Висновок

Назва Riis вперше з’являється в латинських каролінґських джерелах у першій половині IX ст. У відповідності до поділу імперії Каролінґів на дві культурно-військово-економічні зони — Дунайський і Рейнський регіони — розвинулись дві різні форми цієї назви.

Перша була південноґерманська (або належна до Дунайського регіону) форма Ruzz-/Ruz- (/руцц/, /руц/), що виникла внаслідок другого верхньонімецького переміщення приголосних. Її корінь *Rut-∕*Rut-en- був запозичений із кельтсько-вульгарно- латинського незадовго до 600 р. (тобто до переміщення приголос­них).

Оскільки Рейнланд не брав участі в Германському переміщенні приголосних, у консонантному репертуарі його мови не було африкати ts (=/ц/). Запозичуючи південноґерманські слова, франки Рейнланду використали сибілянт ∕s∕ для субституції чужого для них ∕z∕ (=/ц/), тобто Ruzz-/Ruz- переходили в Russ-/ Rus-.

Третьою формою було рейнське ріпуарське слово Rugi, що з’явилося як наслідок типово ріпуарсько-франкської ґутураліза- ції. Давньофранцузьке запозичення Rudi (починаючи приблизно з 800 р.) стало поштовхом для його розвитку. Отже, існування ріпуарської форми Rugi (< *Rudi- < Rut-) підтверджує, що початковою для форм типу Ruzz- була форма *Rut-.

Форми Rut-en-/Ruth-en-, що належать до XI—XII ст., є книж­ними релатинізованими формами, позбавленими безпосереднього впливу на з’ясування питання про етимологію назви Rus/Русь.

Цікаво відзначити, що джерелом для слов’янських форм Рус-ь і Рус-ин стали субститути Russ-/Rus- кельтської форми (*Rut-_y Rut-en). їх перенесла до Східної Європи рутено-фризько-нор- манська торговельна компанія, яка діяла там в останній чверті VIII ст..

des SOgenannten Bairischen Geographen», S. 127—129, 440—441], див. ще [17, с. 93—94; 18, с. 9—58], де у вступній частині передмови вирішується поставлене Вольфґанґом Фріце [16] питання, чому опис в «Geographus Bavarus» починається з Ельбської області і закінчується в басейні Дунаю.

⁷ [14, с. 157, № 109]: Ammonuit etiam Celsitudinem nostrum ρraedictus abba, qualiter domnus aυus noster Karolus Hcentiam tribuit suis fidelibus in augmentatione rerum ecclesiarum dei in Pannonia carpere ac possidere hereditatem, quod per Iicentiam ipsius in multis Iocis et ad istud etiam monasterium factum esse dinoscitur. Fuerunt namque in υestura praedicti monasterii que- dam Ioca nomine Scalcobah_t sicut ipse riυulus fluit in occiden- talem partem usque in Dagodeosmarcha et inde in ori[en]talem plagam usque in RUZAMARCHА (Тут і далі великі літери мої. — О. ∏.), atque in locum quern υocant Cidalaribah in saltu Enisae fIuvii_t qui coniacet inter Danubium et Ibisam atque Hurulam in meridianum partem usque in υerticem nontis_t et ad Biugin mansos V_t et quicquid ad praedictas villas pertinet_t hoc est in mancipi- is edificiis terris cultis et incultis vineis pratis silvis venatio- nibus pascuis aquarumque decursibus («Нагадав же Нашій Величності вищезгаданий абат про те, що пан і дід наш Карл (Карл Великий, пом. 814. — О. П.) дав дозвіл своїм підданим для примноження майна церков Божих в Паннонії займати землю і отримувати її за заповітом і як вже відомо, що за його дозволом так і чиниться у багатьох місцях і навіть у цьому монастирі. Були ж у володінні названого монастиря певні місця, звані Скалькобах, вздовж за течією цього струмка на східній стороні до Dagodeosmarcha і звідти у східному напрямку до Ruzara- marcha> а також до місця, званого Цідаларібах (=Zeitlbach), в лісі річки Емсу, яке лежить між Дунаєм і Ібссом, а також до Гурули на південній стороні до вершини гори і до Бюгін мансів V Unansus «манс», тобто комплекс житлових і господарчих будівель і земельних володінь, що складають у сукупності селянське господарство від 6—8 га до 25—ЗО га. — О. П.) і всім, що належить до згаданих вілл, — будівлями, землями, що оброблені і не оброблені, виноградниками, луками, лісами, мисливством, пасовиськами, ставками і плинними водами, — монастир розпоряджається»).

⁸ Назви Marchia Ruthenorum і dux Ruizorum (див. дальший абзац) М. Грушевський — як інші учені — помилково пов’язував з Карпатською Україною, див., наприклад, [23, с. 488]. Про існування дунайської Ruzaramarcha в той час ще не було відомо.

⁹ Див. [24, с. 116—119 (№ 86)]. У відповідному тексті читається таке: RUZARII quocumque tempore υadant, duo ta- Ienta solυant et in reditu ex RUZIA dimidium talentum; duo­decim denarios dabunt ubicumque υelint intrare («...кожного разу, коли руцарії приходять із Русі, вони платять два таланти, а повертаючись — половину таланту, і куди б не захотіли піти, повинні дати дванадцять динаріїв») [24, с. 118]. Серед купців, згаданих у документі, названий Otto de Chiowe (тобто з Києва) [24, с. 119].

¹⁰ Див. [25, с. 135—503], перелік різних назв типу Русь див. у [2, с. 129, приміт. 9].

¹¹ Форма Ruzones = Ruz-on [/руц-он/] виступає в оригі­нальній частині анналів як назва посольства київського великого князя Ярослава Мудрого, яке прибуло у 1043 р. в Ґослар до імператора Генріха III (1039—1056): Legati quoque RUZONUM magna dona tulerunt, sed maiora recipientes abierunt («Посли руцонів теж принесли великі дари, але відійшли, отримавши ще більші») [26, с. 32].

¹² Написання Rusc- (/руц/) міститься в давнішій не оригінальній частині анналів і стосується посольства Єлени- Ольги (959 р.), яке призвело до невдалої місії Адальберта (про це мова піде нижче): venere RUSCIAE gentis Iegatis («прийшли посли народу Руції») [26, с. 9, під 960 р.].

¹³ Див. [27]. Форма Ruzeni (/руцені/) з’являється у власних спостереженнях Ламберта, тоді як форма Rusci (/руці/) за­позичена ним із літературних джерел.

¹⁴ Під 960 р. тут уміщена розповідь про посольство Єлени- Ольги (порівн. приміт. 12): υenerunt Iegati RUSCIAE gentis ad regem Ottonem etc. («до короля Оттона прийшли посли від народу Руції [/руції/]» [27, с.

До цього ж розряду повідомлень, а саме запозичень з більш ранніх джерел, належить і згадка про посольство Ярослава Київського в 1043 p.: ibi inter diυersarum proυinciarum lega­tos, Iegati RUSCORUM tristes redierunt, quin de filia regis sui, quam regi Heinrice (IV) nupturam Speraverant, certum re- ρudium reportabant («туди серед послів різних провінцій повернулися посли руців, засмучені тим, що відносно дочки свого короля (тобто Ярослава. — О. /7.), яку вони сподівалися віддати заміж за короля Генріха IV, вони привезли остаточну відмову») [27, с. 27].

¹⁵ В оригінальній частині своїх Анналів під 1075 р. (січень) Ламберт так пише про долю вигнаного київського князя Ізяслава (Димитрія) Ярославича: Paucis post diebus Mogontiam υenit ibique occurit ei RUZENORUM rex, Demetrius nomine defer­ens ei inaestimabiles diυicias in vasis aureis et argenties et υestibus valde preciosis, petiitque, ut auxilio sibi foret contra fratrem suum, qui se per υim regno expulisset et regnum tiran- nica immanitate occupasset... («Кількома днями пізніше він прибув у Майнц, де він зустрів короля руценів на ім’я Димитрій, який подарував йому безцінні коштовності у вигляді золотих і срібних посудин і надто дорогого одягу і просив його надати йому допомогу проти його брата (Святослава II. — О. 77.), що силою вигнав його з королівства і захопив владу шляхом тиранічної лютості...»).

...RUZENORUM rex Dedi marchioni Saxonico, cuius ductu ео adυenerat, a rege Commissus est serυandus, donee Iegati reυerterentur («Саксонському маркграфу Деді було доручив король охороняти привезеного маркграфом короля руценів, доки не повернуться посли») [27, с. 167]; порівн. [23, с. 63—64].

¹⁶ Назва Ruzeni (руцени) також згадується двічі у зв’язку з великим князем Святославом II Ярославичем (липень 1075): Nec multo post Burchardus praepositus Treverensis ecclesiae, qui ad regem RUZENORUM Iegatione regia functus ierat, rever- sus est...

У хроніці Альберта з Штаде [MGH SS, V. 16, р. 319] Свято­слав II Ярославич Київський названий (під 1112 р.) rex Ruzie (/руціє/). Порівн. ще [23, с. 64—65].

¹⁷ Ця форма зустрічається у зв’язку з місією Адальберта, яка мала місце в 959 р. (див. прим. 12, 14): venerunt Iegati RUSCIAE gentis («прийшли посли народу Руції») [28, с. 60, під 960 р.]. На цій же сторінці наведено ідентичний текст з Кведлінбурзьких Анналів (Annales Quedlinburgenses), а на наступній сторінці (с. 61) — з Анналів Ламберта (Annales Lam- berti∖ порівн. прим. 14).

¹⁸ В оригіналі наводиться, що Болеслав І Польський (992— 1025) був втягнутий у війну з Руссю: contra RUSCIANOS hel­ium [28, с. 69, під 992 р.]. Форма Rusciani (/руціані/) заслуго­вує на особливу увагу.

¹⁹ Матеріал вибраний з [32]: Riu%e, riu^en; riu%esch, riu^isch (клн. 476); Rusche (клн. 559), Ruj, Ruje (клн. 560), ruysch (клн. 562); у «Пісні про Нібелунґів» трапляється форма Ruizen [33, с. 216 (1339, 1. 1.)].

²⁰ Про хронологію німецького переміщення приголосних див. [37, с. 15], література питання в [21, с. 83].

²¹ Як вже говорилося вище, у пізніх анналах назва Русі в епізодах посольства Єлени/Ольги і місії Адальберта пишеться як Ruscia (/руціа/).

Здається, написання sc замість z (для фонеми /ц/) було своєрідною модою в перші десятиріччя XI ст. (можливо, під впливом Північної Італії?).

Згадуючи про зведення Адальберта до сану архієпископа, Тітмар підкреслює, що той, бувши ченцем у Tpipi, був заздалегідь рукоположений на єпископа Русі.

²² [47, с. 249—252, № 253, під 903—906 рр.] Sclavi vero, qui de RUGIS vel de Boemanis mercandi causa exeunt, ubicunque iuxta riρam Danubii vel ubicunque in Rotalariis vel in Reodari- is Ioca mercandi Optinuarit, de sogma una de cera duas massi- olas, quarum utraque scoti unum valent («Слов’яни ж, які, щоб торгувати, приходять від руґів і з Богемії, де б вони не забез­печували за собою місця для торгівлі — на березі Дунаю або де- небудь у Ротталі (RotthalmUnster на південь від Пассау. — О. П.) або в Ріді (Ried. — О. П.), [вони повинні платити за в’юк воску на одному мулі два куски [воску] вартістю в один скот (скот — баварська монетна одиниця, що дорівнювала 1,5 франкського динарія, прибл. 1,7 г срібла. — О. 77.)»].

²³ [50]: у 1051 р. французький король Генріх І, 1031 —1060, Mathildem (помилково замість Анни. — О. П.) Juliusclodii, regis RUGORUM, filiam, in matrimonio habuit [50, с. 185] «взяв за дружину Матільду, дочку Юліусклодія, короля руґів»; порівн. інший пасаж: regis Rugorum id est RUSSIAE filiam... [50, с. 257] «дочка короля руґів або Русі». Інтерполятор Ґійома, англонор- манський автор Ордерік Віталіс (бл. 1075—1142 р.), пише у цьому випадку Julius Claudius [51]: Henricus (І. — О. П.) аи- tem, Francorum rex Bertradam_f Julii Claudii (Ярослава. — О. П.) regis Russiae filiam, uxorem duxit... [51, с. 158—159]. У деяких англійських хроніках, особливо в Анналах Роже де Овдена (пом. після 1201 р.), Ярослав іменується Malescoldus, що М. П. Алек­сеев пояснює як спотворення вищезгаданої форми Jurius Georgius [52, с. 31]; див. також [53, с. 58—59].

²⁴ [64, 65, с. 124; порівн. с. 310, коментарі]. Той же автор, однак інтерполюючи на тій же сторінці оповідь про Володаря, князя Галицької Русі (Перемишльського, пом. 1124), вживає щодо останнього вираз Rusziae (/руціє/) гех (так само). Порівн. ще написання Тітмара (вище).

²⁵ Annalista Saxo [67] як сучасник пише під 1135 р., користую­чись модною орфографією:...Ungariorum et RUTHENORUM_i Danorum et Francorum et ceterarum gentium et regum muneri- bus et Iegationibus assidue frequentaretur («...безупинно стікалися багаточисельні дари і посольства угорців і рутенів, данів і франків і інших народів і королів») [67, с. 770].

Проте в історичній частині свого твору, де він ґрунтувався на писемних джерелах, зокрема на анналах Герсфельда, Падер­борна та інших, його написання назви Русі не настільки послі­довне і явно відображає узус його джерел.

Так, розповідаючи про посольство Ольги і німецьку місію в Києві, він наслідує Адальберта (див. прим. 21): Legati Helene regine RUGORUM... ad regem υenientes («ті, що приходять до короля... посли Єлени, королеви руґів») [67, с. 615, під 959 р ], Libutius... RUGORUM genti Ordinatur episcopus («Лібутій... рукопокладається на єпископа народу руґів») [67, с. 615, під 960 р.].

П’ять разів Annalista Saxo використовує написання через -Z- (=/ц/): Sectam Bulgariae gentis υel RUZIE aut Slavoniae Iingue («учення народу Болгарії або Руціє або слов’янської мови») [67, с. 619, під 967 р.];...tertia (дочка Болеслава І Поль­ського, пом. 1025 р. — О. П.) nupsit filio regis RUZORUM Wolodimiri («...третя [дочка] одружилася з сином короля руців Володимиром», тобто із Святополком Київським, 1015—1018) [67, с. 637, під 992 р.]; Rex (Генріх III Німецький, 1039—1056. — О. ∏.) in festo sancti Andree in Altstide placitum habuit, ubi et legatos RUZORUM cum muneribus suscepit («на свято св. Андрія у нього було засідання в Альтштеді, на якому він прийняв і послів з дарами») [67, с. 684, під 1040 р.]: Cunigunda nupsit regi RUZORUM («Куніґунда вийшла заміж за короля руців») [67, с. 693, під 1062 p.); Habuit idem Cono comes uxorem no­mine Cunigundam_f filiam marchionis de Orlagemunde. Hec primam nupserat regi de RUZIA («Той самий граф Куно мав дружину на ім’я Куніґунда, дочку маркграфа з Орлагемунде. Раніше вона була одружена з королем з Руції») [67, с. 737, під 1103 р.].

Однак найчастіше (сім разів) Annalista Saxo переписував з своїх джерел написання через -sc- /ц/: Inger (Ігор, помер бл. 945 р. — О. П.) rex RUSCORUM... ad expugnandam Constan- Unopolim... υenit («Ігор король руців... вирушив... на завоювання Константинополя» [67, с. 602, під 938 р.], насправді — 941 р.; Брунон (пом. 1109 р.) in confinio RUSCIE et Litue predicaret («проповідував на рубежах Руції і Литви») [67, с. 658, під 1109 р., насправді 1009 р.; цей фрагмент повторюється на с. 745, під 1106 р.]; Post hec RUSCIAM_f Teutonicis auxiliantibus_f Boli- zlaus (король Польщі Болеслав І, 992—1025. — О. П.) petiit («Після цього Болеслав при підтримці німців вимагав собі Руцію») [67, с. 665, під 1013 р.];...Bolizlaus regnum Iarizlai (тобто Ярослава, 1018—1054. — О. П.) regis RUSCORUM сит exetcitu inυadens (Болеслав вдерся з військом до королівства Ярослава, короля руців) [67, с. 673, під 1018 р.]; Kazimir (Кази­мир І, 1039—1058. — О. ∏.). filius Miseconis ducis Polanorum... duxitque uxorem regis RUSCIAE filiam («Казимир, син Мешка, князя поляків... взяв за дружину дочку короля Руції») [67, с. 683, під 1039 р.];... гех (Генріх IV, 1096—1106. — О. П.) misit еит (Fridericus palatinus) Iegatum ad regem RUSCIE («Король послав його, палатина Фрідеріка, послом до короля Руції») [67, с. 696, під 1068 р.]; Ніс (Udo. — О. П.) habuit uxorem Eupracciam_f filiam regis RUSCIE (Всеволода, пом. 1093 р. — О. ∏.), que in nostra lingua υocabatur Adelheid (див. 79), quam postern ducit Heinricus (Генріх IV, 1056—1106) imperator («У нього була дружина Євпраксія, дочка короля Руції, що нашою мовою звалася Адельгейда, яку потім взяв за себе імператор Генріх») [67, с. 721, під 1082 р., порівн. 62, с. 133; 63, с. 617—646];...inde per regnum Constantini (Byzantium) tendebant (хрестоносці. — О. П.) versus mare RUSCIE («звідти попрямували через царство Константина (Візантію) до моря Руції [тобто до Чорного моря] [67, с. 730, під 1097 р ].

²⁶ Доволі дивує, що двоє учених, виключно точні в інших випадках, з незрозумілих причин ввели в обіг помилкове пояс­нення написання через -th-. Покладаючись на авторитет Олек­сандра Альбенка [61, с. 24, прим. 4], Борис Унбеґаун у своїх «Вибраних статтях» [2, с. 129, 3, прим. 1] пише: «Вперше -A- з’явилося помилково у Григорія Турського (civitas Ruthena, urbs Ruthena, terminus Ruthenus) і збереглося в Ruthenois, назві жителів Родеза».

Насправді ж в усіх рукописах «Десяти книг історії» (Libri Historiarum X) Григорія Турського ця назва пишеться через -t-. Саме тому така форма була прийнята компетентними видавцями [69] і в першому виданні, виконаному В. Арндтом і Бруно Крушем (Hannover, 1884), і в другому виданні Бруно Круша і Вільгельма Левізона (1951).

Ось деякі приклади з другого видання: Rutinam Civitatem [69, с. 88], Rutenorum episcopus [69, с. 84], ab urbe Rutena [69, с. 84].

²⁷ Докладніше про це див. [73].