Дослідження речових та електронних доказів
Речові та електронні докази оглядаються судом або досліджуються ним в інший спосіб (ч. 1 ст. 237 ЦПК), зокрема, електронні письмові документи досліджуються в тому ж порядку, що встановлений для письмових доказів (ч.
4 ст. 237 ЦПК), звукозаписи та ві- деозаписи досліджуються шляхом їх відтворення (демонстрування) (ст. 238 ЦПК). Ці докази пред’являються учасникам справи (ч. 1 ст. 237 ЦПК оперує застарім з точки зору процесуального закону терміном «особи, які беруть участь у справі» — А.Ш.), а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. При огляді речових та електронних доказів особи, котрим ці докази пред’явлено для ознайомлення, можуть коментувати їх огляд, звертаючи увагу суду на ті чи інші сліди, характеристики, інші обставини, що видаються їм суттєвими у зв’язку із проведенням огляду. Заяви цих осіб заносяться до протоколу судового засідання.Значна кількість речових доказів у цивільних справах належить до тих, що не можуть бути доставлені до суду, тому вони досліджуються шляхом їх огляду за місцем їх знаходження. Протоколи їх огляду, як і протоколи огляду речових доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду на місці, оголошуються в судовому засіданні за клопотанням учасника справи. Учасники справи можуть давати свої пояснення щодо цих протоколів (ч. 2 ст. 237 ЦПК).
Що стосується проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, підставою для нього є ухвала суду, в якій визначаються дата, час і місце виїзного судового засідання та об’єкт (об’єкти), що оглядатимуться судом[777]. Учасники справи повідомляються по дату, час і місце огляду доказів, однак їх неявка не перешкоджає проведенню огляду (ч. 2 ст. 85 ЦПК). До участі в ньому можуть залучатися також свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, що вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням не є формальною: згідно з ч. 6 ст. 85 ЦПК особи, що беруть в ньому участь, мають право звертати увагу суду на ту чи іншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцінного проведення огляду, встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи. Попередня редакція ЦПК не передбачала такого положення, однак воно цілком необхідне. Особа, яка використовує доказ для обґрунтування своїх вимог і заперечень, може знати про властивості відповідного предмета більше, ніж будь-хто інший, і вказати на них. І навпаки, заінтересована особа може прагнути приховати якісь особливості речового доказу, проте їх може помітити інша особа і звернути на це увагу суду. Можливість активної діяльності осіб, які беруть участь в огляді речових доказів за їх місцезнаходженням, є доцільною, адже точність результатів огляду безпосередньо залежить від повноти одержаної в ході огляду інформації.
При проведенні огляду доказів за місцем їх знаходження можуть здійснюватися фотографування, звукозапис та відеозапис (ч. 3 ст. 85 ЦПК). Видається, що звукозапис у цьому контексті є найменш ефективним, адже він може містити лише словесний опис огляду, в той час як більш важливе значення мають фотографії та відеозаписи, які наочно відображають дані, виявлені в ході огляду. Відеозапис огляду доказів забезпечується судом у разі відсутності хоча б однієї зі сторін, а також в інших випадках, коли суд визнає таку необхідність (ч. 5 ст. 85 ЦПК). Перелік відповідних випадків у процесуальному законі не уточнюється, однак видається за доцільне віднести до них огляд речових доказів, які швидко псуються, в силу чого отримання достовірної інформації з таких предметів чи об’єктів у майбутньому буде унеможливлене.
Стосовно речових доказів, які швидко псуються, їх огляд здійснюється судом негайно, що зумовлено потребою оперативного вилучення інформації, яка має значення для справи, однак змінюється під впливом різного роду чинників і може бути повністю втрачена у майбутньому.
Місце проведення огляду таких доказів у ЦПК не визначене, це питання вирішується судом, виходячи з умов зберігання конкретного об’єкта, можливості його доставки в суд без прискорення процесу псування. Тобто, огляд таких доказів може здійснюватися як у приміщенні суду, так і за місцезнаходженням відповідного об’єкта, у разі чого застосовується порядок, встановлений для огляду доказів за їх місцезнаходженням (ч. 3 ст. 86 ЦПК). Учасники справи повідомляються про огляд доказів, які швидко псуються, однак їх неявка не впливає на можливість проведення огляду цих доказів (ч. 1 ст. 86 ЦПК). Якщо суд визнає за необхідне, а також за клопотанням учасників справи до огляду можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, може здійснюватися фотографування та відеозапис (ч. 2 ст. 86 ЦПК).Огляд веб-сайтів (сторінок) та інших місць збереження даних у мережі Інтернет здійснюється судом за заявою учасника справи чи з власної ініціативи. Метою такого огляду є встановлення та фіксація змісту відповідного веб-сайту (сторінки, місця збереження даних), а якщо огляд потребує технічної допомоги, суд може залучити спеціаліста. Коли встановлення та фіксація змісту веб-сайту (сторінки, місця збереження даних) потребують спеціальних знань і не можуть бути
Реалізація механізму доказування на стадіях його функціонування здійснені судом самостійно чи за допомогою спеціаліста, для досягнення цієї цілі суд може призначити експертизу (ч. 7, 8 ст. 85 ЦПК).
За результатами огляду доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, до якого додаються разом з описом усі матеріали, що були складені або звірені під час огляду (плани, креслення, копії документів), а також фотознімки, відеозаписи, звукозаписи, зроблені під час огляду. Протокол підписується усіма особами, які беруть участь в огляді (ч. 4 ст. 85 ЦПК). Якщо огляд доказів проводиться в судовому засіданні, для нього не передбачається складання окремого протоколу, однак результати огляду відображаються у протоколі судового засідання (ст.
248 ЦПК).Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому до цього (ч. 2 ст. 238 ЦПК). У цьому положенні не зовсім коректною видається сентенція «в судовому засіданні або в іншому приміщенні», адже судове засідання не є приміщенням. Це процесуальна форма розгляду справи, а не об’єктивно існуюче місце, в якому розглядається справа. Тому у ч. 2 ст. 238 ЦПК доречно уточнити, що відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому до цього.
Звукозаписи (відеозаписи) відтворюються (демонструються) із відображенням у протоколі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації (ч. 2 ст. 238 ЦПК). Більш вірним було б зазначення на відображення у протоколі судового засідання змісту досліджуваних матеріалів: суд не визначає, що саме є особливостями звукозапису чи відеозапису, а звертає увагу на факти, зафіксовані у цих записах. За необхідності звукозаписи і відеозаписи можуть бути повторно відтворені (продемонстровані), як повністю, так і в окремих частинах.
Згідно з ч. 1 ст. 238 ЦПК під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень. Ця норма має два недоліки.
По-перше, формулювання «під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, а також під час їх дослідження» створює враження, що відтворення звукозапису (демонстрація відеозапису) і його дослідження є різними діями. Однак не існує жодного іншого способу дослідження звукозапису (відеозапису), ніж його прослухо- вування (перегляд), здійснюваний під час відтворення (демонстрації) запису. Тобто, відділити дослідження запису від його відтворення (демонстрації) неможливо.
По-друге, виникає питання щодо поняття приватного характеру записів. ЦК не містить жодних роз’яснень з цього приводу, як і щодо записів особистого характеру, про який ідеться у ч. 8 ст. 7 ЦПК. Це відповідно утруднює визначення випадків, коли для дослідження певних записів потребується згода відповідних осіб. Розглядуване правило повинно поширюватися на записи, які стосуються особистого життя фізичної особи, що слід уточнити у ч. 1 ст. 238 ЦПК.
9.3.4.