Дослідження висновків експертів
Висновок експерта має обов’язкову письмову форму, тому ознайомлення з ним відбувається шляхом читання, однак за клопотанням учасника справи суд оголошує висновок експерта у судовому засіданні.
Дослідження висновку експерта полягає у вивченні його змісту, хоча у процесуальних джерелах до цієї процедури часом включають такі чинники, як «перевірка компетентності експерта, його об’єктивності та неупередженості, незаінтересованості у результатах розгляду справи, чи не вийшов він за межі сфери його спеціальних знань при з’ясуванні обставин, які мають значення для справи, чи не передоручалося проведення експертизи іншій особі, чи ґрунтуються висновки на одержаних експертом відомостях, чи не відбирались вихідні дані самим експертом; наукова обґрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик, їх дозволеність»[778]. Насправді перевірка зазначених аспектів більшою мірою стосується оцінки висновку експерта, пов’язаної із встановленням його допустимості як доказу у справі. Що ж стосується дослідження висновку експерта, воно в першу чергу зосереджене на з’ясуванні його змісту, однак при цьому відбувається також встановлення його повноти і ясності.Як зазначено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об’єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. Тобто, при дослідженні висновку експерта встановлюється його зміст та визначається, чи було дано вичерпні відповіді на всі поставлені перед експертом питання, а також чи є висновок зрозумілим, чітким, конкретним. У разі виявлення неповноти та/або неясності висновку експерт може бути викликаний в судове засідання для роз’яснення та/або доповнення висновку, у
Реалізація механізму доказування на стадіях його функціонування зв’язку з чим він зобов’язаний з’явитися до суду і надати відповіді на питання суду й учасників справи (ч.
4 ст. 72 ЦПК). Таким чином, дослідження висновку експерта може здійснюватися такими способами:•самостійне прочитання тексту висновку судом та учасниками справи;
•оголошення висновку у судовому засіданні за клопотанням учасника справи;
•допит експерта, спрямований на усунення неповноти та/або неясності, допущених у висновку.
Положення, що стосуються порядку допиту експерта, перенесені в норму ст. 239 ЦПК з попередньої редакції ЦПК без змін. Першою свої питання ставить особа, за клопотанням якої була призначена експертиза, та її представник, після чого експерта опитують інші учасники справи (у ч. 2 ст. 239 ЦПК вживається некоректне з точки зору оновленої термінології поняття «особи, які беруть участь у справі» — А.Ш.). Якщо призначення експертизи мало місце за клопотанням обох сторін, першим свої питання експерту ставить позивач та його представник. Суд уповноважений з’ясовувати суть відповіді експерта на питання учасників справи, якщо зміст відповіді є незрозумілим, а також може допитати експерта після того, як його допит учасниками справи буде завершений.
Ст. 239 ЦПК не містить вирішення питання про порядок допиту експерта у випадках, коли експертиза була призначена за ініціативою суду. Видається логічним, що першим свої питання повинен ставити суд як ініціатор експертизи, після чого експерт допитується позивачем і його представником, потім — відповідачем і його представником та іншими учасниками справи. Ця прогалина не є критичною, однак для вдосконалення процесуально-правового регулювання розглядуваної процедури доречно врахувати висловлену пропозицію.
Зміст питань, що ставляться експерту, у процесуальному законі не уточнюється, однак враховуючи загальну спрямованість допиту експерта на роз’яснення та/або доповнення його висновку, питання, що ставляться йому, не можуть виходити за межі зазначеної мети. Експерт повинен допитуватися лише у зв’язку з питаннями, які були поставлені йому для проведення експертизи, а враховуючи право експерта викладати у висновку виявлені в ході проведення експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання (п.
3 ч. 6 ст. 72 ЦПК), також щодо цих фактів.Викладені письмово і підписані експертом роз’яснення і доповнення висновку приєднуються до справи (ч. 4 ст. 239 ЦПК). Цілком очевидно, що підготовка письмового доповнення (роз’яснення) здій- снюється експертом заздалегідь, проте у нормах ЦПК відсутні положення з приводу того, що в ухвалі про виклик експерта повинні наводитися питання, які потребують доповнення (роз’яснення). Тобто, експерту не відомо достовірно, з приводу яких саме питань він викликаеться до суду, а тому зміст підготовлюваних ним письмових доповнень (роз’яснень) фактично мае вирішуватися експертом самостійно. Такий підхід вбачається недостатньо ефективним, тому для забезпечення одержання повноцінних письмових доповнень і роз’яснень висновку експерта слід врахувати у нормах ЦПК, що в ухвалі суду про виклик експерта зазначаються питання, з приводу яких експерт повинен надати роз’яснення та/або доповнення.
Не дивлячись на деякі прогалини і неточності нормативно-правового характеру, у цілому на практиці не виникає труднощів з реалізацією процесуального порядку дослідження доказів. Однак виявлені проблеми дослідження окремих видів доказів свідчить про недостатню повноту і чіткість процесуально-правового регулювання у розглядуваній сфері. Це може негативно позначатися на функціонуванні механізму доказування на цій стадії, адже будь- яке законодавче упущення потенційно здатне породити ситуацію, у якій незрозуміло, як саме слід діяти суду і/або учасникам справи. Врахування запропонованих коригувань усуне існуючі неточності та прогалини, що матиме позитивний вплив на дослідження доказів у цивільних справах. В свою чергу, це сприятиме повноті одержання інформації, яка міститься у засобах доказування, повноті встановлення обставин справи.
9.4.