1.Прийняття рішення третейським судом.

Судове (арбітражне) рішення, його прийняття і забезпечення по суті становить мету третейського розгляду. Можна стверджувати, що майже всі норми законодавства про третейське судочинство спрямовані на врегулювання цих процесів.

• рішення;

• додаткові рішення (ст. 47 Закону України “Про третейські суди”);

• оголошені рішення;

• рішення третейського суду, прийняте у спорі, не передбаченому' третейською угодою (п. 2 ч. З ст. 51 Закону України “Про третейські суди”);

• рішення, яким вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди (п. 2 ч. З ст. 51 Закону' України “Про третейські суди”);

• виправлене рішення (ст. 49 Закону України “Про третейські суди”) та ін.

Необхідність третейського розгляду викликана наступними причинами:

1) необхідність розвантаження судів загальної юрисдикції і господарських судів, не здатних впоратися із завданням своєчасного і

правильного розгляду та вирішення за умов відсутності альтернативних форм вирішення цивільних справ;

2) необхідність забезпечення заінтересованим особам найбільш кваліфікованого вирішення їх справи по суті;

3) необхідність скорочення строків розгляду справ і витрат, пов'язаних з їх розглядом;

4) необхідність забезпечення заінтересованим особам найбільш сприятливих умов збереження таємниці особистого життя та комерційної таємниці при розгляді цивільної справи.

До найбільш характерних переваг третейського суду перед державним судом можна віднести наступні:

1) оперативність і ефективність вирішення спорів, спрощена процедура розгляду, можливість проведення розгляду поза місцем постійного перебування третейського суду, у тому числі безпосередньо за місцем перебування сторін спору;

2) конфіденційність третейського розгляду і створення умов для збереження комерційної таємниці;

3) наявність можливостей для вибору оптимального варіанта організації третейського суду;

4) створення позитивної судової практики і поява необхідних прецедентів правозастосування;

5) можливість побачити вузлові проблеми економічної і юридичної практики взаємовідносин у сфері цивільного обігу;

6) самооплатність третейського суду, економія коштів сторін, що сперечаються, оскільки розмір третейських зборів регулюється документами про третейський суд і може бути нижче, ніж державне мито (судовий збір) у господарському суді або суді загальної юрисдикції;

7) можливість залучення як арбітрів не тільки юристів, але і фахівців зі знанням економіки та технологій фондового ринку як арбітрів і експертів при вирішенні спорів;

8) примусове виконання рішень третейського суду за відмови відповідача від його добровільного виконання через систему виконавчого провадження.

Законодавством про третейське судочинство передбачені вимоги до форми і змісту рішення.

Форма рішення. Останнє має бути викладене в письмовій форми і належно оформлене, відповідним способом підписане

(рішення третейського суду викладається в письмовій формі й підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, у тому числі й третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду. Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи — засновника третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально (ст. 46 Закону України “Про третейські суди”).

Зміст рішення. У рішенні третейського суду повинні бути зазначені назва третейського суду; дата прийняття рішення; склад третейського суду і порядок його формування; місце третейського розглядуй сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом; висновок про компетенцію третейського суду; обсяг його повноважень за третейською угодою, стислий виклад позовної заяви; відгук на позовну заяву; заяви, пояснення, клопотання сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду; встановлені обставини справи; підстави виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами; мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін; висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково за кожною із заявлених вимог; норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.

У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються сторона, на користь якої вирішено спір; сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути стягнуто грошові суми та/або яка зобов’язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій; грошова сума, яка підлягає стягненню, та/або дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона повинна утриматися за рішенням третейського суду; термін сплати коштів та/або термін і спосіб виконання таких дій; порядок розподілу між сторонами витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом; інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазначити (ст.

Важлива вимога до судового рішення полягає в тому, що висновки третейського суду, які містяться в рішенні у справі, не можуть залежати від настання або ненастанна будь-яких обставин (ст. 46 Закону України “Про третейські суди”). •

У випадках, передбачених ст. 47-49 Закону' України “Про третейські суди”, а саме “Додаткове рішення” (ст. 47), “Роз’яснення рішення” (ст. 48), а також “Виправлення рішення” (ст. 49), повноваження складу третейського суду поновлюються і припиняються після виконання зазначених у цих статтях процесуальних дій.

Однією з підстав для оскарження та скасування рішення третейського суду Закон України “Про третейський суд” називає невідповідність складу третейського суду, яким прийнято рішення, вимогам п. 4 ч. З ст. 51 Закону України “Про третейський суд”. Такі самі підстави передбачені Законом і щодо відмови в задоволенні заяви про видання виконавчого документа (у ч. 6 ст. 56 Закону зазначається: “Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:...6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону”). Але ж наявність такої підстави для скасування рішення третейського суду і відмови в задоволенні заяви про видання виконавчого документа не логічна, якщо сторони наперед знали про таку невідповідність. Отже, ця невідповідність їх влаштовувала, поки не було прийнято судове рішення. У цьому зв’язку доцільно скоротити підстави для скасування рішення третейського суду за рахунок виключення такої підстави, як невідповідність складу третейського суду, яким прийнято рішення, вимогам Закону України “Про третейський суд”. Доцільно також вивести зазначену підставу з переліку випадків, коли може відбутися відмова в задоволенні заяви про видання виконавчого документа.

У рішенні третейського суд}' повинні бути зазначені:

• назва третейського суду;

• дата прийняття рішення;

• склад третейського суду і порядок його формування;

• місце проведення третейського розгляду;

• сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом;

• висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою;

• стислий виклад позовної заяви, відгуку на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду;

• встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо її укладено сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін;

• висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково за кожною із заявлених вимог;

• норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.

Висновки третейського суду, що містяться в рішенні у справі, не можуть залежати від настання або ненастання будь-яких обставин. Отже, повинно бути однозначно зазначено, слід задовольнити позовні вимоги повністю або відмовити в позові повністю чи частково за кожною із заявлених вимог. У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються:

• сторона, на користь якої вирішено спір;

• сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути стягнуто грошову суму та/або яка зобов’язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій;

• грошову суму, яка підлягає стягненню, та/або дії, які підлягають виконанню або від виконання яких сторона повинна утриматися за рішенням третейського суду;

• термін сплати коштів та/або термін і спосіб виконання таких дій;

• порядок розподілу між сторонами витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом;

• інші обставини, які третейський суд вважає за потрібне зазначити.

Законом України “Про третейські суди" передбачається можливість ухвалення додаткового рішення, його роз'яснення або виправлення.

Додаткове рішення. Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка зі сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не відображені в рішенні. Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом. За результатами розгляду заяви приймається додаткове рішення, яке є складовою рішення третейського суду, або виноситься мотивована ухвала про відмову в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.

Роз’яснення рішення полягає в такому. Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка зі сторін, повідомивши про це іншу сторону, має право протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про роз’яснення резолютивної частини рішення.

Заява про роз’яснення резолютивної частини рішення повинна бути розглянута тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом За результатами розгляду заяви виносигься ухвала про роз’яснення рішення, яке є складовою рішення, або мотивована ухвала про відмову в роз’ясненні рішення. Здійснюючи роз’яснення резолютивної частини рішення, третейський суд не має права змінювати зміст рішення.

Виправлення рішення. Третейський суд у тому ж складі з власної ініціативи або за заявою сторони третейського розгляду' може виправити в рішенні орфографічні, арифметичні помилки або будь- які інші неточності, про що виноситься ухвала, яка є складовою рішення.

Рішення третейського суду, як зазначалося, обов'язкове. Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

З аналізу' правового регулювання третейського розгляду' спорів випливає, що воно повинно спрямовуватися на забезпечення прийняття судових рішень високої якості. Останнє залежить насамперед від організації процесу прийняття рішення, а також необхідних матеріальних передумов роботи суддів для об’єктивного розгляду спорів.