РЕЧОВІ ДОКАЗИ

Речовими доказами в цивільній справі є предмети, що своїми влас­тивостями, існуванням або походженням свідчать про обставини, які мають значення для справи. Отже, речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Речові докази можуть бути власне доказами (наприклад, пломби на вагоні). Вони можуть одночасно бути і об’єктом спору (так, у справі про визнання права власності об’єктом спору і водночас речовим доказом є будинок). Розмір і властивості речових доказів визначають характер їх дослідження. Окремі речові докази можуть бути доставлені в суд, де проводиться їх дослідження, інші (земельні ділянки, будівлі тощо) оглядають і обслідують (якщо це потрібно) на місці.

Речові докази є індивідуальними та незамінними^[127]. Один і той самий предмет може бути речовим або письмовим доказом. Якщо суд цікавить зміст залізничної накладної або боргової розписки, то вони є письмо­вими доказами. Якщо ж суд цікавить факт існування цих документів, виправлення в них, сліди якоїсь речовини, то вони є речовими доказами. Витребування речових доказів і відповідальність за їх неподання такі самі, як і щодо письмових доказів.

ЦПК 2004 року визнав речовими доказами предмети матеріально­го світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні й інші носії, що містять аудіовізуальну інформацію.

Відповідно до ст. 139 ЦПК речові докази зберігаються у справі або за окремим списком здаються до камери схову речових доказів суду. Якщо речові докази доставити до суду немає змоги, вони зберігаються за місцезнаходженням за ухвалою суду; їх має бути докладно описано й за потреби сфотографовано.

Після огляду та дослідження судом речові докази повертаються осо­бам, від яких були одержані, якщо останні заявили про це клопотання і його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові до­кази, які вилучено з цивільного обігу, передаються відповідним підпри­ємствам, установам або організаціям. Вони також можуть передаватись для наукової роботи (ст. 142 ЦПК). Слід мати на увазі, що є предмети, які підлягають обов’язковому знищенню. Це стосується окремих видів контрафактної продукції. Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» конфісковані тютюнові вироби підлягають знищенню.

В адміністративній справі було вилучено як речовий доказ 998 па­чок цигарок «Суперкінгс» без акцизних марок. Проводячи експертизу цього речового доказу, експерт вказала на відсутність аналогів таких цигарок, а також на те, що їх виробник невідомий. У висновку екс­перта зазначалося, що після додаткової перевірки на якість цигарки може бути використано для їх реалізації. У результаті суд так і не вирішив питання про знищення конфіскованих цигарок^[128].

Очевидно, що в цьому випадку під час вирішення питання про кон­фіскацію цигарок потрібно було вирішити питання про їх знищення. Припустився помилки й експерт, який дав рекомендацію про можливість використання цигарок без акцизних марок.

Речові докази повертаються особам, від яких були одержані, або пе­редаються особам, за якими суд визнав право на ці речі після набрання рішенням суду чинності.

Речові докази, як правило, є первинними, проте у деяких випадках вони можуть бути похідними. Наприклад, коли не можна вилучити певний слід, то виготовляють його зліпок. Такі ситуації характерні пе­реважно для кримінальних справ, утім можуть виникати й у цивільних справах.

Дослідження речових доказів відбувається шляхом їх особистого огляду судом (inspection ocularis). За потреби суд може залучити екс­перта чи спеціаліста. Особливості того чи іншого доказу може бути з’ясовано і за допомогою свідка. Спеціаліст або експерт звертає увагу суду на особливості певного речового доказу, а також на інші обставини, пов’язані з оглядом.