Економічний Суд СНД.
Широко застосовується третейський (арбітражний) розгляд спорів у межах державних об’єднань. Так, у межах СНД міждержавні спори, що виникають при виконанні економічних зобов’язань, підлягають розгляду в Економічному Суді СНД.
Він має право також вирішувати спори, зараховані до його відання згодою держав-членів. Формально Суд був створений як ‘"Господарський Суд Співтовариства” на основі ст. 5 Угоди про міри по забезпеченню розрахунків між господарськими організаціями держав — учасниць СНД від 15 травня 1992 р Згодом назву Суду було переглянуто. Угода про статус Економічного Суду СНД і Положення про Економічний Суд СНД були підписані 6 липня 1992 р. Фактично Суд був створений у 1994 р., тоді ж був прийнятий Регламент і винесено перше рішення. Економічний Суд СНД приймає рішення, виконання яких забезпечуються відповідними державами.Суд має також право розтлумачувати угоди, рішення органів СНД акти законодавства колишнього CPCP при їх застосуванні у зв'язку з конкретними справами і за запитами національних вищих органів влади і управління, національних вищих органів, що розв’язують економічні спори, інститутів СНД.
6.Механізм вирішення спорів з права СОТ.
У системі Всесвітньої Торговельної Організації механізм вирішення міждержавних спорів базується на ст. XXIl Генеральної Угоди по тарифам і торгівлі, Угоді про повідомлення, консультації, врегулювання спорів і спостереження, прийнятій 28 грудня 1979 р. за висновками Токійського раунду переговорів держав — учасниць ГАТТ (з доповненнями від 29.11.82 та 30.11.84), а також на Угоді про правила і процедури, що регулюють вирішення спорів, прийнятій за висновками Уругвайського раунду переговорів.
У результаті в межах COT створено єдину для всіх багатосторонніх угод COT систему вирішення спорів, яка складається з двох етапів: перший — врегулювання спорів — міжурядові консультації, які починаються з ініціативи сторони, яка вважає, що її права та інтереси порушуються за будь-якою з угод СОТ.
Якщо після 60 днів спір не буде врегульований, то будь-яка сторона може клопотати про створення спеціальної групи експертів. Другий етап полягає у створенні групи експертів, що формується, як правило, у складі трьох висококваліфікованих спеціалістів з предмету спору. Ця група розглядає подання та аргументацію сторін, з’ясовує застосовність до предмету спору положень відповідної угоди, готує доповідь з висновками, рішенням та рекомендаціями і не пізніше як у шестимісячний термін подає її OBC. Якщо сторона — учасниця COT не виконає рекомендацію групи експертів, то до неї другою стороною спору може бути застосовано призупинення дії узгоджених тарифних знижок та витребувано відшкодування нанесеної шкоди тощо. Шляхи вирішення спору і відповідальності винної сторони на підставі винесених рекомендацій можуть бути такі:• визнати рекомендації, застосувати заходи ліквідації порушення;
• виплатити чи запропонувати компенсацію;
• зробити запит до OBC щодо повноважень і вжити контрзаходів, у тому числі призупинити надання узгоджених митних знижок (у результаті підвищується ставка тарифу на товар чи товари, що ввозяться з держави-порушниці, або застосовуються еквівалентні заходи, якщо йдеться про сферу послуг).
Орган з вирішення спорів протягом 60 днів автоматично приймає доповідь групи експертів.
Функції OBC виконує Генеральна Рада СОТ, спеціально збираючись для розгляду спорів. Цей орган має широкі повноваження з контролю (спостереження) за виконанням рекомендацій групи експертів.
Орган з вирішення спорів є інституціональною основою з права СОТ. До його складу входить голова, який має право створювати внутрішні правила. Рішення OBC повинні прийматися шляхом консенсусу, але негативного: доповіді спеціальних груп, Органу з апеляцій вважаються прийнятими, якщо OBC не вирішить відхилити їх, що сприяє уникненню вето, яке блокувало прийняття рішення в минулому.
Орган з вирішення спорів не розглядає спори приватних осіб держав — членів COT та між приватними особами і державами, хоча не виключено, що в майбутньому така практика може з’явитися.
Рішення, рекомендації групи експертів можуть бути оскаржені будь-якою стороною спору до Органу з апеляцій СОТ. Спір вважається вирішений, якщо порушення правил чи відхилення від них ліквідовано.
Орган з апеляцій COT створюється рішенням OBC у складі 7 осіб. Основним завданням Органу з апеляцій COT є надання правової оцінки рішенню, рекомендації групи експертів з позицій їх правомірності та відповідності прецедентам і правилам СОТ. Рішення Органу з апеляцій COT передається до OBC. Зазначений механізм вирішення спорів у межах COT ефективний лише тоді, коли відповідні системи передання інформації відпрацьовані на національному7 рівні. Практичне завдання створення національних правил і процедур з виявлення порушень і передання інформації про це постає перед багатьма державами — членами СОТ.
Запуск процедурного механізму вирішення спорів у COT фактично означає закріплення ефективності міжнародного економічного права, подальший розвиток міжнародного процесуального права щодо сфери міжнародної торгівлі.
У механізм вирішення спорів COT закладено дві тенденції. З одного боку, зберігається право вільного вибору' засобу вирішення спору (якісні послуги, узгоджу вальні процедури, посередництво, арбітраж). З іншого боку, передбачені особливі процедури для всіх випадків. У цьому полягає поєднання гнучкості та директивное™ (потяг до регламентації). Принцип свободи вибору сторонами засобів вирішення спору нині є одним з основних принципів міжнародного третейського судочинства.
При різномаїтті процедур вирішення спорів їх вирішує один орган — OBC.
Розрізняють такі процесуальні стадії механізму вирішення спорів:
* консультації, якісні послуги, узгоджувальні процедури або посередництво
Генерального директора СОТ;
* створення спеціальних груп;
* прийняття доповіді спеціальної групи;
* апеляційна стадія;
* реалізація викладених у доповіді рекомендацій;
* запит на здійснення реторсій (якщо рекомендації не дотримуються);
* надання дозволу на реторсії;
* заключна арбітражна стадія.
Загальний термін процесу може становити від 420 до 670 днів.
Спеціальні групи та OBC розглядають справу у двох аспектах: з позицій факту (вивчення фактів) і права (відповідність фактів угоді). У цьому сенсі завдання OBC можна порівняти із завданням судді, який зобов’язаний встановити факти і знайти право, яке необхідно застосувати. Призначення доповіді спеціальної групи полягає саме у викладенні фактів, пропозицій і рекомендацій. Як правило, спеціальна група рекомендує достосувати незаконні внутрішньонаціональні заходи до права СОТ. Орган з апеляції має на меті підтвердили або спростувати юридичні факти і запропоновані спеціальною групою висновки, оцінити і дослідити їх. Разом з тим можливість подання апеляції суттєво обмежена: ’апеляція повинна стосуватися тільки питань права, викладених у доповіді спеціальної групи, і тлумачення наданого нею права”.
Орган з апеляцій не ухвалює рішення, а подає для затвердження OBC доповіді, де містяться обставини справи, рекомендації і за потреби пропозиції. Таким чином, OBC здійснює нагляд за дотриманням законності й виконанням рішень, що пропонуються в доповідях Органу з апеляцій.
сторона має право ставити питання про взаємовигідні компенсаційні заходи або право застосувати (якщо немає результату) як контрзаходи призупинення еквівалентних торгових знижок, отримавши перед цим відповідний дозвіл. Загалом же не існує гарантій щодо припинення протизаконних заходів. Держава- порушниця може виправити своє становище поданням нових еквівалентних торгових знижок або понести відповідальність — економічні репресалії.
Що ж до закладеної у право COT концепції арбітражу7 необхідно наголосити на двох обставинах, по-перше, арбітражне рішення повинно реалізовувалися на основі компенсаційних заходів і припинення надання знижок (тобто про це необхідно вести переговори); по-друге, у випадку з арбітражем не використовується негативний консенсус. Це робить процедуру арбітражу не дуже привабливою.
Аналіз перших ста спорів між членами СОТІ засвідчує, що основними порушниками нової системи права COT є розвинеш держави світу.
Водночас слід зазначити, що більше як у 20 % випадків позивачами є й держави, які розвиваються, що свідчить про їх довіру до цієї' системи.Предметом спорів найчастіше є нетарифні бар’єри (технічні стандарти, санітарні та фІтосанітарні заходи), потім питання торгівлі сільськогосподарськими і текстильними товарами, прав на інтелектуальну власність, послуги, тобто те, що не врегульовано поки що міжнародним торговим правом.
Загалом механізм вирішення спорів характеризується зміщенням правових і неправових, процесуальних і непроцесуальних засобів вирішення спорів. Проте він забезпечує права сторін у спорі, встановлює основи змагальності процесу, відтворює намагання членів COT досягти балансу прав та обов’язків. У цьому розумінні механізм вирішення спорів COT становить один з регуляторів міжнародної торгової системи. Крім того, механізм вирішення спорів базується на праві COT Саме воно є застосовним правом. Водночас ст. З § 2 Угоди про правила і процедури вирішення спорів передбачає, шо мета цієї системи полягає в розтлумаченій положень угод COT згідно із звичаєво-правовими нормами тлумачення міжнародного публічного права. Відсилання до використання міжнародного звичаю (нехай лише у сфері тлумачення) є примітним нововведенням.
Таким чином, механізм вирішення спорів COT — це засіб розвитку права COT -— конвенційних принципів і норм. Рекомендації та пропозиції спеціальних груп і Органу з апеляцій повинні спрямовувати практику членів COT і як наслідок формувати звичаї, необхідні для застосування загальних звичаєво-правових норм при розгляді комерційних спорів у сфері міжнародної торгівлі. Іншими словами, право COT повинно розвиватися в бік міжнародного звичаю.