Поняття, предмет і метод галузі конституційного права України.
Одним з найважливіших постулатів сучасної цивілізації говорить: держава існує для людини, щоб охороняти її свободу і сприяти благополуччю. Але як забезпечити баланс свободи і влади? Якщо свобода залишається поза державністю, вона легко може переродитися в анархію уседозволеність, а якщо державність будується на відмові від свободи, людина попадає під тоталітарний режим.
Находження балансу влади і свободи є найголовнішим змістом конституційного права.Тому, на наш погляд, саме ця галузь права регулює найбільш важливу і складну сферу суспільного життя, то вона набуває ведучий характер в системі права.
Власне, з конституційного права починається формування усієї системи національного права, усіх галузей, і в цьому проявляється його системоутворююча роль. Ні одна галузь національного права не може розвиватися, якщо вона не знаходить опори в конституційних принципах або нормах конституційного законодавства.
Конституційне право ближче усіх інших галузей пов’язане з політикою та політичною системою. Владні відносини зтикаються не тільки з індивідуальними проявами свободи людини, але і з колективними діями людей через політичні партії і суспільні об’єднання, які шляхом виборів приймають участь у формуванні органів державної влади, та у їх функціонуванні.
Як і будь яка галузь права, конституційне право має свій предмет. Його усвідомлення необхідно для того, щоб виявити специфіку правового регулювання, а саме - скласти уяву про зміст призначення та цілі даної галузі, її відмінності від інших галузей.
Визначення предмету конституційного права вимагає великої точності, оскільки у цій галузі напряму мова йде про гарантії свободи людини. Свобода потребує для своєї охорони мінімум обмежень, в той же час влада повинна бути навпаки максимально обмежена, маючи тільки найнеобхідніший набір повноважень в інтересах людей. Нічого більше цінного, ніж взаємодія численних ланцюгів державної влади, людство не придумало, відкинувши існувавшу на певному історичному етапі у ряді країн абсолютну та тоталітарну владу.
Але сьогодні суспільство повсюди зіштовхується з великою проблемою, властивою навіть для демократичної системи влади - її бюрократизацією і зловживаннями посадових осіб. Ці і багато інших проблем організації державної влади постійно знаходяться в центрі уваги конституційного права, яке визначає своєрідні правила гри у політиці, держава і підпорядковує владу народному волевиявленню.
Роль цієї галузі права постійно зростає, тому, що в українському суспільстві ще не склалися загальновизначені стереотипи політичної культури і політичної етики, недостатньо розвинуті механізми формування і виявлення суспільної думки.
Предмет правового регулювання будь якої правової галузі становлять суспільні відносини, які нею регулюються. Отже, предмет конституційного права це суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України. Ці відносити слід поділяти на три групи:
1. Відносини, безпосередньо пов’язані з економічною і політичною організацією суспільства.
2. Відносини, що виникають у процесі встановлення і функціонування публічних державних інститутів і відображають територіальну організацію держави. Це відносини з приводу організації та діяльності державного механізму, насамперед його найважливіших ланок, а також відносини пов’язані з політико-територіальним й адміністративно- територіальним устроєм держави. Вони відіграють суттєву роль у загальному обсязі конституційно-правового регулювання, а їх регламентація створює передумови для процесу здійснення державної влади.
3. Відносини, що характеризують основи взаємозв’язків держави та особи. Особі належить винятково важливе місце серед суб’єктів політичних відносин і зокрема державно-політичних відносин здійснення державної влади. Саме до особи повинно бути звернена вся політична і державна діяльність у суспільстві. Крім того це відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних, відносин гарантій реалізації цих прав та свобод.
Таким чином, конституційне право України є одним з найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності.
Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства - Конституція України.Конституційне право впливає на суспільні відносини з допомогою притаманних йому методів конституційно-правового регулювання, під якими розуміють сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет галузі конституційного права. У конституційній державі можуть застосовуватися лише правові методи впливу на суспільні відносини. Зокрема, у конституційно-правовому регулюванні використовуються такі методи, як встановлення прав учасників суспільних відносин, покладання обов’язків та відповідальності, дозвіл або заборона здійснювати ті чи інші дії тощо. Конкретні методи визначаються характером припису конституційно-правових норм. Так, уповноважувальні норми містять установлення, які закріплюють повноваження відповідних суб’єктів. Наприклад, згідно з Конституцією України «контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата» (ст. 98).
Досить поширеним у конституційному праві є метод зобов'язання. Наприклад, Конституція України передбачає, що «кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей» (ст. 68). Ця конституційна норма закріплює обов’язок людини і громадянина визначати свою поведінку відповідно до встановленого припису. Метод дозволяння не пов’язаний зі встановленням припису уповноважувального характеру. Такий спосіб конституційно-правового регулювання дає можливість відповідному суб’єктові діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд. Наприклад,«Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України, від конституційного складу Верховної Ради України, може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ра-ди України» ( ч.
1 ст. 87 Конституції України). У конституційному праві використовується також метод заборони: «цензура заборонена» (ч. 3 ст. 15 Конституції України); «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, непередбачених законом» (ч. 6 ст. 17 Конституції України). У цьому разі суб’єктам конституційного права забороняється здійснювати дії, передбачені приписами цих норм. Застосування різних методів конституційно-правового регулювання дозволяє забезпечити стабільне функціонування інститутів публічної влади, гарантує реальне народовладдя, права і свободи людини і громадянина.У цілому метод конституційного права характеризується:
1) загальним характером;
2) максимально високим юридичним рівнем;
3) імперативним характером;
4) універсальністю;
5) установчим характером;
6) поєднанням прямого і опосередкованого регулювання.
На основі проведеного аналізу предмета та методів конституційно- правового регулювання можна сформулювати визначення галузі конституційного права України як провідної галузі національного права України, яка являє собою систему правових норм, що регулюють базові суспільні відносини, які виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства, закріплюючи при цьому належність публічної влади (державної влади та місцевого самоврядування), загальні засади та принципи її організації та форми здійснення, а також невід'ємні права і свободи людини і громадянина, права інститутів громадянського суспільства та їхні гарантії.
2.