ЗАГАЛЬНА СХЕМА ВИВЧЕННЯ ЕКОСИСТЕМ

Виходячи із завдань системного підходу до вивчення екосистем, процес власне дослідження можна поділити на ряд більш детальних етапів, які послідовно змінюють один одного в часі або ж здійснюються паралель­но, як показано на рис.

1. Постановка завдання. Враховуючи багатокомпонентний склад еко­системи і її багатогранні взаємозв’язки, для вирішення окремих проблем, наприклад в галузі охорони природи, виділяють у ній (екосистемі) якусь

Рис. 1.10. Процес системного дослідження.

визначену кількість властивостей і процесів, котрі є найсуттєвішими для вирішення завдання (наприклад, стан популяцій рідкісних рослин).

2. Концепту алізація. В рамках поставленого завдання узагальнюють відомі дані й уявлення про досліджуваний об’єкт у вигляді повної і логічно несуперечливої концептуальної моделі. Передусім у ній визна­чається місце досліджуваної екосистеми в ландшафті як системі вищо­го рівня ієрархії, встановлюються її зовнішні “входи” і “виходи”, тобто її зв’язки зі суміжними екосистемами — з атмосферою, геологічними шарами і водними масами, а також з діяльністю людини (рис.1.11). Далі в моделі розкриваються склад, структура і деякі риси функціонування екосистеми (рис. 1.12, 1.13).

Рис. 1.11. Концептуалізація зовнішніх зв’язків.

Рис. 1.12. Принципова схема складу і внутрішньої структури типової (повночленної) наземної екосистеми.

10. Оптимізація. На даному етапі вивчення моделі методологічною основою виступає теорія оптимального управління. Наприклад, оптимізація екосистем певного ландшафту полягає в проведенні систе­ми заходів, спрямованих на збільшення продуктивності, флористичного та фауністичного багатства, естетичності. Такі завдання, зокрема, ставляться при перетворенні природного лісу в лісопарк.

11. Заключний синтез. Завершуючи проведену роботу, оцінюють одержані кінцеві результати, передусім побудовану імітаційну модель і намічають перспективи наступних досліджень. Традиційно матеріали досліджень описують у заключному збірнику чи монографії.