskringla: History of the Kings of Norway (Austin, Texas, 1964). Також див.: Schier. Sagaliteratur. — C. 26—27.

⁵ Див.: Schier. Sagaliteratur. — C. 25.

⁶ Про OcTm див.: Lars Lonnroth. «Studier і OlafTryggvasons saga» H Samlaren (Uppsala). 84 (1963). — C. 54—94. Цитуючи нижче цю сагу, я користуюся вид.: 01afur Halldorsson. Olafs saga Tryggvasonar еп mesta, 2 т. (Copenhagen, 1958, 1961). Переклад з моїми поправками базується на вид.: John Sephton. The Saga of King Olaf Tryggvason (London, 1895).

⁷ Flateyjarbok. En samling of Norske Kongesagaer. — T. 1. — Вид. Carl Richard Unger та Gudbrandur Vigfusson (Christiania, 1860). Про різні саги Олава Трюґґвасона див.: Rudolf Simek та Hermann Palsson. Lexikon der altnordischen Literatur (Stuttgart, 1987). — C. 128, 262—263, 270—271.

⁸ Adalbjamarson. Sagaer. — C. 85—135. Див. критичні зауваження: Anne Holtsmark. «От de norske kongers sagaer: Opposisjonsinnlegg ved Bjarni Adalbjamarsons doktordisputas 23 September 1936» // Edda (Oslo), 38 (1938). — C. 145—164.

⁹ Oddr H OsT₉ вид. Jonsson. — C. 88—90. Про підрахунки Одда див.: Svend Ellehoj. Studier (Copenhagen, 1965). — C. 71—73.

¹⁰ Про Agrip див. c. 1175.

^,, Saga Olafs konungs Tryggvasunar... af OddSnorreson (Christiania, 1853). — C. 91.

¹² Див.: Adalbjamarson. Sagaer. — C. 43, та Ellehoj. Studier. — C. 72.

¹³ Os Tm, вид. Hallddrsson. — T. 1. — C. 95—96: «?a voro Iidnir fra falli Hakonar A?alsteins f(ostra),.XV. uetr at sogn Ara prestz ?orgils sonar, en fra falli Sigur?ar Hlada j(arls). XVIII. uetr. ?a var Olafr TryGva s(on) .VIL uetra ok hafdi hann ?a.iiij. uetr uerit i utiegd aa Eist Iandi. en tua і Sui?iod med Hakoni gamla» [Битва (у Лінфьорді між Гаральдом Сіра Шкіра Ейрікссоном та Ґулл- Ґаральдом Кнутссоном) відбулася через 15 (XV) років після смерті Гакона Адальстейнфострі Гаральдссона (тобто 975 р. [960 + 15]; див. аннали коро­лівські, вид. Storm.—С. 104), за підрахунками священика Арі Торґільссона, і через 13 (XIII) років після падіння Сіґурда ярла Гладіра (тобто 975 р. [962+13]; див.: Ann R, вид. Storm. — С. 104). Олаву Трюґґвасону було тоді сім років (.VII.) (неправильно. — О. H.); він пробув у засланні в Естланді чотири роки (.IIII.) (неправильно. — О. П.), після своїх двох (= tua) років у Швеції з Гаконом ґамлі].

Видавець Олавур Галлдорссон прийняв тут два неправильні номери — сім та чотири. Стосовно першої цифри, як AM 54, fol., так і Flat мали свої правильні форми: перша має «viij», а друга була написана прописом atta, «вісім» (див. також Flat, вид. Unger та Vigfdsson. — Т. 1. — С. 85). Неправильне число «чотири» =.IIIL виникло як заміна для *.iv., що було помилкою переписувача: IV < VI: 4 + 2 не можуть дати у підсумку «7», а 6+2 справді дорівнює «8». Щоб одержати рік 968 за дату народження для ОТ, Арі, відправним пунктом якого був рік 975, відняв «8» на пальцях, починаючи від того року: 975,974,973,972,971,970,969,968 = 8. Пізніший

письменник запропонував своє власне «виправлення», розуміючи, що 975— 968 було не 8, а 7. Ellehoj. Studier_i с. 72, цитує цей пасаж з OcTm₉ але не коментуючи його. Я тут ґрунтуюсь на цьому уривку, тому що його пра­вильний аналіз дає нам змогу зрозуміти метод Арієвих підрахунків. Про Арі див. загальну картину в праці: Gabriel Turville-Petre. Origins of Icelan­dic Literature (Oxford, 1967). — C. 88—108. Про Арієву працю та хроно­логічний метод див.: OlafiaEinarsdottir. Studier (Stockholm, 1964). — С. 13— 314, та Ellehoj. Studier. — С. 15—84.

¹⁴ Див.: James Е. Knirk. Oratory in the Kings' Sagas (Oslo, 1981).

¹⁵ OsTm₉ вид. Halldorsson. — T. 1. — C. 241—242; переклад базується на перекладі: Sephton. Saga. — С. 149—150. Див. прим. 6. Див. також: Flat₉ вид. Unger та Vigfusson. — Т. 1. — С. 240, 241.

¹⁶ Hkr₉ вид. Adalbjamarson. — Т. 1. — С. 230, порівн. англійський переклад (з моїми поправками): Hollander. Heimskringla. — С. 147.

¹⁷ Hkr₉ вид. Adalbjamarson.—Т. 1. — С. 230, порівн. англійський переклад: Hollander. Heimskringla. — С. 147.

¹⁸ Hkr₉ вид. Adalbjamarson. — Т. 1. — С. 232, порівн. англійський переклад (з моїми поправками): Hollander. Heimskringla. — С. 149.

¹⁹ Hkr₉ вид. Adalbjamarson.—Т. 1. — С. 263, порівн. англійський переклад:

Hollander. Heimskringla. —С. 169. '

²⁰ Hkr₉ вид. Adalbjamarson. — Т. 1. — С. 265, порівн. англійський переклад (з моїми поправками): Hollander. Heimskringla. — С. 170.

²¹ Див. про Agrip: Gustav Indrebo. Aagrip 11 Edda (Christiania). — 17 (1922). — С. 18—65; Adalbjamarson. Sagaer. — C. 1—54; Ellehoj. Studier. — С. 197—276. Див. також: Torfinn Tobiassen. «Agrip af Ndregs konunga sq- gum» // KHL. 1 (1956), стовп. 60—61.

²² Я наводжу цитати за таким вид.: Finnur Jonsson. Agrip af noregs konunga SQgum (Altnordische Saga-Bibliothek, 18) (Halle a. d. Saale, 1929). Нове стандартизоване видання було випущене Бярні Ейнарссоном 1984 р. (IF. — Т. 29. — Rvik., 1984). Також див. переклад норвезькою, зроблений Густавом Індребю, перевірений Арнтом Льофтінгсом й з передмовою Густава Фідьєс- тюля: Agrip or Noregs kongesoger (Norrone Bokverk) (Oslo, 1973).

²³ Анонімна Historia Norwegiae була написана латиною одним норвеж­цем або поміж 1152—1163 рр., або поміж 1195—1198 рр.; див.: Anne Holts- mark. «Historia Norwegiae» // KHL₉ 6 (1961), стовп. 585—587. Див. також: Adalbjamarson. Sagaer. — C. 1—55; Ellehoj. Studier. — С. 142—174; та Jens Th. Hansen. Omkring Historia Norwegiae (Det Norske Videnskaps-Akademi і Oslo, Avhandlinger, H. Hist.-Filos. Klasse, 1949, no. 2) (Oslo, 1949).

Текст видав Густав Сторм у «Monumenta Historica Norvegiae». — T. 1. — Крістіанія, 1880. — С. 69—124, потрібний фрагмент див. на с. 110—111.

^{v 24} Agrip₉ вид. Jonsson. •— С. 18—19 = вид. Einarsson. — С. 19.

²⁵ Про горбок Трюґґві див.: Hkr₉ вид. Adalbjamarson. — Т. 1. — С. 214.— Прим. 2.

²⁶ Agrip₉ вид. Jonsson. — С. 13 = вид. Einarsson. — С. 13.

²⁷ Agrip₉ вид. Jonsson. — С. 19 = вид. Einarsson. — С. 19—20.

²⁸ Див. також: Historia Norwegiae₉ вид. Storm. — С. 111.

²⁹ Historia Norwegiae, вид. Storm. — C. 113.

³⁰ Agrip_t вид. Jonsson. — C. 19 = вид. Einarsson. — С. 20. Про сліди піратських новел див.: Lars Lonnroth. European Sources of Icelandic Saga Writ­ing (Stockholm, 1965). — C. 17—18; також див.: L. Lonnroth. «Studier і Olaf Tryggvasons Saga» U Samlaren 84. — C. 54—94. На жаль, я не маю можливості розглянути тут ці цікаві проблеми.

³¹ Agrip_t вид. Jonsson. — С. 20 = вид. Einarsson. — С. 20.

³² Це переклад цього терміна латинською в Historia Norwegiae_t вид. Storm. — С. 113.

³³ Визначення «дванадцять» стосується віку ОТ, коли він прибув у Нов­город.

³⁴ Див. прим. 23.

³⁵ Historia Norwegiae_t вид. Storm. — С. 113.

³⁶ Див. мою кн.: Походження Русі. — T. І. — С. 319.

³¹Agrip_t вид. Jonsson. — С. 20 = вид. Einarsson. — С. 20—21; також див. нижче прим. 66.

³⁸ Agrip_t вид. Jonsson. — С. 22 = вид. Einarsson. — С. 22.

³⁹ Islandske Annaler indtil 1578_t вид. Gustav Storm (Christiania, 1888). — С. 104—105. Стосовно залежності ісландських анналів від саґ див.: Einars- dottir. Studier. — C. 293—326.

Я тут не розглядаю хронологію правління ОТ у Норвегії, тому що на цю тему існує спеціальне дослідження: Bjqm Magnusson Olsen. «Kronologiske bem?rkninger от Olaf Tryggvasons regeringshistorie». — Aarboger (=ANO), 1878. —C. 1—58.

⁴⁰ Про хронологію див.: N. H. Nicolas. The Chronology of History (London, 1838); E K. Ginzel. Handbuch der Tnathematischen und technischen Chronologie, 3 τ. (Leipzig, 1906—1914); M. P. Nilsson. Primitive Time-Reckoning. A Study in the Origins and First Development of the Art of Counting Time among the Primitive and Early Culture Peoples (Skrifter Utgivna av Humanistiska Vetenskapssamfundet і Lund, 1) (Lund, 1920); J. P. Schroeter. Haandbog і kronologi. — 2 τ. (Oslo, 1926).

⁴¹ Einarsdottir. Studier. — C. 143; folkelig kronologi. — C. 349.

⁴² Einarsdottir. Studier. — C. 143; Icerd kronologi. — C. 349.

⁴³ Einarsdottir. Studier. — C. 144, 349.

⁴⁴ Islendingabok. Landnamabok_t вид. Jakob Benediktsson (IF_t 1, част. 1) (Reyk­javik, 1968). —C. 25—26.

⁴⁵ «Таким чином, виявляється, що три роки 870, 1000 та 1120 у «Книзі ісландців» [isIendingabok] були вибрані з арифметичних міркувань як най­ближчі круглі роки після дат трьох принципових подій «Книги ісландців»: першого поселення в Ісландії, хрещення та смерті єпископа Ґіссура [=Ґі- цура] Іслейвссона. Жодна з трьох подій, яку Арі прямо прив’язав до цих років, — вбивство короля Едмунда 870 р., повалення Олава Трюґґвасона 1000 р. та закінчення місячного циклу 1120 р.,—не належить історії Ісландії, але Арі спробував прив’язати до потрібних трьох років події, відомі його читачам»: Einarsdottir. Studier. — С. 345.

⁴⁶ Зірочка перед ім’ям Арі вказує на те, що це швидше процитовано з ОсТОдда, ніж з оригінальної праці Арі, яка не збереглася.

⁴⁷ Звістку про те, що ОТ народився після смерті батька, було згодом додано кліриками до простого часового проміжку.

⁴⁸ Orkneyingasaga, вид. Finnbogi Gudmundsson (/F, 34) (Reykjavik, 1965). — C. 25: «Oluff Tryggeson vaar fire Aar udi Kriig і Vesterlandene, effterat hand kam fra Vindland...» [«Олав Трюґґвасон провів чотири роки, плюндруючи Бритійські острови, після свого повернення з Вендланду».].

⁴⁹ Апп R (та інші аннали) вже синхронізували дати інтервалів, так що там знаходимо дату 993 н. е. як дату хрещення ОТ й 995 р. як дату його повернення до Норвегії. Прим. с. 896.

⁵⁰ Теодорік був норвезьким ченцем, який бл. 1180 р. написав латиною загальну Historia de antiquitate regum Norwagiensium. Про цей твір див.: Anne Holtsmark. «Historia de antiquitate regum Norvagensium» // KHL. — 6 (1961). — Стовп. 583—585.

Теодорікова праця була видана Ґ. Стормом у його Monumenta historica Norvegiae. — T. 1 (Christiania, 1880). — С. З—68; фрагмент, що нас цікавить, подано на с. 23: «De morte Olavi fιlii Tryggva. Quinto ergo anno regni Olavi fιlii Tryggva, qui et ultimus fuit...»

⁵¹ «Про «Kristnisagav, написану СтурломТордарсоном(1214—1284), див.: Magnus Mar Larusson // KHL_i 9 (1964). — Стовп. 356. Я цитую за вид.: Gu?ni Jonsson. Islendinga sogur. — T. 1 (Reykjavik, 1953). — C. 273: «?a hafoi hann [ОТ] verit konungr at Noregi fimm vetr» [«опісля він був королем Норвегії п’ять років»].

⁵² Див. прим. 17.

⁵³ Adamvon Bremen. GestaHammaburgensisecclesiae Pontificum (бл. 1073— 1076), вид. Werner Trillmich та Rudolf Buchner I I Quellen des 9. und 11. Jahr- hunderts zur Geschichte der Hamburgischen Kirche und des Reiches (Berlin [1961]). —C. 276.

⁵⁴ Knirk. Oratory in the Kings^, Sagas. — C. 172.

⁵⁵ Лященко. Сага. — C. 15.

⁵⁶ Компілятори OcT мали інформацію про те, що ОТ було послано у норвезький Уппланд на проживання з його дідом, який прозивався Ейріком із Опростадір. Тому вони як ісландці вирішили (невірно!), що Опростадір знаходився в Уппланді.

⁵⁷ Див. коментарі Адалбярнарсона, Hkr_i 1 (IF_i 26): 225.

⁵⁸ Див.: Hallfrodr Ottarsson’s Olafsdrapa. (Походження Русі.—T. 1. — С. 319).

⁵⁹ Див.: Hkr_i вид. Adalbjamarson, 1 (IF_i 26). — С. 151: «Tryggva gaf hann Ranriki ok Vingulmqrk» [Він (Hakon Adalsteinfostri) дав Трюґґві Ранрікі та Вінґульморк].

⁶⁰ Щоб пристосувати дату народження ОТ, аби вона йшла за смертю його батька, ісландські клірики розділили дві події, що відбулися того са­мого року: повалення короля Гакона (для якого Ann R подають дату 960 р., див.: Islandske Annaler indtil 1578_i вид. Storm. — С. 104) та упадок Трюґґві Олавссона (для якого Ann R мають дату 968 р., див. там же). Але «Аґріп» відносить повалення Гакона й Трюґґві до того самого розділу (гл. 9; вид. Jdnsson. — С. 12—13).

⁶¹ Halvdan Koht. The Old Norse Sagas (New York,' 1931). — C. 125.

⁶² Див. пояснення Адалбярнарссона в його індексі до IF, 26 (Hkr, 1). — С. 398 a, s. V. «Skaun, austan Qalls i Noregi».

⁶³ Саме за давньонорманським звичаєм молодих хлопців посилали жити з дідами та друзями дідів; див.: Peter Godfrey Foote та David М. Wilson. The Viking Achievement (London, 1970). — C. 116.

⁶⁴ Див. прим. 13.

⁶⁵ ПВЛ. — Т. 1. — С. 53—54.

⁶⁶ Як зазначалося вище (с. 353), «Агріп» згадує лише про правителя-жінку. Він не подає її імені, тому що воно залишалося невідомим для давньонор- дичної традиції. Таким чином «Аґріп» називає її просто drottning королева (Agrip, вид. Jonsson. — С. 20 = Einarsson. — С. 20). Одду, з іншого боку, потрібна була ясновидиця, яка могла б провістити народження майбут­нього «Хрестителя» Норвегії та Ісландії. Отже, з drottning традиції, він утво­рив два персонажі: один став безіменною матір’ю Вальдамара (OsT, вид. Jonsson. — С. 20); другого було названо як Аллоґія, Вальдамарова drott- ning(OsT, вид. Jonsson. — С. 23). «Раціонально мислячий» Сноррі відкинув історію про ясновидячу матір; він згадує лише одну drottning, але називає її Allogia₉ іменем, яке створив Одд (Hkr, вид. Adalbjarnarson. — Т. 1. — С. 231). Ґуннлавґ Лейвссон чи редактор OsTm або обидва, зберігаючи Оддову дихотомізацію, представили Allogia Вальдамаровою дружиною (kona; OsTm, вид. Halldorsson. — Т. 1. — С. 80).

Давньонордична традиція вважала drottning Новгорода «наймудрішою з жінок» (altra kuinna vitrost∖ див.: Oddr, OsT, вид. Jonsson. —■ С. 27). Ця характеристика дуже подібна до опису Ольги у ΠBJΓ. бЬ мудрЬйши всЬх человЬк (ПВЛ. — Т. 1. — С. 75, під роком 987). Я погоджуюся з тими вче­ними, які ототожнюють новгородську drottning давньонорвезької традиції з Ольгою, наприклад: Friedrich (Fedor A.) Braun. «Das Hstorische Russland im nordischen Schrifttum des X—XIV. Jahrhunderts» H Festschrift Eugen Mogk (Halle a. d. Saale, 1924). — C. 176—178; Лященко. Cara. — C. 16—21; Рыд- зевская Елена А. Легенда о Князе Владимире в саге об Олафе Трюгвасоне // Труды Отдела древнерусской литературы АН СССР (далі — ТОДРЛ). — 1935. — Т. 2. — С. 13; Gordon. Olafssaga. — С. 70. Але спроби етимологічно порівняти ім’я Ольга (< давньонордичне Гельґа) з ім’ям Allogia (напри­клад, див.: Braun. «Das Hstorische Russland») треба відкинути, тому що Allogia було штучно створене — разом з іншими екзотичними іменами, як Klerkon, Klerkr, Reas, Recon — Оддом, бо це відповідало духу його пірат­ської оповідки.

⁶⁷ Див. коментар Лихачова до його видання ПВЛф. 2. — С. 315). Я по­винен не погодитися із твердженням Ґордонової: «Ich halte diese ganze Geschichte von dem Aufenthalt Olafs in Russiand fur eine Verwechslung mit der Geschichte von dem Aufenthalt Magnus des Guten in Russland...» (Olafssaga. — C. 72—73).

⁶⁸ ПВЛ. — T. 1. — C. 49—50; англійський переклад.: Samuel H. Cross. The Russian Primary Chronicle: Laurentian Text (Cambridge, Mass., 1973).—C. 87.

⁶⁹ ПВЛ. — T. 1. — C. 47—48 (під роком 6475 і 6476); англійський пе­реклад: Cross. — C. 84—85.

⁷⁰ Симптоматично, що роки 6486/978 та 6487/979 позначені у ПВЛ як «порожні роки»: В літо 6486. В літо 6487 (ПВЛ. — T. 1. — С. 54). Лише під роком 6488/ 980 дається історія Володимирового повернення на Русь.

⁷¹ Див.: Jerzy Strzelczyk. «Wagria, Wagrowie» // SSS 6 (1977). — C. 293— 296; idem. «Stargard wagryjski» // SSS 5 (1975). — C. 395—399.

⁷² Див.: Gerard Labuda. «Obodrzyce» // SSS1 (1968). — C. 440—441; idem. «Zwj^zek obodrzycki» // SSS 7, част. 1 (1982). — С. 180—191; Jerzy Nalepa. «Mechlin (Mecklenburg)» // SSS 3, част. 1 (1967). —С. 188—189; Lech Lecieje- wicz. «Swarzyn (niem. Schwerin)» // SSS 5 (1975). — C. 495—496.

⁷³ Gerard Labuda. «Wieleci» ZZ SSS 6 (1977). — C. 430—436; Jerzy Strzelczyk. «Stodoranie (Hawolanie)» // SSS 5 (1975). — C. 420—423.

⁷⁴ Див. в Адама Бременського (бл. 1073—1076 рр.): «...nobilissima civitas Iumne Celeberrimam prestat Stacionem Barbaris et Grecis, qui sum in circuitu... Est sane maxima omnium, quas Europa claudit, civitatum, quam incolunt Sclavi cum aliis gentibus, Grecis et Barbaris... Urbs ilia mercibus omnium Septentrionalium nationum Iocuples nihil not habet iocundi aut гагі»; Gesta, вид. W. Trillmich та R. Buchner (Berlin, 1961). — C. 252.

⁷⁵ Див.: Lech Leciejewicz. «Wolin, grod і wyspa» // SSS 6 (1977). — C. 561— 564, особливо c. 562 b.

⁷⁶ Між Воліном (Юмне) та Новгородом існувало корабельне сполучення; подорож займала чотирнадцять днів. Цю інформацію подає Адам Бремен­ський: «...Ab ipsa urbe [Jumne] vela tendes ХІПІ cimo die ascendes ad Ostrogard Ruzziae [= Novgorod]» // Gesta_i вид. Trillmich та Buchner. — C. 254. Пор.: Походження Русі. — T. І. — С. 270—271 та с. 881—886 у цьому томі.

⁷⁷ Dagome є писарською помилкою із *Dago-ne. Про наукову літературу на цю тему див.: Brygida Kurbisowna. «Dagome iudex» // SSS 1 (1962). — C. 311—312. На особливу увагу заслуговує: R. Holtzmann. «Bohmen und Polen im 10. Jahrhundert» H Zeitschrift des Vereins fur Geschichte und Altertum Schlesiens (Breslau). — 52 (1918). — C. 18—36.

⁷⁸ Походження MesicoZDagr (963—992 pp.) залишається досі загадкою. Його «Слов’янська» (П’ястівська)-генеалогія, що спочатку зустрічається у хроніці так званого Галла (бл. 1112—1116 рр.), звичайно ж, є штучним витвором.

⁷⁹ Sender Vissing I. Tyrsting hd., Arhus amt. Danmarks Runeindskrifter_i вид. Lis Jacobsen та Erik Moltke (Copenhagen, 1942), по. 55.

⁸⁰ Принцесою, яка спочатку вийшла заміж за Ейріка Переможця, а пізніше за Свейна Вилобородого, була, без сумніву, донька Месіко/Даґа. Вона також є безіменною сестрою польського Болєслава І (992—1025 рр.), тому що тогочасний письменник Тітмар з Мерзебурга чітко засвідчує це (бл. 1013—1014 pp.):«Hos [Haraldr, 1014—1018 рр.,та Canute the Great, 1014— 1035] peperit еі Miseconis fιlia ducis, soror Bolizlavi successoris eius et nati» (Chronicon_i вид. R. Holtzmann, W. Trillmich [Berlin, 1957]). — C. 396.

Давньонордична традиція, однак, називає її Сігрід Пихата і твердить, ніби вона була донькою знаменитого «норманського» вікінга Скоґлара- Тості (наприклад, див.: Hkr_i вид. Adalbjamarson. — Т. 1. — С. 215).

Після публікації Й. Стеенструпа (J. Steenstrup. Venderne og de Danske (Copenhagen, 1900). — C. 65) вчені відкинули давньонордичну традицію; див.: Gerard Labuda. джерела.

⁴ У ПВЛ. — М.—JI., 1950. — Т. 1. — С. 13, є сліди колишньої слави Полоцька: «а другое [княженье] на Полотѣ, иже полочане. От нихъ же кривичи, иже сѣдятъ верхъ Волги и на верхъ Двины и на верхъ Днѣпра, их же градъ есть Смоленскъ; тудѣ бо сидять кривичи. Таже сѣверъ от нихъ». Про Любеч див. також: Насонов А. Н. Русская земля (М., 1951). — С. 59— 60, та Тихомиров М. Н. Древнерусские города (М., 1956). — С. 345.

⁵ В існуючих копіях тексту ім’я двадцять другого князя пропущено, проте збереглося ім’я його посланця. Разом з цими посланцями у переговорах взяли участь тридцять купців: Летопись по Ипатскому списку. — СПб., 1871. — С. 29. У тексті Лаврентіївського літопису переписувачі пропустили імена чотирьох купців. Див.: Лаврентьевская летопись, 3-тє вид. — Л., 1926. —

Ч. І. — С. 46—47. Я називаю Ігоря каганом на такій підставі: каган (qaγan) був найвищим імперським титулом у Євразійському степу. Коло його влас­ників обмежувалося кількома харизматичними кланами. Каганом можна було стати, тільки якщо чийсь батько був каганом (як пізніше і у Київській Русі: лише два старші сини правителя Києва могли правити там). Ось один приклад із степу: Тамерлан завоював значну частину Азії, але ніколи не наважився присвоїти титулу кагана, тому що його клан (Барлас) не мав імперської харизми. Натомість він узяв собі титул gurgen («зять»), бо він (як і його спадкоємці) був одружений з чинґізідської царівною, донькою кагана, дарма що в того не було жодної влади, але він належав до харизматичного клану. Ярослав в Іларіоновому Слові виступає як каган, як і його батько Володимир. Оскільки Володимир був каганом, його батько Святослав обов’язково мусив бути каганом, так само як і відомий засновник династії Ігор. Я можу додати, що у Бертинських анналах, де вперше з’являється назва Русь під приблизно 839 р., правитель Русі вже називається chacanus. У своєму листі до візантійського імператора Василія І (871 р.) франкський король Людовік II стверджує, що лише три народи користуються правом вживати титул кагана, а саме: авари, хозари та нормани (маючи на увазі Русь), див. Вільгельма Томсена Samlede Afliandlinger. — У 4-х т. (Копенгаген, 1919— 1931). — Т. 1. — С. 261. Про титул «руський каган» в ісламських джерелах (вперше засвідчений бл. 910 р. в праці Ібн Русте) див., наприклад, переклад Володимира Мінорського Hudiidal- ^tAlam (Лондон, 1937).—С. 159,433,436, 438. Я не можу прийняти поглядів П. Б. Голдена у «The Question of the Rus’ Qaganate>>∕∕^rdmwιEurαy∕αβ Medii Aevi 2 (1982).—C. 77—97. Див. ще Екскурс X.

⁶ Див.: Насонов А. Н. Русская земля. — С. 28—50 (карта між с. 32—33).

⁷ De Odministrando ітрегіо, вид. Gy. Moravcsik. — Budapest, 1949. — С. 56. — Рядки 4—5 (§ 9).

⁸ Див.: Летопись по Ипатскому списку, вид. 1871. — С. 38.

⁹ De ceremoniis aulae Byzantinae. J. J. Reiske. — T. 2 (Bonn, 1830). — § 15.

¹⁰ Leon Dia∞nus∙H⅛∕o∕w, вид. C. B. Hase. — Bonn, 1828. — C. 149(^,'Iκμoρ), c. 135, 144 (∑φεγκελoς / ∑φdγελoς). Порівн. Emst Kunik. Die Berufung der Schwedischen Rodsen. — St. Petersburg, 1845. — T. 2. — C. 186—187.

^,, ΠBJI. — T. 1. — C. 47—48. Порівн. Kunik. DieBeruJung. — T. 2. — C. 185.

¹² Georgios Kedrenos. Synopsis, вид. I. Bekker.—T. 2 (Bonn, 1839). — C. 464. Порівн. Kunik. Die Berufung. — T. 2. — C. 169—170.

¹³ Georgios Kedrenos. Synopsis. — T. 2. — C. 478. Порівн. Kunik. Die Berufung. — T. 2. — C. 170—171.

¹⁴ Лаврентьевская летопись. — 3-тє вид. — С. 79—80; Летопись по Ипат- скому списку, вид. 1871. — С. 53. Пор.. Новгородская первая летопись. — М.—JI., 1950. — С. 128; Московский летописный свод конца XV века И ПСРЛ. — М.—JI., 1949. — Т. 25. — С. 358; Патриаршая или Никоновская летопись H ПСРЛ. — СПб., 1862. — Т. 9. — С. 41; Татищев В. Н. История Российская. — М.—JI., 1964. — Т. 4. — С. 132. Joannis Dlugosii [Dhigosz]. Annalesseu cronicae incliti Regni Poloniae, вид. Jan Dqbrowski. —T. 1—2 (Вар­шава, 1964). — С. 192—193 = польський переклад Jana Dhigosza. Roczniki czyli kronikislawnego krolewstwapolskiego. — Кн. 1—2 (Варшава, 1961). — С. 261.

¹⁵ Слов’янське ім’я РогънЬди було Предслава.

¹⁶ У Тверському збірнику (ПСРЛ. — СПб., 1863. — T. 15. — Стовп. 73) тут є: «а оть другіа Чехини Святослава и Станислава». Татіщев (История Российская. — T. 4. — C. 132) навіть повідомляє її ім’я: «и от другая, Мал- фриди, Святослава и Мстислава». Порівн. з Густинським літописом (ПСРЛ. — СПб., 1845. — 1-ше вид. —Т. 2. — С. 250): «Четверта Чехиня, отъ юя же роды Святослава и Мстислава». Джерело Поліхрону 1418р. має Станіслава замість Мстислава: «а от другая Святослава и Станислава». Цей текст знаходиться у низці літописів: Софийская первая летопись (ПСРЛ. — JI., 1925. — T. 5²:1. — С. 46); Вологодско-Пермская летопись (ПСРЛ. — М.— JI., 1959. — Т. 26. — С. 20); Московский летописный свод конца XV века (ПСРЛ. — Т. 25. — С. 58); Новгородская четвертая летопись (ПСРЛ. — Пг., 1915. — Т. 4²:1:1. — С. 56). Цікаво зазначити, що коли Мацей Стрий- ковський (Kronika polska etc. — Варшава, 1846. — Т. 1. — С. 126) пише про Станіслава, Длугош (Annales, кн. 1—2) має на увазі Мстислава. Тверський збірник (ПСРЛ. — 1863. — T. 15. — Стовп. 113) також згадує «Станислава, Святославля брата в Смоленскъ». І все ж цілком можливо, що Станіслав був молодшим братом Святослава та Мстислава від «другоЬ» чешки.