Давньофризькі закони походять з двох різних періодів: Lex Frisionum — з VIII ст.; так звані загальні давньофризькі кодекси та провінційні закони — починаючи з останніх десятиліть XI ст. і закінчуючи XIII ст., коли фризьке право стало поступатися римському канонічному праву.
Обидві групи охоплюють правові аспекти приборканих фризів у межах Франкської держави, що входила до складу Священної Римської імперії. На жаль, жодного правового тексту не збереглося з IX—X ст., це позбавило нас правових документів з таких торгових центрів, як Квентовік і Дорестад.
Бракує також законів фризьких харизматичних кланів, що діяли в Данії та на решті території Скандинавії, Редбадських фризів, котрі не співробітничали з франками, та законів із колоній в Гайтабу, Бірці та Сіґтуні, а окрім того, статутів фризьких Гільдій.Lex Frisionum був кодексом тих фризів, котрі прийняли каролінзькі норми та стали християнським суспільством. У ньому
розрізняються два основні фризькі угруповання: східні фризи, які проживали в межиріччі Везера і Лаубаха (Лауверса), звані також транс/ультралаубаськими фризами (interLaubachiet Vuisa- ram), та західні фризи, що займали територію між річкою Лаубах та затокою Сінкфал (суч. Цвін), на південь від Західної Шельди (InterLaubachietSincfalam). Останнє угруповання в свою чергу поділяється на дві субгрупи; їхнім кордоном була Зюйдер-зе, або Флі (лат.: Flehum). Середня Фризія лежала між річками Лаубах і Зюйдер-зе (InterLaubachiacFlehum), в той час як Ціс- флі — між Зюйдер-зе і затокою Сінкфал (inter Fli et Sincfalam).
Більшість науковців поділяють сьогодні думку, що Lex Fri- sionum є зібранням правового матеріалу із Середньої Фризії, що датується VIII—IX ст. (terminus ante quern 850), як місцевого, так і іноземного походження, зокрема законів, узятих з Lex Alamannorum. Зібрання, найімовірніше, було проголошене протягом законодавчих конгресів в Аахені в 802-му і 803 рр., однак з якоїсь причини не було ні завершене, ні затверджене офіційним законом1. У LexFrisionum нема згадок про Північну чи Східну Європу.