МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ РОЗМІЩЕННЯ ОСОБИН

Оцінка просторової структури популяції залежить передусім від серед­ньої щільності популяції або способу розміщення особин. Використову­ють ряд описових, графічних і математичних методів розміщення осо­бин.

Рис. 4.6. Мозаїка чагарникових угруповань, які творять простір популяції чорниці (Vaccinium myrtillus) в стабільній екосистемі свіжого бору.

Рис. 4.7. Вплив величини вибірки (а, 6, в) па вигляд просторової структури популяції.

Дисперсію, або розсіювання особин у популяції, можна вирахувати за формулою

де S² — розсіювання особин, т — кількість особин у кожній вибірці; п — КІЛЬКІСТЬ вибірок.

У випадку рівномірного розподілу дисперсія S² дорівнює нулю (S²=O), оскільки кількість особин у кожній вибірці постійна і дорівнює серед­ньому. При випадковому розміщенні середнє значення т і дисперсія S² однакові (S²=m). При плямистому (конгрегаційному) розподілі S² вище середнього (S²>m), і різниця між ними тим більша, чим сильніша тенденція тварин до утворення згромаджень.

Як зазначено вище, щільність популяцій визначають за кількістю осо­бин, які припадають на одиницю площі чи об’єму. На рис.4.6 зображені ділянки чорниці з різним рівнем щільності особин. Для визначення щільності тварин використовують різні методи, які можна об’єднати в чотири основні групи: 1) прямий підрахунок; 2) відлову і повторного відлову; 3) вибірковий (взяття вибірок у трьох основних середовищах);

4) опосередкований (підрахунок нір, гнізд, слідів па снігу тощо). Вели­чина вибірки значною мірою впливає на вигляд просторової структури популяції (рис.4.7). Вибірка буде репрезентативною лише тоді, коли вона охопить усю агрегацію, яка виступає в природі.

4.3.