Вікінґ Гастінґ

Ким був Гастінґ? Хоч і дивно, але не робилося жодної спроби ідентифікувати цю постать. Лише автор XII ст. Г’ю Флерський, використовуючи норманську традицію, зробив дуже важливе визначення, написавши: «Verum iste Alstagnus vulgo Gurmundus solet nominari»⁷⁷*.

Ґудрум з’явився в Англії 875 року, захопивши Східну Англію. Досить показово те, що починаючи від 874 року континентальний

Напевно, Альстанґ зоветься в просторіччі Ґурмундом (лат.). Гастінґ зникає з франкських анналів на вісім років. Після одиночних появ у 882 році й у 890—891-му щезає із джерел остаточно. Діяльність Ґудрума протягом 878—889 рр. була означена його хрещенням 878 року й приняттям християнського імені Ательстан, а також угодою, що її він уклав із своїм хрещеним батьком, англійським королем Альфредом Великим (871—899)⁷⁹.

Нема підстав не погодитися з такою ідентифікацією. Gormr(>vurmY схоже, був титулом у давньоданській системі ієрархічних звань; порівн. з Hardecnudth Vurm у записі Адама Бременського⁸⁰.

У данській традиції Ґорм Старий був сином підкорювача Англії, історичного Гальвдана (Halbdeni/Healfdene), сина Раґнара Шкіряні Штани⁸¹. Між 865-м і 876 р. цей вікінґ заклав основу данської держави у Нортумбрії (Дейнлоу). 877 року він загинув під час вторгнення до Ірландії, що перебувала під норвезьким впливом⁸². Данська традиція знає Гальвдана як Фроді (Fro?i, переможця англійців)⁸³. Обидва данські королівства в Англії, пізніше — королівство Йорка на півночі й королівство Східної Англії — були засновані членами однієї родини: батьком, Гальвданом, сином Раґнара Шкіряні Штани, і його сином, «Ґудрумом» (Ґормом).

У 860 році, після облоги Константинополя, ті скандинавські військові загони, що поверталися морем кругом Британії, мусили бути добре відомі у Венеції, яка завжди була в курсі всіх морських справ.

890-ті почалися нещасливо для данів — з погрому на р. Діле 891 р. На 896 рік об’єднувальна активність Альфреда Великого з Вессекса унеможливила будь-які операції данів в Англії. Отож найактивніші з вікінґів, розуміючи, що їхня кар’єра на британській землі дійшла краю, подалися в пошуках щастя до Франції. Тогочасні аннали відзначають це, вказуючи, що скандинави перевели свій флот з гирла Темзи до гирла Сени. Добре поінформоване джерело XII cτ., «Chronicon S. Neoti», що спиралося на матеріали, зібрані Ассером (пом. 910 р.), істориком Альфреда Великого, поєднувало ту ризиковану справу з іменем Гастенґа (Hastengus)⁸⁵, тобто з двома Гаддінґами, або «божест­венними близнятами» давньоскандинавського покровителя морських пригод.

Утім, залишається інша проблема: якщо тогочасні франкські аннали («Annales Vedastini», 896 р.) називають скандинавського вождя Гункдеєм (Huncdeus; його Й. М. Лаппенберґ вірно іден­тифікував з англосаксонським Ongen?eow, що відповідає давньоскандинавському Анґантюру, Angantyr)³⁶, то «Хроніка подвигів норманів у Франції» назвала його просто Родо⁸⁷, тобто Ролло (давньосканд. Hrolfr). Загадка вирішується, якщо мати на увазі, що тут знайшли відбиток міфи. Ролло повторює подвиги «божественних близнят», двійці Гаддінґів, котрі в своїй норман­ській традиції, представленій у праці Дудо (пом. 1029 р.), є двома братами, Ролло і Ґурімом⁸⁸; Ролло, як Анґан-Тюр, є також маніфестацією Готського найвищого божества (див. с. 257, 285).

Гастінґ з походу 859 р. був пов’язаний з Ролло як в Англії (RexAnglorumchristianissimusnommeAlstemus)⁸⁹, так і пізніше у Франції, в якості Асгінґа/ Hastingus⁹⁰.

Існуючі джерела не згадують про смерть Гастінґа. Його батько, Гальвдан, народився бл. 816 р., отже, у 896-му Гастінґові (нар. бл. 836 р.) мало б бути не більше, як за шістдесят. Зважаючи на його роль у данському поселенні в Нормандії між 896-м і 911 рр., Дудо згадує Гастінґа, а от імені Бйорна, головнокомандувача походу 859 р., він у своєму повідомленні про ті події так і не назвав.

Як мусульманські, так і іспанські християнські хроністи вказують, що скандинавський флот, який діяв в Іспанії та Італії, досягнув 859 року «країни [східних] римлян (bilad ar-Rum) та Александріи»⁹¹. Тлумачення Васильєвим цього фрагмента, мовляв, скандинави «пройшли через Геллеспонт, увійшли до Мармурового моря і досягли околиць Константинополя з півдня», виглядає непродуманим. Досвідчені скандинавські мореплавці, які раніше провели розвідку й здійснили напад на Західне Середземномор’я, напевно знали, що підійти до Константинополя з півдня неможливо⁹², бо для цього потрібно було подолати складну систему візантійських укріплень і перетнути вороже Егейське море, а тому вирішили наблизитися до Константинополя з півночі.

Два цілковито незалежні джерела, праця Саксона Граматика та Руський Никонівський літопис, збігаються щодо обраного скандинавами маршруту. За Саксоном Граматиком, Фрото І, син Гадінґа, прагнучи оволодіти водними шляхами в землі рутенів, обложив (використовуючи ту саму хитрість, шо до неї вдався Гастінґ при взятті італійського міста Луни) і, зрештою, захопив місто «Палтиска», тобто Полоцьк, на Західній Двіні⁹³. Никонівський літопис розповідає в записі про рік 6375 (865-й; дата, безперечно, невірна): «Того-таки року Аскольд і Дир воювали проти полочан (жителів Полоцька) і заподіяли багато лиха («Того же лѣта воеваша Асколдъ и Диръ Полочанъ и много зла створиша»)⁹⁴. Руські літописи запозичили невірну дату походу на Константинополь 860 р. із болгарської хроніки, відносячи його до 6374/866-го — тобто за рік після взяття Полоцька⁹⁵.

З усього цього зрозуміло, що маршрут загарбників 860 року проходив від Північного моря через південний транс- Ютландський водний шлях (Treene-SchleiFjord), Балтійське море, Ризьку затоку і Західну Двіну. Звідти він продовжився через систему волоків до пониззя Дону і до Азовського моря (Ел- ліпалтар), пункту початку руського походу 911 р., очолюваного Ігорем⁹⁶. (Київ перебував іще у руках хозарів).

Відомо, що Гастінґ супроводжував Бйорна під час останнього Середземноморського походу 859 р. Нема підстав сумніватися, що він брав участь зі своїм дядьком у східноєвропейській авантюрі й лише пізніше повернувся до Англії.