3.Порядок та проблеми формування третейського суду.

Важливими для будь-якого розгляду спорів і прийняття рішень є також відповіді на питання як і хто розглядає спір та приймає рішення (склад суду), позаяк, наприклад, згідно з п. 4 ч.

Склад суду. Як зазначалося, за Законом України “Про третейські суди” сторони самостійно вирішують, який суддя вестиме їх справу. Нормативною базою для цього є такі положення Закону. Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи у складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на власний розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. Склад третейського суду в постійно діючому третейському суді формується в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Склад третейського суду у третейському суді для вирішення конкретного спору формується в порядку, погодженому сторонами.

Водночас за будь-яких умов третейський суд може розглядати справи лише в будь-якій непарній кількості третейських суддів. Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду у третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів. Якщо сторони не погодили іншого, то склад третейського суду у третейському суді для вирішення конкретного спору формується в такому порядку:

• при формуванні третейського суду у складі трьох і більше третейських суддів кожна зі сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані в такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів.

У цьому разі головуючий складу третейського суду у справі та третейський суддя обираються не менш як двома третинами призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого голосування;

• якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноособово, то будь-яка зі сторін може звернутися до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судді.

Важливою гарантією послідовної реалізації принципу диспозитивності є положення Закону України “Про третейські суди” про таке:

• коли одна зі сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору у третейському суді припиняється, і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду;

• якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору у третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Сторони та призначені або обрані ними третейські судді при призначенні чи обранні у відповідних випадках третейських суддів або головуючого складу третейською суду повинні забезпечувати додержання вимог Закону України “Про третейські суди”. При цьому слід враховувати, що третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана лише та особа, яка прямо чи опосередковано не має інтересу в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. При цьому встановлюється, що третейськими суддями не можуть бути такі особи:

• які не досягли повноліття та які перебувають під опікою чи піклуванням;

• які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної в регламенті гретейського суду;

• які мають судимість;

• визнані в судовому порядку недієздатними.

З метою встановлення певних гарантій професійного розгляду спорів Закон України “Про третейські суди” встановлює, що в разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. Водночас у разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду. Позаяк окремі третейські спори погребують ще наявності у судді спеціальних знань (наприклад, спори, які випливають з правовідносин у сфері інтелектуальної власності), для вирішення конкретного спору третейським судом угодою сторін можуть бути встановлені ще й додаткові вимоги до третейських суддів.

Однією з основних ідей створення і функціонування третейських судів була ідея їх створення саме як спеціалізованих органів з вирішення господарських спорів щодо відокремлених напрямів бізнесу, вважає голова Третейського суду Інтернет-асоціації України Н. Субота. Із цим твердженням доводиться погодитися. Адже саме в господарській діяльності постають найспецифічніпгі проблеми, що потребують для вирішення не так правових, як спеціальних знань у відповідній галузі господарювання. З огляду на це спеціалізацію третейських судів на вирішенні певних питань господарювання (науково-технічної діяльності) слід розглядати як складову ефективного функціонування цієї інституції.

Підстави відведення чи самовідведення третейського судді. Третейський суддя не може брати участі в розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відведенню чи самовідведенню в таких випадках:

• якщо він особисто чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляд}' справи;

• якщо він є родичем однієї зі сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих відносинах;

• на його прохання або за спільним рішенням сторін;

• у разі встановлення стороною обставин, які дають підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;

• у разі тривалого, понад місяць від дня призначення чи обрання невиконання ним обов’язків третейського судді в конкретній справі;

• у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим Законом України “Про третейські суди”;

• якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який безпосередньо чи опосередковано пов’язаний з виконанням ним службових наданих державою повноважень.

Крім зазначених у Законі України “Про третейські суди” підстав для відведення чи самовідведення третейського судді у третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відведення чи самовідведення третейських суддів.

Законом України “Про третейські суди” встановлюється також порядок відведення чи самовідведення третейського судді. Зокрема, у разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею в конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є переліченими в Законі підставами для відведення чи самовідведення. При цьому за Законом України “Про третейські суди” третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про зазначені в цьому Законі підстави його відведення чи самовідведення, що виникли після початку третейського розгляду, і заявити самовідведення. Якщо ж третейський суддя не зробить цього, то заявити про відведення обраного стороною судді за наявності підстав може вона сама. Але зробити це вона може лише тоді, коли обставини, які є підставою для відведення призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання.

За Законом передбачається різний порядок визначення процедури відведення третейського судді залежно від виду третейського суду. Так, для вирішення конкретного спору в суді ad hoc сторони можуть погоджувати процедуру відведення третейського судді. Разом з тим у постійно діючому третейському суді процедура відведення третейського судді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог Закону України ’Про третейські суди”. Якщо у третейській угоді або регламенті третейською суду не визначено процедуру відведення третейського судді, то письмова мотивована заява про відведення третейського судді має бути подана стороною упродовж трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відведення третейського судді відповідно до Закону.

Заява сторони про відведення подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відведення третейський суддя вважається відведеним з дня подання стороною заяви про його відведення. Якщо інша сторона не погоджується з відведенням третейського судді, вона має право протягом трьох днів подати голові третейського суду мотивовані заперечення. У цьому разі питання про відведення вирішується головою третейського суду разом з іншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справі, протягом п’яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення яких є обов’язковим для сторін.

Незалежно від заперечень сторони третейський суддя третейського суду для вирішення конкретного спору, якому' заявлено відведення, не може брати участі у справі. Якщо протягом 10 днів після відведення такого третейського судді сторони не погодять іншої кандидатури, спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Важливе значення має регламентація припинення повноважень третейського судді та складу третейського суду. У Законі 109 України “Про третейські суди” встановлено, що повноваження третейського судді припиняються в таких випадках:

• за погодженням сторін;

• у разі відведення чи самовідведення відповідно до цього Закону;

• у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду’ щодо нього;

• у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;

• у разі його смерті, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили.

Повноваження складу третейського суду, яким вирішувався спір, припиняються після прийняття ним рішення з конкретної справи.

Однією з передумов звернення до третейського суду (укладення третейської угоди) є така його перевага поряд із державним судовим органом, як право сторін обирати третейських суддів для розгляду свого спору, які, на їх думку, є дійсно неупередженими висококваліфікованими фахівцями, здатними у найкоротші строки вирішити спір.

Першочергове питання, яке підлягає вирішенню при прийнятті позовних матеріалів, є питання підвідомчості та компетенції третейського суду. Якщо третейський суд встановив, що даний спір не підпадає під обмеження, визначені ст. 6 Закону' України ■‘Про третейські суди” (далі - Закон), та між сторонами укладена дійсна третейська угода (застереження), то наступною стадією у процесі розгляду та вирішення спору третейським судом стає стадія формування третейського суду. Вирішення цього питання набуває особливого значення, оскільки від процедури формування третейського складу, врешті-решт, і залежить ефективність гретейського розгляду.

Витрати, пов ’язані з вирішенням спору третейським судом, (самостійне опрацювання: 3-н України «Про третейські суди», PIV)

Витрати, пов’язані з вирішенням спору третейським судом. Склад витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, викладено у ст. 25 Закону України "Про третейські суди”. До складу втрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, належать:

• гонорари третейських суддів;

• третейський збір, розмір, терміни та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду;

• витрати, понесені третейськими суддями у зв'язку з участю у третейському розгляді, у тому числі витрати, понесені третейськими суддями на оплату проїзду до місця вирішення спору;

• витрати, пов’язані з оплатою послуг експертів, перекладачів, якщо такі були запрошені чи призначені для участі у третейському розгляді; '

• витрати, пов’язані з оглядом і дослідженням речових та письмових доказів у їх місцезнаходженні;

• витрати, понесені свідками;

• витрати, пов’язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов’язаних із поданням правової допомоги;

• витрати, пов'язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;

• витрати на листування третейського суду;

• витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв’язок,

• гонорар секретаря третейського суду та інші витрати, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.

Якщо регламентом третейського суду чи Положенням про постійно діючий третейський суд не визначено, що зазначені витрати під час третейського розгляду, несуть сторони або сторона, яка подала позов, то такі витрати здійснюються постійно діючим третейським судом з подальшим їх стягненням зі сторін спору, Про що зазначається в рішенні чи ухвалі постійно діючого третейського суду’.

Розміри гонорарів третейських суддів постійно ДІЮЧИХ третейських судів та порядок їх виплати визначаються відповідно до регламенту' третейського суду чи Положення про постійно діючий третейський суд. Якщо третейський розгляд справи постійно діючим третейським судом не відбувся чи був припинений, сплачений сторонами третейський збір повергається сторонам, крім випадків, якщо це було зумовлено відведенням усіх суддів, укладенням сторонами мирової угоди, відмовою позивача від позову та іншими обставинами, передбаченими Законом України “Про третейські суди”. Якщо третейський розгляд справи постійно діючим третейським судом не відбувся у зв’язку з відведенням усіх суддів, укладенням сторонами мирової угоди, відмовою позивача від позову та іншими обставинами, передбаченими Законом України “Про третейські суди”, то, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду, сторони відшкодовують цьому третейському суду всі понесені ним витрати, про що зазначається в ухвалі третейського суду.

Здійснення фізичною особою повноважень третейського судді та утворення і діяльність постійно діючого третейського суду відповідно до Закону не є підприємницькою діяльністю. Надходження постійно діючого третейського суду, третейського судді, що пов’язані з вирішенням спору третейським судом відповідно до Закону, не є доходами від здійснення підприємницької діяльності.

Розподіл витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, між сторонами здійснюється третейським судом згідно з третейською угодою або регламентом третейського суду. Якщо у третейській угоді або регламенті лрегейського суду не міститься посилань на порядок розподілу витрат, пов’язаних з вирішенням спору, витрати розподіляються між сторонами третейським судом у такому порядку:

• при задоволенні позову витрати покладаються на відповідача;

• при відмові в позові — на позивача;

• при частковому задоволенні позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Порядок розподілу витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, зазначається в рішенні або ухвалі третейського суду.

Виграти, пов’язані з вирішенням спору Третейським судом.

Додаток № 1 до Регламенту § 1. Аванс для покриття втрат, пов’язаних з вирішенням спору Третейським судом.

1. Кожна позовна заява повинна супроводжуватись сплатою Авансу в розмірі 500 (п’ятсот) гривень на адміністративні витрати. Цей платіж є невідшкодованим та зараховується в долю Позивача на адміністративні витрати.

2. У випадку, якщо Позивачем є член Засновника Третейського суду. Аванс сплачується у розмірі 200 (двісті) гривень.

3. За рахунок Авансу покриваються витрати, пов’язані з організаційним забезпеченням Третейського розгляду, на листування, на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв’язок, за зберігання справи та гонорари працівникам Третейського суду.

4. Сума Авансу вважається сплаченою у день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Всеукраїнської громадської організації „Мсрседес-Бенц Клуб Україна”

5. При сплаті Авансу у платіжному дорученні у графі

"Призначення платежу" повинно бути зазначено: "Аванс за розгляд спору між "............. "(найменування позивача та відповідача), а також сума

позову. Платіжне доручення з відміткою банку про перерахування Авансу залучаться до матеріалів справи.

6. Третейський суд, за наявності відповідного клопотання Позивача, може відстрочити або розстрочити сплату Авансу.

§2. Третейський збір

1. Третейський збір це платіж, який справляється з кожної прийнятої до розгляду в Третейському суді справи для покриття загальних витрат, пов’язаних з діяльністю Третейського суду, та для виплати гонорарів Третейським суддям

2. Третейський збір підлягає сплаті у наступних розмірах:

2.1. з позовних заяв про стягнення коштів, витребування майна та інших спорів, що підлягають оцінці:

2.2. з позовних заяв у спорах, що не підлягають оцінці - 1 000,00 грн.

3. У випадку, якщо Позивачем є член Засновника Третейського суду, Третейський збір сплачується в розмірі 50% від встановленого в пункті 2 § 2 цього Додатку.

4. За подачу зустрічної позовної заяви Третейський збір сплачується на загальних підставах.

5. Оплата Третейського збору здійснюється Позивачем на підставі Ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду протягом 3-ох днів з моменту отримання останньої.

6. При зменшенні ціни позову сплачений Третейський збір не повертається.

7. Сума Третейського збору вважається сплаченою у день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Всеукраїнської громадської організації „Мерседес-Бенц Клуб Україна”.

8. При сплаті Третейського збору у платіжному дорученні у

графі "Призначення платежу" повинно бути зазначено; "Третейський збір за розгляд спору між "........................ "(найменування позивача та

відповідача), а також сума позову. Платіжне доручення з відміткою банку про перерахування Третейського збору залучаться до матеріалів справи.

9. Третейський суд, за наявності відповідного клопотання Позивача, може відстрочити або розстрочити сплату Третейського збору.

10. У разі подання до Третейського суд}' заяви про уточнення позовних вимог в бік їхнього збільшення чи про висунення додаткових вимог, третейський збір підлягає доплаті відповідно до збільшеної ціни позову чи суми збору за нову вимогу. У разі несплати суми Третейського збору за подання зустрічного позову (зустрічної позовної вимоги) та/або вимоги про залік чи про уточнення позовних вимог, склад третейського суду залишає зустрічний позов (зустрічну позовну вимогу) та/або вимогу' про залік та/або заяву про уточнення позовних вимог, без розгляду.

11. Гонорари Третейським суддям виплачуються Засновником після вирішення відповідного спору в наступних розмірах:

- при одноособовому розгляді спору гонорар Третейського судді складає 50 (п’ятдесят) відсотків від сплаченого Авансу та Третейського збору;

- при розгляді спору в кількості трьох арбітрів: (а) гонорар головуючого третейського розгляду становить 20 (двадцять) відсотків сплаченого Авансу та Третейського збору; (б) Третейських суддів - в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків сплаченого Авансу та 1'ретейського збору.

§3. Інші витрати. Розподіл витрат

1. Усі інші витрати оплачуються Сторонами відповідно до ухвал чи рішення Третейського суду.

2. У разі, коли Третейський розгляд справи не відбувся чи був припинений, сплачений Сторонами Третейський збір повертається Сторонам, крім випадків, якщо це було зумовлено відводом усіх суддів, укладанням Сторонами мирової угоди, відмовою Позивача від позову та іншими обставинами, передбаченими Регламентом.

3. У разі, коли Третейський розгляд справи не відбувся чи був припинений з підстав, зазначених у пункті 2 цього параграфу, то Сторони відшкодовують Третейському суду всі понесені ним витрати, про що зазначається в ухвалі Третейського суду.

4.