Загальні давньофризькі закони
Загальні давньофризькі правові зведення належать до періоду між серединами XI і XIII ст., коли більшість Фризії або розтягували між собою голландські графства та єпископи Утрехта (1077—1165), або ж правили ними спільно (1165— 1299).
Зібрання законів — не офіційні кодекси, а приватні збірки, систематизовані з різних джерел — статутів, переліків штрафів, приватних юридичних угод та історичних чи фіктивних юридичних звітів. Книги з правових питань збереглися для п’яти фризьких провінцій, що лежали між річками Везер та Зюйдер- зе: (зі сходу на захід) Рюстрінґен (Rustringen), Емесґо, Фівольґо, Гунесґо, Вестерґо (Westerlauwers), однак їх не можна вважати зведенням законів для кожної окремої провінції.У 1939 році Сідні Фейрбенкс так визначив проблему класифікації давньофризьких правових текстів: «Украй потрібна ясна схема загальної області досліджень, але схоже, що досі ніхто не наважується її зробити»2. Пізніше Бо Сйолін навів стислі, але корисні переліки у своїй праці uEinfuhrungindas Frie- sische” (Штуттґарт, 1969), с. 9—16. Нижче подано спрощену класифікацію загальних давньофризьких законів: первинні загальні давньофризькі закони; загальні статути; синодські закони; дві легендарні історії про фризькі свободи; магістратський закон.
Збережені давньофризькі правові книги походять з «невідповідних часів» — або з VIII ст., або після середини XI — і дісталися нам для дослідження від «невідповідних фризів». Зокрема, так звані загальні давньофризькі зведення прав після середини XI ст. відбивають ідеологію приборканих фризів, котрі називали самі себе вірними лицарями Священної Римської імперії та папи. Ясна річ, вони не мають нічого спільного з підприємливими фризами, що діяли в Північній та Східній Європі між 800-м і 1000 роками. Разом з тим факти, що містяться в правових зведеннях, допомагають зрозуміти політику франко- римського союзу, спрямованого проти фризів. Приборканих фризів, важливих з економічного погляду, слід чітко відрізняти від їхніх незалежних братів.